Постанова

від 13.07.2018 по справі 910/18087/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2018 року

м. Київ

Справа № 910/18087/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Ткаченко Н.Г. - головуючого, Білоуса В.В., Жукова С.В.,

розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Гермес Трейд ЛТД"

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.01.2018

та рішення Господарського суду міста Києва від 15.11.2017

у справі № 910/18087/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Теміртранс-Захід"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гермес Трейд ЛТД"

про стягнення 236 592, 05 грн.,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2017 року ТОВ "Теміртранс-Захід" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ "Гермес Трейд ЛТД" про стягнення 236 592, 05 грн., з яких: 200 000 грн. основного боргу, 30 400 грн. інфляційних втрат та 6 192, 05 грн. 3% річних за договором № DP040816-01 безпроцентної поворотної позики від 04.08.2016.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.11.2017 (суддя Пукшин Л.Г.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.01.2018 (колегія суддів у складі: Калатай Н.Ф. - головуючий, Сітайло Л.Г., Пашкіної С.А.), позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача (з урахуванням ухвали Господарського суду міста Києва про виправлення описки від 27.11.2017) 200 000 грн. основного боргу, 30 400 грн. інфляційних втрат та 6 164, 38 грн. 3% річних. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням місцевого та постановою апеляційного господарських судів, відповідач звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

В обґрунтування своїх вимог заявник касаційної скарги посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та порушення норм процесуального права, що призвело до помилкового висновку про задоволення позову. Так скаржник зазначає, що на момент звернення позивачем до суду з даним позовом у відповідача не виник обов'язок з повернення 200 000 грн., оскільки договору, який би містив строки виконання зобов'язання з повернення коштів між сторонами укладено не було, а вимоги про повернення цієї суми позивач відповідачу ніколи не направляв та доказів цього суду не надав, а тому позов є передчасним. Крім цього посилається на рішення Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" та "Нечипорук і Йонкало проти України", у яких ЄСПЛ визнав, що цілком ігноруючи конкретні, доречні та важливі аргументи заявників, національні суди не виконують зобов'язань за пунктом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.03.2018 (колегія суддів у складі: Ткаченко Н.Г. - головуючий, Жуков С.В., Білоус В.В.) відкрито провадження за касаційною скаргою, призначено її до розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та надано строк на подання відзиву на касаційну скаргу до 23.03.2018.

У відзиві позивач просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, посилаючись на те, що суди попередніх інстанцій встановили всі необхідні обставини для правильного вирішення спору, та на підставі повного та всебічного дослідження доказів, з правильним застосуванням норм матеріального права та без порушення норм процесуального права, дійшли правомірного висновку про часткове задоволення позову.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями Касаційного господарського суду від 03.05.2018, у зв'язку з відпусткою судді Жукова С.В., для розгляду касаційної скарги визначено колегію суддів у складі: Ткаченко Н.Г. - головуючий, Погребняк В.Я., Білоус В.В.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями Касаційного господарського суду від 11.07.2018, у зв'язку з відпусткою судді Погребняка В.Я., для розгляду касаційної скарги визначено колегію суддів у складі: Ткаченко Н.Г. - головуючий, Жуков С.В., Білоус В.В.

Відповідно до ч. 14 ст. 32 ГПК України у разі зміни складу суду на стадії підготовчого провадження розгляд справи починається спочатку, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом. У разі зміни складу суду на стадії розгляду справи по суті суд повторно розпочинає розгляд справи по суті, крім випадку, коли суд ухвалить рішення про повторне проведення підготовчого провадження.

Заслухавши доповідь судді Ткаченко Н.Г., перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги та приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, між ТОВ "Теміртранс-Захід" (позикодавцем) та ТОВ "Гермес Трейд ЛТД" (позичальником) 04.08.2016 укладено договір безпроцентної поворотної позики № DP040816-01, відповідно до умов якого позивач зобов'язується надати відповідачу фінансову підтримку (допомогу) на поворотній основі у вигляді грошових коштів в розмірі, встановленому цим договором, а відповідач - повернути їх позивачу у визначений цим договором строк.

Згідно з п. 2.1 договору сума позики становить 200 000 грн.

Відповідно до п.п. 2.3, 2.4 договору у разі надання позивачем позики, остання надається відповідачу тільки шляхом перерахування коштів на поточний рахунок відповідача, згідно з умовами цього договору; відсотки (комісія) за договором не нараховуються і не сплачуються.

Позивач має надати позику протягом 5 календарних днів з моменту підписання договору обома сторонами.

Згідно з умовами п. 3.2 договору позивач перераховує суму позики в безготівковому порядку на поточний рахунок відповідача.

У пункті 4.1 договору сторони встановили, що строк повного повернення позики становить 30 календарних днів з моменту надання суми позики.

