Постанова

від 12.07.2018 по справі 922/3062/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 липня 2018 року

м. Київ

Справа № 922/3062/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду :

Кушнір І.В. - головуючий, Краснов Є.В., Мачульський Г.М.,

За участю секретаря судового засідання Суворкіної Ю.І.

розглянувши касаційну скаргу Харківської міської ради на рішення Господарського суду Харківської області від 07.11.2017 (суддя Ольшанченко В.І.) та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 25.01.2018 (головуючий суддя: Шутенко І.А., судді: Здоровко Л.М., Лакіза В.В.)

за позовом Харківської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "МДМ"

про зобов'язання вчинити дії,

За участю представників:

позивача - не з'явився,

відповідача - не з'явився,

ВСТАНОВИВ :

Позивач звернувся з позовом до господарського суду Харківської області , в якому просив зобов'язати відповідача протягом 3-х місяців з моменту вступу в законну силу рішення суду забезпечити виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 0,1073 га по вул. Біологічній, 19, та вчинити дії щодо реєстрації зазначеної земельної ділянки в Державному земельному кадастрі.

Позов обґрунтовано тим, що ухилення орендаря від виготовлення технічної документації із землеустрою та реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі унеможливлює отримання Департаментом земельних відносин в управлінні Держземагентства у місті Харкові витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, виконання розрахунку розміру орендної плати за земельну ділянку та вчинення дії щодо складання та підписання додаткової угоди до існуючого договору в частині зміни розміру орендної плати земельної ділянки у відповідності з нормативно грошовою оцінкою земель міста Харкова станом на 01 січня 2013 року, затвердженою рішенням Харківської міської ради від 03 липня 2013 року № 1209/13.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 07.11.2017 у справі №922/3062/17 в позові відмовлено частково. Зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю - фірма "МДМ" забезпечити виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 0,1073 га по вул. Біологічній, 19 та вчинити дії щодо реєстрації зазначеної земельної ділянки в Державному земельному кадастрі. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю - фірма "МДМ" на користь Харківської міської ради витрати по сплаті судового збору в сумі 3000,00 грн. Стягнуто з Харківської міської ради в доход Державного бюджету України штраф в сумі 1700,00 грн. Місцевий суд відмовив у вимозі позивача про надання відповідачеві 3-х місячного терміну, після вступу рішення суду в законну сили, для виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог в частині зобов'язання відповідача забезпечити виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі місцевий господарський суд визнав їх доведеними законними та обґрунтованими. При цьому місцевий суд вказав, що договір на право тимчасового користування землею укладений 2001 року відповідно до норм чинного законодавства, які діяли на момент його укладення, при цьому, на час розгляду справи відповідач не є власником земельної ділянки та не є постійним землекористувачем, оскільки не відноситься до осіб, визначених статтею 92 Земельного кодексу України, а відтак сплата орендарем плати за землю у вигляді земельного податку не відповідає вимогам чинного законодавства. За висновком суду першої інстанції договір на право тимчасового користування є за своїм змістом та з урахуванням норм чинного на даний момент законодавства, має ознаки договору оренди та потребує приведення його умов у відповідність до норм чинного законодавства. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині надання відповідачеві 3-х місячного терміну після вступу рішення у законну силу для виготовлення технічної документації із землеустрою, місцевий господарський суд дійшов висновку про її необґрунтованість. Накладаючи на позивача штраф у розмірі 1700 грн., суд першої інстанції послався на п. 5 ст. 83 ГПК України.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 25.01.2018 у справі № 922/3062/17 рішення місцевого суду скасовано в частині відмови у задоволенні позовних вимог, в цій частині прийнято нове рішення про задоволення позову. Зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю - фірма "МДМ" протягом 3-х місяців з моменту вступу в законну силу рішення суду у даній справі забезпечити виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 0,1073 га по вул. Біологічній, 19 та вчинити дії щодо реєстрації зазначеної земельної ділянки в Державному земельному кадастрі. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю - фірма "МДМ" на користь Харківської міської ради витрати по сплаті судового збору в сумі 3720 грн. за результатами розгляду позовних вимог та апеляційної скарги.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суб'єктом права власності земельної ділянки за договором на право тимчасового користування землею є безпосередньо територіальна громада м. Харкова, яка реалізує дане право через орган місцевого самоврядування - Харківську міську раду, тому апеляційний суд дійшов висновку про те, що позивачем доведено наявність обставин, з якими закон пов'язує можливість примусового вчинення дій з виготовлення технічної документації із землеустрою та реєстрації земельної ділянки. Апеляційний суд вважав, що місцевий господарський суд належним чином дослідив обставини справи та дійшов обґрунтованого висновку про законність вимог в частині зобов'язання відповідача забезпечити виготовити технічну документацію з землеустрою на земельну ділянку, яка ним використовується згідно договору від 2001 року. При цьому, суд апеляційної інстанції вважав безпідставною відмовою суду першої інстанції у позові в частині вимог щодо надання відповідачу 3-х місячного терміну для забезпечення виготовлення вказаної технічної документації, оскільки рішенням Харківської міської ради від 25.09.2013 № 1269/13 зобов'язано орендарів земельних ділянок, які перебувають у їх користуванні на підставі договорів оренди, укладених протягом 1994-1998 та 1999-2003 років та які були передані у користування без проведення державної реєстрації цих земельних ділянок, крім іншого, забезпечити складання та прийняття технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) у строк, що не перевищує 2 календарних місяців з дня набрання чинності цим рішенням. Таким чином апеляційний суд, врахувавши вимоги закону та рішення міської ради, прийшов висновку, що надання відповідачу 3-х місячного строку для забезпечення виготовлення технічної документації є розумним та не суперечить вимогам Закону. Крім того, погодився з місцевим судом про накладення на позивача штрафу у розмірі 1700 грн. за невиконання останнім вимог ухвал суду першої інстанції.

