Постанова

від 19.07.2018 по справі 225/462/18

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер 225/462/18 Номер провадження 22-ц/775/1028/2018

Головуючий у 1 інстанції: Геря О.Г. Єдиний унікальний номер 225/462/18

Суддя-доповідач: ОСОБА_1 Номер провадження 22-ц/775/1028/2018

Категорія: 30

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2018 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого судді Краснощокової Н.С.,

суддів: Корчистої О.І., Тимченко О.О.,

за участю секретаря Кіпрік Х.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Бахмуті Донецької області цивільну справу № 225/462/18 за позовом ОСОБА_2, в інтересах якого діє ОСОБА_3, до державного підприємства Торецьквугілля про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я за апеляційною скаргою державного підприємства Торецьквугілля на рішення Дзержинського міського суду Донецької області від 20 квітня 2018 року (суддя Геря О.Г.),

ВСТАНОВИВ:

У січні 2018 року ОСОБА_2, в інтересах якого діє ОСОБА_3, звернувся до суду з позовом до державного підприємства Торецьквугілля про відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування заявлених вимог зазначив, що в період з 24.09.2001 року по 25.01.2017 року він перебував у трудових відносинах з ДП Торецьквугілля , де працював на різних посадах з повним робочим днем на підземній роботі. Був звільнений 25.01.2017 року на підставі ст. 40 п.2 КЗпП України за станом здоров'я.

24.01.2017 року за результатами проведеного міжрайонною медико-соціальною експертною комісією м. Краматорська Донецької області огляду йому було встановлено 65 % стійкої втрати професійної працездатності, третя група інвалідності та протипоказана важка фізична праця та робота в підземних умовах у вимушених положеннях тіла, що підтверджується відповідними довідками.

Внаслідок отримання ним травми, пов'язаної з виробництвом та професійних захворювань, що призвели до стійкої втрати 65 % професійної працездатності йому завдано моральних страждань, які полягають в фізичних болях, фізичних та моральних стражданнях, у постійному фізичному нездужанні та болях в попереку, частої втомленості і роздратованості. У зв'язку з отриманими професійними захворюваннями йому необхідно докладати додаткових зусиль для організації свого життя та побуту, він вимушений нести додаткові витрати на лікування та медичні препарати, які необхідні йому для підтримання нормального фізичного стану та життєвого тонусу. Маючи постійні фізичні болі він не може в повній мірі займатись домашнім господарством і вимушений ці обов'язки перекладати на свою родину. Всі ці фактори призводять до порушення звичайних життєвих зв'язків та звичок ОСОБА_2, відображаються на його особистому житті, унеможливлюють продовження активної життєвої діяльності, приводять до сварок у родині та з оточуючими людьми, в очах яких він бачить себе неповноцінною людиною. Він не може продовжувати роботу за професією та заробляти кошти, які для нього та його родини були єдиним джерелом для існування. Просив стягнути з відповідача на його користь грошову компенсацію моральної шкоди, завданої йому внаслідок отримання професійного захворювання та стійкої втрати працездатності у розмірі 241 995 грн., яка складається з розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на законодавчому рівні за кожен відсоток стійкої втрати професійної працездатності.

Рішенням Дзержинського міського суду Донецької області від 20 квітня 2018 року позов задоволено частково. Стягнуто з ДП Торецьквугілля на користь ОСОБА_2 в відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок отримання професійного захворювання та стійкої втрати професійної працездатності 89 245 грн. та на користь держави судовий збір у розмірі 892,45 грн..

