Постанова

від 19.07.2018 по справі 803/667/18

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 липня 2018 рокуЛьвів№ 876/4688/18

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді: Кухтея Р.В.

суддів: Хобор Р.Б., Обрізка І.М.

розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові апеляційну скаргу Комунального підприємства Волинське обласне комунальне спеціалізоване лісогосподарське підприємство Волиньоблагроліс на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 07 травня 2018 року (ухвалене головуючим-суддею Мачульським В.В., час ухвалення судового рішення 15 год 31 хв у м. Луцьку, повний текст судового рішення складено 10 травня 2018 року) за адміністративним позовом Комунального підприємства Волинське обласне комунальне спеціалізоване лісогосподарське підприємство Волиньоблагроліс до Волинської обласної державної адміністрації про визнання протиправною бездіяльністю та зобов'язання вчинити дії,

в с т а н о в и в :

У квітні 2018 року Комунальне підприємство Волинське обласне комунальне спеціалізоване лісогосподарське підприємство Волиньоблагроліс (далі - підприємство, позивач) звернулося в суд із зазначеним позовом, в якому просило визнати протиправною бездіяльності Волинської обласної державної адміністрації (далі - Волинська ОДА) щодо ненадання у встановлений законодавством строк дозволу на розроблення документації із землеустрою або мотивованої відмови у його наданні відповідно до їхньої заяви (клопотання) № 16 від 08.09.2017 та зобов'язати вчинити дії, зокрема, надати дозвіл на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельних ділянок лісового фонду, загальною площею 30566,35 га в постійне користування для ведення лісового господарства.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 07.05.2018 у задоволенні позову було відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, підприємство подало апеляційну скаргу, в якій через неправильне застосування судом норм матеріального права, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та невідповідністю висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення Волинського окружного адміністративного суду від 07.05.2018 та прийняти постанову, якою позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції не було надано правової оцінки тому факту, що відповідь Волинською ОДА була надана після спливу тримісячного строку з моменту звернення позивача з відповідним клопотанням, при визначенні законодавцем строку в 1 місяць для погодження або надання органом виконавчої влади мотивованої відмови, відповідно не може вважатися такою, що відповідає чинному законодавству та не може бути прийнята до уваги. Крім того, відсутність розпорядження про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою являтиметься передумовою для неможливості погодження у встановленому порядку відповідно до ст. 186-1 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) проекту землеустрою щодо відведення ділянок в постійне користування та проведенню обов'язкової державної експертизи проекту.

У письмових запереченнях на апеляційну скаргу, відповідач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення залишити без змін.

Згідно п.3 ч.1 та ч.2 ст.311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні по справі матеріали та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.

З матеріалів справи видно, що 08.09.2017 до голови Волинської ОДА Гунчика В.П. надійшла заява (клопотання) №16 від підприємства про надання дозволу на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок лісового фонду в постійне користування для ведення лісового господарства, загальною площею 30 566,35 га згідно з додатком 1. До заяви було додано наступні документи : додаток 1. Перелік земельних ділянок лісового фонду щодо надання дозволу у постійне користування для ведення лісового господарства, підприємству, копії правовстановлюючих документів.

Враховуючи, що зазначене клопотання не було розглянуто відповідачем у строк, передбачений ст. 123 ЗК України, позивач листом №27 від 08.11.2017 повідомив голову Волинської ОДА Гунчика В.П. про те, що у зв'язку з неприйняттям ним рішення у місячний термін на подане клопотання, підприємством було замовлено розробку документації без надання такого дозволу з ТзОВ Інститут земельних відносин та охорони навколишнього середовища . Додавши до повідомлення копію договору № 83 від 08.11.2017 на виготовлення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у постійне користування підприємству на території Любомльського району Волинської області.

За результатами розгляду вказаного листа, Волинською ОДА було надано відповідь №7730/46/2-17 від 11.12.2017, в якій зазначено що позивачем не дотримано вимог ст. 123 ЗК України, а саме : у поданих до клопотанні документах відсутні графічні матеріали, що унеможливлює встановлення місця розташування вказаних земельних ділянок на території Любомльського району та їх форм власності.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що ненадання відповідачем дозволу на розроблення проекту землеустрою за відсутності мотивованої відмови у його наданні не є для позивача перешкодою для виготовлення названого проекту.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи, з огляду на наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст.14 Основного закону, право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до ч.1 ст.56 ЗК України, землі лісогосподарського призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.