13.03.2018 (згідно з реєстраційним штампом ХАГС) Харківською міською радою подано касаційну скаргу на рішення Господарського суду Харківської області від 07.11.2017 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 25.01.2018 у справі № 922/3062/17 до Касаційного господарського суду.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.03.2018 року у справі №922/3062/17 визначено колегію суддів у складі: Кушнір І.В. (головуючий суддя), судді: Мачульський Г.М., Краснов Є.В.

Ухвалою Верховного Суду від 10.04.2018 касаційну скаргу Харківської міської ради на рішення Господарського суду Харківської області від 07.11.2017 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 25.01.2018 залишено без руху на підставі частини 3 статті 292 Господарського процесуального кодексу України, оскільки наведені у заяві про поновлення строку підстави причин пропуску строку визнані неповажними; надано скаржнику строк для усунення недоліків до 25.04.2018.

25.04.2018 (згідно із поштовим штемпелем на конверті) скаржник звернувся з заявою про усунення недоліків, зазначених в ухвалі Верховного Суду від 10.04.2018.

14.05.2018 суд постановив ухвалу про поновлення строку для подання касаційної скарги, відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою позивача та призначення до розгляду на 12.07.2018, повідомив учасників справи про дату, час і місце розгляду скарги, визначив строк для подання відзиву на касаційну скаргу з доказами надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи, до Касаційного господарського суду до 04.06.2018.

В касаційній скарзі Харківська міська рада (позивач) просить скасувати рішення місцевого суду та постанову апеляційного суду в частині стягнення з неї в дохід Державного бюджету України 1700 грн. штрафу.

Позивач мотивує свою касаційну скаргу тим, що судом першої інстанції неправомірно було не допущено представника позивача у судове засідання вважаючи, що його посвідчення не є належним документом. Крім того, позивач стверджує , що ним було виконані всі вимоги суду першої інстанції та надані витребуванні ухвалами суду документи, тому підстав для застосування п. 5 ст. 83 ГПК України відсутні.

Відповідач відзив на касаційну скаргу позивача не надав.

Представники сторін у судове засідання не з'явилися, хоча були повідомлені належним чином про час і місце розгляду касаційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені обставини, Верховний Суд в межах перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права при ухваленні зазначеного судового рішення, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Згідно зі ст.300 Господарського процесуального кодексу України:

"1. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

2. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

3. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

4. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права."

З урахуванням викладеного, судом не приймаються та не розглядаються доводи Скаржника, пов'язані з переоцінкою доказів, визнанням доведеними/недоведеними або встановленням по новому обставин справи.

Як вже зазначалося вище, позивач у касаційній скарзі просить суд переглянути рішення та постанову в частині накладення місцевим господарським судом на нього штрафу в розмірі 1700 грн. В решті судові рішення позивачем не оскаржуються.

Так, накладаючи на позивача штраф у розмірі 1700 грн. місцевий господарський суд, з яким погодився й апеляційний суд, зазначив про те, що позивачем виконані не всі вимоги ухвал господарського суду. Так, крім іншого, судом зобов'язано позивача надати оригінал довіреності на підтвердження повноважень представника, який підписав позовну заяву. Вказані вимоги не виконані позивачем та не надано пояснень щодо їх невиконання або неможливості виконання, тому є всі підстави для застосування до позивача п. 5 ст. 83 ГПК України .

