Ухвала

від 02.07.2018 по справі 6/35

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

У Х В А Л А

02.07.2018 Справа № 6/35

Господарський суд Донецької області у складі:

Головуючого судді Фурсової С.М.,

при секретарі судового засідання Мартинчук М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні господарського суду матеріали скарги приватного акціонерного товариства Луганська вугільна компанія (91493, місто Луганськ, місто Олександрівськ, вулиця Нова, будинок 2, код ЄДРПОУ 32474386) на дії Чистяківського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області

у справі за позовом приватного акціонерного товариства Луганська вугільна компанія (91493, місто Луганськ, місто Олександрівськ, вулиця Нова, будинок 2, код ЄДРПОУ 32474386) до державного підприємства Торезантрацит (86600, Донецька область, місто Чистякове, вулиця Енгельса, будинок 88, код ЄДРПОУ 32366906) про стягнення 153179,70 гривень, -

за участю представників сторін:

від стягувача (скаржника) : не з'явився

від боржника : не з'явився

від ДВС : не з'явився

В С Т А Н О В И В

Рішенням господарського суду Донецької області від 30.05.2007 по справі №6/35 позовні вимоги закритого акціонерного товариства Луганська вугільна компанія до державного підприємства Торезантрацит про стягнення 153179,70 гривень задоволено частково та стягнуто з державного підприємства Торезантрацит на користь закритого акціонерного товариства Луганська вугільна компанія основний борг у сумі 91845,66 гривень, пеню у сумі 7669,74 гривень, 3% річних у сумі 6771,42 гривень, інфляційні у сумі 30005,98 гривень, витрати пов'язані з оплатою послуг адвоката у сумі 10000,00 гривень, витрати по сплаті держмита у сумі 1362,92 гривень та витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118,00 гривень.

На виконання вказаного судового рішення 11.06.2007 господарським судом Донецької області видано відповідний наказ.

18.06.2018 на адресу господарського суду Донецької області від приватного акціонерного товариства Луганська вугільна компанія надійшла скарга на рішення державного виконавця, відповідно до якої скаржник просить суд:

- визнати незаконними дії Чистяківського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області з приводу винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 29.03.2018 по виконавчому провадженню ВП №4069567;

- визнати недійсною постанову про повернення виконавчого документа стягувачу від 29.03.2018 по виконавчому провадженню ВП №4069567 з дня її винесення.

Як на підставу звернення зі скаргою, заявник посилається на неправомірне винесення державним виконавцем постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 29.03.2018 на підставі п.5, п.7 ч.1 ст.37 Закону України Про виконавче провадження .

Ухвалою господарського суду Донецької області від 19.06.2018 скаргу прийнято до розгляду у судовому засіданні на 02.07.2018.

На підставі розпорядження керівника апарату господарського суду Донецької області № 01-01/359 від 02.07.2018, відповідно до пункту 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду та Засад використання автоматизованої системи документообігу суду в господарському суді Донецької області у зв'язку із закінченням повноважень судді Кротінової О.В., для розгляду вказаної скарги визначено суддю Фурсову С.М. (протокол повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.07.2018).

На електронну адресу суду від державної виконавчої служби 25.06.2018 надійшло клопотання про розгляд скарги без участі її уповноваженого представника. За змістом клопотання представник ДВС просить відмовити в задоволенні скарги. Зазначає, що застосування п.5. ч.1 ст.37 Закону України Про виконавче провадження у постанові про повернення виконавчого документу стягувачу від 29.03.2018 стосується того, що ДП Торезантрацит (м.Чистякове, Донецька область, вул. Енгельса, 88, код ЄДРПОУ 32366906 як державне підприємство не здійснило перереєстрацію згідно Указу Президента України Про рішення РНБО від 13.04.2014 Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України від 14.04.2014 на території, підконтрольній українській владі та де державні органи здійснюють свої повноваження. Вказане клопотання надійшло на поштову адресу суду 02.07.2018.

Представники стягувача, боржника та виконавчої служби у судове засідання не з'явились.

За приписами ч.2 ст.342 Господарського процесуального кодексу України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Дослідивши надані матеріали та оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку щодо наступного.

25.06.2007 державним виконавцем Чистяківського (Торезького) міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №4069567за наказом господарського суду Донецької області №6/35 від 11.06.2007.

