Постанова

від 11.07.2018 по справі 361/2693/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 361/2693/17 Головуючий у І інстанції Петришин Н. М. Провадження № 22-ц/780/2627/18 Доповідач у 2 інстанції Таргоній Д. О. Категорія 53 11.07.2018

ПОСТАНОВА

Іменем України

11 липня 2018 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого - судді Таргоній Д.О.,

суддів: Приходька К.П., Голуб С.А.,

за участі секретаря Дрозда Р.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Комунального некомерційного підприємства Броварської міської ради Броварський міський центр первинної медико-санітарної допомоги на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 15 березня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Комунального закладу Броварської міської ради Броварський міський центр первинної медико-санітарної допомоги про визнання незаконним наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

УСТАНОВИЛА:

у травні 2017 року до суду звернулася ОСОБА_2 із вказаним позовом, в обґрунтування якого зазначала, що 18 квітня 2016 року вона була призначена на посаду медичного реєстратора амбулаторії № 6 КЗ Броварської міської ради Броварський міський центр первинної медико-санітарної допомоги (далі КЗ БМР БМЦПМСД ).

23 січня 2017 року на підставі наказу №22 комунального закладу БМР БМЦПМСД позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності та оголошено догану.

31 квітня 2017 року на підставі наказу № 136-К комунального закладу Броварської міської ради Броварський міський центр первинної медико-санітарної допомоги позивача звільнено з посади медичного реєстратора амбулаторії № 6 КЗ БМР БМЦПМСД .

Наказ про своє звільнення вважає незаконним та безпідставним, так як з 12 год. 30 хвилин 16.03.2017 року та 17.03.2017 року була відсутня на роботі за усним дозволом акушера амбулаторії № 6 ОСОБА_3 з поважної причини, а саме у зв'язку з хворобою, що підтверджується медичною довідкою.

У позовній заяві просила визнати незаконним та скасувати наказ про звільнення, поновити позивача на раніше займаній посаді та стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 15 березня 2018 року позов задоволено. Визнано незаконним та скасовано наказ №136-К Комунального закладу Броварської міської ради Броварський міський центр первинної медико-санітарної допомоги від 31 березня 2017 року. Поновлено ОСОБА_2 на посаді медичного реєстратора та стягнуто із Комунального закладу Броварської міської ради Броварський міський центр первинної медико-санітарної допомоги на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 32 362 грн. 66 коп.

Додатковим рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 16 березня 2018 року допущено до негайного виконання рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 15 березня 2018 року в частині поновлення ОСОБА_2 на посаді медичного реєстратора у Комунальному закладі Броварської міської ради Броварський міський центр первинної медико-санітарної допомоги .

Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 16 квітня 2018 року внесено виправлення у третій абзац резолютивної частини рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 15 березня 2018 року, а саме розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу із 32 362 грн. 66 коп. виправлено на 34 135 грн. 24 коп.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач КЗ БМР БМЦПМСД звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду встановленим по справі обставинам, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовити повністю.

В доводах апеляційної скарги, зокрема, зазначає, що ухвалюючи рішення, суд першої інстанції вважав встановленим факт, що ОСОБА_2 залишила робоче місце 16 березня 2017 року близько 12-ої години, а 17 березня 2017 року не вийшла на роботу через загострення наявної у неї хвороби, а відтак дійшов висновку про поважність причин її відсутності на робочому місці. При цьому, судом враховано наявні в матеріалах справи письмові докази та показання свідків щодо загострення у позивача хвороби в цей період. В той же час, в матеріалах справи відсутні будь-які письмові докази (зокрема, медичні довідки), що у вказані дати позивач зверталась за медичною допомогою до медичного закладу. Сама ОСОБА_2 в судовому засіданні підтвердила, що до лікарів 16 та 17 березня 2017 року вона не зверталась. Суд не оцінив критично покази свідків ОСОБА_4 - матері позивача, ОСОБА_5 - брата позивача про погане самопочуття, в той же час, інших свідчень, окрім пояснень матері та брата щодо стану її здоров'я 17 березня 2017 року у справі немає. В той же час, матір і брат, в силу близьких родинних стосунків із позивачем, можуть вважатися особами зацікавленими, на що представник відповідача звертав увагу суду під час судового засідання. Таким чином, на переконання відповідача, обставина щодо хворобливого стану ОСОБА_2 17 березня 2017 року є недоведеною. Крім того, суд не надав належної оцінки тій обставині, що навіть при наявності у позивача діагнозу альгодисменорея, у жодній з довідок, які вона надала суду, не вказано ступінь тяжкості цього захворювання саме у ОСОБА_2 Між тим, такий діагноз має ступені тяжкості від нульового до третього, при яких визначається клінічний стан хворого, призначається відповідне лікування, лікарняний може видаватися і при другому ступені, а втрата працездатності з видачею відповідного листка непрацездатності та лікування в умовах стаціонару можливе при діагностуванні третього ступеню тяжкості.

