Рішення

від 04.07.2018 по справі 916/816/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"04" липня 2018 р.м. Одеса Справа № 916/816/18

Господарський суд Одеської області у складі судді Оборотової О.Ю.

при секретарі судового засідання Горнович Л.О.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом Публічного акціонерного товариства ІМЕКСБАНК до відповідачів Товариства з обмеженою відповідальністю НОВА-ХВИЛЯ та Товариства з обмеженою відповідальністю Чорноморець 1936

за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Приватного акціонерного товариства Футбольний клуб ЧОРНОМОРЕЦЬ про визнання договору недійсним,-

за участю представників:

від позивача: Мирза К.О., за довіреністю від 18.04.2018р.;

від відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю НОВА-ХВИЛЯ : Новікова Т.О., за довіреністю від 01.02.2018р.;

від відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Чорноморець 1936 : Фельдман О.А., за довіреністю від 24.05.2018р.;

від третьої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб : Новікова Т.О., за довіреністю від 22.05.2017р.

від третьої особи Приватного акціонерного товариства Футбольний клуб ЧОРНОМОРЕЦЬ : не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

03.05.2018р. Публічне акціонерне товариство ІМЕКСБАНК звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю НОВА-ХВИЛЯ та Товариства з обмеженою відповідальністю Чорноморець 1936 про визнання договору оренди майна від 03.11.2017р. недійсним.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що договір оренди є недійсним в силу закону (нікчемним).

Позивач зазначає, що банк, як Іпотекодержатель, на укладення договору управління нерухомим майном, який укладений 31.10.2017 року між ПрАТ ФУТБОЛЬНИЙ КЛУБ ЧОРНОМОРЕЦЬ та Товариством з обмеженою відповідальністю НОВА-ХВИЛЯ , а також стосовно укладення 03.11.2017 року договору оренди реєстровий між Товариством з обмеженою відповідальністю НОВА-ХВИЛЯ та Товариством з обмеженою відповідальністю Чорноморець 1936 згоди не надавав . Таким чином, достеменно знаючи про перебування майна в іпотеці та необхідність отримання згоди АТ ІМЕКСБАНК на укладення договору управління, при відсутності такої згоди, уклавши 31.10.2017 року Договір управління нерухомим майном з ТОВ НОВА ХВИЛЯ , ПрАТ ФУТБОЛЬНИЙ КЛУБ ЧОРНОМОРЕЦЬ фактично розпорядився предметом іпотеки без згоди Іпотекодержателя, чим були порушені норми абз. 4 ч. З ст. 9 Закону України Про іпотеку та умови п. 4.1.4. Іпотечного договору. Крім цього, позивач зазначає, що в порушення ч. 2 ст. 203 ЦК України ПрАТ ФУТБОЛЬНИЙ КЛУБ ЧОРНОМОРЕЦЬ , укладаючи договір управління нерухомим майном, не мало необхідного обсягу цивільної дієздатності.

03.05.2018р. від Публічного акціонерного товариства ІМЕКСБАНК надійшло клопотання про витребування доказів, відповідно до якого позивач просить суд:

- Витребувати у ПрАТ ФК ЧОРНОМОРЕЦЬ та ТОВ НОВА-ХВИЛЯ для огляду в суді оригінальний примірник договору управління нерухомим майном, посвідчений 31.10.2017р. приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Журавлем М.В. за реєстровим № 1914 та належним чином засвідчені копії договору управління нерухомим майном для долучення до матеріалів справи;

- Витребувати у приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Журавля М.В. матеріали нотаріальної справи (належним чином засвідчені копії для долучення до матеріалів справи та оригінали - для огляду в суді) щодо посвідчення договору управління нерухомим майном, посвідченого 31.10.2017 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Журавлем М.В. за реєстровим №1914.

- Витребувати у ТОВ НОВА-ХВИЛЯ та ТОВ Чорноморець 1936 для огляду в суді оригінальний примірник договору оренди, укладений 03.11.2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю НОВА-ХВИЛЯ (код ЄДРПОУ 36155133) та Товариством з обмеженою відповідальністю Чорноморець 1936 (код ЄДРПОУ 40788628), посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Журавлем М.В. 03.11.2017 року за реєстровим № 1935;

- Витребувати у приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Журавля М.В. матеріали нотаріальної справи (належним чином засвідчені копії для долучення до матеріалів справи та оригінали - для огляду в суді) щодо посвідчення договору оренди, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Журавлем М.В. 03.11.2017 року за реєстровим № 1935.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 08.05.2018р. позовну заяву Публічного акціонерного товариства ІМЕКСБАНК прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №916/816/18 за правилами загального позовного провадження з викликом учасників справи. Залучено в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Фонд гарантування вкладів фізичних осіб. Залучено в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів Приватне акціонерне товариство Футбольний клуб ЧОРНОМОРЕЦЬ .

05.06.2018р. від ПрАТ ФУТБОЛЬНИЙ КЛУБ ЧОРНОМОРЕЦЬ надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого, третя особа без самостійних вимог на предмет спору заперечує з приводу задоволення позовних вимог.

В обґрунтування правової позиції ПрАТ ФУТБОЛЬНИЙ КЛУБ ЧОРНОМОРЕЦЬ зазначає, що правовідносини, щодо управління нерухомим майном не є тотожними правовідносинам з передання об'єкту нерухомості в спільну діяльність, оренду чи користування. Чинним законодавством не ототожнюється сутність правовідносин щодо управління та користування. Договір оренди майна чи будь-який інший правочин, що передбачає користування майном, характеризується спрямованістю на передачу майна в тимчасове володіння й користування. В свою чергу договір управління нерухомим майном відноситься до тих договорів, які спрямовані на оплатне надання послуг.

