Постанова

від 10.07.2018 по справі 545/169/18

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 545/169/18 Номер провадження 22-ц/786/1441/18Головуючий у 1-й інстанції Путря О. Г. Доповідач ап. інст. Абрамов П. С.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2018 року м. Полтава

Апеляційний суд Полтавської області в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

Головуючого судді: Абрамова П.С.,

Суддів: Карпушина Г.Л., Хіль Л.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Полтаві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Головного територіального управління юстиції в Полтавській області, Громадської організації "В полі зору" про усунення перешкод у користуванні власністю

за апеляційною скаргою Головного територіального управління юстиції у Полтавській області на рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 23 квітня 2018 року, ухвалене у період часу з 13:59:41 год. до 14:31:41 год. 23 квітня 2018 року під головуванням судді Путрі О.Г. , -

В С Т А Н О В И В:

короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції:

В січні 2018 року позивач звернулася до суду з позовом, у якому просила суд ухвалити рішення, яким усунути перешкоди у користуванні належною їй власністю.

Підстави позову вмотивувала тим, що вона являється одноосібним власником квартири АДРЕСА_1 та району.

У вказаній квартирі державним реєстратором Головного управління юстиції в Полтавській області здійснена без її згоди, як власника, реєстрація громадської організації В полі зору . Позивач вказує на те, що реєстрація порушує її права та створює перешкоди у користуванні, володінні та розпорядженні майном.

В позасудовому порядку Головне територіальне управління юстиції в Полтавській області відмовилося скасувати здійснену ним реєстрацію Громадської організації В полі зору .

З цих підстав, ОСОБА_2 просила скасувати державну реєстрацію Громадської організації В полі зору за місцем знаходження належної їй квартири.

Рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 23 квітня 2018 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено.

Скасовано державну реєстрацію громадської організації В полі зору (код ЄДРПОУ 41157804) за адресою місця знаходження належної ОСОБА_2 квартири АДРЕСА_3, із вилученням із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запису про реєстрацію за №15771020000004648, внесений 17 лютого 2017 року.

Стягнуто з Головного територіального управління юстиції у Полтавській області (м. Полтава, вул. Соборності, 45, код ЄДРПОУ 34874347) та Громадської організації В полі зору АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 41157804) на користь ОСОБА_2 АДРЕСА_4 ідентифікаційний НОМЕР_1) судовий збір в розмірі 704,80 грн. в рівних частинах з кожного.

короткий зміст вимог апеляційної скарги :

З даним рішенням не погодився відповідач Головне територіальне управління юстиції в Полтавській області та подав на нього апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог до управління в повному обсязі.

Апелянт вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з неправильним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, з порушенням норм матеріального права, а викладені в ньому висновки такими, що не відповідають фактичним обставинам та матеріалам справи.

узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу :

Вказує на те, що законодавець не визначає вимог, які б покладали на особу реєстратора обов'язок вимагати від заявника надання документів, що підтверджують місцезнаходження громадської організації.

Також при відсутності підстав для зупинення розгляду документів та відмови в державній реєстрації реєстратор має провести реєстраційні дії.

Статті 27, 28 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань містить виключний перелік підстав для зупинення розгляду документів та відмови в державній реєстрації.

Згідно ч. 2 ст. 27 вищезгаданого Закону зупинення розгляду документів з підстав, не передбачених цією статтею, а також відмова у державній реєстрації (легалізації) професійної спілки, її організації або об'єднання не допускається.

Апелянт вказує на те, що відділом державної реєстрації друкованих засобів масової інформації та громадських формувань Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Полтавській області дотримано Порядок проведення державної реєстрації громадської організації, підстави для зупинення розгляду документів, поданих для державної реєстрації, та підстави для відмови у державній реєстрації відсутні.

Окрім цього, апелянт зазначає, що згідно ч. 4 ст. 35 Закону особи, винні у внесенні до установчих документів або інших документів, що подаються для державної реєстрації, завідомо неправдивих відомостей, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, несуть відповідальність, встановлену законом.

