Постанова

від 03.12.2018 по справі 136/1461/17

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 136/1461/17

Головуючий у 1-й інстанції: Крапівницька Н. Л.

Суддя-доповідач: Драчук Т. О.

03 грудня 2018 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Драчук Т. О.

суддів: Загороднюка А.Г. Полотнянка Ю.П. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Охримчук М.Б.,

позивача: ОСОБА_2,

представника позивача: ОСОБА_3,

представника третьої особи: Дудченко Н.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 23 травня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Липовецької районної ради Вінницької області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - товариство з обмеженою відповідальністю "Вінкор СВ", Вахнівська сільська рада Липовецького району Вінницької області, Державна служба геології та надр України про визнання протиправним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В :

в вересні 2017 року позивач ОСОБА_2 звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду (спочатку до Липовецького районного суду Вінницької області, ухвалою від 12.01.2018 справа передана до Вінницького окружного адміністративного суду) з позовом до Липовецької районної ради Вінницької області про визнання протиправним та скасування рішення 13 сесії 7 скликання Липовецької районної ради Вінницької області від 21.04.2017 "Про погодження щодо отримання спеціального дозволу на користування надрами з метою геологічного вивчення піску Журавської-3 ділянки ТОВ "Вінкор СВ".

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 23.05.2018 в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з даним рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

Апеляційну скаргу позивач обґрунтовує тим, що суд першої інстанції при розгляді справи не з'ясував усі обставини, що мають значення для справи та надав не належну оцінку тим обставинам та доказам, що присутні в матеріалах справи.

Позивач та представник позивача в судовому засіданні підтримали доводи апеляційної скарги в повному обсязі та просили її задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати.

Представник відповідача в судовому засіданні від 19.11.2018 заперечував щодо задоволення апеляційної скарги та просив відмовити у її задоволенні, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Третя особа (Державна служба геології та надр України) в судове засідання не з'явилась, повноважного представника не направила, хоча була належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи.

Третя особа (Вахнівська сільська рада Липовецького району Вінницької області) при розгляді апеляційної скарги покладається на розсуд суду.

Третя особа (товариство з обмеженою відповідальністю "Вінкор СВ") заперечував щодо задоволення апеляційної скарги та просив відмовити у її задоволенні, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, позивача та представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, відповідачем, на 13 сесії 7 скликання, було прийнято рішення "Про погодження щодо отримання спеціального дозволу на користування надрами з метою геологічного вивчення піску Журавської-3 ділянки ТОВ "Вінкор СВ.

Зазначеним рішенням третій особі - ТОВ "Вінкор СВ", було надано погодження на отримання відповідного спеціального дозволу.

Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що ділянка Журавська-3 не відноситься до земель Вахнівської сільської ради Липовецього району Вінницької області, а тому відповідно до п.22 ч.1 ст.43 Закону України "Про місцеве самоврядування", ст.10 кодексу України "Про надра" оскаржуване рішення відноситься до компетенції Липовецької районної ради Вінницької області, а відтак, дане рішення прийняте в межах та у спосіб передбачений Законом України.

Колегія суддів апеляційної інстанції, погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначає Закон України Про місцеве самоврядування в Україні зі змінами та доповненнями.

Відповідно до ст.5 Закону України "Про місцеве самоврядування", систему місцевого самоврядування включає: територіальну громаду; сільську, селищну, міську раду; сільського, селищного, міського голову; виконавчі органи сільської, селищної, міської ради; старосту; районні та обласні ради, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст; органи самоорганізації населення.

Частинами 2, 3 статті 10 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні визначено, що представницькі органи місцевого самоврядування, сільські, селищні, міські голови, виконавчі органи місцевого самоврядування діють за принципом розподілу повноважень у порядку і межах, визначених цим та іншими законами. Порядок формування та організація діяльності рад визначаються Конституцією України, цим та іншими законами, а також статутами територіальних громад.

Згідно з ч.1 ст.46 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення), районна, обласна рада проводить свою роботу сесійно. Сесія складається з пленарних засідань ради, а також засідань постійних комісій ради.