Як вбачається з матеріалів справи та зазначено судами, позовна заява підписана від імені позивача представником за довіреністю, до позовної заяви додано копію довіреності.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 15.09.2017 , крім іншого, зобов'язано позивача надати: письмове уточнення позовних вимог; докази відправки уточнення відповідачу; довіреність на представника, що підписав позов за позивача; письмове правове обґрунтування позовних вимог із зазначенням норми права, якою покладено обов'язок на відповідача забезпечити виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки, та реєстрацію земельної ділянки в Державному земельному кадастрі; докази оприлюднення рішення ХМР від 03.07.2013 р. №1209/13; письмове пояснення щодо причин направлення відповідачу листа до набрання чинності рішенням №1209/13 від 03.07.2013 р.; копію договору відповідача з розробником документації із землеустрою; письмове пояснення щодо причин пропуску строку позовної давності; витяг державного реєстратора з ЄДР станом на час розгляду справи.

В призначене судове засідання 02.10.2017 позивач уповноваженого представника не направив, про причини неявки суд не повідомив, витребуваних документів не надав. Про час та місце судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення з відміткою про вручення (а.с. 85).

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 02.10.2017 вдруге зобов'язано позивача надати витребувані ухвалою від 15.09.2017 документи та відкладено розгляд справи у зв'язку з неявкою сторін та ненаданням витребуваних судом документів. В судове засідання Господарського суду Харківської області прибув представник позивача, однак витребувані господарським судом документи не надав, пояснень щодо невиконання вимог ухвал суду також не надав.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 17.10.2017 розгляд справи вдруге відкладено та втретє зобов'язано позивача виконати вимоги ухвал суду. В судове засідання господарського суду 30.10.2017 витребувані судом документи позивачем також не надані. Пояснення з приводу ухилення від вчинення дій, покладених судом на сторону, позивачем не надані.

Ухвалою Господарського суду Харківської області 30.10.2017 розгляд справи відкладено втретє відкладено та вчетверте зобов'язано позивача виконати вимоги ухвал суду щодо надання документів.

30.10.2017 після судового засідання позивачем надано додаткові пояснення (а.с. 103-110) щодо вимог, викладених в ухвалі суду від 02.10.2017, а саме: щодо письмового уточнення позовних вимог та надання доказів відправки уточнення відповідачу; щодо покладення обов'язку з виготовлення технічної документації із землеустрою на відповідача; щодо причин направлення відповідачу листа до набрання чинності рішенням № 1209/13 від 03.07.2013. До пояснень додано копію газети "Харьковские известия" на підтвердження оприлюднення рішення Харківської міської ради від 03.07.2013 № 1209/13.

Однак, як вбачається з додаткових пояснень позивачем виконані не всі вимоги ухвал господарського суду. Так, крім іншого, судом зобов'язано позивача надати оригінал довіреності на підтвердження повноважень представника, яких підписав позовну заяву. Вказані вимоги не виконані позивачем та не надано пояснень щодо їх невиконання або неможливості виконання.

Відповідно до пункту 5 статті 83 ГПК України (в редакції чинній на момент розгляду справи в суді першої інстанції та на момент винесення оскаржуваного рішення у даній справі) господарський суд, приймаючи рішення, має право стягувати в доход Державного бюджету України з винної сторони штраф у розмірі до ста неоподаткованих мінімумів доходів громадян за ухилення від вчинення дій, покладених господарським судом на сторону.

Як вбачається з матеріалів справи, у кожній ухвалі господарського суду про призначення справи до розгляду, відкладення розгляду справи міститься попередження сторін про відповідальність за невиконання вимог суду.

Згідно Указу Президента України від 25.08.1996 року № 762/96 розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян становить 17 грн.

Як встановлено вище, ухвалою Господарського суду Харківської області від 15.09.2017 зобов'язано позивача надати вказані в ухвалі документи. Однак, позивач ухилявся від виконання вимог ухвали суду на протязі всього періоду розгляду справи в суді першої інстанції. Витребувані ухвалою суду від 15.09.2017 документи та пояснення надані позивачем лише 30.10.2017 не в повному обсязі після третього судового засідання. Позивачем не надано пояснень щодо неможливості виконання вимог суду.

Отже, колегія суддів апеляційного суду визнала обґрунтованим висновок місцевого господарського суду щодо наявності підстав для відповідальності позивача (як винної сторони) за ухилення від вчинення дій покладених судом на сторону.

Колегія суддів апеляційного суду відхилила, як необґрунтовані, посилання позивача на те, що твердження місцевого господарського суду про неявку в судове засідання 02.10.2017 представника позивача не відповідає обставинам справи, оскільки в матеріалах справи міститься протокол судового засідання, в якому зазначено щодо явки представників сторін до судового засідання. Згідно наявного в матеріалах справи протоколу судового засідання від 02.10.2017 позивач уповноваженого представника до суду не направив. Відповідно до вимог процесуального закону ( в редакції чинній на момент розгляду справи в суді першої інстанції) сторони та інші особи, які беруть участь у справі мають право знайомитися з протоколами і протягом п'яти днів після їх підписання подавати письмові зауваження з приводу допущених у протоколах неправильностей або неповноти протоколу. Зауваження до протоколу в усіх випадках долучаються до матеріалів справи. (ст. 81-1 ГПК України у редакції чинній до 15.12.2017)

Однак, матеріали справи не містять зауважень позивача з приводу неправильностей чи неточностей допущених у протоколі.