У апеляційній скарзі відповідач просить змінити рішення та задовольнити позовні вимоги ОСОБА_2 частково і стягнути на користь позивача відшкодування моральної шкоди у розмірі 19 500 грн.. Посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що позовна заява не відповідає вимогам ст. 119 ЦПК України в частині зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину, на котру позивач посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. На підставі п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року та ст. 137 ЦПК України у позовній заяві про відшкодування моральної шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується. ДП Торецьквугілля не заперечувало проти відшкодування моральної шкоди на користь позивача у розмірі 19 500 грн., але під час прийняття рішення судом не вірно застосовані принципи розумності, виваженості та справедливості і сума відшкодування у 89 245 грн. значно завищена. Крім того, у ДП Торецьквугілля на теперішній час склалось дуже тяжке фінансове становище, так, згідно з Указом Президента України № 405/2014 Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України від 14 квітня 2014 року, на території Донецької та Луганської областей оголошено проведення антитерористичної операції. У відповідності з розпорядженням КМУ від 30.10.2014 року № 1053-р Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція , місто Дзержинськ (Торецьк) є територією, де проводилась антитерористична операція. Внаслідок бойових дій в ході антитерористичної операції зупинили виробництво заводи з виготовлення вибухових речовин, що унеможливило проходження гірничих виробок та видобуток вугілля на шахтах підприємства. Труднощі з видобутком вугілля та його реалізацією призвели до погіршення фінансового стану підприємства, відсутності коштів на рахунках, відпусток без збереження заробітної плати працівників, простою, заборгованостей з виплати обов'язкових платежів та виплат, не дають змоги погодитись з великою сумою відшкодування моральної шкоди у сумі 89 245 грн. Рішення про стягнення таких великих сум, на думку відповідача, може стати прецедентом для інших стягувачів моральної шкоди з ДП Торецьквугілля , що приведе до закриття ДП Торецьквугілля . Кредиторська заборгованість ДП Торецьквугілля станом на 01.01.2018 р. складає 2 725 322 000, 00 грн., що свідчить про вкрай тяжке фінансове становище підприємства. Вважає, що визначення позивачем розміру моральної шкоди позивача у 241 995,00 грн. та прийняте рішення про стягнення 89 245,00 грн. є необґрунтованим та виходить за рамки будь-яких методик розрахунку. На думку відповідача, судом не вірно врахований принцип розумності і справедливості при прийнятті рішення по справі та 19 500,00 грн. є достатнім розміром відшкодування моральної шкоди позивачу з урахуванням засад розумності і справедливості.

В засідання апеляційного суду сторони та їх представники не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені, що підтверджено рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень - судових повісток кожній із сторін 03 липня 2018 року.

Згідно із ч.2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а рішення суду підлягає зміні в частині визначеного судом розміру відшкодування моральної шкоди та в частині розподілу судових витрат з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що позивач працював у ДП Торецьквугілля з 24 вересня 2001 року по 25 січня 2017 року на різних посадах, у тому числі гірником підземним, гірником очисного забою.

Під час роботи у відповідача 24 грудня 2014 року з позивачем стався нещасний випадок, внаслідок якого він отримав закритий перелом 1-ї плюсневої кістки лівої стопи, про що був складений акт форми Н-1, затверджений 16 січня 2015 року (а.с.15-16).

Крім того, під час роботи в умовах шкідливих виробничих факторів позивач отримав професійні захворювання: хронічну двобічну сенсоневральну приглухуватість з легким ступенем зниження слуху та хронічну радикулопатію. 05 вересня 2016 року складено акт розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (а.с.21-22).

Висновком МСЕК від 24 січня 2017 року позивачеві встановлено 65% втрати професійної працездатності за сукупністю, з яких вперше 40% втрати професійної працездатності у зв'язку із професійним захворюванням хронічною радикулопатією, вперше 15% втрати професійної працездатності у зв'язку із професійним захворюванням хронічною двобічною сенсоневральною приглухуватістю та повторно 10% втрати професійної працездатності за трудовим каліцтвом від 24 грудня 2014 року (а.с.23).

Відповідно до статті 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Статею 173 КЗпП України закріплено за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків.

