Ухвала

від 02.07.2018 по справі 910/15384/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

02.07.2018Справа № 910/15384/16

За скаргоюДержавного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом в особі відокремленого підрозділу Атоменергомаш на рішеннястаршого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській області Осіпової Ірини Геннадіївни у справі №910/15384/16 за позовомДержавного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом в особі відокремленого підрозділу Атоменергомаш до Товариства з обмеженою відповідальністю Платіжні Технології простягнення грошових коштів

Суддя Смирнова Ю.М.

Представники учасників справи: не з'явилися

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.09.2016 у справі №910/15384/16 позов задоволено частково; присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Платіжні Технології на користь Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом в особі відокремленого підрозділу Атоменергомаш грошові кошти: 18815,50 грн безпідставно одержаних коштів, 8702,10 грн процентів за користування чужими грошовими коштами та 1376,80 грн судового збору; в іншій частині позову відмовлено.

25.11.2016 на виконання вказаного рішення Господарським судом міста Києва видано відповідний наказ.

15.06.2018 до Господарського суду міста Києва надійшла скарга Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом в особі відокремленого підрозділу Атоменергомаш на рішення старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській області Осіпової Ірини Геннадіївни, в якій скаржник просить суд визнати незаконною та скасувати постанову від 29.05.2018 про повернення виконавчого документа стягувачу щодо примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 25.11.2016 у справі №910/15384/16.

Скарга обґрунтована тим, що державний виконавець не вжив у повному обсязі передбачені Законом України Про виконавче провадження заходи щодо примусового виконання судового рішення, спрямовані на виявлення коштів та майна боржника, на які може бути звернуто стягнення, тому постанова про повернення виконавчого документа стягувачу є незаконною.

За результатами повторного автоматизованого розподілу судової справи, вказану скаргу передано на розгляд судді Смирновій Ю.М.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.06.2018 суддею Смирновою Ю.М. прийнято до провадження справу №910/15384/16 для розгляду скарги на рішення державного виконавця, судове засідання для розгляду скарги призначено на 02.07.2018.

27.06.2018 від Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом в особі відокремленого підрозділу Атоменергомаш надійшло клопотання про розгляд скарги за відсутності представника скаржника.

Державний виконавець та представники боржника в судове засідання не з'явилися.

Відповідно до ч. 2 ст. 342 Господарського процесуального кодексу України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Розглянувши скаргу, суд відзначає таке.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про виконавче провадження виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Постановою Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській області від 06.09.2017 ВП №54631747 відкрито виконавче провадження з виконання наказу Господарського суду міста Києва від 25.11.2016 у справі №910/15384/16 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Платіжні Технології на користь Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом в особі відокремленого підрозділу Атоменергомаш грошові кошти: 18815,50 грн безпідставно одержаних коштів, 8702,10 грн процентів за користування чужими грошовими коштами та 1376,80 грн судового збору.

Вказаною постановою, як того вимагають положення ч. 5 ст. 26 Закону України Про виконавче провадження , зазначено про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджено боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей, а також зазначено про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 2889,39 грн.

29.05.2018 старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській області Осіповою Іриною Геннадіївною винесено постанову ВП №54631747 про повернення виконавчого документа - наказу Господарського суду міста Києва від 25.11.2016 у справі №910/15384/16 стягувачу на підставі п. 9 ч. 1 ст. 37 Закону України Про виконавче провадження .

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 37 Закону України Про виконавче провадження виконавчий документ повертається стягувачу, якщо законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.

Оскаржувана постанова мотивована тим, що згідно виконавчого документа боржник знаходиться на території Автономної Республіки Крим та майно, яке належить боржнику знаходиться на території АР Крим, а у зв'язку з окупацією території Автономної Республіки Крим, примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що потребує вчинення виконавчих дій безпосередньо на такій території є неможливим.

Однак, суд відзначає, що в матеріалах справи відсутні докази існування встановленої законом заборони щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення як підстави для повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 9 ч. 1 ст. 37 Закону України Про виконавче провадження .

