Рішення

від 23.05.2018 по справі 136/1461/17

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Вінниця

23 травня 2018 р. Справа № 136/1461/17

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Крапівницької Н.Л.,

секретаря судового засідання Демченка А.М.,

за участю представників сторін:

позивача: ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

відповідача: Коцюбняк А.Й., Танасюка Р.А.,

третьої особи Корнійчук В.О., Корнійчук В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду у місті Вінниці адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Липовецької районної ради Вінницької області,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - товариство з обмеженою відповідальністю "Вінкор СВ", Вахнівська сільська рада Липовецького району Вінницької області, Державна служба геології та надр України

про визнання протиправним та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Липовецького районного суду Вінницької області перебувала адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Липовецької районної ради Вінницької області, третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ТОВ "Вінкор СВ" про визнання протиправним та скасування рішення .

Підставою звернення до суду з даним адміністративним позовом стало прийняття рішення Липовецькою районною радою Вінницької області від 21.04.2017 "Про погодження щодо отримання спеціального дозволу на користування надрами з метою геологічного вивчення піску Журавської - 3 ділянки ТОВ "Вінкор СВ". Вважаючи, що вказане рішення відповідачем прийнято необґрунтовано, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою Липовецького районного суду Вінницької області від 12.01.2018 передано адміністративну справу №136/1461/17 на розгляд до Вінницького окружного адміністративного суду.

У відповідності до статті 31 КАС України у Вінницькому окружному адміністративному суді проведено автоматичний розподіл, за результатами якого, визначено головуючого суддю у справі Крапівницьку Н. Л..

Ухвалою суду від 12.02.2018, справу №136/1461/17 прийняти провадження.

Ухвалою суду від 05.03.2018 до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору залучено - Вахнівську сільську раду Липовецького району Вінницької області та Державну службу геології та надр України. Витребувано у Державної службу геології та надр України інформацію стосовно того до якого виду належать корисні копалини піску Журавська - 3 ділянки, що розташована в с. Журава, Липовецького району Вінницької області. Витребувано у Вахнівської сільської ради Липовецького району Вінницької області належним чином завірені копії документів, що стали підставою для прийняття рішення від 21.03.2017 позачергової 11 сесії 7 скликання "Про надання ТОВ "Вінкор СВ" погодження на отримання спеціального дозволу на право користування надрами з метою геологічного вивчення піску Журавської - 3 ділянки" та належним чином завірену копію регламенту Вахнівської сільської ради Липовецького району Вінницької області. Витребувано у товариства з обмеженою відповідальністю "Вінкор СВ" належним чином завірені копії документів на підтвердження права власності на земельну ділянку Журавська - 3, договору купівлі продажу, технічної документації на земельну ділянку, та інші документи на підтвердження вказаних обставин.

Ухвалою суду від 02.04.2018 повторно витребувано у третьої особи Державної службу геології та надр України (вул. Ежена Потьє, 16, м. Київ, 03057) пояснення та інформацію стосовно того, до якого виду належать корисні копалини піску Журавська - 3 ділянки, що розташована в с. Журава, Липовецького району Вінницької області.

18.04.2018 закрито підготовче провадження у даній справі.

Позивач позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача проти задоволення адміністративного позову заперечував. Відповідно до відзиву на позовну заяву представник відповідача зазначив, що оскаржуване рішення районною радою прийнято правомірно та обґрунтовано. Відповідно до статті 10 Кодексу України "Про надра", пункту 22 частини 1 статті 43 Закону України " Про місцеве самоврядування в Україні", вирішення таких питань відноситься до компетенції районної ради. Проект даного рішення до винесення його на розгляд сесії районної ради пройшов процедуру погодження та розгляду постійними комісіями районної ради та президії ради , як це передбачено Регламентом районної ради сьомого скликання, прийнятим на 2 сесії 7 скликання районної ради 4 грудня 2015 року.

Представник третьої особи Державна служба геології та надр України в судове засідання не з'явився, проте через відділ прийому суду подав клопотання про розгляд справи без участі представника Державна служба геології та надр України.

Представник товариства з обмеженою відповідальністю "Вінкор СВ" проти задоволення позовних вимог заперечував.

Представник Вахнівської сільської ради Липовецького району Вінницької області при вирішення вказаної справи поклався на розсуд суду.

Визначаючись стосовно позовних вимог, суд виходить з наступного.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до частини 1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Пунктом 7 частини 1 статті 4 КАС України встановлено, що суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності саме рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначенні Законом України "Про місцеве самоврядування".

