Рішення

від 12.07.2018 по справі 826/1006/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

12 липня 2018 року справа №826/1006/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кузьменка В.А., суддів Арсірія Р.О., Огурцова О.П., за участю секретаря Яцюти М.С. та представників:

за позовом 1. Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "ЕКСПОБАНК" Волощука Ігоря Григоровича (далі по тексту - позивач 1, ПАТ "ЕКСПОБАНК") 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Ценнер-Сервіс" (далі по тексту - позивач 2, ТОВ "Ценнер-Сервіс") до 1. Державної реєстраційної служби України (далі по тексту - відповідач 1, ДРС України) 2. Державного реєстратора речових прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Марченка Олександра Анатолійовича (далі по тексту - відповідач 2, Державний реєстратор Марченко О.А.) 3. Міністерства юстиції України (далі по тексту - відповідач 3, МЮУ) треті особи 1. Товариство з обмеженою відповідальністю "ПРАЙМ КЕПІТАЛ ГРУП" (далі по тексту - третя особа 1, ТОВ "ПРАЙМ КЕПІТАЛ ГРУП") 2. Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у місті Києві (далі по тексту - третя особа 2) про 1) визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 05 листопада 2014 року індексний номер 16984143; 2) зобов'язання скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис, зроблений на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 05 листопада 2014 року індексний номер 16984143 В С Т А Н О В И В:

Позивачі звернулись до Окружного адміністративного суду міста Києва оскільки вважають протиправним рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 05 листопада 2014 року індексний номер 16984143 про державну реєстрацію за ТОВ "ПРАЙМ КЕПІТАЛ ГРУП" права власності на ремонтно-механічний корпус (літ. А), за адресою: м. Київ, вул. Чистяківська, 23, (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 434684680000), мотивуючи тим, що звернення стягнення на майно, яке передано в іпотеку, є неможливим, у зв'язку із запровадженням в ПАТ "Комерційний банк "ЕКСПОБАНК" тимчасової адміністрації.

Відповідач 1 в письмових запереченнях проти позову зазначив, що ним, як суб'єктом владних повноважень, оскаржуване рішення не приймалось, оскільки не має повноважень на втручання у діяльність державних реєстраторів прав на нерухоме майно, пов'язану з проведенням державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та не може змінювати процедуру цієї реєстрації.

Відповідач 2 проти позову заперечив з підстав відповідності оскаржуваного рішення вимогам Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Відповідач 3 проти позову заперечив зазначивши, що прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень відноситься до дискреційних повноважень державного реєстратора.

Третя особа 1 в письмових поясненнях зазначила, що проти задоволення позовних вимог не заперечує.

Третя особа 2 письмового відзиву або пояснень з приводу позовних вимог до суду не надала.

Під час перегляду постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 червня 2015 року та ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 30 липня 2015 року в адміністративній справі №826/1006/15, Вищим адміністративним судом України прийнято ухвалу про приєднання до касаційної скарги заяви ТОВ "Ценнер-Сервіс", як первісного власника на ремонтно-механічний корпус (літ. А), за адресою: м. Київ, вул. Чистяківська, 23, (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 434684680000), та направлено справу на новий розгляд до суду першої інстанції, оскільки вказана обставина залишилась поза межами дослідження судами під час первісного розгляду справи.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 листопада 2016 року адміністративну справу №826/1006/15 прийнято до провадження та призначено до судового розгляду.

В судовому засіданні 10 травня 2017 року, судом встановлено, що в межах даної справи та справи №826/8060/16 за позовом ТОВ "Ценнер-Сервіс" до Державного реєстратора речових прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Марченка Олександра Анатолійовича про визнання протиправним та скасування рішення оскаржується одне і теж саме рішення; Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 травня 2016 року об'єднано позовні вимоги в адміністративних справах №826/1006/15 та №826/8060/16 в одне провадження і присвоєно справі номер 826/1006/15.

В судовому засіданні 13 вересня 2017 року представники позивачів позовні вимоги підтримали, представник відповідача 3 проти позову заперечив; представники відповідачів 1, 2 та третіх осіб до суду не прибули, у зв'язку із чим, на підставі частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ухвалив розглядати справу у письмовому провадженні.

