Постанова

від 18.01.2021 по справі 401/1221/16-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

18 січня 2021 року

м. Київ

справа № 401/1221/16-ц

провадження № 61-7508св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О.,

Стрільчука В. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі : ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи : Товариство з обмеженою відповідальністю Кремінь Брок , Приватне акціонерне товариство Телерадіокомпанія Веселка ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області

від 27 жовтня 2016 року в складі судді Баранець А. М. та постанову Кропивницького апеляційного суду від 21 лютого 2019 року в складі колегії суддів: Дьомич Л. М., Єгорова С. М., Мурашко С. І.,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до пункту 2 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ (далі - Закон № 460-IX) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю Кремінь Брок (далі - ТОВ Кремінь Брок ), Приватне акціонерне товариство телерадіокомпанія Веселка (далі -

ПрАТ ТРК Веселка ), про визнання недійсним договору купівлі-продажу цінних паперів та визнання права особистої приватної власності на частину акцій.

Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі з 13 червня 1998 року, який розірвано рішенням Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області

від 27 травня 2013 року.

ОСОБА_2 , від імені і за рахунок якої діяло ТОВ Кремінь Брок , та

ОСОБА_3 03 липня 2013 року уклали договір купівлі-продажу цінних паперів, відповідно до якого останній набув у власність бездокументарні акції ПрАТ ТРК Веселка , номінальною вартістю 10 грн кожна у кількості

796 шт.

Згідно з пунктом 1.2 договору купівлі-продажу цінних паперів загальна вартість цінних паперів становить 7 960 грн. Зберігачем вищевказаних акцій є ТОВ Кремінь Брок .

Згідно з випискою ТОВ Кремінь Брок про стан рахунку в цінних паперах станом на 03 липня 2013 року на рахунку ОСОБА_3 знаходиться 796 іменних простих акцій ПрАТ ТРК Веселка .

ОСОБА_1 зазначав, що в силу положень статті 60 СК України вказані акції є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя та належать йому і ОСОБА_2 на праві спільної сумісної власності, а розірвання шлюбу не припинило права спільної сумісної власності на майно відповідно до частини першої статті 68 СК України.

Вказував, що він не уповноважував ОСОБА_2 на укладення 03 липня 2013 року договору купівлі-продажу цінних паперів, тому цей правочин підлягає визнанню недійсним.

На підставі викладеного ОСОБА_1 просив суд визнати недійсним договір купівлі-продажу цінних паперів від 03 липня 2013 року та у порядку поділу майна подружжя визнати за ним право особистої приватної власності на іменні прості бездокументарні акції ПрАТ ТРК Веселка у кількості 398 шт.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття

Рішенням Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області

від 27 жовтня 2016 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що суду не надано доказів придбання подружжям простих іменних акцій, які є предметом спору у цій справі. Під час укладення спірного договору купівлі-продажу цінних паперів не порушено вимог закону.

Ухвалою Апеляційного суду Кіровоградської області від 17 січня 2017 року

(в складі колегії суддів: Карпенка О. Л., Потапенка В. І., Черненка В. В.) рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 27 жовтня 2016 року залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції та зазначив, що позивач не надав жодного доказу на підтвердження того, що спірні акції ПрАТ ТРК Веселка були придбані ОСОБА_2 у період шлюбу

з позивачем та за їхні спільні кошти. Матеріалами справи не підтверджено, що позивачу належить право, за захистом якого він звернувся до суду, тому підстави для задоволення його вимог відсутні.

Постановою Верховного Суду від 18 липня 2018 року (в складі колегії суддів: Луспеника Д. Д., Білоконь О. В., Гулька Б. І., Синельникова Є. В., Черняк Ю. В.) ухвалу Апеляційного суду Кіровоградської області від 17 січня 2017 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова касаційного суду мотивована тим, що саме ОСОБА_2 має спростувати презумпцію спільності майна подружжя, а не позивач, що відповідачем не доведено. Апеляційний суд у достатньому обсязі не визначився з характером спірних правовідносин та правовою нормою, що підлягає застосуванню, не надав належної правової оцінки доводам і доказам сторін, погодившись при цьому з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову.

Постановою Кропивницького апеляційного суду від 21 лютого 2019 року рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області

від 27 жовтня 2016 року залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що, врахувавши мотиви скасування касаційним судом ухвали апеляційної інстанції, ОСОБА_2 надано договори дарування цінних паперів та копії сертифікатів до кожного з них. Також у спростування заявлених позовних вимог ОСОБА_2 надано сертифікат іменних акцій серії НОМЕР_1, виданий 15 червня 2010 року ЗАТ Кремінь-реєстр , відповідно до якого, в її статутному фонді знаходилось

2 796 цінних паперів емітента ПрАТ ТРК Веселка .

На час укладення спірного правочину на балансовому рахунку депонента ОСОБА_2 знаходилось 2 796 простих іменних бездокументарних акцій ПрАТ ТРК Веселка , з яких 2 000 шт. особисто подаровані ОСОБА_1 за договором дарування від 15 червня 2010 року, а 796 шт. набуті ОСОБА_2 на підставі договорів дарування укладених з ОСОБА_4 та

ОСОБА_5 . Тобто, спірні цінні папери, які набуті у різний проміжок часу, на підставі договорів дарування, є у розумінні пункту 2 частини першої

статті 57 СК України особистою власністю ОСОБА_2 .

Матеріали справи не містять доказів того, що цінні папери набуті подружжям у результаті розподілу між засновниками або на підставі інших правочинів. Тобто, немає доказів їх належності сторонам на праві спільної сумісної власності подружжя. Навпаки, наданий відповідачем обсяг належних та достовірних доказів підтверджують її право особистої власності.

ОСОБА_2 спростовано презумпцію спільності майна подружжя. Сам по собі факт набуття спірного майна у період шлюбу не є безумовною підставою для віднесення його до об`єктів права спільної сумісної власності.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 27 жовтня 2016 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 21 лютого 2019 року, ухвалити нове судове рішення, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд безпідставно долучив до матеріалів справи нові докази, подані відповідачем, які не були досліджені судом першої інстанції. Сертифікат іменних акцій серії НОМЕР_1, виданий 15 червня 2010 року ЗАТ Кремінь-реєстр (том 2 а. с. 235) долучений до справи за клопотанням відповідача з порушення вимог частини дев`ятої статті 83 ЦПК України (копія цього доказу позивачу не надсилалася і відповідач не надала суду підтвердження надсилання його копії іншим учасникам справи). Внаслідок долучення нових доказів до справи повністю змінилися обставини, що підлягають встановленню судом. При цьому апеляційний суд необґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання відповідача про витребування доказів.

Відповідач не надала доказів, що ОСОБА_4 і ОСОБА_5 були акціонерами ПрАТ ТРК Веселка і зареєстровані як власники акцій, що

у ОСОБА_4 були акції у кількості 357 шт., а у ОСОБА_5 -

у кількості 487 шт. Та обставина, що акції ПрАТ ТРК Веселка у кількості

796 шт. придбані подружжям за час їхнього шлюбу та за спільні кошти, визнана стороною відповідача і не оспорюється.

Безпідставним є посилання апеляційного суду на те, що 2002 акції були набуті у різний час на підставі договорів дарування, що відповідно до пункту 2 частини першої статті 57 СК України вказує на те, що ці акції є її особистою власністю. Вказані акції не є предметом спору, оскільки вони належать на праві особистої приватної власності ОСОБА_2 .

Інші учасники справи відзиву на касаційну скаргу не направили.

Провадження у суді касаційної інстанції

Касаційна скарга подана до Верховного Суду ОСОБА_1 03 квітня

2019 року.

Ухвалою Верховного Суду від 25 квітня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі.

Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи

Суди встановили, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 13 червня 1998 року перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області 27 травня 2013 року.

Згідно з договором дарування від 15 червня 2010 року ОСОБА_1 подарував ОСОБА_2 2 000 акцій ВАТ ТРК Веселка (назву якого змінено на ПрАТ ТРК Веселка ), номінальною вартістю 10 грн за 1 акцію,

а всього на суму 20 000 грн.

За договором дарування від 27 червня 2013 року ОСОБА_6 подарував ОСОБА_2 прості іменні акції ПрАТ ТРК Веселка у кількості 2 шт. на суму 20 грн.

03 липня 2013 року між ОСОБА_2 (продавець) та ОСОБА_3 (покупець) укладено договір купівлі-продажу цінних паперів, відповідно до умов якого продавець передала у власність покупця 796 простих іменних бездокументарних акції ПрАТ ТРК Веселка , номінальною вартістю 10 грн за 1 шт., загальна договірна вартість становить 7 960 грн.

Цінні папери у кількості 796 шт. передані ОСОБА_3 за актом прийому-передачі від 03 липня 2013 року.

Між ОСОБА_3 і ТОВ Кремінь Брок 03 липня 2013 року укладено договір про відкриття рахунку в цінних паперах. Станом на 03 липня 2013 року

на його депозитарному рахунку обліковувалося 796 іменних простих бездокументальних акцій ПрАТ ТРК Веселка .

