Постанова

від 20.06.2007 по справі 20/181

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

20/181

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  РІВНЕНСЬКОЇ  ОБЛАСТІ

33001, м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

 "20" червня 2007 р.                                                                Справа №  20/181

Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Василишина А.Р. за участю секретаря судового засідання помічника судді Васильєвою О.М.

за участю представників сторін:

в судовому засіданні від 19 червня 2007 року –

від позивача: Чучалін В.І. (дов. № 3 від 18.04.2007р.);

від відповідача: Форет М.С. (дов. № 551/10-32 від 11.01.2007р.),

в судовому засіданні від 20 червня 2007 року –

від позивача: Чучалін В.І. (дов. № 3 від 18.04.2007р.);

від відповідача: не з'явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом  Приватного підприємства „Траффік”

до відповідача Державної податкової інспекції у місті Рівне

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень № 0000082344/3/23-318 від 2 квітня 2007 року та № 0000102344/3/23-318 від 2 квітня 2007 року.

Статті  27, 29, 49, 51, 127 Кодексу адміністративного судочинства України роз'яснені.

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство „Траффік” (надалі –Позивач) звернулося в господарський суд з позовом до Державної податкової інспекції у місті Рівне (надалі –Відповідач) про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень № 0000082344/3/23-318 від 2 квітня 2007 року та                 № 0000102344/3/23-318 від 2 квітня 2007 року.

Позивач у позовній заяві (а.с. 2-5) та представник Позивача в судових засіданнях зазначили, що:

                 Позивач ознайомився із актом перевірки і податковим повідомленням-рішенням від 23 червня 2006 року прийнятим за наслідками перевірки проведеної посадовими особами Відповідача і вважає, що висновки викладені у акті, а в подальшому і у податковому повідомлені-рішенні не відповідають вимогам податкового законодавства в частині зменшення суми бюджетного відшкодування по податку на додану вартість. Керуючись статтею 5 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків  перед бюджетами та державними цільовими фондами”, підприємство звернулося із скаргою на податкове повідомлення-рішення до Відповідача. Рішенням про результати розгляду первинної скарги від 3 жовтня 2006 року за № 21495/25-09 скарга на податкове повідомлення-рішення залишились без задоволення, а також додатково було донараховано податкове зобов'язання в сумі 2 175 грн., та  штрафна санкція на суму 1 087 грн. 50 коп., з направлення податкового повідомлення рішення № 0000102344/1/23-318  від 4 жовтня  2006 року, посилаючись на підпункт 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21 грудня 2000 року № 2181-3 (із змінами та доповненнями). Одночасно, податкове повідомлення-рішення № 0000082344/0/23-318 від 23 червня 2006 року було відізвано, а на адресу Позивача було направлене податкове повідомлення-рішення № 0000082344/1/23-318 від 4 жовтня 2006 року. Після завершення адміністративного оскарження Відповідачем були прийнятті нові податкові-повідомлення рішення № 0000082344/3/23-318 від 2 квітня 2007 року (а.с. 6) і                            № 0000102344/3/23-318 від 2 квітня  2007 року (а.с. 7).

При проведенні перевірки, та в подальшому, при складанні акту перевірки від 21 серпня 2006 року (а.с. 31-33) і прийнятті податкового повідомлення-рішення № 0000082344/3/23-318 від 2 квітня 2007 року (а.с. 6), перевіряючі особи зробили хибні, суб'єктивні висновки, які не ґрунтуються на законодавстві, а лише є власними припущеннями перевіряючих, щодо зменшення суми бюджетного відшкодування по податку на додану вартість за період, що підлягав перевірці у розмірі 30 825 (тридцять тисяч вісімсот двадцять п'ять) грн. 00 коп.. Зменшена сума бюджетного відшкодування  виникла внаслідок того, що під час перевірки Відповідач не взяв до уваги  включену до складу податкового кредиту податкову накладну виписану Товариством з обмеженою відповідальністю „Перлаф” (а.с. 39). Позивач вказує, що Відповідач під час складання акту перевірки від 21 серпня 2006 року вказав факти, які протирічять один одному, а саме: в частині 3 абзацу 1 Відповідач зазначив, що в акті перевірки № 74/23-100/32413484 від 20 січня 2006 року  (а.с. 8-30) зазначено, що зустрічні перевірки будуть проведені пізніше, але дана інформація в акті перевірки відсутня, лише визначено, що під час здійснення  комплексної планової документальної перевірки в період з 27 грудня 2005 року по 18 січня 2006 року, з перервою в роботі з 30 грудня 2005 року по 10 січня 2006 року,  направлені листи від 28 грудня 2005 року (пункти 1.1. та 1.3) про надання інформації підтвердження сум ПДВ, віднесених підприємствами до складу податкових зобов'язань по податку на додану вартість до слідуючих контрагентів, а саме Товариством з обмеженою відповідальністю „УкрТАТ-Сервіс”, ТОВ „Перлаф”, НІПП „Техноцентр”.  В пункті 1.13.1 акту перевірки № 74/23-100/32413484 від 20 січня 2006 року (а.с. 8-30) вказано, що при отриманні матеріалів документального підтвердження взаємовідносин з контрагентами, які не будуть підтверджувати дані обліку підприємства буде проведена позапланова виїзна документальна перевірка на підставі частини 6 пункту 1 статті 11-1 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” із змінами та доповненнями.