У випадку порушення відповідачем графіку повернення коштів позики позивачу, у п. 4.5 договору сторони погодили черговість погашення заборгованості позичальником за цим договором:

- прострочена сума основного боргу (якщо буде мати місце прострочення);

- строкова сума основного боргу;

- штрафні санкції за цим договором.

Згідно з п. 4.2 договору сума позики підлягає поверненню тільки шляхом її перерахування на поточний рахунок позикодавця.

У п. 4.3 договору визначено, що відповідач зобов'язаний повернути суму позики (або неповернену її частину в разі дострокового погашення частини позики) в останній день строку, встановленого в п. 4.1 договору.

Відповідно до п. 4.4 договору днем повернення позики (її частини) вважається день зарахування суми позики (її частини) на поточний рахунок позивача.

З наявної у матеріалах справи виписки з банківського рахунку позивача вбачається, що 09.08.2016 він перерахував відповідачу 200 000 грн. з призначенням платежу "Поворотня позика зг. договору № DP040816-01 від 04.08.2016р. Без ПДВ.", факт отримання яких відповідач не заперечує.

Посилаючись на те, що відповідач у встановлений у договорі строк суму позики не повернув, позивач звернувся з даним позовом.

Частково задовольняючи позовні вимоги місцевий господарський суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з їх доведеності та обґрунтованості. В свою чергу перевіривши правильність розрахунку заявленої до стягнення суми 3% річних, суди дійшли висновку про часткове задоволення цих вимог в розмірі 6 164, 37 грн.

Колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду погоджується з висновками місцевого та апеляційного господарських судів, з огляду на таке.

Частиною 1 ст. 1046 ЦК України встановлено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Судами обох інстанцій встановлено, що позивач 09.08.2016 перерахував відповідачу 200 000 грн. з призначенням платежу "Поворотня позика зг. договору № DP040816-01 від 04.08.2016р. Без ПДВ.", факт отримання яких відповідач не заперечує.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з положеннями ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

За правилами ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.

Враховуючи викладене та відсутність доказів виконання відповідачем зобов'язання з повернення отриманої за договором позики в сумі 200 000 грн. в порядку та в строки, встановлені договором, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками місцевого та апеляційного господарських судів про стягнення з відповідача на користь позивача 200 000 грн. заборгованості, та як результат - 30 400 грн. інфляційних втрат та 6 164, 37 грн. 3 % річних на підставі ст. 625 ЦК України (з урахуванням здійсненої судами попередніх інстанцій перевірки правильності розрахунку заявлених до стягнення сум).

Доводи скаржника про те, що договір позики, який би містив строки виконання зобов'язання з повернення коштів, у письмовій формі між сторонами укладено не було, а вимоги про повернення цієї суми позивач відповідачу ніколи не направляв та доказів цього суду не надав, а тому позов є передчасним спростовуються матеріалами справи, а саме, як встановлено судом апеляційної інстанції, позивачем до матеріалів справи долучено належним чином засвідчену копію вказаного договору, а в судовому засіданні 15.11.2017 судом першої інстанції оглянуто і його оригінал.

При цьому колегія суддів касаційної інстанції відхиляє посилання скаржника на рішення Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" та "Нечипорук і Йонкало проти України", у яких ЄСПЛ визнав, що цілком ігноруючи конкретні, доречні та важливі аргументи заявників, національні суди не виконують зобов'язань за пунктом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки апеляційним господарським судом надано належну правову оцінку доводам відповідача, викладеним в апеляційній скарзі, про що свідчить текст оскаржуваної постанови.

В свою чергу колегія суддів зауважує, що ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує особі право на справедливий суд. Однак ця стаття не закріплює будь-яких правил допустимості доказів чи правил їх оцінки, а тому такі питання регулюються передусім національним правом і належать до компетенції національних судів.

Для того, щоб судовий розгляд був справедливим, як того вимагає п. 1 ст. 6 Конвенції, суд зобов'язаний належним чином вивчити та перевірити зауваження, доводи й докази, а також неупереджено їх оцінити на предмет того, чи будуть вони застосовуватися в рішенні суду.

І хоча Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях констатує, що пункт 1 ст. 6 Конвенції дійсно вимагає, щоб суди мотивували висновки в рішеннях, однак ця вимога не означає обов'язку суду надавати детальну відповідь на кожен аргумент; таке питання вирішується виключно у світлі обставин конкретної справи.

Враховуючи викладене та встановлені судами обох інстанцій обставини справи, а також приймаючи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції, які не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, колегія суддів погоджується з висновками суду місцевого та апеляційного господарських судів про часткове задоволення позову, у зв'язку з чим касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Оскільки суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін оскаржуване судове рішення, судові витрати, відповідно до ст. 129 ГПК України, покладаються на заявника касаційної скарги.

Керуючись ст.ст. 240, 300, 301, 304, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ТОВ "Гермес Трейд ЛТД" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.01.2018 у справі № 910/18087/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Ткаченко Н.Г.

Судді: Білоус В.В.

Жуков С.В.,