Згідно із положеннями ч. 1 ст. 2 Закону України "Про місцеве самоврядування" місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст (ч. 2 ст. 2 Закону України "Про місцеве самоврядування").

Відповідно до ст. 5 Закону України "Про місцеве самоврядування", систему місцевого самоврядування включає: територіальну громаду; сільську, селищну, міську раду; сільського, селищного, міського голову; виконавчі органи сільської, селищної, міської ради; старосту; районні та обласні ради, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст; органи самоорганізації населення.

Відповідно до положень п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування" вказано, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання, зокрема про вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Стаття 27 Закону України "Про місцеве самоврядування" вказує, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать:

а) власні (самоврядні) повноваження: 1) підготовка програм соціально-економічного та культурного розвитку сіл, селищ, міст, цільових програм з інших питань самоврядування, подання їх на затвердження ради, організація їх виконання; подання раді звітів про хід і результати виконання цих програм; 2) забезпечення збалансованого економічного та соціального розвитку відповідної території, ефективного використання природних, трудових і фінансових ресурсів; 3) забезпечення складання балансів фінансових, трудових ресурсів, грошових доходів і видатків, необхідних для управління соціально-економічним і культурним розвитком відповідної території, а також визначення потреби у місцевих будівельних матеріалах, паливі; 4) розгляд проектів планів підприємств і організацій, які належать до комунальної власності відповідних територіальних громад, внесення до них зауважень і пропозицій, здійснення контролю за їх виконанням; 5) попередній розгляд планів використання природних ресурсів місцевого значення на відповідній території, пропозицій щодо розміщення, спеціалізації та розвитку підприємств і організацій незалежно від форм власності, внесення у разі потреби до відповідних органів виконавчої влади пропозицій з цих питань; 6) подання до районних, обласних рад необхідних показників та внесення пропозицій до програм соціально-економічного та культурного розвитку відповідно районів і областей, а також до планів підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, розташованих на відповідній території, з питань, пов'язаних із соціально-економічним та культурним розвитком території, задоволенням потреб населення; 7) залучення на договірних засадах підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності до участі в комплексному соціально-економічному розвитку сіл, селищ, міст, координація цієї роботи на відповідній території; 8) розміщення на договірних засадах замовлень на виробництво продукції, виконання робіт (послуг), необхідних для територіальної громади, на підприємствах, в установах та організаціях; 9) утворення цільових фондів соціальної допомоги інвалідам, визначення порядку і умов витрачання коштів цих фондів;

б) делеговані повноваження: 1) участь у здійсненні державної регуляторної політики в межах та у спосіб, встановлені Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності"; 2) розгляд і узгодження планів підприємств, установ та організацій, що не належать до комунальної власності відповідних територіальних громад, здійснення яких може викликати негативні соціальні, демографічні, екологічні та інші наслідки, підготовка до них висновків і внесення пропозицій до відповідних органів; 3) статистичний облік громадян, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території; 4) організаційне забезпечення надання адміністративних послуг органів виконавчої влади через центри надання адміністративних послуг.

З матеріалів справи встановлено, що відповідачем, на 13 сесії 7 скликання, було прийнято рішення "Про погодження щодо отримання спеціального дозволу на користування надрами з метою геологічного вивчення піску Журавської-3 ділянки ТОВ "Вінкор СВ.

Зазначеним рішенням третій особі - ТОВ "Вінкор СВ", було надано погодження на отримання відповідного спеціального дозволу.

Позивач неодноразово зазначав, що вказане рішення є необґрунтованим, суперечить вимогам закону та порушує його права, а тому, є протиправним та підлягає скасуванню.

На підтвердження власної позиції позивач вказував не те, що оскаржуване рішення є необґрунтованим, оскільки прийнято без врахування або із прямим ігноруванням відповідачем змісту рішення позачергової 11 сесії 7 скликання Вахнівської сільської ради Липовецького району Вінницької області від 21 березня 2017 року, яким ТОВ "Вінкор СВ" було відмовлено у наданні погодження на отримання спеціального дозволу на користування надрами з метою геологічного вивчення піску Журавської-3 ділянки.

З огляду на вказане, позивач зазначає, що оскаржуване рішення відповідача є незаконним, оскільки суперечить нормам Земельного кодексу України, Кодексу України про надра, Закону України "Про місцеве самоврядування" та Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженому Постановою КМУ від 30.05.2011р. №615.

Порядок отримання спецдозволу регламентує постанова Кабінету Міністрів України №615 "Про затвердження Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами" від 30.05.2011 року. Дозволи надаються переможцям аукціонів, а також без проведення аукціонів у випадках передбачених пунктом 8 цієї постанови.

