Рішення
від 09.07.2018 по справі 927/500/17
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

09 липня 2018 року м. Чернігівсправа №927/500/17

Господарський суд Чернігівської області у складі судді Шморгуна В. В., розглянувши матеріали справи у відкритому судовому засіданні за участю секретаря судового засідання Дубини О.М.

За позовом: Заступника керівника Менської місцевої прокуратури Чернігівської області,

вул. Чернігівський шлях, 9, м. Мена, Чернігівська область,15600, в інтересах держави в особі

Позивача: Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області,

код ЄДРПОУ 39764881, проспект Миру, 14, м. Чернігів, 14000

до відповідача-1: Приватного акціонерного товариства "Етнопродукт",

код ЄДРПОУ 00449958, с. Ясенівка, Городнянський район, Чернігівська область, 15100

поштова адреса: вул. Троїцька, 10, м. Городня, Чернігівська область, 15100

відповідача-2: Городнянської районної державної адміністрації Чернігівської області, код ЄДРПОУ 04061889, вул. Троїцька, 10, м. Городня, Чернігівська область, 15100

Предмет спору: про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки,

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

від позивача: ОСОБА_1, начальник юридичного управління, довіреність №31-25-0.661-13423/2-17 від 25.09.2017;

від відповідача-1: ОСОБА_2, представник, довіреність №67 від 06.04.2018; ОСОБА_3, представник, довіреність №68 від 06.04.2018;

від відповідача-2: ОСОБА_4, головний спеціаліст-юрисконсульт, довіреність №01-25/658 від 30.05.2018;

за участю: ОСОБА_5 - начальник відділу Прокуратури Чернігівської області,

У судовому засіданні на підставі ч. 6 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошені вступна та резолютивна частини рішення.

ВСТАНОВИВ:

Заступник керівника Менської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області звернувся з позовом до Приватного акціонерного товариства Етнопродукт та Городнянської районної державної адміністрації Чернігівської області про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення загальною площею 525,5 га, з них: на території Городнянської міської ради - 8,9 га, на території Бутівської сільської ради - 28,6 га, на території Хотівлянської сільської ради - 488,0 га, укладеного 24.04.2002 між Городнянською районною державною адміністрацією та СВАТ Городнянське по відгодівлі худоби , правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство Етнопродукт , та зареєстрованого у Городнянському районному відділі земельних ресурсів 24.04.2002 за №1, 2, 13.

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на те, що спірний договір оренди укладено з грубим порушенням вимог діючого земельного законодавства, а саме без проведення нормативної грошової оцінки земельної ділянки у порядку, встановленому законодавством, у зв'язку з чим невірно визначений розмір орендної плати.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 23.05.2017 порушено провадження.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 07.08.2017 позовні вимоги задоволено повністю та визнано недійсним договір оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення загальною площею 525,5 га, з них: на території Городнянської міської ради - 8,9 га, на території Бутівської сільської ради - 28,6 га, на території Хотівлянської сільської ради - 488,0 га, укладений 24.04.2002 між Городнянською районною державною адміністрацією та Сільськогосподарським відкритим акціонерним товариством Городнянське по відгодівлі худоби , зареєстрований у Городнянському районному відділі земельних ресурсів 24 квітня 2002 року за № 1, 2, 13, а також стягнуто з відповідачів на користь Прокуратури Чернігівської області судовий збір.

Зазначене рішення суду від 07.08.2017 переглядалось в апеляційному та касаційному порядках.

Київським апеляційним господарським судом рішення Господарського суду Чернігівської області від 07.08.2017 залишено без змін (постанова від 21.11.2017).

Постановою Верховного суду від 07.02.2018 постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.11.2017 та рішення Господарського суду Чернігівської області від 07.08.2017 скасовано, а справу передано на новий розгляд до Господарського суду Чернігівської області в іншому складі суду.

У своїй постанові від 07.02.2018 Верховний суд дійшов висновків про те, що під час прийняття рішень, судами обох інстанцій допущені порушення норм процесуального права, які полягали у недослідженні усіх зібраних у справі доказів, встановленні обставин на підставі недопустимих доказів, а також постановленні рішень без урахування практики Європейського суду з прав людини, яка визнана в Україні джерелом права. Верховний суд вказав, що під час нового розгляду справи, суду необхідно надати належну правову оцінку наявним у матеріалах справи довідкам про проведення грошової оцінки земельних ділянок, оцінити баланс між державними інтересами та інтересами відповідача - 1 у разі ймовірного втручання у право орендаря та з урахуванням встановленого прийняти справедливе, законне та обґрунтоване рішення.

Відповідно до ч. 5 ст. 310 Господарського процесуального кодексу України висновки суду касаційної інстанції, у зв'язку з якими скасовано судові рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції під час нового розгляду справи.

Автоматизованою системою документообігу Господарського суду Чернігівської області для розгляду справи визначено суддю Шморгуна В.В.

У зв'язку з набранням чинності з 15.12.2017 нової редакції Господарського процесуального кодексу України, відповідно до п. 9 ч. 1 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

За правилами нової редакції Господарського процесуального кодексу України справа розглядається у порядку загального позовного провадження з проведенням підготовчого провадження.

Ухвалою суду від 12.03.2018 справу прийнято до розгляду, призначено підготовче засідання на 10.04.2018 та встановлено прокурору та позивачу п'ятиденний строк з дня отримання ухвали для подання додаткових письмових пояснень по суті, з урахуванням відповідних висновків Верховного суду, з наданням додаткових доказів (у разі їх наявності), а відповідачам - п'ятнадцятиденний строк з дня отримання пояснень для подання відзиву на позов, з урахуванням відповідних висновків Верховного суду.

Таким чином, перебіг строку на підготовче провадження розпочався з 12.03.2018.

Відповідно до поштового повідомлення про вручення ухвала суду від 12.03.2018 отримана Менською місцевою прокуратурою 14.03.2018.

Отже, останнім днем строку для подання Менською місцевою прокуратурою письмових пояснень є 19.03.2018.

19.03.2018 Прокуратура Чернігівської області також отримала ухвалу суду від 12.03.2018, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення.

19.03.2018, тобто у встановлений судом строк, прокурором на адресу суду направлені письмові пояснення з доказами їх відправлення іншим учасникам справи.

02.04.2018 від відповідача-1 надійшов відзив на позовну заяву з доказами його направлення іншим учасникам справи.

До початку підготовчого засідання 10.04.2018 від відповідача-2 надійшла заява (факсограма) про розгляд справи без участі представника у зв'язку з неможливістю з'явитись у судове засідання.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 Господарського процесуального кодексу України підготовче засідання проводиться за правилами, передбаченими статтями 196-205 цього Кодексу, з урахуванням особливостей підготовчого засідання, встановлених цією главою.

Згідно з нормами ст. 202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Оскільки відповідачем-2 не наведено поважних причин неможливості явки у судове засідання, підготовче засідання 10.04.2018 проводилось за відсутності відповідача-2 (його представника).

У підготовчому засіданні 10.04.2018 суд долучив до матеріалів справи письмові пояснення, надані прокурором, а спір розглядається з їх урахуванням.

Суд дійшов висновку про те, що відзив поданий у встановлений судом строк, а тому у підготовчому засіданні 10.04.2018 долучив його до матеріалів справи, а спір вирішується з його урахуванням.

У підготовчому засіданні 10.04.2018 прокурором заявлено клопотання про долучення до матеріалів справи копії листа Городнянської районної державної адміністрації від 06.04.2018 №01-26/265 щодо відсутності інформації про звернення СВАТ Городнянське по відгодівлі худоби до РДА для затвердження грошової оцінки земельних ділянок.

Прокурор пояснила, що копію листа Городнянської РДА №01-26/265 від 06.04.2018 неподано у встановлений строк (з 15.03.2018 по 19.03.2018), оскільки запит до Городнянської РДА було направлено Менською місцевою прокуратурою, а Прокуратура Чернігівської області не вважала за необхідне направляти власний запит для отримання відповідної інформації і тому ними було пропущено строк для подання даної відповіді Городнянської РДА до суду.

За приписами ч. 2 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу (ч. 4 цієї статті).

Згідно з ч. 5 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України у випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (ч. 8 цієї статті).

Відповідно до ч. 9 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними.

Доказів направлення цього листа іншим учасникам справи прокурором не надано, натомість, у підготовчому засіданні 10.04.2018 прокурором заявлено клопотання про оголошення перерви у судовому засіданні, у тому числі для направлення листа учасникам справи. Прокурор пояснила, що вказаний лист Городнянської РДА був отриманий Прокуратурою Чернігівської області лише 10.04.2018, а тому вона не могла заздалегідь направити його іншим учасникам та раніше подати до суду лист РДА.

Як вбачається з листа Городнянської районної державної адміністрації від 06.04.2018 №01-26/265, інформація надана на запит Менської місцевої прокуратури від 06.04.2018 №1907 вих-18.

Суд вважає, що наведені прокурором причини пропуску встановленого строку для подання доказів не є поважними, оскільки Менська місцева прокуратура звернулась із запитом до Городнянської районної державної адміністрації вже після встановленого законом і судом строку для подання доказів (06.04.2018, а не з 15.03.2018 по 19.03.2018), тобто у встановлений строк цих заходів вчинено не було, поважних причин їх нездійснення суду не наведено.

