Рішення

від 16.07.2018 по справі 805/1426/18-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 липня 2018 р. Справа№805/1426/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лазарєва В.В., розглянувши в порядку письмового провадження позовну заяву ОСОБА_1 до Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Головне управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

27 лютого 2018 року до Донецького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом до Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області в якому просить визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не присвоєння йому спеціального звання інспектора податкової та митної служби першого рангу та зобов'язати відповідача присвоїти відповідне спеціальне звання.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що 10.02.2015 року його призначено на посаду заступника начальника юридичного відділу ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька ГУ Міндоходів в Донецькій області. Проте, в порушення норм чинного законодавства, а саме порядку присвоєння спеціальних звань посадових осіб органів доходів і зборів, затверджених постановою КМУ від 23.10.2013 року № 839, відповідач не присвоїв йому спеціального звання інспектора податкової та митної служби першого рангу.

Позивач вважає протиправною таку бездіяльність відповідача, у зв'язку з чим звернувся до суду із даним позовом за захистом своїх порушених прав в якому просить визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не присвоєння йому спеціального звання інспектора податкової та митної справи І рангу та зобов'язати відповідача присвоїти йому спеціальне звання інспектора податкової та митної справи І рангу.

Ухвалою судді Донецького окружного адміністративного суду Черникової А.О. від 12.03.2018 року по справі № 805/1426/18-а відкрито провадження за вказаною позовною заявою.

Відповідно до розпорядження від 14.05.2018 року № 179, у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю судді Черникової А.О. здійснено повторний автоматичний розподіл справи 805/1426/18-а, в результаті якого вказана справа передана на розгляд судді Лазарєву В.В.

Керуючись приписами чинного процесуального законодавства (ст. 31, 35, 181 КАС України) суд постановив ухвалу від 14.05.2018 року про прийняття даної адміністративної справи до провадження та призначив підготовче засідання спочатку в загальному порядку.

27 червня 2018 року суд дійшов висновку про поважність причин пропуску позивачем строку звернення до суду та постановив ухвалу про поновлення ОСОБА_1 строку звернення до суду із даним позовом.

27 червня 2018 року судом постановлена ухвала про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті на 10.07.2018 рік.

Сторони у судове засідання не прибули, про дату, час та місце його проведення були повідомленні належним чином. Позивач надав заяву про розгляд справи за його відсутності.

Від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, який вмотивовано тим, у спірних правовідносинах відсутні правові підстави для присвоєння позивачу чергового рангу, оскільки за даними АІС DPS PRO 7 ОСОБА_1 наказом ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька ГУ ДСФ у Донецькій області від 10.02.2015 року №13-о призначений на посаду заступника начальника юридичного відділу ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька ГУ Міндоходів у Донецькій області, чергове звання інспектора податкової та митної справи ІІ рангу йому присвоєно не було.

Також, представник Маріупольської ОДПІ зазначив про відсутність в управлінні відомостей про наявність подання щодо присвоєння ОСОБА_1 чергового звання.

З огляду на наведене, представник відповідача вважає вимоги позивача необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню.

Від представника третьої особи надійшли пояснення щодо позовної зави, згідно яки останній заперечує проти задоволення позову, оскільки вважає, що позивач не має права на присвоєння спеціального звання інспектора податкової та митної справи саме І рангу.

Враховуючи положення частини 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства, суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності представників сторін у письмовому провадженні.

Розглянувши подані сторонами заяви по суті справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується вимоги та заперечення, дослідивши докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, суд встановив наступне.

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, згідно наказу від 14.11.2012 року № 152-о прийнятий, як такий, що пройшов конкурс, на посаду державного податкового інспектора юридичного відділу ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька ГУ Міндоходів у Донецькій області, про що зроблений запис у трудовій книжці (а.с. 6-10).

30.12.2013 року ОСОБА_1 присвоєно спеціальне звання інспектор податкової та митної справи ІІІ рангу , про що виданий наказ ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька ГУ Міндоходів у Донецькій області № 138-о.

10.02.2015 року ОСОБА_1 призначений із кадрового резерву на посаду заступника начальника юридичного відділу, про що винесений наказ ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька ГУ Міндоходів у Донецькій області від 10.02.2015 року № 13-о та внесений запис до трудової книжки.

