Постанова

від 12.11.2018 по справі 813/4320/17

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2018 рокуЛьвів№ 857/634/18

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Сапіги В.П.,

суддів: Запотічного І.І., Кузьмича С.М.,

за участі: секретаря судових засідань Герман О.В.,

представник позивача Семенюти Д.В.,

представник відповідача Гурняк О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11 липня 2018 року, ухвалене під головуванням судді Гулкевич І.З. у відкритому судовому засіданні в м.Львові, у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Керам-Декор" до Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Керам-Декор" (далі - ТОВ "Керам-Декор") звернулося в суд з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Львівській області (далі - ГУ ДФС у Львівській області) про скасування податкового повідомлення-рішення № 0019631413 від 06 листопада 2017 року.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що відповідачем проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ "Керам-Декор" за наслідками якої складено акт, у висновках якого зазначено ряд порушень, яких товариство не вчиняло.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 11.07.2018 позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Львівській області №0019631413 від 06.11.2017.

Не погоджуючись з таким рішення, його оскаржило ГУ ДФС у Львівській області, подавши апеляційну скаргу. Просить скасувати оскаржуване рішення та постановити нове, яким відмовити повністю в задоволені позовних вимог.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що суд першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення неповно та неправильно встановив обставини справи, при тому порушив норми матеріального та процесуального права, що призвело до винесення незаконного судового рішення.

На апеляційну скаргу відповідача позивачем подано відзив, в якому ТОВ "Керам-Декор" зазначив, що заперечує проти вимог та доводів апеляційної скарги, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, прийнятим на підставі всебічно та об'єктивно встановлених обставин справи з повним додержанням норм матеріального і процесуального права. Просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги законність та обґрунтованість судового рішення, повноту встановлення обставин справи, застосування норм матеріального і процесуального права, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ГУ ДФС у Львівській області проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ "Керам-Декор", за наслідками якої складено акт №1722/13-01-14-13/39322493 від 18.10.2017 Про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ "Керам-Декор" (код ЄДРПОУ - 39322493) податкового законодавства за період з 29.07.2014 по 30.06.2017, валютного - за період з 29.07.2014 по 30.06.2017, єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування - за період з 29.07.2014 по 30.06.2017 , у висновках якого зазначено про допущення ТОВ "Керам-Декор" (код ЄДРПОУ - 39322493) порушення п.п.134.1.1. п.134.1 ст.134, п.135.1 ст.135, п.137.1 ст.137, п.п.139.2.1 п.139.2 ст. 139 Податкового Кодексу України, що призвело до завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток в сумі 192 184 грн, в т.ч. за І півріччя 2017 року в сумі 192 184 грн та заниження податку на прибуток всього в сумі 93 902 грн в т.ч. за 2015 рік в сумі 31 536 грн, за 2016 рік в сумі 52 920 грн та за ІІ квартал 2017 року в сумі 9 446 грн.

Актом перевірки також встановлено заниження показників рядка 02 декларацій з податку на прибуток підприємства "Фінансовий результат до оподаткування (прибуток або збиток), визначений у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності" в сумі 713 864 грн, в т.ч. за 2015 рік в сумі 175200 грн, за 2016 рік в сумі 294000 грн, за ІІ квартал 2017 року в сумі 244664 грн.

Порушення, що склали суму заниження податку на прибуток, на думку податкового органу, полягає в наступному: товариством не надано документального підтвердження щодо використання знаку для товарів і послуг в господарській діяльності підприємства згідно ліцензійного договору №1/17 від 09.02.2017; в актах наданих послуг від ФОП ОСОБА_4 відсутня інформація, що підтверджує проведення робіт, зазначених у додатку 1 до договору від 01.09.2016 №ІТ-05; не збільшено фінансовий результат до оподаткування на суму сформованого резерву сумнівних боргів, що була включена до складу витрат в 2015 році.

На підставі акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 0019631413 від 06.11.2017 форми Р , згідно якого ТОВ "Керам-Декор збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 93902 грн та застосовано штрафні санкції в сумі 23476 грн.

Не погодившись з винесеним податковим повідомленням-рішенням, ТОВ "Керам-Декор звернулося із позовом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що наявні в матеріалах справи документи відповідають вимогам, які ставляться до первинних документів та підтверджують факт здійснення позивачем господарських операцій, а наведені відповідачем в акті перевірки факти вчинення порушень податкового законодавства ТОВ "Керам-Декор" документально не підтверджені.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 КАС України законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.

