Постанова

від 11.12.2018 по справі 813/4825/17

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2018 рокуЛьвів№ 857/142/18

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Святецького В.В.

суддів Гудима Л.Я., Шинкар Т.І.,

з участю секретаря судового засідання Гнідець Р.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Спільного підприємства ,,Бориславська нафтова компанія" у формі товариства з обмеженою відповідальністю на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 06 липня 2018 року у справі № 813/4825/17 (час прийняття 13:19 год., м. Львів, головуючий суддя Коморний О.І., повний текст складений 16 липня 2018 року) за адміністративним позовом Спільного підприємства ,,Бориславська нафтова компанія" у формі товариства з обмеженою відповідальністю до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, -

В С Т А Н О В И В :

14 грудня 2017 року Спільне підприємство ,,Бориславська нафтова компанія" у формі товариства з обмеженою відповідальністю звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби від 29.08.2017 року №0008584808.

Рішенням від 06 липня 2018 року Львівський окружний адміністративний суд у задоволенні позову відмовив повністю.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, СП ,,Бориславська нафтова компанія" у формі ТзОВ подало апеляційну скаргу, оскільки вважає його незаконним та необґрунтованим, прийнятим з неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

В апеляційній скарзі позивач також зазначає, що суд першої інстанції не звернув належної уваги на ті обставини, що податкові зобов'язання по деклараціях за березень та квітень 2017 року підприємство сплатило своєчасно, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями. Однак, контролюючий орган протиправно зарахував сплачені суми в рахунок погашення заборгованості по інших зобов'язаннях.

Тому позивач вважає, що погашення податковим органом раніше існуючого податкового боргу підприємства за рахунок своєчасно сплачених позивачем грошових зобов'язань з податку на додану вартість є дією податкового органу, а не позивача, а тому в діях підприємства відсутній склад податкового правопорушення, яке полягає у несвоєчасній сплаті грошових зобов'язань з податку на додану вартість за березень та квітень 2017 року.

Крім того, штрафні санкції протиправно нараховані за несвоєчасну сплату грошового зобов'язання згідно податкового повідомлення-рішення, яке було оскаржене позивачем в адміністративному порядку до ДФС України.

Оскільки ДФС України не розглянула по суті скаргу підприємства та не надіслала протягом 20-денного строку вмотивоване рішення за скаргою, то згідно абзацу 2 пункту 56.9 ст. 56 ПК України скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків. Відповідно податкове повідомлення-рішення від 06.04.2017 року № 0002611700 є скасованим, а тому відсутні підстави для нарахування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату визначеного ним грошового зобов'язання.

З огляду на викладене, позивач просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Офіс великих платників податків ДФС подав відзив на апеляційну скаргу, в якому обґрунтовує правомірність оскарженого позивачем рішення суду першої інстанції та просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційного суду підтримав вимоги апеляційної скарги та просить їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача заперечив вимоги апеляційної скарги та просить залишити скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, апеляційний суд вважає, що скарга не належить до задоволення з таких підстав.

Суд першої інстанції встановив та підтверджується матеріалами справи, що за наслідками проведеної камеральної перевірки Спільного підприємства ,,Бориславська нафтова компанія" у формі ТзОВ з питань дотримання вимог п.57.1, п.57.3 ст.57 Податкового кодексу України щодо своєчасності сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість за період березень-квітень 2017 року та згідно податкового повідомлення-рішення форми ,,Р" від 06.04.2017 року №0002611700, оформленої актом №96/28-10-48-08/22402928 від 24.07.2017 року, Офіс великих платників податків ДФС 29.08.2017 року прийняв податкове повідомлення-рішення за №0008584808, яким застосував до позивача штраф у розмірі 10% в сумі 72678,00 грн. за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) за затримку сплати грошового зобов'язання (а.с.30).

Висновки податкового органу базуються на тому, що перевіркою встановлено затримку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість за період березень 2017 року у розмірі 285831,78 грн. на 24 календарних дні; узгодженої суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість за період квітень 2017 року у розмірі 285831,78 грн. на 21 календарний день; узгодженої суми податкового зобов'язання згідно податкового повідомлення-рішення форми ,,Р" від 06.04.17 №0002611700 у розмірі 155116,38 грн. на 6 календарних днів, чим порушено п.57.1 ст.57 Податкового кодексу України, відповідальність за що передбачена ст.126 Податкового кодексу України (а.с.17-20).