Твердження позивача про незаконність вимог, викладених в ухвалах суду першої інстанції, в частині зобов'язання позивача надати документи, які підтверджують повноваження представника, який підписав позовну заяву від імені позивача, апеляційний суд також визнав такими, що не ґрунтуються на положеннях процесуального закону з наступних підстав.

Відповідно до статті 57 ГПК України ( в редакції чинній до 15.12.2017) до позовної заяви, підписаної представником позивача, додається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника позивача.

Тобто, процесуальним законом передбачено підтвердження повноважень представника саме оригіналом, а не копією довіреності. При цьому, у разі сумнів щодо наявності повноважень у представника повноважень, господарський суд не позбавлений права витребувати необхідні документи.

Систематичне ухилення позивача від вчинення дій, покладених судом на сторону свідчить про неповагу до суду.

Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційного суду визнала правомірним висновок місцевого господарського суду про те, що ухилення позивача від вчинення дій, покладених судом на сторону, є підставою для відповідальності позивача.

Розглядаючи доводи касаційної скарги колегія суддів касаційного суду відмічає наступне .

Відповідно до п.4 ст.65 Господарського процесуального кодексу України в редакції станом на момент розгляду справи в суді першої інстанції (далі ГПК):

"З метою забезпечення правильного і своєчасного вирішення господарського спору суддя вчиняє в необхідних випадках такі дії по підготовці справи до розгляду:

4) зобов'язує сторони, інші підприємства, установи, організації, державні та інші органи, їх посадових осіб виконати певні дії (звірити розрахунки, провести огляд доказів у місці їх знаходження тощо); витребує від них документи, відомості, висновки, необхідні для вирішення спору, чи знайомиться з такими матеріалами безпосередньо в місці їх знаходження."

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Господарського суду Харківської області від 15.09.2017 , якою було призначене судове засідання на 02.10.2017 , крім іншого, зобов'язано позивача надати: письмове уточнення позовних вимог; докази відправки уточнення відповідачу; довіреність на представника, що підписав позов за позивача; письмове правове обґрунтування позовних вимог із зазначенням норми права, якою покладено обов'язок на відповідача забезпечити виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки, та реєстрацію земельної ділянки в Державному земельному кадастрі; докази оприлюднення рішення ХМР від 03.07.2013 р. №1209/13; письмове пояснення щодо причин направлення відповідачу листа до набрання чинності рішенням №1209/13 від 03.07.2013 р.; копію договору відповідача з розробником документації із землеустрою; письмове пояснення щодо причин пропуску строку позовної давності; витяг державного реєстратора з ЄДР станом на час розгляду справи.

Крім вищевказаної ухвали, дані документи витребовувалися судом ще ухвалою від 02.10.2017 та ухвалою від 17.10.2017 (якою розгляд справи відкладено на 30.10.2017).

Таким чином, зазначені документи витребовувалися судом тричі , і лише 30.10.2017 після судового засідання позивачем надано додаткові пояснення (а.с. 103-110) щодо вимог, викладених в ухвалі суду від 02.10.2017, що, згідно касаційної скарги, не заперечується і позивачем.

Разом з тим, ні судами попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях не встановлено, ні в касаційній скарзі позивачем не наведено поважних причин неможливості здійснення такого виконання вимог суду до чи в першому судовому засіданні 02.10.2017.

Згідно з п.4 ст.83 ГПК у вказаній редакції:

"Господарський суд, приймаючи рішення, має право:

5) стягувати в доход Державного бюджету України з винної сторони штраф у розмірі до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за ухилення від вчинення дій, покладених господарським судом на сторону."

На підставі викладеного, колегія суддів касаційного суду доходить висновків про необґрунтованість касаційної скарги.

Згідно з ч.1 ст.309 Господарського процесуального кодексу України:

"Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права."

На підставі викладеного, суд доходить висновку про необхідність залишити касаційну скаргу позивача без задоволення, а судові рішення першої та апеляційної інстанцій - без змін, як такі, що ухвалені з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

У зв'язку з тим, що суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає в силі раніше ухвалені судові рішення, суд покладає на позивача витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.

Керуючись статтями 129, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ :

1.Касаційну скаргу Харківської міської ради на рішення Господарського суду Харківської області від 07.11.2017 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 25.01.2018 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Харківської області від 07.11.2017 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 25.01.2018 у справі №922/3062/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий І. Кушнір

Судді Є. Краснов

Г. Мачульський