Позивач вказує, що листом № 3684/23-329 від 17 травня 2006 року (а.с. 37) Відповідач повідомляє, що в ході проведення позапланової документальної виїзної перевірки Позивача (на підприємстві проводилась планова, а не позапланова  документальна перевірка) з питань підтвердження заявленої суми податку на додану вартість до відшкодування за березень 2004 року, під час якої було встановлено, що: на лист-запит відповіді від ТОВ „Перлаф” отримано не було, але разом з тим,  за березень 2004 року в декларації з податку на додану вартість ТОВ „Перлаф” задекларував податкові зобов'язання у сумі –46 446 (сорок шість тисяч чотириста сорок шість) грн., податковий кредит –92 955 (дев'яносто дві тисячі дев'ятсот п'ятдесят п'ять) грн., чиста сума податкових зобов'язань –мінус 46 509 (сорок шість тисяч п'ятсот дев'ять) грн.. Позивач зазначає, що Відповідач у даному листі припускає, що сума ПДВ, яка зазначена у виписаній Позивачу ТОВ „Перлаф” податковій накладній, не сплачена до бюджету ТОВ „Перлаф” і пропонує Позивачу самостійно відкоригувати суму податкового кредиту за березень 2004 року в сторону зменшення на суму 30 825 (тридцять тисяч вісімсот двадцять п'ять) грн.. Позивач вважає, що це суперечить статті 17.2 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” із змінами та доповненнями, оскільки: платник податків, який до початку його перевірки контролюючим органом самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму такої недоплати та штраф у розмірі п'яти відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку.

Також Позивач вказує на те, що в частині 3 акту перевiрки від 21 серпня 2006 року                 (а.с. 31-33) перевіряючими Відповідача було встановлено порушення, яке полягає в тому, що сплата податку на додану вартість по ланцюгу вiд виробника в бюджет не здiйснена, а вiдповiдно до пункту 1.8 статті 1 Закону України "”Про податок на додану вартiсть” із змінами та доповненнями: право на вiдшкодування податку на додану вартiсть виникає лише при надлишковiй сплатi податку, а не з самого факту iснування зобов'язань по сплатi податку на додану вартiсть в цiнi товару.  Позивач не погоджується з таким висновком зазначаючи, що згідно з пункту 1.7 статті 1 Закону України „Про податок на додану вартість” із змінами та доповненнями: податковим кредитом є сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з вище вказаним Законом.

          Позивач обґрунтовує свої вимоги наступним:

підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість” із змінами  та доповненнями, згідно якого: податковий кредит звітного періоду складається з сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації;

підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість” із змінами  та доповненнями, згідно якого: не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат із сплати податку, що не підтверджені накладними (Позивач вказує, що ТОВ „Перлаф” надав йому податкову накладну, наявність якої та правильність оформлення, передбачені підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість із змінами  та доповненнями, перевіряючи Відповідача не заперечують. ТОВ „Перлаф” на момент складання податкової накладної було зареєстроване органами ДПС у встановленому законодавством порядку як платник ПДВ, що вказує на правомірність видачі ТОВ „Перлаф” податкової накладної, на підставі якої Позивач сформував податковий кредит звітного періоду).

Позивач вказує, що пунктом 1.8 статті 1 Закону України „Про податок на додану вартість” № 168/97-ВР від 3 квітня 1997 року із змінами та доповненнями визначається, що: бюджетне відшкодування –це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначеним цим Законом. Позивач зазначає, що даний  пункт дає загальне розуміння поняття „бюджетне відшкодування” і є відсильною нормою, оскільки безпосередньо  не встановлює порядку визначення суми бюджетного відшкодування, а відсилає до інших норм цього Закону та вказує, що іншою такою нормою Закону України „Про податок на додану вартість” із змінами  та доповненнями є підпункт 7.7.1 статті 7, який у період, до якого відносяться спірні правовідносини, передбачає, що суми податку, які підлягають сплаті до бюджету  або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-якою поставкою товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду. На підставі підпункту 7.7.3. статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість” із змінами та доповненнями –відшкодуванню платника податку з Держбюджету України підлягає сума, яка при її визначенні згідно з підпунктом 7.7.1 має від'ємне значення.

Позивач вказує, що покупець не може і не повинен нести відповідальність за порушення податкового законодавства з боку контрагента, про що прямо вказано в статті 61 Конституції України, в якій декларується про те, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, що передбачає те, що до відповідальності повинен притягуватися правопорушник, але  не особа, яка вступила з останнім в договірні стосунки і при цьому сама не порушувала закону.

Відповідач у запереченні по справі № 20/181 (а.с. 54) та представник Відповідача в судових засіданнях заперечили проти позову та просять відмовити в задоволенні позову вказуючи, що:

Підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення № 0000082344/3/23-318 від 2 квітня 2007 року є акт перевірки від 21 серпня 2006 року (а.с. 31-33).

Відповідач вказує, що Позивач в березні 2004 року включив до складу податкового кредиту ПДВ по податковій накладній виписаній ТОВ „Перлаф” (а.с. 38) на суму 33 000 (тридцять три тисячі) грн.. Відповідач зазначає, що провести зустрічну перевірку для підтвердження фактичної сплати податку на додану вартість по даній операції не вдалося так, як ТОВ „Перлаф” за юридичною адресою не знаходиться –матеріали передані до підрозділу податкової міліції для встановлення фактичного місцезнаходження.

Відповідач обґрунтовує свої заперечення тим, що Відповідно до пункту 1.8 статті 1 Закону України „Про податок на додану вартість”: бюджетне відшкодування це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідач зазначає, що факт надмірної сплати податку до бюджету під час проведення перевірки встановлено не було та робить висновок про те, що існують всі підстави стверджувати про порушення Позивачем положень пункту 1.8 статті 1 Закону України „Про податок на додану вартість”.

Стосовно податкового повідомлення-рішення № 0000102344/3/23-318 від 2 квітня 2007 року на суму 3 262 (три тисячі двісті шістдесят дві) грн. 50 коп. (2 175 грн. сума зменшеного бюджетного відшкодування та 1087 грн. 50 коп. нарахованих штрафних санкцій) Відповідач вказує, що Позивач безпідставно скористався бюджетним відшкодуванням на суму 2 175 (дві тисячі сто сімдесят п'ять) грн. Абзацом 2 пункту 8 Наказу Державної податкової адміністрації України від 17 березня 2001 року N 10 „Про затвердження Інструкції про порядок застосування та стягнення сум штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби” зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23 березня 2001 року за № 268/5459 встановлено, що: у разі, коли за наслідками перевірки виявляється факт завищення суми бюджетного відшкодування, заявленого в податковій декларації про податок на додану вартість, сума такого завищення вважається сумою податкового зобов'язання, прихованою від оподаткування. Якщо внаслідок такого завищення отримано бюджетне відшкодування, платник податку визнається таким, що ухиляється від оподаткування, і до нього застосовуються санкції відповідно до законодавства.

Відповідач зазначає, що за ухилення від оподаткування ним до Позивача застосовано штрафну санкцію відповідно до підпункту 17.1.3  пункту 17.1 статті 17 Закону України „Про порядок погашення зобов платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” .

В судовому засіданні від 19 червня 2007 року оголошувалася перерва до 20 червня 2007 року до 10 години 00 хвилин, про що представники Позивача та Відповідача повідомлені під розписку (а.с. 70).

