Постанова

від 18.07.2018 по справі 401/1221/16-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

18 липня 2018 року

м. Київ

справа № 401/1221/16-ц

провадження № 61-19878св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач),

суддів: Білоконь О. В., Гулька Б. І., Синельникова Є. В., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

представник позивача - ОСОБА_2,

відповідачі: ОСОБА_3, ОСОБА_4,

представник ОСОБА_3 - ОСОБА_5,

треті особи: товариство з обмеженою відповідальністю Кремінь Брок , приватне акціонерне товариство телерадіокомпанія Веселка ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області у складі судді Баранець А. М. від 27 жовтня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Кіровоградської області у складі колегії суддів: Карпенка О. Л., Потапенка В. І., Черненка В. В., від 17 січня 2017 року,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи: товариство з обмеженою відповідальністю Кремінь Брок ( далі - ТОВ Кремінь Брок ), приватне акціонерне товариство телерадіокомпанія Веселка (далі - ПрАТ ТРК Веселка ), про визнання недійсним договору купівлі-продажу цінних паперів та визнання права особистої приватної власності на частину акцій.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 13 червня 1998 року відділом реєстрації актів громадянського стану Світловодського міськвиконкому Кіровоградської області зареєстровано шлюб між ним і ОСОБА_3, актовий запис № 124, який розірвано рішенням Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 27 травня 2013 року.

03 липня 2013 року ОСОБА_3, від імені і за рахунок якої діяло ТОВ Кремінь Брок , та ОСОБА_4 уклали договір купівлі-продажу цінних паперів, відповідно до якого продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець прийняти і оплатити цінні папери, а саме прості іменні бездокументарні акції ПрАТ ТРК Веселка , номінальною вартістю 10 грн у кількості 796 шт.

Згідно з пунктом 1.2 договору купівлі-продажу цінних паперів загальна вартість цінних паперів становить 7 960 грн. Зберігачем вищевказаних акцій є ТОВ Кремінь Брок .

За актом прийому-передачі цінних паперів від 03 липня 2013 року, який є невід'ємною частиною договору, ОСОБА_3 передала, а ОСОБА_4 прийняв прості іменні бездокументарні акції ПрАТ ТРК Веселка , номінальною вартістю 10 грн у кількості 796 шт., загальною вартістю 7 960 грн.

Відповідно до договору про відкриття рахунку в цінних паперах від 03 липня 2013 року, укладеного між ТОВ Кремінь Брок та ОСОБА_4, останньому відкрито рахунок у цінних паперах у ТОВ Кремінь Брок .

Станом на 03 липня 2013 року, згідно з випискою ТОВ Кремінь Брок про стан рахунку в цінних паперах, на рахунку ОСОБА_4 знаходиться 796 шт. іменних простих акцій ПрАТ ТРК Веселка .

ОСОБА_1 зазначав, що в силу положень статті 60 СК України вказані акції є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя і належать йому і ОСОБА_3 на праві спільної сумісної власності, а розірвання шлюбу не припинило права спільної сумісної власності на майно відповідно до частини першої статті 68 СК України.

Крім того, він не уповноважував ОСОБА_3 на укладення 03 липня 2013 року договору купівлі-продажу цінних паперів, тому він підлягає визнанню недійсним із підстав, передбачених пунктом 3 частиною першою статті 208 ЦК України.

Ураховуючи вищевикладене, ОСОБА_1 просив суд визнати недійсним договір купівлі-продажу цінних паперів від 03 липня 2013 року та у порядку поділу майна подружжя визнати за ним право особистої приватної власності на іменні прості бездокументарні акції ПрАТ ТРК Веселка у кількості 398 шт.

Рішенням Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 27 жовтня 2016 рокуу задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив із того, що під час укладення договору купівлі-продажу цінних паперів від 03 липня 2013 року не було порушено вимоги статті 203 ЦК України щодо загальних вимог, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Крім того, права акціонера є неподільними, інший з подружжя не може втручатися в діяльність акціонера і контролювати його дії щодо участі в управлінні товариством як особистим правом, тому згода іншого з подружжя на розпорядження акціонером належними йому акціями чинним законодавством не передбачено.

Ухвалою Апеляційного суду Кіровоградської області від 17 січня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено.

Рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 27 жовтня 2016 року залишено без змін.

Апеляційний суд, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, погодився з висновком місцевого суду, зазначивши, що позивач не довів, що придбання спірних акцій відбулося за час шлюбу, за спільні кошти та належність цього майна сторонам на праві спільної сумісної власності. Крім того, суд виходив із того, що власнику акцій належить комплекс прав на акції та за акціями, зокрема право на власний розсуд розпоряджатися ними.

При цьому суд послався на правову позицію, яка висловлена Верховним Судом України у постанові від 07 вересня 2016 року № 6-801цс16, згідно з якою належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна. Тому, сам по собі факт придбання спірного майна в період шлюбу не є безумовною підставою для віднесення такого майна до об'єктів права спільної сумісної власності подружжя.

У лютому 2017 рокуОСОБА_1 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення й ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій під час розгляду справи неправильно застосовано положення статей 57, 60 СК України. Вказував, що ні чоловік, ні дружина не зобов'язані доводити наявність права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу. При цьому він не надавав згоду на відчуження придбаних за час шлюбу акцій, не уповноважував ОСОБА_3 на укладення договору купівлі-продажу акцій ПрАТ ТРК Веселка .

Крім того, рішення суду про розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно.

У березні 2017 року ОСОБА_3 подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ відзив на касаційну скаргу, в якому зазначено, що оскаржувані судові рішення є законними і обґрунтованими , суди правильно застосували норми матеріального та процесуального права. Зазначила, що розпоряджалась спірними акціями, які їй належали, на власний розсуд, оскільки вона була єдиним власником. Крім того, під час розгляду справи у судах попередніх інстанцій, ОСОБА_1 не надав жодних доказів на підтвердження того, що він є співвласником спірних акцій.

У пункті 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України № 2147- VIII від 3 жовтня 2017 року Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

23 квітня 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону судове рішення апеляційного суду не відповідає.

Згідно зі статтею 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Відповідно до статті 61 СК України об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Згідно зі статтею 68 СК України розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу. Розпоряджання майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності, після розірвання шлюбу здійснюється співвласниками виключно за взаємною згодою, відповідно до Цивільного кодексу України.

Статтею 69 СК України передбачено право подружжя на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Відповідно до частини першої статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

У пунктах 27, 30 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя судам роз'яснено, що акції можуть бути об'єктом права спільної сумісної власності і предметом поділу між подружжям, якщо вони були придбані за їх спільні кошти.

У випадку коли при розгляді вимоги про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім'ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.

Судом установлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 перебували у зареєстрованому шлюбі з 13 червня 1998 року до 07 червня 2013 року.

03 липня 2013 року ОСОБА_3, від імені і за рахунок якої діяло ТОВ Кремінь Брок , та ОСОБА_4 уклали договір купівлі-продажу цінних паперів, відповідно до якого продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець прийняти і оплатити цінні папери, а саме прості іменні бездокументарні акції ПрАТ ТРК Веселка , номінальною вартістю 10 грн у кількості 796 шт.

За актом прийому-передачі цінних паперів від 03 липня 2013 року, який є невід'ємною частиною договору, ОСОБА_3 передала, а ОСОБА_4 прийняв прості іменні бездокументарні акції ПрАТ ТРК Веселка , номінальною вартістю 10 грн у кількості 796 шт., загальною вартістю 7 960 грн.

Відповідно до договору про відкриття рахунку в цінних паперах, укладеного 03 липня 2013 року між ТОВ Кремінь Брок та ОСОБА_4, останньому відкрито рахунок у цінних паперах у ТОВ Кремінь Брок .

Станом на 03 липня 2013 року, згідно з випискою ТОВ Кремінь Брок про стан рахунку в цінних паперах, на рахунку ОСОБА_4 знаходиться 796 шт. іменних простих акцій ПрАТ ТРК Веселка .

Апеляційний суд, зазначивши, що позивач не довів факт придбання спірних акцій у період шлюбу та належності цього майна сторонам на праві спільної сумісної власності подружжя, не врахував, що спірні акції у кількості 796 шт. придбані сторонами за час шлюбу та за спільні грошові кошти, що не заперечувалось, а розірвання шлюбу між ними не припинило права спільної сумісної власності на це майно.

Отже, за загальним правилом застосування презумпції спільності майна подружжя, згідно зі ст. 60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, є об'єктом спільної сумісної власності подружжя, і позивач не зобов'язаний доводити належність набутого за час шлюбу майна до майна подружжя. Той із подружжя, який порушує питання про спростування зазначеної презумпції, зобов'язаний довести обставини, що її спростовують.

Зазначена правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року № 6-843цс17.

Проте апеляційний суд, зазначивши, що спірні акції є особистою власністю ОСОБА_3, не врахував, що саме остання має спростувати презумпцію спільності майна подружжя, а не позивач, що відповідачем не доведено.

Частиною першою статті 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити вказаному кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частин першої, третьої - шостої статті 203 ЦК України.

Судом установлено і не оспорюється сторонами, що спірний договір купівлі- продажу акцій відповідачами укладено за відсутності згоди позивача.

Таким чином, у порушення статей 212-214, 303, 315 ЦПК України 2004 року апеляційний суд: у достатньому обсязі не визначився з характером спірних правовідносин та правовою нормою, що підлягає застосуванню; не надав належної правової оцінки доводам і доказам сторін, погодившись при цьому з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову.

Усунути ці недоліки розгляду справи на стадії касаційного перегляду з урахуванням повноважень суду касаційної інстанції неможливо.

Ураховуючи викладене, суд апеляційної інстанцій, ухвалюючи судове рішення в справі, неправильно застосував норми матеріального права, порушивши норми процесуального права, тому рішення апеляційного суду підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до пункту 1 частини третьої та четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази .

Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

За таких обставин судове рішення апеляційного суду не відповідає вимогам статті 263 ЦПК України та ухвалено з порушенням норм процесуального права, що в силу пункту 1 частини третьої та четвертої статті 411 ЦПК України є підставою для його скасування з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палатиКасаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Апеляційного суду Кіровоградської області від 17 січня 2017 року скасувати, справу передатина новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: О. В. Білоконь

Б. І. Гулько

Є. В. Синельников

Ю. В. Черняк