Рішення

від 09.07.2018 по справі 911/4074/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" липня 2018 р. м. Київ Справа № 911/4074/16

Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Валса ГТВ»

та до Приватного акціонерного товариства «Росава» ,

за участі третьої особи , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ОСОБА_1 гарантування вкладів фізичних осіб,

про стягнення 39471194,43 грн.

секретар судового засідання: Мамчур А.О.

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_2 (договір б/н від 26.12.2017 р., ордер серія КС № 153963 від 26.12.2017 р.);

від відповідача 1: ОСОБА_3 (керівник, виписка з ЄДРЮОФОПтГФ від 05.12.2017 р.);

від відповідача 2: ОСОБА_4 (довіреність № 14/86 від 29.12.2017 р.);

від третьої особи: ОСОБА_5 (довіреність № 27-26506/17 від 27.12.2017 р.).

Обставини справи:

Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит» (далі - ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» , позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Валса ГТВ» (далі - ТОВ «Валса ГТВ» , відповідач-1) та Приватного акціонерного товариства «Росава» (далі - ПрАТ «Росава» відповідач-2) про стягнення 39471194,43 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем-1 своїх зобов'язань за договором про відновлювальну кредитну лінію № 1408-12 від 25.04.2012 р. Поряд з цим, у забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та Приватним акціонерним товариством «Росава» 17.09.2012 р. було укладено договір поруки № 183, відповідно до якого відповідач-2 поручився за виконання зобов'язань ТОВ «Валса ГТВ» за кредитним договором. Згідно умов кредитного договору № 1408-12 від 25.04.2012 р. позивач надав кредит відповідачу-1, проте ТОВ «Валса ГТВ» не виконало належним чином свої зобов'язання за кредитним договором, укладеним з позивачем, у визначені договором строки не погасило заборгованість із повернення кредитних коштів, зі сплати відсотків за користування кредитом, у зв'язку з чим позивач просив суд стягнути солідарно з відповідачів 7763176,72 грн. основного боргу, 13657743,28 грн. простроченої заборгованості по відсотках, 206700,00 грн. судового збору, а також стягнути з ТОВ «Валса ГТВ» 13057743,28 грн. основного боргу та 4992531,15 грн. пені.

Ухвалою господарського суду Київської області від 15.12.2016 р. було порушено провадження у даній справі.

04.01.2017 р. до господарського суду Київської області від позивача надійшло клопотання № 24.2.2/496 від 04.01.2017 р. (вх. № 118/17 від 04.01.2017 р.) про залучення третьої особи, в якому банк просив залучити до участі у справі № 911/4074/16 в якості третьої особи на стороні позивача без самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_1 гарантування вкладів фізичних осіб.

Ухвалою господарського суду Київської області від 10.01.2017 р. було залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_1 гарантування вкладів фізичних осіб.

02.02.2017 р. до господарського суду Київської області від відповідача-1 надійшов відзив № 68 від 02.02.2017 р. (вх. № 2478/17 від 02.02.2017 р.) на позовну заяву, за змістом якого відповідач-1 просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог в частині суми нарахованих відсотків у розмірі 10391038,51 грн. та суми нарахованої пені у розмірі 1635128,47 грн., які були нараховані за період після відкликання банківської ліцензії позивача (банку). Окрім того, у зв'язку з об'єктивними обставинами утруднення виконання рішення господарського суду за наслідками розгляду даної справи, відповідач-1 просив суд розстрочити його виконання, розподіливши рівними частинами стягнуті з ТОВ «Валса ГТВ» грошові кошти на 24 місяці, до 31.12.2018 р.

27.02.2017 р. до господарського суду Київської області від представника третьої особи надійшли письмові пояснення б/н від 24.02.2017 р. (вх. № 4281/17 від 27.02.2017 р.), за змістом яких третя особа підтримує позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» та зазначає, що у спорах пов'язаних з виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація чи почата процедура його ліквідації, своїх зобов'язань перед його кредиторами, норми Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб є спеціальними, а даний Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.

27.02.2017 р. до господарського суду Київської області від представника позивача надійшли пояснення б/н від 24.02.2017 р. (вх. № 4331/17 від 27.02.2017 р.), за змістом яких позивач просить суд відмовити у задоволенні заяви ТОВ «Валса ГТВ» про розстрочення виконання рішення суду.

27.02.2017 р. до господарського суду Київської області представником відповідача-2 було подано відзив б/н від 27.02.2017 р. (вх. № 4356/17 від 27.02.2017 р.) на позовну заяву, відповідно до якого відповідач-2 заперечував проти задоволення позовних вимог в частині стягнення заборгованості з ПрАТ Росава , оскільки договір поруки, на переконання відповідача-2, є припиненим, внаслідок здійснення зміни істотних умов кредитного договору № 1408-12 від 25.04.2012 р. ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та ТОВ «Валса ГТВ» , без згоди ПрАТ Росава , яку передбачено приписами ст. 559 Цивільного кодексу України.

27.02.2017 р. до господарського суду Київської області представником відповідача-1 було подано клопотання № 128 від 28.02.2017 р. (вх. № 4355/17 від 27.02.2017 р.) про призначення судової економічної експертизи.

27.02.2017 р. до господарського суду Київської області представником відповідача-2 було подано клопотання б/н від 27.02.2017 р. (вх. № 4358/17 від 27.02.2017 р.) про призначення судової економічної експертизи.

Окрім того, 27.02.2017 р. до господарського суду Київської області представником відповідача-2 було подано клопотання б/н від 27.02.2017 р. (вх. № 4357/17 від 27.02.2017 р.) про зупинення провадження у справі, за змістом якого відповідач-2 зазначав, що у провадженні господарського суду міста Києва знаходиться справа № 910/2222/17 за позовом Приватного акціонерного товариства «Росава» до Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» про визнання поруки за договором поруки № 183 від 17.09.2012 р. такою, що припинена, та наголошував, що факти, які будуть встановлені під час розгляду господарським судом міста Києва справи № 910/2222/17, зокрема, щодо визнання поруки за договором поруки № 183 від 17.09.2012 р. припиненою, будуть мати значення для вирішення даної справи № 911/4074/16. У зв'язку з викладеним ПрАТ «Росава» просило суд зупинити провадження у справі № 911/4074/16 до вирішення пов'язаної з нею іншої справи № 910/2222/17.

