Постанова

від 12.07.2018 по справі 909/962/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 липня 2018 року

м. Київ

Справа № 909/962/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кушнір І.В. - головуючий, Міщенко І.С., Мачульський Г.М.,

За участю секретаря судового засідання: Суворкіної Ю.І.

розглянувши касаційну скаргу Івано-Франківської міської ради на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 27.02.2018 (головуючий суддя: Кравчук Н.М., судді: Матущак О.І., Мирутенко О.Л. ) та рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 24.11.2017 (суддя Малєєва О.В.)

за позовом Приватного підприємства "Олійник М.І."

до Івано-Франківської міської ради

про визнання укладеною додаткової угоди №2 до договору оренди землі від 04.08.2009 в редакції позивача,

За участю:

позивача - не з'явився

відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

09.10.2017 до Господарського суду Івано-Франківської області надійшла позовна заява Приватного підприємства "Олійник М. І." до Івано-Франківської міської ради про визнання укладеною додаткову угоду №2 до договору оренди землі від 04.08.2009р. в редакції позивача.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до договору від 04.08.2009 та додатку до нього від 28.01.2016 ПП "Олійник М. І." орендує земельну ділянку з метою будівництва групи багатоквартирних будинків. Позивач вважає, що мають місце обставини, які є підставою для припинення договору шляхом його розірвання, а саме:

- на орендованій земельній ділянці завершено будівництво групи багатоквартирних житлових будинків, на даний час ці будинки здані в експлуатацію, щодо них сплачена визначена пайова участь у розвитку інфраструктури міста, будинки заселені мешканцями та передані на обслуговування житлово-обслуговуючим організаціям. Останні, зважаючи на наявність договору оренди з позивачем, не можуть оформити право користування земельною ділянкою під переданими житловими будинками. З огляду на завершення будівництва подальше утримання земельної ділянки суперечить умовам договору.

- позивач прийняв рішення про припинення юридичної особи шляхом її ліквідації, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб-підприємців та громадських формувань. Вказує на неможливість завершення процедури ліквідації при наявності чинного договору оренди землі і відповідних договірних зобов'язань.

Позивач посилається на те, що відповідно до норм ст. 188 ГК України направив відповідачу для підписання додаткову угоду щодо припинення договору оренди землі, однак орган місцевого самоврядування вказану додаткову угоду не підписав. Свою позицію обґрунтовує положеннями статтями 187, 188 ГК України, статтями 641, 644, 651, 654 ЦК України, статтями 31, 35 ЗУ "Про оренду землі".

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 24.11.2017 позов задоволено частково. Суд вирішив: "Вважати укладеною додаткову угоду №2 до договору оренди землі від 04.08.2009 між Івано-Франківською міською радою (вул. Грушевського, 21, м. Івано-Франківськ, код 33644700), як орендодавцем, та Приватним підприємством "Олійник М. І." (АДРЕСА_1, код НОМЕР_3), як орендарем, в такій редакції:

"Розірвати договір оренди землі від 04.08.2009, кадастровий номер НОМЕР_1, зареєстрованого в ІФРФЦДЗК за НОМЕР_2 від 06.10.2009".

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що зібрані у справі докази підтверджують наявність підстав для розірвання договору, передбачених ч. 1 ст. 19 Закону України "Про оренду землі", та дотримання позивачем порядку розірвання договору згідно зі ст. 188 ГК України. Проте, враховуючи підстави припинення договору, суд змінив редакцію додаткової угоди, вказавши тільки на розірвання договору.

27.02.2018 Львівський апеляційний господарський суд апеляційну скаргу задовольнив частково, рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 24.11.2017 у справі № 909/962/17 скасував в частині визнання укладеною додаткової угоди № 2 до договору оренди землі від 04.08.2009р. між Івано-Франківською міською радою, як орендодавцем, та ПП "Олійник М. І.", як орендарем. В цій частині прийняв нове рішення, яким в позові відмовив. В решті рішення в частині "Розірвати договір оренди землі від 04.08.2009р., кадастровий номер НОМЕР_1, зареєстрованого в ІФРФЦДЗК за НОМЕР_2 від 06.10.2009р." залишив без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що зміст вимог, викладених у позовній заяві, зводиться до підстав розірвання договору з посиланням на ст. 188 ГК України та ст. 651 ЦК України. З врахуванням ст.5 ГПК України, колегія суддів вирішила захистити порушене право та інтерес позивача відповідно до викладеної в позові вимоги та розірвати спірний договір в судовому порядку без укладання додаткової угоди.

