Рішення

від 06.07.2018 по справі 813/4825/17

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №813/4825/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2018 року м.Львів

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Коморного О.І.

секретар судового засідання Редкевич О.Р.

за участю:

представника позивача Драган В.І.

представника позивача Войтович В.М.

представника позивача Сахман П.В.

представник відповідача не прибув

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Спільного підприємства "Бориславська нафтова компанія" (у формі ТзОВ) про скасування податкового повідомлення-рішення Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби.

Обставини справи.

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Спільного підприємства "Бориславська нафтова компанія" (у формі ТзОВ) до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, з вимогою визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби від 29.08.2017 року №0008584808.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що податкове повідомлення - рішення Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби року №0008584808 прийняте безпідставно та незаконно, без врахування фактичних обставин та наданих підприємством заперечень, на підставі хибних висновків акту перевірки від 24.07.2017 р. та підлягає скасуванню. Зазначає, що в Акті перевірки від 24.07.2017 р. міститься висновок щодо затримання СП БНК сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість за період березень 2017 року у розмірі 285 831,78 грн. на 24 календарних днів, узгодженої суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість за період квітень 2017 року у розмірі 285831,78 грн. на 21 календарний день, що призвело до незаконного нарахування СП БНК штрафу у розмірі 10 % в сумі 57166,36 грн., за платежем Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) . Стверджує, що відповідно до податкової декларації з податку на додану вартість за березень 2017 року СП БНК задекларовано податкові зобов'язання з ПДВ у розмірі 901961,00 грн. Оскільки станом на 31.03.2017 р. у СП БНК переплата з податку на додану вартість складала 83936,42 грн., що підтверджується даними електронного кабінету платника Державної Фіскальної служби України у СП БНК за період з 31.12.2016 року по 31.03.2017 року , СП БНК 28.04.2017 р. в оплату узгоджених податкових зобов'язань з ПДВ за березень 2017 року у строки, встановлені ПК України, перераховано до бюджету 855000,00 грн. Також, згідно з податковою декларацією з податку на додану вартість за квітень 2017 року СП БНК задекларовано податкові зобов'язання з ПДВ у розмірі 341390,00 грн. Підприємством 30.05.2017 р. в оплату узгоджених податкових зобов'язань з ПДВ за квітень 2017 року у строки, встановлені ПК України, перераховано до бюджету 341390,00 грн. Таким чином, вказане підтверджує своєчасність сплати позивачем узгоджених сум податкових зобов'язань з ПДВ за березень та квітень 2017 року, відсутність у позивача податкового боргу зі сплати ПДВ за березень та квітень 2017 року та незаконність нарахування штрафу за начебто несвоєчасність сплати податкових зобов'язань. Відтак, просить суд задовольнити позовні вимоги на скасувати оскаржуване податкове повідомлення - рішення.

Представник відповідача проти позову заперечив повністю з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Зазначив, що перевіркою встановлено порушення вимог п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України, а саме несвоєчасну сплату узгодженої суми податкового зобов'язання з ПДВ із затримкою до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, зокрема податкове зобов'язання з ПДВ в сумі 155116,40 грн. по ППР від 06.04.2017 №0002611700 погашено за рахунок сплати на підставі платіжного доручення від 28.04.2017 року № 10847294, при граничному терміні сплати 22.04.2017. Податкове зобов'язання з ПДВ в сумі 285831,80 грн. по податковій декларації з ПДВ від 19.04.2017 погашено за рахунок сплати на підставі платіжного доручення від 25.05.2017 № 11022924, при граничному терміні сплати 30.04.2017 року. Відтак, відповідач вважає позовні вимоги безпідставними та такими, які задоволенню не підлягають.

Ухвалою суду від 14.12.2017 року відкрито провадження у справі та призначено попереднє судове засідання у справі.

15.12.2017 року набув чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" №2147-VIII від 03.10.2017 року, котрим Кодекс адміністративного судочинства України викладено в новій редакції.

Згідно пп.10 п.1 Розділу VII Перехідних положень КАС України в новій редакції справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Ухвалою від 01.06.2018 року закрито підготовче провадження у справі та призначено таку до судового розгляду по суті.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив, просив у задоволенні позову відмовити повністю.

