Постанова

від 06.05.2020 по справі 808/1080/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

06 травня 2020 року

Київ

справа №808/1080/18

провадження №К/9901/60143/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

головуючого - Смоковича М. І.,

суддів: Радишевської О. Р., Уханенка С. А.

розглянув у попередньому судовому засіданні в касаційній інстанції адміністративну справу

за позовом Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Запорізькій області до Вознесенського відділу Державної виконавчої служби міста Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Профбуд-Плюс", про визнання протиправними та скасування рішень, провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою Державної архітектурно-будівельної інспекції України в особі Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 05 травня 2018 року (суддя Батрак І.В.) та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18 липня 2018 року (судді Круговий О.О., Шлай А.В., Прокопчук Т.С.),

І. Суть спору

1. У березні 2018 року Державна архітектурно-будівельної інспекція України в особі Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Запорізькій області (далі також - Департамент ДАБІ) звернувся до суду з адміністративним позовом до Вознесенівського відділу державної виконавчої служби міста Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області (далі - Вознесенівський ВДВС), третя особа: товариство з обмеженою відповідальністю Профбуд-Плюс (далі - ТОВ Профбуд-Плюс ), в якому з урахуванням уточнення, просить визнати протиправними та скасувати постанову від 19.01.2018 № ВП55138084 про скасування процесуального документу та повідомлення від 19.01.2018 про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття його до виконання.

2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що постанова про накладення штрафу від 15.07.2014 № 67 не є постановою, прийнятою у справі про адміністративне правопорушення, а є постановою, прийнятою у справі про правопорушення у сфері містобудівної діяльності в порядку, визначеному Законом України від 14.10.1994 № 208/94-ВР Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності (далі - Закон № 208/94-ВР) та в розумінні статті 22 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV Про виконавче провадження (редакція, чинна на день винесення постанови від 15.07.2014 № 67; далі - Закон № 606-XIV) є іншим виконавчим документом, строк пред`явлення до виконання якого становить один рік, якщо інше не передбачено законом. У цьому зв`язку позивач продовжив, що відповідно до частини третьої статті 4 Закону № 208/94-ВР постанова про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності може бути подана до виконання протягом двох років з дня її винесення.

ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи.

3. Заступник начальника інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю у Запорізькій області виніс постанову від 15.07.2014 № 67 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, якою за порушення абз. 2 частини другої, частини восьмої статті 36 Закону України від 17 листопада 2011 року № 3038-VI Про регулювання містобудівної діяльності та п. 16 Порядку виконання будівельних робіт, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року № 466, ТОВ "Профбуд-Плюс" визнано винним у вчинені правопорушення, передбаченого абз. 3 п. 4 частини третьої 3 статті 2 Закону № 208/94-ВР та накладено штраф у сумі 109620,00 грн. Строк пред`явлення постанови до виконання 15.07.2016.

4. Зазначена постанова про накладення штрафу пред`явлена до виконання до Орджонікідзевського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції. Не погодившись, ТОВ "Профбуд-Плюс" оскаржило її у судовому порядку.

5. Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 18.11.2014 у справі № 808/6403/14, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24.09.2015, позовні вимоги ТОВ "Профбуд-Плюс" до Департаменту ДАБІ у Запорізької області, третя особа ПАТ "Запорізький автомобільний завод" про визнання незаконною та скасування постанови про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності задоволено.

6. Відтак постановою державного виконавця від 19.01.2016 виконавче провадження про стягнення з ТОВ "Профбуд-Плюс" штрафу у розмірі 109 620,00 грн. було закрито.

7. Не погодившись із такими судовими рішеннями, Департамент ДАБІ звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, яка відповідно до постанови суду касаційної інстанції від 26.04.2016 К/800/47708/15 задоволена, постанова Запорізького окружного адміністративного суду від 18.11.2014 та ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24.09.2015 у справі №808/6403/14 скасовані, ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ТОВ "Профбуд-Плюс" відмовлено повністю.

8. 30.09.2016 на адресу Департаменту ДАБІ у Запорізької області надійшла ухвала Верховного Суду України від 13.09.2016 про відмову у допуску справи за позовом ТОВ "Профбуд-плюс" до Департаменту ДАБІ у Запорізькій області, третя особа - ПрАТ "Запорізький автомобільний завод", про визнання незаконною та скасування постанови про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності до провадження Верховного Суду України для перегляду постанови Вищого адміністративного суду від 26.04.2016.

9. На підставі заяви позивача про відкриття виконавчого провадження від 10.10.2016 державний виконавець виніс постанову про відкриття виконавчого провадження від 17.11.2016 ВП №52906685 з виконання згаданого виконавчого документа.

10. Проте, 21.03.2017 на адресу позивача надійшла постанова начальника Вознесенівського ВДВС м. Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області від 15.03.2017 № ВП52906685 про скасування процесуального документа, а саме постанови про відкриття виконавчого провадження від 17.11.2016 з виконання постанови про накладення штрафу від 15.07.2014 № 67, а також повідомлення від 15.03.2017 про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання.

11. Департамент ДАБІ 28.08.2017 звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Вознесенівського ВДВС, в якій просив суд визнати дії посадових осіб виконавчої служби протиправними, скасувавши постанову від 15.03.2017 № ВП52906685 про скасування процесуального документа повідомлення від 15.03.2017 про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття його до виконання, та зобов`язати Вознесенівський ВДВС прийняти до виконання постанову про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 15.07.2014 № 67.

12. Ухвалою від 29.08.2017 у справі № 808/2554/17 цей суд відмовив позивачу в задоволенні клопотання про визнання поважними причин пропуску строку на звернення до адміністративного суду та його поновленні, позовну заяву залишено без розгляду на підставі частини першої статті 99, частини першої статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС; у редакції, чинній до 15.12.2017).

13. У листопаді 2017 року позивач повторно звернувся до Вознесенівського ВДВС із заявою про примусове виконання рішення. Відтак головний державний виконавець виніс постанову про відкриття виконавчого провадження від 14.11.2017 ВП №55138084 з примусового виконання постанови № 67, виданої 15.07.2014 Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Запорізькій області про стягнення з ТОВ "Профбуд-плюс" на користь держави штрафу 109620,00 грн.

14. Проте, 29.01.2018 на адресу Департаменту надійшла постанова від 19.01.2018 ВП №55138084 про скасування процесуального документу з повідомленням від 19.01.2018 про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття його до виконання.

15. Підставою для її прийняття став факт порушення стягувачем (Департаментом ДАБІ) строку пред`явлення виконавчого документа до виконання, який, за змістом вказаного рішення розпочався 24.04.2016 та минув 26.07.2016, оскільки відповідно до Закону України від 02 червня 2014 року № 1404-VIII Про виконавче провадження (далі - Закон № 1404-VIII) в редакції, яка набрала чинності 05.10.2016, строк пред`явлення таких документів становить три місяці.

16. Вказані рішення позивач спершу оскаржив в адміністративному порядку, подавши скаргу від 08.02.2018 №1008-23.4/401 заступнику начальника ГТУЮ з питань державної виконавчої служби - начальнику УДВС у Запорізькій області. Листом від 13.03.2018 №1824-03-11/03-41 останній повідомив про відповідність вказаних рішень чинному законодавству.

17. Не погодившись з висновками відповідача щодо обґрунтованості скасування процесуального документу та прийняття повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття його до виконання від 19.01.2018, позивач звернувся з цим позовом до суду.

ІІІ. Рішення судів попередніх інстанцій та мотиви їх ухвалення.

18. Запорізький окружний адміністративний суд рішенням від 05 травня 2018 року відмовив у задоволенні позову.

19. Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд постановою від 18 липня 2018 року залишив рішення суду першої інстанції без змін.

20. Суди попередніх інстанцій, з посиланням на статтю 12, пункт 5 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1404-VIII зазначили, що виконавчі документи, за якими стягувачем є держава або державний орган та які були видані до 05.10.2016 мають пред`являтись до виконання у строки, визначені Законом № 1404-VIII, а саме - протягом трьох місяців.

21. У справі встановлено, що постанова про накладення штрафу № 67 від 15.07.2014 набрала законної сили 05.05.2016 та могла бути пред`явлена до виконання починаючи з 06.05.2016 протягом дворічного строку.

22. З набранням чинності Закону № 1404-VIII строк пред`явлення постанови № 67 від 15.07.2014 до виконання зменшено з двох років до трьох місяців, тому відлік тримісячного строку має починатися з 05.10.2016.

23. Звертаючись в листопаді 2016 року із заявою про звернення постанови № 67 від 15.07.2014 до виконання позивач дотримався тримісячного строку на вчинення таких дій, тож постановою державного виконавця від 17.11.2016 було обґрунтовано відкрито виконавче провадження щодо його примусового виконання.

24. Проте, як зазначили суди, згодом начальник Вознесенівського ВДВС виніс постанову від 15.03.2017 про скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 17.11.2016, яку позивач отримав 21.03.2017. Відтак наголосили, що правомірність вказаної постанови начальника Вознесенівського від 15.03.2017 в судовому порядку по суті не розглядалася.

25. Підсумовуючи суди попередніх інстанцій, з покликанням на статтю 4 Закону № 1404-VIII, зазначили, що оскільки постанову № 67 від 15.07.2014 позивач повторно пред`явив в строки встановлені законом, то відповідно строк її пред`явлення переривався та після прийняття начальником Вознесенівського ВДВС постанови від 15.03.2017 року поновився та становив три місяці.

26. Натомість у справі встановлено, що із заявою про примусове виконання постанови № 67 від 15.07.2014 позивач звернувся 14.11.2017, тобто з пропуском встановленого тримісячного строку (який почав відлік після прийняття начальником Вознесенівського ВДВС постанови від 15.03.2017 про скасування процесуального документа).

27. За таких обставин, як зазначили суди попередніх інстанцій, станом на 14.11.2017 відповідач не мав підстав для прийняття постанови про відкриття виконавчого провадження щодо примусового виконання постанови № 67 від 15.07.2014.

V. Касаційне оскарження

28. У касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

29. Доводи касаційної скарги за змістом є подібним до тих, які зазначено в позовній заяві. Зокрема наголосив, що строк пред`явлення постанови № 67 від 15.07.2014 до примусового виконання треба обчислювати за правилами, встановленими Законом № 606-XIV та Законом № 208/94-ВР. Відповідно до названих законів, чинних у період, коли було прийнято згадану постанову № 67 від 15.07.2014, строк пред`явлення її до виконання становить два роки і в контексті обставин цієї справи такий строк треба обчислювати відколи суд касаційної інстанції (постановою від 24.04.2016) поновив право на звернення вказаної постанови до примусового виконання.

30. Відповідач і третя особа (ТОВ Профбуд-Плюс ) подали відзиви на касаційну скаргу, просили залишити оскаржені судові рішення без змін.

31. Як можна зрозуміти з їхніх пояснень, вони поділяють висновки судів попередніх інстанцій в цій справі, тому просять залишити оскаржені судові рішення без змін.

V. Релевантні джерела права й акти їх застосування.

32. Відповідно до частини першої статті 22 Закону № 606-XIV виконавчі документи можуть бути пред`явлені до виконання в такі строки: 2) інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не передбачено законом.

33. Відповідно до частини другої, четвертої статті 4 Закону № 208/94-ВР постанови про накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, винесені посадовими особами, визначеними у частині другій статті 3 цього Закону, є виконавчими документами і підлягають виконанню в установленому законом порядку.

34. Не підлягає виконанню постанова, яку не було звернуто до виконання протягом двох років з дня винесення.

35. З 05.10.2016 набрав чинності Закон № 1404-VIII, відповідно до частини першої статті 12 якого виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

36. Водночас, відповідно до пункту 5 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1404-VIII виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.

VІ. Висновки Верховного Суду

37. Аналізуючи наведене правове регулювання у зіставленні з фактичними обставинами цієї справи колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що на дату звернення позивача (у листопаді 2017 року) про примусове виконання постанови № 67 від 15.07.2014 законних підстав для відкриття виконавчого провадження не було, адже строк пред`явлення вказаного виконавчого документа до примусового виконання на вказану дату вже минув.

38. Строк, який передбачено частиною четвертою статті 4 Закону № 1404-VIII, не є строком пред`явлення виконавчого документа до примусового виконання. Норми вказаної статті визначають строк, після закінчення якого постанова про накладення штрафу не підлягає виконанню, а не протягом якого її можна звернути до примусового виконання. Щодо останнього, то в аспекті спірних правовідносин варто зауважити, що спеціальним для них є Закон № 1404-VIII, який в редакції, чинній на дату виникнення спірних відносин, не передбачає можливості застосування інших строків пред`явлення виконавчих документів до виконання, аніж ті, які визначені цим Законом.

39. Відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ (далі - Закон № 460-IX) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

40. Згідно з частинами першою, другою статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (тут і далі - в редакції, яка діяла до набрання чинності Законом № 460-IX; далі - КАС) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

41. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

42. Відповідно до частини першої статті 350 КАС суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

43. Переглянувши оскаржені судові рішення в межах повноважень, визначених статтею 341 КАС, колегія суддів дійшла висновку, що суди не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права.

47. Доводи касаційної скарги висновків судів і обставин справи не спростовують.

Керуючись пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX, статтями 3, 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

1. Касаційну скаргу Державної архітектурно-будівельної інспекції України в особі Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Запорізькій області залишити без задоволення.

2. Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 05 травня 2018 року та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18 липня 2018 року в цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий М. І. Смокович

Судді О. Р. Радишевська

С. А. Уханенко