Листом від 27.03.2017 в.о. начальника Чистяківського міського ВДВС ГТУЮ у Донецькій області, який надійшов до стягувача 13.04.2017, повідомлено, що у зв'язку із проведенням АТО та зміною місцезнаходження відділу з міста Чистякове до міста Маріуполь, матеріали виконавчого провадження, у тому числі і наказ господарського суду Донецької області №6/35 від 11.06.2007, відсутні, оскільки залишені на території не підконтрольній українській владі.

19.04.2017 приватне акціонерне товариство Луганська вугільна компанія звернулось до господарського суду Донецької області із заявою про видачу дублікату наказу господарського суду Донецької області №6/35 від 11.06.2007.

До початку антитерористичної операції господарський суд Донецької області був розташований за адресою: м. Донецьк, вул. Артема, 157. З червня 2014 року і по теперішній час місто Донецьк не є підконтрольним українській владі. Матеріали судової справи № 4/192 є втраченими.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 24.04.2017 (суддя Кротінова О.В.) частково відновлено втрачену справу №6/35 за допомогою відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень та даних, вміщених в автоматизованій системі документообігу суду Діловодство спеціалізованого суду .

Ухвалою суду від 25.05.2017 заяву приватного акціонерного товариства Луганська вугільна компанія про видачу дублікату наказу задоволено, видано дублікат наказу господарського суду Донецької області №6/35 від 11.06.2007.

Як свідчать матеріали справи, приватне акціонерне товариство Луганська вугільна компанія звернулось із заявою №81 від 11.10.2017 про відновлення виконавчого провадження ВП №4069567 до Чистяківського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, до якої було додано дублікат наказу господарського суду Донецької області від 11.06.2007 по справі №6/35.

На підставі вказаної заяви 07.11.2017 головним державним виконавцем Чистяківського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області ОСОБА_1 винесено: 1) постанову про скасування процесуального документу, якою скасовано постанову про повернення виконавчого документа стягувачу від 10.11.2014; 2) постанову про прийняття виконавчого провадження; 3) постанову про приєднання виконавчого провадження ВП №4069567 до зведеного виконавчого провадження №51625881, яке веде Кальміуський ВДВС м.Маріуполь ГТУЮ у Донецькій області; 4) постанову про передачу виконавчого провадження, якою передано наказ господарського суду Донецької області від 11.06.2007 по справі №6/35 до Кальміуського відділу державної виконавчої служби міста Маріуполь Головного територіального управління юстиції у Донецькій області.

29.03.2018 головним державним виконавцем Чистяківського міського ВДВС ГТУЮ у Донецькій області ОСОБА_1 ВП № 4069567 було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п.5 та п.7 ч.1 ст.37 Закону України Про виконавче провадження . Вказана постанова була мотивована тим, що в межах зведеного виконавчого провадження №51625881, до складу якого входить виконавче провадження №4069567, державним виконавцем:

30.05.2016 накладено арешт на кошти боржника на виявлених банківських рахунках;

25.05.2016 накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно боржника, інформація про арешт була внесена до Державного реєстру обтяжень та БД Арешт НАІС ДДАІ МВС України;

30.05.2016 спрямовано платіжні вимоги до установ банків, запити щодо наявності арештів на рахунках боржника та черговість їх накладання, але згідно отриманих відповідей з установ банків, грошових коштів на рахунках боржника для задоволення вимог стягувачів не виявлено;

11.11.2016 винесена постанова про розшук майна боржника (транспортних засобів у кількості 88 шт.), яка була направлена для виконання до Управління превентивної діяльності Головного управління Національної поліції у Донецькій області;

29.03.2018 Управлінням Інформаційно-Аналітичної підтримки Головного Управління Національної Поліції в Донецькій області було надано відповідь, що згідно з даних інформаційної системи Відеоконтроль-Рубіж у розшуку перебувають 90 одиниць транспортних засобів боржника ДП Торезантрацит , які на теперішній час органами поліції не виявлені.

на підставі інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна встановлено наявність об'єктів нерухомості, що належать на праві власності ДП Торезантрацит , у м. Торез, Новоазовському та Шахтарському районах Донецької області; на підставі даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань встановлено.

У вказаній постанові зазначено про те, що проведення активної фази АТО у Донецькій області, не переміщення ДП Торезантрацит на підконтрольну українській владі територію, унеможливлює здійснити перевірку його майнового стану, опис та арешт майна, а також інших заходів примусового виконання рішення.

Викладені обставини позбавляють державного виконавця можливості прийняти рішення про повернення виконавчого документа стягувачеві відповідно до п. 2-4, 9 ч. 1 ст. 37 Закону України Про виконавче провадження та, як наслідок, подати до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документи та відомості, необхідні для перерахування коштів стягувачеві.