07.09. 2017 року позивач оскаржив податкове повідомлення-рішення до Державної фіскальної служби України (а.с.32-39).

Однак, 16.11.2017 року ДФС України прийняла рішення про результати розгляду скарги за №26453/6/99-99-11-03-01-25, відповідно до якого податкове повідомлення-рішення залишене без змін, а скарга підприємства - без задоволення (а.с.40-42).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що внаслідок порушення позивачем свого обов'язку щодо своєчасної сплати узгодженого податкового зобов'язання у строки, встановлені законом, відповідач правомірно застосував до позивача штрафні санкції у порядку та розмірах, визначених ПК України.

Такі висновки суду першої інстанції, на думку апеляційного суду, відповідають фактичним обставинам справи, нормам матеріального права та є вірними.

Так, стаття 67 Конституції України визначає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу (ПК) України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

За правилами пункту 36.1 статті 36 ПК України податковим обов'язком визнться обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Виконанням податкового обов'язку, як передбачено пунктом 38.1 статті 38 ПК України, визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Відповідно до пунктів 54.1, 54.3 ст. 54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Пунктом 57.1 статті 57 ПК України передбачено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження (пункт 57.3 статті 57 ПК України).

За правилом пункту 126.1 статті 126 ПК України, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу. Зокрема, при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Таким чином, за несплату платником податків узгодженої суми грошового зобов'язання у певний термін законодавець для такого платника передбачив негативні наслідки у вигляді штрафних санкцій. При цьому специфіка штрафної санкції, передбаченої вищезазначеним підпунктом, полягає в тому, що вона нараховується контролюючим органом на погашену суму податкового боргу залежно від кількості днів, наступних за останнім днем строку грошового зобов'язання.

Оскільки СП ,,Бориславська нафтова компанія" у формі ТзОВ КП несвоєчасно сплатило узгоджену суму грошового зобов'язання, яка була визначена у самостійно поданих деклараціях з ПДВ за березень та квітень 2017 року та також податковим повідомленням-рішенням форми ,,Р" від 06.04.17 №0002611700, контролюючий орган правомірно, у відповідності до приписів пункту 126.1 статті 126 ПК України нарахував штрафні санкції в розмірі 10 % за затримку сплати до 30 календарних днів узгоджених сум грошового зобов'язання.

Пунктом 87.9 статті 87 Податкового кодексу України визначено, що у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом. Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов'язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Суд першої інстанції, врахувавши наявність податкового боргу, який рахується за підприємством, дійшов вірного висновку про правомірність дій податкового органу стосовно зарахування сплачених позивачем сум податкових зобов'язань в рахунок погашення податкового боргу відповідно до пункту 87.9 статті 87 Податкового кодексу України.

За таких обстави апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про доведеність складу податкового правопорушення, що обумовило правомірне застосування відповідачем штрафу спірним податковим повідомленням-рішенням.

Доводи позивача про те, що внаслідок порушення ДФС України 20-денного строку розгляду скарги підприємства податкове повідомлення-рішення від 06.04.2017 року № 0002611700 є скасованим, колегія суддів визнає безпідставними, оскільки позивач оскаржував податкове повідомлення-рішення, яке було предметом розгляду судом і набрало законної сили.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що наведені в апеляційній скарзі доводи позивача не містять об'єктивних доказів на спростування висновків суду першої інстанції, а тому апеляційний суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.

Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства (КАС) України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції немає.

Керуючись ч.3 ст. 243, ст. 310, п. 1 ч. 1 ст.315, ст. ст. 316, 321, 322 , 325, 329 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ :

апеляційну скаргу Спільного підприємства ,,Бориславська нафтова компанія" у формі товариства з обмеженою відповідальністю залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 06 липня 2018 року у справі № 813/4825/17 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя В.В. Святецький

Судді Л.Я. Гудим

Т.І. Шинкар

Постанова в повному обсязі складена 18 грудня 2018 року.