Рішення

від 16.07.2018 по справі 917/640/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.07.2018 Справа № 917/640/18

м. Полтава

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Лубенське шляхово-будівельне управління № 9", проспект Володимирський, 210, м. Лубни, Полтавська область, 37500

до Товариства з обмеженою відповідальністю "БК-Новатор", вул. Квартал 278, буд. 7а, кв. 3, м. Кременчук, Полтавська область, 39627

про стягнення 251 750,47 грн.

Суддя Пушко І.І.

Секретар судового засідання Квіта О.Т.

Представники сторін:

від позивача: відсутні

від відповідача: відсутні

Представники сторін в судове засідання не викликались, справа розглядається за наявними в ній матеріалами в порядку спрощеного провадження відповідно до ст. 247 ГПК України.

Суть справи: Розглядається позовна заява про стягнення 251 750,47 грн. за договором купівлі-продажу № 39/1408-17 від 14.08.2017 року, з яких 188 771,87 грн. основного боргу, 40 417,68 грн. пені, 4080,56 грн. 3% річних, 18480,36 грн. інфляційних втрат.

За ухвалою від 11.06.2018 року в цій справі відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження.

Позовні вимоги обґрунтовані там, що на момент розгляду справи в суді відповідач вартість отриманого від позивача товару не оплатив, порушив терміни розрахунку, внаслідок чого позивач нарахував пеню, передбачену умовами договору купівлі-продажу № 39/1408-17 від 14.08.2017року, річні та інфляційні.

Позивач надіслав до суду клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції (вх. № 6079 від 22.06.2018 року) та клопотання про відкладення розгляду справи (вх. № 6509 від 11.07.2018 року). У зв'язку із перебуванням судді Пушка І.І. у відпустці, зазначені клопотання суд розглянув в судовому засіданні 12.07.2018 року та прийшов до висновку про відмову в їх задоволенні з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 5 ст. 11 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", учасникам судового процесу на підставі рішення суду забезпечується можливість брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції у порядку, встановленому процесуальним законом.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 197 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи мають право брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за умови наявності у суді відповідної технічної можливості, про яку суд зазначає в ухвалі про відкриття провадження у справі, крім випадків, коли явка цього учасника справи в судове засідання визнана судом обов'язковою. Учасник справи подає заяву про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду не пізніше ніж за п'ять днів до судового засідання. Копія заяви в той самий строк надсилається іншим учасникам справи.

Необхідність здійснення відеоконференції, на думку суду, визначається з врахуванням обставин справи, її складності та потреби у наданні пояснень залучених спеціалістів чи інших учасників процесу, які за станом здоров'я чи з інших незалежних від них причин не можуть бути присутніми у засіданні суду, а їх участь є обов'язковою.

Враховуючи те, що справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження та відповідно до ухвали від 11.06.2018 року явка сторін не визнавалась обов'язковою, за неможливості завчасного повідомлення іншого суду про проведення відео конференції у зв'язку із перебуванням судді у відпустці, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні клопотання позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Оскільки ГПК України не передбачено відкладення розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, суд відмовляє позивачу в задоволенні заяви про відкладення розгляду справи.

Учасники процесу в судове засідання не з'явились, ухвала суду від 11.06.2018 року надсилалась учасникам справи в порядку, встановленому ст. 242 ГПК України, та вручена представникам сторін (повідомлення про вручення поштового відправлення залучені до матеріалів справи, а.с. 50-51).

Відповідач відзив на позов у встановлений судом строк не надав.

Відповідно до п. 9 ст. 165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матералами.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 120 ГПК України, суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

За змістом ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.

Таким чином, про час та місце проведення судового засідання господарський суд Полтавської області повідомляв відповідача належним чином та відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України, ухвала від 11.06.2018 року вважається врученою.

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

З огляду на неявку відповідача та не подання ним відзиву на позов у строк, встановлений частиною 1 статті 251 ГПК України, справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Також, згідно із ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Оскільки представники сторін в судове засідання 12.07.2018 року не з'явились, відповідно до ч. 5 ст. 240 ГПК України, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного тексту рішення - 16.07.2018 року.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю Лубенське шляхово-будівельне управління № 9 , як Продавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю БК-Новатор , як Покупцем, укладено договір купівлі-продажу № 39/1408-17 від 14.08.2017 року (далі - Договір, а.с. 12-13), згідно якого Продавець зобов'язався передати в власність Покупця, а Покупець зобов'язався прийняти у свою власність та оплатити дрібнозернистий асфальтобетон тип Г та тип Б за ціною (вартістю), що наводяться в рахунку-фактурі та накладних, які є невід'ємною частиною цього Договору (п. 1.1 Договору).

За п. 2.1 Договору, факт передачі Товару у власність Покупцеві оформляється шляхом підписання сторонами видаткової накладної у момент передачі-приймання Товару.

Відповідно до розділу 3 Договору, оплата ціни (вартості) Товару здійснюється Покупцем в національній валюті України безготівково шляхом банківського переказу грошових коштів на поточний рахунок Продавця на умовах оплати 100% вартості (ціни) Товару згідно рахунку-фактури.

