Постанова

від 17.07.2018 по справі 916/207/18

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2018 року м. ОдесаСправа № 916/207/18 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Ярош А.І.,

суддів: Головея В.М., Принцевської Н.М.,

секретар судового засідання Іванов І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Департаменту комунальної власності Одеської міської ради

на рішення Господарського суду Одеської області від 05 квітня 2018 року

у справі № 916/207/18

За позовом: Одеської міської ради

До відповідача: Закритого акціонерного товариства "Резон"

За участю третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Департаменту комунальної власності Одеської міської ради

про стягнення 60 177 грн. 19 коп.,

за участю представників учасників процесу:

Від позивача - ОСОБА_1, довіреність № 45/вих-мр, дата видачі : 20.02.18;

Від відповідача - не з'явився,

Від Департаменту комунальної власності Одеської міської ради - ОСОБА_2, довіреність № 01-36/15, дата видачі : 02.03.18;

ВСТАНОВИВ:

Одеська міська рада, звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Закритого акціонерного товариства «Резон» (далі - ЗАТ «Резон» ) про стягнення заборгованості у розмірі 43 047 грн. 03 коп., 2 037 грн. 80 коп. - 3 % річних, 13 905 грн. 99 коп. - сума інфляційних втрат, 1 186 грн. 37 коп. - пені.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором оренди землі від 22.11.2005р. щодо повної та своєчасної сплати орендної плати за земельну ділянку за період з 01.01.2014р. по 31.10.2017р.

Рішенням господарського суду Одеської області від 13 березня 2018 року у справі №916/3168/17 (суддя Цісельський О.В., ухвалене у м. Одеса о 13-45, повний текст 19.03.18) позов задоволено повністю частково. Стягнуто з Закритого акціонерного товариства "Резон" на користь Одеської міської ради заборгованість у сумі 43 047 грн. 03 коп. - суму основного боргу, 2 037 грн. 80 коп. - 3 % річних, 1 186 грн. 37 коп. - пені, витрати по сплаті судового збору у сумі 1 354 грн. 80 коп.

В решті позову відмовлено.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що відповідачем в порушення вищезазначених приписів закону та договору оренди, договірні зобов'язання щодо оплати орендних платежів не виконані в повному обсязі, внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість. Також судом перевірено розрахунок пені та 3% річних.

Водночас, суд першої інстанції вважає, що не підлягають задоволенню позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат у розмірі 13 905 грн. 99 коп., з огляду на те, що згідно наданого позивачем до матеріалів справи розрахунку заборгованості, заборгованість по сплаті орендної плати складає 43 047 грн. 03 коп., яка вже проіндексована з урахуванням середнього індексу інфляції, внаслідок чого збільшено суму основного боргу. А відтак, для нарахування інфляційних втрат на суму заборгованості яка вже проіндексована з урахуванням середнього індексу інфляції відсутні підстави.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Департамент комунальної власності Одеської міської ради звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати в частині відмови у задоволенні вимог про стягнення інфляційних витрат у розмірі 13905,99 грн.

Апелянт зазначає, що суд, відмовляючи у задоволенні позову в частині стягнення інфляційних втрат у розмірі 13905,99 грн., дійшов наступних висновків:

Суд вважає, що не підлягають задоволенню позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат у розмірі 13 905 грн. 99 коп., з огляду на те, що згідно наданого позивачем до матеріалів справи розрахунку заборгованості, заборгованість по сплаті орендної плати складає 43 047 грн. 03 коп., яка вже проіндексована з урахуванням середнього індексу інфляції, внаслідок чого збільшено суму основного боргу. А відтак, для нарахування інфляційних втрат на суму заборгованості яка вже проіндексована з урахуванням середнього індексу інфляції відсутні підстави .

Однак, на думку скаржника, даний висновок не відповідає вимогам чинного законодавства з огляду на наступне.

Суд підмінив поняття щодо застосування індексації нормативної грошової оцінки (п. 289.2 Податкового кодексу України) з інфляційними втратами на суму заборгованості (ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України).

Апелянт наголошує, що індексація нормативної грошової оцінки здійснюється для приведення грошової оцінки земельної ділянки до відповідного рівня у зв'язку з економічним зростанням цін на послуги та товари, що здійснюється щорічно відповідно до даних Держгеокадастра відповідно до п. 289.2 ПК України,

У той час як інфляційні втрати стягуються за прострочене грошове зобов'язання у зв'язку з знеціненням грошової одиниці - гривні відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України.

З огляду на вищезазначене та відповідно до ч. 2 ст. 625 у Одеської міської ради, як орендаря, наявні правові підстави вимагати стягнення заборгованості за договором оренди земельної ділянки з ЗАТ Резон , який прострочив виконання грошового зобов'язання з урахуванням індексу інфляції.

Під час розгляду справи у Господарському судді Одеської області судом взагалі не досліджувалося питання правової природи індексації нормативно правової оцінки та інфляційних втрат, а тільки зроблені висновки у рішенні суду, що є порушенням всебічного, повного, об'єктивного та безпосереднього розгляду справи.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

В судове засідання 17.07.2018 року не з'явився представник відповідача, хоча належним чином повідомлявся про час, дату та місце судового розгляду.

Відповідач про місце, дату та час судових засідань повідомлявся судом за адресою місцезнаходження товариства, згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, отриманих на запит суду станом на 18.05.2018 року - м.Одеса, вул. Ізвєсткова,52.

Однак, судова кореспонденція поверталась до суду неврученою із позначкою «за закінченням встановленого терміну зберігання» .

Відповідно до ч.7 ст.120 ГПК України у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за можливості сповістити їх з допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

За таких обставин, оскільки відповідач належним чином повідомлявся про час, дату та місце судового засідання, та не скористався своїм правом на участь у судовому процесі, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи без участі представника відповідача.

Ознайомившись з доводами апеляційної скарги, дослідивши обставини та матеріали справи, в тому числі наявні в них докази, відповідність викладених у оскаржуваному судовому рішенні висновків цим обставинам і доказам, а також перевіривши додержання та правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального і матеріального права, колегія суддів приходить наступних висновків.

Відповідно до ч.1 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як вбачається із матеріалів справи, 22 листопада 2005р. між Одеською міською радою (Орендодавець) та Закритим акціонерним товариством Резон (Орендар) був укладений Договір оренди землі. Відповідно до пункту 1.1 вказаного договору Орендодавець на підставі Закону України Про оренду землі та рішення Одеської міської ради № 3408-IV від 16 листопада 2004 року надає, а Орендар приймає у строкове, платне володіння, користування земельні ділянки, загальною площею 1650 кв.м., що знаходяться у місті Одесі, Суворовському районі, вул. Вапняна № 52, згідно з планом земельних ділянок, який є невід'ємною частиною договору.

Відповідно до пункту 2.1 Договору оренди землі від 22.11.2005р. в оренду передаються земельні ділянки загальною площею 1650 кв.м., а саме:- земельна ділянка площею 465 кв.м., для експлуатації та обслуговування будівлі механічної майстерні, у тому числі угіддя: - під капітальною забудовою - 331 кв.м.; - під проїздами, проходами та площадками 134 кв.м.;

- земельна ділянка площею 1185 кв.м., для експлуатації та обслуговування під'їзних залізничних шляхів, у тому числі угіддя:- під проїздами, проходами та площадками - 1185 кв.м.

Пунктом 3.1 Договору оренди землі від 22.11.2005р. встановлено, що зазначені земельні ділянки, загальною площею 1650 кв.м. надаються у володіння і користування орендаря, терміном на 50 років.

Згідно із пунктом 2.3 Договору оренди землі від 22.11.2005р. нормативна грошова оцінка земельних ділянок становить: 393 104 грн. 00 коп.

Відповідно до пункту 4.1 Договору оренди землі від 22.11.2005р. орендна плата вноситься орендарем з моменту Державної реєстрації цього договору, у грошовій безготівковій формі у розмірі: - за земельну ділянку площею 465 кв.м.:3,68 Х 465 = 1 711 грн. 20 коп. на рік;

- за земельну ділянку площею 1185 кв.м.: 3,68 Х 1185 = 4 360 грн. 80 коп. на рік.

Пунктом 4.2 Договору оренди землі від 22.11.2005р. передбачено, що розмір орендної плати встановлюється за домовленістю сторін згідно рішення Одеської міської ради № 4247-IV від 15 липня 2005 року у відповідності до протоколу узгодження ставки та розміру орендної плати, та може збільшуватися Одеською міською радою в межах, передбачених законодавством, в залежності від збільшення ринкової вартості земельних ділянок, які знаходяться у користуванні.

Згідно із пунктом 4.3 Договору оренди землі від 22.11.2005р. орендна плата вноситься за базовий податковий період, якій дорівнює календарному місяцю, щомісяця на протязі 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного місяця на: Банк - УДК в Одеській області, МФО 828011, код ЄДРПОУ 23862106, на рахунок одержувача - ВДК у м. Одесі, ЄДРПОУ 23862106, місцевий бюджет Суворовського району № 33215812500009, код бюджетної класифікації 13050200. Орендна плата, враховуючи невиплачену, підлягає індексації відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2000р. № 783 Про проведення індексації грошової оцінки земель . Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статті 13 Закону України "Про оренду землі", договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Розмір орендної плати за землю визначається сторонами у договорі, в тому числі може визначатися шляхом встановлення відсоткового відношення до нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що відповідає чинному законодавству України, зокрема, приписам частини першої статті 15, статті 21 Закону України "Про оренду землі".

За положеннями статті 21 Закону України "Про оренду землі", розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Перевіривши розрахунок заборгованості, судова колегія вважає його обґрунтованим, контр розрахунку орендної плати відповідачем не надано, заперечень щодо розміру заборгованості також не висловлено під час розгляду справи в суді першої інстанції.

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції оскаржується в частині нарахування та стягнення лише інфляційних втрат, судова колегія вважає за необхідне надати правову оцінку доводам апелянта та висновкам суду першої інстанції в цій частині.

Згідно з пунктами 288.1, 288.4 статті 288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки, оформлений та зареєстрований відповідно до законодавства. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Згідно з пунктом 288.5., підпунктами 288.5.1., 288.5.2. статті 288 Податкового кодексу України розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем. Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки, не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

За змістом статті 1 та абзацу п'ятого статті 5 Закону України "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка земельних ділянок являє собою капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений за встановленими і затвердженими нормативами. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру земельного податку, державного мита при міні, спадкуванні та, зокрема, орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Виходячи з аналізу зазначених законодавчих приписів, орендна плата за користування земельними ділянками державної та комунальної власності є регульованою ціною, яка розраховується від нормативної грошової оцінки земель, а її розмір, визначений відповідно до наведених вище приписів законодавства, встановлюється в договорі.

Згідно зі статтею 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Пунктом 4.3 договору сторони погодили, що орендна плата, враховуючи невиплачену, підлягає індексації відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2000р. № 783 Про проведення індексації грошової оцінки земель . Відповідно до п.п. 289.1, 289.2 Податкового кодексу України, для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, здійснює управління у сфері оцінки земель та земельних ділянок.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення за станом на 1 січня поточного року, що визначається за формулою:

Кi = І : 100,

де І - індекс споживчих цін за попередній рік.

У разі якщо індекс споживчих цін перевищує 115 відсотків, такий індекс застосовується із значенням 115.

Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель.

Відповідно до листа Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 12.01.2017 р. № 22-28-0.22-443/2-17 коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель. Коефіцієнти індексації нормативної грошової оцінки земель становлять: 1996 рік - 1,703, 1997 рік -1,059, 1998 рік - 1,006, 1999 рік - 1,127, 2000 рік - 1,182, 2001 рік - 1,02, 2005 рік - 1,035, 2007 рік - 1,028, 2008 рік - 1,152, 2009 рік - 1,059, 2010 рік - 1,0, 2011 рік - 1,0, 2012 рік - 1,0, 2013 рік - 1,0, 2014 рік - 1,249, 2015 рік - 1,433 (крім сільськогосподарських угідь). Значення коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки за 2016 рік для земель несільськогосподарського призначення становить 1,06.

Отже, судова колегія зазначає, що сторони відповідно до ст.627 ЦК України погодили, що розмір орендної плати щомісяця індексується, тому, індексація орендної плати є складовою та невід'ємною частиною орендного платежу.

В свою чергу, згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

З урахуванням приписів частини другої статті 625 ЦК України, правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції,

З огляду на те, що згадану статтю 625 ЦК України вміщено в розділі 1 книги 5 цього Кодексу - "Загальні положення про зобов'язання", ця стаття застосовується до всіх грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, які регулюють відносини, пов'язані з виникненням, зміною чи припиненням окремих видів зобов'язань.

Пунктом 3.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 17.12.2013, № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" роз'яснено, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Отже, інфляційні втрати нараховується саме на прострочену заборгованість, що вбачається з розрахунку позовних вимог (а.с.37), з якого вбачається, що індексація орендної плати проводиться щомісячно відповідно до умов договору оренди, а інфляційні втрати нараховуються за період прострочення заборгованості.

Суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для нарахування інфляційних втрат на суму заборгованості, яка вже проіндексована з урахуванням середнього індексу інфляції, оскільки зазначені нарахування мають різну правову природу.

Індексація нормативної грошової оцінки здійснюється для приведення грошової оцінки земельної ділянки до відповідного рівня у зв'язку з економічним зростанням цін на послуги та товари, що здійснюється щорічно відповідно до даних Держгеокадастра відповідно до п. 289.2 ПК України, та є складовою орендної плати, погодженою сторонами у договорі.

У той час як інфляційні втрати стягуються за прострочене грошове зобов'язання у зв'язку з знеціненням грошової одиниці - гривні відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Отже, позивач при розрахунку заборгованості правомірно виходив з суми оренди, погодженої сторонами у договорі, яка підлягає до сплати за поточний місяць, проіндексованій та з урахуванням індексу інфляції.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат, судова колегія вважає розрахунок позивача правомірним, обґрунтованим та арифметично вірним.

За таких обставин, враховуючи, що доводи апеляційної скарги є обґрунтованими та знайшли підтвердження під час апеляційного перегляду, а висновки суду першої інстанції про відмову у стягненні інфляційних втрат є помилковими, судова колегія доходить висновку про часткове скасування судового рішення суду першої інстанції в частині інфляційних втрат, та винесення у цій частині нового рішення про задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 270, п.2 ч.1 ст. 275, ст.277, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, Одеський апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Департаменту комунальної власності Одеської міської ради задовольнити.

Рішення Господарського суду Одеської області від 05 квітня 2018 року у справі № 916/207/18 скасувати частково в частині стягнення інфляційних втрат.

Прийняти нове рішення, яким задовольнити позов Одеської міської ради в повному обсязі.

Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Резон» на користь Одеської міської ради заборгованість у розмірі 43 047 (сорок три тисячі сорок сім) грн. 03 коп., 2 037 (дві тисячі тридцять сім) грн. 80 коп. - 3 % річних, 13 905 (тринадцять тисяч дев'ятсот п'ять) грн. 99 коп. - сума інфляційних втрат, 1 186 (одна тисяча сто вісімдесят шість) грн. 37 коп. - пені.

Доручити Господарському суду Одеської області видати наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню у касаційному порядку згідно з п.2 ч.3 ст.287 ГПК України.

Повний текст постанови складено та підписано 20.07.18 р.

Головуючий суддя А.І. Ярош

Суддя В.М. Головей

Суддя Н.М. Принцевська