Постанова

від 17.04.2019 по справі 361/2693/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

17 квітня 2019 року

м. Київ

справа № 361/2693/17

провадження № 61-42389св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: ЧервинськоїМ. Є. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Курило В. П.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

представник позивача - ОСОБА_5,

відповідач - комунальний заклад Броварської міської ради Броварський міський центр первинної медико-санітарної допомоги ,

представники відповідача: ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову апеляційного суду Київської області у складі колегії суддів: Таргоній Д. О., Приходька К. П., Голуб С. А. від 11 липня 2018 року ,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2017 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до комунального закладу Броварської міської ради Броварський міський центр первинної медико-санітарної допомоги (далі - КЗ БМР БМЦПМСД ) про визнання незаконним наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Позовна заява мотивована тим, що 18 квітня 2016 року вона була призначена на посаду медичного реєстратора амбулаторії № 6 КЗ БМР БМЦПМСД . 31 квітня 2017 року вона була звільнена з роботи на підставі пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України через відсутність на роботі без поважних причин. Вважає своє звільнення незаконним, оскільки 16 березня 2017 року з 12 год. 30 хв. та 17 березня 2017 року вона була відсутня на роботі за усним дозволом акушера амбулаторії № 6 ОСОБА_11 у зв'язку із хворобою, що є поважною причиною.

З урахуванням викладеного, позивач просить визнати незаконним та скасувати наказ КЗ БМР БМЦПМСД № 136-К від 31 квітня 2017 року про її звільнення; поновити її на раніше займаній посаді та стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 15 березня 2018 року з урахуванням ухвали про виправлення описки від 16 квітня 2018 року позов ОСОБА_4 задоволено.

Визнано незаконним та скасовано наказ КЗ БМР БМЦПМСД № 136-К від 31 березня 2017 року. Поновлено ОСОБА_4 на посаді медичного реєстратора.

Стягнуто із КЗ БМР БМЦПМСД на користь ОСОБА_4 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 32 362,66 грн.

Додатковим рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 16 березня 2018 року допущено до негайного виконання рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 15 березня 2018 року в частині поновлення ОСОБА_4 на посаді медичного реєстратора у КЗ БМР БМЦПМСД .

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_4 залишила місце роботи 16 березня 2017 року близько 12 год, а 17 березня 2017 року не вийшла на роботу з поважної причини, а саме, через загострення хвороби, що підтверджується медичною документацією та показаннями свідків.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою апеляційного суду Київської області від 11 липня 2018 року апеляційну скаргу КЗ БМР БМЦПМСД задоволено. Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 15 березня 2018 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про відмову у позові.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що позивач не надала належних та допустимих доказів поважності причин її відсутності на роботі 16 березня 2017 року після 12 год. та 17 березня 2017 року, а тому її звільненні на підставі пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України є законним.

Узагальнені доводи касаційної скарги

У серпні 2018 року ОСОБА_4 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову апеляційного суду, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд не надав належної оцінки доводам позивача про поважність причин її відсутності на роботі 16 та 17 березня 2017 року; не врахував, що відсутність листа непрацездатності не є підставою вважати відсутність у позивача захворювання, наявність якого було підтверджено медичною документацією та показаннями свідків. Крім того, рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 06 березня 2018 року у справі № 361/2527/17 визнано загострення хвороби позивача поважною причиною при невиході на роботу.

У вересні 2018 року ОСОБА_4 подала до Верховного Суду виписку з історії хвороби № 1040 від 10 вересня 2018 року та лист Міністерства охорони здоров 'я України від 27 лютого 2018 року № 04.02.24-53/223-18/5149.

Узагальнені доводи відзиву на касаційну скаргу

У вересні 2018 року КЗ БМР БМЦПМСД подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, у якому, посилаючись на безпідставність доводів касаційної скарги, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову апеляційного суду без змін.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 20 серпня 2018 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 361/2693/17 з Броварського міськрайонного суду Київської області.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Суд установив, що 18 квітня 2016 року на підставі наказу КЗ БМР БМЦПМСД № 146-К ОСОБА_4 призначена на посаду медичного реєстратора амбулаторії № 6 КЗ БМР БМЦПМСД .

23 січня 2017 року на підставі наказу КЗ БМР БМЦПМСД № 22 ОСОБА_4 притягнуто до дисциплінарної відповідальності та оголошено догану (на час розгляду справи вказаний наказ скасований рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 06 березня 2018 року, яке набрало законної сили).

31 березня 2017 року на підставі наказу № 136-К КЗ БМР БМЦПМСД ОСОБА_4 звільнено з посади медичного реєстратора амбулаторії № 6 КЗ БМР БМЦПМСД на підставі пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України через відсутність на роботі без поважних причин.

Обґрунтовуючи позов, ОСОБА_4 посилалася на те, що вона була відсутня на робочому місці з поважних причин, а саме, у зв'язку із погіршенням самопочуття через загострення хронічного захворювання.

2.Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП трудовий договір може бути розірваний власником у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції, дослідивши всі наявні у справі докази в їх сукупності та надавши їм належну оцінку, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, обґрунтовано виходив із того, що ОСОБА_4 16 та 17 березня 2017 року була відсутня на робочому місці без поважних причин, що є підставою для звільнення відповідно до пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України.

Роботодавець, не отримавши належних доказів, які б могли свідчити про поважність причин відсутності на робочому місці ОСОБА_4 (листок непрацездатності), прийняв правомірне рішення про звільнення останньої за прогул.

Позивачем не підтверджено належними та допустимими доказами наявності у неї хвороби 16 та 17 березня 2017 року. Із матеріалів справи вбачається факт звернення позивача до лікарні лише 14 березня 2017 року.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржувана постанова апеляційного суду прийнята без додержання норм матеріального і процесуального права та фактично стосуються переоцінки доказів та встановлених на їх підставі обставин справи , що, відповідно до положень статті 400 ЦПК України, знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Оскаржувана постанова апеляційного відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту в пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки у задоволенні касаційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Постанову апеляційного суду Київської області від 11 липня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: М. Є. Червинська

В. М. Коротун

В. П. Курило