Суд всебічно і повно з'ясував всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті та

встановив:

Відділом податкового супроводження підприємств паливно-енергетичної галузі Львівського управління Офісу великих платників податків ДФС 24.07.2017 року проведено камеральну перевірку Спільного підприємства Бориславська нафтова компанія (в формі товариства з обмеженою відповідальністю) з питань дотримання вимог п.57.1, п.57.3 ст.57 Податкового кодексу України від 02.12.10 №2755-УІ зі змінами та доповненнями, щодо своєчасності сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість за період березень-квітень 2017 року та згідно податкового повідомлення-рішення форми Р від 06.04.2017 року №0002611700.

За результатами вказаної перевірки складено акт №96/28-10-48-08/22402928 від 24.07.2017 року. Перевіркою встановлено затримку сплату узгодженої суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість за період березень 2017 року у розмірі 285831,78 грн. на 24 календарних дні, узгодженої суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість за період квітень 2017 року у розмірі 285831,78 грн. на 21 календарний день, узгодженої суми податкового зобов'язання згідно податкового повідомлення-рішення форми Р від 06.04.17 №0002611700 у розмірі 155116,38 грн. на 6 календарних днів, чим порушено п.57.1 ст.57 Податкового кодексу України від 02.12.10 №2755-УІ зі змінами та доповненнями, відповідальність за що передбачена ст.126 Податкового кодексу України /а.с.17-20/.

СП БНК з висновками перевірки не погодилось та подало на адресу Львівського управління ОВПП ДФС заперечення до Акту перевірки від 24.07.2017 року, в яких обґрунтовувало хибність і безпідставність висновків викладених в Акті перевірки /а.с.21-27/.

ОВП ДФС за результатами розгляду заперечення на акт перевірки листом від 17.08.17 року №43580/10/28-10-48-08 повідомило підприємство, що встановлені перевіркою порушення, відображені у висновках Акту перевірки від 24.07,2017 року, є правомірними, а заперечення СП БНК по даному порушенню є необґрунтованими, аргументи платника не спростовують викладені порушення в акті перевірки /а.с.-28/.

На підставі вказаного акта відповідачем 29.08.2017 року прийнято оскаржуване у даній справі податкове повідомлення-рішення №0008584808 про зобов'язання сплатити штраф у розмірі 10% в сумі 72678,00 грн. за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) за затримку сплати грошового зобов'язання /а.с.30/.

СП БНК 21.11.2017 року подало до Державної фіскальної служби України скаргу на вищевказане податкове повідомлення-рішення /а.с.32-39/.

ДФС України прийнято рішення про результати розгляду скарги від 16.11.2017 року №26453/6/99-99-11-03-01-25, відповідно до якого ДФС України залишає без змін оскаржуване податкове повідомлення-рішення, а скаргу підприємства - без задоволення /а.с.40-42/.

Позивач, не погоджуючись із винесеним ОВП ДФС податковим повідомленням-рішенням, вважаючи таке протиправним, а також таким, що порушує його права, звернувся із даним позовом до суду.

При вирішенні спору суд керувався наступним.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Податковим кодексом України, Кодексом адміністративного судочинства України.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч.1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Однією із основних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до п.4 ч.3 ст. 2 КАС України є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі.

Відповідно до п.п. 16.1.3 п.16.1 ст. 16 Податкового Кодексу України платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Згідно з п. 31.1 ст. 31 Кодексу строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.

Відповідно до п. 36.1. ст. 36 Кодексу податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором (п. 36.2 ст. 36 Кодексу).

Пунктами 37.1 та 37.2 статті 37 Кодексу передбачено, що підстави для виникнення, зміни і припинення податкового обов'язку, порядок і умови його виконання встановлюються цим Кодексом або законами з питань митної справи. Податковий обов'язок виникає у платника податку з моменту настання обставин, з якими цей Кодекс та закони з питань митної справи пов'язує сплату ним податку.

Відповідно до п. 38.1 ст. 38 Кодексу виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Згідно з п.54.1 ст. 54 Кодексу платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Строки сплати податкових зобов'язань визначені статтею 57 Кодексу, згідно якої платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п.57.3 ст. 57 Кодексу у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 п.54,3 ст.54 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення - рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Пунктом 87.9 ст. 87 Кодексу визначено, що у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом. Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов'язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Відповідно до п. 126.1 ст. 126 Кодексу у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Так, судом встановлено, що СДПІ з ОВП у м. Львові МГУ ДФС проведено документальну позапланову виїзну перевірку Спільного підприємства Бориславська нафтова компанія у формі ТОВ за результатами якої складено акт від 13.10.2015 №150/22-00/22402928, на підставі висновків якого прийняті податкові повідомлення-рішення від 27.10.2015 року №0000422220/4215, №0000412220/4216, №000043222/4218.

