Постанова

від 19.07.2018 по справі 462/5925/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 462/5925/17 Головуючий у 1 інстанції: Кирилюк А.І.

Провадження № 22-ц/783/1310/18 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1А.

Категорія:53

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 липня 2018 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого-судді: Левика Я.А.,

суддів: Струс Л.Б., Шандри М.М.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Львівської загальноосвітньої школи першого ступеня Світанок на рішення Залізничного районного суду м. Львова в складі судді Кирилюка А.І. від 22 березня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Львівської загальноосвітньої школи першого ступеня Світанок , третя особа: ОСОБА_3 про стягнення невиплаченої заробітної плати та моральної шкоди, -

в с т а н о в и л а :

рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 22 березня 2018 року позов ОСОБА_2 задоволено частково. Стягнуто із Львівської загальноосвітньої школи І-го ступеня Світанок /іден. код 25224611/ на користь ОСОБА_2, /який проживає за адресою ІНФОРМАЦІЯ_1/ суму недоплачених грошей за фактично виконану роботу розмірі 960 /дев'ятсот шістдесят/ грн. 00 коп. за липень 2008 року. Стягнуто із Львівської загальноосвітньої школи І-го ступеня Світанок у дохід держави судовий збір в розмірі 704/сімсот чотири/ грн. 80 коп. У решті позову відмовлено.

Дане рішення оскаржила Львівська загальноосвітня школа першого ступеня Світанок .

В своїй апеляційній скарзі просять рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. Вважають рішення таким, що не відповідає нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи з підстав неповного з'ясування судом обставин, що мають суттєве значення для справи. Зазначають, що позивачем не надано жодних доказів того, що він не отримував у 2008 році відповідно до наказу №110 від 17.07.2008 року 30% надбавки. Вказують на те, що у відзиві ЛЗШ 1 ступеня Світанок від 2.02.2018 року на позовну заяву подано довідку відділу освіти Шевченківського та Залізничного районів №70 від 15.01.2018 року у якій чітко вказано: Була нарахована і виплачена надбавка 30% посадового окладу в сумі 167,10 грн . Зазначають, що ЛЗШ 1 ступеня Світанок відповідно до генеральної угоди від 01.09.2017 року зараховувала у 2008 році кошти на банківські рахунки Укрсоцбанку .

Відповідно до ст. 368, ч.2 ст. 369 ЦПК України, розгляд справи проводився без повідомлення учасників справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали, оцінивши доводи учасників справи в межах мотивів позовної заяви, відзиву на неї відповідача, письмових пояснень, заяв, заперечень, зауважень та застережень поданих учасниками справи як у суді першої, так і апеляційної інстанції, апеляційної скарги та відзиву (заперечення) на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з таких підстав.

Із змісту оскаржуваного рішення вбачається, що суд першої інстанції, посилаючись, зокрема, на ст.ст. 43, 129 Конституції України, ст. 1 Закону України Про оплату праці , ст.16 ЦК України, ст.ст. 76, 77, 81, 263, ч.1, 2 ст.12, ч.1 ст. 13 ЦПК України, ст.237-2 КЗпП України та задовольняючи позов частково, виходив з того, що ОСОБА_2 працював в Львівській загальноосвітні шкоді 1-го ступеню Світанок сторожем. В час обіймання ним вказаної посади роботодавцем було оголошено наказ №110 від 17.07.2008р., який йому було дано для ознайомлення. У вказаному документі було зазначено: Про встановлення надбавок до посадового окладу на час чергових відпусток технічних працівників у липні 2008 року. Як вбачається із поданого позивачем розрахунку сум, що стягується, позовні вимоги, що стосуються стягнення невиплаченої заробітної плати в розмірі 960 грн. ОСОБА_2 розраховує як: 3200,00 грн. * 30/100%, що становить 960, 00 грн. У свою чергу позивач зазначає розмір надбавки становить 30% від посадового окладу. Посадовий оклад у свою чергу становить 3200,00 грн., що підтверджується довідкою, долученою до матеріалів прави. Відповідач надав суду довідку відділу освіти Шевченківського та Залізничного районів, про нарахування та виплату позивачу надбавки 30% в сумі 167,10 грн., яку, на думку суду, при відсутності інших доказів, не можна вважати належним доказом у справі. Крім того відповідачем не надано жодних належних та допустимих доказів на спростування зробленого позивачем розрахунку щодо розміру невиплаченої заробітної плати, не надано даних про розмір посадового окладу позивача, а також не надано жодних доказів на обґрунтування своїх заперечень щодо недопустимості поданого позивачем розрахунку заборгованості і недоведено перед судом неправдивості тверджень позивача про вказану невиплачену надбавку. Таким чином, суд взяв до уваги розрахунок позивача та вважав, що позовна вимога про стягнення на користь позивача 30-відсоткової надбавки від посадового окладу за липень 2008 року в розмірі 960 грн. підлягає задоволенню. Щодо позовної вимоги про стягнення моральної шкоди суд виходив з наступного. Позивач ОСОБА_2 не надав суду жодних доказів в підтвердження вимоги щодо відшкодування на його користь моральної шкоди. Відтак, позовна вимога щодо відшкодування моральної шкоди не підлягає до задоволення за недоведеністю. Як вбачається з поданої ОСОБА_2 заяви поданої до суду 28.12.2017 року, позивач у своєму розрахунку зазначає суму судових витрат, які останній поніс та очікує понести у зв'язку із розглядом справи у розмірі 10 500, 00 грн., з яких 10 000,00 грн. - правовий захист представником, та 500,00 грн. - юридична консультація. Однак у своїй позовній заяві, позивач не просить стягнути з відповідача на його користь вказану суму судових витрат. Оскільки позивач не просив суд стягнути з відповідача на його користь вказані витрати, не доводив суду їх дійсність, стягнення судових витрат у вказаному розмірі судом не розглядаються. Враховуючи вищенаведене, суд прийшов до переконання, що позов підлягає до часткового задоволення. Із відповідача слід стягнути на користь позивача 960 грн., а в решті позовних вимог слід відмовити.

Колегія суддів вважає, що такі висновки відповідають обставинам, що мають значення для справи та вимогам закону, доводи ж скарги правильних висновків суду першої інстанції не спростовують.

Позивач ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до Львівської загальноосвітньої школи 1-ступеня Світанок / третя особа: ОСОБА_3/ про стягнення недоплачених грошей за фактично виконану роботу у розмірі 960 грн. за липень 2008 року та моральної шкоди 10.000 грн.

Свої позовні вимоги мотивував тим, що він працював в Львівській загальноосвітні шкоді 1-го ступеню Світанок сторожем. В час обіймання ним вказаної посади роботодавцем було оголошено наказ №110 від 17.07.2008р., який йому було дано для ознайомлення, у вказаному документі було зазначено: Про встановлення надбавок до посадового окладу на час чергових відпусток технічних працівників у липні 2008 року. Відсотковий розмір вказаної надбавки становить 30%, що станом на момент подання позовної заяви становить 960,00 грн. При звільненні позивача з роботи з ініціативи відповідача за протиправними підставами, зі ним не було проведено остаточного розрахунку як цього вимагає чинне законодавство. Однак,таким чином станом на сьогодні, відповідач злісно уникає здійснення виплати вказаної суми коштів чесно заробленої заробітної плати позивача за сумлінно виконану роботу, в супереч гарантії держави на захист від порушення права на оплату праці. Крім того, додатково наголосив, що оскільки за час не виплаченої ОСОБА_2 заробітної плати, йому доводилось займати гроші для свого та родини існування, таким чином докладаючи додаткових зусиль для організації свого життя, він зазнав моральної шкоди, яку оцінює в 10000,00 грн. У зв'язку із наведеним звернувся до суду із позовом, який просить задовольнити в повному обсязі.

Відповідно до ст. 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Використання примусової праці забороняється. Не вважається примусовою працею військова або альтернативна (невійськова) служба, а також робота чи служба, яка виконується особою за вироком чи іншим рішенням суду або відповідно до законів про воєнний і про надзвичайний стан. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Використання праці жінок і неповнолітніх на небезпечних для їхнього здоров'я роботах забороняється. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про оплату праці , заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.

За ст. 2 цього ж Закону, Основна заробітна плата. Це - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

Додаткова заробітна плата. Це - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Згідно ст. 21 цього ж Закону, працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору. Розмір заробітної плати може бути нижчим за встановлений трудовим договором та мінімальний розмір заробітної плати у разі невиконання норм виробітку, виготовлення продукції, що виявилася браком, та з інших, передбачених чинним законодавством причин, які мали місце з вини працівника. Забороняється будь-яке зниження розмірів оплати праці залежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної належності, статі, мови, політичних поглядів, релігійних переконань, членства у професійній спілці чи іншому об'єднанні громадян, роду і характеру занять, місця проживання.

Відповідно до ст. 31 цього ж Закону, відомості про оплату праці працівника надаються будь-яким органам чи особам лише у випадках, передбачених законодавством, або за згодою чи на вимогу працівника.

Також, за ст. 94 КЗпП України, заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується. Питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначається цим Кодексом, Законом України "Про оплату праці" та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 97 КЗпП України, оплата праці працівників здійснюється за погодинною, відрядною або іншими системами оплати праці. Оплата може провадитися за результатами індивідуальних і колективних робіт. Форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами. Якщо колективний договір на підприємстві, в установі, організації не укладено, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності - з іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом. Конкретні розміри тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок робітникам, посадових окладів службовцям, а також надбавок, доплат, премій і винагород встановлюються власником або уповноваженим ним органом з урахуванням вимог, передбачених частиною другою цієї статті. Власник або уповноважений ним орган чи фізична особа не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами. Оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов'язань щодо оплати праці.

Також, як вбачається із матеріалів справи та сторонами не оспорювалось та не спростовано 17.07.2008 року директором відповідача було видано наказ №110 Про встановлення надбавок до посадового окладу на час чергових відпусток технічних працівників у липні 2008 року (а.с. 1 зв.).

Відповідно до вказаного наказу позивачу, на той час сторожу школи, серед інших працівників відповідача, було встановлено надбавку у розмірі 30% від посадового окладу у липні 2008 року за інтенсивність та напруженість у роботі.

Позивач стверджує про те, що така надбавка йому виплачена не була ні у липні 2008 року, ні при звільненні з роботи у грудні 2009 року.

Зважаючи на вказане просив стягнути суму вказаної надбавки, відповідно до здійсненого ним розрахунку.

Судом першої інстанції взято до уваги доводи позивача та вказану суму стягнуто з відповідача на його користь, зважаючи на відсутність будь-яких належних та допустимих доказів, що свідчили б про виплату такої надбавки та час коли така була виплачена, а також доказів, які б були подані відповідачем на спростування поданого позивачем розрахунку.

Колегія суддів вважає, що такі висновки суду першої інстанції слід вважати обґрунтованими, оскільки дійсно відповідачем ні у суді першої інстанції, ані у суді апеляційної інстанції не доведено фактів нарахування та виплати позивачу спірної надбавки, часу такої виплати та не спростовано здійсненого ним розрахунку.

Подання відповідачем листа Відділу освіти Шевченківського та Залізничного районів УОДГП Львівської міської ради №70 від 15.01.2018 року (а.с. 23) у якому йдеться про, ніби то нарахування та виплату позивачу спірної надбавки у липні 2008 року, - за відсутності первинних бухгалтерських документів, які б підтверджували такий факт не слід вважати належним та допустимим доказом, що стверджував би факти нарахування та виплати позивачу спірної надбавки, якими не слід вважати і долучені до апеляційної скарги певний розрахунок, ніби то зарплати позивача, здійснений письмово невідомою особою без підпису та ідентифікації такої особи (а.с. 105 зв.), а також копію певної відомості про зарплату (а.с. 105 зв.), знову ж без підпису та ідентифікації особи, якою така видана, оскільки, крім цього, такі знову ж за відсутності первинних бухгалтерських документів не слід вважати належними та допустимими доказами на підтвердження згаданого факту, що оспорюється позивачем.

Крім цього, відповідачем жодним чином не спростовано і доводів позивача про знищення відповідачем банківських документів, табелів обліку робочого часу, фінансових та звітних документів, відомостей про виплату грошей, тобто усіх первинних документів, що могли б підтвердити нарахування позивачу спірної надбавки за спірний період.

Враховуючи вказане доводи апеляційної скарги слід визнати безпідставними, а саму скаргу слід відхилити, залишивши оскаржуване судове рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 ч.1 п.1, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, -

п о с т а н о в и л а :

апеляційну скаргу Львівської загальноосвітньої школи першого ступеня Світанок - залишити без задоволення.

Рішення Залізничного районного суду м. Львова від 22 березня 2018 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови складено 19.07.2018 року.

Головуючий: Я.А. Левик

Судді: Л.Б. Струс

ОСОБА_4