Представник Відповідача в судове засідання від 20 червня 2007 року не з'явився. Відповідач не повідомив суд про причини неприбуття  свого представника.

Згідно частини 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України: у разі неприбуття відповідача –суб'єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Враховуючи те, що 25 червня 2007 року закінчується двомісячний строк розгляду адміністративної справи з дня відкриття провадження, який у відповідності до пункту 1 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України не може бути перевищеним, суд вважає можливим розгляд справи без участі Відповідача за наявними у справі доказами.

Приймаючи постанову суд виходив з наступного.

Позивач є платником податків, зборів та обов'язкових платежів.

В частині 3 акту перевірки від 21 серпня 2006 року (а.с. 31-33) перевіряючими Відповідача вказано, що:

в ході проведення позапланової документальної виїзної перевірки Позивача з питань підтвердження заявленої суми з податку на додану вартість до відшкодування за березень 2004 року –61 710 грн. (акт перевірки від 14 травня 2004 року) було встановлено, що одним з постачальників Позивача було ТОВ „Перлаф” (код 30318253, м. Рівне), від якого отримано агрегат підігріву газу на суму 198 000 грн., в тому числі ПДВ 33 000 (тридцять три тисячі) грн.. В акті перевірки зазначено, що зустрічна перевірка буде проведена пізніше.

З метою кінцевого підтвердження взаємовідносин з контрагентами було направлено запит на керівника ТОВ „Перлаф” для надання підтверджуючих документів для проведення зустрічної перевірки по взаємовідносинах Позивача з ТОВ „Перлаф”. На лист-запит Відповідача відповіді від ТОВ „Перлаф” не отримано. Провести зустрічну перевірку ТОВ „Перлаф” по взаємовідносинах із Позивачем не можливо, оскільки місцезнаходження ТОВ „Перлаф” не встановлено, дане підприємство знаходиться в розшуку.

Разом з тим перевіряючими Відповідача встановлено, що за даними податкової декларації з ПДВ за березень 2004 року ТОВ „Перлаф” податкові зобов'язання складають –46 446 (сорок шість тисяч чотириста сорок шість) грн., податковий кредит –92 955 (дев'яносто дві тисячі дев'ятсот п'ятдесят п'ять) грн., чиста сума податкових зобов'язань –мінус 46 509 (сорок шість тисяч п'ятсот дев'ять) грн.. З даних податкової декларації з ПДВ за березень 2004 року ТОВ „Перлаф” перевіряючі роблять висновок що сума ПДВ – 33 000 (тридцять три тисячі) грн. ТОВ „Перлаф” не сплачена до бюджету.

Також перевіряючі Відповідача роблять висновок, що: Позивачем до складу податкового кредиту в березні 2004 року включено суму ПДВ 33 000 (тридцять три тисячі) грн. з вартості агрегату підігріву газу, сплату за які ТОВ „Перлаф” не підтверджено, що призвело до завищення від'ємного  значення з ПДВ внаслідок того, що надмірна сплата податку у випадках визначених Законом України „Про податок на додану вартість” від 3 квітня 1997 року із змінами та доповненнями, як передбачено пунктом 1.8 Закону.

Перевіряючі в останньому абзаці частини 3 акту перевірки від 21 серпня 2006 року                     (а.с. 31-33) вказують, що: оскільки сплати податку ТОВ „Перлаф” не було, згідно пункту 1.8 статті 1 Закону України „Про податок на додану вартість” № 168/97-ВР від 3 квітня 1997 року із змінами та доповненнями у Позивача відсутні підстави для отримання бюджетного відшкодування на суму 30 825 (тридцять тисяч вісімсот двадцять п'ять) грн..

В частині 4 акту перевірки від 21 серпня 2006 року (а.с. 31-33) перевіряючі Відповідача роблять висновок, що:

Документальною невиїзною перевіркою встановлено порушення вимог пункту 1.8 статті 1 Закону України „Про податок на додану вартість” № 168/97-ВР від 3 квітня 1997 року із змінами та доповненнями в результаті чого зменшено суму бюджетного відшкодування за березень 2004 року на суму ПДВ 30 825 (тридцять тисяч вісімсот двадцять п'ять) грн..

Акт перевірки підписаний представниками Позивача та Відповідача. Директор Позивача в акті зазначив, що: з актом перевірки не згідний, заперечення будуть надані.

На підставі акту перевірки від 21 серпня 2006 року (а.с. 31-33), після адміністративного оскарження Позивачем його наслідків до Відповідача, Відповідачем було прийнято податкові повідомлення-рішення:

·          № 0000082344/3/23-318 від 2 квітня 2007 року (а.с. 6), яким зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань за березень 2004 року) з податку на додану вартість на суму 30 825 (тридцять тисяч вісімсот двадцять п'ять) грн. 00 коп..

·          № 0000102344/3/23-318 від 2 квітня  2007 року (а.с. 7), яким зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань за березень 2004 року) з податку на додану вартість на суму 2 175 (дві тисячі сто сімдесят п'ять) грн. 00 коп., та нараховано штрафну (фінансову) санкцію в сумі 1 087 (одна тисяча вісімдесят сім) грн. 50 коп..

Згідно підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість”  № 168/97-ВР від 3 квітня 1997 року із змінами та доповненнями, податковий кредит звітного періоду складається з сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Відповідно підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість” № 168/97-ВР від 3 квітня 1997 року із змінами та доповненнями, не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат із сплати податку, що не підтверджені накладними.

ТОВ „Перлаф” надав Позивачу податкову накладну № 28 від 29 березня 2004 року (а.с. 38), яка підтверджує витрати Позивача зі сплати податку на додану вартість в сумі 33 000 (тридцять три тисячі) грн. при купівлі у ТОВ „Перлаф” ПТПГ-30 в кількості 1 шт. за ціною (без ПДВ) 165 000 грн. (загальна сума з ПДВ –198 000 грн.). Дана податкова накладна була наявна у Позивача на момент проведення перевірок, та оформлена у відповідності до діючого законодавства. Купівля Позивачем у ТОВ „Перлаф” ПТПГ-30 в кількості 1 шт. підтверджується і накладною № 22 від 29 березня 2004 року (а.с. 39).

Наявність податкової накладної № 28 від 29 березня 2004 року (а.с. 38) та правильність її оформлення в акті перевірки не спростовується.

ТОВ „Перлаф” на момент складання податкової накладної було зареєстроване органами ДПС у встановленому законодавством порядку як платник ПДВ. Цей факт підтверджується копією корінця свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ (а.с. 68) виданого ТОВ „Перлаф” та завіреного представником Відповідача 22 листопада 2006 року, а також тим, що в акті перевірки від 21 серпня 2006 року (а.с. 31-33), а саме в абзаці 3 частини 3 перевіряючими описано податкову декларацію ТОВ „Перлаф” з ПДВ за березень 2004 року.

Слід зауважити, що сума податкових зобов'язань ТОВ „Перлаф” за даними податкової декларації ТОВ „Перлаф” з ПДВ за березень 2004 року (згідно даних вказаних перевіряючими у абзаці 3 частини 3 акту перевірки від 21 серпня 2006 року) склала 46 446 (сорок шість тисяч чотириста сорок шість) грн., що перевищує суму ПДВ вказану в податковій накладній № 28 від 29 березня 2004 року (а.с. 38) –33 000 (тридцять три тисячі) грн..  

Таким чином, господарський суд Рівненської області дійшов до висновку, що сума податкового кредиту Позивача у розмірі 33 000 (тридцять три тисячі) грн. сформована на підставі належним чином оформленої податкової накладної № 28 від 29 березня 2004 року (а.с. 38), отриманої від ТОВ „Перлаф”, зареєстрованого платником податку на додану вартість, та що вартість придбаного товару (ПТПГ-30 в кількості 1 шт.), у складі ціни якого Позивачем сплачено ПДВ, правомірно віднесена до складу валових витрат, а тому суд приходить до висновку про правомірність віднесення Позивачем у березні 2004 року до складу податкового кредиту зазначеної суми.

Господарський суд не погоджується з посиланнями Відповідача на порушення Позивачем пункту 1.8 статті 1 Закону України „Про податок на додану вартість”, оскільки спірним у даній справі є питання про право Позивача на податковий кредит, а зазначений пункт 1.8 статті 1 Закону України „Про податок на додану вартість” дає лише визначення терміну „бюджетне відшкодування” і не визначає жодних підстав, від яких би залежало право на податковий кредит.