Господарський процес передбачає участь прокурора, а не працівника якоїсь певної прокуратури, а тому неузгодженість дій різних прокуратур (при цьому одна із них є підпорядкованою і знаходиться у структурі іншої) у судовому процесі не є поважними причинами порушення встановленого судом строку, а є внутрішніми проблемами такого учасника і не може впливати на судовий процес.

Згідно з ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 42 Господарського процесуального кодексу України встановлено не лише процесуальні права, але й процесуальні обов'язки сторін справи. Так, учасники справи зобов'язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази (п. 4 ч. 2 цієї статті).

Системний аналіз наведених правових норм у поєднанні із наведеними у ст. 13, 14 ГПК України принципах диспозитивності і змагальності сторін свідчить про настання для учасника справи таких негативних наслідків , як неврахування судом при вирішенні спору поданих доказів у разі недотримання останнім без поважних на те причин встановленого законом порядку їх подання.

Отже, Господарським процесуальним кодексом обумовлено негативні наслідки для сторін у разі неподання у встановлений строк доказів, а тому ризик настання цих негативних наслідків нормами ГПК України покладається на сторін.

У свою чергу, прийняття судом до розгляду несвоєчасно поданих доказів без поважних на те причин, а лише через неналежну підготовку сторони щодо судового розгляду справи, порушує наведені імперативні норми Господарського процесуального кодексу України та унеможливлює дотримання принципу рівності учасників справи і неупередженості суду.

За наведених обставин у їх сукупності, у підготовчому засіданні 10.04.2018 суд відмовив прокурору у прийнятті до розгляду поданої копії листа Городнянської районної державної адміністрації від 06.04.2018 №01-26/265. Таким чином, суд долучив вказану копію листа до матеріалів справи, але спір вирішується без його урахування.

Зважаючи на неможливість з'ясування усіх питань, визначених частиною другою статті 182 Господарського процесуального кодексу України, у тому числі через неявку відповідача-2, у підготовчому засіданні 10.04.2018 суд відмовив у задоволенні заяви відповідача-2 про розгляд справи без його участі та відкладав підготовче засідання до 03.05.2018.

У зв'язку з перебуванням судді Шморгуна В.В. у відпустці, підготовче засідання, призначене на 03.05.2018, не відбулось.

Ухвалою суду від 21.05.2018 продовжено строк проведення підготовчого провадження на тридцять днів, підготовче засідання призначено на 31.05.2018 та викликано у це судове засідання учасників справи.

31.05.2018 від прокурора надійшли письмові пояснення, у яких він знову просить долучити до матеріалів справи копію листа Городнянської районної державної адміністрації №01-26/265 від 06.04.2018. До пояснень додано копію вказаного листа та докази направлення цих документів іншим учасникам справи.

У підготовчому засіданні 31.05.2018 прокурор пояснила, що письмові пояснення Прокуратурою Чернігівської області подано відповідно до положень ст. 42 ГПК України, а причинами неподання до суду листа Городнянської РДА №01-26/265 від 06.04.2018 у встановлений строк є лише причини, які зазначались нею у підготовчому засіданні 10.04.2018.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Як вже зазначалось судом, останнім днем строку для подання прокурором письмових пояснень та відповідних доказів є 19.03.2018.

Оскільки письмові пояснення подані не у встановлений судом строк, прокурором не наведено суду поважних причин подання письмових пояснень після 19.03.2018 аж до підготовчого засідання 31.05.2018, суд у підготовчому засіданні 31.05.2018 на підставі положень ч. 2 ст. 118 Господарського процесуального кодексу України залишив подані Прокуратурою Чернігівської області письмові пояснення без розгляду, а спір вирішується без їх урахування.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню господарського судочинства, зокрема, подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, спрямованих на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення.

Згідно з ч. 3 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.

Враховуючи те, що рішення щодо клопотання прокурора про долучення до матеріалів справи копії листа Городнянської районної державної адміністрації відповіді № 01-26/265 від 06.04.2018 вже прийнято судом у підготовчому засіданні 10.04.2018, інших поважних причин неможливості подання до суду даного листа або навіть неможливості звернення з відповідним запитом до РДА у встановлений строк (з 15.03.2018 по 19.03.2018) прокурором не надано, а тому у підготовчому засіданні 31.05.2018 суд на підставі ч. 3 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України залишив без розгляду клопотання прокурора про долучення до матеріалів справи копії листа Городнянської районної державної адміністрації відповіді № 01-26/265 від 06.04.2018 та відповідно до положень ч. 8 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України не прийняв до розгляду вказаний лист.

У підготовчому засіданні 31.05.2018 суд постановив ухвалу, якою встановив строки для подання відповіді на відзив та заперечень: прокурору та позивачу - триденний строк з дня проголошення цієї ухвали для подання до суду та відповідачам, у порядку, визначеному ч. 1 ст. 172 Господарського процесуального кодексу України, відповіді на відзив з доданими до неї документами та відповідачам - триденний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання до суду, прокурору та позивачу, у порядку, визначеному ч. 1 ст. 172 Господарського процесуального кодексу України, заперечень з доданими до них доказами. Докази направлення заяв по суті іншим учасникам надати суду у встановлений строк.

Також у підготовчому засіданні 31.05.2018 суд постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду справи по суті на 07.06.2018.

04.06.2018 Прокуратурою Чернігівської області направлено до суду відповідь на відзив, до якої додано копію листа Городнянської районної державної адміністрації від 01.06.2018 №01-26/358 та докази направлення цих документів іншим учасникам справи.

05.06.2018 позивачем до суду подано відповідь на відзив, до якої додано фіскальні чеки про направлення рекомендованого листа на адресу відповідачів.

Відповідно до поставленої у підготовчому засіданні 31.05.2018 ухвали останнім днем строку для подання прокурором та позивачем відповіді на відзив є 04.06.2018.

Оскільки відповідь на відзив прокурором подана у встановлений судом строк, у судовому засіданні з розгляду справи по суті 07.06.2018 суд долучив її з доданими до неї документами до матеріалів справи, а спір вирішується з їх урахуванням.

У цьому ж судовому засіданні суд долучив до матеріалів справи копію листа Городнянської районної державної адміністрації від 01.06.2018 №01-26/358 та прийняв його до розгляду, оскільки, як убачається з матеріалів справи, цей лист стосується доводів, викладених у відзиві, сторони не заперечили проти долучення його до матеріалів справи, а подання такого доказу відповідає приписам ст. 166, 80 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні з розгляду справи по суті 07.06.2018 представник позивача пояснив, що позивачем подано відповідь на відзив після закінчення встановленого судом строку для її подання у зв'язку з великою завантаженістю працівників юридичного відділу Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області.

Враховуючи те, що позивачем відповідь на відзив подана після закінчення встановленого строку для її подання, велика завантаженість працівників позивача не є поважною причиною пропуску такого строку, а належних доказів надмірної завантаженості, що не дає змоги вчасно підготувати необхідні матеріали, суду не надано, у судовому засіданні з розгляду справи по суті 07.06.2018 суд відповідно до приписів ст. 118 Господарського процесуального кодексу України залишив без розгляду відповідь позивача на відзив, а спір вирішується без її урахування.

У судовому засіданні з розгляду справи по суті 07.06.2018 суд оголосив перерву до 04.07.2018 для забезпечення процесуального права відповідачів на подання заперечень.

Представник позивача був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи по суті, але у судове засідання 04.07.2018 не з'явився.

Відповідно до приписів ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України судове засідання 04.07.2018 проводилось за відсутності представника позивача.

07.06.2018 позивачем подано до суду пояснення на відповідь на відзив прокурора Чернігівської області від 04.06.2018, які містять клопотання про розгляд справи без участі представника позивача.

Оскільки Господарським процесуальним кодексом України передбачено подання пояснень на відповідь на відзив лише третьою особою, а подані позивачем пояснення за своїм змістом є заявою по суті, відповідно до ст. 161 Господарського процесуального кодексу України, у судовому засіданні з розгляду справи по суті 04.07.2018 суд розцінив такі пояснення позивача саме як відповідь на відзив. Враховуючи те, що зазначена відповідь на відзив подана не у встановлений судом строк, суд долучив подані письмові пояснення до матеріалів справи, але справа відповідно до ч. 2 ст. 118 Господарського процесуального кодексу України розглядається без їх урахування.

У судовому засіданні з розгляду справи по суті 04.07.2018 представником відповідача-1 подано клопотання про відкладення розгляду справи, оскільки 26.06.2018 Городнянською міською радою було прийнято рішення про затвердження технічної документації по визначенню нормативної грошової оцінки земельних ділянок, які є предметом спірного договору оренди, а тому є необхідність приведення даного договору оренди у відповідність вимогам чинного законодавства, що потребує часу. До поданого клопотання додано копії витягів з рішень Городнянської міської ради від 26.06.2018 та копії окремих аркушів з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок.

У судовому засіданні з розгляду справи по суті 04.07.2018 суд долучив подані представником відповідача-1 документи до матеріалів справи.

