Рішення

від 12.07.2018 по справі 911/567/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" липня 2018 р. м. Київ Справа № 911/567/18

Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-промислова компанія «АВІТАЛЬ» (49000, АДРЕСА_1)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФРАМ КО» (08131, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Софіївська Борщагівка, вул. Леніна, буд. 114)

про стягнення 102617,67 грн. заборгованості за договором поставки № 35П від 16.04.2015 р.

секретар судового засідання: Мамчур А.О.

за участю представників:

від позивача (в режимі відеоконференції): ОСОБА_1 (довіреність б/н від 07.05.2018 р.);

від відповідача: не з'явились.

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгово-промислова компанія «АВІТАЛЬ» (далі - ТОВ АВІТАЛЬ , позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФРАМ КО» (далі - ТОВ «ФРАМ КО» , відповідач) про стягнення 102617,67 грн. заборгованості за договором поставки № 35П від 16.04.2015 р.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем договірних зобов'язань щодо здійснення повного та своєчасного розрахунку з позивачем за поставлений товар відповідно до договору № 35П від 16.04.2015 р., у зв'язку з чим позивач просив суд стягнути з відповідача 88294,57 грн. основного боргу, 2365,92 грн. пені, 9517,15 грн. інфляційних втрат, 2440,03 грн. 3% річних, а також судовий збір.

Ухвалою господарського суду Київської області від 20.04.2018 р. було відкрито провадження у даній справі та призначено підготовче засідання на 21.05.2018 р.

Підготовче засідання відкладалося.

21.05.2018 р. до господарського суду Київської області від позивача надійшла заява № 1705/01 від 17.05.2018 р. (вх. № 9509/18 від 21.05.2018 р.) про збільшення позовних вимог, за змістом якої позивач просить суд стягнути з відповідача за договором поставки № 35П від 16.04.2015 р. загалом 117780,27 грн., а саме - 96647,36 грн. заборгованості, 965,46 грн. пені, 16440,64 грн. інфляційних втрат, 3726,77 грн. 3% річних.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Враховуючи відсутність підстав для повернення вказаної заяви або залишення її без розгляду, передбачених ч. 5 ст. 46 ГПК України та ч. 2 ст. 207 ГПК України, судом було прийнято заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог.

За вказаних обставин суд здійснює розгляд позовних вимог в редакції заяви про збільшення розміру позовних вимог № 1705/01 від 17.05.2018 р. (вх. № 9509/18 від 21.05.2018 р), а саме - про стягнення з відповідача 96647,36 грн. заборгованості, 965,46 грн. пені, 16440,64 грн. інфляційних втрат, 3726,77 грн. 3% річних.

Ухвалою господарського суду Київської області від 30.05.2018 р. було задоволено клопотання позивача про проведення судового засідання, призначеного на 11.06.2018 р., в режимі відеоконференції.

У судовому засіданні 11.06.2018 р. в режимі відеоконференції у приміщенні господарського суду Дніпропетровської області була присутньою представник позивача, яка підтримувала позовні вимоги, та зазначила про подання всіх доказів до матеріалів справи; представник відповідача до суду не з'явився, про дату і час судового засідання відповідач був повідомлений в порядку, встановленому ГПК України.

Ухвалою господарського суду Київської області від 11.06.2018 р. було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 12.07.2018 р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 02.07.2018 р. було задоволено клопотання позивача про проведення судового засідання, призначеного на 12.07.2018 р., в режимі відеоконференції.

У судовому засіданні 12.07.2018 р. в режимі відеоконференції у приміщенні господарського суду Дніпропетровської області була присутньою представник позивача, яка підтримувала позовні вимоги, з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог; представник відповідача до суду не з'явився, про дату і час судового засідання відповідач був повідомлений в порядку, встановленому ГПК України.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Поряд з цим, відповідно до вимог п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

У судовому засіданні 12.07.2018 р. було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

16.04.2015 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгово-промислова компанія «АВІТАЛЬ» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю ФРАМ КО (покупець) було укладено договір № 35П, відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов'язується поставляти та передавати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити продукцію в асортименті, кількості та за цінами, які вказані у додатках до цього договору та є невід'ємною його частиною.

Згідно з п. 6.1 договору приймання-передача продукції здійснюється представниками обох сторін згідно наданих постачальником супроводжуючих документів на товар із підписанням відповідних накладних.

У відповідності з п. 7.3 договору розрахунки за кожну поставлену партію продукції здійснюються покупцем у безготівковому порядку в українській національній валюті - гривні - шляхом перерахування покупцем грошових коштів на поточний рахунок постачальника.

Пунктом 7.4 договору передбачено, що оплата за партію продукції здійснюється покупцем протягом 60 календарних днів з дати отримання покупцем відповідної партії продукції.