Не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями - рішеннями СП Бориславська нафтова компанія звернулося із скаргою до Міжрегіонального головного управління - Центрального офісу з обслуговування великих платників, рішенням якого 04.01.2016 №26/10/28-10-10-4- 33 ППР СДПІ з ОВП у м. Львові МГУ ДФС від 27.10.2015 №0000422220/4215, №0000412220/4216, №000043222/4218 залишені без змін, а скарга підприємства - без задоволення.

В подальшому, не погодившись із рішенням Міжрегіонального головного управління - Центрального офісу з обслуговування великих платників підприємство оскаржило таке та зазначені вище ППР до Державної фіскальної служби України, рішенням якої від 18.03.2016 року №5911/6/99-99-10-01-04-25 ППР СДПІ з ОВП у м. Львові МГУ ДФС від 27.10.2015 року №0000422220/4215, №0000412220/4216, №000043222/4218 та рішення Міжрегіонального головного управління Центрального офісу з обслуговування великих платників залишені без змін, а скарга - без задоволення.

Не погодившись з рішенням Державної фіскальної служби України СП Бориславська нафтова компанія у формі ТОВ оскаржило його до Львівського окружного адміністративного суду, постановою якого від 13.07.2016 у справі №813/1314/16 адміністративний позов підприємства задоволено повністю та скасовано ППР СДПІ з ОВП у м. Львові МГУ ДФС від 27.10.2015 №0000422220/4215, №0000412220/4216, №000043222/4218.

СДПІ з ОВП у м. Львові МГУ ДФС не погодившись із постановою Львівського окружного адміністративного суду оскаржило таку до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 16.03.2017 у справі №876/5657/16 скасовано ППР від 27.10.2015 №000043222/4218 повністю, №0000422220/4215 скасовано в частині донарахування податку на прибуток у сумі 2778940 грн., в тому числі 1852627 грн. за основним платежем та 926313 грн. за штрафними санкціями та №0000412220/4216 скасовано в частині збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ на 3010845 грн., в тому числі на 2007230 грн. за основним платежем та 1003615 грн. за штрафними санкціями.

На підставі постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 16.03.2017 у справі №876/5657/16 Офісом великих платників податків (правонаступник СДПІ з ОВП у м. Львові МГУ ДФС) винесено податкові повідомлення-рішення від 06.04.2017 №0002591700, №0002611700.

Статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

СП БНК подано до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби первинну скаргу від 19.04.2017р. №1-17/223 на вищевказані податкові повідомлення-рішення.

16.05.2017 року року СП БНК отримано лист ОВП ДФС про залишення скарги без розгляду від 13.05.2017 року №25828/10/28-10-10-4-33.

СП БНК звернулося до ДФС України із скаргою від 24.05.2017 р. №1-17/267, в якій просило переглянути та скасувати податкові повідомлення - рішення Львівського управління ОВП ДФС від 06.04.2017 року №0002591700, від 06.04.2017 року №0002611700 та скасувати Рішення Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про залишення скарги без розгляду від 13.05.2017 року №25828/10/28-10-10-4-33.

20.06.2017 року СП БНК отримало Лист ДФС України про розгляд скарги від 16.06.2017 року №12939/6/99-99-11-01-02-25, в якому зазначено, що ДФС України залишає без розгляду скаргу СП БНК на податкові повідомлення - рішення ЛУ ОВП ДФС від 06.04.2017 року №0002591700, №0002611700 та повертає її скаржнику, оскільки СП БНК оскаржило до суду рішення контролюючого органу і зазначені ППР не підлягають адміністративному оскарженню.

У свою чергу, згідно з п. 5 розд. II Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.12.2015 №1204. якщо за результатами адміністративного або судового оскарження грошове зобов'язання, зменшення (збільшення) суми податкових зобов'язань та/або податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, штрафна (фінансова) санкція (штраф) та пеня за порушення норм іншого законодавства, зазначені у податковому повідомленні-рішенні, зменшуються, то шляхом опрацювання інформації підрозділів правової роботи щодо прийнятих рішень за результатами розгляду скарг в адміністративному та/або судовому порядку складається податкове повідомлення - рішення, яке містить зменшену суму грошового зобов'язання, зменшену суму зменшення (збільшення) податкових зобов'язань та/або податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, штрафної (фінансової) санкції (штрафу) та пені за порушення норм іншого законодавства.