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 195, ч. 1, 4 ст. 116 Господарського процесуального кодексу України останнім днем вирішення справи по суті є 09.07.2018, а тому у судовому засідання 04.07.2018 судом, відповідно до ст. 216 Господарського процесуального кодексу України, задоволено клопотання представника відповідача-1 та постановлено ухвалу про оголошення перерви у судовому засіданні до 09.07.2018 до 12:00.

Згідно з ч. 4 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п'ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи чи вчинення відповідної процесуальної дії.

Цей термін може бути скорочений судом у випадку, коли цього вимагає терміновість вчинення відповідної процесуальної дії (огляд доказів, що швидко псуються, неможливість захисту прав особи у випадку зволікання тощо).

Оскільки останнім днем розгляду справи по сутті є 09.07.2018, тобто існує терміновість вчинення відповідної процесуальної дії, судом скорочено термін повідомлення позивача про виклик у судове засідання.

Ухвалою суду від 04.07.2018 викликано у судове засідання з розгляду справи по суті, призначене на 09.07.2018, позивача.

По суті позовних вимог прокурор у позовній заяві, посилаючись на норми ОСОБА_6 України Про плату землю , ОСОБА_6 України Про оренду землі , ОСОБА_6 України Про оцінку земель та Податкового кодексу України, зазначає, що в порушення імперативних норм вказаних правових актів технічна документація з нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки не розроблялась та не погоджувалась, на розгляд Городнянської районної ради не надавалась та останньою не затверджувалась. Прокурор вважає, що внаслідок непроведення нормативної грошової оцінки землі невірно визначений розмір орендної плати, який є істотною умовою договору оренди. Отже, на думку прокурора, недотримання сторонами договору оренди земельної ділянки істотних умов, передбачених ст. 14 ОСОБА_6 України Про оренду землі (у редакції на час укладення правочину), вимог ст. 13, 20, 23 ОСОБА_6 України Про оцінку земель , непроведення нормативної грошової оцінки землі є підставою для визнання недійсним спірного договору.

У наданих письмових поясненнях прокурор зазначає, що розрахунок вартості земельних ділянок, який зазначений у наданих відповідачем при поданні апеляційної скарги довідках, не відповідає вимогам чинного на той час законодавства. Посилаючись на положення ОСОБА_6 України Про плату за землю , який був чинним на момент виникнення спірних відносин, та ОСОБА_4 грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів, затвердженою Постановою Кабінету ОСОБА_7 України від 23.03.1995 №213, у редакції чинній на момент виникнення спірних відносин, прокурор зазначає, що грошова оцінка земельних ділянок сільськогосподарського призначення була обов'язковою для правильного визначення розміру орендної плати за землю.

Також прокурор вказує, що згідно з листом Городнянської районної державної адміністрації від 14.04.2017 №02-16/292, протоколом та рішенням 19 сесії Городнянської районної ради ІІІ скликання від 11.01.2002 та протоколом та рішенням 1 сесії Городнянської районної ради IV скликання від 23.04.2002 відомості про затвердження грошової оцінки земельних ділянок, які перебувають у користуванні ПрАТ Етнопродукт та територіях Городнянської міської ради, Бутівської та Хотівлянської сільських рад відсутні.

Прокурор вважає, що враховуючи наведене, договір не відповідає чинному на час його укладення законодавству, а тому підлягає визнанню недійсним.

Як зазначає прокурор, у зв'язку з невірно визначеним розміром орендної плати до бюджету не надходять кошти у розмірі, визначеному законодавством, чим порушуються інтереси держави.

Крім того, прокурор вважає, що у спірному договорі відсутня така істотна умова, як орендна плата, а саме її розмір та індексація, що є підставою для визнання договору недійсним.

У своїй відповіді на відзив прокурор вказує, що відповідачами не надано доказів проведення грошової оцінки спірних земельних ділянок, а відповідно до листа Городнянської районної державної адміністрації від 01.06.2018 №01-26/358 грошова оцінка земельних ділянок, розташованих на території Хотівлянської сільської ради площами 384,0 га; 64,5 га; 39,5 га; на території Бутівської сільської ради площею 28,6 га; на території Городнянської міської ради площею 8,9 га, Городнянською районною державною адміністрацією не затверджувалась; СВАТ Городнянське по відгодівлі худоби з питаннями виготовлення чи затвердження грошової оцінки вищезазначених земельних ділянок до Городнянської РДА до 12.04.2002 не зверталось.

Прокурор заперечує проти доводів відповідача-1 щодо неможливості застосування у спірних відносинах положень Господарського та Цивільного кодексів України щодо недійсності правочинів (договорів) з огляду на наступне. Частиною 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України у редакції 2003 року передбачено, що стосовно цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності. Аналогічні положення містяться і у Прикінцевих положеннях Господарського кодексу України. Оскільки права та обов'язки сторін за спірним договором продовжують існувати і на теперішній час, прокурор вважає, що до спірних правовідносин застосовуються положення Цивільного і Господарського кодексів України щодо недійсності правочинів (договорів).

Щодо застосування строків позовної давності прокурор зазначає, що на теперішній час розпорядником орендованих відповідачем-1 земельних ділянок є Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області, а не Городнянська районна державна адміністрація, і про існування спірного договору Головне управління довідалось лише після отримання позовної заяви від прокуратури, а тому вважає, що строк позовної давності не пропущено.

Представник позивача підтримав позовні вимоги прокурора та вважає, що спірний договір підлягає визнанню недійсним.

Відповідач-1 проти позову заперечує та у своєму відзиві на позовну заяву просить застосувати строк позовної давності.

Відповідач-1 зазначає, що посилання прокурора на непроведення нормативної грошової оцінки земельної ділянки та невірно визначений розмір орендної плати, що призвело до ненадходження до бюджету коштів у розмірі визначеному законодавством, як на підставу звернення з позовом про визнання договору оренди землі недійсним, є неправомірними, оскільки суперечать ст. 58 Конституції України, відповідно до якої закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Так, відповідач-1 вказує, що ОСОБА_6 України Про оренду землі , у редакції на момент укладення договору, станом на 24.04.2002, такого поняття як нормативна грошова оцінка земельної ділянки не передбачалося, як і норм абзацу п. 289.1 ст. 289 Податкового кодексу України (набрав чинності 02.02.2010) та ОСОБА_6 України Про оцінку землі (набрав чинності 11.12.2003), на які посилається прокурор у своїй позовній заяві. Отже, ст. 13 ОСОБА_6 України Про оцінку земель не поширюється на регулювання договору від 24.04.2002.

Щодо доводів прокурора про обов'язковість грошової оцінки земельних ділянок сільськогосподарського призначення на момент укладення спірного договору та відсутність відомостей щодо її затвердження, що підтверджується наданими листом Городнянської районної державної адміністрації від 14.04.2017 №02-16/292, протоколом та рішенням 19 сесії Городнянської районної ради ІІІ скликання від 11.01.2002 та протоколом та рішенням 1 сесії Городнянської районної ради IV скликання від 23.04.2002, відповідач-1 зазначає, що на той час затвердження грошової оцінки землі до повноважень Городнянської районної ради не входило, а довідки про визначення грошової оцінки видавались територіальними органами Відділу земельних ресурсів Чернігівської області.

Крім того, відповідач-1 вважає, що непроведення грошової оцінки спростовується п. 1 спірного договору, у якому зазначено розмір грошової оцінки земельних ділянок.

Перед укладенням спірного договору Городнянським районним відділом земельних ресурсів Чернігівської області 12.04.2002 були видані довідки про визначення грошової оцінки земельних ділянок, які відповідач-1 вважає належними і достатніми підставами визначення орендної плати при укладенні спірного договору.

На думку відповідача-1, чинне на момент виникнення спірних відносин законодавство не передбачало обов'язкового проведення грошової оцінки земельної ділянки при укладенні договору її оренди. Грошова оцінка земельної ділянки використовувалась орендарем при визначенні розміру орендної плати, разом з тим, останній міг застосовувати оцінку попередніх років, уточнивши її на коефіцієнти індексації.

Також відповідач-1 зазначає, що прокурором у своїх поясненнях не вказано, у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення господарського договору, якою із сторін і в якій мірі виконано зобов'язання, а також наявність наміру у кожної із сторін.

Як зазначає відповідач-1, він використовує земельну ділянку відповідно до умов договору, не допускає погіршення корисних властивостей орендованої земельної ділянки та сплачує кошти за її користування.

Стосовно зазначення прокурором доводів про невідповідність розміру орендної плати чинному законодавству, відповідач-1 вказує, що ані Городнянська районна державна адміністрація, ані Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області, ані будь-хто в інтересах останнього, не звертались до відповідача-1 з пропозицією переглянути розмір орендної плати.

Також відповідач-1 заперечує проти зазначеного прокурором розрахунку орендної плати за 2016 рік, розраховану відповідно до вимог чинного законодавства, оскільки прокурором взято середній розмір нормативної грошової оцінки 1 га ріллі, пасовищ та сіножатей на території Чернігівської області, проте бонітет земель Городнянського району є одним із найнижчих у Чернігівській області, а тому не можна брати середнє значення та застосовувати його у підрахунку для визначення розміру орендної плати.

