Рішення

від 16.07.2018 по справі 813/838/18

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

справа №813/838/18

16 липня 2018 року

зал судових засідань №9

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Лунь З.І.

секретар судового засідання Магиревич Ю.Д.,

за участю:

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Малого приватного підприємства Синхроімпульс до Головного управління ДФС у Львівській області про скасування податкових повідомлень-рішень та податкової вимоги,-

в с т а н о в и в :

Мале приватне підприємство Синхроімпульс (місцезнаходження:82100, Львівська область, м.Дрогобич, вул.Грушевського, 77/35) звернулося до суду з позовом до Головного управління ДФС у Львівській області(місцезнаходження: 79035, м. Львів, вул.Стрийська, 35), в якому просить суд:

-скасувати податкові повідомлення-рішення №0001012201 від 11.06.2015, №0001711201 від 15.06.2016, №0003511201 від 08.08.2016, №0005881201 від 26.09.2016, №0007171201 від 09.11.2016, №0000051201 від 03.01.2017;

- скасувати податкову вимогу форми Ю №154-17 від 14.02.2017,

- скасувати борг в сумі 26580,18 грн., який виник станом на 14.02.2017, що включає в себе штраф 8101,00грн. та сумарні штрафні санкції, що нараховані на підставі штрафу на суму 18479,18грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки в акті Про результати документальної позапланової виїзної перевірки МПП Синхроімпульс з питань проведення дотримання вимог податкового законодавства по операціях щодо придбання товарів (робіт, послуг) у ПП НВФ Відеограф , ТзОВ Денікс Груп за період з 01.08.2014 по 31.08.2014 та використання придбаних товарів (робіт, послуг) у власній господарській діяльності вказаного платника податків, містять відомості щодо виявлених порушень, факт існування яких не підтверджений належними засобами доказування та допустимими доказами, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення та вимога винесені всупереч законодавству, що регулює спірні правовідносини. Висновки контролюючого органу про безтоварний характер господарських операцій між позивачем та ПП НВФ Відеограф , ТзОВ Денікс Груп є протиправними та не підтвердженими належними доказами і спростовуються наявними первинними документами. Позивач зазначає, що формування показників податкової звітності здійснювалося за наявності усіх визначальних факторів, а висновки про порушення позивачем п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1, п.200.2 ст.200 ПК України внаслідок заниження суми, що підлягала сплаті до бюджету по податку на додану вартість на 8101,00грн, в тому числі в розрізі періодів за ІІІ квартал 2014 в сумі 8101,00грн. та не підтвердженістю реальності здійснення операцій з ПП НВФ Відеограф за серпень 2014року є незаконними. На думку позивача, незначні та несуттєві помилки в оформленні первинних документів при їх оформленні не можуть слугувати підставою для висновку про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Вважає, що такі недоліки в оформленні первинних документів (відсутні відомості про особу та посаду, яка їх виписала) не впливають на суть здійснених господарських операцій, дають можливість ідентифікувати юридичну особу, що вчиняла дану операцію (печатка товариства та підпис уповноваженої особи), тому не можуть втратити статусу первинного документа. Долучені до матеріалів справи докази, на думку позивача, повністю спростовують висновки відповідача, а тому прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення та вимога є протиправними і підлягають скасуванню.

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог повністю. Відзив обґрунтований тим, що проведеною перевіркою МПП Синхроімпульс , встановлено порушення позивачем п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1, п.200.2 ст.200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму, що підлягає сплаті до бюджету по податку на додану вартість на 8101, 00грн. При дослідженні взаємовідносин МПП Синхроімпульс з ПП НВФ Відеограф встановлено наявність видаткових накладних та податкових накладних. У вищевказаних накладних не ідентифіковано осіб (не вказано посад, прізвищ, імен, по батькові чи ініціалів), які здійснювали передачу задокументованого товару, тобто, нікому підтвердити задокументовану операцію. Так, у графі Здав відображено підпис, особи, яку не ідентифіковано (не вказано її посади, прізвища, ім'я, по батькові чи ініціалів) та такий підпис скріплений печаткою ПП НВФ Відеограф , а у графі Прийняв відображено лише підпис особи, яку не ідентифіковано (не вказано її посади, прізвища, ім'я, по батькові чи ініціалів) та такий підпис не скріплений жодною печаткою. У даній графі ніяким чином не зазначено, що товар прийнятий представником саме МПП Синхроімпульс , а не іншого суб'єкта господарювання (у графі прийняв відсутня будь - яка відмітка, що товар приймається представником МПП Синхроімпульс відсутній і відтиск печатки МПП Синхроімпульс ). Також, у вищевказаних накладних вказано лише те, що відправником є ПП НВФ Відеограф , а отримувачем МПП Синхроімпульс . Проте, у таких накладних не вказано, хто являється продавцем та покупцем товару (зазначеної інформації щодо продавця та покупця товару взагалі не передбачено у наданих до перевірки накладних) та до перевірки не представлено жодного документу, який б підтверджував, що ПП НВФ Відеограф являється продавцем, а МПП І Синхроімпульс покупцем тензодатчиків RTN С/3 68Т в кількості 3 шт., (така інформація вказана лише у податкових накладних). Крім цього не вказано місця, де саме здійснювалась передача товару, не вказано місця складання накладних, не представлено товарно-транспортних накладних чи шляхових листів на перевезення задокументованих, як придбаних тензодатчиків у ПП НВФ Відеограф у серпні 2014 року. Також, зазначає, що до перевірки не представлено договору на підставі якого задокументовано вищевказаними накладними продаж тензодатчиків RTN СЗ/67Т в кількості 3шт. на загальну суму 48607.2 грн., вт.ч. ПДВ 8101,20грн. та і у самих накладних та податкових накладних не вказано про існування такого договору, а у графі Підстава вказано рахунок із зазначенням номера та дати. На думку відповідача, не укладання договору на поставку товару ставить під сумнів реальність здійсненої і поставки. З огляду на зазначене, вважає, оспорювані рішення правомірними та такими, що прийняті в межах повноважень, наданих чинним законодавством. Тому, доводи позивача про протиправність рішень не відповідає дійсності. Просив суд відмовити у задоволенні позову повністю.