Судом також не враховано, що звільнення ОСОБА_2 було проведено з урахуванням її неналежного ставлення до виконання своїх обов'язків з дотримання порядку, передбаченого трудовим законодавством, у зв'язку з чим рішення суду відповідач вважає незаконним та необґрунтованим.

У відзиві на апеляційну скаргу, який подано до апеляційного суду 08.06.2018 року, позивачка ОСОБА_2 зазначає, що вважає рішення суду першої інстанції законним та таким, що відповідає фактичним обставинам справи. Вказує, що законодавство про працю не містить імперативної норми, щодо обов'язкового звернення особи при поганому самопочутті до медичних закладів. І відсутність такого звернення не може сама по собі спростувати факт хвороби, якщо це підтверджено іншими доказами. Законодавство про працю не містить також переліку причин відсутності на роботі, які необхідно вважати поважними. У кожному окремому випадку їх наявність або відсутність визначається роботодавцем. А правильність такого визначення перевіряється судом при розгляді трудового спору. Судова практика визнає як поважну причину хворобу працівника навіть за відсутності лікарняного листка про тимчасову непрацездатність.

В судовому засіданні по розгляду апеляційної скарги представник відповідача підтримав її доводи, просив рішення скасувати та відмовити в задоволенні позову.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового розгляду, які з'явились в судове засідання, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що на підставі Наказу № 146-К комунального закладу Броварської міської ради Броварський міський центр первинної медико-санітарної допомоги від 18 квітня 2016 року ОСОБА_2 призначена на посаду медичного реєстратора амбулаторії № 6 КЗ БМР БМЦПМСД .

23 січня 2017 року на підставі наказу № 22 комунального закладу Броварської міської ради Броварський міський центр первинної медико-санітарної допомоги ОСОБА_2 притягнуто до дисциплінарної відповідальності та оголошено догану. (На час розгляду справи вказаний наказ скасований рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 06 березня 2018 року, яке не набрало законної сили.)

31 березня 2017 року на підставі наказу № 136-К комунального закладу Броварської міської ради Броварський міський центр первинної медико-санітарної допомоги ОСОБА_2 звільнено з посади медичного реєстратора амбулаторії № 6 КЗ БМР БМЦПМСД через відсутність на роботі без поважних причин (пункт 4 статті 40 КЗпП України).

Як вбачається із копії доповідної записки виконуючої обов'язки старшої медичної сестри ОСОБА_3, 16.03.2017 року в 12 год. 10 хв. ОСОБА_2 залишила робоче місце, мотивуючи тим, що в неї на даний час є скарги на погане самопочуття, вона не може під час критичних днів виконувати свої посадові обов'язки. Від виклику швидкої допомоги - відмовилась. Була попереджена, що їй необхідно за відсутність надати підтверджуючі документи. (а.с.11).

Із копії Акту від 17 березня 2017 року № 1 видно, що 17 березня 2017 року із 08 год. 00 хв. по 13 год. 00 хв. медичний реєстратор ОСОБА_2 на роботу не з'явилася, причини про відсутність на роботі не повідомила, заяву на відпустку не писала. Зі слів медичного персоналу 16.03.2017 року ОСОБА_2 залишила робоче місце о 12 год. 10 хв.(а.с.13).

У повідомленні Броварської центральної районної лікарні від 22.03.2017 року №900 зазначено, що ОСОБА_2 на прийомі в жіночій консультації 16-17.03.2017 року не була - відсутні записи в журналі прийому та амбулаторній карті жінки. (а.с 14)

У пояснювальній записці від 24.03.2017 року ОСОБА_2 пояснила, що була відсутня на роботі 16.03.17 з 12 год. до 16 год. і 17.03.17 у зв'язку з поганим самопочуттям. Була відсутня з дозволу в.о. старшої медичної сестри ОСОБА_3 (а.с. 15)

Із протоколу зборів представників трудового колективу підрозділів та адміністрації КЗ БМР БМЦПМСД №5 видно, що 28 березня 2017 року на зборах розглядалось питання - порушення трудової дисципліни - відсутність на роботі ОСОБА_2 - медичного реєстратора медичної амбулаторії ЗПСМ №6, та вирішеного дати згоду на звільнення медичного реєстратора ЗПСМ №6.

Задовольняючи позов повністю, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що ОСОБА_2 залишила місце роботи 16 берзня 2017 року близько 12 год., а 17 березня 2017 року не вийшла на роботу з поважної причини, а саме через загострення хвороби. При цьому судом враховуються у сукупності, як наявні у матеріалах справи письмові докази, так і показання свідків щодо загострення у позивача хвороби у цей період.

Колегія суддів апеляційного суду з такими висновками не погоджується.