Разом з тим, 15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03 жовтня 2017 року №2147-VIII, яким внесено зміни до Кодексу адміністративного судочинства України, виклавши його в новій редакції.

Відповідно до підпункту 10 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України в новій редакції передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно з частиною третьою статті 241 Кодексу адміністративного судочинства України судовий розгляд в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.

Враховуючи викладене, суд закінчує розгляд даної справи ухваленням рішення за правилами нової редакції Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва звертає увагу на наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оцінюючи оскаржуване рішення на предмет його відповідності вимогам, встановленим частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд керується наступним.

Правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації за цим Законом, та їх обтяжень і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна визначає Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Частиною першою статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до частини другої статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначено, що державний реєстратор, зокрема встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову в державній реєстрації, про її зупинення, внесення змін до Державного реєстру прав.

Частина перша статті 15 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" встановлює, що державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: 1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; 2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; 3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; 4) внесення записів до Державного реєстру прав; 5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону; 6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

Згідно з частиною другою цієї статті передбачено, що перелік документів для здійснення державної реєстрації прав визначається Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Відповідно до частин першої - четвертої, сьомої та одинадцятої статті 16 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначено, що заява про державну реєстрацію прав та їх обтяжень подається до органу державної реєстрації прав у паперовій або електронній формі у випадках, передбачених цим Законом. Реєстрація заяв про державну реєстрацію прав та їх обтяжень проводиться в порядку черговості їх надходження. Разом із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень у паперовій формі подаються оригінали документів, необхідних для державної реєстрації прав та їх обтяжень, їх копії, засвідчені в установленому порядку. Заява про державну реєстрацію прав та їх обтяжень не приймається у разі відсутності документа, що підтверджує оплату послуг з державної реєстрації прав та їх обтяжень.

Державна реєстрація прав проводиться на підставі заяви власника, іншого правонабувача, сторони правочину, за яким виникло право, уповноваженої ними особи або державного кадастрового реєстратора у випадках, передбачених цим Законом.

Під час подання заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень у паперовій формі фізична особа повинна пред'явити документ, що посвідчує її особу, а у разі подання заяви представником фізичної чи юридичної особи - також документ, що підтверджує його повноваження діяти від імені таких осіб. У випадках, установлених законом, представник іноземної особи пред'являє документи, легалізовані в установленому нормативно-правовими актами порядку.

Згідно частини першої статті 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація прав проводиться на підставі: 1) договорів, укладених у порядку, встановленому законом; 2) свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих відповідно до вимог цього Закону; 3) свідоцтв про право власності, виданих органами приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді; 4) державних актів на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом; 5) рішень судів, що набрали законної сили; 6) інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою.

Відповідно до частини першої статті 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачено, що у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо: 1) заявлене право, обтяження не підлягає державній реєстрації відповідно до цього Закону; 2) об'єкт нерухомого майна розміщений на території іншого органу державної реєстрації прав; 3) із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень звернулася неналежна особа; 4) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують; 5) заяву про державну реєстрацію прав, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна, крім випадків, встановлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону; 5 1 ) заяву про державну реєстрацію обтяжень речових прав на нерухоме майно щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем; 5 2 ) заяву про державну реєстрацію речових прав, похідних від права власності, подано за відсутності державної реєстрації права власності, крім випадків, установлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону; 5 3 ) під час подання заяви про державну реєстрацію права власності на підприємство як єдиний майновий комплекс, житловий будинок, будівлю, споруду (їх окремі частини), що виникло на підставі документа, за яким правонабувач набуває також право власності на земельну ділянку, не подано заяву про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку; 5 4 ) після завершення п'ятиденного строку з дня отримання заявником письмового повідомлення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав не усунено обставин, що були підставою для прийняття такого рішення; 5 5 ) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва подано не до нотаріуса, який вчинив таку дію; 5 6 ) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка не є державним кадастровим реєстратором або державним виконавцем; 6) заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене право та обтяження такого права вже зареєстровано у Державному реєстрі прав.

Згідно частини другої статті 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачено, що за наявності підстав для відмови в державній реєстрації державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень.