Зокрема слід зазначити, що п.34 ч.1 ст.26 Закону України "Про місцеве самоврядування" вказано, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання, зокрема про вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Згідно з ст.27 Закону України "Про місцеве самоврядування" до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать: а) власні (самоврядні) повноваження: 1) підготовка програм соціально-економічного та культурного розвитку сіл, селищ, міст, цільових програм з інших питань самоврядування, подання їх на затвердження ради, організація їх виконання; подання раді звітів про хід і результати виконання цих програм; 2) забезпечення збалансованого економічного та соціального розвитку відповідної території, ефективного використання природних, трудових і фінансових ресурсів; 3) забезпечення складання балансів фінансових, трудових ресурсів, грошових доходів і видатків, необхідних для управління соціально-економічним і культурним розвитком відповідної території, а також визначення потреби у місцевих будівельних матеріалах, паливі; 4) розгляд проектів планів підприємств і організацій, які належать до комунальної власності відповідних територіальних громад, внесення до них зауважень і пропозицій, здійснення контролю за їх виконанням; 5) попередній розгляд планів використання природних ресурсів місцевого значення на відповідній території, пропозицій щодо розміщення, спеціалізації та розвитку підприємств і організацій незалежно від форм власності, внесення у разі потреби до відповідних органів виконавчої влади пропозицій з цих питань; 6) подання до районних, обласних рад необхідних показників та внесення пропозицій до програм соціально-економічного та культурного розвитку відповідно районів і областей, а також до планів підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, розташованих на відповідній території, з питань, пов'язаних із соціально-економічним та культурним розвитком території, задоволенням потреб населення; 7) залучення на договірних засадах підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності до участі в комплексному соціально-економічному розвитку сіл, селищ, міст, координація цієї роботи на відповідній території; 8) розміщення на договірних засадах замовлень на виробництво продукції, виконання робіт (послуг), необхідних для територіальної громади, на підприємствах, в установах та організаціях; 9) утворення змін. б) делеговані повноваження: 1) участь у здійсненні державної регуляторної політики в межах та у спосіб, встановлені Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності"; 2) розгляд і узгодження планів підприємств, установ та організацій, що не належать до комунальної власності відповідних територіальних громад, здійснення яких може викликати негативні соціальні, демографічні, екологічні та інші наслідки, підготовка до них висновків і внесення пропозицій до відповідних органів; 3) статистичний облік громадян, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території; 4) організаційне забезпечення надання адміністративних послуг органів виконавчої влади через центри надання адміністративних послуг.

Відповідно до ч.1 ст.59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні встановлено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Згідно з ч.10 цього Закону передбачено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Відповідно до ст.10 Кодексу України про надра до відання сільських, селищних, міських та районних рад на їх території у порядку, встановленому Кодексом України про надра та іншими законодавчими актами, належить зокрема питання погодження надання надр у користування з метою геологічного вивчення, розробки родовищ корисних копалин місцевого значення.

Відповідно до п.22 ст.43 ЗУ "Про місцеве самоврядування в Україні" до компетенції районних та обласних рад належить, зокрема, питання щодо вирішення відповідно до закону питань про надання дозволу на спеціальне використання природних ресурсів відповідно районного чи обласного значення, а також про скасування такого дозволу.

Згідно з ч.2 ст.144 Конституції України рішення органів місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції чи законам України зупиняються у встановленому законом порядку з одночасним зверненням до суду.

Як передбаченоч.1 ст.116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 16.04.2009 року №7-рп/2009 у справі за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частини чотирнадцятої статті 46, частин першої, десятої статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування), вбачається, що органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До нормативних належать акти, які встановлюють, змінюють чи припиняють норми права, мають локальний характер, розраховані на широке коло осіб та застосовуються неодноразово, а ненормативні акти передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб'єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію.

Отже, як вірно зазначив суд першої інстанції - на сесії селищної ради можуть розглядатись і вирішуватись лише питання, віднесені до їх відання Конституцією України, Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" та іншими законами. Тобто, при здійсненні своїх повноважень орган місцевого самоврядування повинен керуватись принципом "дозволено те, що дозволено законом".

Поняття індивідуального акту у публічних відносинах законодавцем наведено в п.19 ч.1 ст.4 КАС України. Так, індивідуальний акт це - акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

А тому, акт індивідуальної дії суб'єкта владних повноважень має відповідати обов'язковим вимогам: ухвалюватись на основі Конституції та законів України, відповідати їм; видаватись лише з питань, віднесених до компетенції селищних рад; відповідати меті, приписам та вимогам законодавчого акта, з приводу якого він був ухвалений; видаватись у встановленому порядку і формі.

Відповідно, до абзаців 5, 6 пункту 5 рішення Конституційного Суду України від 16.04.2009 року №7-рп/2009 органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами. Таким чином, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є гарантією стабільності суспільних відносин між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення. Ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їхнього виконання.

Крім того, як вірно зазначив суд першої інстанції ділянка Журавська-3 не відноситься до земель Вахнівської сільської ради Липовецього району Вінницької області, а тому відповідно до п.22 ч.1 ст.43 Закону України "Про місцеве самоврядування", ст.10 Кодексу України про Надра оскаржуване рішення відноситься до компетенції Липовецької районної ради Вінницької області, а відтак, дане рішення прийняте в межах та у спосіб передбачений Законом України.

Згідно з КУпН спеціальні дозволи на користування надрами надаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр після попереднього погодження з відповідною радою питання про надання земельної ділянки для зазначених потреб, крім випадків, коли у наданні земельної ділянки немає потреби.

Відповідно до п.21 ч.1 ст.43 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21 травня 1997 року №280/97-ВР виключно на пленарних засіданнях районної, обласної ради вирішуються питання регулювання земельних відносин.

Згідно з п.1 Порядку видача (відмова у видачі, переоформлення, видача дубліката, анулювання) дозволу здійснюється відповідно до Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності".