Відповідач-1 вважає, що норми ст. 207 Господарського кодексу України, ст. 203, 215 Цивільного кодексу України, на підставі яких прокурор просить визнати спірний договір недійсним, застосуванню у спірних правовідносинах не підлягають, оскільки зазначені кодекси набрали чинності з 01.01.2004, а отже ці норми на момент вчинення спірного правочину ще не діяли.

Посилаючись на норми ст. 256, 257, 261, 267 Цивільного кодексу України, відповідач-1 вважає, що прокурор звернувся із позовною заявою після спливу трьохрічного строку позовної давності, оскільки, на його думку, прокурор і позивач як суб'єкти владних повноважень знали про зазначений договір ще у 2002 році, а тому просить застосувати строк позовної давності у цьому спорі.

Відповідач-1 заперечує проти доводів прокурора про відсутність у спірному договорі розміру орендної плати, оскільки у п. 2.3 Договору зазначено, що орендна плата вноситься орендарем щорічно у вигляді вартості земельного податку, та вважає, що вартість земельного податку і є розміром орендної плати. При цьому, відповідач-1 зазначила, що у разі, якщо б у договорі був зазначений конкретний розмір орендної плати, а у подальшому б змінився розмір або порядок нарахування земельного податку, встановлений у грошовій одиниці розмір орендної плати був би недійсним.

На питання суду щодо зазначення у спірному договорі індексації орендної плати, представник відповідача-1 відповіла, що у п. 2.3 Договору зазначено випадки перегляду розміру орендної плати, зокрема, в інших випадках, передбачених законодавчими актами. Представник відповідача-1 вважає, що в саме ці інші випадки входить також індексація орендної плати.

Від відповідача-2 жодних заяв по суті не надходило, але у судовому засіданні представник відповідача-2 заперечила проти позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи та перевіривши надані докази, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судом, розпорядженням Городнянської районної державної адміністрації від 25.03.2002 №87 надано СВАТ Городнянське по відгодівлі худоби в оренду земельні ділянки з земель державної власності площею 525,5 га, з яких по Городнянській міській раді - 8,9 га, рілля; Бутівській сільській раді - 28,6 га, рілля; по Хотівлянській сільській раді - 488,0 га, з них рілля - 384,0 га пасовище - 64,5 га, сіножаті - 39,5 га (т. 1 а.с. 15).

Згідно з довідками Городнянського районного відділу земельних ресурсів Чернігівської області від 12.04.2002 про визначення грошової оцінки земельних ділянок, які надані СВАТ Городнянське по відгодівлі худоби (т. 1 а.с. 138-140):

- грошова оцінка земельної ділянки, яка розташована на території Городнянської міської ради, цільове призначення - оренда земельної ділянка, площа земельної ділянки - 8,9 га, становить 5366,70 грн (ставка земельного податку на одиницю площі - 6,03 грн за га, розмір земельного податку - 53,667 грн);

- грошова оцінка земельної ділянки, яка розташована на території Бутівської сільської ради, цільове призначення - оренда земельної ділянка, площа земельної ділянки - 28,6 га, становить 15015,00 грн (ставка земельного податку на одиницю площі - 5,25 грн за га, розмір земельного податку - 150,15 грн);

- грошова оцінка земельних ділянок, які розташовані на території Хотівлянської сільської ради, цільове призначення - оренда земельної ділянка:

площа земельної ділянки - 384,0 га, становить 218112,00 грн (ставка земельного податку на одиницю площі - 5,68 грн за га, розмір земельного податку - 2181,12 грн);

площа земельної ділянки - 64,5 га, становить 29541,00 грн (ставка земельного податку на одиницю площі - 4,58 грн за га, розмір земельного податку - 295,41 грн);

площа земельної ділянки - 39,5 га, становить 23107,50 грн (ставка земельного податку на одиницю площі - 5,85 грн за га, розмір земельного податку - 231,075 грн).

Усього грошова оцінка земельних ділянок, які розташовані на території Хотівлянської сільської ради, становить 270760,50 грн.

У вказаних довідках зазначено, що вони складені відповідно до діючого порядку грошової оцінки землі.

24.04.2002 між Городнянською районною державною адміністрацією (далі - Орендодавець) та Сільськогосподарським відкритим акціонерним товариством Городнянське по відгодівлі худоби (далі - Орендар) укладено договір оренди земельної ділянки (далі - Договір) (т. 1 а.с.16-19).

Відповідно до п. 1 Договору власник землі - Держава в особі Городнянської районної державної адміністрації на підставі розпорядження від 27.03.2002 за №87 передає, а Орендар - СВАТ Городнянське по відгодівлі худоби набуває права на оренду земельної ділянки, що знаходяться:

на території Городнянської міської ради площею 8,9 га - ріллі;

на території Бутівської сільської ради площею 28,6 га - ріллі;

на території Хотівлянської сільської ради площею 488,0 га , у тому числі ріллі - 384,0 га; пасовищ - 64,5 га; сіножаті - 39,5 га.

Грошова оцінка земельної ділянки: на території Городнянської міської ради 8,9 га - 5366,70 грн; Бутівської сільської ради 28,6 га - 15015,00 грн; Хотівлянської сільської ради 488 га - 270760,50 грн.

Земельна ділянка передається в оренду з метою сільськогосподарського виробництва для вирощування сільськогосподарських культур (п. 2.1 Договору).

Згідно з п. 2.2 Договору його укладено на строк п'ятдесят років.

Відповідно до п. 2.3 Договору орендна плата вноситься Орендарем щорічно у вигляді вартості земельного податку, яка вноситься щомісячно до 10 числа на рахунок відповідно Городнянської міської ради, Бутівської сільської ради та Хотівлянської сільської ради.

За згодою сторін розмір орендної плати може бути переглянутий у випадках:

- зміни умов господарювання, передбачених договором;

- підвищення цін, тарифів тощо;

- погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря;

- збільшення розмірів ставки земельного податку;

- в інших випадках, передбачених законодавчими актами України.

Орендна плата справляється також у випадках, якщо орендар з поважних причин тимчасово не використовує земельну ділянку за умовами договору.

Згідно з п. 8 Договору цей Договір набирає чинності після його підписання сторонами та нотаріального посвідчення і підлягає державній реєстрації у Городнянському районному відділі земельних ресурсів.

Договір посвідчений 24.04.2002 приватним нотаріусом Городнянського районного нотаріального округу Чернігівської області ОСОБА_8 та зареєстрований у Городнянському районному відділі земельних ресурсів 24.04.2002, реєстраційний № 1, 2, 13.

Згідно з довідкою ПрАТ Етнопродукт від 28.02.2017 №34 СВАТ Городнянське по відгодівлі худоби на підставі протоколу загальних зборів № 1 від 18.08.2010 перейменовано в Приватне акціонерне товариство Етнопродукт , яке є правонаступником СВАТ Городнянське по відгодівлі худоби (т. 1 а.с. 24).

Відповідно до листа Городнянської районної державної адміністрації від 14.04.2017 № 02-16/292 протокол та рішення 19 сесії Городнянської районної ради ІІІ скликання від 11 січня 2002 року та протокол та рішення 1 сесії Городнянської районної ради ІV скликання від 23 квітня 2002 року не містять відомостей про затвердження грошової оцінки земельних ділянок, які перебувають у користуванні ПрАТ Етнопродукт на територіях Городнянської міської ради, Бутівської та Хотівлянської сільських рад (т. 1 а.с. 21).

За повідомленням Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області від 19.04.2017 №10-25-0.551-9838/2-17 середня нормативна грошова оцінка ріллі по Чернігівській області станом на 01.01.2017 становить 24423,15 грн/га (т. 1 а.с. 25).

Згідно з повідомленням Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області від 16.05.2017 №10-25-0.5-10432/2-17 середня нормативна грошова оцінка пасовищ по Чернігівській області станом на 01.01.2017 становить 7812,68 грн/га та середня нормативна грошова оцінка сіножатей по Чернігівській області станом на 01.01.2017 становить 10052,42 грн/га (т. 1 а.с. 26).

Відповідно до листа Городнянської районної державної адміністрації від 01.06.2018 №01-26/358 грошова оцінка земельних ділянок, розташованих на території Хотівлянської сільської ради площами 384,0 га; 64,5 га; 39,5 га; на території Бутівської сільської ради площею 28,6 га; на території Городнянської міської ради площею 8,9 га, Городнянською районною державною адміністрацією не затверджувалась; СВАТ Городнянське по відгодівлі худоби з питаннями виготовлення чи затвердження грошової оцінки вищезазначених земельних ділянок до Городнянської РДА до 12.04.2002 не зверталось (т. 2 а.с. 196).

Надаючи правову оцінку відносинам, що склались між сторонами, суд виходить з такого.

Земельні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Статтею 13 Конституції України встановлено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

У статті 14 Конституції України зазначено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Відповідно до ч. 2 даної статті право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності (ч. 3 ст. 78 Земельного кодексу України).

Суб'єктами права на землі державної власності згідно зі ст. 80 Земельного кодексу України є держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади.

Відповідно до ст. 124 Земельного кодексу України (тут і далі - у редакції, чинній на момент укладення спірного договору) передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Передача у власність, користування, оренду, встановлення розміру орендної плати є складовими поняття щодо розпорядження землею.

Згідно з ч. 3 ст. 122 Земельного кодексу України районні державні адміністрації на їх території передають земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів, зокрема, для сільськогосподарського використання.

