Рішення

від 11.07.2018 по справі 813/4320/17

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №813/4320/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 липня 2018 року

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

Головуючого судді Гулкевич І.З.

секретар судового засідання Іванес Х.О.

за участю : представників позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Керам-Декор» до Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення,-

Встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Керам-Декор» (далі - ТОВ «Керам-Декор» ) звернулося до суду з позовом до Головного управління ДФС у Львівській області (далі - ГУ ДФС у Львівській області) про скасування податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 06.11.2017 року.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на те, що відповідачем проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Керам-Декор» за наслідками якої складено Акт №1722/13-01-14-13/39322493 від 18.10.2017 року Про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Керам-Декор» (код ЄДРПОУ - 39322493) податкового законодавства за період з 29.07.2014 року по 30.06.2017 року, валютного - за період з 29.07.2014 року по 30.06.2017 року, єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування - за період з 29.07.2014 року по 30.06.2017 року (надалі - Акт перевірки). У висновках Акту перевірки зазначено ряд порушень яких, на думку Позивача, він не вчиняв.

Позивач вважає, спірне податкове повідомлення-рішення №0019631413 від 06.11.2017 року є протиправними та підлягає скасуванню.

Представники позивача у судовому засіданні підтримали позовні вимоги у повному обсязі та просили їх задовольнити.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечила, з підстав наведених у відзиві на позов та доповнень до заперечення, зазначила, що податкове повідомлення-рішення, прийняте в межах повноважень і на підставі діючого законодавства, а тому є правомірним, в зв'язку чим позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд встановив наступне.

ГУ ДФС у Львівській області проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Керам-Декор» за наслідками якої складено Акт №1722/13-01-14-13/39322493 від 18.10.2017 року Про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Керам-Декор» (код ЄДРПОУ - 39322493) податкового законодавства за період з 29.07.2014 року по 30.06.2017 року, валютного - за період з 29.07.2014 року по 30.06.2017 року, єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування - за період з 29.07.2014 року по 30.06.2017 року .

Відповідно до висновків Акту перевірки ТОВ «Керам-Декор» (код ЄДРПОУ - 39322493) допустило порушення п.п.134.1.1. п.134.1 ст.134, п.135.1 ст.135, п.137.1 ст.137, п.п.139.2.1 п.139.2 ст. 139 Податкового Кодексу України від 02.12.2010р.№ 2755-VI, із змінами і доповненнями що призвело до завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток в сумі 192 184 грн. в т.ч. за І півріччя 2017 року в сумі 192 184 грн та заниження податку на прибуток всього в сумі 93 902 грн. в т.ч. за 2015 р в сумі 31 536 грн, за 2016 р в сумі 52 920 грн та за ІІ кв. 2017 року в сумі 9 446 грн.

Також, в акті перевірки встановлено заниження показників рядка 02 декларацій з податку на прибуток підприємства «Фінансовий результат до оподаткування (прибуток або збиток), визначений у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності» в сумі 713 864 грн., в т.ч. за 2015 рік в сумі 175200 грн., за 2016 р в сумі 294000 грн., за ІІ кв. 2017 року в сумі 244664 грн.

Порушення, що склали суму заниження податку на прибуток, на думку податкового органу, полягає в наступному : товариством не надано документального підтвердження щодо використання знаку для товарів і послуг в господарській діяльності підприємства згідно ліцензійного договору №1/17 від 09.02.2017 р; в актах наданих послуг від ФОП ОСОБА_4 відсутня інформація, що підтверджує проведення робіт зазначених у додатку 1 до договору від 01.09.2016 р №ІТ-05; не збільшено фінансовий результат до оподаткування на суму сформованого резерву сумнівних боргів, що була включена до складу витрат в 2015 році.

Надалі, на підставі Акту перевірки, Відповідачем винесено податкове повідомлення - рішення : № НОМЕР_1 від 06.11.2017 року форми Р згідно якого Товариству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 93902 грн. та застосовано штрафні санкції в сумі 23476 грн.

Не погодившись з вищезазначеним податковим повідомленням-рішенням контролюючого органу, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Згідно з ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіривши законність дій та рішень відповідача, суд прийшов до висновку, що позов слід задовольнити з наступних підстав.

Судом встановлено, що між ТОВ «Керам-Декор» ( ліцензіат) та ПП «Мегакомплекс» (ліцензіар) укладено ліцензійний договір №1/17 від 09.02.2017 р про надання дозволу про використання знаку для товарів і послуг «Кераміка» . Право власності на вказаний знак для товарів і послуг належить ПП «Мегакомплекс» , що підтверджується рішенням Державної служби інтелектуальної власності від 03.10.2016 р №20560, виписки з Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг від 25.10.2016 р №28883, свідоцтва на знак для товарів і послуг №28883 від 16.12.2002 р.