Третя особа зазначає, що відповідач не був зобов'язаний отримувати згоду АТ ІМЕКСБАНК для укладення договору управління нерухомим майном щодо Об'єкту, оскільки правовідносини, що виникли між Сторонами внаслідок його укладення не підлягають регулюванню ст. 9 ЗУ Про іпотеку .

Що стосується договору оренди третя особа звертає увагу, що Закон України Про іпотеку , чітко пов'язує недійсність правочину щодо передачі предмета іпотеки в оренду без згоди іпотекодержателя із діями іпотекодавця.

Спірний договір оренди укладений не іпотекодавцем, а ТОВ НОВА-ХВИЛЯ , який не є стороною іпотечного договору, укладеного між ПАТ ІМЕКСБАНК та АТ ФК ЧОРНОМОРЕЦЬ .

ТОВ НОВА-ХВИЛЯ не є власником предмета іпотеки, не є, відповідно, іпотекодавцем, а діє виключно у межах повноважень, наданих йому за договором управління, та чинним законодавством України.

15.06.2018р. від ПАТ ІМЕКСБАНК до господарського суду Одеської області надійшла заява про зміну предмету спору, відповідно до якої позивач, окрім визнання договору оренди майна від 03.11.2017р. недійсним , просить суд:

- Застосувати наслідки недійсності Договору оренди, укладеного 03.11.2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю НОВА-ХВИЛЯ (код ЄДРПОУ 36155133) та Товариством з обмеженою відповідальністю Чорноморець 1936 (код ЄДРПОУ 40788628) який посвідчений 03.11.2017 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Журавлем Миколою Володимировичем за реєстровим № 1935, а саме: скасувати державну реєстрацію права оренди (номер запису про інше речове право 23174399);

- Застосувати наслідки недійсності Договору оренди, укладеного 03.11.2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю НОВА-ХВИЛЯ (код ЄДРПОУ 36155133) та Товариством з обмеженою відповідальністю Чорноморець 1936 (код ЄДРПОУ 40788628), посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Журавлем М.В. 03.11.2017 року за реєстровим № 1935, а саме виселити Товариство з обмеженою відповідальністю Чорноморець 1936 (код ЄДРПОУ 40788628) з нежитлової будівлі учбово-спортивної бази Чорноморець , яка складається з: будівель - літ. А , літ, Б , літ. В , літ. Е , літ. Г , літ. Д , літ. Ж , літ К , загальною площею 1678,4 кв.м., літ. Л , відображених у технічному паспорті від 13.06.2008 року, що знаходяться за адресою: місто Одеса, вулиця Вавілова академіка, будинок 5-а (п'ять - а ).

Суд не приймає заяву про зміну предмету спору від 15.06.2018р. оскільки чинним ГПК України, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про доповнення або заявлення додаткових позовних вимог і т.п.

Відповідно до постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. (з відповідними змінами та доповненнями) в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як:

- подання іншого (ще одного) позову , чи

- збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи

- об'єднання позовних вимог, чи

- зміну предмета або підстав позову.

У будь-якому з таких випадків позивачем має бути додержано правил вчинення відповідної процесуальної дії, а недотримання ним таких правил тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені ГПК та зазначені в цій постанові.

Збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру. Якщо в заяві позивача йдеться про збільшення розміру немайнових вимог (наприклад, про визнання недійсним ще одного акта крім того, стосовно якого відповідну вимогу вже заявлено), то фактично також йдеться про подання іншого позову.

Отже, аналіз підстав та предмету додатково заявлених позовних вимог дає змогу прийти до висновку, що позивачем в межах справи №916/816/18 заявлено окремий позов, оскільки додаткові вимоги взагалі мають інші підстави, які не є тотожними, підставам що викладені в позовній заяві.

Таким чином, заява про зміну предмету позову від 15.06.2018р. залишається судом без розгляду, предметом спору по справі №916/816/18 є визнання недійсним договору оренди майна від 03.11.2017р.

15.06.2018р. від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб надійшли письмові пояснення, відповідно до яких третя особа зазначає, що згідно із ч. 3 ст. 12 ЗУ Про іпотеку , правочин щодо відчуження іпотекодавцем переданого в іпотеку майна або його передача в наступну іпотеку, спільну діяльність, лізинг, оренду чи користування без згоди іпотекодержателя є недійсним.

26.06.2018р. від ПАТ ІМЕКСБАНК до господарського суду Одеської області надійшла відповідь на відзив ТОВ НОВА-ХВИЛЯ , відповідно до якої позивач не погоджується з правовою позицією третьої особи без самостійних вимог на предмет спору, оскільки вважає, при укладанні Договору управління без згоди іпотекодержателя, було порушено ч. 3 ст. 12 Закону України Про іпотеку , адже іпотечне майно було передано у користування відповідно до п. 6.3.1 Договору управління, а тому посилання ТОВ НОВА-ХВИЛЯ на те, що сутність правовідносин щодо правління та користування не ототожнюється, являються хибними.

Враховуючи той факт, що з огляду на недійсність (нікчемність) Договору управління ТОВ НОВА-ХВИЛЯ та ТОВ ЧОРНОМОРЕЦЬ 1936 не мали необхідного обсягу цивільної дієздатності для вчинення правочину, Договір оренди є недійсним в силу закону, а саме ч. 1, 2 ст. 215 ЦК України (нікчемним).