Як вбачається з Договору, Орендодавцем є Городнянська районна державна адміністрація, яка на час його укладення 24.04.2002 діяла у межах повноважень, встановлених ст. 122 Земельного кодексу України.

ОСОБА_6 України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності від 6 вересня 2012 року №5308-VI, який набрав чинності 01.01.2013, внесені зміни до Земельного кодексу України і статтю 122 викладено в новій редакції, де у частині 4 зазначено, що центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

08 квітня 2011 року Президентом України видано Указ № 445/2011 "Про Державне агентство земельних ресурсів України", яким затверджено Положення про Державне агентство земельних ресурсів України.

Відповідно до п. 1 зазначеного Положення Державне агентство земельних ресурсів України (Держземагентство України) є центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів та топографо-геодезичної і картографічної діяльності, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом ОСОБА_7 України через ОСОБА_7 аграрної політики та продовольства України, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері земельних відносин та топографо-геодезичної і картографічної діяльності.

Тобто, починаючи з 01.01.2013 до Головного управління Держземагентства у Чернігівській області перейшли права щодо розпорядження землями державної власності сільськогосподарського призначення для всіх потреб.

Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області діє на підставі положення про Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області, затверджене наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 03.03.2015 №12, зареєстроване 24.04.2015 за №10641020000011941, відповідно до п. 4.1 якого головне управління розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в межах, визначених Земельним кодексом України, на території Чернігівської області, а відтак, спірні питання належать до компетенції останнього.

Таким чином, особою, яка має право вимагати визнання недійсним спірного договору є саме Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області.

Оскільки Головним управлінням Держгеокадастру у Чернігівській області, яке є розпорядником земель державної форми власності, не вжито заходів щодо усунення порушень земельного законодавства, допущених при укладенні спірного договору, прокурор звернувся із даним позовом до суду в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області, здійснюючи надані законом функції, реалізує покладені на нього від імені повноваження по захисту державних інтересів.

За приписами статті 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземним громадянам і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об'єднанням і організаціям, а також іноземним державам. Оренда земельної ділянки може бути короткостроковою - не більше 5 років та довгостроковою - не більше 50 років.

За приписами статті 3 ОСОБА_6 України Про оренду землі , у редакції, чинній на час укладання договору, оренда землі - це засноване на договорі строкове, платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Підставою для укладення договору оренди і набуття права на оренду земельної ділянки, що перебуває у комунальній або державній власності, є рішення орендодавця (ч. 2 ст. 7 ОСОБА_6 України Про оренду землі , у редакції, чинній на час укладання договору).

Згідно зі статтею 12 цього ж ОСОБА_6 договір оренди землі - це угода сторін про взаємні зобов'язання, відповідно до яких орендодавець за плату передає орендареві у володіння і користування земельну ділянку для господарського використання на обумовлений договором строк, при цьому орендна плата (частини 1, 2 статті 19 ОСОБА_6 України Про оренду землі ) за земельну ділянку - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою, її розмір, форма і строки внесення встановлюються за угодою сторін у договорі оренди.

Положеннями частин 1-3 статті 14 ОСОБА_6 України Про оренду землі , у редакції, чинній на час укладання договору, визначено, що умови договору оренди земельної ділянки не можуть суперечити законам України.

Істотними умовами договору оренди земельної ділянки є: 1) об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); 2) термін договору оренди; 3) орендна плата (розмір, індексація, форми платежу, терміни та порядок внесення і перегляду); 4) цільове призначення, умови використання і збереження якості землі; 5) умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; 6) існуючі обмеження і обтяження щодо використання земельної ділянки; 7) сторона (орендодавець чи орендар), яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; 8) відповідальність сторін. Відсутність у договорі оренди однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, порушення вимог статей 4, 5, 6, 7, 9, 13, 15 цього ОСОБА_6 є підставою для відмови у державній реєстрації договору оренди згідно зі статтею 18 цього ОСОБА_6, а також для визнання договору недійсним відповідно до законів України.

За приписами частини 1 статті 2 ОСОБА_6 України Про плату за землю (редакція чинна на час укладання договору) використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим ОСОБА_6.

Грошова оцінка земельної ділянки проводиться Державним комітетом України по земельних ресурсах за методикою, затвердженою Кабінетом ОСОБА_7 України. Грошова оцінка земельної ділянки щороку за станом на 1 січня уточнюється на коефіцієнт індексації, порядок проведення якої затверджується Кабінетом ОСОБА_7 України (стаття 23 ОСОБА_6 України Про плату за землю ).

Грошова оцінка землі застосовується для економічного регулювання земельних відносин при укладанні цивільно-правових угод, передбачених законодавством України (стаття 24 ОСОБА_6 України Про плату за землю ).

Для регулювання відносин у сфері проведення грошової оцінки земельних ділянок Кабінет ОСОБА_7 України, своє постановою, затвердив відповідну ОСОБА_4 грошової оцінки (постанова Кабінету ОСОБА_7 України Про ОСОБА_4 грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів № 213 від 23 березня 1995 року), згідно з пунктом 1 якої, грошова оцінка земель здійснюється з метою регулювання відносин при передачі землі у власність, спадщину, під заставу, при даруванні, купівлі-продажу земельної ділянки та права оренди, визначенні ставок земельного податку, ціноутворенні, обліку сукупної вартості основних засобів виробництва, визначенні розміру внеску до статутних фондів акціонерних товариств, об'єднань, кооперативів.

У подальшому було затверджено також Порядок проведення грошової оцінки (спільний Наказ Держкомзему України, Держкоммістобудування України, Мінсільгоспприроди України та Української академії аграрних наук України № 76/230325/150 від 27 листопада 1995 року), в підпункті 1.3. якого визначено, що грошова оцінка земель здійснюється з метою створення умов для економічного регулювання земельних відносин при передачі земель у власність, у спадщину, під заставу, при даруванні, купівлі-продажу земельної ділянки та права оренди, визначенні ставок земельного податку, ціноутворенні, обліку сукупної вартості основних засобів виробництва, визначенні розмірі внеску до статутних фондів колективних сільськогосподарських підприємств, спільних підприємств, акціонерних товариств, об'єднань, кооперативів.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що проведення грошової оцінки земельних ділянок було обов'язковою умовою при укладанні договорів оренди таких ділянок, як станом на сьогодні, так і станом на день укладання спірного договору.

У якості доказів проведення грошової оцінки земельних ділянок, які передані відповідачу-1 в оренду за спірним договором, ПрАТ Етнопродукт надано довідки Городнянського районного відділу земельних ресурсів Чернігівської області від 12.04.2002 про визначення грошової оцінки земельних ділянок, відповідно до яких:

Вказані розміри грошової оцінки спірних земельних ділянок зазначені також у п. 1 Договору.

Жодних інших доказів, які б підтверджували проведення грошової оцінки спірних земельних ділянок відповідачем-1 суду не надано.

Прокурор у своїх поясненнях та відповіді на відзив вказує, що грошова оцінка земельних ділянок, яка міститься у цих довідках, обрахована всупереч ОСОБА_4 грошової оцінки та всупереч Порядку проведення грошової оцінки - не затверджена.

На підтвердження того, що грошова оцінка спірних земельних ділянок не затверджувалась прокурором надано листи Городнянської районної державної адміністрації від 14.04.2017 № 02-16/292 та від 01.06.2018 №01-26/358

Так, у листі від 14.04.2017 № 02-16/292 зазначено, що протокол та рішення 19 сесії Городнянської районної ради ІІІ скликання від 11 січня 2002 року та протокол та рішення 1 сесії Городнянської районної ради ІV скликання від 23 квітня 2002 року не містять відомостей про затвердження грошової оцінки земельних ділянок, які перебувають у користуванні ПрАТ Етнопродукт на територіях Городнянської міської ради, Бутівської та Хотівлянської сільських рад.

Згідно з п. 1.7 Порядку грошової оцінки земель для організації і проведення робіт з грошової оцінки земель і встановлення їх ціни, включаючи земельні ділянки несільськогосподарського призначення, що підлягають продажу, Київська і Севастопольська міські державні адміністрації, виконкоми міських (міст обласного підпорядкування) ОСОБА_7 народних депутатів, районні державні адміністрації створюють комісії у складі спеціалістів управлінь (відділів) земельних ресурсів, сільського господарства і продовольства, містобудування і архітектури, планово-економічного, фінансового, охорони навколишнього природного середовища і ядерної безпеки, комунального господарства, сільськогосподарських й інших підприємств, працівників тих сільських, селищних та міських (міст районного підпорядкування) ОСОБА_7 народних депутатів, на території яких розташовані земельні ділянки, що приватизуються. Комісії очолюють заступники голів відповідних державних адміністрацій та виконкомів міських ОСОБА_7 народних депутатів.

Результати грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення, міст районного підпорядкування, селищ міського типу і сільських населених пунктів, у тому числі грошової оцінки і ціни земельних ділянок несільськогосподарського призначення, що підлягають продажу у цих населених пунктах та за їх межами, розглядаються і погоджуються місцевими органами Держкомзему та містобудування і архітектури. Дані грошової оцінки затверджуються районними державними адміністраціями за поданням комісій, зазначених у п.1.7 (п. 1.8 Порядку грошової оцінки земель).