Законом передбачено можливість державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, що міститься в Єдиному державному реєстрі (перелік документів, що подається для реєстрації змін закріплено ч. 4 ст. 17 Закону).

Також апелянт посилається на невірне застосування судом норм ст. 391 ЦК України, обгруновуючи це тим, що позов про усунення перешкод у здійсненні права власності є негаторним позовом, відповідачем у якому є особа, яка власними протиправними діями перешкоджає позивачу (власнику) здійснювати правомірність щодо користування чи розпорядження майном. При цьому ГТУЮ не є належним відповідачем в справі і жодним чином своїми діями не порушувало законні права позивача.

узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи:

Позивач ОСОБА_2 надала відзив на апеляційну скаргу, у якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Полтавського районного суду Полтавської області - без змін.

Перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, суд приходить до наступних висновків.

встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини, а також обставини, встановлені судом апеляційної інстанції, і визначені відповідно до них правовідносини:

Судом встановлено, що згідно договору про виділ 1/2 частки з нерухомого майна із спільного майна подружжя і дарування 1/2 частини нерухомого майна від 11 вересня 2012 року, позивач ОСОБА_2 являється одноосібним власник квартири АДРЕСА_1

17 лютого 2017 року державним реєстратором Головного територіального управління юстиції в Полтавській області за вищевказаною адресою, здійснена державна реєстрація Громадської організації В полі зору , код ЄДРПОУ 41157804, запис про реєстрацію за № 15771020000004648 ( а.с. 21-25 ).

Позивач не надавала згоду на державну реєстрацію Громадської організації В полі зору в належній їй на праві власності квартирі.

З метою відновлення порушеного права позивач звернулася до ГТУЮ у Полтавській області з вимогою про скасування державної реєстрації ГО В полі зору в належній їй квартирі ( а.с 6,7 ), проте у скасуванні реєстрації їй було відмовлено ( а.с. 8,9 ).

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий суд виходив з того, що державна реєстрація громадської організації у належному позивачу житловому приміщенні без його волевиявлення, являється втручанням у його право приватної власності, і таке втручання не відповідає критеріям законності та порушує право власності позивача.

Доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції:

Спірні правовідносини врегульовуються нормами Цивільного кодексу України та ч.ч. 1, 4 ст. 41 Конституції України, у відповідності до яких кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю; ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності; право приватної власності є непорушним.

Згідно із ст. ст. 317, 319 ЦК України, власнику належить право розпоряджатися своїм майном за власною волею.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Згідно ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно ст. 391 ЦК України, власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майно.

Відповідно до положень ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 р., кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Так, предметом регулювання статті 1 Першого протоколу до Конвенції є втручання держави в право на мирне володіння майном.

Втручання держави у право на мирне володіння майном є законним, якщо здійснюється на підставі закону - нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм.

Втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдано за наявності об'єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності. Саме національні органи влади мають здійснювати первісну оцінку існування проблеми, що становить суспільний інтерес, яка б вимагала таких заходів.

Втручання в право власності розглядається як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов'язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. Справедлива рівновага передбачає наявність розумного співвідношення (обгрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідного балансу не буде дотримано, якщо особа несе індивідуальний і надмірний тягар . При цьому з питань оцінки пропорційності ЄСПЛ, як і з питань наявності суспільного , публічного інтересу, визнає за державою достатньо широку сферу розсуду , за винятком випадків, коли такий розсуд не грунтується на розумних підставах.

Суд наголошує на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі Іатрідіс проти Греції (Iatridis v. Greece) [ВП], заява № 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі Антріш проти Франції , від 22 вересня 1994 року, Series А № 296-А, п. 42, та Кушоглу проти Болгарії (Kushoglu v. Bulgaria), заява № 48191/99, пп. 49-62, від 10 травня 2007 року).