Згідно ч. ч. 1, 3 ст. 13 Закону України Про охорону праці , роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

Частиною першою статті 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Суд вірно встановив фактичні обставини справи та обґрунтовано прийшов до висновку про те, що між сторонами склалися трудові правовідносини, оскільки нещасний випадок стався під час виконання позивачем трудових обов'язків та отримані ним за час роботи у відповідача професійні захворювання пов'язані з виробництвом, тому наявні підстави, передбачені ст. ст. 153, 237-1 КЗпП України, для відшкодування моральної шкоди, заподіяної з вини відповідача.

Факт ушкодження здоров'я позивача не виробництві та наявність у нього права на відшкодування моральної шкоди не заперечується і відповідачем, який оскаржує рішення лише в частині визначення розміру відшкодування моральної шкоди.

Колегія суддів погоджується з посиланнями позивача на невідповідність розміру стягнутої моральної шкоди глибині та тривалості її моральних страждань, загальним засадам розумності, виваженості та справедливості.

Позивач просив стягнути у відшкодування моральної шкоди у розмірі 241 995 грн., виходячи з одного розміру мінімальної заробітної плати за кожен відсоток стійкої втрати позивачем професійної працездатності.

Суд визначив до стягнення розмір відшкодування моральної шкоди із розрахунку розміру прожиткового мінімуму, встановленого на законодавчому рівні за кожен відсоток стійкої втрати професійної працездатності.

Однак, законом не передбачено визначення розміру відшкодування моральної шкоди у трудових правовідносинах залежно від мінімальної заробітної плати чи прожиткового мінімуму.

Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до роз'яснень, що містяться у абз. 1, 3 п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди , розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд повинен наводити в рішенні відповідні мотиви.

Беручи до уваги конкретні обставини по справі, тяжкість ушкодження здоров'я позивача, характер і тривалість його фізичних і моральних страждань, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках, ступінь вини відповідача у настанні нещасного випадку та в отриманні позивачем професійних захворювань і наслідки, що наступили, колегія суддів вважає необхідним змінити рішення суду в частині визначеного судом розміру моральної шкоди і зменшити його з 89 245 грн. до 30 000 грн., частково задовольнивши апеляційну скаргу.

Колегією суддів не може бути прийнято до уваги посилання відповідача про визначення розміру відшкодування в сумі 19 500 грн., виходячи із розміру компенсацій моральної шкоди по іншим справам, оскільки у кожному конкретному випадку враховуються обставини справи, які не є однаковими та не були досліджені в інших справах.

Слід також зменшити розмір стягненого з відповідача на користь держави судового збору у розмірі 892,45 грн., визначеного судом у розмірі 1% від стягненої суми 89 245грн., оскільки згідно з підпунктом 2 пункту 1 частини 2 статті 4 Закону України Про судовий збір ставка судового збору за подання до суду позовної заяви немайнового характеру становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто 704,80 грн. (1762 грн. :10 х 4).

В іншій частині, а саме в частині визначення судом підстав та мотивів відшкодування моральної шкоди позивачеві, рішення суду відповідає нормам матеріального та процесуального права.

За вказаних обставин апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню, а рішення суду - зміні, відповідно до положень ст. 376 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 374, 376, 381- 384 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу державного підприємства Торецьквугілля задовольнити частково.

Рішення Дзержинського міського суду Донецької області від 20 квітня 2018 року змінити в частині розміру відшкодування моральної шкоди та в частині розподілу судових витрат.

Зменшити розмір відшкодування моральної шкоди, стягнутого з державного підприємства Торецьквугілля на користь ОСОБА_2 з 89 245 грн. до 30 000 грн..

Зменшити розмір судового збору, стягнутого з державного підприємства Торецьквугілля на користь держави з 892,45 грн. до 704,80 грн..

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий: Н.С. Краснощокова

Судді: О.І. Корчиста

ОСОБА_4

Повне судове рішення складено 19 липня 2018 року.

Суддя: Н.С. Краснощокова