Відповідно до п.3.4. договору №1/17 від 09.02.2017 р ТОВ «Керам-Декор» ( ліцензіат) за цим договором отримує право : застосовувати знак на супровідній та діловій документації, в рекламі, в мережі інтернет, у тому числі доменних іменах; застосовувати знак під час пропозиції і надання будь-якої послуги, для якої знак зареєстрований; доводити знак до загального відома таким чином, що будь-яка особа може здійснити доступ до знака з будь-якого місця і у будь-який час за їх власним вибором ( у тому числі за допомогою розміщення в інформаційній мережі Інтернет, в інших інформаційних мережах, в програмних продуктах); використовувати знак під своїм фірмовим найменуванням, своєю торгівельною маркою, логотипом, комерційним позначенням і/або будь-яким іншим засобом індивідуалізації, не забороненим законодавством України; застосовувати знак спільно зі своїми знаками для товарів і послуг.

В акті перевірки податковий орган дійшов до висновку, що посадовими особами товариства не надано документального підтвердження щодо використання товарного знаку в господарській діяльності, торговий знак «Кераміка» не використовувався в договорах купівлі-продажу, не зазначався в накладних на реалізацію товару, в договорах та іншій діловій документації, не використовувався в рекламі, відсутнє на підприємстві документальне підтвердження щодо проведеної роботи по доведенню знаку до загального відома, таким чином, що будь яка особа може здійснити доступ до знака з будь якого місця і будь який час за їх власним вибором (у тому числі за допомогою розміщення в інформаційній мережі інтернет в інших інформаційних мережах та рекламних продуктах).

Однак, таке твердження податкового органу не береться до уваги, оскільки договором не встановлено конкретного способу використання знаку для товарів і послуг - письмово, усно, схематично або у який інший спосіб.

Таким чином, укладення ліцензійного договору позивачем безпосередньо пов'язане з необхідністю використання переданого йому за цим договором знаку для товарів і послуг у своїй господарській діяльності.

Також, податковий орган під час перевірки дійшов до висновку, що позивачем в актах приймання передачі (надання послуг) не зазначено інформацію, про кількість реалізованої продукції з використанням торгового знаку, згідно п.5.3 договору, від чого здійснюється розрахунок винагороди, що не дає можливості визначити фактичну суму винагороди.

Згідно п.5.3 ліцензійного договору №1/17 від 09.02.2017 р розмір винагороди за використання знака становить 4% від суми доходу без ПДВ, одержаного від продажу продукції та наданих послуг з використанням знака, зазначених у п.2.1 даного договору.

Крім того, у п.5.5 ліцензійного договору №1/17 від 09.02.2017 р вказано, що Ліцензіат (ТОВ «Керам-Декор» ) кожного 10-того числа, наступного за звітним, складає та надає Ліцензіару (ПП «Мегакомплекс» ) звіт про обсяги проданих товарів та наданих послуг, а Ліцензіар протягом 5-ти робочих днів після отримання звіту підписує акт приймання передачі (надання послуг).

Відтак, як вбачається з ліцензійного договору №1/17 від 09.02.2017 р , в ньому не передбачено, що в Актах приймання передачі (надання послуг), якими підтверджується сума винагороди за використання знака, буде фіксуватись сума доходу чи кількість проданого товару. Вказана інформація згідно договору повинна відображатись у Звітах, наданих ліцензіатом (ТОВ «Керам-Декор» ) ліцензіату (ПП «Мегакомплекс» ). Акт приймання передачі (надання послуг), створюється та підписується сторонами з метою відображення у бухгалтерському обліку вартості наданих ліцензіаром (ТОВ «Керам-Декор» ) ліцензіату (ПП «Мегакомплекс» ) послуг, а саме підтвердження понесених витрат у Ліцензіата та отриманих доходів у Ліцензіара щодо послуг з передачі прав на використання Знака, та є підставою для відображення цих операцій у бухгалтерському обліку сторонами господарської операції.

Суд приходить до висновку, що на виконання ліцензійного договору №1/17 від 09.02.2017 р позивачем були надані послуги з передачі прав на використання знаку для товарів і послуг. Вказані послуги були прийнятті позивачем, що підтверджується Актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) №1017 від 30.06.2017 р., №826 від 31.05.2017 р., №675 від 28.04.2017 р. Оплата за надані послуги позивачем підтверджується платіжними та банківськими документами, відповідно у позивача відбулось зменшення активів, що у відповідності до пунктів 5-7 П (С)БО 16 Витрати були підставою для відображення понесених витрат у бухгалтерському обліку.