Станом на 18 грудня 2013 року на депозитарному рахунку ОСОБА_2 , відкритому у ТОВ Кремінь Брок , обліковувалося 2 796 іменних простих бездокументальних акцій ПрАТ ТРК Веселка , з яких 2 746 акцій не обтяжені зобов`язаннями, а 50 акцій обтяжені власником, що підтверджується відомостями виписки про стан рахунку в цінних паперах.

Апеляційний суд встановив, що відповідно до договорів дарування цінних паперів від 19 грудня 2003 року, 17 грудня 2004 року, від 27 червня 2005 року, від 12 серпня 2005 року, від 19 грудня 2005 року ОСОБА_4 подарував ОСОБА_2 іменні прості акції ПрАТ ТРК Веселка у кількості 50 шт.,

80 шт., 65 шт., 82 шт. та 80 шт., відповідно, а всього - 357 шт.

Згідно з договорами дарування цінних паперів від 17 липня 2007 року,

від 15 серпня 2007 року, від 05 вересня 2007 року, від 16 травня 2008 року,

від 23 червня 2008 року, від 16 липня 2008 року ОСОБА_5 подарував ОСОБА_2 іменні прості акції ПрАТ ТРК Веселка у кількості 83 шт.,

80 шт., 80 шт., 81 шт., 80 шт., 83 шт., відповідно, а всього - 487 шт.

До вказаних договорів додано копії сертифікатів іменних акцій, з відповідною кількістю цінних паперів.

Відповідно до повідомлення Національного депозитарія України від 24 січня 2019 року цінні папери, емітентом яких є ПрАТ ТРК Веселка обліковуються у системі депозитарного обліку Центрального депозитарію з 27 січня

2011 року. Підтвердженням права власності на акції ПрАТ ТРК Веселка

є виписки з рахунків у цінних паперах, які можуть бути надані депозитарною установою, що відкрила їм рахунки.

За змістом повідомлення ТОВ Кремінь Брок від 04 лютого 2019 року відповідно до договору про відкриття рахунків у цінних паперах від 15 грудня 2010 року, укладеного між зберігачем ТОВ Кремінь Брок та

емітентом ПрАТ ТРК Веселка , зберігачем, після зарахування на його рахунок Національним депозитарієм України простих іменних акцій

ПрАТ ТРК Веселка - 31 січня 2011 року, відкрито рахунки у цінних паперах ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 (надалі виписки) та здійснено переказ простих іменних акцій ПрАТ ТРК Веселка на рахунки власників. Таким чином, облік та обслуговування рахунків у цінних паперах власників ТОВ Кремінь Брок (зберігач) почав з 31 січня 2011 року.

Згідно з наданими виписками про операції з цінними паперами за період

з 31 січня 2011 року до 31 грудня 2013 року станом на 31 січня 2011 року на рахунку депонента ОСОБА_2 знаходилось 2 796 іменних простих акцій ПрАТ ТРК Веселка , 27 червня 2013 року ОСОБА_6 на її рахунок здійснено переказ 2 простих іменних акцій (за договором дарування),

03 липня 2013 року ОСОБА_2 переказано на балансовий рахунок ОСОБА_3 796 акцій, кінцевий залишок складав 2002 цінних паперів.

Станом на 31 січня 2011 року на балансовому рахунку депонента

ОСОБА_4 знаходились цінні папери ПрАТ ТРК Веселка у кількості 250 шт., а на рахунку депонента ОСОБА_5 в кількості 1 шт.

Відповідно до сертифікату іменних акцій серії НОМЕР_1, який виданий 15 червня 2010 року ЗАТ Кремінь-реєстр , ОСОБА_2 є власником 2 796 акцій.

Позиція Верховного Суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (тут і далі в редакції, яка діяла до набрання чинності Законом № 460-IX) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження

у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, передбачені у статті 203 ЦК України. Підстави недійсності правочину визначені у статті 215 ЦК України.

Згідно зі статтею 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частиною першою статті 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Звертаючись до суду з позовом у цій справі, ОСОБА_1 вказував, що ОСОБА_2 за договором купівлі-продажу від 03 липня 2013 року відчужила належне їм на праві спільної сумісної власності майно (796 іменних простих акцій ПрАТ ТРК Веселка ) на користь ОСОБА_3 без згоди іншого співвласника - позивача, тому цей правочин є недійсним, а зазначене майно підлягає поділу між колишнім подружжям.