22.03.2018 (згідно із поштовим штемпелем на конверті) Івано-Франківською міською радою подано касаційну скаргу на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 27.02.2018 до Касаційного господарського суду.

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Львівського апеляційного господарського суду від 27.02.2018 та рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 24.11.2017 у справі №909/962/17, прийняти нове рішення, яким відмовити ПП "Олійник М. І." у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.04.2018 року у справі № 909/962/17 визначено колегію суддів у складі: Кушнір І.В. (головуючий суддя), судді: Мачульський Г.М., Міщенко І.С.

Ухвалою Верховного Суду від 02.05.2018 касаційну скаргу Івано-Франківської міської ради на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 27.02.2018 залишено без руху на підставі частини 3 статті 292 Господарського процесуального кодексу України, оскільки скаржником пропущено строк, встановлений ст. 288 ГПК України для подання касаційної скарги, і не порушується питання про поновлення цього строку; надано скаржнику строк для усунення недоліків до 17.05.2018.

16.05.2018 (згідно із поштовим штемпелем на конверті) скаржник направив до суду клопотання про усунення недоліків, зазначених в ухвалі Верховного Суду від 02.05.2018.

14.06.2018 суд постановив ухвалу про поновлення Івано-Франківській міській раді строку для подання касаційної скарги на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 27.02.2018 у справі № 909/962/17, відкриття касаційного провадження за даною касаційною скаргою та призначення її до розгляду на 12.07.2018, повідомив учасників справи про дату, час і місце розгляду скарги, визначив строк для подання відзиву на касаційну скаргу з доказами надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи, до Касаційного господарського суду до 04.07.2018.

Обґрунтовуючи касаційну скаргу Івано-Франківська міська рада (скаржник, відповідач) вважає, що судові рішення прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права та процесуального права.

Скаржник вказує, що 27.10.2017 п. 38 рішення Івано-Франківської міської ради №314-16 "Про розгляд клопотань фізичних і юридичних осіб із земельних питань" відмовлено у припиненні за згодою сторін договору оренди земельної ділянки від 13.11.2013, площею 1,4002 га на АДРЕСА_2 для будівництва групи багатоквартирних житлових будинків, і дане рішення позивачем в судовому порядку не оскаржувалося. Тому, на думку відповідача, припинення договору оренди землі на даний час є неможливим.

Івано-Франківська міська рада зазначає, що позивачем не було надано жодних доказів передання житлового комплексу управителю у встановленому порядку, акти приймання-передачі житлового комплексу з балансу на баланс прийняті з порушенням законодавства, тому не можуть підтверджувати законність управління житловим комплексом ТОВ "ЖЕО Захід Стиль".

Крім того, скаржник посилається на постанову Пленуму ВСУ від 24.10.2008 №13, згідно з якою суд не може підміняти державний орган, приймаючи замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень.

Відзив на касаційну скаргу позивач не надав.

Представники позивача та відповідачів у судове засідання не з'явилися, хоча сторони про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені обставини, Верховний Суд в межах перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права при ухваленні зазначеного судового рішення, вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Згідно зі ст.300 Господарського процесуального кодексу України:

"1. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

2. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

3. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

4. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права."

З урахуванням викладеного, судом не приймаються та не розглядаються доводи скаржника, пов'язані з переоцінкою доказів та встановленням по новому обставин справи.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, між Івано-Франківською міською радою, як орендодавцем, та Приватним підприємством "Олійник М. І." 04.08.2009 укладено договір оренди землі (надалі - договір), відповідно до п. 1 якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне володіння і користування (оренду) земельну ділянку для будівництва групи багатоквартирних житлових будинків на АДРЕСА_2.

Договір укладено терміном на три роки. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк (п. 6).

