Рішення

від 17.07.2018 по справі 802/1717/18-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

17 липня 2018 р. Справа № 802/1717/18-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Вільчинського О.В.,

за участю:

секретаря судового засідання: Бондаренка І.В.,

представника позивача: Томенка Р.В.,

представника відповідача: Мякінькової Л.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом: приватного підприємства "Гальвано-Майстер"

до: Головного управління ДФС у Вінницькій області

про: визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулося приватне підприємство "Гальвано-Майстер" (далі - ПП " Гальвано-Майстер ", позивач) з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Вінницькій області (далі - ГУ ДФС у Вінницькій області, контролюючий орган, відповідач), в якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у Вінницькій області від 25.05.2018 №0004721715, № 0004731415 та № 0004741415.

На обґрунтування позовних вимог зазначено, що за наслідком проведеної відповідачем позапланової виїзної документальної перевірки позивача з питань достовірності дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з товариством з обмеженою відповідальністю "Мономо" встановлено завищення від'ємного значення з податку на прибуток, заниження сплати суми податку на додану вартість та завищення від'ємного значення податку на додану вартість.

Така позиція відповідача ґрунтується на висновках про нереальність господарських операцій між позивачем та контрагентом, що стало підставою для здійснення нарахувань по податку на додану вартість та прибуток, що відображено в оскаржуваних податкових повідомленнях-рішеннях.

На думку позивача, висновки контролюючого органу є необґрунтованим та не відповідають дійсності, оскільки під час проведення перевірки посадовим особам контролюючого органу надано всі первинні документи, які підтверджують реальність проведення операцій.

На вказаний адміністративний позов 05.07.2018 від ГУ ДФС у Вінницькій області надійшов відзив, у якому зазначено, що при прийнятті оскаржуваних рішень ГУ ДФС у Вінницькій області діяло на підставі та в спосіб, передбачений законодавством, а тому відсутні підстави для задоволення позову. Позиція контролюючого органу ґрунтується на тому, що перевіркою встановлено відсутність факту реального вчинення господарських операцій між ПП "Гальвано-Майстер" із ТОВ "Мономо", а саме придбання робіт, послуг та

подальшого їх списання до складу собівартості реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) та інших операційних витрат в періоді з 01.01.2016 по 31.12.2016 в частині первинних документів (видаткових накладних, договорів, специфікацій, податкових накладних, подорожніх листів), засвідчених директором ТОВ "Мономо" ОСОБА_3

Вказаного висновку відповідач на підставі ухвали слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області Михайленка А.В. від 27.11.2017 по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №32017020000000031 від 02.03.2017 за фактом фіктивного підприємництва ТОВ "Мономо", за попередньою кваліфікацією кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 205 КК України на фактом реєстрації на ім'я ОСОБА_3 з метою прикриття незаконної діяльності суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) ТОВ "Сервісбудінтер", ТОВ "Мономо", ТОВ "Фрут Майстер Трейд", ТОВ "Фрут Майстер Комерс", ТОВ "Центр технічного обслуговування", ПП "Елітар Авто", ТОВ "Трансагроком".

Крім того, відповідач зазначає, що ТОВ "Мономо" у 2016 році не здійснювало діяльності, яка могла б підтвердити виконання ряду задекларованих операцій, в штатному розпису не було працівників, відсутнє придбання робі та послуг, які реалізовано ПП "Гальвано-Майстер"

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених у позовній заяві, просив суд задовольнити адміністративний позов повністю. Зазначив, що відповідачем не спростований факт наявності господарської операції з надання послуг, наявності у позивача документів, які підтверджують дані операції та право позивача на віднесення сум податку на додану вартість, сплачених в ціні товару, до податкового кредиту та вартості цих робіт до валових витрат з податку на прибуток підприємств.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечувала в повному обсязі. В обґрунтування заперечень зазначила, що операції по взаємовідносинах між позивачем та його контрагентом не мали реального характеру, формально складені первинні документи спрямовані на отримання платником необґрунтованої податкової вигоди у вигляді зменшення бази оподаткування.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників справи, суд встановив, що у період з 18.04.2018 по 26.04.2018 ГУ ДФС у Вінницькій області проведена позапланова виїзна документальна перевірка ПП "Гальвано-Майстер" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ "Мономо" (податковий номер 38748743) за період з 01.01.2016 по 31.12.2016, результати якої оформлено актом перевірки від 05.05.2018 за № 2043/1415/37618098.