Ухвалою господарського суду Одеської області від 26 червня 2018р. витребувано у приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Журавля М.В. матеріали нотаріальної справи щодо посвідчення договору управління нерухомим майном, посвідченого 31.10.2017 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Журавля М.В. за реєстровим №1914; витребувані докази ухвалено надати не пізніше 04.07.2018р.; закрито підготовче провадження у справі № 916/816/18; призначено справу до судового розгляду по суті в засіданні суду.

27.06.2018р. від ТОВ НОВА-ХВИЛЯ надійшли документи, які позивач просив витребувати у клопотанні про витребування доказів, а саме належним чином засвідчена копія договору управління нерухомим майном який посвідчений 31.10.2017р. приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Журавлем М.В. за реєстровим № 1914 та належним чином засвідчена копія договору оренди, який посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Журавлем М.В. 03.11.2017 року за реєстровим № 1935.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази, проаналізувавши встановлені фактичні обставини справи в їх сукупності, заслухавши пояснення учасників справи, суд встановив:

21.10.2013р. між ПАТ ІМЕКСБАНК та Товариством з обмеженою відповідальністю БУГАЗ ДЕЛЮКС був підписаний Кредитний договір про відкриття кредитної лінії № 81/13, відповідно до п.1.1 якого позивач взяв на себе обов'язок надати ТОВ БУГАЗ ДЕЛЮКС кредит шляхом відкриття відновлювальної кредитної лінії на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання (а.с.28-35).

22.10.2013р. між ПАТ ІМЕКСБАНК та ПрАТ ФУТБОЛЬНИЙ КЛУБ ЧОРНОМОРЕЦЬ був підписаний Іпотечний договір з майновим поручителем (а.с.37-43), посвідчений 22.10.2013 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н.Ю. за реєстровим № 4513.

30.05.2014 до п.1.1 вказаного іпотечного договору були внесені зміни (а.с.44-45).

Відповідно до п.1.1 іпотечного договору, він забезпечує вимоги позивача за кредитним договором про відкриття кредитної лінії № 81/13 від 21.10.2013р. з додатковою угодою №1 від 20.05.2014р. стосовно неповернення отриманої суми кредиту, несплачених відсотків, комісій, неустойок і штрафів у повному обсязі тощо.

Згідно з п.1.3 іпотечного договору, предметом іпотеки є наступне нерухоме майно: нежитлові будівлі учбово-спортивної бази Чорноморець , яка складається з: будівель - літ. А , літ. Б , літ. В , літ. Е , літ. Г , літ. Д , літ. Ж , літ К , загальною площею 1678,4 кв.м., літ. Л , відображених у технічному паспорті від 13.06.2008 року, що знаходяться за адресою: місто Одеса, вулиця Вавілова академіка, будинок 5-а (п'ять - а ) та розташована на земельній ділянці, площею 42585 кв.м., кадастровий номер: 5110136900:36:002:0025, яка знаходиться в оренді у АТ ФК ЧОРНОМОРЕЦЬ , згідно договору оренди землі, посвідченого 06 липня 2011 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н.Ю., за реєстровим №2065, зареєстрованого в Управлінні Держкомзему у місті Одеса, про що в Державному реєстрі земель вчинено запис від 02 серпня 2011 року за № 511010004000067, і який належить ПРИВАТНОМУ АКЦІОНЕРНОМУ ТОВАРИСТВУ ФУТБОЛЬНИЙ КЛУБ ЧОРНОМОРЕЦЬ на праві приватної власності на підставі Свідоцтва про право власності на нежитлові будівлі учбово-спортивної бази Чорноморець , серії САС №636389, виданого 23 лютого 2009 року Виконавчим комітетом Одеської міської ради, право власності на яку зареєстровано 26.02.2009 року Комунальним підприємством Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості в книзі 82неж-191, номер запису 6144, згідно з Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 21997676, виданим Комунальним підприємством Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості 26.02.2009 року, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 26562961.

В зв'язку з неналежним виконанням ТОВ БУГАЗ ДЕЛЮКС своїх зобов'язань за кредитним договором № 81/13 позивач звертався з позовами до господарського суду Одеської області.

Рішенням господарського суду Одеської області від 19.06.2015 по справі №916/1533/15-г на користь позивача стягнуто з ТОВ БУГАЗ ДЕЛЮКС прострочену заборгованість за відсотками за кредитним договором про відкриття кредитної лінії №81/13 від 21.10.2013р. у розмірі 10576689,04грн. та 624633,94грн. пені. Також рішенням господарського суду Одеської області від 08.02.2016 по справі №916/4094/15 стягнуто з ТОВ БУГАЗ ДЕЛЮКС на користь позивач заборгованість за кредитом у сумі 146932000,00 грн. (а.с. 46-51)

Також 12.06.2014р. між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю ДЕЛІВЕР було укладено Кредитний договір про відкриття кредитної лінії № 28/14, відповідно до п.1.1 якого позивач взяв на себе обов'язок надати ТОВ ДЕЛІВЕР кредит шляхом відкриття відновлювальної кредитної лінії на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання (а.с.52-60).