В рішенні Європейського суду з прав людини та основоположних свобод від 14 жовтня 2010 року у справі Щокін проти України визначено концепцію якості закону, зокрема з вимогою, щоб він був доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні. Відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості і точності порушує вимогу якості закону . В разі коли національне законодавство припустило неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов'язків осіб, національні органи зобов'язані застосувати найбільш сприятливий для осіб підхід. Тобто вирішення колізій у законодавстві завжди тлумачиться на користь особи.

Положення Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб -підприємців та громадських формувань не містить вимоги надання документів, що підтверджують місцезнаходження громадської організації при здійсненні державної реєстрації.

З матеріалів справи вбачається, що реєстратором внесено запис до Єдиного державного реєстру на підставі даних, вказаних у документах, поданих згідно переліку, визначеного ч. 1 ст. 17 Закону.

Позивач заперечувала проти реєстрації Громадського об'єднання В полі зору виключно в частині адреси останнього, зазначаючи , що жодної згоди як власник житла, на реєстрацію громадського об'єднання в її квартирі вона не надавала.

Право її одноосібного володіння квартирою АДРЕСА_1 підтверджується наявними у матеріалах справи доказами і не заперечується відповідачем.

Відповідачем не доведено факту наявності згоди позивача на здійснення реєстрації громадського об'єднання в квартирі позивачки.

З урахуванням цього, висновок місцевого суду про наявність підстав для задоволення позовних вимог є обґрунтованим.

мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу:

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).,(Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року)

Апелянт вірно посилається на порядок проведення державної реєстрації громадської організації, визначений нормами Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань та відсутність неправомірних дій державного реєстратора.

Поряд з цим, з матеріалів справи та обставин справи вбачається, що порушення права власності позивача не може бути усунено в інший спосіб, як скасування державної реєстрації Громадської організації за місцем знаходження належної їй квартири, оскільки ОСОБА_2 не наділена правом звернутися з заявою про внесення змін до реєстраційних документів організації.

З цих же підстав, оскільки порушення відбулося саме внаслідок державної реєстрації організації, не знаходять свого підтвердження і доводи апелянта в частині невірного застосування норм ст. 391 ЦК України для захисту прав позивача.

Питання відповідальності особи, винної у внесенні до установчих документів, що подаються для державної реєстрації, завідомо неправдивих відомостей, може бути вирішено ГРУЮ у Полтавській області у порядку, визначеному законом.

чи були і ким порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси, за захистом яких особа звернулася до суду;

Висновки місцевого суду, що внаслідок державної реєстрації громадської організації у житловому приміщення без згоди його власника являється втручанням у право власності останнього, є законними та обґрунтованими.

висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції;

Доводи апеляційної скарги висновків місцевого суду не спростували.

У відповідності з вимогами ст. 376 ЦПК України порушення норм матеріального та процесуального права може бути підставою для зміни судового рішення лише у випадку якщо це порушення призвело до неправильного вирішення спору.

Порушень норм матеріального та процесуального права, які б могли призвести до зміни чи скасування рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 23 квітня 2018 року не встановлено.

Підстави для зміни та розподілу судових витрат судом апеляційної інстанції не встановлено.

Оскільки в задоволенні апеляційної скарги необхідно відмовити, понесені апелянтом судові витрати відшкодуванню не підлягають. Позивачем вимоги про відшкодування судових витрат на стадії апеляційного розгляду не заявлялись.

Керуючись ст. ст. 374 ч. 1 п.1, ст. 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Головного територіального управління юстиції у Полтавській області - залишити без задоволення.

Рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 23 квітня 2018 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, яким є Верховний Суд.

У разі оголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, строк на касаційне оскарження обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 10 липня 2018 року.

Головуючий суддя : /підпис/ П.С. Абрамов

Судді: /підпис/ Г.Л. Карпушин /підпис/ Л.М. Хіль

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду

Полтавської області П.С. Абрамов