Згідно із ст.3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ст.129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Статтею 13 Закону України Про судоустрій та статус суддів визначено поняття обов'язковість судових рішень, яке полягає в тому, що судове рішення, яким закінчується розгляд справи в суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами на всій території України.

За приписом ст.326 Господарського процесуального кодексу України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до ч.1, ч.3 ст.327 Господарського процесуального кодексу України, виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Наказ, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - ухвала суду є виконавчими документами. Наказ, судовий наказ, ухвала суду мають відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб) визначає Закону України Про виконавче провадження , як спеціальний нормативний акт, що регулює порядок здійснення виконавчого провадження.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст.1 Закону України Про виконавче провадження , виконавче провадження - сукупність дій, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами.

Виконавче провадження, згідно ст.2 цього Закону, здійснюється, зокрема, з дотриманням таких засад: верховенства права; законності; диспозитивності; справедливості, неупередженості та об'єктивності.

Відповідно до приписів ст. 18 Закону України Про виконавче провадження виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Між тим, з матеріалів справи не вбачається здійснення державним виконавцем належних дій щодо розшуку майна боржника, зокрема, відсутні жодні запити до Державної реєстраційної служби України, Бюро технічної інвентаризації, Головного управління Держземагентства України у Донецькій області, Регіонального сервісного центру МВС України в Донецькій області, Територіального управління Держгірпромнагляду у Донецькій області, Державної інспекції України з безпеки на морському та річковому транспорті, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Державної казначейської служби України, нотаріату, органів статистики, інших органів щодо встановлення наявності або відсутності майна (майнових прав), належних на праві власності боржнику.

Також в матеріалах справи відсутні запити до Державної фіскальної служби України та відповіді на них, що унеможливлює встановлення вичерпного переліку банківських установ, в яких боржником відкриті рахунки, наявність чи відсутність грошових коштів на них та, відповідно, накладення державним виконавцем арешту на кошти, які містяться на всіх рахунках боржника.

До суду не надано Інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, а тому факт відсутності у боржника нерухомого майна не можна вважати доведеним.

Також у матеріалах справи відсутній акт про наявність обставин, які стали підставою для повернення виконавчого документа, необхідність складання якого встановлено приписами ч.2 ст. 37 Закону України Про виконавче провадження .

Такі обставини свідчать про передчасність висновків державного виконавця про відсутність майна у боржника та безрезультатність дій щодо його розшуку, оскільки такі висновки можуть бути обґрунтованими лише тоді, коли державний виконавець, повністю реалізував надані йому права, застосував усі можливі (передбачені законом) заходи для досягнення необхідного позитивного результату.

Крім того, відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Державне підприємство Торезантрацит є державним підприємством, яке зареєстроване за адресою: 83001, Донецька область, м. Чистякове, вул. Енгельса, буд. 88 та здійснює діяльність за наступними напрямками: добування кам'яного вугілля (основний); інші спеціалізовані будівельні роботи, н. в. і. у.; загальна медична практика; вантажний автомобільний транспорт; діяльність у сфері проводового електрозв'язку; діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах.

Наведене спростовує посилання державного виконавця про неможливість встановлення особи боржника.

Оскільки боржником за наказом господарського суду Донецької області від 11.06.2007 по справі №6/35 є державне підприємство, на його примусове виконання розповсюджується дія Закону України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень .

Згідно ч. 1-3 ст. 4 Закону України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень виконання рішень суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи здійснюється в порядку, цим Законом.

У разі якщо рішення суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи не виконано протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, його виконання здійснюється за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Протягом десяти днів з дня встановлення державним виконавцем факту наявності підстав для повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до пунктів 2-4, 9 частини першої статті 37 Закону України Про виконавче провадження , крім випадків, коли стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій, але не пізніше строку, встановленого частиною другою цієї статті, керівник відповідного органу державної виконавчої служби подає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документи та відомості, необхідні для перерахування стягувачу коштів, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України, про що повідомляє в установленому порядку стягувача.

Так, п. 2-4, 9 ч. 1 ст. 37 Закону України Про виконавче провадження передбачено, що виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо:

- у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними;

- стягувач відмовився залишити за собою майно боржника, нереалізоване під час виконання рішення, за відсутності іншого майна, на яке можливо звернути стягнення;

- стягувач перешкоджає проведенню виконавчих дій або не здійснив авансування витрат виконавчого провадження, передбачене статтею 43 цього Закону, незважаючи на попередження виконавця про повернення йому виконавчого документа;

- законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.