Позивач передав відповідачу Товар (асфальтобетон д/з тип Б), що підтверджується видатковою накладною № РН-000151 від 31.08.2017 року на загальну суму 188 771,87 грн.

На момент розгляду справи відповідач свої зобов'язання щодо проведення розрахунку за отриманий Товар не виконав.

Також, за порушення виконання зобов'язання відповідач заявив до стягнення з відповідача 40 417,68 грн. пені, передбаченої п. 5.4 Договору, 4080,56 грн. 3% річних, 18480,36 грн. інфляційних втрат.

Приймаючи рішення суд виходить із наступного.

Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до п. 5 ст. 16 ЦК України одним із засобів захисту цивільних прав є примусове виконання обов'язку в натурі, яке в даному випадку полягає у виконанні відповідачем договірних зобов'язань з оплати отриманого товару.

У відповідності до ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК, ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Суд при вирішенні спору враховує, що правовідносини, що склалися між сторонами, регулюються нормами про договір купівлю-продаж.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 664 ЦК обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар.

Частиною першою статті 692 ЦК України визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару.

В підтвердження факту поставки товару позивач надав копію видаткової накладної № РН-000151 від 31.08.2017 року на суму 188 771,87 грн. (а.с. 14).

Матеріалами справи підтверджено, що позивач передав відповідачу у власність товар, а відповідач не сплатив його вартість, будь-які заперечення стосовно заявленої до стягнення суми відповідачем не надані, тому позовні вимоги про стягнення 188 771,87 грн. основного боргу задовольняються судом повністю.

Відповідно до ст. 599 ЦК України та ст. 202 ГК України господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч. 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 1.7 постанови пленуму ВГСУ України від 17.12.2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" визначено, якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов'язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 ЦК України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов'язку негайного виконання; такий обов'язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов'язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору. Відповідні висновки випливають зі змісту частини другої статті 530 ЦК України.

Таким чином, обов'язок відповідача щодо оплати товару витікає з положень Цивільного Кодексу України, а строк оплати є таким, що настав.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Пунктом 5.4 Договору сторони узгодили, що у випадку несвоєчасного виконання прийнятих на себе грошових зобов'язань по оплаті за фактично переданий у власність Товар за цим Договором Покупець зобов'язаний сплатити на користь Продавця пеню в розмірі облікової ставки НБУ від суми невиконаного зобов'язання за кожний день прострочення виконання.

Заявлені позивачем вимоги про стягнення 40417,68 грн. пені, з посиланням на п. 5.4 договору визнаються судом необґрунтованими та задоволенню не підлягають, оскільки позивачем не доведено факт передачі товару за видатковою накладною № РН-000151 від 31.08.2017 року саме на виконання договору купівлі-продажу № 39/1408-17 від 14.08.2017 року.

Суд встановив, що зазначена видаткова накладна містить посилання на рахунок-фактуру № СФ-000278 від 15.08.2017 року, а не на договір купівлі-продажу № 39/1408-17 від 14.08.2017 року, на який позивач посилається як на підставу своїх вимог в справі. Копію зазначеного рахунку-фактури позивач не надав.

Посилання на договір купівлі-продажу № 39/1408-17 від 14.08.2017 року як на підставу передачі товару за накладною № РН-000151 від 31.08.2017 року в її тексті відсутнє. Таким чином, позивач не довів, що товар за вказаною накладною був переданий саме на виконання укладеного договору.

За наведеного відсутні правові підстави для стягнення з відповідача пені, передбаченої п. 5.4 цього договору.

Стаття 625 ЦК України визначає обов'язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора сплатити грошову суму з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми.

Позивач заявив до стягнення 4080,56 грн. 3% річних та 18480,36 грн. інфляційних втрат, нарахованих за період 01.09.2017 року по 21.05.2018 року.

Суд, перевірив розмір заявлених вимог в частині стягнення 3% річних та інфляційних не виявив завищення їх розміру з боку позивача, а тому вимоги в цій частині є правомірними та підлягають задоволенню повністю.

Перевірка правильності розрахунку 3% річних та інфляційних витрат здійснена за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій інформаційної системи "Ліга. Закон Еліт".

Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 13 ГПК України).

За наведеного, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог в частині стягнення 188 771,87 грн. основного боргу, 4080,56 грн. 3% річних, 18480,36 грн. інфляційних втрат із покладенням судового збору на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог в порядку п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 129 (ч. 1), 232-233, 237-238 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "БК-Новатор", вул. Квартал 278, буд. 7а, кв. 3, м. Кременчук, Полтавська область, 39627, код ЄДРПОУ 34957758) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Лубенське шляхово-будівельне управління № 9", проспект Володимирський, 210, м. Лубни, Полтавська область, 37500, код ЄДРПОУ 03450436) - 188 771,87 грн. основного боргу, 4080,56 грн. 3% річних, 18480,36 грн. інфляційних втрат; 3169,99 грн. - витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині вимог в задоволенні позову відмовити.

4. Видати наказ з набранням цим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України). Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Пушко І.І.