Рішення

від 19.04.2019 по справі 803/667/18

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 квітня 2019 року ЛуцькСправа № 803/667/18

ОСОБА_1 окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Каленюк Ж.В.,

за участю секретаря судового засідання Шаблій Л.П.,

представника позивача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Комунального підприємства «ОСОБА_1 обласне комунальне спеціалізоване лісогосподарське підприємство «Волиньоблагроліс» до ОСОБА_1 обласної державної адміністрації про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство «ОСОБА_1 обласне комунальне спеціалізоване лісогосподарське підприємство «Волиньоблагроліс» (надалі - КП ВОКСЛП «Волиньоблагроліс» , підприємство, позивач) звернулося з позовом до ОСОБА_1 обласної державної адміністрації (відповідач) про визнання протиправною бездіяльності щодо ненадання у встановлений законодавством строк дозволу на розроблення документації із землеустрою за його заявою від 08 вересня 2017 року №16 та зобов'язання надати дозвіл на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельних ділянок лісового фонду загальною площею 30566,35 га в постійне користування для ведення лісового господарства відповідно до зазначеної заяви.

В обґрунтування позову вказав, що основними напрямами господарської діяльності підприємства є питання ведення лісового господарства, діяльності, пов'язаної із побічним користуванням лісом та ін. Підприємство звернулося до відповідача із заявою (клопотанням) від 08 вересня 2017 року №16 про надання йому дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок лісового фонду загальною площею 30566,35 га в постійне користування для ведення лісового господарства на території Любомльського району Волинської області. Однак дана заява не була розглянута відповідачем у місячний строк з прийняттям рішення або про надання дозволу, або про мотивовану відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у постійне користування відповідно до вимог частини першої статті 57, статті 123 Земельного кодексу України. Тому 08 листопада 2017 року позивач листом повідомив ОСОБА_1 обласну державну адміністрацію про те, що у зв'язку з закінченням місячного строку на надання дозволу на розроблення документації із землеустрою КП ВОКСЛП «Волиньоблагроліс» замовило розроблення документації із землеустрою без надання такого дозволу.

Лише 12 грудня 2017 року КП ВОКСЛП «Волиньоблагроліс» отримало відповідь від голови ОСОБА_1 обласної державної адміністрації про те, що клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок в постійне користування розглянуто, але відсутність графічних матеріалів унеможливлює встановлення місця розташування земельних ділянок.

ОСОБА_3, яка надана поза межами цього строку, не може вважатись такою, що відповідає чинному законодавству, та не може братись до уваги.

З наведених підстав позивач позов просив задовольнити.

Рішенням ОСОБА_1 окружного адміністративного суду від 07 травня 2018 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 19 липня 2018 року, в задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Верховного Суду у складі Судової палати для розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 23 січня 2019 року рішення ОСОБА_1 окружного адміністративного суду від 07 травня 2018 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 19 липня 2018 року скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції на новий судовий розгляд.

Ухвалою ОСОБА_1 окружного адміністративного суду від 20 лютого 2019 року після надходження справи до суду першої інстанції на новий розгляд та визначення складу суду для розгляду справи по суті справу прийнято до провадження та призначено до судового розгляду відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

14 березня 2019 року від позивача надійшло письмове пояснення щодо правової позиції по суті справи з урахуванням висновків Верховного Суду у постанові від 23 січня 2019 року (а.с.180). Позивач підтримує вимоги позовної заяви. При цьому в обґрунтування позиції зазначив, що в порушення норм статті 123 Земельного кодексу України відповідач за результатами розгляду його заяви від 08 вересня 2017 року №16 (вх. №8632/46/1-17) не надав ані дозволу, ані мотивованої відмови у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельних ділянок лісового фонду загальною площею 30566,35 га в постійне користування для ведення лісового господарства відповідно до поданої заяви, що є його протиправною діяльністю. Також зауважує, що підставою для відмови у надані такого дозволу можу бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Відтак, позов просив задовольнити повністю.

Відповідач у відзиві на позов (а.с.38-40) та у письмовому поясненні від 15 березня 2019 року щодо правової позиції по суті справи з урахуванням висновків Верховного Суду у постанові від 23 січня 2019 року (а.с.182-185) позовні вимоги не визнав. В обґрунтування своєї позиції вказав, що у заяві (клопотанні) від 08 вересня 2017 року №16 про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельних ділянок лісового фонду загальною площею 30566,35 га в постійне користування для ведення лісового господарства позивачем не виконано вимоги частини другої статті 123 Земельного кодексу України, позаяк до клопотання не додано графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельних ділянок, що унеможливлювало встановити місце їх розташування на території Любомльського району та форм власності для позитивного вирішення порушеного питання.