Зміст процитованих правових норм вказує, що за результатами розгляду про державну реєстрацію прав та їх обтяжень державний реєстратор може прийняти одне із рішень: про державну реєстрацію прав та їх обтяжень або про відмову в державній реєстрації; у свою чергу рішення про державну реєстрацію прав приймається за умови подання заявником достатніх та належним чином оформлених документів, відсутності суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно, а також підстав для відмови у державній реєстрації.

Таким чином, в межах спірних правовідносин необхідно встановити наявність підстав для державної реєстрації права власності на об'єкт нерухомого майна: ремонтно-механічний корпус (літ. А), за адресою: м. Київ, вул. Чистяківська, 23 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 434684680000), подання необхідних документів та відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно .

Судом встановлено, що державну реєстрацію права власності на ремонтно-механічний корпус (літ. А), за адресою: м. Київ, вул. Чистяківська, 23, (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 434684680000), проведено на підставі договору іпотеки від 09 вересня 2014 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Костюк-Федорук К.О., серія та номер №855 .

Так, судом встановлено, що 09 вересня 2014 року між Публічним акціонерним товариством "Діамантбанк" (кредитодавець) та ПАТ "Комерційний банк "Експобанк" (позичальник) укладено кредитний договір №0909/14-1, за умовами якого кредитодавець надає позичальнику кредит у національній валюті у сумі 51 500 000,00 грн.

З метою забезпечення зобов'язань за кредитним договором між ПАТ "Комерційний банк "Експобанк" та ПАТ "Діамантбанк" укладено договір іпотеки від 09 вересня 2014 року, предметом якого є об'єкт нерухомого майна: ремонтно-механічний корпус (літ. А), за адресою: м. Київ, вул. Чистяківська, 23, (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 434684680000).

Вказаний договір містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, зокрема у випадку, якщо іпотекодержателю стане відомо про факт введення тимчасової адміністрації у іпотекодавця.

09 вересня 2014 року між ПАТ "Діамантбанк" та ТОВ "Факторингова компанія "Прайм Кепітал Груп" укладено Договір відступлення права вимоги №1/09092014 за кредитним договором від 09 вересня 2014 року №0909/14-1.

Статтею 33 Закону України "Про іпотеку" зокрема встановлено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Відповідно до частини першої статті 35 Закону України "Про іпотеку" у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Як свідчать матеріали справи, ТОВ "Факторингова компанія "Прайм Кепітал Груп" направлено позивачу іпотечне повідомлення (вимогу) від 01 жовтня 2014 року, у якому вимагається виконати умови кредитного договору від 09 вересня 2014 року №0909/14-1 шляхом повернення кредитних коштів у повному обсязі, включаючи інші необхідні платежі встановлені цим договором та погашення простроченої заборгованості по сплаті процентів, шляхом перерахування відповідних коштів на рахунок в ПАТ "Діамантбанк".

Листом від 10 жовтня 2014 року №1103/240 тимчасова адміністрація ПАТ "Комерційний банк "Експобанк" повідомила ТОВ "Факторингова компанія "Прайм Кепітал Груп" про те, що відповідно до постанови Правління Національного банку України від 24 вересня 2014 року №597 та рішення від 25 вересня 2014 року №97 виконавчої дирекції фонду гарантування вкладів фізичних осіб, ПАТ "Комерційний банк "Експобанк" віднесено до категорії неплатоспроможних та запроваджено тимчасову адміністрацію. Також повідомлено, що згідно пункту 2 частини п'ятої статті 36 Закону України "Про систему гарантує вкладів фізичних осіб" звернення стягнення на майно ПАТ "Комерційний банк "Експобанк", яке передано в іпотеку, не можливе.

Частинами першою та другою статті 37 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржено іпотекодавцем у суді.

Як встановлено судом вище, постановою Правління Національного банку України від 24 вересня 2014 року №597 "Про віднесення публічного акціонерного товариства комерційного банку "Експобанк" до категорії неплатоспроможних" ПАТ "Комерційний банк "Експобанк" віднесено до категорії неплатоспроможних.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 25 вересня 2014 року №97 у ПАТ "Комерційний банк "Експобанк" з 25 вересня 2014 року по 25 грудня 2014 року запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації Бондаря Ю.М.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб "Про призначення уповноваженої особи Фонду на здійснення тимчасової адміністрації в АТ "КБ "Експобанк" від 04 грудня 2014 року №139 призначено заступника начальника відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Волощука І.Г.

Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків встановлюються Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Відповідно до статті 34 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" фонд розпочинає процедуру виведення неплатоспроможного банку з ринку та здійснення тимчасової адміністрації в банку на наступний робочий день після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних.

Не пізніше наступного робочого дня після початку тимчасової адміністрації Фонд розміщує інформацію про запровадження тимчасової адміністрації в банку на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет і не пізніше ніж через 10 днів публікує її в газетах "Урядовий кур'єр" або "Голос України".

Виконавча дирекція Фонду не пізніше наступного робочого дня після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних призначає з числа працівників Фонду уповноважену особу Фонду. Уповноважена особа Фонду повинна відповідати вимогам, встановленим Фондом. Рішення про призначення уповноваженої особи Фонду доводиться Фондом до головного офісу банку та до кожного відокремленого підрозділу банку негайно.

Тимчасова адміністрація запроваджується на строк, що не перевищує три місяці, а для системно важливих банків - шість місяців. За обґрунтованих підстав зазначені строки можуть бути одноразово продовжені на строк до одного місяця. Тимчасова адміністрація припиняється після виконання плану врегулювання або в інших випадках за рішенням виконавчої дирекції Фонду.

Під час тимчасової адміністрації Фонд має повне і виняткове право управляти банком відповідно до цього Закону, нормативно-правових актів Фонду та вживати дії, передбачені планом врегулювання.

Пунктом 16 статті 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" визначено, що тимчасова адміністрація - процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом.

З аналізу вказаних правових норм суд приходить до висновку, що у справах пов'язаних з виконанням банком, у якому введено тимчасову адміністрацію чи розпочато процедуру його ліквідації, своїх зобов'язань перед кредиторами, норми Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" є спеціальними, і цей Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.

Частиною п'ятою статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" передбачено, що під час тимчасової адміністрації не здійснюється: 1) задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку; 2) примусове стягнення коштів та майна банку, звернення стягнення на майно банку, накладення арешту на кошти та майно банку; 3) нарахування неустойки (штрафів, пені), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), а також зобов'язань перед кредиторами, у тому числі не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошових зобов'язань банку; 4) зарахування зустрічних однорідних вимог, якщо це може призвести до порушення порядку погашення вимог кредиторів, встановленого цим Законом; 5) нарахування відсотків за зобов'язаннями банку перед кредиторами.

Враховуючи, що ТОВ "Факторингова компанія "Прайм Кепітал Груп" є кредитором ПАТ "Комерційний банк "Експобанк", то положення частини п'ятої статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" підлягають застосуванню у межах спірних правовідносин.

Судом встановлено, що оскаржуване рішення про державну реєстрацію права власності прийняте в період здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "Комерційний банк "Експобанк", а тому суд приходить до висновку, що звернення стягнення на майно ПАТ "Комерційний банк "Експобанк" є неправомірним.

Судом встановлено, що позивач листом від 17 жовтня 2014 року №1101/392 повідомив Державну реєстраційну службу України та Реєстраційну службу Головного управління юстиції у місті Києві про введення тимчасової адміністрації.

Крім того, інформація щодо запровадження тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "Комерційний банк "Експобанк" оприлюднена в газеті "Голос України" 01 жовтня 2014 року.

Наведене свідчить про обізнаність відповідача стосовно введення в ПАТ "Комерційний банк "Експобанк" тимчасової адміністрації станом на день прийняття оскаржуваного рішення.

Відповідно до пункту 36 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року №868 (далі по тексту - Порядок), визначено, що для проведення державної реєстрації речових прав необхідними документами є документи, що підтверджують виникнення, перехід або припинення таких прав на нерухоме майно, та інші документи, визначені цим Порядком.

Згідно пункту 40 Порядку для проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, яке перебуває в іпотеці або податковій заставі, заявник, крім документа, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно, подає документ, що підтверджує факт надання іпотекодержателем або контролюючим органом згоди на відчуження або передачу на іншому речовому праві такого майна.