Твердження податкового органу , що позивачем в актах приймання передачі (надання послуг) не зазначено інформацію, про кількість реалізованої продукції з використанням торгового знаку, згідно п.5.3 договору, від чого здійснюється розрахунок винагороди, що не дає можливості визначити фактичну суму винагороди судом не беруться до уваги.

Також, судом встановлено, що між ТОВ «Керам-Декор» (замовник) та ФОП ОСОБА_4 (виконавець) укладено договір №ІТ-05 від 01.09.2016 р про надання послуг з адміністрування, консультування з питань інформатизації та інформаційно технічного обслуговування комп'ютерної техніки та локальної комп'ютерної мережі. Додатком до даного договору є протокол погодження переліку та вартості робіт.

Згідно додатку №1 до договору від 0.09.2016 р №ІТ-05 Протокол погодження переліку та вартості робіт наведено перелік робіт, які проводитимуться Виконавцем : планування та проектування комп'ютерної системи; опис задач з додаткової адаптації системи, їх узгодження, виконання та тестування; навчання та консультації персоналу по роботі з інформаційною системою; керування, аналіз та обрабка даних; установлення персональних комп'ютерів; інсталяція програмного забезпечення замовника, налаштування програмного забезпечення під потреби клієнта.

До перевірки надані акти здачі-приймання робіт (надання послуг) від 30.09.2016 р №10, 30.10.2016 р №23, 30.11.2016 р №27, 31.12.2016 р №32.

Податковий орган, під час перевірки дійшов до висновку, про те що в Актах здачі-приймання робіт (надання послуг) відсутня інформація про конкретну дату виконання робіт (наданні послуг), не зазначено які саме планування та проектування комп'ютерної системи проводилися, не зазначено опису задач з додаткової адаптації системи, їх узгодження, виконання та тестування, не зазначено де та коли проводились навчання та консультації персоналу по роботі з інформаційною системою; не зазначено назви системи, не зазначено аналіз та обробка яких даних проводилась, не зазначено кількості комп'ютерів, адресу де проводилася встановлення персональних комп'ютерів, не зазначено яке саме програмне забезпечення інсталювалося, не зазначено які саме налаштування програмного забезпечення проводилися.

Згідно договору №ІТ-05 від 01.09.2016 р, вартість наданих послуг розраховується з розрахунку за 1 годину надання послуг.

В судовому засіданні представник позивача пояснив, що за домовленістю сторін ФОП ОСОБА_4 вів фактаж (фіксування) витрачених годин, а за результатами місяця, якщо сторони не мають претензій щодо кількості та якості наданих послуг, підписують акт на загальну суму наданих послуг. Завдання та замовлення, які ставились перед виконавцем (ФОП ОСОБА_4М.), надавались в усній формі або надсилались електронною поштою від замовника (ТОВ «Керам-Декор» ) безпосередньо ФОП ОСОБА_4

Таким чином, на виконання договору ТОВ «Керам-Декор» були надані послуги, передбачені договором №ІТ-05 від 01.09.2016 р. Вказані послуги були прийняті позивачем, що підтверджується актами здачі-приймання робіт (надання послуг) від 30.09.2016 р №10, 30.10.2016 р №23, 30.11.2016 р №27, 31.12.2016 р №32. При цьому, складенню та підписанню Актів наданих послуг передувало подання ФОП ОСОБА_4 позивачу за підсумками місяця Технічних звітів ( від 31.12.2016р, 30.11.2016 р, 31.10.2016р, 30.09.2016р), які містили перелік послуг, наданих у звітному місяці, та кількість годин, затрачених на їх надання.

Також, представник позивача наголосив, що позивачу належить права на програмне забезпечення 1С:Підприємство 8 бухгалтерія для України. Базова версія (згідно з видатковою накладною №РН-06.09.16-002 від 06.09.2016р.), комп'ютерну програму МS Windows 10 Pro (згідно з видатковою накладною №ПС1705в7001 від 17.05.2017 р). Вказане програмне забезпечення призначене для використання та використовується позивачем у власній господарській діяльності. Замовлення від ФОП ОСОБА_4 по налаштуванню вказаного програмного забезпечення під потреби позивача, консультуванню працівників позивача по роботі із вказаним програмним забезпеченням, безпосередньо пов'язане із господарською діяльністю позивача.

Відтак, твердження податкового органу про відсутність у актах здачі-приймання робіт (надання послуг) деталізації наданих послуг (виконаних робіт) не беруться до уваги, оскільки в актах здачі-приймання робіт (надання послуг) від 30.09.2016 р №10, 30.10.2016 р №23, 30.11.2016 р №27, 31.12.2016 р №32, вказане посилання на перелік наданих послуг, який вказаний в додатку №1 до договору №ІТ-05 від 01.09.2016 р та є погоджений сторонами

Внаслідок вказаної господарської операції у позивача відбулось зменшення активів, що у відповідності до пунктів 5-7 П (С)БО 16 Витрати були підставою для відображення понесених витрат у бухгалтерському обліку.