За результатами проведеної перевірки встановлено порушення:

пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового Кодексу України (далі - ПК України), в зв'язку з чим завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2016 рік у сумі 108333 грн.

п.198.1, п.198.3 ст.198, п.200.3 ст.200 ПК України, в зв'язку з чим занижено сплату податку на додану вартість всього у сумі 20617 грн., в тому числі: за липень 2016 року в сумі 13333 грн.; за серпень 2016 року в сумі 7284 грн. та завищено від'ємне значення податку на додану вартість в сумі 1049 грн. за серпень 2016 року.

На підставі акта перевірки відповідачем 25.05.2018 прийняті такі податкові повідомлення-рішення: №0004721715, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на 108333 грн.; № 0004731415, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на 25771 грн., з яких 20617 грн. сума за податковими зобов'язаннями та 5154 грн. за штрафними (фінансовими санкціями); № 0004741415, яким зменшено розмір від'ємного значення з податку на додану вартість в розмірі 1049 грн..

Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.

Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходив з такого.

Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України (тут і далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Тобто, починаючи з 01.01.2015 податок на прибуток розраховується виходячи із бухгалтерського фінансового результату (як різниці між отриманими підприємством доходами та понесеними ним витратами протягом звітного періоду) за національними положеннями (стандартів) бухгалтерського обліку (далі по тексту - НП(С)БО) чи міжнародними стандартами фінансової звітності (далі по тексту - МСФЗ), відкоригованого на різниці, передбачені ПК України (як то амортизаційні різниці, різниці, які виникають при формуванні резервів (забезпечень), різниці, які виникають під час здійснення фінансових операцій).

Базою оподаткування визначено грошове вираження об'єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу (п. 135.1 ст. 135 ПК України), а звітним для цілей податку на прибуток періодом - календарний рік (п. 137.4 ст. 137 ПК України).

Відповідно до п.п. 44.1, 44.2 і 44.3 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування. Платники податку, які відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" застосовують міжнародні стандарти фінансової звітності, ведуть облік доходів і витрат та визначають об'єкт оподаткування з податку на прибуток за такими стандартами з урахуванням положень цього Кодексу. Такі платники податку при застосуванні положень цього Кодексу, в яких міститься посилання на положення (стандарти) бухгалтерського обліку, застосовують відповідні міжнародні стандарти фінансової звітності.

Платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

У свою чергу правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-ХІV (далі - Закон № 996-ХІV).

Відповідно до ч. 2 ст. 3, ч. 1 ст. 11 Закону № 996-ХІV бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

На основі даних бухгалтерського обліку підприємства зобов'язані складати фінансову звітність. Фінансову звітність підписують керівник та бухгалтер підприємства.

Частинами першою - четвертою ст. 9 Закону № 996-ХІV встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій (визначення яких як фактів підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів міститься в абз. 2 п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88) є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця.

Регістри бухгалтерського обліку повинні мати назву, період реєстрації господарських операцій, прізвища і підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у їх складанні.

За приписами ч. 5 цієї статті Закону № 996-ХІV господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

Згідно з ч. 2 ст. 6 зазначеного Закону регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики, який затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності.

Зокрема, методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття в фінансовій звітності закріплені у Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318 (що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за № 27/4248). Так, відповідно до положень п.п. 5 - 9 цього НП(С)БО витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов'язань.

Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов'язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Якщо актив забезпечує одержання економічних вигод протягом кількох звітних періодів, то витрати визнаються шляхом систематичного розподілу його вартості (наприклад, у вигляді амортизації) між відповідними звітними періодами.

Не визнаються витратами й не включаються до звіту про фінансові результати: платежі за договорами комісії, агентськими угодами та іншими аналогічними договорами на користь комітента, принципала тощо; попередня (авансова) оплата запасів, робіт, послуг; погашення одержаних позик; інші зменшення активів або збільшення зобов'язань, що не відповідають ознакам, наведеним у пункті 6 цього Положення (стандарту); витрати, які відображаються зменшенням власного капіталу відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; балансова вартість валюти.

Крім того, відповідно до норм п. 200.1, п. "в" п. 200.4 ст. 200 ПК України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума, в тому числі, зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

В розумінні пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, пп. "а" п. 198.1, п. 198.2 ст. 198 ПК України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

На дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін. У даній податковій накладній зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити, перелік яких наведений у п. 201.1 ст. 201 ПК України. Правовий статус податкової накладної закріплений в положеннях норм ст. 201 цього Кодексу.

Виходячи з аналізу наведених норм в сукупності, ПК України визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема це: відсутність зв'язку з господарською діяльністю, фіктивність операцій (відсутність поставок), відсутність податкової правосуб'єктності, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником податку додану вартість. Таким чином, із зазначеного вище також випливає те, що при дослідженні факту здійснення господарської операції, оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Судом встановлено, що між ПП "Гальвано-Майстер" та ТОВ "Мономо" укладений договір № 24 від 01.07.2017, відповідно до якого виконавець (ТОВ "Мономо") зобов'язується за завданням замовника (ПП "Гальвано-Майстер") надавати послуги демонтажу, ремонту та монтажу лінії нікелювання та договір № 28 від 26.07.2016, відповідно до якого виконавець (ТОВ "Мономо") зобов'язується за завданням замовника (ПП "Гальвано-Майстер") надавати послуги: ремонтно-будівельні роботи на об'єкті замовника.

На підтвердження виконання вказаних договорів позивач надав акти здачі-прийомки (надання послуг) № 28 від 29.07.2016 на суму 80000 грн., в т.ч. ПДВ 13333,33 грн., № 31 від 31.08.2016 на суму 50000 грн., в т.ч. ПДВ 8333,33 грн.; рахунки на оплату № 12 від 29.07.2016 на суму 80000 грн., в т.ч. ПДВ 13333,33 грн., № 14 від 31.08.2016 на суму 50000 грн., в т.ч. ПДВ 8333,33 грн.; платіжні доручення № 889 від 29.07.2016 на суму 80000 грн.; № 120 від 21.09.2016 на суму 50000 грн., № 130 від 04.10.2016 на суму 1000 грн.

Як зазначено в акті перевірки, податкові накладні, виписані ТОВ "Мономо" № 2 від 29.07.2017 на суму 80000 грн., в т.ч. ПДВ 13333,33 грн., № 4 від 31.08.2016 на суму 50000 грн., в т.ч. ПДВ 8333,33 грн. зареєстровані в ЄДРПН.

Таким чином, суд зазначає, що на підтвердження фактичного виконання зазначених операцій з ТОВ "Мономо" платником подано первинні документи, які мають усі необхідні реквізити первинного документу, оцінивши ці докази за правилами статті 90 КАС України, суд вважає, що вони відображають дійсні факти господарської діяльності та, відповідно, підтверджують дані податкового обліку товариства, сформовані за наслідками цих операцій.

У свою чергу, контролюючий орган не подав доказів, які однозначно підтверджували б фіктивний характер спірних операцій та недобросовісність позивача як платника податків.

Щодо доводів відповідача про відсутність у контрагента позивача необхідних умов для здійснення задекларованих позивачем господарських операцій, то суд зазначає, що сама по собі наявність або відсутність у контрагента певної кількості персоналу, виплат іншим особам, основних засобів, не можуть являтися вичерпними ознаками неправомірності вчиненої господарської операції, якщо з інших даних зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків, у зв'язку з його господарською діяльністю. Укладення договору не є єдиним способом залучення фізичних осіб до вчинення необхідних дій в процесі виконання робіт, надання послуг; податкове законодавство не ставить право платника на податковий кредит в залежності від того, за рахунок яких ресурсів (власних або залучених) здійснюється роботи, послуги.

Позивач не зобов'язаний займатися вивченням податків всіх обставин можливостей здійснення господарських операцій його контрагентами постачальниками товарів (робіт, послуг). При укладенні договорів головним для суб'єкта господарювання є предмет договору, цінова політика, строки виконання договору, розрахунки по договору (угоді), а також реєстрація постачальника як суб'єкта господарювання та допоміжна інформація про реєстрацію платником податку на додану вартість у контролюючих органах.