Так, відповідно до п.п. 4, 5 ст. 11 Закону України Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України , на який державний виконавець посилається в оскаржуваній постанові, набуття та припинення права власності на нерухоме майно, яке знаходиться на тимчасово окупованій території, здійснюється відповідно до законодавства України за межами тимчасово окупованої території. У разі неможливості здійснення державним реєстратором повноважень щодо державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень на тимчасово окупованій території орган державної реєстрації визначається Кабінетом Міністрів України. На тимчасово окупованій території будь-який правочин щодо нерухомого майна, у тому числі щодо земельних ділянок, вчинений з порушенням вимог цього Закону, інших законів України, вважається недійсним з моменту вчинення і не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Тобто, вказаним законом не виключається можливість відчуження нерухомого майна особи, яке знаходиться на тимчасово окупованій території.

Більш того, та обставина, що за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, місцезнаходженням боржника є: місто Севастополь, вулиця Очаковців, будинок 19, офіс 309, не виключає можливості наявності у боржника майна, яке знаходиться поза межами території, яка підпадає під дію Закону України Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України .

Відповідно до ст. 10 Закону України Про виконавче провадження заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

За змістом ст. 48 Закону України Про виконавче провадження , звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах. У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається виконавцем.

У відповідності до ч. 4 ст. 24 Закону України Про виконавче провадження виконавець має право вчиняти виконавчі дії щодо звернення стягнення на доходи боржника, виявлення та звернення стягнення на кошти, що перебувають на рахунках боржника у банках чи інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах на території, на яку поширюється юрисдикція України.

Частиною 1 ст. 18 Закону України Про виконавче провадження встановлено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

За приписами п. 1 ч. 2 ст. 18 Закону України Про виконавче провадження , виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Частиною 3 ст. 18 Закону України Про виконавче провадження визначено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема, отримувати від банківських та інших фінансових установ інформацію про наявність рахунків та/або стан рахунків боржника, рух коштів та операції за рахунками боржника, а також інформацію про договори боржника про зберігання цінностей або надання боржнику в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком; з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну.

Відповідно до ч. 8 ст. 48 Закону України Про виконавче провадження виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження. У подальшому така перевірка проводиться виконавцем не рідше ніж один раз на два тижні - щодо виявлення рахунків боржника, не рідше ніж один раз на три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника.

Отже, за приписами Закону України Про виконавче провадження , державний виконавець зобов'язаний проводити перевірку майнового стану боржника систематично, не рідше ніж один раз на два тижні - щодо виявлення рахунків боржника та не рідше ніж один раз на три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав.

Суд відзначає, що сам по собі факт місцезнаходження боржника за виконавчим документом на тимчасово окупованій території не звільняє державного виконавця від обов'язку вжити належних заходів щодо здійснення примусового виконання рішення відповідно до вимог Закону України Про виконавче провадження .

Однак, матеріали справи не містять доказів вчинення державним виконавцем дій, спрямованих на виконання рішення суду у справі №910/15384/16, в тому числі дій, спрямованих на здійснення перевірки майнового стану Товариства з обмеженою відповідальністю Платіжні Технології та виявлення рахунків боржника, його нерухомого і рухомого майна.

Враховуючи викладене, доводи скаржника стосовно того, що постанова від 29.05.2018 про повернення виконавчого документа стягувачу щодо примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 25.11.2016 у справі №910/15384/16 не відповідає вимогам Закону України Про виконавче провадження є обґрунтованими, а скарга - такою, що підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 234, 342, 343 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

1. Скаргу Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом в особі відокремленого підрозділу Атоменергомаш на рішення старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській області Осіпової Ірини Геннадіївни задовольнити.

2. Визнати неправомірною постанову старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській області Осіпової Ірини Геннадіївни від 29.05.2018 ВП №54631747 про повернення виконавчого документа стягувачу.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України та п.п. 17.5 п. 17 Розділу XI Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва протягом 10 днів з дня проголошення даної ухвали.

Суддя Ю.М. Смирнова