Постанова

від 18.07.2018 по справі 820/6273/17

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 липня 2018 р. м. ХарківСправа № 820/6273/17

Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії :

головуючого судді: Мінаєвої О.М.

суддів: Бенедик А.П. , Бартош Н.С.

за участю секретаря судового засідання Шалаєвої І.Т.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27.04.2018 по справі № 820/6273/17, суддя Мар'єнко Л.М., м. Харків

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Елме Транс Україна"

до Головного управління ДФС у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ТОВ "Елме Транс Україна" ( надалі - позивач) звернувся до суду з позовною заявою до Головного управління ДФС у Харківській області (надалі відповідач), в якій просив суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 24.11.2017 р. №0000521405, №0000501405, №0000511405.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 27.04.2018 р. зазначений позов задоволено.

Скасовано податкові повідомлення - рішення Головного управління Державної фіскальної служби України у Харківській області від 24.11.2017 № 0000521405, від 24.11.2017 №0000501405, від 24.11.2017 №0000511405.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначає доводи щодо правомірності прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому, посилаючись на безпідставність вимог апеляційної скарги, просить оскаржуване рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що

ТОВ "Елме транс Україна" має ліцензію Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті від 22.04.2013 р. серії АЕ №264741 на надання послуг з перевезення пасажирів і небезпечних вантажів автомобільним транспортом, строк дії ліцензії з 26.10.2011 р. - необмежений.

Відповідно до Виписки від 02.12.2016 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань основним видом діяльності ТОВ "Елме Транс Україна" є вантажний автомобільний транспорт.

ГУ ДФС у Харківській області проведена планова виїзна перевірка ТОВ "Елме Транс Україна" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2015 р. по 31.03.2017 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 р. по 31.03.2017 р.

За результатами планової виїзної перевірки складено акт від 19.06.2017 р. №5023/20-40-14-01-08/37763776 (т.1, а.с.26-114), у висновках якого встановлено порушення вимог, зокрема, п. 44.1 ст.44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, чим занижено податок на прибуток на загальну суму 184987 грн., у т.ч. за 2015 рік у сумі 184987 грн, зменшено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 3162226,00 грн; п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України щодо заниження податку на додану вартість у розмірі 130198,00 грн, в т.ч. за січень 2015 року на суму 16872 грн, та за березень 2017 року на суму 113326 грн, а також завищення суми від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у розмірі 714238,00 грн, в т.ч. за березень 2017 року на суму 714238 грн.

На підставі висновків, викладених в акті перевірки, ГУ ДФС у Харківській області винесені податкові повідомлення - рішення від 31.07.2017 р. № 0001841401, №0001831401, №0001821401 та №0001811401.

Зазначені податкові повідомлення - рішення були оскаржені позивачем в адміністративному порядку до ДФС України (т.1, а.с.117-120).

Рішенням ДФС України від 16.11.2017 р. №26473/6/99-99-11-01-01-25 скасовано податкові повідомлення-рішення від 31.07.2017 р. № 0001841401, №0001831401, №0001821401 та №0001811401 в частині донарахування податків та зменшення від'ємного значення по операції з придбання послуг у ПТ Елме Транс (Естонія), а також в частині встановленої арифметичної помилки, а в іншій частині зазначені податкові повідомлення - рішення залишено без змін, а скаргу - частково задоволено (т.1, а.с.122-133).

Враховуючи рішення ДФС України від 16.11.2017 р. №26473/6/99-99-11-01-01-25, ГУ ДФС у Харківській області винесені податкові повідомлення-рішення, а саме:

- від 24.11.2017 р. №0000521405, яким зменшено суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду в розмірі 466963 грн. (т.1, а. с.134-135);

- від 24.11.2017 р. №0000501405, яким збільшено суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 177499,25 грн, в т.ч. за основним платежем - 173727 грн. та штрафними санкціями - 3772,25 грн. (т.1, а. с.136);

- від 24.11.2017 р. №0000511405, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за грудень 2016 у розмірі 1111540 грн, за березень 2017 у розмірі 2111601 грн. (т.1, а. с.137).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з обгрунтованості позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з наступних підстав.

Надаючи оцінку висновкам контролюючого органу, колегія суддів виходить з того, що правові наслідки в податковому обліку платника податків створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту укладених платником податку договорів.

Таким чином, в даному випадку дослідженню підлягає реальність господарських операцій, добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах.

Так, відповідно до висновків податкового органу, по взаємовідносинах позивача з ФОП ОСОБА_2 відсутній факт реального вчинення господарських операцій та, як наслідок, безпідставно сформовані витрати по рядку 2050 "Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг)". Водночас, податковим органом зазначено про відсутність у позивача розумних економічних або інших причин (ділової мети) при здійсненні господарських операцій із ФОП ОСОБА_2

Підпунктом 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що господарською діяльністю є діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Мета отримання доходу як кваліфікуюча ознака господарської діяльності кореспондує з вимогою щодо наявності розумної економічної причини (ділової мети) під час здійснення господарської діяльності. Оскільки господарська діяльність складається із сукупності господарських операцій платника податку, які є формою здійснення господарської діяльності, то розумна економічна причина має бути наявною в кожній господарській операції. Лише в такому разі та чи інша операція може вважатись вчиненою в межах господарської діяльності платника податку та лише за таких умов платник має право на врахування в податковому обліку наслідків відповідних господарських операцій.

Таким чином, лише господарські операції, здійснені за наявності розумних економічних причин (ділової мети), є такими, що вчинені в межах господарської діяльності.

За правилами підпункту 14.1.231 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України розумна економічна причина (ділова мета) - це причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Отже, будь-яка операція платника повинна бути спрямована на отримання позитивного економічного ефекту, тобто на приріст (збереження) активів платника (їх вартість), а так само створення умов для такого приросту (збереження) в майбутньому.

При цьому, економічний ефект не обов'язково повинен спостерігатися негайно після вчинення операції. Не виключено, що такий ефект настане в майбутньому, а також не виключено, що в результаті об'єктивних причин економічний ефект може не настати взагалі.

З матеріалів справи встановлено, що між ТОВ Елме Транс Україна (замовник) та ФОП ОСОБА_2 (перевізник), укладений договір транспортного перевезення від 01.02.2016 р. № 01/02-01.

Відповідно до умов вказаного договору перевізник зобов'язується надати замовнику послуги по перевезенню вантажу автомобільним транспортом, а замовник прийняти й оплатити належним чином виконані перевізником послуги по перевезенню.

Згідно п.п.3.3 вказаного договору сторони визнали достатнім та належним доказом надання послуг із перевезення перевізником та відповідно їх прийняття замовником або підписаний сторонами акт виконаних робіт, або товарно-транспортний документ, або інший документ, що може підтвердити факт надання та прийняття послуг за цим Договором.

На виконання умов зазначеного договору перевізником надано послуги з перевезення вантажу автомобільним транспортом, а замовником (позивачем), в свою чергу оплачено придбані послуги шляхом перерахування на користь контрагента безготівкових грошових коштів, що підтверджено виписками за особовим рахунком.

На підтвердження виконання умов договору, його сторонами складено відповідні документи, а саме акти здачі-прийняття робіт (наданих послуг), товарно - транспортні накладні, податкові накладні, акти звіряння, заявки (т.8, а.с. 158-204).

Зазначені послуги були придбані позивачем для здійснення власної підприємницької діяльності, на виконання великого обсягу послуг з перевезення для контрагентів - покупців: ПП "ДНІПРОХІМТЕХ", ТОВ "Силайт Груп".

Колегія суддів не приймає до уваги доводи апеляційної скарги, що ліцензія № 312 Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті на надання послуг з перевезення пасажирів і небезпечних вантажів та небезпечних відходів автомобільним транспортом, залізничним, морським та річним транспортом, міжнародних перевезень пасажирів та вантажів автомобільним транспортом, видана ФОП ОСОБА_2 від 17.06.2016 №312, при цьому взаємовідносини з позивачем мали місце у лютому-жовтні 2016 року, виходячи з наступного.

Згідно ст. 61 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Контрагент позивача під час здійснення господарських операцій та складення первинних документів був зареєстрований як фізична особа-підприємець, на момент проведення фінансово-господарської операції був платником податків, а тому мав право здійснювати господарську діяльність шляхом укладення договорів.

Фактичні обставини справи підтверджують реальність здійсненої господарської операції позивача з ФОП ОСОБА_2 та вибуття з рахунків позивача активів на сплату послуг з перевезення за цією операцією, а тому доводи щодо можливого порушення правил перевезення небезпечних речовин ФОП ОСОБА_2 не може впливати на оподаткування позивача.

Чинне законодавство не ставить умову виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від порушень законодавства його контрагентами, при цьому, рух активів на виконання умов договору позивачем підтверджений первинними документами.

Також, відповідно висновків податкового органу позивачем неналежно оформлені операції списання товарно-матеріальних цінностей та отриманих послуг з ремонту транспортних засобів.

Так, між ПАТ Харківський автогенний завод (принципал) та ТОВ Елме Транс Україна (агент), укладений договір від 10.05.2016 р. № 1-АГ (т. 28, а.с. 150-154). Згідно п.п. 1.1. вказаного договору Агент зобов'язується за агентську винагороду від свого імені, але за рахунок принципала, з метою виконання договору про надання транспортних послуг від 01.04.2016 р. №01-04/16 укласти з третіми особами (орендодавцями) договори оренди транспортних засобів, а саме: транспортних ємностей для перевезення кріогенних рідин, скраплених газів, інші види транспортних засобів за заявкою принципала. Згідно п.п. 2.1.5 вказаного договору - транспортні ємності агент зобов'язаний використовувати виключно для перевезення продукції за заявками, отриманими за договором від 01.04.2016 р. №01- 04/16. Також відповідно до пп. 2.3.3 вказаного договору принципал зобов'язаний нести всі витрати, пов'язані із ремонтом, технічним оглядом і експлуатацією кріогенної частини транспортних ємностей, а саме: ємність, випарники, насос, вентилі, відновлення вакууму, електрична частина насоса, трубопровід.

Між ПАТ Харківський автогенний завод та ТОВ Елме Транс Україна укладено також договір від 01.04.2016 р. № 01-04/16, разом з додатками та додатковими угодами (т. 28, а.с.134-149). Згідно пп. 1.1 вказаного договору виконавець надає замовнику транспортні послуги - надає транспортні засоби для перевезення небезпечних вантажів (технічні гази в балонах, рідкі гази в ємностях). Відповідно до пп. 1.4 вказаного договору - виконавець надає замовнику справні транспортні засоби з закріпленими за ними водіями, водії і транспортні засоби мають всі необхідні документи, необхідні для здійснення перевезень небезпечних вантажів відповідно до міжнародних правил АDR і чинного законодавства України. Водночас, суд зазначає, що згідно додатку № 3 до вказаного договору визначений перелік транспортних засобів, що можуть бути задіяні виконавцем на внутрішньоміських, міжміських та міжнародних маршрутах.

Так, між ПрАТ ХАЗ (замовник) та ТОВ Елме Транс Україна (виконавець), укладено договор про надання транспортних послуг від 03.01.2017 р. №01-1/17, разом з додатками (т. 28, а.с. 118-133). Відповідно до пп.1.1 вказаного договору виконавець надає замовникові транспортні послуги по доставці вантажів замовника. Відповідно до пп.2.4 вказаного договору замовник оплачує виконавцю вартість транспортних послуг на підставі підписаного акту надання послуг і виставленого рахунку, встановленого виконавцем за фактично виконану роботу з надання транспортних послуг.

Крім того, з матеріалів справи встановлено, що між ТОВ Елме Мессер Україна (орендодавець) та ТОВ Елме Транс Україна (орендар), укладений договір про оренду транспортних засобів від 01.06.2016 р. №1 (т. 28, а.с.155-156), разом з додатками №№1-14 щодо загальних характеристик, ознак транспортного засобу, технічного стану, комплектності Згідно пункту 1.1. вказаного договору орендодавець зобов'язується передати орендареві в строкове платне користування транспортні засоби, які наведені в додатках до цього договору.

Також, між ДП Мессер Україна (орендодавець) та ТОВ Елме Транс Україна (орендар), укладений договір оренди від 01.06.2016 р. №01/06-2016 (т. 28, а.с. 176-177). Згідно п.п. 1.1 вказаного договору - орендодавець зобов'язується передати орендареві в строкове платне користування транспортні засоби, які зазначені у додатках до цього договору, а орендар зобов'язується прийняти транспортні засоби та сплачувати орендодавцеві орендну плату. також відповідно до п.п.2.3 вказаного договору - орендар зобов'язаний підтримувати отримані транспортні засоби в технічно справному стані, проводити ремонт та технічне обслуговування за свій рахунок та нести затрати на його експлуатацію.

На підтвердження передачі транспортних засобів у користування позивачу, останнім надано до матеріалів справи акти приймання - передачі транспортних засобів, специфікації, звіти агента, акти надання послуг.

З метою технічного обслуговування та ремонту власних та орендованих транспортних засобів позивачем укладались господарські договори із численними постачальниками робіт/послуг, товарно-матеріальних цінностей, а саме договори поставки запчастин, витратних матеріалів, технічного обслуговування та відновлення шин, технічного обслуговування та ремонту автомобілів, що підтверджується актами здачі - приймання робіт, податковими накладними, відомостями дефектів на ремонт транспортних засобів, видатковими накладними, актами списання запчастин, актами виконаних робіт, картками обліку пробігу, звітами з пробігу транспортних засобів, нарядами замовлення, накладними на переміщення тощо (т. 2, а.с.5-250, т.3, т. 7, т. 8, а.с.1-153, т.9, т. 24, т. 25 а.с. 26-30).

Отже, подані позивачем документи підтверджують реальність господарських операцій у спірних правовідносинах, а понесені позивачем - ТОВ "Елме Транс Україна" витрати шляхом вибуття безготівкових коштів з власності даного суб'єкта господарювання (в оплату вартості придбаного товару, виконаних робіт та наданих послуг) свідчать про відсутність наміру безпідставно отримати податкову вигоду.

Крім того, факт наявності у позивача - ТОВ "Елме Транс Україна" матеріально - технічних ресурсів, персоналу, свідчить про наявність умов необхідних для здійснення основаного виду діяльності - надання транспортних послуг вантажним автомобільним транспортом, що не заперечується відповідачем.

Податкові накладні по взаємовідносинах із контрагентами постачальниками робіт/послуг, товарно-матеріальних цінностей включені до реєстрів отриманих податкових накладних згідно з Додатком 5 до податкових декларацій з податку на додану вартість у 2015 році, 2016 році, січні-березні 2017 року.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

За змістом ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію. Тому будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Відповідно до підпункту а пункту 198.1. статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.3. статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6. статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податку на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Згідно п.138.1 ст. 138 Податкового кодексу України - витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

За змістом п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України - витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Пунктом 138.8 статті 138 Податкового кодексу України встановлено, що собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загально - виробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Відповідно до пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що формування витрат обумовлено фактичним придбанням товарів, робіт (послуг) з метою їх використання в межах господарської діяльності, а обов'язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у платника податків первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв'язку між фактом придбання товару (послуги) і подальшою господарською діяльністю.

Згідно із ч. 2 ст. 3 Закону України від 16.07.1999 №996-XIV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством та на даних якого, ґрунтується, зокрема, податкова звітність.

Частиною 1 ст. 9 цього Закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Частиною 2 визначено перелік обов'язкових реквізитів первинних документів: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, включення понесених витрат до валових витрат, формування податкового кредиту обумовлено придбанням товарів, робіт (послуг) з метою їх використання в межах господарської діяльності та реалізується за наявності у платника належно оформлених, підтверджуючих проведення господарських операцій первинних документів.

В наданих позивачем до суду документах наявні необхідні реквізити, передбачені ч. 2 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , зі змісту кожного договору вбачається обумовленість сторін щодо предмету договору, вартості, умов оплати та інших істотних умов, які свідчать про укладення договору з метою реального його виконання, а тому доводи апеляційної скарги щодо нереальності укладених позивачем господарських операцій не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

Колегія суддів зазначає, що відповідачем не надано суду доказів того, що податкові накладні, надані позивачу за результатом господарських операцій з його контрагентами, не відповідають вимогам ст. 201 Податкового кодексу України.

З наданих позивачем первинних документів встановлено, що діяльність позивача відповідає умовам укладених договорів, що свідчить про наявність господарської мети при здійсненні господарських операцій.

Таким чином, придбання позивачем товарно-матеріальних цінностей, робіт та транспортних послуг у вказаних контрагентів було необхідно для здійснення господарської діяльності, а саме: надання транспортних послуг вантажним автомобільним транспортом, ремонт орендованих транспортних засобів, ємностей, тощо.

При цьому, колегія суддів вважає безпідставними доводи відповідача щодо не підтвердження факту, що транспортні засоби або транспортні ємності потребували ремонту або модернізації транспортних засобів з підстав відсутності актів дефектності транспортних засобів або транспортних ємностей, оскільки в матеріалах справи наявні відомості дефектів на ремонт транспортних засобів, які підтверджують необхідність ремонту транспортних засобів та ємностей, які були досліджені в судовому засіданні.

Також, з матеріалів справи встановлено, що 01 серпня 2012 року між ТОВ Елме Транс Україна (Замовник) та ПТ Елме Транс (Естонія, м. Таллінн) (Виконавець) укладений Договір про надання послуг № 13 (далі - Договір № 13). Предметом договору є надання консультаційних послуг з метою досягнення позивачем цілей власної господарської діяльності, забезпечення належної якості та зростання обсягів реалізації послуг.

За результатами наданих консультацій були складені акти здачі - прийняття робіт (наданих послуг) та звіти про обсяг виконаних послуг відповідно.

Пунктом 55.1. ст. 55 Податкового кодексу України встановлено, що податкове повідомлення-рішення про визначення суми грошового зобов'язання платника податків або будь-яке інше рішення контролюючого органу може бути скасоване контролюючим органом вищого рівня під час проведення процедури його адміністративного оскарження та в інших випадках у разі встановлення невідповідності таких рішень актам законодавства.

Так, за результатом адміністративного оскарження Державною фіскальною службою України прийнято Рішення про результати розгляду скарги від 16.11.2017 року №26473/6/99-99-11-01-01-25, яким скасовано податкові повідомлення рішення від 31.07.2017р. № 0001841401, №0001831401, №0001821401 та №0001811401 в частині донарахування податків та зменшення від'ємного значення по операції із ПТ Елме Транс (Естонія), а також в частині встановленої арифметичної помилки.

Вказаним рішенням надано оцінку висновкам акту перевірки від 19.06.2017 року щодо відсутності ділової мети господарських операцій позивача з ПТ Елме Транс (Естонія, м. Таллін) отримання консультаційних послуг від останнього.

За висновками акту перевірки, з текстового змісту актів виконаних робіт з консультаційних послуг, наданих ПТ Елме Транс (Естонія, м. Таллін), неможливо ідентифікувати, кому і де ці самі послуги було надано, яким чином та яку конкретно інформацію було використано під час перевезення небезпечних вантажів, яким чином та який результат щодо аналізу роботи підприємства у сфері перевезень було використано у господарській діяльності підприємства з урахуванням того, що Правилами дорожнього перевезення небезпечних вантажів всі вимоги визначені і вони повинні виконуватись при перевезенні небезпечних вантажів.

Так, відповідно до правової оцінки Державної фіскальної служби України зазначених висновків відповідача, незаповнення у первинних облікових документах окремих позицій, які не впливають на зміст господарської операції, а також відсутність максимальної деталізації виду виконаних послуг не перешкоджає прийняттю цих документів до обліку та не є свідченням відсутності виконаних господарських операцій. Умовою документального підтвердження операції є можливість на підставі наявних документів зробити висновок про те, що витрати фактично понесені. Крім того, виходячи зі специфіки послуги як предмета господарської операції, акт наданих послуг з переліком фактично поставлених послуг за напрямами, вказаними в договорах, є достатнім доказом, що підтверджує факт виконання такої господарської операції.

Враховуючи викладене, Державна фіскальна служба України дійшла висновку, що висновки акту перевірки, з урахуванням розгляду заперечень на акт перевірки стосовно порушення ТОВ Елме Транс Україна пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 187.1 ст. 187, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України по операції з придбання послуг у ПТ Елме Транс (Естонія, м. Таллін), яка, на думку перевіряючих, не містить ділової мети, не відповідають вимогам чинного законодавства.

Таким чином, Державною фіскальною службою України підтверджено реальність здійсненої господарської операції позивача з ПТ Елме Транс (Естонія, м. Таллін) з надання консультаційних послуг. У зв'язку з наведеним Державною фіскальною службою України скасовано податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у Харківській області від 31.07.2017 року № 0001841401, № 0001831401, № 0001821401, № 0001811401 в частині донарахування податків та зменшення від'ємного значення по операції з придбання послуг у ПТ Елме Транс (Естонія).

Таким чином, Державною фіскальною службою України встановлено, що донарахування податків та зменшення сум від'ємного значення податків по операції з придбання позивачем вищевказаних послуг у ПТ Елме Транс (Естонія), не відповідає актам чинного законодавства України.

Між тим, вказані донарахування грошових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток, а також коригування показників від'ємного значення з цих податків, повторно включені відповідачем в оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Пояснень податкового органу щодо неврахування рішення Державної фіскальної служби України від 16.11.2017 року, при включенні донарахування грошових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток, а також коригування показників від'ємного значення з цих податків, суду апеляційної інстанції не надано.

Враховуючи висновки Державної фіскальної служби України, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення в цій частині прийняті відповідачем всупереч приписам чинного законодавства України.

Згідно п.п. 1, 3 ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, серед іншого, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Відповідно до ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем правомірність прийняття оспорюваних податкових повідомлень -рішень не доведено.

Отже, враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що податкові повідомлення-рішення відповідача, як суб'єкта владних повноважень, прийняті необґрунтовано та всупереч чинному законодавству України, при цьому, відповідно до ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідачем доказів правомірності своїх рішень не надано.

Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що при прийнятті рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27.03.2018р. по справі № 820/695/18 суд дійшов правильних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27.04.2018 по справі № 820/6273/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя (підпис)О.М. Мінаєва Судді (підпис) (підпис) А.П. Бенедик Н.С. Бартош Повний текст постанови складено 19.07.2018 р.