Відповідно до частини четвертої статті 15 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державній реєстрації підлягають виключно заявлені права та їх обтяження за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.

Суд дійшов висновку, що відповідачем 2 не досліджено питання відповідності заявлених прав ТОВ "Факторингова компанія "Прайм Кепітал Груп" і поданих документів вимогам законодавства, у тому числі наявність факту запровадження тимчасової адміністрації, що є наслідком неможливості звернення стягнення на майно ПАТ "Комерційний банк "Експобанк" та виключає правомірність проведення державної реєстрації права власності на такий об'єкт нерухомого майна.

Таким чином, на думку суду, рішення Державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Марченка О.А. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 05 листопада 2014 року індексний номер 16984143 є протиправним та підлягає скасуванню, а позовні вимоги у цій частині - задоволенню.

В частині позовних вимог про зобов'язання відповідача 1 скасувати запис в Державному реєстрі прав на нерухоме майно, зроблений на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 05 листопада 2014 року індексний номер 16984143 про державну реєстрацію права власності ТОВ "Факторингова компанія "ПРАЙМ КЕПІТАЛ ГРУП" на об'єкт нерухомого майна - ремонтно-механічний корпус (літ. А), за адресою: м. Київ, вул. Чистяківська, 23 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 434684680000), суд вважає за необхідне відмовити, з огляду на наступне .

Як встановлено вище, що на підставі оскаржуваного рішення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про державну реєстрацію права власності ТОВ "Факторингова компанія "ПРАЙМ КЕПІТАЛ ГРУП" на об'єкт нерухомого майна: ремонтно-механічний корпус (літ. А), за адресою: м. Київ, вул. Чистяківська, 23 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 434684680000).

Суд звертає увагу на те, що чинним законодавством не передбачено обов'язку Державної реєстраційної служби України скасовувати записи у Державному реєстрі прав.

У свою чергу, порядок внесення записів до Державного реєстру прав визначено статтею 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Так, відповідно до частини першої статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Частина друга статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" вказує, що у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Таким чином, скасування судом рішення Державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Марченка О.А. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 05 листопада 2014 року індексний номер 16984143 є безумовною підставою для внесення до Державного реєстру прав запису про скасування державної реєстрації права власності на об'єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 434684680000 - ремонтно-механічний корпус (літ. А), за адресою: м. Київ, вул. Чистяківська, 23, а не для скасування запису про державну реєстрацію прав.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що спір у даній справі є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративного суду, оскільки характер спору, суб'єктний склад правовідносин, предмет та підстави заявлених вимог свідчать про те, що дослідженню на предмет відповідності вимогам чинного законодавства в межах спірних правовідносин підлягають виключно владні, управлінські функції відповідача, як суб'єкта владних повноважень, щодо дотримання встановленого законом порядку прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, а також внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав .

Аналогічну правову позицію викладено Великою Палатою Верховного Суду, зокрема в постанові від 10 квітня 2018 року №808/8972/15 та від 05 червня 2018 року №804/20728/14.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, на думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачами не доведено правомірність та обґрунтованість прийнятого рішення з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, однак, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ПАТ "ЕКСПОБАНК" та ТОВ "Ценнер-Сервіс" підлягає частковому задоволенню.

Згідно з частиною третьою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "ЕКСПОБАНК" Волощука Ігоря Григоровича (01054, м. Київ, вул. Дмитрівська, 18/24; ідентифікаційний код 09322299) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Ценнер-Сервіс" (03062, м. Київ, вул. Чистяківська, 23; ідентифікаційний код 25407470) задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Державного реєстратора речових прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Марченка Олександра Анатолійовича (02660, м. Київ, вул. М. Раскової, 15) про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 05 листопада 2014 року індексний номер 16984143.

3. В іншій частині адміністративного позову відмовити.

4. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ценнер-Сервіс" понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 689,00 грн. (шістсот вісімдесят дев'ять гривень нуль копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства юстиції України.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Головуючий суддя В.А. Кузьменко

Судді Р.О. Арсірій

О.П. Огурцов