Дія договору припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено; придбання орендарем земельної ділянки у власність; викупу земельної ділянки для суспільних потреб або примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; ліквідації юридичної особи-орендаря. Договір припиняється також в інших випадках, передбачених законом (п. 30). Дія договору припиняється шляхом його розірвання за: взаємною згодою сторін; рішенням суду на вимогу однієї із сторін у наслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом (п. 31).

Згідно з додатковою угодою від 28.01.2016 визначено цільове призначення земельної ділянки - для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку, кадастровий номер - НОМЕР_1; встановлено термін дії договору - до 28.01.2019 (п. 6).

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 28.07.2016 вказане право оренди земельної ділянки є зареєстрованим.

Згідно з актами приймання-передачі житлового комплексу з балансу на баланс від 03.10.2011, від травня 2014 року, від 15.06.2015 передано активи житлового комплексу за адресою м. Івано-Франківськ, вул. Ю. Целевича, 10 на баланс ТОВ "Жео Захід Стиль". Вказаними актами підтверджується завершення будівництва групи багатоквартирних житлових будинків на орендованій земельній ділянці.

Власник ПП "Олійник М. І." прийняв рішення №10 від 17.07.20-17 про припинення діяльності шляхом ліквідації та створив ліквідаційну комісію. Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб-підприємців та громадських формувань від 19.07.2017 на запит №1002831167 та витягу від 10.10.2017 на запит суду №1003111275 Приватне підприємство "Олійник М. І." зареєстровано рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу щодо припинення юридичної особи в результаті ліквідації 17.07.2017 №11191100014006986. Згідно наказу ПП "Олійник М. І." №05-17 від 17.07.2017 керівник підприємства зняв з себе обов'язки директора та головного бухгалтера. Підприємство 31.10.2017 подало заяву про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість. Довідкою ГУ ДФС в Івано-Франківській області підтверджується те, що ПП "Олійник М. І." станом на 29.10.2017 заборгованості по податках, зборах та платежах не має.

Позивач звернувся через Центр надання адміністративних послуг із заявою від 21.07.2017, реєстраційний номер 239821 для одержання послуги - продовження (поновлення), припинення договорів оренди (суборенди) землі, внесення змін до договорів; просив припинити договір оренди землі у зв'язку з припиненням юридичної особи в результаті ліквідації та передачі будинків. Також надіслав Івано-Франківській міській раді проект додаткової угоди до договору оренди землі щодо припинення дії договору в такій редакції:

"ДОДАТКОВА УГОДА №2

до договору оренди землі від 04.08.2009,

м. Івано-Франківськ "26" липня 2017 року

Орендодавець: Івано-Франківська міська рада в особі міського голови ОСОБА_6, з одного боку, та Орендар Приватне підприємство "Олійник М. І.", з другого, на підставі взаємної згоди та пункту 29 договору оренди землі від 04.08.2009 уклали цю Додаткову угоду №2 до договору оренди земельної ділянки загальною площею 1,4000 (га), в тому числі: інших угідь - 1,4000 га, по вул. Ю. Целевича, в районі буд. №6 та №8, для будівництва групи багатоквартирних житлових будинків (далі по тексту - Договір), зареєстрованого в ІФРФЦДЗК за НОМЕР_2 від 06.10.2009 про нижченаведене:

Зміна умов договору і припинення його дії встановлені п. 30 та п. 31 даного Договору, яким передбачено, що дія Договору припиняється за взаємною згодою сторін, у тому числі у разі ліквідації юридичної особи орендаря. Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб-підприємців та громадських формувань № 11191100014006986 від 17.07.2017 встановлено припинення юридичної особи Приватного підприємства "Олійник М.І." в результаті ліквідації.

У відповідності до п. 30 та п. 31 Договору, ч 1 ст. 31 Закону України "Про оренду землі", та ч. 2. ст. 781 Цивільного Кодексу України сторони погодили:

припинити дію Договору оренди землі від 04.08.2009, кадастровий номер НОМЕР_1, зареєстрованого в ІФРФЦДЗК за № НОМЕР_2 від 06.10.2009, шляхом його розірвання за взаємною згодою сторін.

