Постанова

від 17.07.2018 по справі 511/1677/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер провадження: 22-ц/785/1392/18

Номер справи місцевого суду: 511/1677/17

Головуючий у першій інстанції Панчук А. І.

Доповідач Таварткіладзе О. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.07.2018 року м. Одеса

Апеляційний суд Одеської області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Таварткіладзе О.М.

суддів: Заїкіна А.П., Калараша A.A.,

за участю секретаря судового засідання: Томашевської К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Роздільнянського районного суду Одеської області від 08 грудня 2017 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до приватного нотаріуса Роздільнянського районного нотаріального округу Фішера Бориса Івановича, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійні вимоги Фермерського господарства Аместит + К , Роздільнянської районної державної адміністрації Одеської області, Бецилівської сільської ради Роздільнянського району Одеської області про оскарження відмови у вчиненні нотаріальних дій,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до приватного нотаріуса Роздільнянського районного нотаріального округу Фішера Бориса Івановича, треті особи, які не заявляють самостійні вимоги Фермерське господарство Аместит + К , Роздільнянська районна державна адміністрація Одеської області, Бецилівська сільська рада Роздільнянського району Одеської області про оскарження відмови у вчиненні нотаріальних дій та просила:

- скасувати постанову приватного нотаріуса Роздільнянського нотаріального округу Фішера Бориса Івановича про відмову у вчиненні нотаріальних дій від 27.04.2017 року у видачі свідоцтва про право на спадщину / користування земельною ділянкою для ведення селянського / фермерського / господарства площею 13,8 га за межами населеного пункту - територія Бецилівської сільської Ради Роздільнянського району Одеської області;

- скасувати постанову приватного нотаріуса Роздільнянського нотаріального округу Фішера Бориса Івановича про відмову у вчиненні нотаріальних дій від 13.06. 2017 року у видачі свідоцтва про право на спадщину на селянське фермерське господарство Аметист + К код ЄДРПОУ 21025323;

- визнати за ОСОБА_2 право користування земельною ділянкою для ведення селянського господарства площею 13,8 га за межами Бецилівської сільської Ради Роздільнянського району Одеської області;

- зобов`язати приватного нотаріуса Фішера Б.І. видати свідоцтво про право на спадщину на селянське господарство Аметист - К ;

- зобов'язати ОСОБА_2 або селянське господарство Аметист + К привести документацію на земельну ділянку загальною площею 13,8 га /Державний акт на право користування НОМЕР_1 у відповідність та згідно вимог Земельного Кодексу України.

Рішенням Роздільнянського районного суду Одеської області від 08 грудня 2017 року у задоволенні позову ОСОБА_2 до приватного нотаріуса Роздільнянського районного нотаріального округу Фішера Бориса Івановича - відмовлено.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, представник ОСОБА_2 ОСОБА_3 звернувся до апеляційного суду Одеської області з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Роздільнянського районного суду Одеської області від 08 грудня 2017 року скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити заявлені вимоги у повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення в межах позовної заяви та доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, виходячи з такого.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Згідно ст. 263 ЦПК України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права, з дотриманням норм процесуального права. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Відмовляючи у задоволенні вимог про:

- скасування постанов приватного нотаріуса Роздільнянського нотаріального округу Фішера Бориса Івановича про відмову у вчиненні нотаріальних дій від 27.04.2017 року у видачі свідоцтва про право на спадщину / користування земельною ділянкою для ведення селянського / фермерського / господарства площею 13,8 га за межами населеного пункту - територія Бицилівської сільської Ради Роздільнянського району Одеської області та про відмову у вчиненні нотаріальних дій від 13.06. 2017 року у видачі свідоцтва про право на спадщину на селянське фермерське господарство Аметист + К код ЄДРПОУ 21025323;

- про визнання за ОСОБА_2 права користування земельною ділянкою для ведення селянського господарства площею 13,8 га за межами Бецилівської сільської Ради Роздільнянського району Одеської області;

- про зобов'язання приватного нотаріуса Фішера Б.І. видати свідоцтво про право на спадщину на селянське господарство Аметист - К ;

- про зобов'язання ОСОБА_2 або селянське господарство Аметист + К привести документацію на земельну ділянку загальною площею 13,8 га /Державний акт на право користування НОМЕР_1 у відповідність та згідно вимог Земельного Кодексу України,

суд першої інстанції виходив з їх безпідставності, посилаючись, що позивач не надала жодних належних доказів в обгрунтування своїх вимог.