Згідно п.44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Абзацом другим пункту 44.1 ст. 44 ПК України визначено, що платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно пункту 44.2 ст. 44 ПК України для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено загальне поняття та характеристика документу на підставі якого виникає право та обов'язок в платника податків на формування показників податкової, бухгалтерської та фінансової звітності. Таким документом є первинний документ, який містить відомості про господарську операцію.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, проведення будь-якої господарської операції підприємства фіксується та підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік.

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Частинами 1, 2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: дату складання, назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Відповідно до п. 2.1 та п.2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства Фінансів України №88 від 24.05.1995 року, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі первинні документи).

Основним документом, який регулює формування витрат у бухгалтерському обліку, є Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 Витрати , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 року № 318 (далі - П(С) БО16 Витрати ).

Згідно абзацу п'ятого пункту 4 П(С)Б0 16 Витрати об'єкт витрат - продукція, роботи, послуги або вид діяльності підприємства, які потребують визначення пов'язаних з їх виробництвом (виконанням) витрат.

У відповідності до пунктів 5 - 7 П(С)БУ 16 Витрати витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов'язань. Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені. Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов'язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Матеріалами справи встановлено, що між ТОВ "Керам-Декор" ( ліцензіат) та ПП "Мегакомплекс" (ліцензіар) укладено ліцензійний договір №1/17 від 09.02.2017 р про надання дозволу про використання знаку для товарів і послуг "Кераміка". Право власності на вказаний знак для товарів і послуг належить ПП "Мегакомплекс", що підтверджується рішенням Державної служби інтелектуальної власності від 03.10.2016 р №20560, виписки з Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг від 25.10.2016 р №28883, свідоцтва на знак для товарів і послуг №28883 від 16.12.2002 р.

Відповідно до п.3.4. договору №1/17 від 09.02.2017 р ТОВ "Керам-Декор" ( ліцензіат) за цим договором отримує право : застосовувати знак на супровідній та діловій документації, в рекламі, в мережі інтернет, у тому числі доменних іменах; застосовувати знак під час пропозиції і надання будь-якої послуги, для якої знак зареєстрований; доводити знак до загального відома таким чином, що будь-яка особа може здійснити доступ до знака з будь-якого місця і у будь-який час за їх власним вибором ( у тому числі за допомогою розміщення в інформаційній мережі Інтернет, в інших інформаційних мережах, в програмних продуктах); використовувати знак під своїм фірмовим найменуванням, своєю торгівельною маркою, логотипом, комерційним позначенням і/або будь-яким іншим засобом індивідуалізації, не забороненим законодавством України; застосовувати знак спільно зі своїми знаками для товарів і послуг.

Таким чином, укладення ліцензійного договору позивачем безпосередньо пов'язане з необхідністю використання переданого йому за цим договором знаку для товарів і послуг у своїй господарській діяльності.

В акті перевірки податковий орган дійшов до висновку, що посадовими особами товариства не надано документального підтвердження щодо використання товарного знаку в господарській діяльності, торговий знак "Кераміка" не використовувався в договорах купівлі-продажу, не зазначався в накладних на реалізацію товару, в договорах та іншій діловій документації, не використовувався в рекламі, відсутнє на підприємстві документальне підтвердження щодо проведеної роботи по доведенню знаку до загального відома, таким чином, що будь яка особа може здійснити доступ до знака з будь якого місця і будь який час за їх власним вибором (у тому числі за допомогою розміщення в інформаційній мережі інтернет в інших інформаційних мережах та рекламних продуктах).

Суд першої інстанції таке твердження податкового органу вірно не взяв до уваги, оскільки договором не встановлено конкретного способу використання знаку для товарів і послуг - письмово, усно, схематично або у який інший спосіб.

Щодо доводів податкового органу, що позивачем в актах приймання передачі (надання послуг) не зазначено інформацію про кількість реалізованої продукції з використанням торгового знаку згідно п.5.3 договору, від чого здійснюється розрахунок винагороди, що не дає можливості визначити фактичну суму винагороди, колегія суддів апеляційного суду враховує наступне.

Відповідно до п.5.3 ліцензійного договору №1/17 від 09.02.2017 розмір винагороди за використання знака становить 4% від суми доходу без ПДВ, одержаного від продажу продукції та наданих послуг з використанням знака, зазначених у п.2.1 даного договору.

Згідно п.5.5 ліцензійного договору №1/17 від 09.02.2017 Ліцензіат (ТОВ "Керам-Декор") кожного 10-того числа, наступного за звітним, складає та надає Ліцензіару (ПП "Мегакомплекс") звіт про обсяги проданих товарів та наданих послуг, а Ліцензіар протягом 5-ти робочих днів після отримання звіту підписує акт приймання передачі (надання послуг).