Відповідно до ч.1 ст.4-1 Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" від 06 вересня 2005 року №2806-ІV порядок видачі документів дозвільного характеру або відмови в їх видачі, переоформлення, видачі дублікатів, анулювання центральними органами виконавчої влади, їх територіальними органами встановлюється Кабінетом Міністрів України за поданням відповідного дозвільного органу, погодженим з уповноваженим органом, якщо інше не передбачено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Як зазначено в п.1 ч.1 ст.20 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" від 27 лютого 2014 року №794-VІІ Кабінет Міністрів України забезпечує здійснення державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності.

Отже, враховуючи зазначене колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, зазначивши, що ділянка Журавська-3 не відноситься до земель Вахнівської сільської ради Липовецього району Вінницької області, а тому відповідно до п.22 ч.1 ст.43 Закону України "Про місцеве самоврядування", ст.10 кодексу України "Про надра" оскаржуване рішення відноситься до компетенції Липовецької районної ради Вінницької області.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що з приводу не врахування Липовецькою районною радою Вінницької області рішення Вахнівської сільської ради Липовецього району Вінницької області, відповідач діяв правомірно. Оскільки, як зазначалось судом вище, ділянка Журавська-3 не відноситься до земель Вахнівської сільської ради Липовецього району Вінницької області, та остання не наділена повноваженнями щодо розпорядження даною земельною ділянкою. Крім того, зі змісту самого рішення позачергової 11 сесії 7 скликання від 21.03.2017 Вахнівської сільської ради Липовецього району Вінницької області не зрозуміло з яких підстав було відмовлено ТОВ "Вінкор СВ" в наданні погодження на отримання спеціального дозволу на користування надрами з метою геологічного вивчення піску Журавської-3 ділянки.

В частині доводів позивача, щодо неправомірної, необґрунтованої дії відповідача щодо прийняття оскаржуваного рішення, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст.13 Кодексу України про надра, користувачами надр можуть бути підприємства, установи, організації, громадяни України, а також іноземці та особи без громадянства, іноземні юридичні особи.

Як передбачено ст.14 цього Кодексу України про надра встановлені види користування надрами, серед яких, зокрема, геологічне вивчення, видобування корисних копалин та інше.

Згідно з ст.19 Кодексу України про надра, надра надаються у користування підприємствам, установам, організаціям і громадянам лише за наявності у них спеціального дозволу на користування ділянкою надр.

Відповідно до ст.16 Кодексу України про надра, спеціальні дозволи на користування надрами надаються переможцям аукціонів, крім випадків, визначених Кабінетом Міністрів України, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр, або Радою міністрів Автономної Республіки Крим щодо розробки родовищ корисних копалин місцевого значення на території Автономної Республіки Крим. Порядок проведення аукціонів з продажу спеціальних дозволів на користування надрами та порядок їх надання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

На виконання вказаної норми, постановою Кабінету Міністрів України від 30.05.2011 №615 було затверджено Порядок надання спеціальних дозволів на користування надрами.

Згідно з п.1 Порядку він регулює питання надання спеціальних дозволів на користування надрами (далі - дозволи) у межах території України, її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони, а також визначає процедуру продовження строку дії, переоформлення, видачі дубліката, зупинення дії чи анулювання дозволу та внесення до нього змін.

Дія цього Порядку поширюється на всі види користування надрами.

Видача (відмова у видачі, переоформлення, видача дубліката, анулювання) дозволу здійснюється відповідно до Закону України Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності .

Відповідно до п.2 Порядку, дозволи надаються Державною службою геології та надр України переможцям аукціонів з їх продажу та без проведення аукціонів у випадках, передбачених пунктом 8 цього Порядку.

Крім того, відповідно до п.9 за результатами розгляду документів, надісланих на погодження, органи, зазначені в абзацах другому - четвертому цього пункту, надають погодження, які у паперовому або електронному вигляді надсилають органу, який видає дозвіл.

Пункт 5 Порядку передбачає, що дозволи надаються на такі види користування надрами: геологічне вивчення родовищ корисних копалин, видобування корисних копалин та інше.

Та як правильно зазначив суд першої інстанції, відповідно до ст.10 Кодексу України "Про надра", п.22 ч.1 ст.43 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", вирішення таких питань відноситься до компетенції районної ради. Проект даного рішення до винесення його на розгляд сесії районної ради пройшов процедуру погодження та розгляду постійними комісіями районної ради та президії ради, як це передбачено Регламентом районної ради сьомого скликання, прийнятим на 2 сесії 7 скликання районної ради 04 грудня 2015 року.

Отже, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла аналогічного висновку щодо правомірності прийнятого рішення Липовецькою районною радою Вінницької області.

А тому, оскільки доводи апеляційної скарги позивача не ґрунтуються на вимогах законодавства та не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 23 травня 2018 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 10 грудня 2018 року.

Головуючий Драчук Т. О. Судді Загороднюк А.Г. Полотнянко Ю.П.