Заперечуючи проти заявлених вимог, ОСОБА_2 вказувала, що спірне майно хоча й набуте у період шлюбу з ОСОБА_1 , проте за договором дарування, тому це майно є її особистою власністю відповідно до

пункту 2 частини першої статті 57 СК України.

Майнові відносини, які складаються між подружжям урегульовано у нормах СК України.

Згідно з частиною першою статті 36 СК України шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя.

У сімейному законодавстві передбачено два режими власності подружжя - особиста приватна власність дружини, чоловіка, тобто кожного з подружжя, та спільна сумісна власність подружжя.

Відповідно до статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час перебування у шлюбі, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Частиною першою статті 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Зазначені норми закону свідчать про презумцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу.

Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, у тому числі в судовому порядку.

Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є, зокрема, майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування.

Вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Не належить до спільної сумісної власності майно одного з подружжя, набуте особою до шлюбу; набуте за час шлюбу на підставі договору дарування або в порядку спадкування; набуте за час шлюбу, але за кошти, які належали одному з подружжя особисто.

Частиною першою статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі ухвалити рішення у справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін й інших осіб, які беруть участь у справі.

Спростовуючи поширення на спірні акції правового режиму спільного сумісного майна подружжя, ОСОБА_2 подала до суду договори дарування, які були досліджені судом апеляційної інстанції в зв`язку з вказівками касаційного суду та встановлено, що на час укладення спірного правочину на балансовому рахунку ОСОБА_2 знаходилось 2 796 простих іменних бездокументарних акцій ПрАТ ТРК Веселка , з яких 2 000 шт. особисто подаровані ОСОБА_1 за договором дарування від 15 червня 2010 року, а 796 шт. набуті ОСОБА_2 на підставі договорів дарування, укладених з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .

Апеляційний суд дійшов правильного висновку, що спірні цінні папери, які набуті у різний проміжок часу, на підставі договорів дарування,

є у розумінні пункту 2 частини першої статті 57 СК України особистою власністю ОСОБА_2 .

Отже, ОСОБА_2 спростовано презумпцію спільності майна подружжя. Сам по собі факт набуття спірного майна в період шлюбу не є безумовною підставою для віднесення його до об`єктів права спільної сумісної власності.

Оскільки ОСОБА_2 за спірним договором купівлі-продажу розпорядилася належним їй на праві особистої власності майном, суди дійшли правильного висновку про відмову в задоволенні позову.

Не заслуговують на увагу доводи касаційної скарги, що апеляційний суд безпідставно долучив до матеріалів справи нові докази, подані відповідачем, які не були досліджені судом першої інстанції, оскільки суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами (частина перша статті 367 ЦПК України), досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (частина друга статті 367 ЦПК України).

Разом з тим, клопотання позивача про витребування доказів (том 2 а. с. 232-233) було вирішене апеляційним судом з дотриманням вимог

статті 84 ЦПК України та постановлено обґрунтовану ухвалу про відмову

в задоволенні цього клопотання (том 2 а. с. 236-237), тому доводи касаційної скарги в цій частині не заслуговують на увагу.

Безпідставними є доводи касаційної скарги, що ОСОБА_2 розпорядилася належними їй та ОСОБА_1 акціями ПрАТ ТРК Веселка , які

є спільною сумісною власністю подружжя, оскільки судами встановлено, що на час укладення спірного правочину на балансовому рахунку

ОСОБА_2 знаходилось 2 796 простих іменних бездокументарних акцій

ПрАТ ТРК Веселка , з яких 2 000 шт. особисто подаровані ОСОБА_1 за договором дарування від 15 червня 2010 року, а 796 шт. набуті ОСОБА_2 на підставі договорів дарування, укладених з ОСОБА_4 та

ОСОБА_5 . Разом з тим, відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

ЄСПЛ вказав, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Серявін та інші проти України , заява

№ 4909/04, від 10 лютого 2010 року).

Інші наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження

в апеляційному суді з наданням відповідної правової оцінки всім обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції та не є достатніми для скасування постанови апеляційного суду.

Доводи касаційної скарги по суті зводяться до переоцінки зібраних у справі доказів, що в силу вимог статті 400 ЦПК України перебуває поза межами компетенції суду касаційної інстанції.

Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої статті 411 ЦПК України судове рішення підлягає обов`язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено.

За таких обставин суд касаційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для скасування оскаржуваної постанови, оскільки суд апеляційної інстанції, встановивши фактичні обставини справи, які мають значення для правильного її вирішення, прийняв постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а судового рішення апеляційного суду без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 27 жовтня 2016 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 21 лютого 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: І. М. Фаловська

С. О. Карпенко

В. А. Стрільчук