Так, додаток 1 цієї постанови визначає перелік документів, що подаються для отримання спецдозволу без проведення аукціону. Зокрема, у такому випадку, заявником надається погодження органів місцевої та центральної влади (або їх засвідчені копії).

Відповідно до абз.3 п.9 Постанови КМУ №615 від 30.05.2011р., надання надр у користування, за винятком надання надр на умовах угод про розподіл продукції, погоджується з відповідними районними, міськими, селищними, сільськими радами - на користування ділянками надр, що містять корисні копалини місцевого значення.

Відмова органів, зазначених в абзацах другому - четвертому пункту 9 цієї Постанови КМУ, у погодженні надання надр у користування є підставою для прийняття рішення про відмову в наданні такого дозволу.

Відповідно до ч.1 ст.10 ЗУ "Про місцеве самоврядування в Україні", сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Позивач неодноразово посилався на те, що згідно ст.25 ст.10 ЗУ "Про місцеве самоврядування в Україні", сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

П.36 ст.26 ЗУ "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання, відповідно до закону, про надання дозволу на спеціальне використання природних ресурсів місцевого значення, а також про скасування такого дозволу.

До відання сільських, селищних, міських та районних рад на їх території у порядку, встановленому Кодексом України про надра та іншими законодавчими актами, належить зокрема питання погодження надання надр у користування з метою геологічного вивчення, розробки родовищ корисних копалин місцевого значення, (ст.10 КУпН).

П.22 ст.43 ЗУ "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що до компетенції районних та обласних рад належить, зокрема, питання щодо вирішення відповідно до закону питань про надання дозволу на спеціальне використання природних ресурсів відповідно районного чи обласного значення, а також про скасування такого дозволу.

Позивач вказує, що приймаючи оскаржуване рішення, не врахувавши відповідне рішення з даного питання Вахнівської сільської ради, відповідач вийшов за межі своєї компетенції та порушив норми щодо розмежування повноважень визначені ЗУ "Про місцеве самоврядування в Україні", оскільки Журавська-3 ділянка належить до природних ресурсів місцевого (сільського), а не районного значення, що розташовані території Вахнівської сільської ради.

Суд зауважує, що статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 2 статті 144 Конституції України рішення органів місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції чи законам України зупиняються у встановленому законом порядку з одночасним зверненням до суду.

Згідно статті 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (далі - Закон) сільські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Відповідно до вимог статті 24 Закону органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України.

Статтею 59 цього Закону визначено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Як вбачається з матеріалів справи, вирішуючи клопотання ТОВ Вінкор СВ , орган місцевого самоврядування в даних правовідносинах реалізував надані повноваження в галузі земельних відносин, які врегульовано Земельним кодексом України.

Згідно частини 1 статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Зі змісту рішення Конституційного Суду України від 16.04.2009 року №7-рп/2009 у справі за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частини чотирнадцятої статті 46, частин першої, десятої статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування), вбачається, що органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До нормативних належать акти, які встановлюють, змінюють чи припиняють норми права, мають локальний характер, розраховані на широке коло осіб та застосовуються неодноразово, а ненормативні акти передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб'єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію (пункт 4).

З аналізу вказаних норм чинного законодавства вбачається, що на сесії селищної ради можуть розглядатись і вирішуватись лише питання, віднесені до їх відання Конституцією України, Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" та іншими законами. Тобто, при здійсненні своїх повноважень орган місцевого самоврядування повинен керуватись принципом "дозволено те, що дозволено законом".

Поняття індивідуального акту у публічних відносинах законодавцем наведено в пункті 19 частини 1 ст. 4 КАС України. Так, індивідуальний акт це - акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

Аналіз наведених вище норм дає підстави дійти висновку, що акт індивідуальної дії суб'єкта владних повноважень має відповідати обов'язковим вимогам: ухвалюватись на основі Конституції та законів України, відповідати їм; видаватись лише з питань, віднесених до компетенції селищних рад; відповідати меті, приписам та вимогам законодавчого акта, з приводу якого він був ухвалений; видаватись у встановленому порядку і формі.

Відповідно, до абзаців 5, 6 пункту 5 цього ж рішення Конституційного Суду України зазначено, що органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами. Таким чином, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є гарантією стабільності суспільних відносин між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення. Ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їхнього виконання.

В даному ж випадку позивач оскаржує прийняття рішення Липовецькою районною радою Вінницької області від 21.04.2017 "Про погодження щодо отримання спеціального дозволу на користування надрами з метою геологічного вивчення піску Журавської - 3 ділянки ТОВ "Вінкор СВ".