Пунктом 1.3 договору в редакції додаткової угоди № 3 від 25.12.2014р. (а.с.65) сторони встановили, що в якості забезпечення позичальником виконання своїх зобов'язань щодо погашення кредиту, сплати нарахованих процентів, комісій, можливих штрафних санкцій, а також інших витрат на здійснення забезпеченої заставою вимоги кредитор укладає з майновими поручителями:

- ТОВ Агропродукт договір застави корпоративних прав на ТОВ Агрофірма АВГУСТІВКА , а саме 100% статутного (складеного) капіталу ТОВ Агрофірми АВГУСТІВКА . Заставна вартість предмету забезпечення складає 200000000,00грн. Договір застави майнових прав укласти не пізніше 30.12.2014р.;

- ПАТ ФУТБОЛЬНИЙ КЛУБ ЧОРНОМОРЕЦЬ іпотечний договір (наступної черги), предметом якої є нежитлові будівлі учбово-спортивної бази Чорноморець , які розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Вавілова,5-а, загальною площею 1678,4 кв.м. Заставна вартість іпотеки 80 000 000,00 грн.

- ТОВ НОВА-ХВИЛЯ - договір застави майнових прав на кошти в сумі 20500000,00 грн. за договором банківського вкладу № 24 ( стандарт ) від 17.09.2013р., укладеного між ПАТ ІМЕКСБАНК та ТОВ НОВА-ХВИЛЯ .

Між ПАТ ІМЕКСБАНК та ПрАТ ФУТБОЛЬНИЙ КЛУБ ЧОРНОМОРЕЦЬ був укладений іпотечний договір (з майновим поручителем, другої черги) (а.с.67-72), посвідчений 28.10.2014р. приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н.Ю., за реєстровим №5200.

17.12.2014р. до п.1.1 вказаного іпотечного договору були внесені зміни (а.с.73-75).

Відповідно до п.1.1 іпотечного від 28.10.2014р., він забезпечує вимоги позивача за кредитним договором про відкриття кредитної лінії №28/14 від 12.06.2014р. з додатковою угодою № 1 від 28.10.2014р. та додатковою угодою № 2 від 16.12.2014р. стосовно неповернення отриманої суми кредиту, несплачених відсотків, комісій, неустойок і штрафів у повному обсязі тощо.

Згідно з п.1.3 іпотечного договору, предметом іпотеки є наступне нерухоме майно: нежитлові будівлі учбово-спортивної бази Чорноморець , яка складається з: будівель - літ. А , літ. Б , літ. В , літ. Е , літ. Е , літ. Д , літ. Ж , літ К , загальною площею 1678,4 кв.м., літ. Л , відображених у технічному паспорті від 13.06.2008 року, що знаходяться за адресою: місто Одеса, вулиця Вавілова академіка, будинок 5-а (п'ять - а ) та розташована на земельній ділянці, площею 42585 кв.м., кадастровий номер: 5110136900:36:002:0025, яка знаходиться в оренді у АТ ФК ЧОРНОМОРЕЦЬ , згідно договору оренди землі, посвідченого 06 липня 2011 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н.Ю., за реєстровим №2065, зареєстрованого в Управлінні Держкомзему у місті Одеса, про що в Державному реєстрі земель вчинено запис від 02 серпня 2011 року за № 511010004000067, і який належить ПРИВАТНОМУ АКЦІОНЕРНОМУ ТОВАРИСТВУ ФУТБОЛЬНИЙ КЛУБ ЧОРНОМОРЕЦЬ на праві приватної власності на підставі Свідоцтва про право власності на нежитлові будівлі учбово-спортивної бази Чорноморець , серії САС №636389, виданого 23 лютого 2009 року Виконавчим комітетом Одеської міської ради, право власності на яку зареєстровано 26.02.2009 року Комунальним підприємством Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості в книзі 82неж-191, номер запису 6144, згідно з Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно №21997676, виданим Комунальним підприємством Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості 26.02.2009 року, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 26562961.

На підставі постанови Правління Національного банку України від 26 січня 2015 року №50 Про віднесення ПАТ ІМЕКСБАНК до категорії неплатоспроможних виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 26 січня 2015 року №16 Про запровадження тимчасової адміністрації в АТ ІМЕКСБАНК строком на три місяці з 27.01.2015р. по 26.04.2015р. включно, призначено уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в АТ ІМЕКСБАНК провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Северина Ю.П.

Згідно рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №105 від 27.05.2015р. розпочато процедуру ліквідації ПАТ ІМЕКСБАНК з відшкодуванням з боку Фонду гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами фізичних осіб, відповідно до Плану врегулювання, з 27.05.2015р., призначено уповноваженою особою Фонду на ліквідацію АТ ІМЕКСБАНК провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Северина Ю.П. строком на 1 рік з 27.05.2015р. по 26.05.2016р. включно.

Згідно рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №189 від 19.10.2015р. відкликано всі повноваження ліквідатора ПАТ ІМЕКСБАНК у Северина Ю.П. з 20.10.2015р., призначено уповноваженою особою Фонду та делеговано всі повноваження ліквідатора АТ ІМЕКСБАНК , визначені, зокрема, статтями 37, 38, 47-51 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Гаджиєву Сергію Олександровичу з 20.10.2015р.

Строк здійснення процедури ліквідації АТ ІМЕКСБАНК продовжено на два роки по 26.05.2018р. включно, продовжено повноваження ліквідатора АТ ІМЕКСБАНК Гаджиєва С.О. на два роки по 26.05.2018р. включно за рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №638 від 28.04.2016р.

01.09.2016р. Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення №1697, відповідно до якого відсторонено від виконання обов'язків уповноваженої особи Фонду на ліквідацію ПАТ ІМЕКСБАНК та відкликано всі повноваження ліквідатора банку у Гаджиєва С.О. з 05.09.2016р., призначено уповноваженою особою Фонду та делеговано всі повноваження ліквідатора АТ ІМЕКСБАНК , визначені, зокрема, статтями 37, 38, 47-52, 52-1, 53 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб , в тому числі з підписанням всіх договорів, пов'язаних з реалізацією активів банку у порядку, визначеному Законом, окрім повноважень в частині організації реалізації активів банку, провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Матвієнку А.А. з 05.09.2016р.