Представник відповідача-2 визнала, що грошова оцінка спірних земельних ділянок не проводилась, а представник відповідача-1 не заперечує проти дійсності інформації, зазначеній у листі Городнянської районної державної адміністрації від 01.06.2018 №01-26/358.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що грошова оцінка спірних земельних ділянок не проводилась, відповідачем-1 не надано доказів її проведення відповідно до вказаного Порядку, а тому довідки Городнянського районного відділу земельних ресурсів Чернігівської області від 12.04.2002 про визначення грошової оцінки земельних ділянок не можуть вважатись належними, допустимими та достатніми доказами проведення грошової оцінки земельних ділянок.

При цьому, суд зазначає, що цим Порядком не передбачено обов'язку звернення орендаря до районної державної адміністрації з питання виготовлення та затвердження грошової оцінки.

З наведеного вбачається, що дані грошової оцінки затверджуються районними державними адміністраціями за поданням комісій, зазначених у підпункті 1.7 цього ж порядку, при цьому ці комісії створюються, зокрема, районними державними адміністраціями.

Непроведення та незатвердження грошової оцінки спірних земельних ділянок не є виною відповідача-1, оскільки її проведення та затвердження покладено на органи державної влади.

Укладаючи спірний договір оренди, відповідач-1 не міг знати про те, що грошова оцінка спірних земельних ділянок не проводилась та не затверджувалась, оскільки він звернувся до орану державної влади - Городнянського районного відділу земельних ресурсів Чернігівської області, який надав йому довідки про визначення грошової оцінки спірних земельних ділянок, та не був зобов'язаний перевіряти достовірність вказаної у довідках інформації.

Відповідно до ч. 2 ст. 14 Цивільного кодексу України особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.

За змістом частини першої статті 203, частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу, і, зокрема, коли зміст правочину суперечить ЦК України, іншим актам цивільного законодавства.

За змістом статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною ОСОБА_7 України, є частиною національного законодавства України. На розширення цього положення Основного ОСОБА_6 в статті 17 ОСОБА_6 України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції визначає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини концепція "майна" в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, тобто не обмежується власністю на матеріальні речі та не залежить від формальної класифікації у внутрішньому праві: певні інші права та інтереси, що становлять активи, також можуть вважатися "правом власності", а відтак, і "майном" ("Іатрідіс проти Греції" від 25 березня 1999 року (п. 54).

У справі "Стретч проти Сполученого Королівства" (п.32) Суд вказав, що згідно з усталеною практикою органів Конвенції, поняття майно може означати існуюче майно або активи, включаючи права вимоги, стосовно яких заявник може стверджувати, що він має принаймні законне сподівання на отримання можливості ефективно здійснити майнове право.

Також у рішенні Європейського суду з прав людини у справі Стретч проти Сполученого Королівства від 24 червня 2003 року зазначено, що наявність порушень з боку органу публічної влади при укладенні договору щодо майна не може бути підставою для позбавлення цього майна іншої особи, яка жодних порушень не вчинила. Оскільки особу позбавили права на її майно лише з тих підстав, що порушення були вчиненні з боку публічного органу, а не громадянина, в такому випадку мало місце непропорційне втручання у право заявника на мирне володіння своїм майном та відповідно відбулось порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції.

У своєму рішенні від 13 червня 1979 року у справі ОСОБА_4 Суд охарактеризував мету статті 1 Протоколу № 1 таким чином: "Визнаючи право кожного на мирне володіння своїм майном, стаття 1 Протоколу № 1, по суті, гарантує право власності.

Відповідно до встановленого прецедентного права Суду втручання у "володіння" має підтримувати "справедливий баланс" між загальними інтересами суспільства та вимогами фундаментальних прав окремої особи. Намагання забезпечити цей баланс відображено у структурі статті 1 в цілому, включаючи другий пункт. Тому мають бути витримані розумні пропорції між використаними засобами і досягнутими цілями.

Більш того, в інших сферах соціальної, фінансової та економічної політики національні органи користуються певною свободою самостійного оцінювання під час імплементації законів, що регулюють власність та договірні відносини (див. mutatis mutandis, AGOSI v. The United Kingdom, рішення від 24 жовтня 1986 року, серія А, N 108, п. 52) - п. 28 рішення у справі "Федоренко проти України" від 01 червня 2006 року.

Крім того, суд також враховує практику Європейського суду з прав людини у застосуванні статті 1 Першого протоколу до Конвенції щодо втручання держави у право на мирне володіння майном (зокрема, рішення у справах Спорронг і Льоннрот проти Швеції від 23 вересня 1982 року, Джеймс та інші проти Сполученого Королівства від 21 лютого 1986 року, Щокін проти України від 14 жовтня 2010 року, Сєрков проти України від 7 липня 2011 року, Колишній король Греції та інші проти Греції від 23 листопада 2000 року, Булвес АД проти Болгарії від 22 січня 2009 року, Трегубенко проти України від 2 листопада 2004 року, East/West Alliance Limited проти України від 23 січня 2014 року), якою напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання у право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції, а саме: чи є втручання законним; чи має воно на меті суспільний , публічний інтерес; чи є такий захід (втручання у право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

Так, втручання держави у право на мирне володіння майном є законним, якщо здійснюється на підставі закону - нормативно - правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким і передбачуваним з питань застосування та наслідків дії його норм.

Втручання є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення суспільного , публічного інтересу - втручання держави у право на мирне володіння майном може бути виправдано за наявності об'єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності. Саме національні органи влади мають здійснювати первісну оцінку наявності проблеми, що становить суспільний інтерес, вирішення якої б вимагало таких заходів. Поняття суспільний інтерес має широке значення (рішення від 23 листопада 2000 року в справі Колишній король Греції та інші проти Греції ). Крім того, ЄСПЛ також визнає, що й саме по собі правильне застосування законодавства, безперечно, становить суспільний інтерес (рішення ЄСПЛ від 2 листопада 2004 року в справі Трегубенко проти України ).

Критерій пропорційності передбачає, що втручання у право власності розглядатиметься як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов'язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. Справедлива рівновага передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, визначеною для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідного балансу не буде дотримано, якщо особа несе індивідуальний і надмірний тягар . При цьому з питань оцінки пропорційності ЄСПЛ, як і з питань наявності суспільного , публічного інтересу, визнає за державою досить широку сферу розсуду , за винятком випадків, коли такий розсуд не ґрунтується на розумних підставах.

Як зазначає відповідач-1 та не заперечується сторонами, він як орендар вже протягом багатьох років користується земельними ділянками і протягом такого строку жодних зауважень з боку орендодавця щодо непроведення грошової оцінки спірних земельних ділянок та неправильного визначення розміру орендної плати до нього не заявлялося.

Відповідач-1, виходячи із правомірності рішень і дій органів державної влади, не міг передбачати, що під час укладання угоди (15 років тому) відбулися правопорушення у вигляді непроведення грошової оцінки земельних ділянок, тим більше, що держава, реєструючи договір, офіційно визнала його права на користування такими ділянками

Однак, пославшись при зверненні з позовом на необхідність захисту суспільного інтересу щодо повернення орендарем орендодавцю земельної ділянки державної власності, прокурор не обґрунтував та не довів, що вказані заходи втручання в право особи на мирне володіння майном є сумісними із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Визнання недійсним спірного договору з підстав непроведення грошової оцінки земельних ділянок та позбавлення відповідача-1 як добросовісного орендаря земельної ділянки, який не вчинив жодних порушень при укладенні договору, а лише з тих підстав, що порушення були вчиненні з боку державного органу, призведе до непропорційного втручання у право відповідача-1 на мирне володіння своїм майном та порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції.

Отже, суд доходить висновку, що при зверненні до суду із позовом прокурором не дотримано справедливого балансу між державними інтересами та інтересами відповідача-1.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що підстави для визнання спірного договору недійсним у зв'язку з непроведенням грошової оцінки відсутні.

ОСОБА_9 України Про оцінку земель та Податкового кодексу України щодо нормативної грошової оцінки земель, на які посилається прокурор у позовній заяві, у спірних правовідносинах застосуванню не підлягають, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

ОСОБА_9 України Про оцінку земель набрав чинності 13.01.2004, а Податковий кодекс України - 01.01.2011, тобто вже після укладення спірного договору.

При цьому, дійсність договору перевіряється судом на моменту його укладення, тобто відповідно до нормативно-правових актів, які діяли на час його укладення.

Оскільки вказані нормативно-правові акти на момент укладення спірного договору ще не були чинними, їх норми у спірних правовідносинах застосуванню не підлягають, а тому суд погоджується з доводами відповідача-1 у цій частині.

Разом з тим, як вже зазначав суд, відповідно до ст. 14 ОСОБА_9 України Про оренду землі , у редакції, чинній на момент укладання договору, істотними умовами договору оренди земельної ділянки є, зокрема, орендна плата (розмір, індексація, форми платежу, терміни та порядок внесення і перегляду). Відсутність у договорі оренди однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, порушення вимог статей 4, 5, 6, 7, 9, 13, 15 цього ОСОБА_9 є підставою для відмови у державній реєстрації договору оренди згідно зі статтею 18 цього ОСОБА_9, а також для визнання договору недійсним відповідно до законів України.