На момент укладення та виконання спірних операцій контрагент позивача був зареєстрований платником податку на додану вартість та внесений в установленому порядку до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, громадських формувань.

Посилаючись на ухвалу суду в рамках кримінального провадження №32017020000000031, відповідач жодним чином не довів яким чином це кримінальне провадження вплинуло на здійснення господарських операцій позивача з його контрагентом. Контролюючим органом не було надано доказів наявності вироку суду відносно позивача та його контрагентів за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України (фіктивне підприємництво), а договори, укладені позивачем з контрагентом до теперішнього часу у судовому порядку не визнано недійсними.

Також в акті перевірки не наведено добутих у визначений законодавством спосіб доказів підробки документів або складання фіктивних документів на підтвердження здійснених позивачем господарських операцій. Всі ці факти в сукупності вказують на необґрунтованість тверджень контролюючого органу про фіктивність проведених позивачем господарських операцій.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями Кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину. Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

Вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою (ч.6 ст.78 КАС України).

Таким чином, належними засобами доказування, які підтверджують певні юридичні обставини та юридичні факти, є судові рішення, що набрали законної сили. Проте таких рішень відповідачем надано не було.

В матеріалах справи відсутні докази встановлення контролюючим органом обставин на підтвердження того, що укладаючи спірні договори, учасники договірних відносин діяли з метою, яка є завідомо суперечною інтересам держави та суспільства. Хоча факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування.

Відповідачем не наведено суду жодних обставин та доказів, які б свідчили про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, незвичності цих операцій, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про непов'язаність операцій з господарською діяльністю позивача, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагента були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Законодавством України на одну із сторін цивільно-правової угоди - покупця товару (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обов'язку здійснення контролю за дотриманням усіма виконавцями, постачальниками по ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку і в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії будь-кого з виконавців, постачальників у ланцюгу постачання або через відсутність висновків зустрічних перевірок, зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на декларування валових витрат та права на податковий кредит з податку на додану вартість, яке виникло в результаті сплати податку на додану вартість при придбанні товарів (робіт, послуг).

Так само і відповідальність за порушення норм податкового законодавства є самостійним видом юридичної відповідальності і застосовується незалежно від відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності. Отже, в даному разі для перевірки законності здійснених донарахувань оспорюваних сум податкових зобов'язань позивачеві дослідженню підлягають обставини щодо реальності здійснення господарських операцій та правильності формування даних податкового обліку за наслідками виконання саме цих операцій.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи та не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит чи формування валових витрат за наявності факту здійснення господарської операції.

Також визначальним критерієм для підтвердження права платника податку на податковий кредит є реальність вчинюваної господарської операції, тобто встановлення факту зміни руху активів чи зміни стану зобов'язань платника податку внаслідок придбання ним товарів (послуг), що використовуються таким платником у своїй господарській діяльності.

З огляду на викладене, суд вважає, що операції позивача з контрагентом, який на момент здійснення господарських операцій був зареєстрований як платник податку на додану вартість, здійснені в межах його господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій. Позивачем вчинено дії та досягнуто конкретних результатів, які визначають саме поняття господарської операції.

Відповідно до частини другої статті 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно із частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведена правомірність прийнятих ним оскаржуваних рішень. Натомість, позивачем надано достатньо доказів в підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги.

За таких обставин, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню повністю.

Відповідно, беручи до уваги положення частини першої статті 139 КАС України, на користь позивача підлягає присудженню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача всі здійсненні ним судові витрати.

Керуючись ст.ст. 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області від 25.05.2018 №0004721715, № 0004731415 та № 0004741415.

Стягнути на користь приватного підприємства "Гальвано-Майстер" (21010, м. Вінниця, вул. Ботанічна, 13 Б, код ЄДРПОУ 37618098) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області (21100, м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, 7, код ЄДРПОУ 39402165) судові витрати зі сплати судового збору в загальному розмірі 2027,29 грн. (дві тисячі двадцять сім гривень двадцять дев'ять копійок).

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Вільчинський Олександр Ванадійович