Тривалий розгляд заяви (клопотання) пояснює відсутністю фахівців із земельних питань та питань лісокористування в структурі обласної адміністрації, а тому таку заяву доручено розглянути Головному управлінню Держгеокадастру в області та обласному управлінню лісового та мисливського господарства. Про розгляд порушеного питання Головне управління Держгеокадастру в області повідомило ОСОБА_1 обласну державну адміністрацію листом від 22 листопада 2017 року, а те - позивача.

Відповідач звертав увагу на те, що статтею 57 Земельного кодексу України передбачено можливість надання земельних ділянок лісогосподарського призначення за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, установам, організаціям у яких створено спеціалізовані підрозділи для ведення лісового господарства. Порядок використання земель лісогосподарського призначення визначається законом. Згідно з вимогами статті 17 Лісового кодексу України у постійне користування ліси на землях державної власності для ведення лісового господарства надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створені спеціалізовані лісогосподарські підрозділи. Оскільки позивач є комунальним лісогосподарським підприємством, то дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок державної власності не може бути наданий.

З наведених підстав відповідач у задоволенні позову просив відмовити.

В матеріалах справи є відповідь на відзив КП ВОКСЛП «Волиньоблагроліс» , у якій позивач зауважує, що посилання на статтю 17 Лісового Кодексу України є помилковим, оскільки позивач не просив надати чи передати йому ліси (а.с.56-57).

У судовому засіданні 20 березня 2019 року представник позивача позовні вимоги підтримує повністю з підстав, викладених у позовній заяві та відповіді на відзив, поясненні від 14 березня 2019 року, просив позов задовольнити; представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги заперечує, просив відмовити в задоволенні позову з підстав, наведених у відзиві на позов, письмовому поясненні від 15 березня 2019 року.

Заслухавши усні пояснення представників сторін (вступне слово), дослідивши письмові докази, суд встановив такі обставини.

ОСОБА_3 до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.173-175), витягу із Статуту, затвердженого розпорядженням голови ОСОБА_1 обласної ради від 31 липня 2006 року №151-р, а.с.10-11) КП ВОКСЛП «Волиньоблагроліс» є комунальним підприємством, основним видом його діяльності є лісівництво та лісозаготівлі.

12 вересня 2017 року до ОСОБА_1 обласної державної адміністрації надійшла заява (клопотання) КП ВОКСЛП «Волиньоблагроліс» від 08 вересня 2017 року №16 про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок лісогосподарського призначення загальною площею 30566,35 га в постійне користування для ведення лісового господарства в межах Любомльського району Волинської області. До клопотання було додано перелік земель лісогосподарського призначення, які не надано у власність та користування на території Любомльського району станом на 01 січня 2016 року, зазначено найменування сільських рад та площі земельних ділянок (а.с.12-14).

Листом від 08 листопада 2017 року №27 КП ВОКСЛП «Волиньоблагроліс» повідомило голову ОСОБА_1 обласної державної адміністрації, що враховуючи відсутність протягом місячного строку з дня реєстрації клопотання підприємства про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок лісогосподарського призначення на території Любомльського району рішення за результатами його розгляду, ним на підставі договору від 08 листопада 2017 року №83 замовлено розробку документації без надання такого дозволу у ТзОВ «Інститут земельних відносин та охорони навколишнього середовища» . До повідомлення додано копію відповідного договору (а.с.15-17).

ОСОБА_1 обласної державної адміністрації від 11 грудня 2017 року №7730/46/2-17 підприємство було повідомлено про розгляд заяви (клопотання) про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок лісогосподарського призначення на території Любомльського району. З посиланням на частину другу статті 123 Земельного кодексу України повідомлено, що оскільки в поданих матеріалах відсутні графічні матеріали, то це унеможливлює встановлення місця розташування земельних ділянок загальною площею 30566,35 га на території Любомльського району та їх форм власності.

Позивач вважає, що відповідач допустив протиправну бездіяльність щодо розгляду його заяви (клопотання), а тому звернувся за захистом своїх прав до суду.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено обов'язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, що означає діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

ОСОБА_3 до статті 14 Конституції України, якою гарантовано право власності на землю, його набуття і реалізація громадянами, юридичними особами та державою здійснюється виключно відповідно до закону.