Відповідно до рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №261 від 29.01.2018р., зокрема, продовжено строки здійснення процедури ліквідації АТ ІМЕКСБАНК на два роки за 27.05.2018р. по 26.05.2020р. включно. Продовжено повноваження ліквідатора АТ ІМЕКСБАНК , визначені, зокрема, статтями 37, 38, 47-52, 52-1, 53 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб , в тому числі з підписанням всіх договорів, пов'язаних з реалізацією активів банку у порядку, визначеному Законом, окрім повноважень в частині організації реалізації активів банку, провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків департаменту управління активами Матвієнку А.А. строком на два роки з 27.05.2018р. по 26.05.2020р. включно.

31.10.2017р. між ПрАТ ФК ЧОРНОМОРЕЦЬ та ТОВ НОВА-ХВИЛЯ був укладений договір управління нерухомим майном (а.с.186-193), який посвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Журавлем М.В. та зареєстровано в реєстрі за № 1914. В управління було передано майно, що складається з нежитлових будівель учбово-спортивної бази Чорноморець , загальною площею приміщень - 1678,4 (одна тисяча шістсот сімдесят вісім цілих чотири десятих) кв.м., а саме з будівель літ. А , літ. Б , літ. В , літ. Е , літ. Г , літ. Д , літ. Ж , літ. К , літ. Л , що знаходиться за адресою: місто Одеса, вулиця Академіка Вавілова. 5-а (п.1.2 договору).

Пунктом 1.1 договору управління майном предмет встановлений сторонами наступним чином, - в порядку та на умовах, визначених цим договором, ПрАТ ФК ЧОРНОМОРЕЦЬ передає в управління об'єкт, визначений у п.1.2 договору, а ТОВ НОВА-ХВИЛЯ приймає об'єкт та зобов'язується за плату здійснювати від свого імені управління об'єктом виключно в інтересах ПрАТ ФК ЧОРНОМОРЕЦЬ .

03.11.2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю НОВА-ХВИЛЯ та Товариством з обмеженою відповідальністю Чорноморець 1936 укладений договір оренди, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Журавлем М.В. 03.11.2017 року за реєстровим № 1935 (а.с. 194-199).

В оренду було передано майно, що складається з нежитлових будівель учбово-спортивної бази Чорноморець , загальною площею приміщень - 1678,4 (одна тисяча шістсот сімдесят вісім цілих чотири десятих) кв.м., а саме з будівель літ. А , літ. Б , літ. В , літ. Е , літ. Г , літ. Д , літ. Ж , літ. К , літ. Л , що знаходиться за адресою: місто Одеса, вулиця Академіка Вавілова. 5-а (п.1.1 договору).

Звертаючись до господарського суду із позовними вимогами про визнання недійсним договору оренди, укладеного 03.11.2017р. позивач вважає, що його права як іпотекодержателя були порушенні.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та надавши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відповідно до статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти.

Згідно зі ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

В силу положень ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів можуть бути визнання правочину недійсним.

Згідно зі ст. ст. 202, 203 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Приписами ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України передбачено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до п. 2.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 №11 Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними господарський суд, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та, в разі задоволення позовних вимог, зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Відповідно до ст. 572, ч. 1 ст. 574, ч. 1 ст. 575 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави). Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду. Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Приписами ст. 1 Закону України Про іпотеку від 5 червня 2003 року N 898-IV (в редакції чинній на дату укладання договору оренди, далі - Закон України Про іпотеку ) визначено, що іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 9 Закону України Про іпотеку іпотекодавець має право виключно на підставі згоди іпотекодержателя: зводити, знищувати або проводити капітальний ремонт будівлі (споруди), розташованої на земельній ділянці, що є предметом іпотеки, чи здійснювати істотні поліпшення цієї земельної ділянки; передавати предмет іпотеки у наступну іпотеку; відчужувати предмет іпотеки; передавати предмет іпотеки в спільну діяльність, лізинг, оренду, користування. Іпотекодавець має право заповідати передане в іпотеку нерухоме майно. Правочин, який обмежує право іпотекодавця заповідати передане в іпотеку нерухоме майно, є нікчемним.

Приписами ч. 3 ст. 12 Закону України Про іпотеку встановлено, що правочин щодо відчуження іпотекодавцем переданого в іпотеку майна або його передачі в наступну іпотеку, спільну діяльність, лізинг, оренду чи користування без згоди іпотекодержателя є недійсним.

Відповідно до ч. 1 ст. 1029 Цивільного Кодексу України, за договором управління майном одна сторона (установник управління) передає другій стороні (управителеві) на певний строк майно в управління, а друга сторона зобов'язується за плату здійснювати від свого імені управління цим майном в інтересах установника управління або вказаної ним особи (вигодонабувача).

Відповідно до ст. 1031 Цивільного Кодексу України, договір управління майном укладається в письмовій формі. Договір управління нерухомим майном підлягає нотаріальному посвідченню.

Положеннями ч. 1 ст. 1039 Цивільного Кодексу України визначено, що майно, що є предметом договору застави, може бути передане в управління.

Установник управління зобов'язаний попередити управителя про те, що майно, яке передається в управління, є предметом договору застави. (ч. 2 ст. 1039 Цивільного Кодексу України

Згідно до ч. 3 ст. 1039 Цивільного Кодексу України, якщо установник управління не попередив управителя і сам управитель не знав і не міг знати про те, що майно, яке передане в управління, є предметом договору застави, управитель має право вимагати розірвання договору та виплати належної йому за договором плати відповідно до строку управління цим майном.