Додаткова угода є невід'ємним додатком до Договору.

Додаткова угода підлягає обов'язковій державній реєстрації у порядку встановленому законом.

Додаткова угода набирає чинності з моменту її підписання сторонами та державної реєстрації.

Цю додаткову угоду укладено у трьох примірниках, що мають однакову юридичну силу, один з яких знаходиться в Орендодавця, другий - в Орендаря, третій - в органі, який провів його державну реєстрацію

Невід'ємними частинами цієї Додаткової угоди є:

копія витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки

копія схеми поділу земельної ділянки.

Сторони при укладанні даної угоди ознайомленні з її текстом, змістом та умовами, а також з нормами статті 229 Цивільного кодексу України, які сторонами попередньо обговорені. Укладання цієї угоди відповідає спільному волевиявленню сторін."

Позивачем представлено витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки станом на 2016 рік від 22.02.2016 №686/03-05 та схему поділу земельної ділянки.

Івано-Франківська міська рада прийняла рішення від 27.10.2017 №314-16 "Про розгляд клопотань фізичних і юридичних осіб із земельних питань", відповідно до п. 38 якого відмовила у припиненні за згодою сторін договору оренди земельної ділянки від 13.11.2013, реєстраційний номер 3670701, укладеного ПП "Олійник М. І." площею 1,4002 га на АДРЕСА_2 для будівництва групи багатоквартирних житлових будинків, кадастровий номер НОМЕР_1 з дня державної реєстрації нової угоди. Причина відмови "Не підтримано МВК".

Суд першої інстанції зазначив, що слід розрізняти припинення договору оренди внаслідок настання певної обставини та припинення договору шляхом його розірвання. Такі відмінності відображені в п. 30 та п. 31 договору. Обставини, визначені в ч.1 ст. 31 Закону України "Про оренду землі" (далі Закон), обумовлюють автоматичне припинення договору і не потребують його розірвання. А тому слід вважати, що ліквідація юридичної особи-орендаря тягне припинення договору у випадку, коли вона вже відбулась і відповідно до ст. 89, ч. 2 ст. 104 ЦК України до єдиного державного реєстру внесений відповідний запис про її припинення.

Припинення договору може мати місце шляхом його розірвання з підстав, визначених законом, що відображено в п. 31 договору.

В ч.1 ст. 19 Закону передбачено право орендаря земельної ділянки, наданої для потреб будівництва та обслуговування відповідного об'єкта, після завершення будівництва та прийняття об'єкта в експлуатацію вимагати припинення дії договору оренди землі. Таке припинення договору здійснюється шляхом його розірвання за згодою сторін або за рішенням суду.

В п. 12.7 Положення про оренду земельних ділянок комунальної власності у м. Івано-Франківську, затвердженому рішенням Івано-Франківської міської ради від 16.06.2014 №1446-45, визначено, що дострокове розірвання договору оренди землі оформлюється угодою про розірвання згідно встановленої форми.

Зібрані у справі докази підтверджують наявність підстав для розірвання договору, передбачених ч. 1 ст. 19 Закону, та дотримання позивачем порядку розірвання договору згідно зі ст. 188 ГК України.

З урахуванням частин 4,5 ст. 188 ГК України суд першої інстанції дійшов висновку, що договір належить розірвати. Проте, враховуючи підстави припинення договору, слід змінити редакцію додаткової угоди, вказавши тільки на розірвання договору.

Колегія суддів апеляційного суду вказала, що стаття 5 ГПК України (в редакції з 15.12.2017р.) визначає, що здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Як зазначалося вище, позивач в прохальній частині позовної заяви просив суд визнати укладеною додаткову угоду № 2 до договору оренди землі від 04.08.2009р. в редакції, зокрема в якій зазначено, припинити дію Договору оренди землі від 04.08.2009, кадастровий номер НОМЕР_1, зареєстрованого в ІФРФЦДЗК за № НОМЕР_2 від 06.10.2009, шляхом його розірвання за взаємною згодою сторін.

