Рішення

від 13.07.2018 по справі 753/9682/15-ц

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/9682/15-ц

провадження № 2/753/2165/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" липня 2018 р. Дарницький районний суд м. Києва

у складі: головуючого - судді ЛЕОНТЮК Л.К.

за участю секретаря: КОСТЮЧЕНКО К.О.

сторін:

представника відповідачів ОСОБА_2

розглянувши у загальному позовному провадженні у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю " Квітка експрес " до ОСОБА_4, ОСОБА_5 , ОСОБА_6, ОСОБА_7, треті особи Товариство з обмеженою відповідальністю " Інтернет Інвест ", Товариство з обмеженою відповідальністю " Дабл - Ю Нет Україна " про заборону вчиняти певні дії, зобов'язання вчинити певні дії, визнання недійсним свідоцтва на знак для товарів і послуг, стягнення збитків, відшкодування моральної шкоди,

в с т а н о в и в:

У травні 2015 року позивач Товариства з обмеженою відповідальністю " Квітка експрес " звернулося до Дарницького районного суду міста Києва з позовом про заборону вчиняти певні дії, зобов'язання вчинити певні дії, визнання недійсним свідоцтва на знак для товарів і послуг, стягнення збитків, відшкодування моральної шкоди, змінивши предмет позову та уточнивши свої позовні вимоги, які надійшли через загальну канцелярію за вх. № 16069 від 29.03. 2018 року ( т.6, а.с. 68-71). Свої вимоги мотивувавши тим, що Позивач володіє торговельною маркою UFL, яка надає йому виключне право використовувати знак при наданні послуг 35 і 39 класів МКТП, вказаних у свідоцтві № НОМЕР_1. Відповідачі, на думку Позивача, порушують це право, зокрема, шляхом використання знаку в доменних іменах ІНФОРМАЦІЯ_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, ІНФОРМАЦІЯ_3 під час надання послуг з демонстрування, сприяння продажеві, розміщення на веб - сайті каталогів квітів та інших товарів . Надання вказаних послуг відповідачами Позивач підтверджує тим, що ним через веб - сайт здійснені замовлення на придбання та доставку букету квітів, у зв"язку з чим позивач з урахуванням уточнених позовних вимог, просить :

Заборонити ОСОБА_4 у будь - який спосіб використовувати знак для товарів і послуг за свідоцтвом України № НОМЕР_1 від 15 лютого 2006 року, та позначення, схожі із знаком для товарів і послуг за свідоцтвом України № НОМЕР_1 від 15 лютого 2006 року, в тому числі в рекламі, в мережі Інтернет, на веб - сайтах, доступ до яких здійснюється через доменні імена, у доменних іменах. Зобов'язати ОСОБА_4 передати ТОВ Квітка експрес доменні імена.

Стягнути з ОСОБА_4 збитки у розмірі 106 480 грн. 00 коп.

Заборонити ОСОБА_5 у будь - який спосіб використовувати знак для товарів і послуг за свідоцтвом України № НОМЕР_1 від 15 лютого 2006 року, та позначення, схожі із знаком для товарів і послуг за свідоцтвом України № НОМЕР_1 від 15 лютого 2006 року, в тому числі в рекламі, в мережі Інтернет, на веб-сайтах, доступ до яких здійснюється через доменні імена, у доменних іменах.

Заборонити ОСОБА_6 у будь - який спосіб використовувати знак для товарів і послуг за свідоцтвом України № НОМЕР_1 від 15 лютого 2006 року, та позначення, схожі із знаком для товарів і послуг за свідоцтвом України № НОМЕР_1 від 15 лютого 2006 року, в тому числі в рекламі, в мережі Інтернет, на веб-сайтах, доступ до яких здійснюється через доменні імена, у доменних іменах.

Заборонити ОСОБА_7 у будь - який спосіб використовувати знак для товарів і послуг за свідоцтвом України № НОМЕР_1 від 15 лютого 2006 року, та позначення, схожі із знаком для товарів і послуг за свідоцтвом України № НОМЕР_1 від 15 лютого 2006 року, в тому числі в рекламі, в мережі Інтернет, на веб - сайтах, доступ до яких здійснюється через доменні імена, у доменних іменах.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ТОВ Квітка експрес збитки у розмірі 318 гривень 00 копійок .