Приписами ч. 3 ст. 9 Закону України Про іпотеку визначено, що іпотекодавець має право виключно на підставі згоди іпотекодержателя: зводити, знищувати або проводити капітальний ремонт будівлі (споруди), розташованої на земельній ділянці, що є предметом іпотеки, чи здійснювати істотні поліпшення цієї земельної ділянки; передавати предмет іпотеки у наступну іпотеку; відчужувати предмет іпотеки; передавати предмет іпотеки в спільну діяльність, лізинг, оренду, користування.

Іпотекодавець має право заповідати передане в іпотеку нерухоме майно. Правочин, який обмежує право іпотекодавця заповідати передане в іпотеку нерухоме майно, є нікчемним. (ч. 4 ст. 9 Закону України Про іпотеку ).

Також, відповідно до ч. 3 ст. 12 Закону України Про іпотеку , правочин щодо відчуження іпотекодавцем переданого в іпотеку майна або його передачі в наступну іпотеку, спільну діяльність, лізинг, оренду чи користування без згоди іпотекодержателя є недійсним.

Звертаючись до господарського суду Одеської області з позовними вимогами про визнання недійсним договору оренди від 03.11.2017р., ПАТ ІМЕКСБАНК обґрунтовує правову позицію тим, що договір управління від 31.102017р. є нікчемним в силу закону, визнання його недійсним у судовому порядку є недоцільним, оскільки наявні порушення при укладанні договору управління вимог Закону України Про іпотеку , у зв'язку з його укладанням без його згоди (Іпотекодержателя), а також із порушенням вимог іпотечного договору, яким встановлено необхідність отримання письмової згоди Іпотекодержателя на укладання такого договору.

Приписи п.7 постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними від 06.11.2009р. № 9 передбачають, що угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом. Отже, в кожній справі про визнання угоди недійсною суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.

За положеннями абз.5 п.5 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними від 6.11.2009р. № 9 відповідно до статей 215 та 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Дана позиція також викладена ВАСУ у Роз'ясненні Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними №02-5/111 від 12.03.1999р.

У п.п. 2.1, 2.5.2, 2.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29 травня 2013 року № 11 Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними зазначено, що правочин може бути визнаний недійсним з підстав, передбачених законом. Загальні підстави і наслідки недійсності правочинів (господарських договорів) встановлені ст.ст.215, 216 ЦК України, ст.ст. 207, 208 ГК України. Правила, встановлені цими нормами, повинні застосовуватися господарськими судами в усіх випадках, коли правочин вчинений з порушенням загальних вимог частин 1-3, 5 ст.203 ЦК України і не підпадає під дію інших норм, які встановлюють підстави та наслідки недійсності правочинів.

При цьому відповідність чи невідповідність правочину вимогам закону має оцінюватися господарським судом стосовно законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Загальні підстави і наслідки недійсності правочинів (господарських договорів) встановлені статтями 215, 216 ЦК України, статтями 207, 208 ГК України.

Насамперед, питання щодо недійсності правочину врегульовані ст.215 Цивільного Кодексу України Недійсність правочину , відповідно до якої:

1. Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

2. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

3. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

В своєму позові позивач посилається як на частину першу так і на частину другу вказаної норми.

За змістом частини другої ст.215 ЦК України нікчемний правочин, на відміну від оспорюваного, є недійсним незалежно від наявності чи відсутності відповідного рішення суду. Однак це не виключає можливості подання та задоволення позову про визнання нікчемного правочину (господарського договору) недійсним.

Стаття 203 Цивільного Кодексу України встановлює загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину:

1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

З тексту позовної заяви та пояснень представника позивача в судових засіданнях вбачається, що в якості підстави для визнання договору недійсним він має на увазі саме ч.1 ст. 203 Цивільного Кодексу України. Посилання на наявність обставин, які передбачені у ч.2, 3, 5, 6 вказаної статті, відсутні.

В якості правової норми яку безпосередньо порушено при укладанні спірного договору позивач вказує на абз.4 ч.3 ст.12 Закону України Про іпотеку .

Відповідно до вказаної правової норми, іпотекодавець має право виключно на підставі згоди іпотекодержателя передавати предмет іпотеки в спільну діяльність, лізинг, оренду, користування.

Схоже за змістом обмеження закріплено у п.4.1.4 договору іпотеки від 22.10.2013, відповідно до якого іпотекодавець зобов'язаний не відчужувати Предмет іпотеки у будь-який спосіб та не обтяжувати його зобов'язанням з боку третіх осіб (зокрема, не передавати його в оренду, найм, не передавати в наступну заставу тощо), не видавати довіреності на користування та/або розпорядження Предметом іпотеки, а також не виступати поручителем за третіх осіб без отримання попередньої письмової згоди на це від Іпотекодержателя.

Разом з цим, ані вказані правові норми ані договірні зобов'язання сторін не передбачають заборони щодо передачі предмету іпотеки в управління в порядку глави 70 Цивільного Кодексу України навіть без наявності згоди іпотекодержателя. Більш того, п.1 ст.1039 Цивільного Кодексу України прямо встановлює наступне, - Майно, що є предметом договору застави, може бути передане в управління . Тобто вказана правова норма не пов'язує можливість передачі майна в управління з наявністю згоди іпотекодержателя. Крім того, з ч.2 вказаної статті вбачається, що на іпотекодавця при такій передачі покладається лише обов'язок попередити управителя про те, що майно, яке передається в управління, є предметом договору застави та передбачені наслідки якщо таке повідомлення не було зроблено. Вказані наслідки полягають у тому, що управитель має право вимагати розірвання договору та виплати належної йому за договором плати відповідно до строку управління цим майном. Про недійсність договору управління у цій нормі не йдеться. Слід зазначити, що п.5.2 спірного договору містить повідомлення про наявність обтяжень щодо майна у вигляді іпотеки та заборони відчуження.