Згідно ст.57 ЗК України, земельні ділянки лісогосподарського призначення за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються в постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи, для ведення лісового господарства. Порядок використання земель лісогосподарського призначення визначається законом.

Порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування визначається статтею 123 ЗК України.

Так, відповідно до ч.1 ст.123 цього Кодексу, надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Частиною третьою цієї статті визначено, що орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Забороняється відмова у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, місце розташування об'єктів на яких погоджено відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування згідно із статтею 151 цього Кодексу.

У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення документації із землеустрою або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення документації із землеустрою без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Відповідно до п.10 ст.123 ЗК України, рішенням про надання земельної ділянки у користування за проектом землеустрою щодо її відведення здійснюються: затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; вилучення земельних ділянок у землекористувачів із затвердженням умов вилучення земельних ділянок (у разі необхідності); надання земельної ділянки особі у користування з визначенням умов її використання і затвердженням умов надання, у тому числі (у разі необхідності) вимог щодо відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва.

Частиною чотирнадцятою вказаної статті передбачено, що відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у наданні земельної ділянки у користування або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

Таким чином, проаналізувавши наведені норми ЗК України, колегія суддів приходить до висновку, що ненадання відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або вмотивованої відмови у його наданні у встановлений строк, не перешкоджає розробленню проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, оскільки особа має право замовити розроблення такого проекту самостійно.

Як правильно вказав суд першої інстанції, нормою ч.3 ст. 123 ЗК України закріплено принцип мовчазної згоди , згідно якого позивач має право розпочати виготовлення проекту землеустрою після спливу місячного терміну з моменту отримання органом місцевого самоврядування відповідного клопотання.

Крім того, колегія суддів зазначає, що дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не є рішенням, без якого не може бути реалізоване право на отримання земельної ділянки у власність.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що у позивача виникло право, встановлене ч.3 ст.123 ЗК України, на замовлення у місячний строк розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок без надання дозволу, що і було ним реалізовано.

Звертаючись до суду з позовом про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання відповідача вчинити дії щодо надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельних ділянок лісового фонду, підприємство намагалося усунути для реалізації прав перешкоду, якої фактично немає.

У постановах Верховного Суду від 31.01.2018 по справі № 814/741/16 та від 14.03.2018 по справі №804/3703/16 висловлена правова позиція щодо правильного вирішення спорів, пов'язаних із зверненням до суду фізичних осіб з позовом до органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність, в якому предметом позову є зобов'язання визнати протиправними дії щодо відмови у виданні дозволу чи зобов'язати видати наказ про дозвіл на виготовлення документації із землеустрою.

У вказаних судових рішеннях Верховний Суд зазначив, що відповідно до ч.10 ст.118 ЗК України рішенням, яке може порушити права особи і яке може бути оскаржене до суду, може вважатися рішення про відмову органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду.

Згідно ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Адміністративний суд покликаний захищати осіб від порушень їх прав з боку суб'єктів владних повноважень. Обов'язковим елементом правопорушення є негативні для особи наслідки у вигляді невизнання, обмеження або перешкоджання у реалізації її реальних прав, свобод або інтересів, які настають внаслідок протиправних дій або рішень суб'єктів владних повноважень. Відсутність порушення суб'єктивних прав особи, навіть у разі коли рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень містять ознаки протиправності, унеможливлює досягнення завдань адміністративного судочинства.

З урахуванням наведених вище мотивів, інші доводи апелянта на висновки суду апеляційної інстанції не впливають, оскільки основні мотиви мають фундаментальне значення при вирішенні апеляційної скарги та справи по суті.

Враховуючи встановлені судом обставини, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного судового рішення.

Згідно ч.1 ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Комунального підприємства Волинське обласне комунальне спеціалізоване лісогосподарське підприємство Волиньоблагроліс залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 07 травня 2018 року по справі № 803/667/18 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Р. В. Кухтей судді Р. Б. Хобор І. М. Обрізко