Натомість зміст вимог, викладених у позовній заяві, зводиться до підстав розірвання вказаного вище договору з посиланням на ст. 188 ГК України та ст.651 ЦК України.

Статтею 651 ЦК України визначено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

В ч. 4 ст. 188 ГК України передбачено, що у разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Якщо судовим рішенням договір розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду (ч. 5 ст. 188 ГК України).

Відтак, з врахуванням ст.5 ГПК України, колегія суддів вважає за доцільне захистити порушене право та інтерес позивача відповідно до викладеної в позові вимоги та розірвати спірний договір в судовому порядку без укладання додаткової угоди.

Разом з тим, суди попередніх інстанцій відхилили посилання скаржника на неможливість припинення договору внаслідок того, що Івано-Франківська міська рада прийняла рішення від 27.10.2017 №314-16 про відмову у припиненні дії договору за згодою сторін і що дане рішення не оскаржувалось, оскільки при прийнятті даного рішення рада здійснювала свої повноваження як власник земельної ділянки відповідно до ч. 2 ст. 2, п/п а) ч. 1 ст. 12 ст. ЗК України, ст. 4 Закону. За своїм правовим змістом дане рішення є волевиявленням орендодавця щодо розірвання договору за згодою сторін, і відсутність такої згоди дає підстави для вирішення спору в судовому порядку.

Розглядаючи доводи касаційної скарги колегія суддів касаційного суду відмічає наступне .

Відповідно до ч.2 ст.19 Закону України "Про оренду землі" (далі Закон):

"Після завершення будівництва та прийняття об'єкта в експлуатацію добросовісний орендар земельної ділянки, наданої для потреб будівництва та обслуговування відповідного об'єкта, має право на першочергове укладення договору оренди землі на строк до 50 років або припинення дії договору оренди землі. "

Згідно з ч.ч.2-4 ст.188 Господарського кодексу України:

"2. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

3. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

4. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду."

Суди попередніх інстанцій на підставі власної оцінки доказів встановили наступне:

1. Згідно з актами приймання-передачі житлового комплексу з балансу на баланс від 03.10.2011, від травня 2014 року, від 15.06.2015 передано активи житлового комплексу за адресою м. Івано-Франківськ, вул. Ю. Целевича, 10 на баланс ТОВ "Жео Захід Стиль", тобто, що вказаними актами підтверджується завершення будівництва групи багатоквартирних житлових будинків на орендованій земельній ділянці, що підтверджує наявність підстави, передбаченої вищенаведеною ч.2 ст.19 Закону.

2. Позивач письмово звертався до відповідача та просив припинити договір оренди землі у зв'язку з припиненням юридичної особи в результаті ліквідації та передачі будинків, одночасно надіславши Івано-Франківській міській раді проект додаткової угоди до договору оренди землі щодо припинення дії договору, тобто, що позивачем дотриманий порядок розірвання договору, встановлений вищевказаною ст.188 Господарського кодексу України.

В свою чергу, суд касаційної інстанції, в силу положень наведеної ч.2 ст.300 Господарського процесуального кодексу України позбавлений права самостійно досліджувати, перевіряти та переоцінювати докази, самостійно встановлювати по новому фактичні обставини справи, певні факти або їх відсутність.

Обґрунтованих та переконливих доводів саме щодо неправильного застосування вищевказаних норм матеріального права касаційна скарга не містить.

Крім того, як зазначено вище, позивач звернувся до відповідача з пропозицією підписати додаткову угоду про розірвання спірного договору оренди, на що отримав негативну відповідь.

Вважаючи відмову незаконною та необґрунтованою позивач звернувся за судовим захистом.

Відповідно до ч.2 ст.124 Конституції України:

"Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи."

Згідно з п.5 ст.3 Цивільного кодексу України (далі ЦК)

"Загальними засадами цивільного законодавства є:

5) судовий захист цивільного права та інтересу."

Відповідно до ст.15 ЦК:

"1. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

2. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства."

Згідно з ч.1, п.7 та абз. 12 ч.2 ст.16 ЦК:

1. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

2. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:

7) припинення правовідношення;

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках."

Згідно з ч.3 ст.31 Закону:

"Договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом."