Стягнути з ОСОБА_9 на користь ТОВ Квітка експрес збитки у розмірі 338 гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_7 на користь ТОВ Квітка експрес збитки у розмірі 300 гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_4 відшкодування за завдану моральну ( немайнову ) шкоду на користь ТОВ Квітка експрес у розмірі 10 000 гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_5відшкодування за завдану моральну ( немайнову ) шкоду на користь ТОВ Квітка експрес у розмірі 10 000 гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_6 відшкодування за завдану моральну ( немайнову ) шкоду на користь ТОВ Квітка експрес у розмірі 10 000 гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_7 відшкодування за завдану моральну ( немайнову ) шкоду на користь ТОВ Квітка експрес у розмірі 10 000 гривень 00 копійок .

Визнати недійсним повністю свідоцтво України № 191476 від 25 вересня 2014 року на знак для товарів і послуг.

Стягнути з ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, в солідарному порядку на користь ТОВ Квітка експрес судовий збір у розмірі 3873 гривень 78 копійок.

В судове засідання представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю " Квітка експрес " не з"явився, про дату час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, проте, 13 липня 2018 року за вх. № 36056 до загальної канцелярії суду від представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю " Квітка експрес " в особі представника, що діє на підставі довіреності від 20 листопада 2017 року ОСОБА_8 надійшло письмове клопотання про розгляд справи за відсутності позивача, заявлені позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Представник відповідачів ОСОБА_5, ОСОБА_5 ОСОБА_10 ОСОБА_11 в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив відмовити у його задоволенні.

Відповідач ОСОБА_6 та її представник, а також треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю " Інтернет Інвест ", Товариство з обмеженою відповідальністю " Дабл - Ю Нет Україна " в судове засідання не з"явилися, про дату час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про причини неявки суду не повідомили..

Суд, вислухавши пояснення учасників цивільного провадження, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню із наступних підстав.

Відповідно до ст. 263 Цивільного процесуального Кодексу України , судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин, чи слід задовольнити позов або в позові відмовити ( ст. 264 ЦПК України ).

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух.

Відповідно до частини четвертої статті 5 Закону України Про охорону прав на знаки для товарів і послуг обсяг правової охорони, що надається, визначається зображенням знака та переліком товарів і послуг.

Перелік послуг, для яких зареєстрований знак Позивача, міститься в свідоцтві № НОМЕР_1 - це частина послуг 35 і 39 класів Міжнародної класифікації товарів і послуг.

Позивач стверджує, що Відповідачі використовує знак UFL у доменних іменах ufl. ua, ІНФОРМАЦІЯ_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, з яких здійснюється перенаправлення на доменне ім'я ІНФОРМАЦІЯ_4, на якому розміщено веб - сайт, через який надаються послуги 35 класу, зокрема, демонстрування товарів, сприяння продажеві, та 39 класу, зокрема, доставляння товарів .

Проте, з даними доводами позивача суд погодитися не може, та не підтверджується наявними доказами.

Відсутність в свідоцтві Позивача тих товарів і послуг, які він вказує з позові.

В своєму позові Позивач стверджує, що відповідачі використовують належний йому знак для послуг, вказаних в свідоцтві.

Відповідно до частини четвертої статті 5 Закону про знаки обсяг правової охорони, що надається, визначається зображенням знака та переліком товарів і послуг, внесеними до Реєстру,і засвідчується свідоцтвом з наведеними у ньому копією внесеного до Реєстру зображення знака та переліком товарів і послуг.

Перелік товарів і послуг, включених до правової охорони належного Позивачу свідоцтва, вказаний в полі ( 511 ) свідоцтва № НОМЕР_1. Зокрема, такими є: послуги щодо демонстрування промислових та продовольчих товарів, в тому числі через Інтернет; послуги постачання для інших промислових та продовольчих товарів.

Проте, в ході судового розгляду позивачем не надано жодних відомостей до якої саме категорії вказаних в його свідоцтві товарів Позивач пропонує відносити квіти - продовольчих чи промислових.

При цьому, квіти не згадуються в Правилах роздрібної торгівлі продовольчими товарами. Також квіти не можна віднести до промислових товарів, оскільки відсутня навіть така галузь економіки як квіткова промисловість . Тож цілком передбачувано, що вони не згадуються в ДСТУ 3974 - 2000 Система розроблення та поставлення продукції на виробництво . Загальновідомо, що квіти не випускаються в промислових масштабах в результаті технологічного промислового процесу. Квіти є лише звичайним об'єктом природних рослинних ресурсів ( стаття 10 Закону України Про рослинний світ ), проявом чого, серед багатьох інших чинників, є віднесення їх абсолютно до інших класів МКТП.