Такі висновки суду першої інстанції відповідають встановленим у справі обставинам та засновані на законодавстві.

З матеріалів справи вбачається, що:

- 09.10.1982 року укладено шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_6, якій присвоєно прізвище Капраль (а. с. 11);

- рішенням Роздільнянської районної ради № 94 від 11.08.1995 року виділено із земель запасу Бецилівської сільради земельну ділянку площею 20,00 га. ріллі, в тому числі безкоштовно 6,2 га. ріллі в особисту власність та 13.00 га. ріллі в постійне користування. При цьому рішенням передбачено видача державних актів на право особистої власності та право користування на землю голові селянського фермерського господарства ОСОБА_5. Також вирішено провести у встановленому порядку реєстрацію селянського (фермерського) господарства (а. с. 31);

- актом від 12.09.1995 року встановлено в натурі межі земельної ділянки площею 6,2 га. ріллі, виділеної у приватну власність ОСОБА_5 для ведення селянського (фермерського) господарства (а. с. 28);

- актом від 12.09.1995 року встановлено в натурі межі земельної ділянки площею 13,8 га. ріллі, виділеної в постійне користування ОСОБА_5 для ведення селянського (фермерського) господарства (а. с. 30);

-12.09.1995 року затверджено та зареєстровано статут селянського (фермерського) господарства Аметист + К , відповідно до якого засновником (головою)господарства є ОСОБА_5 (п. 1.2.). Господарство створено на землях, наданих йому за рішенням Роздільнянської районної ради народних депутатів в приватну власність та у тимчасове користування (п. 4.1). В разі смерті голови або вибуття з поважної причини право на володіння земельною ділянкою переходить до його спадкоємців (п. 4.6.). Всі документи фінансового, майнового або кредитного характеру, а також звіти та баланси підписуються головою господарства та головним бухгалтером (п. 6.4.) (а. с. 15-20);

- ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про смерть НОМЕР_2 , актовий запис в Книзі смертей 325 (а. с. 12);

- 13.10.2016 року ОСОБА_2 звернулась із заявою про прийняття спадщини в порядку спадкування за законом після смерті чоловіка ОСОБА_5 за якою приватним нотаріусом Роздільнянського районного нотаріального округу Фішером Б.І. заведено спадкову справу;

- 26.04.2017 року ОСОБА_2 звернулася із заявою про прийняття спадщини в порядку спадкування за законом після смерті чоловіка ОСОБА_5 на земельну ділянку 13,80 га. на території Бецилівської сільради Роздільнянського району Одеської області, яка була надана спадкодавцю на підставі Державного акта на право постійного користування землею НОМЕР_1 виданого Роздільнянською районною радою Одеської області 07.09.1995 року;

- постановою приватного нотаріуса Роздільнянського районного нотаріального округу Фішера Б.І. від 27.04.2017 року відмовлено у видачі вказаного свідоцтва у зв'язку з відсутністю договору емфітевзису (а. с. 14);

- 13 червня 2017 року ОСОБА_2 звернулася з заявою про видачу їй свідоцтва про право на спадщину за законом на селянське (фермерське) господарство Аметист + К ;

- постановою приватного нотаріуса Роздільнянського районного нотаріального округу Фішера Б.І. від 13.06.2017 року відмовлено у видачі вказаного свідоцтва у зв'язку з відсутністю правоустановчих документів на майно фермерського господарства (а. с. 13);

- 28.07.20917 року приватним нотаріусом Роздільнянського районного нотаріального округу Фішером Б.І. видано свідоцтво про право на спадщину ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 6,2 га. рілля для ведення фермерського господарства на територрії Бецилівської сільради Роздільнянського району Одеської області (а. с. 25).