Ухвалою господарського суду Київської області від 27.02.2017 р. було зупинено провадження у справі № 911/4074/16 за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Валса ГТВ» та до Приватного акціонерного товариства «Росава» , за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ОСОБА_1 гарантування вкладів фізичних осіб, про стягнення 39471194,43 грн. до вирішення справи господарського суду міста Києва № 910/2222/17; зобов'язано учасників процесу надати суду докази вирішення справи господарського суду міста Києва № 910/2222/17.

05.04.2018 р. до господарського суду Київської області від ПрАТ «Росава» надійшов лист № 14/1255 від 03.04.2018 р., відповідно до якого відповідач-2 надав суду докази вирішення справи господарського суду м. Києва № 910/2222/17.

Ухвалою господарського суду Київської області від 16.04.2018 р. було поновлено провадження у даній справі; у зв'язку з набранням чинності новою редакцією Господарського процесуального кодексу України постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження та зі стадії підготовчого провадження; призначено підготовче судове засідання на 17.05.2018 р.

Підготовчого засідання відкладалось.

17.05.2018 р. до господарського суду Київської області відповідачем-1 ТОВ «Валса ГТВ» були подані пояснення № 18 від 10.05.2018 р. до відзиву на позовну заяву, за змістом яких відповідач-1 не погоджується з позовними вимогами банку частково, а саме - в сумі 8658521,86 грн. нарахованих відсотків та в сумі 4992531,15 грн. нарахованої пені за прострочення сплати відсотків за користування кредитом. Водночас, відповідач-1 зазначає, що згідно з власним розрахунком ТОВ «Валса ГТВ» , останнім визнається наявність заборгованості в загальній сумі 25820141,42 грн. Поряд з цим, відповідач-1 просив суд в порядку ч. 6 ст. 238, ст. 239, ст. 331 ГПК України відстрочити виконання рішення суду у даній справі за результатами її розгляду на один рік.

Відповідач-1 вказував на нестабільний поточний фінансово-економічний стан підприємства, надавши суду довідку і графік щодо зменшення реалізації обсягів продукції ТОВ Валса ГТВ , а також звіти про фінансові результати діяльності ТОВ Валса ГТВ за 2013-2017 рр. (баланси та звіти про фінансові результати). Також відповідач-1 зазначав, що наявні у матеріалах справи докази свідчать як про об'єктивне зменшення обсягів реалізації продукції, так і про негативні загальні фінансово-економічні показники ТОВ Валса ГТВ за період 2014-2017 рр. (збитки), а тому підтверджують неможливість ТОВ Валса ГТВ відразу у повному обсязі виконати відповідне рішення суду. Також при вирішенні питання надання відстрочки виконання рішення, слід враховувати, що відповідач-2 за рішенням суду у справі № 910/2222/17 припинив дію договору поруки № 183 від 17.09.2012 р., і не може виконувати гарантуючу функцію поручителя, а тому тягар солідарного виконання рішення суду в частині сплати заборгованості буде нести ТОВ Валса ГТВ як діюче підприємство. Вказану обставину ні відповідач-1, ні відповідач-2 не могли об'єктивно передбачити при укладенні відповідних договорів кредиту, але вона сьогодні негативно впливає на можливість ТОВ Валса ГТВ виконати свої зобов'язання.

Окрім того, відповідач-1 для підтвердження можливості виконання в подальшому рішення суду у даній справі № 911/4074/16 надав суду, зокрема, копію резолютивної частини рішення арбітражного суду Красноярського краю Російської Федерації, яким була задоволена заява ТОВ Валса ГТВ про визнання і приведення до виконання рішення господарського суду Київської області від 19.06.2017 р. у справі № 911/1072/17 про стягнення із Товариства з обмеженою відповідальністю КХК (663082, Российская Федерация, Красноярский край, г. Дивногорск, пос. Усть-Мана, ул. Майская, 59, код 244601001) - 2050000,00 російських рублів основного боргу та 14033,07 грн. судового збору; копії актів проведення звірки із ПрАТ Росава , які підтверджують наявність заборгованості перед ТОВ Валса ГТВ у розмірі 11854156,40 грн., і яку поступово, по мірі надходження, можна буде направляти на поетапне погашення визнаної суми позовних вимог; копію листа ПАТ Банк Фінанси та Кредит від 25.08.2016 р. про те, що сам позивач винен відповідачу-1 341281,24 грн., а тому вказані кошти можуть направлені на погашення боргу. Також відповідач-1 зазначив, що ТОВ Валса ГТВ звертається з даним клопотанням з метою забезпечення реального і повного виконання рішення суду, недопущення зупинки підприємства та своєчасного виконання зобов'язань перед кредиторами, збереження робочих місць для працівників, що є суттєвим в умовах економічної кризи. З урахуванням складної фінансово-економічної ситуації, яка об'єктивно склалася на підприємстві за незалежних обставин, незважаючи на складну соціально-економічну ситуацію в державі та наявність дії об'єктивних обставин - зменшення кількості замовників продукції ТОВ Валса ГТВ - промислових підприємств, не менше половини з яких знаходяться в зоні проведення антитерористичної операції - операція об'єднаних сил (на тимчасово окупованих територіях), є об'єктивна потреба у відстроченні виконання судового рішення за наслідками розгляду цієї справи терміном на один рік.

У підготовчому судовому засіданні 17.05.2018 р. представник позивача зазначив про підтримання позовних вимог до позичальника ТОВ «Валса ГТВ» (відповідач-1) у повному обсязі та зазначив про набрання законної сили судовим рішенням у справі господарського суду міста Києва № 910/2222/17, згідно якого поруку відповідача-2 визнано припиненою. Представник відповідача-1 підтримував заперечення проти позову, викладені у відзиві на позов від 02.02.2017 р. та у поясненнях до відзиву № 18 від 10.05.2018 р., а також клопотання про відстрочення виконання рішення суду у даній справі терміном на один рік. Представники відповідача-2 ПрАТ «Росава» наголошували на припиненні відносин за договором поруки, укладеним щодо зобов'язань відповідача-1 за кредитним договором між ТОВ «Валса ГТВ» та ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» , та просили у зв'язку з цим відмовити у задоволенні позовних вимог до відповідача-2. З приводу заявлених раніше клопотань про призначення у даній справі судової економічної експертизи представники відповідача-2 ПрАТ «Росава» заявили про непідтримання на даний час вказаного клопотання, представник відповідача-1 ТОВ «Валса ГТВ» зазначив про те, що клопотання про проведення експертизи, подане товариством, було актуальним саме на час його подання.

04.06.2018 р. до господарського суду Київської області від позивача було подано заперечення б/н від 04.06.2018 р. (вх. № 10490/18 від 04.06.2018 р.) щодо пояснень відповідача-1 до відзиву, відповідно до яких позивач зазначив, що на момент укладення договору про невідновлювальну кредитну лінію № 1408-12 від 25.04.2012 р., назву якого було змінено на договір про мультивалютну кредитну лінію №1408м-12 на підставі додаткової угоди від 31.05.2012 р. (кредитний договір) між ПАТ Банк Фінанси та Кредит та ТОВ Валса ГТВ , банк здійснював свою діяльність на підставі банківської ліцензії та дозволу на здійснення банківської діяльності. Відповідно до п. 4-1 ч. 2 ст. 46 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб нарахування відсотків, комісійних, штрафів, інших очікуваних доходів за активними операціями банку може припинятися у терміни, визначені договорами з клієнтами банку у разі, якщо це сприятиме збереженню або збільшенню ліквідаційної маси. Банк вважає, що оскільки зобов'язання за договором про мультивалютну кредитну лінію № 1408м-12 від 25.04.2012 р. не виконані, то банк вправі нараховувати відсотки до повного виконання зобов'язань за кредитним договором, що сприятиме збереженню та збільшенню ліквідаційної маси. З введенням тимчасової адміністрації, а в подальшому - ліквідації ПАТ Банк Фінанси та Кредит було запроваджено особливий режим діяльності банківської установи. Ні ст. 46 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб , ні будь-якою іншою нормою чинного законодавства України не передбачено припинення кредитних зобов'язань боржників перед банком у випадку прийняття рішення про відкликання ліцензії та призначення ліквідатора. Оскільки кредитний договір, укладений між банком та відповідачем-1, є дійсним, то відповідно до умов договору банком здійснено нарахування відсотків та штрафних санкцій.

Щодо нарахування пені банк зазначив, що позичальник зробив останній платіж з погашення відсотків по кредиту 20.04.2016 р., у зв'язку з чим відбулося прострочення заборгованості по відсотках, а отже з цієї дати в банка виникло право нараховувати пеню до тих пір, поки зобов'язання не буде виконано. Так, відповідно до наданого позивачем розрахунку, пеня нарахована за період з 15.05.2016 р. по 14.11.2016 р., що не суперечить вимогам ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, оскільки визначений позивачем період не перевищує шести місяців з дня, коли зобов'язання мало бути виконане.

Щодо надання відповідачу-1 відстрочки виконання рішення у даній справі, банк зазначив, що зміна економічної ситуації та коливання курсу іноземної валюти стосовно національної валюти України є ризиками сторін договору та не можуть бути підставами для відстрочення виконання рішення суду щодо стягнення заборгованості за кредитним договором. Крім того, в умовах соціальної напруженості у державі, пов'язаної із неповерненням ПАТ Банк Фінанси та Кредит тисячам громадянам вкладів, відстрочення виконання рішення є необґрунтованим. Зазначені вище обставини мають загальний характер та є комерційними ризиками сторін та у повній мірі стосуються обох сторін договору, а тому не можуть бути віднесені до обставин, якими виконання судового рішення щодо стягнення заборгованості за кредитним договором порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору, і тому вони не є підставами для відстрочення виконання рішення суду.

Ухвалою господарського суду Київської області від 07.06.2018 р. було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 09.07.2018 р.

05.07.2018 р. до господарського суду Київської області ПАТ Банк Фінанси та Кредит було подано клопотання б/н від 04.07.2018 р. (вх. № 12845/18 від 05.07.2018 р.) про врахування (застосування) постанови Верховного Суду від 10.05.2018 р. у справі № 5015/4826/12.

У судовому засіданні 09.07.2018 р. представник позивача зазначив про те, що вказане клопотання не є клопотанням процесуального змісту в розумінні ст. 207 ГПК України та просив суд врахувати відповідну практику Верховного Суду.

У судовому засіданні 09.07.2018 р. представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі; представник відповідача-1 заперечував частково проти задоволення позовних вимог та просив суд відстрочити виконання рішення на 1 рік; представник відповідача-2 зазначав про припинення зобов'язань за договором поруки та просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог щодо ПрАТ Росава ; представник третьої особи просила суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

У судовому засіданні 09.07.2018 р. було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників процесу, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

25.04.2012 р. між АТ Фінанси та кредит (банк) (кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю Валса ГТВ (позичальник) було укладено договір про відновлювальну кредитну лінію № 1408-12, відповідно до п. 1.1 якого банк відкриває позичальникові відновлювальну кредитну лінію на загальну суму 2000000,00 грн., позичальник зобов'язується повернути отримані в рахунок кредитної лінії грошові кошти до 23.04.2013 р. і сплатити за користування кредитними коштами проценти.

31.05.2012 р. між АТ Фінанси та кредит (банк) (кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю Валса ГТВ (позичальник) було укладено додаткову угоду до договору про відновлювальну кредитну лінію № 1408-12 від 25.04.2012 р., відповідно до якої було змінено назву договору і викладено її в наступній редакції: Договір про мультивалютну кредитну лінію № 1408м-12 від 25 квітня 2012 р. . Також було змінено умови договору і викладено в його новій редакції, згідно з якою банк надає позичальникові грошові кошти в тимчасове користування на умовах забезпеченості, зворотності, терміновості, платності та цільового використання, далі по тексту - кредитні кошти (п. 1.1 договору в редакції додаткової угоди).

Згідно з пп. 1.1.1 п. 1.1 договору в редакції вказаної додаткової угоди (далі - договір) надання кредитних коштів здійснюватиметься окремими частинами (траншами) на умовах, визначених цим договором в межах відновлюваної мультивалютної кредитної лінії з лімітом максимальної заборгованості 38000000,00 грн., із сплатою за користування кредитними коштами процентів відповідно до розділу 3 цього договору.

У відповідності з пп. 1.1.2 п. 1.1 договору кожна наступна видача траншу здійснюється в межах вільного залишку ліміту заборгованості, встановленого в пп. 1.1.1 п. 1.1 цього договору з урахуванням раніше виданих траншів.

Пунктом 2.1 договору передбачено, що видача кредитних коштів у межах кредитної лінії здійснюється у вигляді надання траншів у валютах і на умовах, що вказані у цьому договорі.

Згідно з п. 3.1 договору, позичальник сплачує банку проценти за користування кредитними коштами окремо за кожним траншем, виходячи з процентних ставок.

У відповідності з п. 3.3 договору розрахунок процентів здійснюється за період користування кожним траншем окремо з моменту списання кредитних коштів з позичкового рахунку позичальника до моменту повернення коштів на позичковий рахунок позичальника. Розрахунок процентів за день видачі здійснюється як за повний день, а за день повернення не здійснюється. Розрахунок процентів за заборгованістю у національній валюті здійснюється виходячи з 365 днів у році (366 в високосному році), у місяці - за календарем. Розрахунок процентів за заборгованістю у іноземній валюті здійснюється виходячи з 360 днів у році, у місяці - за календарем.

Згідно з п. 3.4 договору нарахування і сплата процентів за користування кредитними коштами здійснюється щомісячно. Позичальник сплачує проценти в строк з 26 числа кожного місяця та не пізніше за останній робочий день кожного місяця. У зазначений строк сплачуються проценти, нараховані за користування кредитними коштами з 26 числа попереднього місяця до 25 числа поточного місяця (включно).

За прострочення повернення кредитних коштів та/або сплати процентів та/або комісійної винагороди позичальник сплачує банку пеню з розрахунку подвійної облікової ставки Національного Банку України від простроченої суми за кожен день прострочення. Вказана пеня сплачується у разі порушення позичальником термінів платежів, передбачених п.п. 2.1.6, 2.5, 2.6, 3.4, 3.6, 4.5, 6.1, 8.3 цього договору, а також будь-яких інших термінів платежів, що передбачені цим договором. Сплата пені не звільняє позичальника від зобов'язання сплатити проценти за весь час фактичного користування кредитними коштами (п. 7.1 договору).

Відповідно до п. 2.5 договору (в редакції додаткової угоди від 22.04.2015 р.) позичальник зобов'язується повернути всі отримані кредитні кошти у валютах заборгованості по кожному траншу до 20.04.2016 р., згідно з Графіком погашення кредитної лінії, шляхом переказу грошових коштів на відповідні позичкові рахунки. Погашення заборгованості за кожним траншем здійснюється у тій самій валюті, у якій були надані кредитні кошти.

Пунктом 8.1 договору передбачено, що у випадку, якщо сплачені позичальником банку грошові кошти недостатні для погашення загальної суми заборгованості, що виникла до цього моменту, то погашення заборгованості здійснюється в наступній черговості: в першу чергу погашаються проценти за користування кредитними коштами, а також комісійна винагорода; в другу чергу погашаються основний борг за кредитом; в третю чергу погашається неустойка (штраф, пеня).

Банк свої зобов'язання за кредитним договором виконав належним чином та надав позичальнику кредитні кошти у розмірі та на умовах, визначених кредитним договором, що підтверджується меморіальними ордерами, у тому числі: № 660 від 18.05.2012 р. на суму 628800,00 грн., № 2800 від 31.05.2012 р. на суму 4500000,00 доларів США та 35966250,00 грн., № 203 від 07.06.2012 р. на суму 600000,00 грн., № 696 від 13.06.2012 р. на суму 600000,00 грн., № 1766 від 11.07.2012 р. на суму 321600,00 грн., № 4045 від 12.07.2012 р. на суму 600000,00 грн., № 1113 від 15.08.2012 р. на суму 900000,00 грн., № 1561 від 10.09.2012 р. на суму 4090000,00 грн., № 1571 від 10.09.2012 р. на суму 3910000,00 грн., № 2419 від 14.09.2012 р. на суму 3000000,00 грн., № 1605 від 17.09.2012 р. на суму 6205000,00 грн., № 2080 від 28.09.2012 р. на суму 900000,00 грн., № 906 від 03.10.2012 р. на суму 3000000,00 грн., № 910 від 05.10.2012 р. на суму 1060000,00 грн., № 923 від 05.10.2012 р. на суму 5500000,00 грн., № 2827 від 008.10.2012 р. на суму 2635000,00 грн., № 1124 від 09.10.2012 р. на суму 6495902,00 грн., № 1129 від 09.10.2012 р. на суму 4876098,00 грн., № 574 від 19.10.2012 р. на суму 1850000,00 грн., № 880 від 22.10.2012 р. на суму 550000,00 грн., № 9765 від 24.10.2012 р. на суму 900000,00 грн., № 4649 від 01.11.2012 р. на суму 8327624,00 грн., № 4582 від 01.11.2012 р. на суму 8094902,00 грн., № 787 від 02.11.2012 р. на суму 3600000,00 грн., № 811 від 08.11.2012 р. на суму 4345000,00 грн., № 1031 від 09.11.2012 р. на суму 670000,00 доларів США та 5355310,00 грн., № 3839 від 22.11.2012 р. на суму 691730,00 доларів США та 5528997,89 грн., № 4798 від 23.11.2012 р. на суму 635600,00 доларів США та 5080350,80 грн., № 681 від 23.11.2012 р. на суму 62555,00 доларів США та 500002,12 грн., № 1275 від 04.12.2012 р. на суму 1065000,00 доларів США та 8512545,00 грн., № 415 від 14.12.2012 р. на суму 390842,00 доларів США та 3124000,11 грн., № 1126 від 21.12.2012 р. на суму 481670,00 доларів США та 3849988,31 грн., № 4011 від 09.01.2013 р. на суму 4484545,00 грн., № 4020 від 09.01.2013 р. на суму 311255,00 грн., № 1546 від 17.01.2013 р. на суму 1853000,00 доларів США та 14811029,00 грн., № 7200 від 21.01.2013 р. на суму 550000,00 грн., № 1342 від 28.01.2013 р. на суму 402680,00 доларів США та 3218621,24 грн., № 5596 від 01.02.2013 р. на суму 500000,00 доларів США та 3996500,00 грн., № 1039 від 07.02.2013 р. на суму 1000000,00 доларів США та 7993000,00 грн., № 1862 від 19.02.2013 р. на суму 432000,00 доларів США та 3452976,00 грн., № 5852 від 01.03.2013 р. на суму 920000,00 доларів США та 7353560,00 грн., № 9212 від 04.03.2013 р. на суму 2538000,00 грн., № 4256 від 05.03.2013 р. на суму 3200000,00 доларів США та 25577600,00 грн., № 6187 від 15.05.2013 р. на суму 16913832,00 грн., № 6590 від 15.05.2013 р. на суму 33553363,00 грн., № 5110 від 15.05.2013 р. на суму 12550125,00 грн., № 6297 від 15.05.2013 р. на суму 4072010,00 грн., № 5056 від 15.05.2013 р. на суму 5176340,00 грн., № 6572 від 15.05.2013 р. на суму 2887945,00 грн., № 4926 від 15.05.2013 р. на суму 6142912,00 грн., № 5036 від 15.05.2013 р. на суму 5456493,00 грн., № 6371 від 25.07.2013 р. на суму 10625710,54 грн., № 3406 від 08.10.2013 р. на суму 500000,00 грн., № 29766 від 28.05.2014 р. на суму 1072700,00 грн., № 19434 від 26.08.2015 р. на суму 100000,00 грн., а також відповідними виписками з особового рахунку ТОВ Валса ГТВ за період з 25.04.2012 р. до 15.11.2016 р.

У свою чергу, позичальник скористався кредитними коштами, однак свої зобов'язання за кредитним договором в частині повернення суми кредиту та сплати відсотків за користування кредитними коштами, належним чином не виконав, що підтверджується долученими до матеріалів справи банківськими виписками, у зв'язку з чим банк направив позичальнику вимогу (повідомлення) про порушення основного зобов'язання № 24.2.2/454 від 15.09.2016 р., в якій заявляв, що у разі непогашення позичальником в повному обсязі виданих кредитних коштів, сплати відсотків за весь період користування кредитом та пені, протягом 1-го дня, банк розпочне процедуру стягнення заборгованості за кредитним договором у примусовому порядку.

Позичальник вимогу отримав 09.11.2016 р., що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, але наявну кредиторську заборгованість перед банком не сплатив.

Станом на 15.11.2016 р. заборгованість за кредитним договором становить 20820920,00 грн. простроченої заборгованості по основному боргу, 13657743,28 грн. простроченої заборгованості по відсотках .

Поряд з цим, 17.09.2012 р. у забезпечення виконання зобов'язань за договором про відновлювальну кредитну лінію № 1408-12 від 25.04.2012 р. між банком (кредитор), ТОВ Валса ГТВ (боржник) та ПрАТ Росава (поручитель) було укладено договір поруки № 183, згідно з п. 1.1 якого (у редакції додаткової угоди від 27.05.2014 р.), поручитель зобов'язується перед банком відповідати за своєчасне та повне виконання боржником зобов'язань в розмірі 21420920,00 грн. за договором про мультивалютну кредитну лінію № 1408м-12 від 25.04.2012 р., укладеним між кредитором та боржником про надання боржнику кредиту в розмірі 42600000,00 грн. до 24.04.2015 р., із сплатою відсотків за користування кредитним коштами, виходячи з процентних ставок, вказаних в п. 3.1 кредитного договору.

У відповідності з п. 2.1 договору поруки в разі невиконання боржником зобов'язань по кредитному договору, боржник та поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Відповідно до п. 2.2 договору поруки поручитель відповідає перед кредитором в тому ж об'ємі що і боржник, в т.ч. по основному боргу, оплаті щомісячних процентів та підвищених процентів, оплаті комісійної винагороди, оплаті неустойки по основному боргу та процентам, а також по відшкодуванню всіх збитків.

У разі непогашення боржником заборгованості по кредитному договору на протязі 1-го банківського дня з моменту настання строку оплати процентів, основного боргу або комісійної винагороди, передбачених кредитним договором, у кредитора настає повне право вимоги оплати боргу в повному обсязі від поручителя (п. 2.3 договору поруки).

Відповідно до п. 3.1 договору поруки, у випадку невиконання боржником своїх зобов'язань за кредитним договором у встановлені в договорі строки, поручитель зобов'язується не пізніше 2-х банківських днів з моменту повідомлення його кредитором про невиконання боржником прийнятих на себе зобов'язань сплатити необхідну кредитору грошову суму, шляхом її перерахування на рахунок кредитора будь-яким способом, зазначеним кредитором.

Згідно з п. 3.3 договору поруки, в разі невиконання поручителем строків оплати грошових коштів кредитору, поручитель зобов'язаний сплатити кредитору пеню в розмірі 0,1 % від простроченої суми за кожний день прострочення.

Пунктом 5.1 договору поруки встановлено, що порука припиняється з припиненням забезпеченого ним зобов'язання. Порука також припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців із дня настання терміну виконання зобов'язання за кредитним договором, не висунув вимоги до поручителя.

Банком було надіслано на адресу поручителя вимогу (повідомлення) про порушення основного зобов'язання № 24.2.2/455 від 15.09.2016 р., в якій банк зазначив, що у разі непогашення поручителем в повному обсязі виданих кредитних коштів, сплати відсотків за увесь період користування кредитом та пені, протягом 2-х банківських днів, банк розпочне процедуру стягнення заборгованості за кредитним договором у примусовому порядку.

Дану вимогу відповідачем-2 було отримано 09.11.2016 р., що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Оскільки ТОВ Валса ГТВ умови договору про мультивалютну кредитну лінію № 1408м-12 від 25.04.2012 р. не виконало, позивач просить суд стягнути з ТОВ Валса ГТВ та ПрАТ Росава як поручителя солідарно заборгованість за неналежне виконання умов договору траншу про мультивалютну кредитну лінію № 1408м-12 від 25.04.2012 р. в сумі 7763176,72 грн. основного боргу, 13657743,28 грн. простроченої заборгованості по відсотках, а також стягнути з ТОВ «Валса ГТВ» 13057743,28 грн. основного боргу та 4992531,15 грн. пені.

Згідно з частиною 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань.

Аналогічні положення містяться у статтях 525, 526 ЦК України.

Приписами статті 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як зазначено у ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Приписами п. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Пунктом 2 статті 1050 ЦК України передбачено, що, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України.

Частиною 1 статті 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Приписами статті 541 ЦК України встановлено, що солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, визначених договором або законом.

Статтею 543 ЦК України передбачено, що у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Кредитор, який одержав виконання обов'язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі.

Поряд з цим, приписами статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статей 76-79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, рішенням господарського суду м. Києва від 03.03.2017 р. у справі № 910/2222/17, яке набрало законної сили, було визнано припиненою поруку за договором поруки № 183 від 17.09.2012 р., укладеним між Публічним акціонерним товариством Банк Фінанси та Кредит , Приватним акціонерним товариством Росава та Товариством з обмеженою відповідальністю Валса ГТВ , у зв'язку із зміною підстав зобов'язання за договором про мультивалютну кредитну лінію № 1408м-12 від 25.04.2012 р. без згоди поручителя.

У відповідності до ч. 1 ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпечення нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Особливістю припинення поруки з підстав зміни зобов'язання без згоди поручителя є те, що поручитель у разі зміни зобов'язання без його згоди не лише не відповідає за повернення боржником збільшеної суми боргу, а й з моменту такого збільшення його обов'язок за договором поруки повністю припиняється - перестає існувати.

Як зазначено в рішенні господарського суду м. Києва від 03.03.2017 р. у справі № 910/2222/17, внаслідок укладання між банком та позичальником 22.04.2015 р. додаткової угоди до кредитного договору, якою було збільшено ліміт кредитної лінії, строк користування боржником кредитними коштами та розмір процентів за користування кредитом, був збільшений обсяг зобов'язання поручителя без згоди останнього, у зв'язку з чим порука припинилася.

З огляду на викладене позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» до Приватного акціонерного товариства «Росава» у даній справі не підлягають задоволенню, оскільки порука за договором поруки № 183 від 17.09.2012 р. припинилася у 2015 році, ще до звернення банку до суду з позовом у даній справі № 911/4074/16.

Також з матеріалів справи слідує, що відповідач-1 визнав позовні вимоги в частині 20820940,00 грн. основного боргу (простроченої суми кредиту), 3266704,77 грн. нарахованих відсотків, 3357402,68 грн. пені за прострочення сплати основного боргу (кредиту).

Відповідно до ч. 1, п. 3 ч. 3 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у відзиві відповідач викладає заперечення проти позову. Відзив повинен містити у разі повного або часткового визнання позовних вимог - вимоги, які визнаються відповідачем.

Поряд з цим, згідно з приписами ст. 191 Господарського процесуального кодексу України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв'язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд. Суд не приймає відмову позивача від позову, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги банку про стягнення з ТОВ Валса ГТВ 20820940,00 грн. основного боргу (простроченої суми кредиту), 3266704,77 грн. відсотків, 3357402,68 грн. пені підлягають задоволенню.

Поряд з цим, відповідач-1 в своїх запереченнях не погоджується з позовними вимогами банку частково, а саме - в сумі 8658521,86 грн. нарахованих відсотків та в сумі 4992531,15 грн. нарахованої пені за прострочення сплати відсотків за користування кредитом, оскільки вони були нараховані після відкликання у позивача банківської ліцензії і початку його ліквідації, а тому, на думку відповідача-1, банк втратив право на здійснення банківської діяльності, зокрема, щодо нарахування процентів та пені за кредитним договором.

Дані заперечення не беруться судом до уваги з огляду на наступне.

Відповідно до п. 4-1 ч. 2 ст. 46 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб нарахування відсотків, комісійних, штрафів, інших очікуваних доходів за активними операціями банку може припинятися у терміни, визначені договорами з клієнтами банку у разі, якщо це сприятиме збереженню або збільшенню ліквідаційної маси.

Зазначена вище норма Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних собі стосується припинення нарахування відсотків за зобов'язаннями банку перед кредиторами, а не відсотків за кредитними договорами, по яких банк виступає кредитором, як це помилково трактує відповідач-1.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.05.2018 р. у справі № 5015/4826/12.

Водночас, чинне законодавство не містить будь-яких приписів, на підставі яких у випадку прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії у банку, щодо якого було розпочато процедуру ліквідації, останній мав би припинити нарахування відсотків за кредитними договорами.

Враховуючи, що позивачем надано достатньо об'єктивних та переконливих доказів у підтвердження своїх позовних вимог, а відповідачем-1 не надано доказів погашення заборгованості у повному обсязі, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» до Товариства з обмеженою відповідальністю Валса ГТВ в частині стягнення простроченої заборгованості з повернення кредитних коштів та простроченої заборгованості по відсотках є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача-1 пеню відповідно до п. 7.1 додаткової угоди від 31.05.2012 р. до договору про відновлювальну кредитну лінію № 1408-12 від 25.04.2012 р.

Як зазначалось вище, п. 7.1 додаткової угоди передбачено, що за прострочення повернення кредитних коштів та/або сплати процентів та/або комісійної винагороди позичальник сплачує банку пеню з розрахунку подвійної облікової ставки Національного Банку України від простроченої суми за кожен день прострочення. Вказана пеня сплачується у разі порушення позичальником термінів платежів, передбачених п.п. 2.1.6, 2.5, 2.6, 3.4, 3.6, 4.5, 6.1, 8.3 цього договору, а також будь-яких інших термінів платежів, що передбачені цим договором. Сплата пені не звільняє позичальника від зобов'язання сплатити проценти за весь час фактичного користування кредитними коштами.

В силу вимог ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов'язання відповідно до ст. 610 ЦК України є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з приписами ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до вимог ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

З долученого до матеріалів справи розрахунку пені вбачається, що заявлений до стягнення розмір пені було визначено позивачем в сумі 4992531,15 грн., нарахованій на суми простроченої заборгованості з повернення кредитних коштів та прострочену заборгованості по відсотках за період з 15.05.2016 р. до 14.11.2016 р., у тому числі - на суму 7153636,00 грн. заборгованості з повернення кредитних коштів в сумі 1153528,65 грн., на суму 2505374,66 грн. заборгованості по відсотках в сумі 41071,72 грн., на суму 2844670,99 грн. заборгованості по відсотках в сумі 82542,09 грн., на суму 3173022,08 грн. заборгованості по відсотках в сумі 82966,72 грн., на суму 3512318,21 грн. заборгованості по відсотках в сумі 98172,17 грн., на суму 3851614,34 грн. заборгованості по відсотках в сумі 96395,59 грн., на суму 4179965,43 грн. заборгованості по відсотках в сумі 105526,99 грн., на суму 4519261,56 грн. заборгованості по відсотках в сумі 51860,38 грн., на суму 2787945,00 грн. заборгованості з повернення кредитних коштів в сумі 449575,17 грн., на суму 976476,69 грн. заборгованості по відсотках в сумі 16007,82 грн., на суму 1108713,64 грн. заборгованості по відсотках в сумі 31170,87 грн., на суму 1236684,88 грн. заборгованості по відсотках у сумі 32336,27 грн., на суму 1368921,83 грн. заборгованості по відсотках в сумі 38262,49 грн., на суму 1501158,78 грн. заборгованості по відсотках в сумі 37569,98 грн., на суму 1629130,02 грн. заборгованості по відсотках в сумі 41128,86 грн., на суму 1761366,97 грн. заборгованості по відсотках в сумі 20212,41 грн., на суму 6034902,00 грн. заборгованості з повернення кредитних коштів в сумі 973169,17 грн., на суму 2119694,97 грн. заборгованості по відсотках в сумі 34749,09 грн., на суму 2405940,60 грн. заборгованості по відсотках в сумі 69811,71 грн., на суму 2682952,20 грн. заборгованості по відсотках в сумі 70152,61 грн., на суму 2969198,13 грн. заборгованості по відсотках в сумі 82991,52 грн., на суму 3255443,76 грн. заборгованості по відсотках в сумі 81475,04 грн., на суму 3532455,66 грн. заборгованості по відсотках в сумі 89180,03 грн., на суму 3818701,29 грн. в сумі 43821,16 грн., на суму 3972010,00 грн. заборгованості з повернення кредитних коштів в сумі 640513,74 грн., на суму 1391607,53 грн. заборгованості по відсотках в сумі 22813,24 грн., на суму 1580006,69 грн. заборгованості по відсотках в сумі 45846,10 грн., на суму 1762328,46 грн. заборгованості по відсотках в сумі 46080,56 грн., на суму 1950727,62 грн. заборгованості по відсотках в сумі 54524,44 грн., на суму 2139126,78 грн. заборгованості по відсотках в сумі 53536,62 грн., на суму 2321448,55 грн. заборгованості по відсотках в сумі 58607,06 грн., на суму 2509847,71 грн. заборгованості по відсотках в сумі 28801,53 грн., на суму 872700,00 грн. заборгованості з повернення кредитних коштів в сумі 140728,84 грн., на суму 356874,44 грн. заборгованості по відсотках в сумі 5850,40 грн., на суму 398268,08 грн. заборгованості по відсотках в сумі 11556,31 грн., на суму 438326,44 грн. заборгованості по відсотках в сумі 11461,16 грн., на суму 479720,08 грн. заборгованості по відсотках в сумі 13408,57 грн., на суму 521113,72 грн. заборгованості по відсотках в сумі 13042,08 грн., на суму 561172,08 грн. заборгованості по відсотках в сумі 14167,30 грн., на суму 602565,72 грн. заборгованості по відсотках в сумі 6914,69 грн., який є арифметично вірним та обґрунтованим, у зв'язку з чим пеня підлягає стягненню з відповідача-1 в заявленому позивачем розмірі.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» до Товариства з обмеженою відповідальністю Валса ГТВ у повному обсязі.

Водночас, відповідач-1 просить суд в порядку ч. 6 ст. 238, ст. 239, ст. 331 ГПК України відстрочити виконання рішення суду у даній справі на один рік. В обгрунтування необхідності відстрочення рішення у даній справі, ТОВ Валса ГТВ , зокрема, зазначало про нестабільний поточний фінансово-економічний стан підприємства, що призвело до зменшення обсягів реалізації продукції, а також негативні загальні фінансово-економічні показники ТОВ Валса ГТВ за період 2014-2017 рр. Також відповідач-1 посилався на те, що відповідач-2 за рішенням суду у справі № 910/2222/17 припинив дію договору поруки № 183 від 17.09.2012 р., і не може виконувати гарантуючу функцію поручителя, а тому тягар солідарного виконання рішення суду в частині сплати заборгованості буде нести ТОВ Валса ГТВ як діюче підприємство. У свою чергу, відповідач-1 для підтвердження можливості виконання в подальшому рішення суду у даній справі № 911/4074/16 надав копію резолютивної частини рішення арбітражного суду Красноярського краю Російської Федерації, яким була задоволена заява ТОВ Валса ГТВ про визнання і приведення до виконання рішення господарського суду Київської області від 19.06.2017 р. у справі № 911/1072/17; копії актів проведення звірки із ПрАТ Росава , які підтверджують наявність заборгованості перед ТОВ Валса ГТВ у розмірі 11854156,40 грн.; копію листа ПАТ Банк Фінанси та Кредит від 25.08.2016 р., про те, що сам позивач винен відповідачу-1 341281,24 грн. Також відповідач-1 зазначав про зменшення кількості замовників продукції ТОВ Валса ГТВ , у зв'язку з тим, що більшість з них знаходяться в зоні проведення антитерористичної операції. З урахуванням викладеного, ТОВ Валса ГТВ просить суд відстрочити рішення у даній справі з метою забезпечення реального і повного виконання рішення суду, недопущення зупинки підприємства та своєчасного виконання зобов'язань перед кредиторами, збереження робочих місць для працівників, що є суттєвим в умовах економічної кризи.

Згідно з ч. 1 ст. 239 Господарського процесуального кодексу України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Згідно з ч. 4 ст. 331 ГПК України вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує ступінь вини відповідача у виникненні спору; стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

При цьому, за змістом наведеної норми, відстрочення є правом, а не обов'язком суду, яке реалізується у будь-який час від набрання рішенням законної сили та до його фактичного повного виконання, але виключно у виняткових випадках та за наявністю підстав, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Господарським процесуальним кодексом України не визначено переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнення його виконання, у зв'язку з чим суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини, і за наявності обставин, які ускладнюють виконання рішення чи унеможливлюють його, господарський суд має право, зокрема, відстрочити виконання рішення, ухвали, постанови. Відстрочка або розстрочка виконання рішення, ухвали, постанови, зміна способу та порядку їх виконання допускаються у виняткових випадках і залежно від обставин справи. До заяви мають бути додані докази, які підтверджують обставини, викладені в заяві щодо неможливості чи утруднення виконання рішення.

Відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом (пп. 7.1.1 п. 7.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 р. № 9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» ).

Пунктом 7.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 р. Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України передбачено, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.

Згідно із ч.ч. 2, 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Слід зазначити, що складний фінансовий стан боржника не є винятковою обставиною, за наявності якої можливе надання відстрочки виконання рішення, оскільки відсутність у боржника необхідних коштів не може розглядатись як неможливість виконання зобов'язання та виконання рішення суду.

Крім того, відповідно до приписів статті 9 Конституції України, статті 19 Закону України «Про міжнародні договори України» , господарські суди у процесі здійснення правосуддя мають за відповідними правилами керуватися нормами міжнародних договорів, ратифікованих законами України.

Згідно з вимогами статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 р. № 3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Суду як джерело права.

У зв'язку з ратифікацією Конвенції, протоколів до неї та прийняттям Верховною Радою України Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» господарським судам у здійсненні судочинства зі справ, віднесених до їх підвідомчості, слід застосовувати судові рішення та ухвали Суду з будь-якої справи, що перебувала в його провадженні (абз. 3 п. 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 18.11.2003 р. № 01-8/1427 «Про Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та юрисдикцію Європейського суду з прав людини» ).

Cудом враховано, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини, державний орган або інша юридична особа не може посилатися на відсутність коштів, щоб не виплачувати борг, підтверджений судовим рішенням (§ 40 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Півень проти України» від 29.06.2004 р.).

Беручи до уваги наведене законодавство, характер правовідносин сторін, заперечення позивача та ОСОБА_1 гарантування вкладів фізичних осіб, а також враховуючи, що покладені відповідачем-1 в основу обґрунтування поданої заяви про відстрочення виконання рішення обставини не є винятковими обставинами, а надані відповідачем-1 докази на підтвердження необхідності надання відстрочки виконання рішення у даній справі не можуть вважатися достатніми доказами на підтвердження обставин скрутного фінансового становища чи ризику припинення господарської діяльності у зв'язку з одномоментним стягненням суми боргу у примусовому порядку, суд дійшов висновку щодо недоведеності та необґрунтованості наявності обставин для надання відстрочки виконання рішення суду у даній справі на 1 рік, у зв'язку з чим відповідна заява відповідача -1 задоволенню не підлягає.

Судові витрати відповідно до п. 2 ч. 1, п. 1 ч. 4, ч. 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача-1.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 123, 129, 232, 233, 236-238, 239, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. У задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» до Приватного акціонерного товариства «Росава» відмовити.

2. Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Валса ГТВ» задовольнити повністю.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Валса ГТВ» (09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Леваневського, 83, код 32123992) на користь Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» (04050, м. Київ, вул. Артема (Січових Стрільців), 60, код 09807856) - 20820920 (двадцять мільйонів вісімсот двадцять тисяч дев'ятсот двадцять) грн. 00 коп. основного боргу, 13657743 (тринадцять мільйонів шістсот п'ятдесят сім тисяч сімсот сорок три) грн. 28 коп. простроченої заборгованості по відсотках, 4992531 (чотири мільйони дев'ятсот дев'яносто дві тисячі п'ятсот тридцять одну) грн. 15 коп. пені, 206700 (двісті шість тисяч сімсот) грн. 00 коп. судового збору.

4. Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «Валса ГТВ» у відстроченні виконання рішення у даній справі.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно з приписами ч.ч. 1, 2 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до вимог статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне рішення складене 19.07.2018 р.

Суддя В.М. Бабкіна