Постанова

від 18.07.2018 по справі 808/1080/18

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

18 липня 2018 року справа № 808/1080/18

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Кругового О.О.,

суддів: Шлай А.В. Прокопчук Т.С. ,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпро апеляційну скаргу Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 05.05.2018 року (суддя суду першої інстанції Батрак Інна Володимирівна), прийняту у м. Запоріжжі у справі за позовом Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Запорізькій області до Вознесенівського відділу державної виконавчої служби міста Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, третя особа: товариство з обмеженою відповідальністю Профбуд-Плюс про визнання протиправним та скасування рішень, -

ВСТАНОВИВ :

Департамент державної архітектурно-будівельної інспекції у Запорізькій області звернувся до суду з адміністративним позовом до Вознесенівського відділу державної виконавчої служби міста Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, третя особа: товариство з обмеженою відповідальністю Профбуд-Плюс , в якому з урахуванням уточнення, просить визнати протиправними та скасувати постанову від 19.01.2018 №ВП55138084 про скасування процесуального документу та повідомлення від 19.01.2018 про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття його до виконання.

Адміністративний позов було обґрунтовано тим, що постанова про накладення штрафу від 15.07.2014 №67 не є постановою, прийнятою у справі про адміністративне правопорушення, а є постановою, прийнятою у справі про правопорушення у сфері містобудівної діяльності, в порядку визначеному Законом України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності" та є іншим виконавчим документом, у розумінні ст. 22 Закону України "Про виконавче провадження" (редакція, чинна на день винесення постанови від 15.07.2014 №67), строк якої становить один рік, якщо інше не передбачено законом. Вказує, що натомість іншим спеціальним Законом, який визначає строк пред'явлення до виконання визначеної постанови є Закон України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності", абз. 4 ч. 3 ст. 4 якого встановлено, що постанова про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності може бути подана до виконання протягом двох років з дня її винесення.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 05.05.2018 року в задоволенні адміністративного позову було відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом вимог норм матеріального та процесуального права просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нову постанову про задоволення адміністративного позову.

Апеляційна скарга фактично обґрунтована доводами адміністративного позову.

Від відповідача на адресу суду надійшов відзив на апеляційну скаргу,в якому він просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Представники сторін до судового засідання не з'явились.

До судового засідання з'явилась ОСОБА_2, надала довіреність від третьої особи на представництво інтересів в суді, однак колегія суддів дослідивши надану в судове засідання довіреність, дійшла висновку про її невідповідність вимогам Закону та неможливість допуску до участі у справі ОСОБА_2 в якості представника третьої особи. Порядившись на місці, колегія суддів, з урахуванням неприбуття до суду уповноважених належним чином представників учасників справи, вирішила розгляд справи здійснювати в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 15.07.2014 заступником начальника інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Запорізькій області винесена постанова № 67 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, якою за порушення абз. 2 ч. 2, ч. 8 ст. 36 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та п. 16 Порядку виконання будівельних робіт, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 №466, ТОВ "Профбуд-Плюс" визнано винним у вчинені правопорушення, передбаченого абз. 3 п. 4 ч. 3 ст. 2 Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності", та накладено штраф у сумі 109 620,00 грн. Строк пред'явлення постанови до виконання 15 липня 2016 року.

Дана постанова про накладення штрафу була пред'явлена на виконання до Орджонікідзевського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції.

Не погоджуючись із винесеною Інспекцією постановою ТОВ "Профбуд-Плюс" оскаржило її у судовому порядку.

Так, постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 18.11.2014 у справі №808/6403/14, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24.09.2015, позовні вимоги ТОВ "Профбуд-Плюс" до Департаменту ДАБІ у Запорізької області, третя особа ПАТ "Запорізький автомобільний завод" про визнання незаконною та скасування постанови про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності задоволені.

У зв'язку з зазначеним, постановою державного виконавця від 19.01.2016 виконавче провадження про стягнення з ТОВ "Профбуд-Плюс" штрафу у розмірі 109 620,00 грн. було закрито.

Не погоджуючись з ухваленими по справі судовими рішеннями, Департамент ДАБІ у Запорізької області звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, яка відповідно до постанови суду касаційної інстанції від 26.04.2016 К/800/47708/15 задоволена, постанова Запорізького окружного адміністративного суду від 18.11.2014 та ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24.09.2015 по справі №808/6403/14 скасовані, ухвалено нове рішення. У задоволенні позову ТОВ "Профбуд-Плюс" відмовлено повністю.

30 вересня 2016 року на адресу Департаменту надійшла ухвала Верховного Суду України від 13.09.2016 про відмову у допуску справи за позовом ТОВ "Профбуд-плюс" до Департаменту ДАБІ у Запорізькій області, третя особа - ПрАТ "Запорізький автомобільний завод", про визнання незаконною та скасування постанови про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності до провадження Верховного Суду України для перегляду постанови Вищого адміністративного суду від 26.04.2016.

