Постанова

від 19.07.2018 по справі 917/1539/17

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" липня 2018 р. Справа № 917/1539/17

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Ільїн О.В., суддя Гетьман Р.А., суддя Хачатрян В.С.

за участю секретаря судового засідання Довбиш А.Ю.

за участю представників:

позивач - не з'явився;

відповідач - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача - ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "ІР-АГРОТОРГ" (вх. №526 П/1-35) на рішення господарського суду Полтавської області від 04.12.17 (повний текст якого складено 06.12.17, суддя Ореховська О.О.) у справі №917/1539/17

за позовом ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "СОФІЯ ЛЕНД", м. Київ

до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "ІР-АГРОТОРГ", м. Полтава,

про стягнення 343200,00 грн.,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "СОФІЯ ЛЕНД", звернувся до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "ІР-АГРОТОРГ" з позовом про стягнення 343 200,00 грн основного боргу внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором купівлі-продажу від 15.06.17 № 2017-12.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 04 грудня 2017 року у справі №917/1539/17 позов задоволено повністю. Стягнуто з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "ІР-АГРОТОРГ" на користь ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "СОФІЯ ЛЕНД" 343 200,00 грн основного боргу, 10 000,00 грн витрат на послуги адвоката та 5 148,00 грн судового збору.

Відповідач - ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "ІР-АГРОТОРГ" із вказаним рішенням місцевого господарського суду не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив рішення господарського суду Полтавської області від 04.12.17 скасувати та прийняте нове, яким в позові відмовити, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 30 березня 2018 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою відповідача - ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "ІР-АГРОТОРГ" на зазначене рішення господарського суду першої інстанції. Встановлено позивачу строк до 16.04.18 надати суду відзив на апеляційну скаргу у відповідності до вимог статті 263 ГПК України та докази надсилання (надання) копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи. Відповідачу встановлено строк для подання відповіді на відзив протягом 5 днів з моменту отримання відзиву на апеляційну скаргу. Зупинено дію рішення господарського суду Полтавської області від 04.12.2017 року у справі №917/1539/17.

16 квітня 2018 року від позивача - ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "СОФІЯ ЛЕНД" до матеріалів справи надійшов та долучений відзив на апеляційну скаргу (вх. № 2884 від 16.04.18) (підписаний повноважним представником) з доказами надіслання 11 квітня 2018 року копій відзиву та доданих до нього документів на адресу відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "ІР-АГРОТОРГ". В відзиві позивач заперечує проти доводів апеляційної скарги, вважає її необґрунтованою, рішення господарського суду Полтавської області від 04.12.18 законним та таким, що прийнято у відповідності до вимог чинного законодавства. Просить залишити апеляційну скаргу відповідача без задоволення, рішення господарського суду - без змін.

Ухвалою суду від 18.04.2018 року призначено справу №917/1539/17 до розгляду на 17 травня 2018 року.

Ухвалою суду від 11.05.2018 року виправлено описку в попередній ухвалі суді, розгляд справи призначено на 22.05.2018 року.

У судове засідання 22.05.2018 року позивач не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. Повідомлення про вручення ухвали суду до суду не повернулось.

У зв'язку з відпусткою судді Россолова В.В., який входив до складу колегії суддів для розгляду апеляційної скарги, на підставі розпорядження керівника апарату суду від 11.06.2018 року було здійснено автоматичну заміну складу судової колегії у відповідності до п. 10 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України №2147VIII від 03.10.2017 «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» , яка набрала чинності 15.12.2017 року) та для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Ільїн О.В., суддя Гетьман Р.А., суддя Хачатрян В.С.

Згідно з абз. 2 пункту 14 статті 32 Господарського процесуального кодексу України у разі зміни складу суду на стадії розгляду справи по суті суд повторно розпочинає розгляд справи по суті, крім випадку, коли суд ухвалить рішення про повторне проведення підготовчого провадження.

У судове засідання 12.06.2018 року сторони не з'явились.

Ухвалою суду від 12 червня 2018 року розгляд справи відкладено на 10 липня 2018 року о 10:00 год.

Ухвалою від 03 липня перенесено розгляд справи на 19 липня 2018 року о 12:00 год.

Через канцелярію суду ТОВ "ІР-АГРОТОРГ" надіслало клопотання, в якому товариство просить відкласти розгляд справи у зв'язку з перебуванням представника товариства у відпустці.

Розглянувши заявлене клопотання, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до ч. ч. 12, 13 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Якщо суд апеляційної інстанції визнав обов'язковою участь у судовому засіданні учасників справи, а вони не прибули, суд апеляційної інстанції може відкласти апеляційний розгляд справи.

При цьому, положеннями вказаної статті передбачено право, а не обов'язок суду відкласти апеляційний розгляд справи. За висновками суду, неявка представників не перешкоджає розгляду апеляційної скарги за наявними у справі матеріалами, у зв'язку з чим, клопотання відповідача слід відхилити.

Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному дослідженні в судовому засіданні з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв'язок, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у Главі 1 Розділу ІV.

Частинами 1 та 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Як вбачається з матеріалів справи, 15.06.2017р. між позивачем, ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю ОСОБА_2" та відповідачем, ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "ІР-Агроторг" укладено Договір №2017-12 купівлі-продажу (Договір), відповідно до умов якого позивач (Продавець) зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у договорі (DAP (ІНКОТЕРМС 2010)), передати у власність відповідачу (Покупець) товар: Цукор білий ДСТУ 4623:2006, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей товар відповідно до умов даного Договору.

Пунктом 1.2 Договору визначено, що найменування, кількість, одиниця виміру, ціна та загальна вартість відповідної партії товару вказуються у Специфікації, яка за умов погодження та підписання представниками сторін, є невід'ємною частиною даного Договору.

За умовами пункту 3.1 Договору, покупець зобов'язався здійснювати оплату за отриманий товар в гривнях по факту відвантаження товару, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок продавця.

Згідно з п. 6.1. Договору даний Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2017р.

Специфікацією №1 від 11.07.2017р. сторонами було погоджено поставку товару (цукру) на загальну суму 343 200,00 грн.

Пунктом 3 вказаної Специфікації, сторони узгодили, що постачальник повинен поставити товар в строк до 12.07.2017 р. на таких умовах: доставка за рахунок та транспортом продавця. Оплата покупцем - по факту відвантаження згідно з п. 3.1. Договору.

У відповідності до п. 2.2. Договору, датою поставки вважається, дата вказана у видатковій накладній на товар.

На виконання умов Договору позивач передав, а відповідач прийняв товар на загальну суму 343 200,00грн., що підтверджується видатковою накладною №88 від 12.07.2017р., товарно-транспортною накладною №СЛ000000088 від 12.07.2017р.; довіреністю №20 від 12.07.2017р. виданою ТОВ "ІР-Агроторг" на отримання товару, що підписані та скріплені печатками підприємств.

Однак, відповідач всупереч взятим на себе договірним зобов'язанням належним чином розрахунок за поставлений товар не здійснив, внаслідок чого у нього виникла заборгованість в сумі 343 200,00 грн.

Як свідчать матеріали справи, позивач звертався до відповідача з вимогою від 31.07.2017р. за № 31/07/17-1 про погашення заборгованості в сумі 343 200,00грн, яка була направлена на адресу відповідача 01.08.2017р.

На претензію позивача відповідач належним чином не відреагував - суму заборгованості не сплатив.

У зв'язку з чим, позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав, з вимогою щодо стягнення з відповідача заборгованості в сумі 343 200,00 грн основного боргу згідно Договору №2017-12 купівлі-продажу від 15.06.2017 р.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності зі ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язок.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст.174 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Приписами статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що сторони є вільними в укладені договору, в виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 631 Цивільного кодексу України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права та виконати обов'язки відповідно до договору.

Частиною 7 ст. 179 Господарського кодексу України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох чи більше осіб, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Стаття 526 Цивільного кодексу України встановлює, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За своєю правовою природою договір, укладений між сторонами, являється договором купівлі-продажу.

Частиною 1 статті 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Відповідно до вимог частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар.

За приписами ст. 692, ст. 693 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Приписами статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 3.1 Договору сторони визначили строки оплати товару, а саме, покупець зобов'язаний здійснити оплату за отриманий товар в гривнях по факту відвантаження товару, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок продавця, вказаний в цьому договорі. Факт відвантаження товару позивачем підтверджується матеріалами справи.

Таким чином, обов'язок відповідача щодо оплати товару витікає з положень Цивільного Кодексу України, умов Договору, а строк оплати є таким, що настав.

За ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Статтею 193 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.

Предметом зазначеного Договору є передача у власність товару, за який відповідач повинен здійснити оплату у визначені строки і саме оплата отриманого товару формує зміст прав і обов'язків відповідача. Документом, який підтверджує виконання позивачем своїх договірних зобов'язань, є видаткова накладна №88 від 12.07.2017 р. та товарно-транспортна накладна №СЛ000000088 від 12.07.2017 р.

Підписання покупцем зазначених накладних, є підтвердженням отримання ним товару та відсутності у нього претензій до продавця (позивач у справі), а отже є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунку за отриманий товар. Судом встановлено, що вказані накладні підписані представниками сторін договору та засвідчені печатками, в них містяться посилання на договір.

Докази оплати товару в матеріалах справи відсутні. Факт прострочення сплати коштів за отриманий товар відповідач не спростував.

На підставі наведеного, суд дійшов правомірного, на думку судової колегії, висновку, що позовні вимоги про стягнення 343 200,00грн заборгованості за поставлений товар за Договором купівлі-продажу №2012-12 від 15.06.2017р. підтверджені належними доказами, не спростовані відповідачем, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частина 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України визначає, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги в зв'язку з її юридичною та фактичною необґрунтованістю та відсутністю фактів, які свідчать про те, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням судом норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують наведені висновки колегії суддів, у зв'язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню з підстав, викладених вище, а оскаржуване рішення господарського суду має бути залишене без змін.

Керуючись статтями 129, 269, п.1, ч.1 ст. 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Полтавської області від 04 грудня 2017 у справі №917/1539/17 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до ст. 287, ст. 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови підписаний 20.07.2018 року.

Головуючий суддя Ільїн О.В.

Суддя Гетьман Р.А.

Суддя Хачатрян В.С.