Згідно з положеннями п.4. ч.1. ст.40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк може бути розірваний власником або уповноваженим ним органом у випадку прогулу ( в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Відповідно до пункту 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 Про практику розгляду судами трудових спорів при розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за пунктом 4 статті 40 КЗпП України, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин (наприклад, у зв'язку з поміщенням до медвитверезника, самовільне використання без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки, залишення роботи до закінчення строку трудового договору чи строку, який працівник зобов'язаний пропрацювати за призначенням після закінчення вищого чи середнього спеціального учбового закладу).

Таким чином, у пункті 4 статті 40 КЗпП України встановлено право роботодавця обрати стягнення у вигляді звільнення як за скоєння одного прогулу, так і у разі, коли прогули мають тривалий характер. Для встановлення факту прогулу, тобто факту відсутності особи на робочому місці більше трьох годин протягом робочого дня без поваж них причин, суду необхідно з'ясувати поважність причини такої відсутності. Поважними визнаються такі причини, які виключають вину працівника.

Як вірно зазначено позивачем у відзиві на апеляційну скаргу, законодавством не визначено переліку обставин, за наявності яких прогул уважається вчиненим з поважних причин, тому, вирішуючи питання про поважність причин відсутності працівника на роботі, звільненого за п.4 ч.1 ст.40 КЗпП, суди повинні виходити з конкретних обставин і враховувати будь-які докази із числа, передбачених ст. 76 ЦПК. При цьому відсутність працівника може підтверджуватися не тільки лікарняним листком чи довідкою медичної установи, а й показаннями свідків та іншими доказами.

У той же час, на думку колегії суддів апеляційного суду, доказів, які надані позивачем в обґрунтування заявлених вимог, недостатньо для того, щоб зробити висновок про поважність причин її відсутності на роботі 16 та 17 березня 2017 року, а також про відсутність вини позивача у неявці на роботу.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків.

На підтвердження поважності причин своєї відсутності на роботі 16 березня після 12ої години та 17 березня 2017 року позивачкою суду надано медичну документацію, підтверджуючу наявність у неї захворювання альгодисменорея, що супроводжується больовим синдромом під час менструації, без зазначення ступеню тяжкості захворювання. Також, надано витяг з медичної картки, з якого вбачається, що 14.03.2017 року зверталась на прийом до лікаря-гінеколога зі скаргами на болісні місячні до втрати свідомості.

Однак, така медична документація може підтвердити лише факт діагностування у позивачки ОСОБА_2 хронічного захворювання. Медичні висновки, надані позивачем, носять лише рекомендаційний характер та не визначають ступінь втрати працездатності а ні загалом, а ні в дні відсутності на робочому місці.

Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції не дав належної оцінки запереченням відповідача, та не врахував, що позивачка працює в медичному закладі, в разі різкого погіршення самопочуття 16-го березня 2017 року не позбавлена була можливості звернутись за медичною допомогою по місцю роботи. 17-го березня 2017 року, перебуваючи вдома, позивачка так само не була позбавлена можливості викликати невідкладну допомогу або ж чергового терапевта для того, щоб зафіксувати погіршення стану здоров'я та отримати медичну допомогу. При цьому, апеляційний суд враховує, що позивачка проживає не у віддаленій місцевості, де відсутні засоби зв'язку чи обмежений доступ до медичних закладів, а у м. Бровари, адміністративному центрі районного значення. Ні матір, ні брат позивачки, які згідно наданих ними у суді пояснень, були поруч з ОСОБА_2 у ці дні, також для надання їй медичної допомоги нікуди не звертались, лікаря чи невідкладну допомогу не викликали.

Апеляційний суд також враховує, відповідно до наданих у суді пояснень свідків та самої позивачки, що така проблема зі здоров'ям у неї існує давно, протягом не менш як 15 років. Однак, позивачка не вирішувала питання про встановлення причини розвитку альгодисменореї, комплексного чи профілактичного лікування не проводила.

Надаючи оцінку дослідженим судом доказам в сукупності, колегія суддів приходить до висновку про не доведення позивачем поважності причин своєї відсутності на робочому місці 16 та 17 березня 2017 року, за відсутності доказів, підтверджуючих непрацездатність ОСОБА_2 у ці дні.

Таким чином, колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги обґрунтованими, рішення суду таким, що постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв"язку з чим воно підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Комунального некомерційного підприємства Броварської міської ради Броварський міський центр первинної медико-санітарної допомоги - задовольнити.

Рішення Фастівського Броварського міськрайонного суду Київської області від 15 березня 2018 року - скасувати. Ухвалити по справі нове рішення.

В задоволенні позову ОСОБА_2 до Комунального закладу Броварської міської ради Броварський міський центр первинної медико-санітарної допомоги про визнання незаконним наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - відмовити повністю.

Компенсувати за рахунок держави в порядку, передбаченому Кабінетом міністрів України, понесені Комунальним некомерційним підприємством Броварської міської ради Броварський міський центр первинної медико-санітарної допомоги витрати на оплату судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 4800 (чотири тисячі вісімсот) гривень.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту рішення.

Повний текст постанови складено 16 липня 2018 року.

Головуючий

Судді: