Ухвала

від 27.04.2018 по справі 810/4423/17

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

27 квітня 2018 року № 810/4423/17

Суддя Київського окружного адміністративного суду Брагіна О.Є.;

при секретарі судового засідання - Бровчук Ю.В.;

за участі представників третіх осіб - Ференца О.М.; ОСОБА_2,

розглянувши в місті Києві матеріали адміністративної справи за позовом Державної авіаційної служби України (код 37536026; м. Київ, проспект Перемоги, 14;) до товариства з обмеженою відповідальністю "ЖЕК "Волошковий", (код 39454417; с. Софіївська Борщагівка Києво-Святошинського району Київської області, вул. Щаслива, буд.17/5, кв.5), ОСОБА_3 (АДРЕСА_1) треті особи: Служба безпеки України, Державне підприємство обслуговування повітряного руху України, Міністерство оборони України, Регіональний структурний підрозділ "Київцентраеро", комунальне підприємство "Міжнародний аеропорт "Київ (Жуляни") про зобов'язання виконати рішення ,

в с т а н о в и в:

в провадженні Київського окружного адміністративного суду перебуває справа за позовом Державної авіаційної служби України до ТОВ "ЖЕК "Волошковий", ОСОБА_3 треті особи: Служба безпеки України, Державне підприємство обслуговування повітряного руху України, Міністерство оборони України, Регіональний структурний підрозділ "Київцентраеро", КП "Міжнародний аеропорт "Київ" про зобов'язання виконати рішення.

Ухвалою суду від 15.03.2018 р. було закрито підготовче провадження, справу призначено до розгляду по суті.

27.04.2018 р., для участі у судовому засіданні від імені третьої особи ДП обслуговування повітряного руху України вперше прибув представник ОСОБА_2 (паспорт серії НОМЕР_1, виданий Дарницьким РУ ГУ МВС України в м. Києві 12.05.2008 р.).

Під час встановлення його особи, останній відмовився давати відповіді на питання суду, мотивуючи це тим, що він має застереження відносно судді, яка, на його думку, створює особисту небезпеку для нього та членів його сім'ї. Крім того, ОСОБА_2 стверджував про обізнаність з приводу заздалегідь ухваленого рішення у даній справі, свої висновки обґрунтував існуванням неперевіреної інформації про порядок ухвалення рішення цим суддею в іншій справі про обмеження мирних зібрань десь у Вишгородському районі.

На протязі всього періоду розгляду справи на адресу суду систематично робились закиди в упередженості, необ'єктивності, прояву неповажного ставлення до інших учасників справи, без конкретного зазначення учасників та форми виявлення зневаги.

Питання щодо недовіри даному складу суду за наведених обставин, ОСОБА_2 не порушувалось. Спочатку у зв'язку з його переконанням про відсутність можливості заявити відвід, а після роз'яснення судом положень ст.39 КАСУ, на підставі проголошеного наміру подати скаргу до ВРП.

З огляду на викладене, суд вважає за необхідне стягнути з представника третьої особи ОСОБА_2 штраф як захід процесуального примусу, з огляду на наступне:

гарантії незалежності і недоторканності суддів як носіїв судової влади та самостійності судів як судових органів визначені Конституцією та законами України, зокрема і "Про судоустрій і статус суддів". Незалежність судової влади, її рівність із законодавчою та виконавчою є невід'ємними ознаками правової держави, в якій кожен повинен мати право на захист. Незалежність судів існує як конституційний принцип державного устрою.

В Указі Президента Про Стратегію сталого розвитку Україна - 2020 передбачено, що метою судової реформи є практична реалізація принципів верховенства права та забезпечення кожному доступу до правосуддя для розгляду його справи незалежним судом встановленим законом.

В міжнародних урядових документах незалежність пов'язують у нерозривну єдність в інституційному аспекті цього поняття як самостійність судових органів та суддів щодо інших державних органів і незалежність судової влади, в тому числі й суддів у змістовому значенні цього терміна (принципи 1, 3- 5, 7 Основних принципів , процедури 2- 3, 5 Ефективних процедур ) і українського законодавства (ст. 126, 127, 129 Конституції України).

При розкритті змістового значення незалежності суду ЄСПЛ вказує, що з об'єктивної точки зору остання вимагає, щоб кожен окремий суддя був вільним від впливу, причому не тільки зовнішнього, але й з боку самої судової системи. Внутрішня незалежність судової гілки влади передбачає забезпечення суддям умов, які виключають тиск на них у будь-який спосіб, в тому числі і з боку учасників процесу. Проведений аналіз рішень ЄСПЛ дозволяє дійти висновку, що у своїй прецедентній практиці ЄСПЛ виокремлює як проблемне питання в Україні саме особисту незалежність судді під час розгляду справ.

Рекомендацією CM/Rec (2010) 12 Комітету Міністрів Ради Європи від 17.11.2010 р. державам-членам щодо суддів запропоновано забезпечити незалежність, ефективність та обов'язки. У пункті 11 Рекомендації наголошується на тому, що зовнішня незалежність не є прерогативою чи привілеєм, наданим для задоволення власних інтересів суддів. Вона надається в інтересах верховенства права та осіб, які домагаються та очікують неупередженого правосуддя. Судді повинні мати певну міру свободи для ефективного застосування права. Неупередженість та незалежність суддів є необхідними для демократичного суспільства .

Тож незалежність потрібна не тільки, і навіть не стільки суддям, скільки всьому суспільству загалом і пересічному громадянину зокрема для того, щоб кожна людина мала можливість реалізувати своє право на справедливість. Людина не буде впевнена у правосудді, якщо не довіряє тій особі, яка здійснює судочинство. А довірятиме громадянин суду тільки тоді, коли буде впевнений у незалежності судді під час розгляду справи та усвідомлення неможливості тиску на суд.

При цьому, суспільна довіра до суду не обмежується думкою та ставленням окремих громадян - сторін у конкретних справах. Консультативна рада європейських суддів у пункті 12 Висновку № 1 (2001) наголошує, що судовій владі повинні довіряти не лише сторони судової справи, а й суспільство в цілому. Таким чином, суддя не просто повинен насправді бути вільним від будь-яких зв'язків, прихильностей, упередженості, він чи вона також повинні вважатися вільними від цього з точки зору розсудливого спостерігача. У протилежному випадку довіру до судової влади може бути підірвано .

В контексті рекомендацій міжнародних спостерігачів та установ та, в порядку удосконалення функціонування держави в Україні, була запроваджена судова реформа, один із аспектів якої є відновлення довіри суспільства до судів, підняття їх авторитету, посилення ефективності судочинства, на що, власне, і спрямовані зміни до процесуальних кодексів.

Запропонованими нововведеннями передбачена теоретична модель незалежності судді, яка складається із права суду нікому не підкорятися у своїй процесуальній діяльності при розгляді судових справ; самостійно вирішувати всі процедурні та процесуальні питання, які виникають під час розгляду судової справи; відсутність можливості впливати на суддю при постановленні рішення; право на оскарження та перегляд у процесуальному порядку апеляційним чи касаційним судом або ВСУ рішення суду; переслідування законом втручання у будь-який спосіб в діяльність судді; рівність процесуальних прав суддів при колегіальному прийнятті рішення.

Частиною 1 ст.2 КАСУ перед судами адміністративної юрисдикції поставлено завдання справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин. Для досягнення цієї мети ст.44 КАСУ на учасників справи покладені наступні обов'язки: виявлення поваги до суду; надання повних, достовірних пояснень з питань, які ставляться судом; виконання процесуальних дій та обов'язків, визначених законом.

Приписами ч.1 ст.45 КАСУ для учасників справи встановлюється заборона на зловживання своїми правами.

З урахуванням конкретних обставин справи суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню адміністративного судочинства, - ч.2 ст.45 КАСУ.

Відповідно до ст.42 КАСУ учасниками справи є сторони та треті особи. Права учасників справи встановлені ч.1 ст.44 КАСУ.

У зв'язку з вищевикладеним, суд звертає увагу, що відповідно до положень КАСУ жоден учасник справи не наділений правом робити у судовому засіданні безпідставні та нічим не- підтверджені заяви, закиди, погрози, звинувачення на адресу суду щодо його дій та процесуальних рішень.

Суд акцентує, що у разі незгоди з рішенням особа, чиїх прав та інтересів воно стосується, може подати на нього апеляційну чи касаційну скаргу.

Для перевірки фактів зловживання судом наданими повноваженнями або вчинення правопорушень в системі правоохоронних органів діє прокуратура, Нацполіція та НАБУ.

Перевірка дій судді на предмет дотримання етики та професійності входить до компетенції ВРП.

Вищевказане виключає право будь-якого учасника під час розгляду справи допускати дискредитаційні звинувачення, спрямовані на підрив авторитету суду в очах оточуючих, приниження судді, уповноваженого законом на здійснення правосуддя.

Безпідставні закиди ОСОБА_2 суд розцінює як зазіхання на його незалежність та психологічний тиск задля прийняття рішення на користь позивача. Вказане протирічить завданню адміністративного судочинства, є проявом зневаги та зловживання учасником своїми правами.

Як вказав ЄСПЛ зловживання правом - це таке використання норм та принципів Конвенції, яке дає змогу державі, окремій особі чи групі осіб порушити права і свободи інших суб'єктів (або створити реальну загрозу такого порушення), що проявлятиметься у їх фактичному обмеженні чи скасуванні (або ж намірі їх обмежити чи скасувати) через послаблення чи знищення ідеалів та цінностей демократії (демократичного суспільства), які декларуються текстом і духом Конвенції.

Суб'єктами відповідальності за порушення ст. 17 Конвенції можуть бути однаковою мірою окремі особи, їхні групи або держава; однак рішень, в яких остання визнавалась би порушником цієї статті, немає. Зловживанню підлягають не лише положення, закріплені у статтях Першого розділу Конвенції та Першого, Четвертого, Шостого, Сьомого і Дванадцятого протоколів до неї, але й принципи (цінності), задекларовані Преамбулою Конвенції, та такі, що випливають із її "духу".

Санкцією, накладеною Судом на заявника за зловживання ним своїм правом, є виправдання Судом держави-відповідача за позбавлення заявника охорони того його права, яким він зловживав.

У даному випадку зловживання правом представника третьої особи виявилось у неконтрольованій можливості недобросовісної поведінки, надане право використано всупереч закладеному у ньому позитивному регуляторному потенціалі.

"Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції "(рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі "Смірнова проти України").

При вирішенні питання щодо розміру застосованого штрафу суд взяв до уваги системний характер дій представника та їх особливу зухвалість.

На підставі статтей 2, 44-45, 149, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

стягнути з ОСОБА_2 (паспорт серії НОМЕР_1, виданий Дарницькоим РУ ГУ МВС України в м. Києві 12.05.2008 р.) в дохід Державного бюджету України штраф у розмірі 1700 (тисяча сімсот) грн.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або у судовому засіданні у разі неявки учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженнні, набирає законної сили з моменту її підписання. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Брагіна О.Є.