04.08.2015 року у зв'язку з реорганізацією ДПІ у Ворошиловському районі ГУ Міндоходів у Донецькій області шляхом приєднання до Маріупольської ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області, ОСОБА_1 призначений в порядку переведення як такий, що успішно пройшов стажування, на посаду заступника начальника юридичного відділу, про що виданий наказ № 1-о та внесений запис до трудової книжки.

25 квітня 2016 року позивач звільнений з Маріупольської ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області за п. 1 ст. 36 КЗпП України.

15.06.2017 року ОСОБА_1 звернувся до Маріупольської ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області з заявою про внесення змін до трудової книжки стосовно внесення запису про присвоєння йому ІІ рангу інспектора податкової та митної служби у зв'язку з призначенням н а посаду заступника начальника юридичного відділу ДПІ.

Листом від 14.07.2017 року № 24812/8/05-19-04-01 Маріупільська ОДПІ ГУ ДФС повідомила ОСОБА_1, що накази з особового складу ДПІ у Ворошиловському районі ГУ ДФС у Донецькій області на відповідальне зберігання до Маріупольської ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області не передавались, тому у Маріупольської ОДПІ відсутні правові підстави для внесення запису до трудової книжки (а.с. 12-13).

Зазначені обставини сторонами не заперечуються та встановлені судом у рішенні Донецького апеляційного адміністративного суду від 10 січня 2018 року у справі №805/2853/17-а.

Позивач оскаржує таку бездіяльність ДПІ у Ворошиловському районі ГУ ДФС у Донецькій області в особі Маріупольської ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області щодо не присвоєння йому І рангу інспектора податкової та митної служби, а також просить зобов'язати Маріупольську ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області присвоїти йому спеціальне звання інспектора податкової та митної справи І рангу.

Судом встановлено, що у відповідності до положення про Маріупольську ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області, яке затверджено наказом ДФС від 27.03.2017 року № 202, відповідач у справі є правонаступником усіх прав та обов'язків Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька ГУ ДФС у Донецькій області.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам із урахуванням встановлених обставинам справи, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 1 Кодексу законів про працю України вказаний Кодекс регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини.

Статтею 2-1 Кодексу законів про працю України визначено, що Україна забезпечує рівність трудових прав усіх громадян незалежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної приналежності, статі, мови, політичних поглядів, релігійних переконань, роду і характеру занять, місця проживання та інших обставин.

Відповідно до частини 7 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).

Відповідно до ст. 1 Закону України Про державну службу від 16.12.1993 № 3723-XII (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) державна служба в Україні - це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів.

Ці особи є державними службовцями і мають відповідні службові повноваження.

Згідно ст. 1 Закону України Про державну службу № 889-VIII від 10.12.2015. державна служба - це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій.

Державний службовець - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті) (далі - державний орган), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов'язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби.

Згідно ст. 24 цього Закону прийняття на державну службу, просування по ній службовців, стимулювання їх праці, вирішення інших питань, пов'язаних із службою, проводиться відповідно до категорій посад службовців, а також згідно з рангами, які їм присвоюються.

Пунктом 343.1 ст. 343 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що посадовим особам контролюючих органів присвоюються такі спеціальні звання:

головний державний радник податкової та митної справи;

державний радник податкової та митної справи I рангу;

державний радник податкової та митної справи II рангу;

державний радник податкової та митної справи III рангу;

радник податкової та митної справи I рангу;

радник податкової та митної справи II рангу;

радник податкової та митної справи III рангу;

інспектор податкової та митної справи I рангу;

інспектор податкової та митної справи II рангу;

інспектор податкової та митної справи III рангу;

інспектор податкової та митної справи IV рангу;

молодший інспектор податкової та митної справи.

Згідно п. 343.2 ст. 343 Податкового кодексу України, положення про спеціальні звання та порядок їх присвоєння, співвідношення з рангами державних службовців, розмір надбавок за спеціальне звання затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 1 Положення про спеціальні звання посадових осіб органів доходів і зборів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України

від 23 жовтня 2013 р. № 839 (далі - Положення), це Положення визначає перелік спеціальних звань, які присвоюються посадовим особам органів доходів і зборів, перелік посад та граничних звань за такими посадами.