Як видно з ліцензійного договору №1/17 від 09.02.2017, ним не передбачено, що в актах приймання передачі (надання послуг), якими підтверджується сума винагороди за використання знака, буде фіксуватись сума доходу чи кількість проданого товару. Вказана інформація згідно договору повинна відображатись у Звітах, наданих ліцензіатом (ТОВ "Керам-Декор") ліцензіату (ПП "Мегакомплекс"). Акт приймання передачі (надання послуг) створюється та підписується сторонами з метою відображення у бухгалтерському обліку вартості наданих ліцензіаром (ТОВ "Керам-Декор") ліцензіату (ПП "Мегакомплекс") послуг, а саме підтвердження понесених витрат у Ліцензіата та отриманих доходів у Ліцензіара щодо послуг з передачі прав на використання Знака, та є підставою для відображення цих операцій у бухгалтерському обліку сторонами господарської операції.

З врахуванням встановлено суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що на виконання ліцензійного договору №1/17 від 09.02.2017 позивачем були надані послуги з передачі прав на використання знаку для товарів і послуг. Вказані послуги були прийнятті позивачем, що підтверджується Актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) №1017 від 30.06.2017, №826 від 31.05.2017, №675 від 28.04.2017. Оплата за надані послуги позивачем підтверджується платіжними та банківськими документами, відповідно у позивача відбулось зменшення активів, що у відповідності до пунктів 5-7 П (С)БО 16 Витрати були підставою для відображення понесених витрат у бухгалтерському обліку.

Також судом встановлено, що між ТОВ "Керам-Декор" (замовник) та ФОП ОСОБА_4 (виконавець) укладено договір №ІТ-05 від 01.09.2016 про надання послуг з адміністрування, консультування з питань інформатизації та інформаційно-технічного обслуговування комп'ютерної техніки та локальної комп'ютерної мережі. Додатком до даного договору є протокол погодження переліку та вартості робіт.

Згідно додатку №1 до договору від 0.09.2016 р №ІТ-05 Протокол погодження переліку та вартості робіт наведено перелік робіт, які проводитимуться Виконавцем : планування та проектування комп'ютерної системи; опис задач з додаткової адаптації системи, їх узгодження, виконання та тестування; навчання та консультації персоналу по роботі з інформаційною системою; керування, аналіз та обробка даних; установлення персональних комп'ютерів; інсталяція програмного забезпечення замовника, налаштування програмного забезпечення під потреби клієнта.

До перевірки надані акти здачі-приймання робіт (надання послуг) від 30.09.2016 №10, 30.10.2016 №23, 30.11.2016 №27, 31.12.2016 №32.

Під час перевірки податковий орган дійшов до висновку про те, що в Актах здачі-приймання робіт (надання послуг) відсутня інформація про конкретну дату виконання робіт (наданні послуг), не зазначено які саме планування та проектування комп'ютерної системи проводилися, не зазначено опису задач з додаткової адаптації системи, їх узгодження, виконання та тестування, не зазначено де та коли проводились навчання та консультації персоналу по роботі з інформаційною системою; не зазначено назви системи, не зазначено аналіз та обробка яких даних проводилась, не зазначено кількості комп'ютерів, адресу де проводилася встановлення персональних комп'ютерів, не зазначено яке саме програмне забезпечення інсталюваалося, не зазначено які саме налаштування програмного забезпечення проводилися.

Відповідно до договору №ІТ-05 від 01.09.2016 вартість наданих послуг розраховується з розрахунку за 1 годину надання послуг.

Згідно пояснень представника позивача, що за домовленістю сторін ФОП ОСОБА_4 вів фактаж (фіксування) витрачених годин, а за результатами місяця, якщо сторони не мають претензій щодо кількості та якості наданих послуг, підписують акт на загальну суму наданих послуг. Завдання та замовлення, які ставились перед виконавцем (ФОП ОСОБА_4.), надавались в усній формі або надсилались електронною поштою від замовника (ТОВ "Керам-Декор") безпосередньо ФОП ОСОБА_4

За матеріалами справи на виконання договору ТОВ "Керам-Декор" були надані послуги, передбачені договором №ІТ-05 від 01.09.2016, які були прийняті позивачем, що підтверджується актами здачі-приймання робіт (надання послуг) від 30.09.2016 №10, 30.10.2016 №23, 30.11.2016 №27, 31.12.2016 №32. При цьому, складенню та підписанню Актів наданих послуг передувало подання ФОП ОСОБА_4 позивачу за підсумками місяця Технічних звітів від 31.12.2016, 30.11.2016, 31.10.2016, 30.09.2016, які містили перелік послуг, наданих у звітному місяці та кількість годин, затрачених на їх надання.