Іншими словами, квіти не відносяться ні до продовольчих, ні до промислових товарів, тоді як права власника свідоцтва № НОМЕР_1 обмежені лише такими групами товарів. Відтак, у Позивача відсутні навіть потенційні права використовувати знак за свідоцтвом НОМЕР_1 в діяльності, пов'язаній з обігом квітів.

Відсутність доказів надання відповідачами як тих послуг, що вказані в свідоцтві Позивача, так і тих, про які згадується в позовній заяві.

Позивач просить визнати незаконним використання відповідачами знаку при наданні послуг з демонстрування, сприяння продажеві, розміщення на веб - сайті каталогів квітів та інших товарів, пропонування для продажу квітів та інших товарів, доставляння квітів на замову, а також супутні доставлянню послуги - зберігання до моменту доставки, пакування, обгортання квітів .

Жоден з відповідачів не надає послуг, вказаних в свідоцтві № НОМЕР_1, і матеріали справи не містять доказів у спростування цього.

Посилаючись на те, що відповідачі надають послуги з демонстрування, сприяння продажеві розміщення на веб - сайті каталогів квітів та інших товарів.. . . Позивач не враховує, що термін послуги має легальне визначення, закріплене в законі.

Відповідно до пункту ( 17 ) статті 1 Закону України Про захист прав споживачів послуга - діяльність виконавця з надання ( передачі ) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб.

В силу статті 901 Цивільного кодексу, послуги надаються на підставі договору про надання послуг,за яким одна сторона ( виконавець ) зобов'язується за завданням другої сторони ( замовника ) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Враховуючи вказане, для підтвердження факту надання послуг, наприклад, з демонстрування квітів, він мав би надати докази укладення такого договору.

Відповідних доказів укладення договору про надання послуг з демонстрування квітів, або принаймні надання будь - якою особою такого завдання відповідачам та виконання ними його умов.

Відповідно до статті 16 Закону України Про охорону прав на знаки для товарів і послуг свідоцтво надає його власнику право використовувати знак та інші права, визначені цим Законом. Використанням знака визнається, зокрема, застосування його в діловій документації чи в рекламі та в мережі Інтернет.

Та обставина, що в свідоцтвах використані вказані знаки, підтверджується і висновками судової експертизи. Зокрема це підтверджено висновком експерта № 212 / 15 за результатами проведення експертного дослідження у сфері інтелектуальної власності від 30 вересня 2015 року, складеним експертом Науково - дослідного центру судової експертизи з питань інтелектуальної власності Міністерства юстиції України ОСОБА_12, яка є атестованим судовик експертом за спеціальністю Дослідження, пов'язані з торговельними марками ( знаками для товарів і послуг ) ( свідоцтво Науково - дослідного центру судової експертизи з питань інтелектуальної власності №15 від 2 жовтня 2007 року ). Також це підтверджено висновком № 506 експертного дослідження об'єктів інтелектуальної власності від 14 грудня 2015 року, складеним судовим експертом Науково - дослідного інституту інтелектуальної власності НАПрУ ОСОБА_13, який є керівником Центру експертних досліджень НДІ інтелектуальної власності і має кваліфікацію судового експерта за спеціальністю Дослідження, пов'язані з торговельними марками ( знаками для товарів і послуг ) ( свідоцтво Міністерства Юстиції України № 1231 ).

Тобто атестовані судові експерти належним чином підтвердили факт використання відповідачами торговельної марки за свідоцтвами, які їм належать.

Згідно з частиною третьою статті 418 Цивільного кодексу України ніхто не може бути позбавлений права інтелектуальної власності чи обмеженні у його здійсненні, крім випадків, передбачених законом.