Таким чином, ч.2 ст.4 Закону України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень у вказаній редакції передбачала, що виконання рішення суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи здійснюється за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду, у разі якщо дане рішення не виконано протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Ніяких інших умов для застосування, в т.ч. визначених ч.3 ст.4 вказаного Закону, крім спливу шестимісячного строку з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, вказана ч.2 ст.4 Закону не вимагає та не передбачає.

Тобто, дана стаття, ч.2 ст.4 зазначеного Закону, підлягає застосуванню саме після спливу шестимісячного строку з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Разом з тим, ч.3 ст.4 вказаного Закону передбачає, що в разі встановлення державним виконавцем факту наявності підстав для повернення виконавчого документа стягувачу, передбачених п.п.2-4, 9 ч.1 ст.47 Закону України Про виконавче провадження (крім випадків, коли стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій), керівник органу ДВС протягом десяти днів з дня встановлення такого факту, але не пізніше строку, встановленого ч.2 цієї статті, тобто, до, а не після, спливу шестимісячного строку з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, подає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документи та відомості, необхідні для перерахування стягувачу коштів.

Підстави, передбачені п.п.2-4, 9 ч.1 ст.37 Закону України Про виконавче провадження , свідчать про неможливість виконання судового рішення, в зв'язку з чим положення ч.3 ст.4 Закону України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень вимагають не чекати спливу вищевказаного шестимісячного строку , оскільки це не має сенсу, рішення все одно не буде виконане, а протягом десяти днів з дня встановлення факту наявності однієї з таких підстав, одразу передавати виконавчий документ на виконання до органів державної виконавчої служби , тобто, дана норма направлена на прискорення зміни процедури виконання та отримання реального результату стягувачем, а не на їх сповільнення.

Зазначене свідчить, що підстави, передбачені ч.2 та ч.3 ст.4 Закону України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень є окремими та самостійними підставами для переходу до процедури виконання рішення за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду, а саме:

- ч.2 ст.4 зазначеного Закону передбачає нічим необумовлений перехід до цієї процедури лише по факту спливу шестимісячного строку з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, тобто, після закінчення цього строку;

- ч.3. ст.4 вказаного Закону передбачає, що в разі встановлення державним виконавцем факту наявності підстав для повернення виконавчого документа стягувачу, передбачених п.п.2-4, 9 ч.1 ст.47 Закону України Про виконавче провадження (крім випадків, коли стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій) керівник органу ДВС протягом десяти днів з дня встановлення такого факту, але не пізніше, тобто, до, а не після, спливу шестимісячного строку з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, переходить до вказаної процедури.

З матеріалів справи вбачається, що боржником є державне підприємство, на яке розповсюджується дія Закону України Про введення мораторію на примусову реалізацію майна від 29 листопада 2001 року N 2864-III щодо мораторію на застосування примусової реалізації майна, отже, є встановлена заборона на відчуження майна державних підприємств для виплати їх заборгованостей.

Окрім того, відповідно до ст. 4 Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції , перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, затверджується Кабінетом Міністрів України.

Згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, місцезнаходженням Державного підприємства Торезантрацит є: 86600, Донецька область, м. Чистякове, вул. Енгельсв, буд. 88.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07.11.2014р. № 1085-р Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, що розташовані на лінії зіткнення м. Чистякове віднесено до переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження.

Таким чином, факт місцезнаходження Державного підприємства Торезантрацит та й відповідно його майна, на тимчасово неконтрольованій території унеможливлює доступ до нього державним виконавцем та його опису.

Наведене свідчить, що стягувач, через законодавчі обмеження, не має можливість домогтися виконання рішень у розумний строк (протягом шести місяців) у порядку, який встановлений Законом України Про виконавче провадження . У цьому випадку таке виконання можливе лише на підставі Закону України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень .

Висновок державного виконавця щодо відсутності підстав для повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до п. 2-4, 9 ч. 1 ст. 37 Закону України Про виконавче провадження , що виключає обов'язок керівника відповідного органу державної виконавчої служби вчинити дії згідно із ч. 3 ст. 4 Закону України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень - є необґрунтованим.

Суд зауважує, що згідно з п. 9 ч. 2 ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є обов'язковість судового рішення.