Також, під час перевірки податковий орган прийшов до висновку, що дані фінансової звітності не відповідають даним синтетичного і аналітичного обліку ТОВ «Керам-Декор» за 2015 рік, розбіжність між даними становить 175 200,46 грн.

Представник позивача в судовому засіданні зазначив, що станом на 30.12.2015 р за даними бухгалтерського обліку ТОВ «Керам-Декор» по контрагенту ПП «Мегаком плюс» на рахунку 361 «Розрахунки з контрагентами» обліковувалась дебіторська заборгованість в сумі 627496,05 грн, що підтверджується актом звірки розрахунків на 31.12.2015 р), з яких прострочено було 175 200,46 грн.

Згідно п.2.8 наказу про облікову політику підприємства №1 від 01.01.2015 р., дебіторська заборгованість, по якій минув термін погашення, підлягає створенню резерву сумнівних боргів методом застосування абсолютної суми сумнівної заборгованості .

Таким чином, на підставі бухгалтерської довідки від 30.12.2015 р ТОВ «Керам-Декор» було віднесено до резерву сумнівних боргів дебіторську заборгованість в сумі 175 200,46 грн, що у бухгалтерського обліку було відображено проведенням: Дт 381 Резерв сумнівних боргів , Кт Сумнівні та безнадійні борги .

Згідно п.п. 134.1.1 п.134.1 ст. 134 ПК України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Основним документом, який регулює формування витрат у бухгалтерському обліку, є Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 Витрати (П(С)БУ16), затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 року № 318.

Згідно п. 4 П(С)БУ 16 об'єкт витрат - продукція, роботи, послуги або вид діяльності підприємства, які потребують визначення пов'язаних з їх виробництвом (виконанням) витрат. Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені (п. 6 П(С)БУ 16).

Згідно з п. 7 П(С)БУ 16 витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов'язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

ТОВ «Керам-Декор» у 2015 році було задекларовано 6174600,00 грн доходу, відповідно позивач скористався наданим правом, передбаченим підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 ст. 134 ПК України, не проводити коригування фінансового результату.

Відповідно до пп. 139.2.2 п. 139.2 ст. 139 Податкового кодексу України фінансовий результат до оподаткування зменшується на суму коригування (зменшення) резерву сумнівних боргів, на яку збільшився фінансовий результат до оподаткування відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.

Відтак, пп.139.2.1 п.139.2 ст.139 ПК України щодо необхідності збільшення фінансового результату до оподаткування на суму витрат на формування резерву сумнівних боргів не можуть бути застосовані до позивача.

Згідно п.44.1 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено загальне поняття та характеристика документу на підставі якого виникає право та обов'язок в платника податків на формування показників податкової, бухгалтерської та фінансової звітності. Таким документом є первинний документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Вимоги до первинного документу встановлені ст. 9 цього ж Закону та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, проведення будь-якої господарської операції підприємства фіксується та підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік.

Відповідно до ч.1 та ч. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" Метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Частинами 1, 2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: дату складання, назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Відповідно до п. 2.1 та п.2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства Фінансів України №88 від 24.05.1995 року, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі первинні документи).

Суд приходить до висновку, що наявні в матеріалах справи документи відповідають вимогам, які ставляться до первинних документів та підтверджують факт здійснення позивачем господарських операцій.

За таких обставин, наведені Відповідачем в Акті перевірки та у відзиві на позов факти вчинення порушень податкового законодавства ТОВ «Керам-Декор» документально не підтверджені.

Наведене дозволяє суду прийти до висновку, що позивачем не вчинялись порушення податкового законодавства на підставі яких винесене спірне податкове повідомлення - рішення, відтак, останнє, не може вважатись правомірним, оскільки не відповідає критерію обґрунтованості (п.3 ч.2 ст.2 КАС України).

Згідно статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах субєкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно зі ст. 249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно зясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги ТОВ Західна аграрна компанія підлягають задоволенню.

Щодо судових витрат, то, у відповідності до вимог ч.3 ст.139 КАС України, такі належить присудити на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 262-263, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд, -

Вирішив:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Львівській області №0019631413 від 06.11.2017 р.

Стягнути з Головного управління ДФС у Львівській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Керам-Декор» ( вул. Київська, 24, с. Малехів, Жовківський район, Львівська область, ЄДРПОУ 39322493) судовий збір в сумі 1 760 (одна тисяча сімсот шістдесят) грн. 67 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Гулкевич І.З.