Суд вважає, що при наданні правової оцінки оспорюваному договору слід перш за все керуватися спеціальними для цих відносин нормами глави 70 Цивільного Кодексу України Управління майном .

Відповідно до системного аналізу зазначених норм вбачається, що передача майна управителю за договором управління майна не тягне переходу права власності чи користування на нього як на управителя, останній отримує право на здійснення окремих, визначених установником управління у рамках закону, повноважень щодо управління майном.

Крім того, ані Цивільний кодекс України, ані Закон України Про іпотеку , ані будь-які інші нормативно-правові акти не ототожнюють інститут управління майном зі спільною діяльністю, лізингом, орендою або користуванням.

На підставі вищенаведеного суд приходить до висновку, що чинним законодавством передбачено можливість передання в управління майна, що є предметом іпотеки, а також звертає увагу, щодо відсутності встановленого положеннями Закону України Про іпотеку обов'язку іпотекодавця отримувати згоду іпоеткодержателя на укладання такого різновиду цивільно-правових угод, як договору управління майном.

За таких обставин суд вважає безпідставним посилання позивача на необхідність застосування абз.4 ч.3 ст.12 Закону України Про іпотеку до взаємовідносин, які виникли між сторонами під час укладання спірного договору.

Суд вважає, що позивачем не доведено наявності обставин, з якими діюче законодавство пов'язує нікчемність договору управління нерухомим майном від 31.10.2017р.

Що стосується спірного договору оренди від 03.11.2017р., суд зазначає наступне.

Позивач обґрунтовує свою правову позицію тим, що договір управління є нікчемним, а тому у ПрАТ ФК ЧОРНОМОРЕЦЬ взагалі немає повноважень для передачі майна в оренду, однак судом встановлено дійсність договору управління майном від 31.10.2017р. а тому в даній частині доводи позивача взагалі є безпідставними.

Що стосується обґрунтування правової позиції позивача з посиланням з посиланням на абз. 4 ч. З ст. 9 та ч. 3 ст. 12 Закону України Про іпотеку :

Відповідно до абз. 4 ч. З ст. 9 Закону України Про іпотеку , іпотекодавець має право виключно на підставі згоди іпотекодержателя: передавати предмет іпотеки в спільну діяльність, лізинг, оренду, користування.

Відповідно до ч. 3 ст.12 Закону України Про іпотеку , правочин щодо відчуження іпотекодавцем переданого в іпотеку майна або його передачі в наступну іпотеку, спільну діяльність, лізинг, оренду чи користування без згоди іпотеко держателя є недійсним.

Суд звертає увагу, що чинне законодавство України не містить правових норм, якими правочин із оренди нерухомого майна - предмета іпотеки, укладений між управителем такого майна та орендарем, є недійсним (нікчемним).

Закон України Про іпотеку , чітко пов'язує недійсність правочину щодо передачі предмета іпотеки в оренду без згоди іпотекодержателя із діями іпотекодавця .

Спірний договір оренди укладений не іпотекодавцем , а ТОВ НОВА-ХВИЛЯ , який не є стороною іпотечного договору, укладеного між ПАТ ІМЕКСБАНК та АТ ФК ЧОРНОМОРЕЦЬ .

ТОВ НОВА-ХВИЛЯ не є власником предмета іпотеки, не є, відповідно, іпотекодавцем, а діє виключно у межах повноважень, наданих йому за договором управління, та чинним законодавством України.

Суд звертає увагу, що ТОВ НОВА-ХВИЛЯ при укладанні договору оренди діяло у межах повноважень, наданих йому за договором управління та ст.ст. 1029, 1037,1038 ЦКУ.

Зокрема, відповідно до ч. 1 ст. 1029 ЦКУ, за договором управління майном одна сторона (установник управління) передає другій стороні (управителеві) на певний строк майно в управління, а друга сторона зобов'язується за плату здійснювати від свого імені управління цим майном в інтересах установника управління або вказаної ним особи (вигодонабувача).

Відповідно до ч. 1 ст. 1037 ЦКУ, управитель управляє майном відповідно до умов договору. Управитель може відчужувати майно, передане в управління, укладати щодо нього договір застави лише за згодою установника управління.

Відповідно до ст. 1038 ЦКУ, управитель управляє майном особисто, крім випадків, встановлених статтею 1041 цього Кодексу.

Управитель, вчиняючи фактичні та юридичні дії, пов'язані з управлінням майном, зобов'язаний повідомляти осіб, з якими він вчиняє правочини, про те, що він є управителем, а не власником майна.

У правочинах щодо майна, переданого в управління, які вчиняються у письмовій формі, вказується про те, що вони вчинені управителем. У разі відсутності такої вказівки управитель зобов'язується перед третіми особами особисто.

Відповідно до п. 1.1. договору управління, в порядку та на умовах визначених цим договором установник управління передає в управління об'єкт, визначений у п. 1.2. даного договору, а управитель (ТОВ НОВА-ХВИЛЯ ) приймає об'єкт та зобов'язується за плату здійснювати від свого імені управління об'єктом виключно в інтересах установника управління.