Крім того суду не надано достатніх доказів використання кимось з відповідачів свідоцтва Позивача

Згідно з нормами частини п'ятої статті 16 Закону України Про охорону прав на знаки для товарів і послуг свідоцтво надає його власнику виключне право забороняти іншим особам використовувати без його згоди, якщо інше не передбачено цим Законом:

- зареєстрований знак стосовно наведених у свідоцтві товарів і послуг;

- зареєстрований знак стосовно товарів і послуг, споріднених з наведеними у свідоцтві, якщо внаслідок такого використання можна ввести в оману щодо особи, яка виробляє товари чи надає послуги;

Як роз'яснив Пленум Вищого господарського суду України в пункті 46 постанови № 12 від 17 жовтня 2012 року, роздруківки інтернет - сторінок ( web - сторінок ) самі по собі не можуть бути доказом у справі. Але якщо відповідні документи видані або засвідчені закладом або спеціально уповноваженою особою в межах їх компетенції за встановленою формою і скріплені офіційною печаткою на території однієї з держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав, то згідно із статтею 6 Угоди про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, від 20 березня 1992 року вони мають на території України доказову силу офіційних документів

Надані висновки експерта за результатами проведення комплексного експертного дослідження комп'ютерної техніки та програмних продуктів і телекомунікаційних систем ( обладнання ) та засобів ( обладнання ) та засобів також не можуть бути доказами. Хоча б тому, що в дослідницьких частинах цих висновків не вказано, яку саме комп'ютерну техніку, програмні продукти або телекомунікаційні системи стали об'єктами досліджень.

Слід зазначити, що доменні імена не є об'єктом права власності.

Відповідно до статті 1 Закону про знаки доменне ім'я - ім'я, що використовується для адреси комп 'ютерів і ресурсів в Інтернеті.

Даний спосіб захисту не передбачений законом, а отже не може бути

задоволений відповідно до статей 14, 16 Цивільного кодексу України.

Згідно зі статтею 495 Цивільного кодексу України майновими правами інтелектуальної

власності на торговельну марку є лише ті права, що встановлені законом.

Жодних законом України власник прав на торговельну марку не наділений

повноваженнями вимагати внесення відомостей до невідомо яких записів доменних імен .

Відповідно до статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бутипримушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України - кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Згідно ст. ст. 10 - 13 ЦПК України - суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно доКонституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановленіКонституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Суд застосовує норми права інших держав у разі, коли це передбачено законом України чи міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України. Суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість: 1 ) керує ходом судового процесу; 2 ) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3 ) роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій; 4 ) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5 ) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах - не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

У відповідності до ст. ст. 76- 83 ЦПК України - доказами є будь - які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин ( фактів ), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами : 1 ) письмовими, речовими і електронними доказами; 2 ) висновками експертів; 3 ) показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. У разі посилання учасника справи на не вчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину не вчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи ( Проніна проти України, № 63566 / 00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року ). Оскаржені судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.

У відповідності до ч. 1 та 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (наприклад, рішення від 21 січня 1999 року в справі Гарсія Руїз проти Іспанії , від 22 лютого 2007 року в справі Красуля проти Росії , від 05 травня 2011 року в справі Ільяді проти Росії , від 28 жовтня 2010 року в справі Трофимчук проти України , від 09 грудня 1994 року в справі Хіро Балані проти Іспанії , від 01 липня 2003 року в справі Суомінен проти Фінляндії , від 07 червня 2008 року в справі Мелтекс ЛТД ( MELTEX LTD ) та Месроп Мовсесян ( MESROP MOVSESYAN ) проти Вірменії ) свідчить, що право на мотивоване ( обґрунтоване ) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.

Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов'язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

Таким чином в ході судового розгляду не знайшли свого підтвердження про порушення відповідачами прав позивача, а отже, свідоцтво № 191476 не може бути визнано недійсним.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 14, 16, 495 ЦК України, ст. ст. 3, 4, 5, 10, 11, 12, 13, 43, 76, 81, 83, 89, 211, 263 , 264, 265, 266, 273 ЦПК України, ст. 16 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг", суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні цивільного позову Товариства з обмеженою відповідальністю " Квітка експрес " до ОСОБА_4, ОСОБА_5 , ОСОБА_6, ОСОБА_7, треті особи Товариство з обмеженою відповідальністю " Інтернет Інвест ", Товариство з обмеженою відповідальністю " Дабл - Ю Нет Україна " про заборону вчиняти певні дії, зобов'язання вчинити певні дії, визнання недійсним свідоцтва на знак для товарів і послуг, стягнення збитків, відшкодування моральної шкоди, відмовити.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Апеляційного суду м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення . Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст рішення виготовлено 20 липня 2018 року.

СУДДЯ Л.К. ЛЕОНТЮК