Законом, який регулює земельні правовідносини є Земельний кодекс України, а також прийняті відповідно до Конституції України та цього Кодексу нормативно-правові акти.

Згідно з частиною першою статті 17 Земельного кодексу України до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належить, зокрема, розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

ОСОБА_3 до частини першої статті 56 Земельного кодексу України землі лісогосподарського призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.

Статтею 57 Земельного кодексу України визначено, що земельні ділянки лісогосподарського призначення за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються в постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи, для ведення лісового господарства. Порядок використання земель лісогосподарського призначення визначається законом.

Водночас, порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування визначається статтею 123 Земельного кодексу України.

Так відповідно до частини першої статті 123 цього Кодексу надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною ОСОБА_4 Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; формування нової земельної ділянки (крім поділу та об'єднання). Надання у користування земельної ділянки, зареєстрованої в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України «Про Державний земельний кадастр» , право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, без зміни її меж та цільового призначення здійснюється без складення документації із землеустрою. Надання у користування земельної ділянки в інших випадках здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). У такому разі розроблення такої документації здійснюється на підставі дозволу, наданого Верховною ОСОБА_4 Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування, відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, крім випадків, коли особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у користування, набуває право замовити розроблення такої документації без надання такого дозволу.

Як визначено частиною другою статті 123 Земельного кодексу України, особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки. У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). ОСОБА_4 Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Частиною третьою статті 123 Земельного кодексу України обумовлено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних утворень, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Забороняється відмова у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, місце розташування об'єктів на яких погоджено відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування згідно із статтею 151 цього Кодексу.

У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна ОСОБА_4 Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення документації із землеустрою або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення документації із землеустрою без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє ОСОБА_4 Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу (частина четверта статті 123 Земельного кодексу України).

Згідно з частинами десятою, одинадцятою статті 123 Земельного кодексу України рішенням про надання земельної ділянки у користування за проектом землеустрою щодо її відведення здійснюються: затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; вилучення земельних ділянок у землекористувачів із затвердженням умов вилучення земельних ділянок (у разі необхідності); надання земельної ділянки особі у користування з визначенням умов її використання і затвердженням умов надання, у тому числі (у разі необхідності) вимог щодо відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва. У разі надання земельних ділянок державної власності у постійне користування підприємствам, установам, організаціям комунальної власності одночасно здійснюється передача земельних ділянок державної власності у комунальну власність і навпаки. З наведеного слідує, що ухвалення рішення відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування є результатом певної правової процедури, яка йому передує.

Тобто, відповідно до статті 123 Земельного кодексу України порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування передбачає визначену земельно-правову процедуру, яка включає такі послідовні стадії:

1) подання зацікавленою особою клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки;

2) отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (або мотивованої відмови у його наданні);

3) після розроблення проекту землеустрою такий проект підлягає погодженню у встановленому порядку;

4) здійснення державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі.

Аналіз наведених норм права, якими врегульовано процедуру надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування, свідчить про те, що всі дії відповідних суб'єктів земельно-правової процедури є взаємопов'язаними, послідовними і спрямовані на досягнення результату у вигляді отримання земельної ділянки у користування. Визначена законом процедура є способом дій відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування у відповідь на звернення зацікавленої особи щодо того чи іншого земельного питання. У світлі вимог частини другої статті 19 Конституції України дотримання відповідним органом встановленої законом процедури є обов'язковим.

Подання зацікавленою особою відповідного клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у користування означає, що в органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування виникає обов'язок розглянути таке клопотання в межах їх повноважень та прийняти у місячний строк з дня надходження такого клопотання одне із рішень: надати дозвіл або відмовити у його наданні.

Строк розгляду клопотання є строком виконання органом виконавчої влади своїх повноважень (компетенції). Цей строк разом з іншими елементами (складовими) утворюють структуру повноважень суб'єкта владних повноважень. Відсутність рішення про надання дозволу або відмову у наданні дозволу в межах встановленого законом місячного строку свідчить про протиправну бездіяльність відповідного органу. І хоч особа не позбавлена права замовити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки без згоди уповноваженого органу відповідно до абзацу третього частини третьої статті 123 Земельного кодексу України, це не позбавляє її права оскаржити дії (бездіяльність) органу у судовому порядку.