Згідно з частиною 1 статті 92 ЗК України (у редакції чинній на час виникнення спірних відносин) право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановленого строку. Зі змісту частини другої статті 92 ЗК України вбачається, що передача земельної ділянки у постійне користування громадянам не передбачена. Пунктом 6 Перехідних положень ЗК України визначено, що громадяни та юридичні особи, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 1 січня 2008 року переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на них. Отже, земельні ділянки, надані громадянам або юридичним особам у постійне користування, перебувають у власності держави або у власності територіальної громади до переоформлення у встановленому порядку та отримання у власність чи користування.

Відповідно до статті 116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають право власності та право користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Правовою підставою набуття права власності та права користування на землю згідно зі статтями 116, 118 ЗК України є рішення органу виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Відповідно до частини першої статті 125 ЗК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

Згідно із частиною першою статті 126 ЗК України право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.

Відповідно до статті 131 ЗК України громадяни та юридичні особи України, а також територіальні громади та держава мають право набувати у власність земельні ділянки на підставі міни, ренти, дарування, успадкування та інших цивільно-правових угод. Укладення таких угод здійснюється відповідно до ЦК України з урахуванням вимог цього Кодексу.

Відповідно до статті 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом. У порядку спадкування можуть передаватися також право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), право користування чужим майном (сервітут).

Згідно із частиною першою статті 407 ЦК України право користування чужою земельною ділянкою встановлюється договором між власником земельної ділянки і особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб.

Відповідно до частини другої статті 407 ЦК України (у редакції, що діяла на час відкриття спадщини), та частини другої статті 102-1 ЗК України право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) може відчужуватися і передаватися у порядку спадкування.

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Разом з тим, статтею 23 Закону України Про фермерське господарство передбачено, що успадкування фермерського господарства (цілісного майнового комплексу або його частини) здійснюється відповідно до закону.

Відповідно до статті 19 Закону України Про фермерське господарство до складу майна фермерського господарства (складеного капіталу) можуть входити: будівлі, споруди, облаштування, матеріальні цінності, цінні папери, продукція, вироблена господарством в результаті господарської діяльності, одержані доходи, інше майно, набуте на підставах, що не заборонені законом, право користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будівлями, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права (в тому числі на інтелектуальну власність), грошові кошти, які передаються членами фермерського господарства до його складеного капіталу.

Згідно із частиною першою статті 20 зазначеного Закону майно фермерського господарства належить йому на праві власності. Член фермерського господарства має право на отримання частки майна фермерського господарства при його ліквідації або у разі припинення членства у фермерському господарстві. Розмір частки та порядок її отримання визначаються статутом фермерського господарства.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що право користування земельною ділянкою, що виникло в особи на підставі державного акта на право користування земельною ділянкою, не входить до складу спадщини і припиняється зі смертю особи, якій належало таке право.

При цьому, між власником спірних земельних ділянок (орган місцевого самоврядування) та головою СФГ Аметист + К не укладались договори, положеннями яких передбачалась можливість передачі в порядку спадкування права користування чужими земельними ділянками для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), а тому згідно вимог частин першої, другої статті 407 ЦК України, відсутні правові підстави для визнання за спадкоємицею права користування чужою земельною ділянкою площею 13,80 га. на території Бецилівської сільради Роздільнянського району Одеської області, яка була надана спадкодавцю на підставі Державного акта на право постійного користування землею НОМЕР_1 виданого Роздільнянською районною радою Одеської області 07.09.1995 року.

Тому не вбачається підстав для скасування рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні вимог:

- про скасування постанови приватного нотаріуса Роздільнянського нотаріального округу Фішера Бориса Івановича про відмову у вчиненні нотаріальних дій від 27.04.2017 року у видачі свідоцтва про право на спадщину на користування земельною ділянкою для ведення селянського / фермерського / господарства площею 13,8 га за межами населеного пункту - територія Бецилівської сільської Ради Роздільнянського району Одеської області;

- про визнання за ОСОБА_2 права користування земельною ділянкою для ведення селянського господарства площею 13,8 га за межами Бецилівської сільської Ради Роздільнянського району Одеської області.

Доводи апеляційної скарги в цій частині правильність висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки зведені до переоцінки належним чином встановлених обставин, не підтверджені належними доказами та засновані на невірному розумінні вимог законодавства.

Також вбачається, що позивачем оскаржується постанова приватного нотаріуса Роздільнянського нотаріального округу Фішера Бориса Івановича про відмову у вчиненні нотаріальних дій від 13.06.2017 року у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на селянське (фермерське) господарство Аметист + К з зазначенням в якості підстави - відсутність правовстановлюючих документів на майно фермерського господарства.

Судова колегія звертає увагу, що власником майна, яке використовується господарством, створеним одноособово спадкодавцем, може бути сам спадкодавець (як фізична особа) або ФГ (як юридична особа).

Як вбачається з матеріалів справи земельна ділянка площею 6,2 га. на території Бецилівської сільської ради Роздільнянського району Одеської області належала ОСОБА_5 на підставі державного акту про право приватної власності. І саме тому враховуючи заяву ОСОБА_2, як спадкоємиці за законом після смерті чоловіка, приватним нотаріусом Роздільнянського нотаріального округу Фішером Б.І. видано свідоцтво про право на спадщину, на підставі якого здійснено державну реєстрацію права власності на вказану земельну ділянку за ОСОБА_2

Земельна ділянка площею 6,2 га. на території Бецилівської сільської ради Роздільнянського району Одеської області використовувалась СФГ Аметист + К для ведення фермерського господарства, яке було створено в тому числі за рахунок цієї земельної ділянки (п. 4.1. статуту).

Успадкування ФГ (цілісного майнового комплексу або його частини) здійснюється відповідно до ч. 1 ст. 23 Закону України Про фермерське господарство . Однак згідно зі ст. 1216 ЦК спадкодавцем може бути лише фізична особа.

Крім того, якщо майно належить ФГ як юридичній особі, на практиці виникає проблема, що полягає у відсутності правовстановлюючих документів на майно такого господарства.

Разом з тим у Книзі 6 ЦК України Спадкове право немає жодного посилання щодо спадкування майна та майнових прав засновника ФГ, що ускладнює можливість видачі нотаріусом свідоцтва про право на спадщину з формальних підстав.

При цьому слід зазначити, що нотаріальна практика у цьому питанні не є однозначною, що однак , не надає підстав для скасування постанови про відмову у вчиненні нотаріальних дій від 13.06.2017 року у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на селянське (фермерське) господарство Аметист + К з зазначенням в якості підстави - відсутність правовстановлюючих документів на майно фермерського господарства.

В той же час ОСОБА_2, як спадкоємець, не позбавлена можливості визнати за собою в судовому порядку право власності на цілісний майновий комплекс Селянського (Фермерського) Господарства Аметист + К в повному обсязі у порядку спадкування за законом після смерті чоловіка ОСОБА_5

Проте таких вимог в суді першої інстанції позивачем не заявлено та належного відповідача (територіальний орган місцевого самоврядування за місцезнаходженням земельної ділянки) за такими вимогами позивачем не визначено.

Суд апеляційної інстанції позбавлений процесуальної можливості уточнювати позовні вимоги не заявлені в суді першої інстанції та залучати в якості відповідача осіб, до яких вимоги в суді першої інстанції не заявлялися.

Враховуючи наведене, не вбачається підстав для скасування (зміни) рішення районного суду, висновок якого відповідає встановленим у справі обставинам та заснований на законодавстві, виходячи зі змісту заявлених вимог.

Доводи апеляційної скарги про порушення нотаріусом законодавства та безпідставності відмови у вчиненні нотаріальних дій, правильність висновків суду першої інстанції, не спростовують і не можуть бути підставою для скасування або зміни рішення суду.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи, які є підставою для скасування рішення, не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, внаслідок чого апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381, 383 ЦПК України, апеляційний суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 ОСОБА_3 - залишити без задоволення.

Рішення Роздільнянського районного суду Одеської області від 08 грудня 2017 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 20.07.2018 року

Головуючий О.М. Таварткіладзе

Судді: А.П. Заїкін

A.A. Калараш