Також представник позивача звернув увагу, що позивачу належить права на програмне забезпечення 1С: Підприємство 8 бухгалтерія для України. Базова версія (згідно з видатковою накладною №РН-06.09.16-002 від 06.09.2016), комп'ютерну програму МS Windows 10 Pro (згідно з видатковою накладною №ПС1705в7001 від 17.05.2017). Вказане програмне забезпечення призначене для використання та використовується позивачем у власній господарській діяльності. Замовлення від ФОП ОСОБА_4 по налаштуванню вказаного програмного забезпечення під потреби позивача, консультуванню працівників позивача по роботі із вказаним програмним забезпеченням, безпосередньо пов'язане із господарською діяльністю позивача.

Отже, твердження податкового органу про відсутність у актах здачі-приймання робіт (надання послуг) деталізації наданих послуг (виконаних робіт) не знайшли свого підтвердження, оскільки в актах здачі-приймання робіт (надання послуг) від 30.09.2016 №10, 30.10.2016 №23, 30.11.2016 №27, 31.12.2016 №32, вказане посилання на перелік наданих послуг, який вказаний в додатку №1 до договору №ІТ-05 від 01.09.2016, є погоджений сторонами.

На підставі вказаної господарської операції у позивача відбулось зменшення активів, що у відповідності до пунктів 5-7 П (С)БО 16 Витрати були підставою для відображення понесених витрат у власному бухгалтерському обліку.

Також, під час перевірки податковий орган прийшов до висновку, що дані фінансової звітності не відповідають даним синтетичного і аналітичного обліку ТОВ "Керам-Декор" за 2015 рік, розбіжність між даними становить 175200,46 грн.

Разом з тим, такі висновки контролюючого органу є безпідставними та необґрунтованими, оскільки ґрунтуються на припущеннях.

Як судом встановлено, станом на 30.12.2015 за даними бухгалтерського обліку ТОВ "Керам-Декор" по контрагенту ПП "Мегаком плюс" на рахунку 361 "Розрахунки з контрагентами" обліковувалась дебіторська заборгованість в сумі 627496,05 грн, що підтверджується актом звірки розрахунків на 31.12.2015), з яких прострочено було 175200,46 грн.

Згідно п.2.8 наказу про облікову політику підприємства №1 від 01.01.2015 дебіторська заборгованість, по якій минув термін погашення, підлягає створенню резерву сумнівних боргів методом застосування абсолютної суми сумнівної заборгованості .

Таким чином, на підставі бухгалтерської довідки від 30.12.2015 р ТОВ "Керам-Декор" було віднесено до резерву сумнівних боргів дебіторську заборгованість в сумі 175200,46 грн, що у бухгалтерського обліку було відображено проведенням: Дт 381 Резерв сумнівних боргів , Кт Сумнівні та безнадійні борги .

Згідно п.п. 134.1.1. п.134.1. ст. 134 ПК України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

ТОВ "Керам-Декор" у 2015 році було задекларовано 6174600,00 грн доходу, відповідно позивач скористався наданим правом, передбаченим підпунктом 134.1.1. пункту 134.1. ст. 134 ПК України, не проводити коригування фінансового результату.

Згідно пп. 139.2.1. п. 139.2. ст. 139 ПК України фінансовий результат до оподаткування збільшується: на суму витрат на формування резерву сумнівних боргів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності; на суму витрат від списання дебіторської заборгованості понад суму резерву сумнівних боргів.

Відповідно до пп. 139.2.2. п. 139.2. ст. 139 ПК України фінансовий результат до оподаткування зменшується на суму коригування (зменшення) резерву сумнівних боргів, на яку збільшився фінансовий результат до оподаткування відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.

Сума, яка описана контролюючим органом, як завищення витрат, на законних підставах включена позивачем до складу витрат у визначенні фінансового результату підприємства, а отже, положення пп.139.2.1. п.139.2. ст.139 ПК України щодо необхідності збільшення фінансового результату до оподаткування на суму витрат на формування резерву сумнівних боргів не можуть бути застосовані до позивача.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Колегія суддів вважає, позивач виконав свій обов'язок щодо доведення обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, надавши суду всі документи, які відповідають вимогам первинних документів та підтверджують факт здійснення позивачем господарських операцій. Натомість відповідач не виконав свій обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, з огляду на що таке підлягає скасуванню.

Підстави для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення - без змін визначені ч. 1 ст. 316 КАС України, за якою суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів не вбачає підстав для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції, яке ухвалене з повним та правильним з'ясуванням обставин справи, з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не впливають на правомірність висновків суду першої інстанції.

Керуючись статтями 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області залишити без задоволення.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11 липня 2018 року у справі № 813/4320/17 - без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя В. П. Сапіга судді І. І. Запотічний С. М. Кузьмич Повне судове рішення складено 13.11.2018.