Пунктом 1.8 статті 1 Закону України „Про податок на додану вартість” визначається, що бюджетне відшкодування –це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом. Зазначений пункт дає загальне розуміння поняттю „бюджетне відшкодування” і є відсильною нормою, оскільки безпосередньо не встановлює порядок визначення суми бюджетного відшкодування, а відсилає до інших норм цього Закону.

Іншою такою нормою Закону України „Про податок на додану вартість” є підпункт 7.7.1 пункту 7.7 статті 7, який у період, до якого відносяться спірні правовідносини, передбачав, що суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-якою поставкою товарів  (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду. На підставі підпункту 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 цього ж Закону, відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України підлягає сума, яка при її визначенні згідно з підпунктом 7.7.1 має від'ємне значення.

Таким чином, сума бюджетного відшкодування напряму залежить від правильності визначення суми податкових зобов'язань та податкового кредиту, а не навпаки.

Відповідач же, фактично встановив відповідальність платника податку-покупця за невідповідність податкових накладних наданих платником податку-продавця, фактичним податковим зобов'язанням останнього (несплату ПДВ по податковій накладній продавцем). Водночас, сума податкових зобов'язань ТОВ „Перлаф” за даними податкової декларації ТОВ „Перлаф” з ПДВ за березень 2004 року (згідно даних вказаних перевіряючими у абзаці 3 частини 3 акту перевірки від 21 серпня 2006 року) склала 46 446 (сорок шість тисяч чотириста сорок шість) грн., що перевищує суму ПДВ вказану в податковій накладній № 28 від 29 березня 2004 року (а.с. 38) –33 000 (тридцять три тисячі) грн.. Крім того згідно даної податкової декларації (згідно даних вказаних перевіряючими у абзаці 3 частини 3 акту перевірки від 21 серпня 2006 року) у продавця в березні 2004 року існував податковий кредит в сумі 92 955 (дев'яносто дві тисячі дев'ятсот п'ятдесят п'ять) грн., внаслідок чого продавець (ТОВ „Перлаф”) визначив чисту суму податкових зобов'язань –мінус 46 509 (сорок шість тисяч п'ятсот дев'ять) грн..

Відповідно до положень статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку та розмірах, встановлених Законом. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачене законодавством (частина 1 статті 19 Конституції України).

Чинне законодавство України, зокрема й Закон України „Про податок на додану вартість” не встановлюють обов'язку покупця сплачувати ПДВ ще й до бюджету, коли такий податок не буде сплачений продавцем, або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця в ціні товару. Відповідно до положень Закону України „Про податок на додану вартість” сума податку на додану вартість, що включена до ціни товару, є податковим зобов'язанням продавця товару, і саме продавець товару несе обов'язок по сплаті цього податку до бюджету.

У даній справі такий обов'язок, по суті, покладений Відповідачем на Позивача, що суперечить вимогам чинного законодавства.

Враховуючи усе вищевикладене, господарський суд прийшов до висновку, що адміністративний позов Позивача про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень Відповідача № 0000082344/3/23-318 від 2 квітня 2007 року та № 0000102344/3/23-318 від 2 квітня 2007 року слід задоволити.

Судовий збір у відповідності до статтей 87, 98 і Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України покладається на Відповідача.

Керуючись статтями  87, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

1.          Позов задоволити.

2. Визнати нечинними податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у місті Рівне № 0000082344/3/23-318 від 2 квітня 2007 року та                                      № 0000102344/3/23-318 від 2 квітня 2007 року.

3. Присудити позивачеві –Приватному підприємству „Траффік”, 33009, м. Рівне,                      вул. Олексинська, 15а, р/р 2600501000850 в РФ ВАТ „Кредобанк”, МФО 333670, код ЄДРПОУ 32413484 – з Державного бюджету України 3 (три) грн. 40 коп. витрат по державному миту (судовому збору).

4.  Видати виконавчий лист за заявою стягувача після набрання постановою законної сили.

5. Копії постанови направити сторонам у справі.

          6. Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного господарського суду через суд першої інстанції, який ухвалив постанову. Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10 днів з дня складення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Повний текст постанови оформлено та підписано 25.06.2007р.

                              Суддя                                                          Василишин А.Р.