Відповідно до ч.1 ст.32 Закону:

"На вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України."

Як зазначено вище, ч.2 ст.19 Закону надає орендарю після завершення будівництва та прийняття об'єкта в експлуатацію право на припинення дії договору оренди земельної ділянки, наданої для потреб будівництва та обслуговування відповідного об'єкта.

Зазначене повністю спростовує доводи скаржника про неможливість прийняття судами попередніх інстанцій вищевказаних оскаржуваних судових рішень та про підміну ними собою органів місцевого самоврядування.

Разом з тим, суд касаційної інстанції вважає за необхідне відмітити наступне.

Фактично суд апеляційної інстанції підтримав і оцінку доказів, і застосування норм матеріального права, здійснені судом першої інстанції.

Колегія суддів касаційного суду щиро розуміючи намагання апеляційного суду знайти в даному випадку найбільш ефективну, розсудливу та адекватну форму захисту порушених прав позивача тим не менш не може погодитися з частковим скасуванням рішення суду першої інстанції з наступних підстав.

По-перше, згідно зі ст.14 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК):

"1. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

2. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності."

Як вбачається з позовної заяви, ПП "Олійник М.І." на власний розсуд вибрало в даному випадку формою захисту прохання до суду не розірвати спірний договір безпосередньо судом, а шляхом визнання ним укладеною додаткової угоди №2 до договору оренди землі від 04.08.2009р., в якій зазначено : "Припинити дію Договору оренди землі від 04.08.2009, кадастровий номер НОМЕР_1, зареєстрованого в ІФРФЦДЗК за № НОМЕР_2 від 06.10.2009, шляхом його розірвання за взаємною згодою сторін".

Розглядаючи даний спір в межах саме заявлених позовних вимог суд першої інстанції задовольнив позов частково та визнав укладеною додаткову угоду №2 до договору оренди землі від 04.08.2009 в такій редакції: "Розірвати договір оренди землі від 04.08.2009, кадастровий номер НОМЕР_1, зареєстрованого в ІФРФЦДЗК за НОМЕР_2 від 06.10.2009".

Тобто, суд першої інстанції не безпосередньо сам розірвав спірний договір, як це зазначив суд апеляційної інстанції, а визнав укладеною додаткову угоду про його розірвання.

По-друге, відповідно до ч.2 ст.5 ГПК, на яку посилався суд апеляційної інстанції:

"У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи , яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону."

Тобто, дана норма підлягає застосуванню саме у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, проте, апеляційний суд обрану ним форму захисту у вигляді безпосереднього розірвання спірного договору прямо обґрунтував положеннями ст.31 Закону, ст.651 ЦК та ст.188 ГК.

Згідно з п.4 ч.1 ч ст.308 Господарського процесуального кодексу України:

"Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право:

4) скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині."

Згідно зі ст.312 Господарського процесуального кодексу України:

"Суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано рішення, яке відповідає закону".

З урахуванням викладеного, а саме, що суд апеляційної інстанції підтримав і оцінку доказів, і вірне застосування норм матеріального права, здійснені судом першої інстанції, проте, помилково частково скасував рішення суду першої інстанції, колегія суддів касаційного суду доходить висновку про необхідність касаційну скаргу Івано-Франківської міської ради задовольнити частково, постанову Львівського апеляційного господарського суду від 27.02.2018 скасувати повністю, рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 24.11.2017 залишити в силі.

Згідно з п.1 ч.1, ч.9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України:

"1. Судовий збір покладається:

1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін.

9. У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони , суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору."

У зв'язку з тим, що суд касаційної інстанції фактично погодився з висновками судів попередніх інстанції про обґрунтованість позову та залишає без змін раніше ухвалене судове рішення суду першої інстанції, касаційний суд покладає на відповідача витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 312, 314, 315, 316, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Івано-Франківської міської ради на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 27.02.2018 та рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 24.11.2017 у справі №909/962/17 задовольнити частково.

2. Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 27.02.2018 скасувати повністю, рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 24.11.2017 у справі №909/962/17 залишити в силі.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий І. Кушнір

Судді І. Міщенко

Г. Мачульський