Відповідно до ст. 129 1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

За практикою Європейського суду з прав людини саме на державу покладено обов'язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, які перебувають у державній власності або контролюються державою, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції (див. згадане вище рішення у справі Войтенка; рішення у справі Ромашов проти України (Romashov v. Ukraine), N 67534/01, від 27 липня 2004 року; у справі Дубенко проти України (Dubenko v. Ukraine), N 74221/01, від 11 січня 2005 року; та у справі Козачек проти України (Kozachek v. Ukraine), N 29508/04, від 7 грудня 2006 року). Держава не може виправдовувати нестачею коштів невиконання судових рішень, винесених проти неї або проти установ чи підприємств, які перебувають в державній власності або контролюються державою (див. рішення у справі Шмалько проти України (Shmalko v. Ukraine), N 60750/00, п. 44, від 20 липня 2004 року). Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади (див. рішення у справі Сокур проти України (Sokur v. Ukraine), N 29439/02, від 26 квітня 2005 року, і у справі Крищук проти України (Kryshchuk v. Ukraine), N 1811/06, від 19 лютого 2009 року).

У своєму пілотному рішенні Суд встановив, що було порушено п. 1 статті 6 Конвенції та статтю 1 Протоколу № 1 через невиконання або несвоєчасне виконання остаточних судових рішень. Суд зазначив, що затримки були спричинені комбінацією чинників, включаючи відсутність бюджетних коштів, бездіяльністю державної виконавчої служби та недоліками національного законодавства, внаслідок чого пан ОСОБА_7 та інші заявники у подібній ситуації не змогли добитись примусового виконання судових рішень (див. рішення у справі ОСОБА_2 проти України , від 15 жовтня 2009 року, N 40450/04, п. 83-84). Всі ці чинники належали до компетенції української влади, і, отже, Україна несе повну відповідальність за таке невиконання (там же, п. 85). Суд також постановив, що зазначені вище порушення є наслідком несумісної з положеннями Конвенції практики, яка полягає в систематичному невиконанні державою-відповідачем рішень національних судів, за виконання яких вона несе відповідальність і у зв'язку з якими сторони, права яких порушені, не мають ефективних засобів юридичного захисту (п. 4 резолютивної частини рішення у справі ОСОБА_2 проти України ).

У пункті третьому резолютивної частини рішення 12 жовтня 2017 у справі Бурмич та інші проти України заява № 46852/13, Велика палата Європейського суду з прав людини постановила, що п'ять заяв та 12143 заяв (всього 12148), перераховані в додатках I і II до цього рішення, а також ті, що можуть надійти вже після ухвалення цього рішення, повинні розглядатися відповідно до зобов'язань, які випливають із пілотного рішення у справі ОСОБА_2 проти України , в якому виявлено існування структурної проблеми, що спричиняє порушення параграфу 1 статті 6 і 13 Конвенції та статті 1 Протоколу № 1.

Отже, тривале невиконання або несвоєчасного виконання національних судових рішень, за виконання яких Україна несе відповідальність, є структурною та системною проблемою, яку визначено в пілотному рішенні Європейського суду з прав людини, і запровадження ефективних засобів юридичного захисту стосовно відповідних порушень є прямим обов'язком держави.

Як вже було зазначено, боржником в цій справі є державне підприємство, на яке розповсюджується дія Закону України Про введення мораторію на примусову реалізацію майна від 29 листопада 2001 року N 2864-III щодо мораторію на застосування примусової реалізації майна, а отже, виходячи з практики з Європейського суду з прав людини держава відповідальна за виконання рішення, ухваленого на користь стягувача у цій справі.

Тривале невиконання рішення та відсутність засобів захисту прав стягувача на національному рівні спричиняє порушення параграфу 1 статті 6 і 13 Конвенції та статті 1 Протоколу № 1.

Статтею 343 Господарського процесуального кодексу України, за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд дійшов висновку про правомірність доводів скаржника та наявність підстав для задоволення скарги в повному обсязі.

Керуючись статтями ст.ст. 233-234, 339-343 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

У Х В А Л И В

Скаргу приватного акціонерного товариства Луганська вугільна компанія на дії Чистяківського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області - задовольнити в повному обсязі.

Визнати незаконними дії Чистяківського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області з приводу винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 29.03.2018 по виконавчому провадженню ВП № 4069567.

Визнати недійсною постанову Чистяківського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області про повернення виконавчого документа стягувачу від 29.03.2018 по виконавчому провадженню ВП № 4069567.

У судовому засіданні 02.07.2018 проголошено та підписано вступну та резолютивну частину ухвали.

Повний текст ухвали складено та підписано 06.07.2018.

Ухвала набрала чинності з моменту її проголошення - 02.07.2018.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Донецького апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

Суддя С.М. Фурсова