Постанова

від 17.07.2018 по справі 807/2463/15

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2018 рокуЛьвів№ 876/4577/18

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді: Улицького В.З.

суддів: Довгої О.І., Кузьмича С.М.

при секретарі судового засідання: Дутка І.С.

за участю представника позивача: Тищук Л.В.

представника відповідача: Токар М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Ужгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 28.02.2017 року (рішення ухвалене о 14:11 хв. у м. Ужгород судом у складі головуючого судді Луцович М.М.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ужфарм" до Ужгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Закарпатській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2015 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Головного управління ДФС у Закарпатській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000662202 від 21.12.2015 року.

Позивач позовні вимоги мотивував тим, що Державною податковою інспекцією у м. Ужгороді Головного управління ДФС у Закарпатській області проведено планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Ужфарм" за результатами якої складено Акт № 2190/01-22-02/22102876 від 13 грудня 2015 року Про результати планової виїзної перевірки ТОВ УЖФАРМ (код ЄДРПОУ 22102876), з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 року по 31.12.2014 року, обчислення і сплати єдиного соціального внеску за період з 01.01.2011 року по 31.12.2014 року . Вказаним Актом перевірки встановлено порушення ТОВ УЖФАРМ п. 39.1, п. 39.2, пп. 153.2.3 п. 153.2 ст. 153 Податкового кодексу України, в результаті чого донараховано податок на прибуток в сумі 180 822,00 грн.; порушення п. 193.1 ст. 193 Податкового кодексу України, в результаті чого донараховано податок на додану вартість на 4 623,00 грн.; пп. б п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України в частині подання не в повному обсязі відомостей до податкових розрахунків за формою 1ДФ. На підставі Акту перевірки Державною податковою інспекцією у м. Ужгороді ДФС у Закарпатській області винесено податкове повідомлення-рішення з податку на прибуток №0000662202 від 21 грудня 2015 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 271 233,00 грн., у тому числі за основним платежем на суму 180 822,00 грн. та штрафними санкціями в сумі 90 411,00 грн., та яке являється предметом оскарження в даній адміністративній справі. Просив позов задоволити.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 28.02.2017 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Ужгороді ДФС у Закарпатській області №0000662202 від 21 грудня 2015 року.

Постанову суду першої інстанції оскаржив Ужгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС. Вважає, що оскаржуване рішення прийняте з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволені адміністративного позову відмовити.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу апелянта слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Якщо одна із сторін визнала пред'явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 189 цього Кодексу.

Згідно ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 28.02.2017 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Ужфарм" до Ужгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Закарпатській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Ужгороді ДФС у Закарпатській області №0000662202 від 21 грудня 2015 року.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 24.07.2017 року апеляційну скаргу Ужгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Закарпатській області задоволено. Постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 28.02.2017 року у справі № 807/2463/15 скасовано та прийнято нову, якою в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю Ужфарм до Ужгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Закарпатській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 18.04.2018 року касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Ужфарм задоволено частково. Скасовано постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 24.07.2017 та справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Судовою колегією апеляційного суду встановлено, що Державною податковою інспекцією у м. Ужгороді Головного управління ДФС у Закарпатській області проведено планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Ужфарм".

За результатами якої складено Акт № 2190/01-22-02/22102876 від 13 грудня 2015 року Про результати планової виїзної перевірки ТОВ УЖФАРМ , з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 року по 31.12.2014 року, обчислення і сплати єдиного соціального внеску за період з 01.01.2011 року по 31.12.2014 року .

Зазначеним актом перевірки встановлено наступні порушення, а саме: п. 39.1, п. 39.2, пп. 153.2.3 п. 153.2 ст. 153 Податкового кодексу України, в результаті чого донараховано податок на прибуток в сумі 180 822,00 грн.; порушення п. 193.1 ст. 193 Податкового кодексу України, в результаті чого донараховано податок на додану вартість на 4 623,00 грн.; пп. б п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України в частині подання не в повному обсязі відомостей до податкових розрахунків за формою 1ДФ.

На підставі наведеного акту перевірки Державною податковою інспекцією у м. Ужгороді ДФС у Закарпатській області винесено податкове повідомлення-рішення з податку на прибуток №0000662202 від 21 грудня 2015 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 271 233,00 грн., у тому числі за основним платежем на суму 180 822,00 грн. та штрафними санкціями в сумі 90 411,00 грн., та яке являється предметом оскарження в даній адміністративній справі.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "Ужфарм" здійснює господарську діяльність у сфері реалізації фармацевтичних, медичних товарів, лікувальної косметики та нелікарських косметичних засобів. ТОВ УЖФАРМ було укладено наступні договори суборенди для здійснення своєї основної господарської діяльності:

від 01.01.2012р. та 01.01.2014р. з ФОП ОСОБА_4 на оренду об'єкту за адресою: м. Ужгород, вул. Володимирська, 78А, прим.2. Згідно умов даного Договору сторони визначили вартість оренди 1 кв.м - 656,82грн. (Т.1, а.с. 91-92).

від 01.01.2012р. та 01.01.2014р. з ФОП ОСОБА_5 на оренду об'єкта за адресою: м. Ужгород, вул. Заньковецької, 77/1. Згідно умов даного Договору сторони визначили вартість оренди 1 кв.м - 1057,00 грн. (Т.1, а.с. 93-94).

За результатами контролюючим органом зроблено висновок, що ТОВ УЖФАРМ отримало послуги оренди по вище зазначених договорах суборенди за завищеними цінами, що не відповідають ринковому діапазону цін на аналогічну комерційну нерухомість в даному районі міста.

Згідно п.п. 14.1.71 п. 14.1 ст. 14 ПКУ (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) звичайна ціна - ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено Податковим кодексом України. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін.

Пунктом 39.1 п. 39.1 ст. 39 ПКУ (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) звичайна ціна на товари (роботи, послуги) передбачено, що збігається з договірною ціною, якщо інше не встановлено цим Кодексом і не доведено зворотне, в тому числі в результаті неможливості визначення звичайної ціни із застосуванням положень пунктів 39.3-39.4 цієї статті.

Звичайна ціна застосовується у разі здійснення платником податків: а) бартерних операцій; б) операцій з пов'язаними особами; в) операцій з платниками податків, що застосовують спеціальні режими оподаткування або інші ставки, ніж основна ставка податку на прибуток, або не є платником цього податку, крім фізичних осіб, які не є суб'єктами підприємницької діяльності; г) в інших випадках, визначених цим Кодексом.

Під контролем господарської діяльності платника податку слід розуміти: а) володіння безпосередньо або через пов'язаних фізичних та/або юридичних осіб часткою (паєм, пакетом акцій) статутного фонду платника податку в розмірі не менш як 20 відсотків статутного фонду платника податку; вплив безпосередньо або через пов'язаних фізичних та/або юридичних осіб на господарську діяльність суб'єкта господарювання в результаті:

-надання права, яке забезпечує вирішальний влив на формування складу, результати голосування та рішення органів управління платника податку;

-обіймання посад членів наглядової (спостережної) ради, правління, інших наглядових чи виконавчих органів платника податку особами, які вже обіймають одну чи декілька із зазначених посад в іншому суб'єкті господарювання;

-обіймання посади керівника, заступника керівника спостережної ради, правління, іншого наглядового чи виконавчого органу платника податку особою, яка вже обіймає :дну чи декілька із зазначених посад в інших суб'єктах господарювання;

-надання права на укладення договорів і контрактів, які дають можливість визначати умови господарської діяльності, давати обов'язкові до виконання вказівки або здійснювати делеговані повноваження і функції органу управління платника податку.

Відтак, пов'язаними особами, в розумінні норм Податкового кодексу України, які були чинні на момент виникнення спірних правовідносин, є в тому числі, особи, які володіють безпосередньо або через пов'язаних фізичних та/або юридичних осіб часткою (паєм, пакетом акцій) статутного фонду платника податку в розмірі не менш як 20 відсотків статутного фонду платника податку.

Апеляційним судом встановлено, що при визначенні звичайної ціни методом порівняльної неконтрольованої ціни, ДПІ використовувала лише дані: договорів оренди з 2 суб'єктами господарювання, які також: здійснюють діяльність по торгівлі фармацевтичними товарами; договорів оренди з суб'єктами господарювання, які здійснюють діяльність у іншій сфері господарювання; Ужгородської міської ради.

Як зазначено в Акті перевірки, Ужгородською міською радою повідомлено про мінімальні вартості орендного платежу 1 кв.м. за нерухоме майно фізичних осіб на території м. Ужгорода .

Такі доводи Відповідача при проведенні перевірки та винесенні оскаржуваного податкового повідомлення - рішення суд відхиляє виходячи з наступного.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що договори, на які посилається податковий орган, як на джерело отримання інформації по методу порівняльної неконтрольованої ціни, не можуть братись до уваги, так як укладені між пов'язаними особами.

Зокрема договір оренди № 2 від 19.07.2012 року укладений між ФОП ОСОБА_6 та ТОВ НОВА УЖ (Т.1 а.с. 235). При цьому, ОСОБА_6 володіє 100% статутного капіталу ТОВ НОВА УЖ , та є його єдиним кінцевим бенефіціарним власником, що свідчить про їхню пов'язаність. Даний факт підтверджується інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Відповідач посилається на договір оренди нежилих приміщень ПП СМЕРІЧКА № 937 від 01 квітня 2013 року, який укладений між Приватним підприємством побутових послуг Смерічка та ФОП ОСОБА_7 (Т.1 а.с. 225-226). При цьому, податковим органом не враховано, що ОСОБА_7 є засновником Приватного підприємства побутових послуг Смерічка , що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Аналогічна ситуація з договором оренди нежилих приміщень ПП СМЕРІЧКА № 939-А від 01 квітня 2013 року, який укладений між Приватним підприємством побутових послуг Смерічка та ФОП ОСОБА_8 (Т.1 а.с. 227-228). Так як ОСОБА_8 є засновником Приватного підприємства побутових послуг Смерічка , що затверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (Т.2 а.с.32)

Ще один договір оренди нежилих приміщень ПП СМЕРІЧКА № 1061 від 01 червня 2014 року, на який посилається податковий орган, набрав чинності 01 червня 2014 року, при цьому ст. 39 Податкового кодексу України про методи визначення та порядок застосування звичайних цін в такій редакції втратила чинність 01 вересня 2013 року(Т.1 а.с. 232-234).

Договір оренди, укладений між ФОП ОСОБА_9 та ТОВ Оптика Карпати 01 грудня 2013 року, тобто вже після 01 вересня 2013 року, теж не може братись до уваги.

Разом з тим, податковий орган безпідставно посилається на лист ТзОВ ПРОЕКТНО - БУДІВЕЛЬНИЙ КОМПЛЕКС № 176 від 07 грудня 2015 року. Так як вказаний лист не містить жодної інформації щодо строку дії договору оренди, сторін договору оренди, та інших істотних умов договору.

Судова колегія апеляційного суду звертає увагу, що податковий орган при визначенні звичайної ціни посилається на лист Ужгородської міської ради № 882/24-12 від 26.06.2014 року. Проте, в цьому листі мова йде про вартість оренди приміщень відповідно до Методики розрахунку мінімальної вартості місячної оренди 1 кв. метра загальної площі нерухомого майна фізичних осіб на території м. Ужгорода .

При цьому, договори оренди, які досліджувались податковим органом при перевірці, були укладені між ТОВ УжФарм та фізичними особами-підприємцями, тобто суб'єктами господарювання, а не з фізичними особами. Більше того, вказаний лист містить в собі інформацію лише про мінімальний розмір орендної плати.

Пунктом 39.11 статті 39 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що для визначення звичайних цін на товари (роботи, послуги) використовуються офіційні джерела інформації, у тому числі: статистичні дані державних органів і установ; ціни спеціалізованих аукціонів з торгівлі окремими видами продукції, біржові котирування; довідкові ціни спеціалізованих комерційних видань та публікацій, у тому числі електронних та інших банків даних; звіти та довідки відділів з економічних питань у складі дипломатичних представництв України за кордоном; інші інформаційні джерела, що визнаються офіційними в установленому порядку.

Відтак, з'ясування рівня звичайних цін має відбуватися відповідно до визначеної процедури, а необхідна інформація - надаватись уповноваженим державним органом. А тому, дані на які посилається податковий орган, не є статистичними документами стосовно звичайних цін на товари (роботи, послуги) та не можуть бути підставою для визначення звичайної ціни.

Обов'язок доведення того, що ціна договору (правочину) не відповідає рівню звичайної ціни, покладається на орган державної податкової служби у порядку, встановленому законом. Під час проведення перевірки платника податку орган державної податкової служби має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого цього пункту (пункт 39.14).

Всі первинні документи по оренді приміщень складені у відповідності до Закону України Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні , а метою оренди приміщення є здійснення діяльності з продажу фармацевтичної продукції та отримання прибутку, а не одержання податкової вигоди у вигляді мінімізації доходу.

За таких обставин, господарські операції (оренда приміщень) є доцільними з точки зору кінцевого результату (позитивний економічний ефект).

Відповідно до п.п. 153.2.1 п. 153.2 ст.153 Податкового кодексу України дохід, отриманий платником податку від продажу товарів (виконання робіт, надання послуг) пов'язаним особам, визначається відповідно до договірних цін, але не менших від звичайних цін на такі товари, роботи, послуги, що діяли на дату такого продажу, у разі, якщо договірна ціна на такі товари (роботи, послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (роботи, послуги).

Згідно пп.153.2.2 п.153.2 ст.153 Податкового кодексу України витрати, понесені платником податку у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) у пов'язаної особи, визначаються виходячи з договірних цін, але не вищих за звичайні ціни, що діяли на дату такого придбання, у разі якщо договірна ціна на такі товари (роботи, послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (роботи, послуги).

Підсумовуючи наведене, апеляційний суд вважає, що у податкових правовідносинах діє принцип презумпції платника, виходячи з якого встановлено загальне правило, згідно якого для цілей оподаткування використовується ціна товарів, робіт та послуг, встановлена учасниками господарської операції.

Підпункт 153.2.1 пункту 153.2 статі 153 Податкового кодексу України, встановлюючи принципи визначення ціни товарів, робіт, послуг з метою оподаткування, є по суті, засобом регулювання податкових правовідносин, спрямованих на забезпечення безумовного виконання усіма фізичними та юридичними особами обов'язку сплачувати податки, та застосовується податковим органом лише у разі наявності обставин, які свідчать про штучне заниження платником бази оподаткування.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Узагальнюючи наведене, суд апеляційної інстанції переконаний, що судом першої інстанції надано належну оцінку наявним у справі доказам, а їх достатня кількість та взаємний зв'язок у сукупності дали змогу суду першої інстанції зробити вірний висновок про наявність підстав для задоволення адміністративного позову.

Враховуючи викладене, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції.

З наведеного вбачається, що доводи апеляційної скарги являються безпідставними та необґрунтованими та не спростовують висновків суду першої інстанції, правова оцінка доказів дана вірно, а відтак у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 243 ч. 3, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Ужгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС і залишити без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 28.02.2017 року у справі №807/2463/15 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття.

На Постанову протягом тридцяти днів з моменту набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя В. З. Улицький судді О. І. Довга С. М. Кузьмич Повне судове рішення складено 18.07.2018 року