Відповідно до вимог чинного законодавства та на підставі постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 16.03.2017 у справі №876/5657/16 Офісом великих платників податків прийняті ППР від 06.04.2017 №0002591700, №0002611700.

На думку позивача, оскільки ДФС України не розглянула по суті скаргу СП БНК від 24.05.2017 р. №1-17/267 на податкові повідомлення-рішення Львівського управління ОВПП ДФС від 06.04.2017 року №0002591700, №0002611700 та не надіслало протягом 20-денного строку вмотивоване рішення за скаргою СП БНК , то згідно з абз.2 п.56.9. ст.56 ПК України скарга СП БНК вважається повністю задоволеною на користь платника податків. А тому, позивач вважає, що податкове повідомлення-рішення Львівського управління ОВПП ДФС від 06.04.2017 року №0002611700 є скасованим.

З огляду на вказане, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до п. 56.18 ст. 56 Податкового кодексу України рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню.

Оскільки податкові повідомлення-рішення від 06.04.2017 №0002591700, №0002611700 були прийняті на підставі постанови суду, тобто після оскарження ППР, винесених контролюючим органом у судовому порядку, то відповідно зазначені ППР не підлягають адміністративному оскарженню.

Відповідно до п. 4 Порядку оформлення і подання скарг платниками податків та їх розгляду контролюючими органами, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 21.10.2015 №916 контролюючим органом залишається без розгляду скарга, якщо платник податків оскаржив до суду рішення контролюючого органу.

Системний аналіз вказаних норм права дає підстави стверджувати, що ДФС України правомірно надано відповідь про залишення без розгляду скарги СП Бориславська нафтова компанія у формі ТОВ на податкове повідомлення-рішення №0002611700 та повернення її скаржнику, тому, не заслуговує уваги твердження позивача, щодо застосування у даному випадку норми визначеної абз. 2 п.56.9 ст. 56 ПК України, відповідно до якої скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків, якщо вмотивоване рішення за скаргою платника податків не надсилається такому платнику протягом 20-ти денного строку. Відтак, контролюючий орган дійшов правильного висновку про несвоєчасну сплату суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість, відповідно до податкового повідомлення - рішення від 06.04.2012 року №0002611700 та застосування до позивача норм визначених ст. 126 ПК України, а саме застосування штрафу у розмірі 10%.

Відповідно до п. 87.9 ст. 87 Податкового кодексу у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, у рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.

Згідно з п. 109.1 ст.109 Податкового кодексу України податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Відповідно до п. 109.2 ст.109 Податкового кодексу України вчинення платниками податків, їх посадовими особами та посадовими особами контролюючих органів порушень законів з питань оподаткування та порушень вимог, встановлених іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, тягне за собою відповідальність, передбачену цим Кодексом та іншими законами України.

Відповідно до п. 110.1 ст.110 Податкового кодексу України платники податків, податкові агенти та/або їх посадові особи несуть відповідальність у разі вчинення порушень, визначених законами з питань оподаткування та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Відповідно до п.111.1 ст. 111 Податкового кодексу України за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, застосовуються такі види юридичної відповідальності: фінансова; адміністративна; кримінальна.

Відповідно до п. 111.2 ст. 111 Податкового кодексу України фінансова відповідальність за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства встановлюється та застосовується згідно з цим Кодексом та іншими законами. Фінансова відповідальність застосовується у вигляді штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені.

Відповідно до п.112.1 ст.112 Податкового кодексу України притягнення до фінансової відповідальності платників податків за порушення законів з питань оподаткування, іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не звільняє їх посадових осіб за наявності відповідних підстав від притягнення до адміністративної або кримінальної відповідальності.

Відповідно до п.п. 14.1.152 п. 14.1 ст. 14 ПК України погашення податкового боргу - зменшення абсолютного значення суми такого боргу, підтверджене відповідним документом.

Згідно п.п. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 ПК України податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Відповідно до абз. 1 та абз. 4 п. 57.1 ст. 57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з п. 87.9 ст. 87 ПК України у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом. Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов'язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Системний аналіз вказаних норм права дає підстави стверджувати, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання зазначену у поданій ним податковій декларації та законом встановлено обов'язок податкового органу здійснювати зарахування коштів, що сплачує платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення, незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків, а платнику податків встановлено заборону спрямовувати кошти на погашення грошового зобов'язання перед погашенням податкового боргу (крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування).