За згодою сторін розмір орендної плати може бути переглянутий у випадках:

- зміни умов господарювання, передбачених договором;

- підвищення цін, тарифів тощо;

- погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря;

- збільшення розмірів ставки земельного податку;

- в інших випадках, передбачених законодавчими актами України.

Як вбачається з зазначеного пункту, у ньому лише зазначено, що оренда плата вноситься у вигляді земельного податку, проте не зазначено сам розмір орендної плати, оскільки розмір будь-якої плати, тобто грошового зобов'язання, повинен виражатись у грошових одиницях.

Інші пункти Договору також не містять розміру орендної плати.

Так, представник відповідача-1 зазначила, що у разі, якщо б у договорі був зазначений конкретний розмір орендної плати, а у подальшому б змінився розмір або порядок нарахування земельного податку, встановлений у грошовій одиниці розмір орендної плати був би недійсним.

Вказані доводи відповідача-1 відхиляються судом як необґрунтовані, оскільки п. 2.3 на такий випадок передбачено можливість перегляду розміру орендної плати саме у разі збільшення розмірів ставки земельного податку.

На підставі викладеного, судом відхиляються доводи відповідача-1 про те, що у Договорі зазначений розмір орендної плати у вигляді вартості земельного податку.

Крім того, у Договорі відсутня умова щодо індексації орендної плати.

Отже, у спірному договорі відсутні розмір орендної плати та її індексація, які були істотними умовами на час його укладання.

Відповідно до п. 2.6 Постанови Пленуму Вищого Господарського суду України №11 від 29.05.2013 Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними (далі - Постанова №11) не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено (договір, який не укладено).

У зв'язку з наведеним господарським судам необхідно встановлювати, чи є оспорюваний правочин вчиненим та з якого моменту (статті 205-210, 640 ЦК України, частини друга - п'ята, сьома статті 180 ГК України тощо).

Зокрема, не вважаються вчиненими правочини (укладеними господарські договори), в яких (за якими): відсутні передбачені законом умови, необхідні для їх укладення (не досягнуто згоди за всіма істотними для даного правочину умовами); не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства необхідна його передача; не здійснено державну реєстрацію або нотаріальне посвідчення, необхідні для його вчинення, тощо. Встановивши відповідні обставини, господарський суд відмовляє в задоволенні позовних вимог як про визнання правочину недійсним, так і про застосування наслідків недійсності правочину. Сама лише відсутність у договорі тієї чи іншої істотної умови (умов) може свідчити про його неукладення, а не про недійсність (якщо інше прямо не передбачено законом, як-от частиною другою статті 15 ОСОБА_9 України "Про оренду землі").

Водночас господарським судам необхідно враховувати таке. Визначення договору як неукладеного може мати місце на стадії укладення договору, а не за наслідками виконання його сторонами. Отже, якщо дії сторін свідчать про те, що оспорюваний договір фактично було укладено, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності його вимогам закону; це правило не стосується випадків, коли для вчинення правочину необхідні його державна реєстрація або нотаріальне посвідчення, оскільки за відсутності відповідної реєстрації чи посвідчення договір в будь-якому разі не вважається укладеним.

Оскільки, як встановлено судом, сторонами підписано договір оренди земельної ділянки від 24.04.2002, відповідно до якого відповідач-1 отримав в оренду земельні ділянки сільськогосподарського призначення, відповідач-1 користується об'єктом оренди, сплачує орендну плату та не повернув вказане майно позивачу, що визнається сторонами, тобто сторонами вчинено відповідні дії щодо передачі в оренду земельних ділянок та користування ними, суд доходить висновку, що зазначений договір оренди земельної ділянки фактично є вчиненим (укладеним).

У зв'язку з цим, у даному спорі підлягають застосуванню положення ст. 203, 215 Цивільного кодексу України, що узгоджується з приписами ч. 8 ст. 181 Господарського кодексу.

Вирішуючи питання про справедливу рівновагу між інтересами суспільства і конкретної особи суд зазначає наступне.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Трегубенко проти України» від 2 листопада 2004 року категорично ствердив, що «правильне застосування законодавства незаперечно становить «суспільний інтерес» (п. 54 рішення).

Крім того, позовні вимоги відповідають критерію законності, а саме на підставі норм ст. 16, 203, 215 Цивільного кодексу України.

Вимоги ж ОСОБА_9 України Про оренду землі , які були порушені відповідачами, відповідають вимогам доступності, чіткості, передбачуваності, офіційний текст зазначеного нормативно-правового акту в актуальному стані є публічними та загальнодоступними. Сумніви суб'єктів звернення в правильності тлумачення та застосування цих норм судами не можуть свідчити про незаконність втручання в право власності.

Отже, не може бути покладення вини у подібних відносинах виключно на органи державної влади.

За таких обставин результат розгляду судом позову по суті не суперечить загальним принципам і критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном, закладеним у статті 1 Першого протоколу Конвенції.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного суду України у справах №6-2510ц15, 6-92цс13, 6-2902цс15, 6-2903цс.

Оскільки у Договорі відсутня така істотна умова як розмір орендної плати та індексація орендної плати, суд доходить висновку, що спірний договір суперечить вимогам чинного законодавства, що є підставою для визнання його недійсним згідно зі ст. 203, 215 Цивільного кодексу України.

При цьому, суд відхиляє доводи відповідача-1 про неможливість застосовувати у даному спорі ст. 203, 215 Цивільного кодексу України, оскільки зазначений кодекс набрав чинності з 01.01.2004, тобто після вчинення спірного правочину, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 1, 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України цей Кодекс набирає чинності з 1 січня 2004 року. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Оскільки спірний договір на момент подання прокурором позову та на теперішній час є дійсним, тобто правовідносини між сторонами продовжували існувати після набрання чинності Цивільним кодексом України, тому положення цього кодексу підлягають застосуванню у спірних правовідносинах.

Як вже зазначив суд, саме дійсність договору перевіряється судом на моменту його укладення, тобто відповідно до нормативно-правових актів, які діяли на час його укладення.

Норми ст. 207 Господарського кодексу України у спірних правовідносинах застосуванню не підлягають, оскільки на момент прийняття рішення статтю 207 виключено із Господарського кодексу України.

Разом з тим, відповідачем-1 заявлено про застосування строку позовної давності, оскільки він вважає, що прокурор звернувся із позовною заявою після спливу трьохрічного строку позовної давності. На його думку, прокурор і позивач як суб'єкти владних повноважень знали про зазначений договір ще у 2002 році.

Прокурор заперечив проти застосування строку позовної давності та зазначає, що на теперішній час розпорядником орендованих відповідачем-1 земельних ділянок є Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області, а не Городнянська районна державна адміністрація, і про існування спірного договору Головне управління довідалось лише після отримання позовної заяви від прокуратури, а тому вважає, що строк позовної давності не пропущено.

Розглянувши заяву відповідача-1 про застосування строку позовної давності судом встановлено наступне.

Визначення початку відліку позовної давності міститься в статті 261 Цивільного кодексу України, зокрема, відповідно до частини 1 цієї статті перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Разом із тим частинами 3, 5 статті 53 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.

У Цивільному кодексі України позовну давність визначено як строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Тобто позовна давність встановлює строки захисту цивільних прав.

При цьому враховується припис пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, за змістом якого до позовів про визнання оспорюваного правочину недійсним, а також про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину правила ЦК України про позовну давність застосовуються за умови, коли право на подання відповідного позову виникло після 01.01.2004; до позовів же, право на подання яких виникло до зазначеної дати, застосовується попереднє законодавство про позовну давність, тобто відповідні норми ЦК Української РСР.

За змістом статтей 71, 72, 83 ЦК Української РСР позовна давність щодо вимог про визнання оспорюваного правочину недійсним встановлюється у три роки.

Згідно зі ст. 76 ЦК Української РСР перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права. Винятки з цього правила, а також підстави зупинення і перериву перебігу строків позовної давності встановлюються законодавством Союзу РСР і статтями 78 і 79 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 80 ЦК Української РСР закінчення строку позовної давності до пред'явлення позову є підставою для відмови в позові. Якщо суд, арбітраж або третейський суд визнає поважною причину пропуску строку позовної давності, порушене право підлягає захистові.

Положеннями частини 1 статті 13 Конституції України передбачено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відповідно до статті 167 Цивільного кодексу України держава діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин.

Статтею 170 Цивільного кодексу України передбачено, що держава набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Як вже встановлено судом, Орендодавцем за спірним договором є Городнянська районна державна адміністрація, яка на час його укладення 24.04.2002 діяла у межах повноважень, встановлених ст. 122 Земельного кодексу України.

Відповідно до внесених ОСОБА_9 України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності змін до Земельного кодексу України, зокрема у ч. 4 статті 122, центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Згідно з Положенням про Державне агентство земельних ресурсів України, затвердженого Указом Президента України від 08.04.2011 №445/2011 Державне агентство земельних ресурсів України (Держземагентство України) є центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів

Отже, з 01.01.2013 до Головного управління Держземагентства у Чернігівській області перейшли права щодо розпорядження землями державної власності сільськогосподарського призначення для всіх потреб.

Згідно з Постановою Кабінету ОСОБА_7 України від 10.09.2014 №442 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» та наказу Держземагенства України від 29.04.2015 №14, Головне управління Держземагенства у Чернігівській області реорганізовано шляхом приєднання до Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області, яке на даний час розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в межах, визначених Земельним кодексом України, на території Чернігівської області.

Відповідно до частин першої та п'ятої статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За приписами частини 4 статті 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Як зазначив Європейський Суд з прав людини у своїх рішеннях від 20.09.2011 у справі ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії", та від 22.10.1996 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства", позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасників Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу.

Перебіг позовної давності у справах за позовами, заявленими прокурором в інтересах держави в особі її органів, починається від дня коли про порушене право довідався або міг довідатися саме такий державний орган, а не прокурор, який звернувся з позовом до суду.

Така ж правова позиція наведена, зокрема, в постановах Верховного Суду України від 27.05.2014 у справі №3-23гс14, від 23.12.2014 у справі №3-194гс14, від 23.03.2015 у справі №3-21гс15, від 01.07.2015 у справі №6-178цс15.

Як слідує з матеріалів справи в даному випадку прокурор звернувся до суду в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області.

Отже, при вирішенні питання про пропуск позовної давності, слід виходити з того, коли про порушення прав та законних інтересів стало чи могло стати відомо саме державному органу.

Зміна розпорядника землі не може мати наслідком зміни позовної давності, оскільки повноваження державних органів здійснювати на підставі статті 13 Конституції України від імені Українського народу права власника на землю не припинялися, а передавалися від одного органу до іншого.

Оскільки держава зобов'язана забезпечити належне правове регулювання відносин і відповідальна за діяльність її органів, прийняття нормативно-правових актів не повинно ставити під сумнів стабільність цивільного обороту, підтримувати яку мають норми про позовну давність, тому, на відміну від інших учасників цивільних правовідносин, держава несе ризик спливу строку позовної давності на оскарження нею незаконних дій державних органів, зокрема шляхом укладання правочинів з порушенням вимог законодавства.

Відповідної правової позиції дотримується Верховний Суд України, зокрема, у постанові від 11.05.2016 зі справи №910/3723/14.

Судом встановлено, що на момент укладення оскаржуваного договору оренди землі уповноваженим органом держави щодо розпорядження цими землями, в силу вимог чинної на той час статті 122 та пункту 12 Розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України була Городнянська РДА. Внаслідок змін в чинному законодавстві України до Головного управління Держземагенства у Чернігівській області, повноваження якого у подальшому перейшли до позивача перейшли повноваження Городнянської РДА щодо розпорядження спірною земельною ділянкою і здійснення контролю за нею.

При цьому в спірних правовідносинах суб'єктом прав є саме держава, а не її конкретний орган, а тому зміна уповноваженого органу не змінює порядок перебігу позовної давності.

Визначаючи початок перебігу позовної давності в даній справі, слід враховувати, коли про порушене право дізналась або могла дізнатись держава в особі уповноваженого органу, а не конкретний орган, який виконував відповідні функції в той чи інший час та змінювався в результаті прийняття нових нормативних актів.

Відтак, при дослідженні питання пропуску позовної давності в даному спорі слід з'ясувати, коли про порушення своїх прав довідалася або могла дізнатись держава в особі уповноваженого органу.

Для юридичної особи (суб'єкта підприємницької діяльності) як сторони правочину (договору) днем початку перебігу позовної давності за позовом про визнання правочину (договору) недійсним слід вважати день вчинення правочину (укладання договору), оскільки він збігається із днем, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права (постанови Верховного суду України від 13.01.2016 у справі № 3-1157гс15 та від 19.08.2014 у справі № 3-59гс14)

Судом також встановлено, що про порушення прав держави уповноважений орган держави (Городнянська РДА) знав на момент укладення оскаржуваного договору, оскільки не міг не бачити, підписуючи спірний договір, шо у ньому відсутні істотні мови, встановлені законодавством, а також не міг не знати про відсутність грошової оцінки, оскільки сам і мав її затверджувати, що визнала також представник відповідача-2 у судовому засіданні.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що перебіг позовної давності необхідно рахувати з часу, коли саме Городнянська РДА дізналась або могла дізнатись про порушення прав держави, а не з моменту, коли ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області (як позивач в особі якого в інтересах держави звернувся прокурор) довідалось про порушення прав.

Для держави в особі її уповноваженого органу (Городнянської РДА) строк позовної давності за вимогами про визнання недійсним договору оренди почав свій перебіг з моменту укладення оскаржуваного договору та закінчився 24.04.2005, а тому наявні підстави для відмови у позові про визнання недійсним цього договору у зв'язку зі спливом строку позовної давності та наявності заяви відповідачів про застосування наслідків такого сливу.

За вказаних обставин у спірних правовідносинах суб'єктом прав на спірні земельні ділянки є саме держава, а не її конкретний орган, а тому зміна уповноваженого органу щодо розпорядження та управління земельними ділянками держави, не змінює порядок перебігу позовної давності.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного суду від 24.21.2018 у справі №914/801/17, від 12.04.2018 у справі №914/801/17, від 10.05.2018 у справі №914/1708/17 .

Наведене узгоджується і з приписами ст. 77 ЦК Української РСР, відповідно до якої зміна осіб у зобов'язанні не тягне за собою зміни строку позовної давності, оскільки при зміні органу, уповноваженого діяти від імені держави у подібних відносинах, відбувається лише заміна юридичної особи саме як сторони зобов'язання і до такого уповноваженого органу переходять відповідні права і обов'язки попереднього.

Суд вважає за необхідне звернути увагу, що згідно практики ЕСПЛ щодо принципів "належного урядування" і правової визначеності, відповідно до якої повноваження державних органів з перегляду власних рішень, включаючи випадки виявлення помилки, які не обмежено жодними часовими рамками, мають суттєвий негативний вплив на юридичну визначеність у сфері цивільних правовідносин, а ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу (справи "Рисовський проти України", "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки", "Гаші проти Хорватії", "Тошкуце та інші проти Румунії"), зважаючи на укладення оскаржуваного договору більш як 15 років тому, безпосередню участь уповноваженого органу держави в укладенні такого договору, а також наявну можливість у такого органу виправити свою помилку та захистити права держави шляхом визначення грошової оцінки спірної земельної ділянки та внесення відповідних змін до договору.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що позовна заява подана прокурором з пропущенням строку позовної давності.

Таким чином, заява відповідача-1 про застосування позовної давності підлягає задоволенню, а у задоволенні позовних вимог необхідно відмовити.

Доказами у справі, відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків (ч. 2 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно з ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Інші докази та пояснення учасників справи судом не приймаються, оскільки не спростовують вищевикладені висновки суду.

Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету ОСОБА_7 Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі Серявін та інші проти України вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті, що і було зроблено господарським судом при вирішенні цієї справи.

За наведених обставин у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч. 1 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України при ухваленні рішення суд вирішує як розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно з ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У випадках скасування рішення господарського суду і передачі справи на новий розгляд розподіл судового збору у справі, в тому числі й сплаченого за подання апеляційної та/або касаційної скарги або заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Аналогічна правова позиція викладена у п. 4.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України від 21.02.2013 №7.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 07.08.2017 у цій справі позовні вимоги заступника керівника Менської місцевої прокуратури задоволено повністю.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, відповідачем-1 було подано апеляційну скаргу, за розгляд якої сплачено у судовий збір у розмірі 1760,00 грн згідно з платіжним дорученням №2770 від 21.08.2017.

Відповідачем-1 подано касаційну скаргу на рішення суду від 07.08.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.11.2017, за розгляд якої ним було сплачено судовий збір у розмірі 1920,00 грн згідно з платіжним дорученням №4073 від 06.12.2017.

Оскільки постановою Верховного суду від 07.02.2018 скасовано постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.11.2017 та рішення Господарського суду Чернігівської області від 07.08.2017, а судом за результатами нового розгляду справи у позові відмовлено, суд вважає за необхідне стягнути з позивача судовий збір, сплачений відповідачем-1 за подання апеляційної та касаційної скарг.

Керуючись ст. 42, 73-80, 86, 129, 165, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. У позові відмовити повністю.

2. Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області (код ЄДРПОУ 39764881, проспект Миру, 14, м. Чернігів, 14000) на користь Приватного акціонерного товариства Етнопродукт (код ЄДРПОУ 00449958, с. Ясенівка, Городнянський район, Чернігівська область, 15100, поштова адреса: вул. Троїцька, 10, м. Городня, Чернігівська область, 15100) 1760,00 грн судового збору за подання апеляційної скарги та 1920,00 грн судового збору за подання касаційної скарги.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 19.07.2018.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного господарського суду, з урахуванням п. 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, у строки, визначені ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

Суддя В.В. Шморгун


Суд	Господарський суд Чернігівської області
Дата ухвалення рішення	09.07.2018
Оприлюднено	19.07.2018
Номер документу	75373704
Судочинство	Господарське

Скрипка І.М.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Рішеннявід 09.07.2018 по справі 927/500/17ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Судовий реєстр по справі —927/500/17

Рішення
від 09.07.2018 по справі 927/500/17
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