Відповідно до п. 9.3 договору у випадку несвоєчасної поставки продукції постачальник сплачує покупцю пеню в розмірі 0,05% НБУ від вартості несвоєчасно оплаченої продукції.

Договір набуває чинності з моменту його підписання та скріплення печатками сторін і діє до 31.12.2015 р. (п. 12.1 договору).

ТОВ АВІТАЛЬ та ТОВ ФРАМ КО було підписано Специфікацію № 1 від 16.04.2015 р. до договору поставки № 35П від 16.04.2015 р., відповідно до якої сторонами було узгоджено найменування та ціну продукції.

04.01.2016 р. та 03.01.2017 р. ТОВ АВІТАЛЬ і ТОВ ФРАМ КО було підписано додаткові угоди, якими було продовжено термін дії договору, відповідно - до 31.12.2016 р. та до 31.12.2017 р.

Як слідує з матеріалів справи, на виконання умов договору № 35П від 16.04.2015 р. ТОВ АВІТАЛЬ здійснило постачання, а ТОВ ФРАМ КО прийняло товарів на загальну суму 164940,06 грн., що підтверджується підписаними повноважними представниками сторін видатковими накладними № 204 від 10.10.2016 р., № 214 від 10.10.2016 р., № 215 від 25.10.2016 р., № 216 від 15.10.2016 р., № 236 від 24.11.2016 р., № 237 від 24.11.2016 р., № 238 від 24.11.2016 р., № 240 від 25.11.2016 р., № 243 від 28.11.2016 р., № 242 від 28.11.2016 р., № 244 від 28.11.2016 р., № 252 від 20.12.2016 ., № 253 від 20.12.2016 р., №№ 6, 7 від 17.01.2017 р., №№12, 13 від 02.02.2017 р.; №№ 17, 18 від 14.02.2017 р.; №№ 25, 26 від 09.03.2017 р, №№ 27, 28 від 10.03.2017 р., № 29 від 13.03.2017 р., № 33 від 14.03.2017 р., в яких зазначені відомості щодо обсягу та ціни товару, який передавався (копії долучено до матеріалів справи, оригінали оглянуто судом).

Також, на підтвердження наявності повноважень представників відповідача на отримання товару за вищевказаними видатковими накладними, до матеріалів справи додано копії довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей, виданих за підписами директора та головного бухгалтера, скріплених печаткою ТОВ ФРАМ КО (копії долучено до матеріалів справи, оригінали оглянуто судом).

ТОВ «ФРАМ КО» було частково повернуто товар постачальнику на загальну суму 68292,70 грн., що підтверджується доданими до матерів справи копіями накладних на повернення товару за спірний період.

З огляду на викладене, загальна сума заборгованості ТОВ ФРАМ КО перед ТОВ АВІТАЛЬ , з урахуванням вартості повернутого товару, становить 96647,36 грн.

Оскільки ТОВ ФРАМ КО несвоєчасно та не в повному обсязі розрахувалось з позивачем за отриманий товар відповідно до договору № 35П від 16.04.2015 р., позивач і звернувся з даним позовом до суду.

Згідно приписів статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.

Так, у відповідності до ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч. 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно з ч. 7 статті 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Приписами статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як зазначено у ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У відповідності з ч. 1 статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник) зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За змістом ст.ст. 691, 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Поряд з цим, приписами статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статей 76-79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Як слідує з матеріалів справи, відповідач доказів оплати поставленого товару згідно договору поставки № 35П від 16.04.2015 р. в сумі 96647,36 грн. суду не надав.

Отже, факт порушення відповідачем зобов'язань за договором судом встановлений та по суті відповідачем не спростований.

З огляду на викладене, вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором № 35П від 16.04.2015 р., з урахуванням встановлення судом факту наявності заборгованості відповідача перед позивачем у сумі 96647,36 грн., є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Також позивач просив суд стягнути з відповідача 965,46 грн. пені.

Як зазначалось вище, у відповідності з п. 9.3 договору у випадку несвоєчасної поставки продукції постачальник сплачує покупцю пеню в розмірі 0,05% НБУ від вартості несвоєчасної поставки оплаченої продукції.

В силу вимог ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов'язання відповідно до ст. 610 ЦК України є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з приписами ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до вимог ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Між тим, відповідно до ст. 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін .

Відповідно до ст. 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України , що діяла у період, за який сплачується пеня.

З долученого до матеріалів справи розрахунку пені вбачається, що розмір пені, нарахованої позивачем, є меншим, ніж розмір подвійної облікової ставки Національного банку України.

Згідно з частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Отже, заявлений до стягнення розмір пені було визначено позивачем в сумі 965,46 грн., нарахованої на заборгованість відповідача щодо кожної видаткової накладної окремо, з урахуванням приписів ч. 6 ст. 232 ГК України, за загальний період з 10.12.2016 р. до 17.05.2018 р., який є арифметично вірним та обґрунтованим, у зв'язку з чим пеня підлягає стягненню з відповідача в заявленому позивачем розмірі.

Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача 3726,77 грн. 3% річних та 16440,67 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З долученого до матеріалів справи розрахунку 3% річних вбачається, що розмір 3% річних було визначено позивачем у сумі 3726,77 грн., нарахованій на заборгованість відповідача щодо кожної накладної окремо за загальний період з 10.12.2016 р. до 17.05.2018 р., який є арифметично вірним та обґрунтованим, у зв'язку з чим 3% річних підлягають стягненню з відповідача в заявленому позивачем розмірі.

Розмір інфляційних втрат, визначений позивачем, становить 16440,67 грн., нарахованих на заборгованість відповідача щодо кожної накладної окремо за загальний період з 10.12.2016 р. до 17.05.2018 р.

Слід зазначити, що індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочення платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу, з урахуванням індексу інфляції, визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочення.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012 р. № 01-06/928/2012 сума боргу, з урахуванням індексу інфляції, повинна розраховуватися виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу.

Як зазначено у п. 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 р. Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань , розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

З урахуванням наведеного, згідно з вірним арифметичним розрахунком, розмір інфляційних втрат становить 16127,61 грн., у тому числі -

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргуСума боргу з урахуванням індексу інфляції 01.01.2017 - 17.05.2018 11795.66 1.186 2198.03 13993.69 01.01.2017 - 17.05.2018 2939.59 1.186 547.77 3487.36 01.01.2017 - 17.05.2018 5943.68 1.186 1107.56 7051.24 01.01.2017 - 17.05.2018 3761.00 1.186 700.83 4461.83 01.02.2017 - 17.05.2018 1264 1.173 219.22 1483.22 01.02.2017 - 17.05.2018 1264 1.173 219.22 1483.22 01.02.2017 - 17.05.2018 1580 1.173 274.03 1854.03 01.02.2017 - 17.05.2018 89.68 1.173 15.55 105.23 01.02.2017 - 17.05.2018 2718.90 1.173 471.55 3190.45 01.02.2017 - 17.05.2018 17753.92 1.173 3079.14 20833.06 01.02.2017 - 17.05.2018 9803.02 1.173 1700.18 11503.20 01.03.2017 - 17.05.2018 5554.23 1.162 898.76 6452.99 01.03.2017 - 17.05.2018 15433.73 1.162 2497.43 17931.16 01.04.2017 - 17.05.2018 869.73 1.141 122.87 992.60 01.04.2017 - 17.05.2018 954.73 1.141 134.88 1089.61 01.05.2017 - 17.05.2018 4194.10 1.131 549.82 4743.92 01.05.2017 - 17.05.2018 8509.88 1.131 1115.59 9625.47 01.05.2017 - 17.05.2018 769.51 1.131 100.88 870.39 01.05.2017 - 17.05.2018 378.57 1.131 49.63 428.20 01.06.2017 - 17.05.2018 626.50 1.117 73.04 699.54 01.06.2017 - 17.05.2018 313.29 1.117 36.52 349.81 01.06.2017 - 17.05.2018 69.38 1.117 8.09 77.47 01.06.2017 - 17.05.2018 60.25 1.117 7.02 67.27 У зв'язку з наведеним заявлені позивачем інфляційні втрати підлягають частковому стягненню з відповідача.

За таких обставин суд дійшов висновку щодо часткового задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-промислова компанія «АВІТАЛЬ» .

Судові витрати відповідно до п. 2 ч. 1, п. 3 ч. 4, ч. 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 123, 129, 232, 233, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ФРАМ КО» (08131, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Софіївська Борщагівка, вул. Леніна, буд. 114, код 39443405) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-промислова компанія «АВІТАЛЬ» (49000, АДРЕСА_1, код 38301027) - 96647 (дев'яносто шість тисяч шістсот сорок сім) грн. 36 коп. основного боргу, 965 (дев'ятсот шістдесят п'ять) грн. 46 коп. пені, 16127 (шістнадцять тисяч сто двадцять сім) грн. 61 коп. інфляційних втрат, 3726 (три тисячі сімсот двадцять шість) грн. 77 коп. 3% річних, 1762 (одну тисячу сімсот шістдесят дві) грн. 01 коп. судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно з приписами ч.ч. 1, 2 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до вимог статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне рішення складене 19.07.2018 р.

Суддя В.М. Бабкіна