Відповідно до п. 126.1 ст. 126 ІІК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання га/або авансових внесків з податку на прибуток

підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Враховуючи зазначене, погашення податкового боргу не звільняє позивача від відповідальності у вигляді штрафу, передбаченого у п. 126.1 ст. 126 ПК України за несвоєчасність сплати зобов'язання з урахуванням загального строку затримки сплати суми податкового боргу.

Так, положення ст. 126 ПК України щодо застосування штрафної санкції застосовується у випадку, коли має місце несвоєчасність сплати платником податків узгодженої суми грошового зобов'язання. При цьому розмір такої санкції прямо залежить від часу затримки такої сплати.

Пункт 87.9 ст. 87 ПК України жодним чином не суперечить і не відміняє приписи ст.126 ПК України, якою передбачено необхідність застосування штрафних санкцій у разі несплати узгодженої суми грошового зобов'язання протягом строків, визначених ПКУкраїни, виключно після фактичної сплати.

Крім того, норма п.126.1 ст.126 ПК України є універсальним приписом, який підлягає застосуванню в будь-яких випадках прострочення встановленого ПК України строку сплати узгодженого податкового зобов'язання.

Отже, незалежно від того, з яких причин платником податку не було своєчасно погашено узгоджену суму грошового зобов'язання, такий платник саме після фактичного погашення боргу повинен сплатити суму штрафу у розмірі, який залежить від терміну прострочення.

Крім того, передбачена п.126.1 ст.126 ПК України відповідальність у вигляді штрафу застосовується в силу самого факту погашення податкового боргу з простроченням і розмір такої відповідальності залежить виключно від терміну прострочення, а не від способу і порядку погашення податкового боргу.

Правопорушення, відповідальність за яке встановлена п.126.1 ст.126 ПК України, полягає в несвоєчасній сплаті суми узгодженого грошового зобов'язання. Відповідне порушення є закінченим у момент збігу передбаченого податковим законодавством строку сплати узгодженого, але не сплаченого платником податків грошового зобов'язання, а розмір штрафу визначається нормативно та фактично залежить від тривалості прострочення до моменту погашення боргу (до 30 днів або понад 30 днів).

Таким чином, суд дійшов висновку, що внаслідок порушення позивачем свого обов'язку щодо своєчасної сплати узгодженого податкового зобов'язання у строки, встановлені законом, відповідачем правомірно застосовані до позивача штрафні санкції у порядку та розмірах, визначених ПК України.

При цьому, передбачена п. 126.1 ст. 126 Податкового кодексу Україна, відповідальність у вигляді штрафу застосовується в силу самого факту погашення податкового боргу з простроченням, і розмір такої відповідальності залежить виключно від терміну прострочення, а не від способу і порядку погашення податкового боргу (добровільного чи примусового, в повній сумі або частинами).

Відтак, погашення податкового боргу у спосіб, встановлений п. 87.9 ст. 87 Податкового кодексу України не звільняє платника податків від відповідальності, визначеної п. 126.1 ст. 126 Податкового кодексу України.

Згідно з положеннями ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 № 3477-IV, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

В пункті 42 рішення "Бендерський проти України" від 15.11.2007 Європейський суд з прав людини зазначив, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватись в світлі обставин кожної справи (рішення "Руїз Торійа проти Іспанії" від 09.12.1994). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії", № 37801/97, п. 36, від 01.07.2003). Конвенція не гарантує захист теоретичних та ілюзорних прав, а гарантує захист прав конкретних та ефективних (рішення "Артіко проти Італії" від 13.05.1980).

У Рішенні від 10 лютого 2010 року у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

У Рішенні Європейського суду з прав людини від 27 вересня 2010 року по справі Гірвісаарі проти Фінляндії зазначено, що ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З огляду на викладені обставини, з урахуванням наведених норм права, перевіривши оскаржуване позивачем податкове повідомлення-рішення, суд дійшов висновку що таке винесене правомірно, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 139 КАС України, не передбачено відшкодування судових витрат стороні, якій відмовлено у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 241-246, 250, 295 КАС України, суд, -

у х в а л и в :

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

2. Судові витрати покласти на позивача.

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Львівського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив судове рішення.

Повний текст рішення складено 16.07.2018 р.

Суддя Коморний О.І.