17.11.2016 року, на підставі заяви позивача про відкриття виконавчого провадження від 10.10.2016, державним виконавцем було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №52906685 з виконання вищезазначеного виконавчого документа.

Проте, 21.03.2017 року на адресу позивача надійшла постанова начальника Вознесенівського ВДВС м. Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області від 15.03.2017 №ВП52906685 про скасування процесуального документа, а саме постанови про відкриття виконавчого провадження від 17.11.2016 з виконання Постанови про накладення штрафу від 15.07.2014 № 67, а також повідомлення від 15.03.2017 про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання.

28 серпня 2017 року Департамент ДАБІ у Запорізькій області звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Вознесенівського ВДВС м. Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області, в якій просив суд визнати дії посадових осіб виконавчої служби протиправними, скасувавши постанову від 15.03.2017 №ВП52906685 про скасування процесуального документа повідомлення від 15.03.2017 про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття його до виконання, та зобов'язати Вознесенівський ВДВС м. Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області прийняти до виконання постанову про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 15.07.2014 №67.

Так, ухвалою суду від 29.08.2017 у справі №808/2554/17 відмовлено позивачу в задоволенні клопотання про визнання поважними причин пропуску строку на звернення до адміністративного суду та його поновленні, позовну заяву залишено без розгляду на підставі ч.1 ст.99, ч.1 ст.100 КАС України (у редакції, чинній до 15.12.2017).

У листопаді 2017 року позивач повторно звернувся до Вознесенівського ВДВС м. Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області із заявою про примусове виконання рішення, у зв'язку з чим, 14.11.2017 року головним державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №55138084 з примусового виконання постанови №67, виданої 15.07.2014 інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Запорізькій області про стягнення з ТОВ "Профбуд-плюс" на користь держави штрафу 109 620,00 грн.

Проте, 29 січня 2018 року на адресу Департаменту надійшла постанова від 19.01.2018 ВП№55138084 про скасування процесуального документу з повідомленням від 19.01.2018 про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття його до виконання.

З тексту оскаржуваного рішення вбачається, що підставою для її прийняття став факт порушення стягувачем строку пред'явлення виконавчого документа до виконання, який розпочався 24.04.2016 та минув 26.07.2016, оскільки відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" в редакції, яка набрала чинності 05.10.2016, строк пред'явлення таких документів становить три місяці.

Не погоджуючись із вказаними рішеннями позивач здійснив їх оскарження в адміністративному порядку шляхом подання скарги від 08.02.2018 №1008-23.4/401 заступнику начальника ГТУЮ з питань державної виконавчої служби - начальнику УДВС у Запорізькій області. Листом від 13.03.2018 №1824-03-11/03-41 останній повідомив про відповідність вказаних рішень чинному законодавству.

Не погодившись з висновками Відповідача щодо обґрунтованості скасування процесуального документу та прийняття повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття його до виконання від 19.01.2018 року, позивач звернувся до суду з метою захисту своїх порушених прав та інтересів.

Вирішуючи спір між сторонами та відмовляючи в задоволені позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки строк пред'явлення виконавчого документа сплив, а у відповідача були відсутні підстави на поновлення строку пред'явлення виконавчого документа до виконання, то в.о. начальника Вознесенівського відділу державної виконавчої служби міста Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області обґрунтовано виніс оскаржувану постанову про скасування процесуального документа.

Суд апеляційної інстанції погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції з огляду на наступні обставини.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку були визначені Законом України Про виконавче провадження від 21.04.1999 року № 606-XIV.

Відповідно до ст.1 Закону України Про виконавче провадження , виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Згідно ст.22 Закону України Про виконавче провадження , виконавчі документи можуть бути пред'явлені до виконання в такі строки: посвідчення комісій по трудових спорах, постанови судів у справах про адміністративні правопорушення та постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, - протягом трьох місяців; інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не передбачено законом.

Поряд з вказаним, приписами ст.4 Закону України Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності встановлено, що порядок накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудівної діяльності визначається Кабінетом Міністрів України. Постанови про накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, винесені посадовими особами, визначеними у частині другій статті 3 цього Закону, є виконавчими документами і підлягають виконанню в установленому законом порядку. Штраф підлягає сплаті у п'ятнадцятиденний строк з дня вручення або надіслання постанови. Копія завіреного банком платіжного документа, що засвідчує факт сплати суми штрафу в повному обсязі, надсилається органу, яким накладено штраф. У разі несплати штрафу в зазначений строк другий примірник постанови надсилається органу державної виконавчої служби для виконання постанови в примусовому порядку

Не підлягає виконанню постанова, яку не було звернуто до виконання протягом двох років з дня винесення.

Отже, за приписами Закону України Про виконавче провадження від 21.04.1999 року № 606-XIV, строки подачі виконавчих документів (відмінних від посвідчення комісій по трудових спорах, постанови судів у справах про адміністративні правопорушення та постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення) становили 1 рік, якщо інше не передбачено законом.

Тобто, вказаними нормами визначалась можливість подання відповідного виконавчого документу і в інші строки, ніж передбаченні Законом України Про виконавче провадження , за умови якщо такі строки прямо передбачені законом.

Так, зокрема приписами Закону України Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності визначено можливість звернення постанови про накладення штрафу протягом двох років з дня її винесення.

В свою чергу, 05.10.2016 року набрав чинності Закон України Про виконавче провадження від 02.06.2016 року № 1404-VIII.

Приписи ч.1 ст.12 вказаного Закону встановлюють, що виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

При цьому, п.5 Прикінцевих та перехідних положень Закону від 02.06.2016, № 1404-VIII законодавець визначив, що виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред'являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.

Отже, виконавчі документи, за якими стягувачем є держава або державний орган та які були видані до 05.10.2016 року мають пред'являтись до виконання у строки, визначені Закон України Про виконавче провадження від 02.06.2016 року № 1404-VIII, а саме протягом трьох місяців.

Як встановлено судом з матеріалів справи, постанова про накладення штрафу №67 від 15.07.2014 року набрала законної сили 05.05.2016 року та могла бути пред'явлена до виконання починаючи з 06.05.2016 року протягом дворічного строку.

В свою чергу, як вже зазначалось судом, 05.10.2016 року набрав чинності Закон України Про виконавче провадження від 02.06.2016 року № 1404-VIII в якому.

П.5 Прикінцевих та перехідних положень вказаного Закону визначено, що виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред'являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що з часу набрання чинності нових правових норм в частині строків пред'явлення виконавчого документу до виконання фактично були звужені строки пред'явлення постанови №67 від 15.07.2014 року до виконання з двох років до трьох місяців, то відповідно, розрахунок тримісячного строку має здійснюватись починаючи з 05.10.2016 року.

Звертаючись із заявою про звернення постанови №67 від 15.07.2014 року до виконання в листопаді 2016 року, за думкою суду, Позивач дотримався трьохмісячного строку на вчинення таких дій, у зв'язку з чим, постановою державного виконавця від 17.11.2016 року було обґрунтовано відкрито виконавче провадження щодо його примусового виконання.

В подальшому, 15.03.2017 року начальником Вознесенівського ВДВС м. Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області було прийнято постанову про скасування процесуального документа, а саме постанови про відкриття виконавчого провадження від 17.11.2016 року, яка була отримана Позивачем 21.03.2017 року.

Необхідно зауважити, що правомірність вказаної постанови начальника Вознесенівського ВДВС м. Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області від 15.03.2017 року в судовому порядку по суті не розглядалась.

В свою чергу, відповідно до ст.4 Закону України Про виконавче провадження від 02.06.2016 року № 1404-VIII, строки пред'явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі:1) пред'явлення виконавчого документа до виконання;2) надання судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, відстрочки або розстрочки виконання рішення.

Отже, виходячи з зазначеного, оскільки постанова №67 від 15.07.2014 року була пред'явлена повторно Позивачем в строки встановлені законом, то відповідно строк її пред'явлення переривався та після прийняття начальником Вознесенівського ВДВС м. Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області постанови від 15.03.2017 року поновився та становив 3 місяці.

Між тим, як свідчать встановлені обставини справи, з заявою про примусове виконання постанови №67 від 15.07.2014 року Позивач звернувся 14.11.2017 року тобто з пропуском встановленого трьохмісячного строку, який почав обраховуватись після прийняття начальником Вознесенівського ВДВС м. Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області постанови про скасування процесуального документа від 16.03.2017 рокую

Наявність вказаних обставин, станом на 14.11.2017 року, зумовлювало відсутність у державного виконавця підстав для прийняття постанови про відкриття виконавчого провадження з виконання постанови №67 від 15.07.2014 року.

Відповідно до ч.3 ст.74 Закону України Про виконавче провадження , начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, при здійсненні контролю за рішеннями, діями державного виконавця під час виконання рішень має право у разі, якщо вони суперечать вимогам закону, своєю постановою скасувати постанову або інший процесуальний документ (або їх частину), винесені у виконавчому провадженні державним виконавцем, зобов'язати державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, встановленому цим Законом.

Отже, з огляду на встановлені обставини та положення ч.3 ст.74 Закону України Про виконавче провадження , суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованим прийняття в.о. начальника Вознесенівського відділу державної виконавчої служби міста Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області постанови від 19.01.2018 №ВП55138084 про скасування процесуального документу, а саме постанови про відкриття виконавчого провадження від 14.11.2017 року та формування повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання від 19.01.2018 року.

З огляду на викладені обставини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 05.05.2018 року було прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що свідчить про відсутність підстав для її скасування.

Керуючись ч. 3 ст. 243, ст.308,ст. 310, ст. 315, ст. 317 КАС України суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Запорізькій області - залишити без задоволення

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 05.05.2018 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили 18 липня 2018 року та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів до Верховного Суду.

Повне судове рішення складено 20 липня 2018 року.

Головуючий суддя: О.О. Круговий

Суддя: А.В. Шлай

Суддя: Т.С. Прокопчук