Як встановлено судом, відповідач з метою вирішення клопотання (заяви) позивача від 08 вересня 2017 року №16 не прийняв у встановлений законодавством строк та у передбаченій законом формі рішення про надання чи відмову в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки позивачеві. У зв'язку з неотриманням жодної відповіді протягом одного місяця від ОСОБА_1 обласної державної адміністрації КП ВОКСЛП «Волиньоблагроліс» листом від 08 листопада 2017 року №27 повідомило про те, що самостійно замовило розробку документації із землеустрою без надання такого дозволу згідно з абзацом третім частини третьої статті 123 Земельного кодексу України.

Проте цією нормою закріплено виключно право, а не обов'язок зацікавленої особи замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу та жодним чином не позбавляє його права на отримання від уповноваженого органу після спливу місячного строку дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або вмотивованої відмови у його наданні, а також права на судовий захист у випадку неможливості реалізації права на отримання відповідного дозволу (бездіяльності суб'єкта владних повноважень) або відмови у його надані після спливу місячного строку. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 17 грудня 2018 року у справі № 509/4156/15-а.

Ненадання уповноваженим органом рішення щодо надання або відмови в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою є протиправною бездіяльністю, унеможливлює отримання позитивних висновків для погодження проекту землеустрою чи оскарження рішення, з яким особа незгідна.

Розгляд відповідачем порушеного позивачем у клопотанні питання після спливу місячного строку з моменту звернення позивача свідчить про порушення суб'єктом владних повноважень визначеної законом процедури, при цьому посилання відповідача на відсутність спеціалізованого структурного підрозділу із земельних питань та питань лісовпорядкування суд до уваги не бере, бо законом не передбачено будь-які винятки в поведінці владного суб'єкта при вирішенні таких питань.

З огляду на це суд погоджується з доводами позивача про те, що неприйняття одного з рішень, визначених статтею 123 Земельного кодексу України, за клопотанням позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, у встановлений законом строк є протиправним.

Відтак, з урахуванням повноважень, визначених частиною другою статті 245 КАС України, суд вважає, що позов належить задовольнити шляхом визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо неприйняття рішення у місячний строк за заявою (клопотанням) позивача від 08 вересня 2017 року №16 про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок в постійне користування для ведення лісового господарства.

Надаючи відповідно до висновків Верховного Суду у постанові від 23 січня 2019 року у даній справі правову оцінку правомірності рішення відповідача як суб'єкта владних повноважень, суд перевіряє обставини, які стали підставою для його прийняття та наведені безпосередньо у цьому рішенні.

Зі змісту листа ОСОБА_1 обласної державної адміністрації від 11 грудня 2018 року №7730/46/2-17 (а.с.18-19) видно, що перешкодою у позитивному вирішенні порушеного позивачем у клопотанні від 08 вересня 2018 року №16 питання стала відсутність графічних матеріалів, що унеможливило встановлення місця розташування земельних ділянок загальною площею 30566,35 га на території Любомльського району та їх форм власності.

Абзацом першим частини третьої статті 123 Земельного кодексу України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у користування за результатами належно оформленого клопотання зацікавленої особи та додатків до нього. Ними є:

- невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів;

- невідповідність місця розташування земельної ділянки прийнятим відповідно до цих законів нормативно-правових актів;

- невідповідність місця розташування об'єкта вимогам невідповідність місця розташування об'єкта вимогам генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

При цьому, відмовляючи у наданні дозволу, відповідний орган повинен навести усі підстави відмови.

В той же час частина друга статті 123 Земельного кодексу України передбачає відповідний перелік документів, що має бути поданий до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування, зацікавленою особою: клопотання про надання дозволу на його розробку з зазначенням орієнтовного розміру земельної ділянки та її цільового призначення; графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки; погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб). Органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Таким чином, аналіз частин другої, третьої статті 123 Земельного кодексу України у їх взаємозв'язку дає підстави для висновку, що подання зацікавленою особою документів, необхідних для розгляду клопотання, не в повному обсязі або виявлення у документах, поданих замовником, недостовірних відомостей об'єктивно перешкоджають розгляду та винесенню законного рішення про надання дозволу/вмотивованої відмови на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. У разі надання особою пакету документів, необхідних для отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, з недоліками щодо комплектності, форми чи змісту, відповідний орган має право звернутися до заявника з пропозицією усунути виявлені недоліки. Така дія є правомірним способом поведінки органу і має на меті створення зацікавленим особам умов для реалізації їх прав на землю. Разом з тим, враховуючи обмежений строк розгляду клопотання, а також положення частини другої статті 123 Земельного кодексу України, яка містить імперативні вимоги щодо обов'язковості додавання до клопотання зацікавленої особи графічних матеріалів, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб), недодержання вимог щодо змісту клопотання, ненадання належним чином оформлених графічних матеріалів, може бути самостійною підставою для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, оскільки позбавляє підстав для прийняття відповідним органом позитивного рішення за результатами розгляду такого клопотання.

Отже, якщо особою, яка звернулася до відповідного суб'єкта владних повноважень, не виконані всі передумови для отримання відповідного дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для користування, підстави для відмови у наданні такого дозволу наявні.

Перелік земельних ділянок лісового фонду не наданих у власність та користування на території Любомльського району станом на 01 січня 2016 року, що був поданий позивачем до клопотання, не належить до графічних матеріалів. Водночас, частина друга статті 123 Земельного кодексу України не містить винятків, за яких графічні матеріали можуть не надаватися; їх надання має значення для об'єктивної оцінки при розгляді відповідного клопотання заявника, оскільки пошук земельної ділянки до повноважень владного суб'єкта не віднесено. Суд погоджується із доводами відповідача, що ненадання таких матеріалів не дозволяє встановити точне місце розташування земельних ділянок, форму їх власності, що безумовно не сприяє позитивному вирішенню питання на користь зацікавленої особи.

За таких обставин суд дійшов висновку, що позовна вимога КП ВОКСЛП «Волиньоблагроліс» до ОСОБА_1 обласної державної адміністрації про зобов'язання надати дозвіл на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельних ділянок лісового фонду загальною площею 30566,35 га в постійне користування для ведення лісового господарства відповідно до клопотання від 08 вересня 2017 року № 16 задоволенню не підлягає.

При цьому суд вважає, що повинен надавати оцінку виключно доводам відповідача, які наведені у його листі від 11 грудня 2018 року №7730/46/2-17, а не тим, які були у подальшому (під час підготовки відзиву на позов) виявлені ним для доведення правомірності свого рішення.

Відтак, позов належить задовольнити частково.

ОСОБА_3 до вимог статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно із частинами першою, третьою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. ОСОБА_3 частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Позивач при зверненні до суду з даним адміністративним позовом сплатив судовий збір в сумі 3524,00 грн. згідно із квитанціями від 06 квітня 2018 року №024810006 та №024810007 (а.с.2-3), який був зарахований до спеціального фонду Державного бюджету України (а.с.204-205). При цьому суд вважає, що згідно із підпунктом 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України від 08 липня 2011 року №3674-VI Про судовий збір за подання даного позову немайнового характеру із двома взаємопов'язаними вимогами позивачу необхідно було сплатити судовий збір у розмірі 1762,00 грн. Тобто, позивач сплатив судовий збір в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Отже, оскільки суд задовольняє позов частково, то на користь позивача належить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати (судовий збір) у сумі 881,00 грн. (пропорційно до задоволених вимог); решта суми сплаченого судового збору може бути повернута позивачеві в порядку, визначеному статтею 7 Закону України Про судовий збір .

Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 243-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Комунального підприємства ОСОБА_1 обласне комунальне спеціалізоване лісогосподарське підприємство Волиньоблагроліс (43000, Волинська область, місто Луцьк, проспект Перемоги, 14, ідентифікаційний код юридичної особи 34524051) до ОСОБА_1 обласної державної адміністрації (43027, Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, 9, ідентифікаційний код юридичної особи 13366926) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність ОСОБА_1 обласної державної адміністрації щодо неприйняття рішення у місячний строк за заявою (клопотанням) Комунального підприємства ОСОБА_1 обласне комунальне спеціалізоване лісогосподарське підприємство Волиньоблагроліс від 08 вересня 2017 року №16 про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок в постійне користування для ведення лісового господарства.

В задоволені решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь Комунального підприємства ОСОБА_1 обласне комунальне спеціалізоване лісогосподарське підприємство Волиньоблагроліс за рахунок бюджетних асигнувань ОСОБА_1 обласної державної адміністрації судові витрати у сумі 881,00 грн. (вісімсот вісімдесят одна грн. 00 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи до Восьмого апеляційного адміністративного суду через ОСОБА_1 окружний адміністративний суд.

Суддя Ж.В. Каленюк

Повне судове рішення складено 24 квітня 2019 року