Рішення

від 22.06.2018 по справі 815/1333/18

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 815/1333/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2018 року

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Цховребова М.Г., розглянувши в порядку письмового провадження у місті Одесі за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Неоліт до Державної фіскальної служби України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Головне управління ДФС в Одеській області, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -

встановив:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю Неоліт до Державної фіскальної служби України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Головне управління ДФС в Одеській області, в якому позивач просить:

- визнати рішення комісії № 606644/32700659 від 02.03.2018 року про відмову в реєстрації податкової накладної № 31 від 24.11.2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних протиправним та скасувати його;

- зобов'язати відповідача здійснити дії по реєстрації (зареєструвати) податкової накладної № 31 від 24.11.2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Ухвалами суду від:

- 2 квітня 2018 року: прийнято позовну заяву до розгляду; відкрито провадження в адміністративній справі; вирішено справу розглядати за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання по справі на 26 квітня 2018 року;

- 24.05.2018 року: закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті, за письмовою згодою всіх учасників справи, - у той самий день після закінчення підготовчого судового засідання;

- 22.06.2018 року: відмовлено у задоволенні заяви директора ТОВ УНІПРОМ , вхід. № ФП/105/18 від 13.06.2018 року 12:52, про вступ у справу.

В судове засідання 13 червня 2018 року учасники справи не з'явились, належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду. (т.3 а.с.65)

13.06.2018 року представником позивача до суду подано заяву, у якій останній просить справу слухати в письмовому провадженні. (т.3 а.с.66)

Представник відповідача та третьої особи про причини неявки суд не повідомив, будь-яких заяв від нього до суду не надійшло.

Виходячи з наведеного, керуючись положеннями ч. 9 ст. 205 КАС України, суд дійшов висновку про можливість розглянути справу у письмовому провадженні.

В судовому засіданні 24.05.2018 року представник позивача підтримав адміністративний позов, просив суд задовольнити його в повному обсязі, по суті, з підстав, викладених у позовній заяві та відповіді на відзив (т.1 а.с.6-24, т.3 а.с.45-47), із посиланням на ч. 2 ст. 19 Конституції України, пп. 14.1.60 п. 14.1 ст. 14, пп.пп. 16.1.2, 16.1.3 п. 16.1 ст. 16, п. 20.2 ст. 20, пп.пп. 56.23.3, 56.23.4 п. 56.23 ст. 56, п. 74.2 ст. 74, п. 187.1 ст. 187, п.п. 201.1, 201.7, 201.10, пп. 201.16.2, абз. 7 пп. 201.16.3 п. 201.16 ст. 201 Податкового кодексу України, Постанову Кабінету Міністрів України від 29 березня 2017 року № 190 Про встановлення підстав для прийняття рішення комісією Державної фіскальної служби про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову в такій реєстрації , із зазначенням таких фактичних обставин:

- по суті не зазначено конкретних причин зупинення реєстрації податкової накладної, критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної, а міститься загальне посилання на невідповідність обсягів постачання обсягам придбання. Оскаржуване рішення, у свою чергу, не містить чіткої підстави для відмови у реєстрації - чи то подані документи, складені з порушенням законодавства, чи то не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної (зазначено та/або );

- відповідач не врахував при розгляді пояснень документи, що надавалися позивачем та помилково відмовив позивачу в реєстрації податкової накладної. Так, надані відповідачу документи доводять реальність господарської операції, по якій проводилась реєстрація податкової накладної, спростовують припущення відповідача про ризиковість операції. Позивач надав достатній і належний перелік документів для прийняття позитивного рішення відповідачем;

- позивач вважає, що повинно бути чітко зазначена складова порушення платником податку і визначено шлях до усунення недоліків, тощо.

В судовому засіданні 24.05.2018 року представник відповідача та третьої особи не визнав адміністративний позов повністю, просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити з підстав, викладених у відзиві (т.3 а.с.27-33), із посиланням на п. 74.2 ст. 74, пп.пп. 201.16.1, 201.16.2, 201.16.3 п. 201.16 ст. 201 Податкового кодексу України, п. 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку в єдиному реєстрі податкових накладних, Наказ Міністерства фінансів України від 13.06.2017 року № 567 Про затвердження Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, та Вичерпного переліку документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних , п.п. 12, 20 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, п. 2 Порядку роботи комісії Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, із зазначенням таких фактичних обставин:

- після отримання квитанції про зупинення реєстрації спірної податкової накладної позивачем було відправлено засобами електронного зв'язку повідомлення щодо подачі документів про підтвердження реальності здійснення операцій по відповідній ПН;

- за наслідками розгляду повідомлення комісією ДФС України прийнято рішення про відмову в реєстрації податкової накладної № 31 від 24.11.2017 року за відсутності надання документів, визначених за Вичерпним переліком: договорів, у тому числі зовнішньоекономічні контракти з додатками, листування з контрагентами, а саме, відсутність Специфікації № 1, яка є невід'ємною частиною договору виготовлення та постачання товару від 04.10.2017 року № Н - 043/1 - 17 між позивачем та ТОВ Уніпром , тобто до ДФС України було надано лише частину договору; банківські виписки з особових рахунків;

- з огляду на відсутність надання платником податків істотних документів, платником не додержано вимог наказу Міністерства фінансів України від 13.06.2017 року № 567.

Пояснення третьої особи щодо позову та відзиву до суду не надійшли.

Заслухавши вступне слово представників учасників справи, дослідивши докази у справі, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню повністю, з наступних підстав.

Судом встановлено, що 24.11.2017 року позивачем, як постачальником (продавцем), складено податкову накладну № 31 (т.1 а.с.26), згідно якої: отримувач (покупець) - ТОВ УНІПРОМ ; загальна сума коштів, що підлягають сплаті, з урахуванням податку на додану вартість, - 8228231,40 гривні; загальна сума податку на додану вартість - 1371371,90 гривні, у тому числі за основною ставкою - 1371371,90 гривні; усього обсяги постачання за основною ставкою (код ставки 20) - 6856859,50 гривні; номенклатура товарів / послуг продавця - геоблок колотий.

Згідно квитанції про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних від 15 грудня 2017 року № 9268637069 (т.1 а.с.27) щодо податкової накладної від 24.11.2017 року № 31, зокрема:

- Результат обробки: документ доставлено до ДФС України, документ прийнято, реєстрація зупинена;

- Виявлені помилки: відповідно до п. 201.16 ст. 201 ПКУ реєстрація ПН/РК зупинена; ПН/РК відповідає критеріям оцінки ступеня ризиків, визначеним пунктом 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації ПН/РК в ЄРПН, затверджених наказом МФУ від 13.06.2017 № 567; за результатами опрацювання СМКОР виявлено невідповідність обсягів постачання обсягам придбання по товарах згідно УКТ ЗЕД: 6810.&?с; %REFINE%&?н;; пропонуємо надати пояснення та/або копії документів, достатні для прийняття рішення про реєстрацію.

У повідомленні щодо подачі документів про підтвердження реальності здійснення операцій по ПН/РН, реєстрація якої/го зупинена, від 26.02.2018 року № 1 (т.1 а.с.29) позивачем зазначено: Призупинення реєстрації ПН № 31 від 24.11.2017 р. УНІПРОМ (Пакет документів додається) .

Вищезазначене повідомлення доставлено відповідачу 26.02.2018 року. (а.с.28)

Згідно рішення комісії Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, від 02.03.2018 року № 606644/32700659 (т.1 а.с.31), відповідно до підпункту 201.16.3 пункту 201.16 статті 201 розділу V Податкового кодексу України прийнято рішення про відмову у реєстрації податкової накладної від 24.11.2017 року № 31 з підстав: надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування.

07.03.2018 року позивачем відповідачу надіслано скаргу від 06.03.2018 року на Рішення комісії ДФС № 606644/32700659 від 02.03.2018 року про відмову в реєстрації податкової накладної № 31 від 24.11.2017 року в Єдиному реєстрації податкових накладних . (т.1 а.с.45, 63-83)

Відповідно до змісту скарги, її подано з тих підстав, зокрема, що:

- 26 лютого 2018 року до орану ДФС подано повідомлення щодо подачі документів про підтвердження реальності здійснення операцій по ПН/РК, реєстрація якої зупинена, на підтвердження реальності здійснення податковим агентом господарської операції. Проте подані документи на підтвердження реальності здійснення операції не переконали орган ДФС та 2 березня 2018 року отримано оскаржуване рішення;

- на думку позивача проігноровано неправомірність функціонування механізму зупинення реєстрації ПН/РК;

- податковим органом порушено порядок зупинення реєстрації ПН;

- ДФС порушила правила розблокування ПН;

- у рішенні ДФС фактичні підстави, на яких ґрунтується відмова в реєстрації ПН, не зазначені, що є грубим порушенням чинного законодавства та вказує на те, що рішення є безпідставним, тому підлягає скасуванню. Повинно бути чітко зазначена складова порушення платником податку і визначено шлях до усунення недоліків.

Згідно змісту цієї скарги та опису вкладення до цінного листа (т.1 а.с.32-44, 77-83), позивачем до скарги було додано, зокрема: статутні документи; договір виготовлення та постачання товару № Н-043/1-14 від 4 жовтня 2017 року; договір відповідального зберігання від 23 листопада 2017 року; рахунок на оплату № 346 від 17 листопада 2017 року; платіжне доручення № 2945 від 29 листопада 2017 року; акт звірки; штатний розпис; баланс за 2017 рік; бухгалтерська довідка про наявність основних засобів; видаткові накладні; довіреності; товарно-транспортні накладні; акти прийому-передачі майна; видачі-повернення із зберігання; акт взаєморозрахунків між сторонами договору поставки за листопад 2017 року; договори на поставку; накладні на отримання; супровідні та ЖД накладні.

Рішенням Комісії з питань розгляду скарг від 16.03.2018 року № 27812/32700659: залишено скаргу без задоволення та рішення комісії ДФС без змін. (т.3 а.с.69)

Не погоджуючись з рішенням комісії Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, від 02.03.2018 року № 606644/32700659, позивач оскаржив його в судовому порядку.

На доведення обставин, на яких ґрунтуються вимоги, позивачем суду також надано копії (т.1 а.с.84-249, т.2 а.с.1-250, т.3 а.с.1-8, 48-60, 70-73):

- договору виготовлення та постачання товару № Н-043/1-17 від 4 жовтня 2017 року, укладеного між позивачем, надалі Постачальник , і Товариством з обмеженою відповідальністю УНІПРОМ , надалі Покупець , відповідно до якого, зокрема, Постачальник зобов'язується виготовити, поставити та передати у власність Покупцю: геоблок (модульний блок) бетонний сірий (в подальшому Товар ), а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити Товар згідно умов цього Договору;

- договорів відповідального зберігання;

- актів прийому-передачі майна;

- актів прийому-передачі майна (повернення);

- рахунку на оплату;

- платіжного доручення;

- актів звіряння взаємних розрахунків за період: листопад 2017 року;

- наказу позивача № 146/10 Про затвердження штатного розпису та штатного заміщення від 10.11.2017 року;

- штатного розпису позивача станом на 10.11.2017 року;

- фінансових звітів суб'єкта малого підприємництва;

- бухгалтерської довідки про нарахування амортизації за 4 квартал 2017 року;

- видаткових накладних;

- довіреностей;

- товарно-транспортних накладних;

- повернень із зберігання;

- договорів поставки;

- залізничних накладних;

- відомостей вагонів;

- повідомлення про доставку відправлення;

- Специфікації № 1 (додаток № 1 до договору № Н-043/1-17 від 04.10.2017 року);

- реєстрів ПАТ МТБ БАНК документів по рахунку позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Частиною 1 статті 78 КАС України встановлено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини врегульовано законодавством (чинним та у редакції станом на момент виникнення відповідних правовідносин ): Податковим кодексом України від 02.12.2010 № 2755-VI (далі - ПК України), Постановою Кабінету Міністрів України Про встановлення підстав для прийняття рішення комісією Державної фіскальної служби про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову в такій реєстрації від 29 березня 2017 року № 190 (далі - Постанова № 190), Критеріями оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженими наказом Міністерства фінансів України 13.06.2017 № 567, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 16 червня 2017 року за № 753/30621 (далі - Критерії оцінки ступеня ризиків), Вичерпним переліком документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженим наказом Міністерства фінансів України 13.06.2017 № 567, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 16 червня 2017 року за № 754/30622 (далі - Вичерпний перелік документів).

Відповідно до п. 74.2 ст. 74 ПК України, в Єдиному реєстрі податкових накладних забезпечується проведення постійного автоматизованого моніторингу відповідності податкових накладних/розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації таких податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Критерії оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Так, відповідно до пункту 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків, моніторинг податкової накладної / розрахунку коригування здійснюється ДФС за такими критеріями:

1) обсяг постачання товару/послуги, зазначений у податковій накладній / розрахунку коригування, яку (який) подано на реєстрацію в Реєстрі, у 1,5 раза більший за величину, що дорівнює залишку різниці обсягу придбання на митній території України такого товару/послуги (крім обсягу придбання товарів/послуг за операціями, які звільнені від оподаткування та підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою) та/або ввезення на митну територію України такого товару, зазначеного з 01 січня 2017 року в отриманих податкових накладних / розрахунках коригування, зареєстрованих в Реєстрі, і митних деклараціях, та обсягу постачання відповідного товару/послуги, зазначеному у податкових накладних / розрахунках коригування, зареєстрованих з 01 січня 2017 року в Реєстрі, і переважання в такому залишку (більше 75% загального такого залишку для платників, у яких значення показника D становить більше 0,03; більше 60% - від 0,02 до 0,03; більше 50% - від 0,015 до 0,02; більше 40% - від 0,01 до 0,015, більше 30% - від 0,005 до 0,01, більше 20% - до 0,005) товарів з кодами згідно з УКТ ЗЕД, які визначаються ДФС, та відсутність товару/послуги, зазначеного/зазначеної в податковій накладній, яка подана на реєстрацію в Реєстрі, в інформації, поданій платником податку за встановленою формою, як товару/послуги, що на постійній основі постачається (виготовляється);

2) відсутність (анулювання, призупинення) ліцензій, виданих органами ліцензування, які засвідчують право суб'єкта господарювання на виробництво, експорт, імпорт, оптову і роздрібну торгівлю підакцизними товарами (продукцією), визначеними підпунктами 215.3.1 та 215.3.2 пункту 215.3 статті 215 розділу VI Податкового кодексу України (далі - Кодекс), стосовно товарів, які зазначені платником податку у податковій накладній, поданій на реєстрацію в Реєстрі;

3) розрахунок коригування, складений постачальником товарів/послуг до податкової накладної, яка складена на отримувача - платника податку на додану вартість, якщо передбачається зміна вартості товару/послуг більше ніж удвічі та/або зміна номенклатури товарів/послуг (для кодів товарів згідно з УКТ ЗЕД - зміна перших чотирьох цифр кодів, а для кодів послуг відповідно до Державного класифікатора продукції та послуг - перших двох цифр кодів).

У разі якщо за результатами Моніторингу визначено, що податкова накладна / розрахунок коригування відповідає вимогам підпункту 1 цього пункту та сума податку на додану вартість, зазначена в податкових накладних, зареєстрованих платником податку в Реєстрі у звітному (податковому) періоді з урахуванням податкової накладної / розрахунку коригування, поданої на реєстрацію в Реєстрі, які відповідають вимогам підпункту 1 цього пункту, більша за середньомісячну суму сплачених за останні 12 місяців єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків і зборів (крім суми податку на додану вартість, сплаченої при ввезенні товарів на митну територію України) платником податку та його відокремленими підрозділами, реєстрація такої податкової накладної / розрахунку коригування зупиняється відповідно до вимог пункту 201.16 статті 201 розділу V Кодексу.

У разі якщо за результатами Моніторингу визначено, що податкова накладна / розрахунок коригування відповідає одній з умов, зазначених у підпунктах 2, 3 цього пункту, реєстрація такої (такого) податкової накладної / розрахунку коригування зупиняється відповідно до вимог пункту 201.16 статті 201 розділу V Кодексу.

Згідно пп. 201.16.1 п. 201.16 ст. 201 ПК України, у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних платнику податку протягом операційного дня контролюючий орган в автоматичному режимі надсилає (в електронному вигляді у текстовому форматі) квитанцію про зупинення реєстрації такої податкової накладної/розрахунку коригування. Така квитанція є підтвердженням зупинення такої реєстрації.

У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються:

а) порядковий номер та дата складення податкової накладної/розрахунку коригування;

б) визначення критерію(їв) оцінки ступеня ризиків , достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, на підставі яких було здійснено зупинення реєстрації податкової накладної /розрахунку коригування;

в) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та/або копії документів (за вичерпним переліком) , достатніх для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію такої податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Вичерпний перелік таких документів у розрізі критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Згідно пп. 201.16.3 п. 201.16 ст. 201 ПК України письмові пояснення та/або копії документів, подані платником податків до контролюючого органу відповідно до підпункту 201.16.2 цього пункту, розглядаються комісією центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику.

Зазначена комісія приймає рішення про:

реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних;

відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підстави для прийняття комісією центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову в такій реєстрації встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Порядок роботи комісії визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних приймається та надсилається платнику податку протягом п'яти робочих днів, що настають за днем отримання пояснень та документів, поданих відповідно до підпункту 201.16.2 цього пункту.

Форма таких рішень встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Рішення про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути оскаржено в адміністративному або судовому порядку.

Згідно п. 1 Вичерпного переліку документів, вичерпний перелік документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Перелік), у розрізі Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 13 червня 2017 року № 567 (далі - Критерії):

1) для критерію, зазначеного у підпункті 1 пункту 6 Критеріїв: договори, у тому числі зовнішньоекономічні контракти, з додатками, листування з контрагентами; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для провадження господарської операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання й транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передавання товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи, банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством;

2) для критерію, зазначеного в підпункті 2 пункту 6 Критеріїв: договори, у тому числі зовнішньоекономічні контракти, з додатками, листування з контрагентами; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для провадження господарської операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання й транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи, інвентаризаційні описи, у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передавання товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи, банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством.

Постанови № 190 установлено, що комісія Державної фіскальної служби (далі - комісія ДФС) приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову в такій реєстрації на підставі отриманих від платника податку на додану вартість відповідно до підпункту "в" підпункту 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) письмових пояснень щодо підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, та/або копій документів, які платник податку має право подати до органу Державної фіскальної служби протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов'язання, відображеного у податковій накладній/розрахунку коригування.

Підставами для прийняття комісією ДФС рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування є:

ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, до якої/якого застосована процедура зупинення реєстрації згідно з пунктом 201.16 статті 201 Кодексу;

ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту "в" підпункту 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 Кодексу;

надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування.

В частині 2 статті 9 КАС України встановлено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

На підставі вищенаведених вимог законодавства, які регулюють спірні правовідносини, та встановлених в судовому засіданні обставин, а саме:

- згідно квитанції про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних від 15 грудня 2017 року № 9268637069 щодо податкової накладної від 24.11.2017 року № 31, зокрема: відповідно до п. 201.16 ст. 201 ПКУ реєстрація ПН/РК зупинена; ПН/РК відповідає критеріям оцінки ступеня ризиків, визначеним пунктом 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації ПН/РК в ЄРПН, затверджених наказом МФУ від 13.06.2017 № 567; за результатами опрацювання СМКОР виявлено невідповідність обсягів постачання обсягам придбання по товарах згідно УКТ ЗЕД: 6810.&?н; %REFINE%&?н;; пропонуємо надати пояснення та/або копії документів, достатні для прийняття рішення про реєстрацію.

Проте, по-перше, пунктом 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків передбачено три підпункти відповідних критеріїв.

Тобто, відповідачем не конкретизовано підпункт пункту 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків, яким передбачено застосований відповідачем критерій, чим порушено вимоги пп. б пп. 201.16.1 п. 201.16 ст. 201 ПК України.

Крім того, згідно Вичерпного переліку документів, для підпунктів 1 та 2 пункту 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків встановлені окремі вичерпні переліки документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, у розрізі Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 13 червня 2017 року № 567.

Тобто, не зазначення відповідачем підпункту пункту 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків, яким передбачено застосований відповідачем критерій, - виключило об'єктивну можливість для позивача правильного вибору Вичерпного переліку документів.

Саме це й обумовило надання позивачем до повідомлення на квитанцію та до скарги на рішення пакетів документів, на власний розсуд позивача.

По-друге, фактично застосований відповідачем критерій оцінки ступеня ризиків - невідповідність обсягів постачання обсягам придбання по товарах згідно УКТ ЗЕД: 6810.&l-; %REFINE%&?н; - не передбачений пунктом 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків;

- згідно змісту оскаржуваного рішення від 02.03.2018 року № 606644/32700659, воно прийнято з підстав: надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування.

У відзиві та в судовому засіданні представник відповідача зазначив, що фактично дане рішення прийнято з підстав надання платником податку копій документів, які не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування.

Тобто, по-перше рішення містить підставу - надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства, яка фактично не була застосована відповідачем як підстава для прийняття оскаржуваного рішення.

По-друге, рішення не містить конкретизації документа(-ів), наявність якого(-их) є достатньою для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування.

Встановлені судом обставини свідчать про недотримання відповідачем вимог щодо ясності, чіткості, доступності, зрозумілості та обґрунтованості як щодо квитанції про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних від 15 грудня 2017 року № 9268637069 так і до рішення комісії Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, від 02.03.2018 року № 606644/32700659, виконання яких є запорукою передбачуваності для позивача наслідків виконання або невиконання ним законних вимог відповідача.

Дізнавшись, яких саме документів не вистачило відповідачу для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної, лише з відзиву на позовну заяву, позивачем відповідні документи надані суду.

Інших доводів та/або доказів щодо обґрунтування правомірності прийняття оскаржуваного рішення, з дотриманням вимог абз. 2 ч. 2 ст. 77 КАС України, відповідачем суду не наведено та не надано.

При цьому слід зазначити, що рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (див. п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі Hirvisaari v. Finland від 27 вересня 2001 р.).

Однак, ст. 6 п. 1 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін (див. п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі Ruiz Torija v. Spain від 9 грудня 1994 р.);

- з урахуванням пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 ПК України, відповідно до якого податкове законодавство України ґрунтується на таких принципах: презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу;

суд дійшов висновку, що:

- оскаржуване рішення прийнято: не на підставі та не у спосіб, що передбачені законодавством України; необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; непропорційно, зокрема без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, тому воно є протиправними та підлягає скасуванню, відповідно;

- адміністративний позов підлягає задоволенню повністю.

Крім того, в прохальній частині позовної заяви позивач просить судові та інші передбачені КАС України витрати, в тому числі витрати на правову допомогу покласти на відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем до позовної заяви додано платіжне доручення № 887 від 19 березня 2018 року про сплату судового збору за подання даного адміністративного позову у загальній сумі 1762,00 грн.

Відповідно, стягненню з Державної фіскальної служби України за рахунок її бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Неоліт підлягає судовий збір в сумі 1762,00 грн. (одна тисяча сімсот шістдесят дві гривні).

Щодо вимог позивача про покладення на відповідача інших судових витрат, передбачених КАС України, в тому числі витрат на правову допомогу.

По-перше, суд звертає увагу позивача на те, що відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду;

3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз;

4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Проте, позивачем не конкретизовано, які саме інші судові витрати, передбачені ст. 132 КАС України, які включають витрати на правову допомогу, він просить покласти на відповідача.

Крім того, з наведеного вбачається, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи за КАС України, належать витрати на професійну правничу допомогу, а не витрати на правову допомогу, як зазначено позивачем.

По-друге, порядок та підстави розподілу витрат на професійну правничу допомогу передбачені ст. 134 КАС України.

Так, відповідно до ч.ч. 1-5 ст. 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

На доведення витрат на правову допомогу позивачем суду надано, зокрема (т.3 а.с.9, 74-76):

- ордер на надання правової допомоги, серія КВ № 372655 від 27.03.2018 року, виданий на підставі: договору надання правової допомоги/доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги № 82 від 15 грудня 2017 року у Одеському окружному адміністративному суді адвокатом ОСОБА_1, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № 243/н від 28 серпня 2006 року, видане Радою адвокатів або КДКА Кіровоградської області, Посвідчення адвоката № 243/н, видане від 28 серпня 2006 року Радою адвокатів Кіровоградської області;

- копію договору № 82 про надання правничої допомоги від 15 грудня 2017 року, укладеного між позивачем (надалі - Клієнт) та Адвокатським Бюро ОСОБА_1 і партнери , в особі управляючого партнера, адвоката ОСОБА_1, що діє на підставі статуту бюро і свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю № 243/11 від 28.08.20016 року, (далі за текстом - АБ), відповідно до якого, зокрема, АБ зобов'язується надати правову допомогу, в тому числі по окремим дорученням Клієнту, а Клієнт зобов'язується сплатити гонорар (грошову суму за договором) за надання юридичних послуг АБ.

Проте, жодних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті позивачем, а також детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги за договором № 82 про надання правничої допомоги від 15 грудня 2017 року, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат, на виконання вимог ч.ч. 3, 4 ст. 134 КАС України, - позивачем суду не подано.

Відповідно, вимоги позивача про покладання на відповідача витрат на правову допомогу - є необґрунтованими, недоведеними та безпідставними, тому не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 4 ст. 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Керуючись ст.ст. 9, 49, 134, 139, 194, 205, 241-246, 250, 255, 295 та Перехідними положеннями КАС України, суд -

вирішив:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Неоліт (повне найменування: Товариство з обмеженою відповідальністю Неоліт ; місцезнаходження: вул. Бригадна, 5/1, м. Одеса, 65016; ідентифікаційний код юридичної особи: 32700659) до Державної фіскальної служби України (повне найменування: Державна фіскальна служба України; місцезнаходження: Львівська площа, 8, м. Київ, 04053; ідентифікаційний код юридичної особи: 39292197), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Головне управління ДФС в Одеській області (повне найменування: Головне управління ДФС в Одеській області; місцезнаходження: вул. Семінарська, 5, м. Одеса, 65044; ідентифікаційний код юридичної особи: 39398646), про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення комісії Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, від 02.03.2018 року № 606644/32700659 про відмову в реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної № 31 від 24.11.2017 року.

Зобов'язати Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 31 від 24.11.2017 року та вважати вказану податкову накладну прийнятою і зареєстрованою протягом операційного дня, коли її було надіслано.

Стягнути з Державної фіскальної служби України за рахунок її бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Неоліт суму судового збору в розмірі 1762,00 грн. (одна тисяча сімсот шістдесят дві гривні).

В задоволенні вимог позивача про покладення на відповідача інших судових витрат, передбачених КАС України, в тому числі витрат на правову допомогу, - відмовити.

Апеляційні скарги на рішення суду подаються учасниками справи до або через Одеський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М.Г. Цховребова

.