Пунктом 2 цього Положення передбачено, що спеціальні звання присвоюються посадовим особам органів доходів і зборів, які забезпечують виконання завдань зазначених органів, визначених законами, а також здійснюють організаційне, юридичне, кадрове, фінансове, матеріально-технічне забезпечення діяльності таких органів.

У відповідності до п. 3 цього Положення посадовим особам органів доходів і зборів присвоюються такі спеціальні звання:

1) головний державний радник податкової та митної справи;

2) державний радник податкової та митної справи I рангу;

3) державний радник податкової та митної справи II рангу;

4) державний радник податкової та митної справи III рангу;

5) радник податкової та митної справи I рангу;

6) радник податкової та митної справи II рангу;

7) радник податкової та митної справи III рангу;

8) інспектор податкової та митної справи I рангу;

9) інспектор податкової та митної справи II рангу;

10) інспектор податкової та митної справи III рангу;

11) інспектор податкової та митної справи IV рангу;

12) молодший інспектор податкової та митної справи.

Згідно п. 4 даного Положення спеціальні звання присвоюються посадовим особам органів доходів і зборів відповідно до займаних посад у межах переліку посад згідно з додатком, крім тих, які присвоюються Президентом України.

Згідно п. 1 Порядку присвоєння спеціальних звань посадовим особам органів доходів і зборів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України

від 23 жовтня 2013 р. № 839 (далі - Порядок), цей Порядок визначає процедуру присвоєння спеціальних звань посадовим особам органів доходів і зборів та осіб, уповноважених їх присвоювати.

Згідно п. 2 Порядку посадовим особам органів доходів і зборів спеціальні звання присвоюються:

головного державного радника податкової та митної справи - Президентом України за поданням Кабінету Міністрів України;

державного радника податкової та митної справи I-III рангу - Президентом України за поданням Голови ДФС;

радника податкової та митної справи I - III рангу, спеціальні звання інспекторів податкової та митної справи I - IV рангу та молодшого інспектора податкової та митної справи - Головою ДФС, керівниками територіальних органів ДФС посадовим особам органів ДФС, які призначаються ними на посаду. Форма подання про присвоєння спеціальних звань особами, зазначеними у цьому абзаці, визначається ДФС.

Відповідно до п. 3 Порядку для присвоєння чергового спеціального звання посадовим особам органів доходів і зборів установлюється такий строк перебування у спеціальному званні:

радник податкової та митної справи II, III рангу - три роки;

інспектор податкової та митної справи I-IV рангу, молодший інспектор податкової та митної справи - два роки.

Строк перебування у спеціальному званні, граничному для відповідної посади, не обмежується.

Пунктом 5 Порядку встановлено, що посадовим особам органів доходів і зборів спеціальні звання присвоюються послідовно, крім випадків, передбачених цим Порядком.

Посадовим особам, призначеним на посаду з установленням випробувального строку, спеціальне звання присвоюється після закінчення такого строку.

Присвоєння спеціальних звань, які є граничними за відповідними посадами, посадовим особам органів доходів і зборів одночасно з призначенням на посаду не допускається.

Пунктом 7 цього Порядку передбачено, що посадовій особі органу доходів і зборів у разі призначення на вищу посаду спеціальне звання присвоюється на два ступеня нижче граничного звання за посадою.

Згідно п. 14 даного Порядку про присвоєння та позбавлення спеціального звання робиться відповідний запис в особовій справі та трудовій книжці посадової особи органу доходів і зборів.

З аналізу наведених норм слідує висновок, що при призначенні співробітника на вищу посаду останньому присвоюється спеціальне звання, яке відповідає найменуванню займаної посади.

Як вже зазначалось судом, відповідно до записів в трудовій книжці позивача останнє присвоєне ОСОБА_1 спеціальне звання - інспектор податкової та митної справи 3 рангу.

Не є спірним питанням в даній справі, що наказом від 04.08.2015 року №1-о у зв'язку з реорганізацією ДПІ у Ворошиловському районі ГУ Міндоходів у Донецькій області шляхом приєднання до ДПІ у Ворошиловському районі ГУ ДФС у Донецькій області ОСОБА_3 призначено в порядку переведення як такого, що успішно пройшов стажування, на посаду заступника начальника юридичного відділу. При цьому, спеціальне звання, що, з урахуванням вищезазначених норм, відповідає посаді, на яку призначено ОСОБА_1, останній присвоєно не було. Про що, також, свідчать розрахункові листи заробітної плати ОСОБА_1 за 2015-2016 рр. (а.с. 126, 127).

Таким чином, враховуючи призначення позивача на посаду заступника начальника юридичного відділу, тобто, на вищу посаду, ОСОБА_1 повинно було бути присвоєно чергове спеціальне звання, що відповідає новій посаді позивача.

Приймаючи до уваги наведене та враховуючи, що позивачу не було присвоєно чергового спеціального звання у зв'язку із призначенням на вищу посаду, суд дійшов висновку про допущення ДПІ у Ворошиловському районі ГУ ДФС у Донецькій області протиправної бездіяльності в цій частині.

Разом з тим, згідно з постановою Кабінету Міністрів України Про деякі питання територіальних органів Державної фіскальної служби від 04.11.2015р. № 892, реорганізовано Державну податкову інспекцію у Ворошиловському районі м. Донецька Головного управління ДФС у Донецькій області (код ЄДРПОУ 38769323) шляхом приєднання до Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Донецькій області (код ЄДРПОУ 39883670).

ДПІ у Ворошиловському районі ГУ ДФС у Донецькій області припинено 09 листопада 2016 року, про що зроблено відповідний запис у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за номером 12741120002011760, стан суб'єкта: припинено.

Як вже було зазначено, відповідач у справі є правонаступником усіх прав та обов'язків Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька ГУ ДФС у Донецькій області у відповідності до положення про Маріупольську ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області, яке затверджено наказом ДФС від 27.03.2017 року № 202.

Таким чином, приймаючи до уваги, що Державна податкова інспекція у Ворошиловському районі м. Донецька ГУ ДФС у Донецькій області припинена 09 листопада 2016 року, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в частині визнання протиправної бездіяльності саме Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області.

Що стосується безпосередньо вимог про присвоєння позивачу спеціального звання інспектора податкової та митної справи І рангу, суд зазначає наступне.

У відповідності до Переліку посад в органах доходів і зборів та граничних спеціальних звань за такими посадами згідно з додатком до Положення найменуванню посади (постанова КМ України № 839 від 23.10.2013) заступник начальника відділу у складі управління, заступник начальника самостійного відділу, завідувач сектору державної податкової інспекції відповідає граничне спеціальне звання радник податкової та митної справи IIІ рангу .

Отже, враховуючи приписи п. 7 Порядку щодо призначення посадовій особі органу доходів і зборів в разі переведення на вищу посаду спеціального звання на два ступеня нижче граничного звання за посадою, спеціальне звання, що повинно було бути присвоєно ОСОБА_1, - інспектор податкової та митної справи IІ рангу.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Приймаючи до уваги наведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Головне управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, підлягають частковому задоволенню.

У відповідності із приписами частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Приймаючи до уваги, що за ухвалою суду позивачу було відстрочено сплату судового збору за подання даного позову, суд вважає необхідним покласти судові витрати на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись нормами Конституції України та Кодексу адміністративного судочинства, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Головне управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Зобов'язати Маріупольську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Донецькій області (місцезнаходження: Донецька область, м. Маріуполь, вул. А. Куїнджі, буд. 93, код ЄДРПОУ 39883670) присвоїти ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) спеціальне звання інспектора податкової та митної справи ІІ рангу у зв'язку із призначенням на посаду заступника начальника юридичного відділу ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька Головного управління ДФС у Донецькій області.

У задоволенні іншої частини позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) на користь спеціального фонду Державного бюджету України (стягувач - Державна судова адміністрація України) за наступними реквізитами: рахунок - 31215256700001, код ЄДРПОУ - 37993783, код банку 820019, отримувач - ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код класифікації доходів бюджету 22030106, судовий збір у розмірі 352 (триста п'ятдесят дві) гривні 40 копійок.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області (місцезнаходження: Донецька область, м. Маріуполь, вул. А. Куїнджі, буд. 93, код ЄДРПОУ 39883670) на користь спеціального фонду Державного бюджету України (стягувач - Державна судова адміністрація України) за наступними реквізитами: рахунок - 31215256700001, код ЄДРПОУ - 37993783, код банку 820019, отримувач - ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код класифікації доходів бюджету 22030106, судовий збір у розмірі 352 (триста п'ятдесят дві) гривні 40 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецькій окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Лазарєв В.В.