Відповідно до п. 1.6. договору управління, управитель, здійснюючи будь-які юридичні та фактичні дії, у зв'язку з управлінням об'єктом, зобов'язаний заздалегідь повідомити осіб, з якими він вступає у відносини та\або здійснює ці дії, про те, що він є управителем, а не власником об'єкта.

Пунктом 1.8. договору управління було закріплено, що у відносинах із третіми особами повноваження управителя укладати правочини, спрямовані на реалізацію положень цього договору, підтверджується безпосередньо цим договором, а також додатково можуть бути підтверджені виданим установником управління дорученням. При здійсненні Сторонами дій у рамках цього договору, щодо яких даним договором не встановлена необхідність додаткового узгодження з іншою стороною, згодою іншої сторони вважається цей Договір.

Відповідно до п. 6.3.1. п. 6.3. договору управління, управитель має право володіти та користуватися Об'єктом у встановлених чинним законодавством та цим Договором межах (зокрема п. 5.5. даного Договору), зокрема укладати будь-які контракти, угоди та договори з третіми особами, які направлені на досягнення мети цього Договору, в тому числі самостійно, без погодження з Установником управління та на власний розсуд, визначати умови договорів, угод та контрактів, які укладаються.

Виключення, щодо обмеження компетенції управителя - ТОВ НОВА-ХВИЛЯ у взаємовідносинах із третіми особами встановлені пп. 6.3.2 п. 6.3. договору управління, (управитель має право відчужувати Об'єкт (його частину), переданий в управління, укладати щодо нього договір застави (іпотеки) лише за письмовою згодою Установника управління).

Відповідно до п. 6.3.3. п. 6.3. договору управління, управитель має право самостійно здійснювати будь-які юридичні і фактичні дії у процесі управління Об'єктом, з урахуванням обмежень встановлених цим Договором.

Відповідно до п. 6.3.7. п. 6.3. договору управління, управитель має право діяти без довіреності у відносинах з підприємствами, установами та організаціями, незалежно від їх форм власності та галузевої належності, органами нотаріату, органами державної влади і місцевого самоврядування, органами судової влади з будь-яких питань, які стосуються управління Об'єктом.

Таким чином, ні чинним законодавством України, ні положеннями договору управління, ТОВ НОВА-ХВИЛЯ , як управитель об'єкту, не було обмежено в передачі об'єкта нерухомого майна, переданого йому АТ ФК ЧОРНОМОРЕЦЬ за договором управління у подальшу оренду на умовах окремо укладеного договору оренди, та мало достатній обсяг цивільної дієздатності для вчинення даного правочину.

Отже, суд прийшов до висновку, що спірний договір оренди укладений належним чином та відповідає всім вимогам ЦКУ, зокрема ст. 203 ЦКУ.

Крім цього, суд звертає увагу, що ані при укладання договору управління, ані договору оренди, права ПАТ ІМЕКСБАНК , як іпотекодержателя Об'єкту за договором іпотеки, жодним чином не були порушені, а навпаки забезпечені нормами чинного законодавства України.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 1040 Цивільного кодексу України, звернення стягнення на майно, передане в управління, за вимогою кредитора установника управління не допускається, крім випадку визнання установника управління банкрутом або звернення стягнення за вимогою заставодержателя на майно, що є предметом договору застави.

Укладання договору управління ніяким чином не вплинуло на право ПАТ ІМЕКСБАНК та можливість звернення стягнення на предмет іпотеки та задоволення своїх грошових вимог, як іпотекодержателя Об'єкту.

Окрім цього, відповідно до ч. 6 ст. З Закону України Про іпотеку , у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки.

Відповідно до ч. 7 ст. 3 Закону України Про іпотеку , пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки. Зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом - у черговості їх державної реєстрації.

Суд звертає увагу, що господарський процесуальний кодекс України прямо розмежовує право на звернення до господарського суду:

- право юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, фізичних осіб, які не є підприємцями, державних органів та органів місцевого самоврядування звертатися до господарського суду за захистом саме своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів;

- та право державних та інших органів звертатися до господарського суду у випадках, передбачених законодавчими актами України, в т.ч. в державних чи суспільних інтересах.

ПАТ ІМЕКСБАНК подає позовну заяву як іпотекодержатель майна, яке є предметом договору оренди, обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що при укладенні спірного договору, не погодив спірний договір. Однак всупереч чинному законодавству позивачем взагалі не обґрунтовано в чому, власне полягає порушення його прав як іпотекодержателя майна.

За таких обставин, враховуючи звернення ПАТ ІМЕКСБАНК до суду із позовної вимогою про визнання недійсним договору оренди з наведених вище підстав, а також з огляду на недоведеність позивачем відповідного порушеного суб'єктивного права або охоронюваного законом інтересу у зв'язку з укладанням спірної угоди, господарський суд дійшов висновку про необхідність відмови ПАТ ІМЕКСБАНК у задоволенні позовної вимоги про визнання недійсним договору оренди, укладеного 03.11.2017р.

Згідно вимог ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Разом з тим, ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Підсумовуючи вищезазначене, позов Публічного акціонерного товариства ІМЕКСБАНК не підлягає задоволенню.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви відповідно до приписів ст. 129 ГПК України покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 13, 73, 74, 76, 86, 129, 232, 233, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства ІМЕКСБАНК до відповідачів Товариства з обмеженою відповідальністю НОВА-ХВИЛЯ та Товариства з обмеженою відповідальністю Чорноморець 1936 про визнання договору оренди недійсним - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Одеського апеляційного господарського суду через господарський суд Одеської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення складено та підписано 16 липня 2018р.

Суддя О.Ю. Оборотова