В ході розгляду справи позивач неодноразово зазначав, що оскаржуване рішення є необґрунтованим, оскільки прийнято без врахування або із прямим ігноруванням відповідачем змісту Рішення позачергової 11 сесії 7 скликання Вахнівської сільської ради Липовецького району Вінницької області від 21 березня 2017 року, яким ТОВ "Вінкор СВ" було відмовлено у наданні погодження на отримання спеціального дозволу на користування надрами з метою геологічного вивчення піску Журавської-3 ділянки.

Відповідно до статті 10 Кодексу України "Про надра", пункту 22 частини 1 статті 43 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", вирішення таких питань відноситься до компетенції районної ради. Проект даного рішення до винесення його на розгляд сесії районної ради пройшов процедуру погодження та розгляду постійними комісіями районної ради та президії ради , як це передбачено Регламентом районної ради сьомого скликання, прийнятим на 2 сесії 7 скликання районної ради 4 грудня 2015 року.

Також слід звернути увагу на те, що позивач, в основу аргументації, щодо начебто протиправності й незаконності оскаржуваного рішення, наголошує на тому, що Журавська -3 ділянка належить до природних ресурсів місцевого ( сільського ) значення, а не районного значення.

Однак, на законодавчому рівні не існує поняття як природні ресурси "сільського" чи "районного" значення.

Так, ділянка Журавська-3 не відноситься до земель Вахнівської сільської ради Липовецього району Вінницької області.

З огляду на викладене, відповідно до пункту 22 частини 1 статті 43 Закону України "Про місцеве самоврядування" статті 10 кодексу України "Про надра" оскаржуване рішення відноситься до компетенції Липовецької районної ради Вінницької області, а відтак, дане рішення прийняте в межах та у спосіб передбачений Законом України.

За змістом частин 2 та 3 Кодексу України про надра спеціальні дозволи на користування надрами надаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр після попереднього погодження з відповідною радою питання про надання земельної ділянки для зазначених потреб, крім випадків, коли у наданні земельної ділянки немає потреби.

Згідно пункту 21 частини 1 статті 43 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21 травня 1997 р. №280/97-ВР виключно на пленарних засіданнях районної, обласної ради вирішуються питання регулювання земельних відносин.

За приписами пункту 1 Порядку видача (відмова у видачі, переоформлення, видача дубліката, анулювання) дозволу здійснюється відповідно до Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності".

Відповідно до частини 1 статті 4-1 Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" від 06 вересня 2005 р. №2806-ІУ порядок видачі документів дозвільного характеру або відмови в їх видачі, переоформлення, видачі дублікатів, анулювання центральними органами виконавчої влади, їх територіальними органами встановлюється Кабінетом Міністрів України за поданням відповідного дозвільного органу, погодженим з уповноваженим органом, якщо інше не передбачено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Пунктом 1 частини 1 статті 20 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" від 27 лютого 2014 р. №794-УІІ визначено, що Кабінет Міністрів України забезпечує здійснення державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності.

Постановою Кабінету Міністрів України N 615 від 30 травня 2011 р. затверджено Порядок надання спеціальних дозволів на користування надрами (надалі за текстом - "Порядок").

Видача дозволу здійснюється на підставі заяви і документів, зазначених у додатку 1, та погоджується органами, визначеними абзацами другим - п'ятим цього пункту. Дії щодо погодження видачі дозволу вчиняються без залучення особи, що звернулася за одержанням дозволу, в межах строку, встановленого для видачі дозволу. Для здійснення погодження орган, який видає дозвіл, не пізніше дня, що настає за днем одержання документів від заявника, надсилає їх копії у паперовому або електронному (шляхом сканування) вигляді органам, зазначеним в абзацах другому - п'ятому цього пункту, та встановлює строк розгляду зазначених документів.

За результатами розгляду документів, надісланих на погодження, органи, зазначені в абзацах другому - п'ятому цього пункту, надають погодження, які у паперовому або електронному вигляді надсилають органу, який видає дозвіл.

З огляду на вказані обставини, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши наявні в матеріалах справи докази, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В позові ОСОБА_1 до Липовецької районної ради Вінницької області, треті особи які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: товариство з обмеженою відповідальністю "Вінкор СВ", Вахнівська сільська рада Липовецького району Вінницької області, Державна служба геології та надр України про визнання протиправним та скасування рішення 13 сесії 7 скликання від 21 квітня 2017 року "Про погодження щодо отримання спеціального дозволу на користування надрами з метою геологічного вивчення піску Журавської-3 ділянки ТОВ "Вінкор СВ" відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя підпис Крапівницька Н. Л.

Копія вірна Суддя:

Секретар: