Рішення

від 04.07.2018 по справі 910/1236/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

04.07.2018Справа № 910/1236/18 Господарський суд міста Києва у складі: головуючий - суддя Князьков В.В.,

за участю секретаря судового засідання Ліпіної В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом Селянського (фермерського) господарства Санрайз , Київська обл., Переяслав-Хмельницький район, с. Гайшин

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Аграрно-Переробний Комбінат Плюс , м. Київ

про стягнення 1 791 673,53 грн.,

За участю представників:

від позивача: Козир М.О.;

від позивача: Осинський О.В.;

від відповідача: Кривошей Ю.І.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Селянське (фермерське) господарство Санрайз (надалі - СФГ Санрайз , позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Аграрно-Переробний Комбінат Плюс (надалі - ТОВ АПК Плюс , відповідач) про стягнення заборгованості за договором та пені.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.02.2018 позовну заяву Селянського (фермерського) господарства Санрайз залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків та встановлено спосіб усунення таких недоліків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.03.2018 залишено без руху заяву Селянського (фермерського) господарства Санрайз про уточнення позовних вимог, яка надійшла 28.02.2018

В обґрунтування позовних вимог (з урахуванням змісту заяви про уточнення позовних вимог, поданої до суду 28.02.2018) позивач посилається на порушення відповідачем прийнятих на себе зобов'язань за договором поставки зерна №11/11/2016 від 11.11.2016 в частині здійснення оплати поставленого товару на суму 1 016 728,00 грн., що стало підставою для нарахування пені в сумі 814 945,53 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.03.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання у справі на 25.04.2018.

25.04.2018 підготовче судове засідання у справі відкладено на 23.05.2018.

23.05.2018 відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, в якому останній проти задоволення позову заперечив, посилаючись на ненастання строку виконання відповідачем оплати в частині поставок товару за видатковими накладними від 26.12.2016 та 10.02.2017, що були здійсненні не за спірним договором поставки, а як позадоговірні. Не погоджуючись із розміром та періодом нарахування пені на основну суму заборгованості, відповідач також зазначає про протиправність нарахування позивачем пені після закінчення шести місяців прострочення виконання оплати за основним зобов'язанням. За змістом викладених у відзиві пояснень відповідача, останнім визнано позовні вимоги про стягнення поставленого за видатковою накладною від 11.11.2016 товару у розмірі 213 688,00 грн. та відповідно нарахованої пені у розмірі 55 029,88 грн. Посилаючись на вказані обставини, відповідач просив суд відмовити у задоволенні решти позовних вимог.

23.05.2018 представником позивача подано через відділ документообігу (канцелярія) суду заяву про уточнення позовних вимог. Оцінивши зміст вказаної заяви, суд дійшов висновку, що зазначена заява позивача фактично є заявою про зменшення розміру позовних вимог в частині щодо стягнення заборгованості за поставлений товар до 976 728,00 грн., при цьому суму нарахованої пені в розмірі 814 945,53 грн. позивачем залишено без змін.

Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог .

У судовому засіданні 23.05.2018 судом прийнято до розгляду заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог та, керуючись ч. 3 ст. 177 Господарського процесуального кодексу України, продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів. У підготовчому засіданні оголошено перерву до 06.06.2018.

06.06.2018 представником позивача через відділ документообігу (канцелярія) суду були подані заперечення на відзив відповідача, в яких фактично зазначені підстави, що, на думку позивача, спростовують твердження відповідача щодо здійснення ним поставок за видатковими накладними від 26.12.2016 та 10.02.2017 не за спірним договором та підтверджують можливість продовження нарахування пені після закінчення шести місяців прострочення виконання оплати за основним зобов'язанням.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.06.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 04.07.2018

У судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги та просили суд задовольнити їх у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову надав заперечення.

Відповідно до вимог статті 222 Господарського процесуального кодексу України судом під час розгляду справи здійснювалось фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального пристрою.

У судовому засіданні судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва встановив наступні фактичні обставини справи.

11.11.2016 між Селянським (фермерським) господарством Санрайз (надалі - продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю АГРАРНО-ПЕРЕРОБНИЙ КОМБІНАТ ПЛЮС (надалі - покупець) укладено договір поставки зерна №11/11/2016 (надалі - Договір), за умовами якого позивач зобов'язався поставляти та передати у власність покупця зерно пшениці (надалі - товар), а відповідач зобов'язався сплатити вчасно та у повному розмірі кошти за отриманий товар.

Згідно з п. 2.1 Договору продавець постачає зерно покупцеві за ціною згідно виставленим рахункам.

Пунктом 3.3. Договору визначено, що при необхідності послідовність поставок обговорюється сторонами окремо та оформлюється відповідним додатком, який є невід'ємною частиною даного Договору.

У розділі 4 Договору під назвою Умови розрахунків сторони визначили, що покупець здійснює оплату поставленого зерна на розрахунковий рахунок продавця протягом одного банківського дня з моменту відвантаження товару.

Відповідно до п. 7.1. Договору за порушення терміну оплати поставленого зерна покупець сплачує на користь продавця пеню у розмірі 0.2% від суми заборгованості за кожний день прострочення, за умови здійснення розрахунку після фактичної поставки зерна

Строк дії Договору встановлено з 11.11.2016 по 31.12.2018 (п. 8.1 Договору).

На виконання умов Договору позивачем поставлявся відповідачу товар (пшениця), зокрема, згідно з видатковою накладною №с-00000205 від 11.11.2016 поставлено товар на суму 398 688,00 грн.; згідно з видатковою накладною №с-00000219 від 26.12.2016 - на суму 438 912,00 грн.; згідно з видатковою накладною №с-00000011 від 10.02.2017 - на суму 324 128,00 грн. Вказані видаткові накладні на загальну суму 1 161 728,00 грн. підписані обома сторонами без зауважень та заперечень, а також скріплені печатки господарських товариств.

Згідно з підписаним позивачем та відповідачем актом звірки взаєморозрахунків станом на 31.03.2017 відповідач не розрахувався за отриманий товар, а заборгованість останнього становить загальну вартість поставленого зерна за спірними видатковими накладними у розмірі 1 161 728,00 грн.

Водночас, враховуючи починаючі з 07.06.2017 послідовні часткові оплати відповідачем вартості отриманого за видатковою накладною №с-00000205 від 11.11.2016 зерна, загальна сума основного боргу за договором станом на дату розгляду справи становить 976 728,00 грн. (1 161 728,00 грн. - 185 000,00 грн. = 976 728,00 грн.)

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошових зобов'язань з оплати поставленого товару, у зв'язку з чим позивач вказує на існування заборгованості в розмірі 976 728,00 грн.

За змістом ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За приписами ст. ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає договір поставки №11/11/2016 від 11.11.2016 як належну підставу, у розумінні норм ст. 11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків.

За своїм змістом та правовою природою укладений сторонами договір є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Матеріалами справи (підписаними сторонами видатковими накладними від 11.11.2016, 26.12.2016 та 10.02.2017) підтверджується факт постачання позивачем товару на загальну суму 1 161 728,00 грн., внаслідок чого у відповідача виникло зобов'язання вказаний товар оплатити.

Згідно з ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 4.2. Договору передбачено, що покупець здійснює оплату за поставлений товар на розрахунковий рахунок продавця протягом одного банківського дня з моменту відвантаження товару .

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України та пункту 4.2. Договору, з огляду на факт підписання видаткових накладних покупцем, відповідач повинен був повністю оплатити поставлений товар не пізніше, ніж через 1 банківський день з моменту підписання відповідної видаткової накладної. Відтак, станом на час розгляду справи строк виконання відповідачем грошових зобов'язань, щодо яких заявлено позов, настав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Як вказує позивач, та що підтверджується наявними у матеріалах справи банківськими виписками по рахунку позивача за період з 07.06.2017 до 08.02.2018 включно, а також таблицею взаємних розрахунків за період з 01.11.2016 - 24.04.2018, відповідач розрахувався за поставлений товар лише частково у розмірі 185 000,00 грн., а заборгованість останнього становить 976 728,00 грн.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За приписами частин 1, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з частиною 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами, за визначенням частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Одночасно з цим, всупереч викладеним вище нормам закону, відповідачем не спростовано наданих позивачем доказів, зокрема, не надано до матеріалів справи будь-яких належних та допустимих доказів погашення заборгованості в розмірі 976 728,00 грн.

При цьому, судом не приймаються твердження відповідача викладені у відзиві щодо поставки позивачем товару за видатковими накладними від 26.12.2016 та 10.02.2017 не за спірним Договором, виходячи із наступного.

Як вже було встановлено судом, між сторонами у справі 11.11.2016 було укладено договір поставки зерна №11/11/2016.

Оцінивши умови Договору, в розрізі заперечень відповідача, суд дійшов висновку, що у ньому визначено, по-перше, можливість послідовного, тобто багаторазового постачання товару, та, по-друге, істотну ознаку товару, що постачається. В даному випадку мова йде про те, що товаром за умовами Договору визначено саме зерно .

Із наявних у матеріалах справи видаткових накладних від 26.12.2016 та 10.02.2017, що не визнаються відповідачем, вбачається факт поставки пшениці , ціна за тону у розмірі 2 666,67 (без ПДВ) якої відповідає ціні визначеній у видатковій накладній від 11.11.2016, що визнається відповідачем.

Враховуючи наведене вище та приймаючи до уваги те, що строк дії Договору на момент здійснення спірних поставок не закінчився, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено факту поставки позивачем товару не за Договором, а тому, позовні вимоги про стягнення заборгованості в розмірі 976 728,00 грн. підлягають задоволенню.

Також позивачем заявлено вимоги про стягнення пені в сумі 814 945,53 грн. за прострочення оплати поставленого товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) ст. 610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до частини 4 статті 231 Господарського кодексу України розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

За змістом пункту 7.1. Договору у разі несвоєчасної оплати за поставлений за цим договором товар покупець сплачує пеню в розмірі 0.2% від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Статтею 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Крім того, частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Судом встановлено, що відповідачем у встановлений строк свого обов'язку з оплати наданих послуг не виконано, чим допущено прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням зобов'язання (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), а тому позивачем правомірно заявлено вимогу про стягнення пені.

При перевірці наданого позивачем розрахунку пені судом встановлено, що Селянським (фермерським) господарством Санрайз невірно визначено дати початку та закінчення нарахування пені, що призвело до збільшення кількості днів прострочення.

При цьому суд зазначає, що правильними є заперечення відповідача щодо невірного застосування позивачем ставки пені (0,2%) з підстав перевищення розміру подвійної облікової ставки Національного банку України у відсотковому значенні.

За перерахунком суду, приймаючи до уваги вимоги статті 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань та частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, сума пені за видатковими накладними:

- від 11.11.2016 (за період порушення відповідачем грошових зобов'язань з 15.11.2016 до 14.05.2017 включно) складає 54 641,06 грн.;

- від 26.12.2016 (за період порушення відповідачем грошових зобов'язань з 28.12.2016 до 27.06.2017 включно) складає 59 075,08 грн.

- від 10.02.2017 (за період порушення відповідачем грошових зобов'язань з 14.02.2017 до 13.08.2017 включно) складає 42 127,76 грн.

Таким чином, господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог Селянського (фермерського) господарства Санрайз та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Аграрно-Переробний Комбінат Плюс заборгованості в сумі 976 728,00 грн. та пені в сумі 155 843,90 грн.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Приймаючи до уваги висновки суду про часткове задоволення позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір за розгляд даної справи в розмірі 16 988,58 грн. Судовий збір в сумі 9 886,52 грн. (за розгляд позовних вимог, які залишено без задоволення) залишається за позивачем.

Також суд відзначає, що пунктом 1 частини 1 статті 7 Закону України Про судовий збір передбачено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду у разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Враховуючи, що позивачем було зменшено майнову вимогу до суми 1 791 673,53 грн., то судовий збір за розгляд даної справи становить 26 875,10 грн., а надмірно сплаченим є судовий збір в сумі 600,00 грн. (27 475,10 грн. - 26 875,10 грн.), який може бути повернутий судом позивачу за вмотивованим клопотанням.

Керуючись ст. ст. 129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1 . Позовні вимоги Селянського (фермерського) господарства Санрайз - задовольнити частково.

2 . Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Аграрно-Переробний Комбінат Плюс (03194, м. Київ, бул. Кольцова, буд. 14А, кв. 74 ; ідентифікаційний код 39249911) на користь Селянського (фермерського) господарства Санрайз (08412, Київська обл., Переяслав-Хмельницький район, село Гайшин; ідентифікаційний код 24212882) заборгованість з оплати поставленого товару в сумі 976 728 (дев'ятсот сімдесят шість тисяч сімсот двадцять вісім) грн. 00 коп., пеню в сумі 155 843 (сто п'ятдесят п'ять тисяч вісімсот сорок три) грн. 90 коп. та судовий збір у розмірі 16 988 (шістнадцять тисяч дев'ятсот вісімдесят вісім) грн. 58 коп.

3 . У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

4. Залишити за позивачем судовий збір, сплачений при подачі позовної заяви, в сумі 9 886,52 грн.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 18.07.2018.

Суддя В.В. Князьков