Представник позивача подав до суду відповідь на відзив на позовну заяву, в якому просить суд позов задовольнити в повному обсязі. На думку представника позивача, відповідач порушив п. 3 Прикінцевих положень Закону України Про внесення змін до ПК України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи , де вказано що у 2015 та 20216 роках перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб-підприємців, з обсягом доходу до 20мл.грн. за попередній рік контролюючим органами здійснюється виключно з дозволом Кабінету Міністрів України, за заявою суб'єкта господарювання щодо його перевірки, згідно з рішенням суду або згідно з вимогами ПК України. Також вважає, що підприємство на час проведення відповідачем перевірки не підпадав під жодну з цих вимог, а тому призначення перевірки відповідача є незаконним.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала з підстав, наведених у позовній заяві та відповіді на відзив. Просила суд позовні вимоги задовольнити в повністю.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечив з підстав, наведених у відзиві. Просив суд у задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши вступне слово представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та відзив, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити частково, виходячи з наступних підстав.

Суд встановив, що МПП Синхроімпульс зареєстроване 02.11.1993 виконавчим комітетом Дрогобицької міської ради розпорядженням №253, код ЄДРПОУ: 20777765.

Місцезнаходження платника податків: 82100, Львівська область, м.Дрогобич, вул.Грушевського, 77/35.

Позивач взятий на податковий облік в контролюючий орган 23.11.1993 за №299, перебуває на обліку Дрогобицькій ОСОБА_3 у Львівській області.

З 15.05.2015 по 21.05.2015 на підставі направлення від 15.05.2015 за №462/22-01, виданого Дрогобицькою ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області, головним державним ревізором-інспектором відділу перевірок платників податків управління податкового аудиту ОСОБА_4, згідно з п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст.20; п.п. 75.1.2 п.75.1 ст.75; п.п. 78.1.11. п. 78.1 ст. 78; п. 82.2 ст. 82 Податкового кодексу України та наказу Дрогобицької ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області від 14.05.2015 №386, проведена документальна позапланова виїзна перевірка МПП Синхроімпульс з питань проведення дотримання вимог податкового законодавства по операціях щодо придбання товарів (робіт, послуг) у ПП НВФ Відеограф , ТзОВ Денікс Груп за період з 01.08.2014 по 31.08.2014 та використання придбаних товарів (робіт, послуг) у власній господарській діяльності вказаного платника податків.

У період, який перевірявся суб'єкт господарювання був платником: єдиного податку; податку на додану вартість, податків з доходів фізичних осіб; єдиного соціального внеску, нарахованого на суми заробітної плати.

У період, за який проводилась перевірка, відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 07.10.1997 №18240865, виданого Дрогобицькою ОДПІ, індивідуальний податковий номер - 207777613099, був зареєстрований платником ПДВ з 07.10.1993 по теперішній час.

У період, що перевірявся, МПП Синхроімпульс використовував у своїй діяльності власні та орендовані основні фонди.

Правомірність підстав та порядку проведення перевірки позивачем не оспорюється.

За результатами перевірки контролюючим органом складено акт №357/2201/20777765 від 28.05.2015, у якому зафіксовано порушення позивачем п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1, п.200.2 ст.200 ПК України, в результаті чого занижено суму, що підлягала сплаті до бюджету по податку на додану вартість на 8101,00грн, в тому числі в розрізі періодів за ІІІ квартал 2014 в сумі 8101,00грн. та не підтверджено реальність здійснення операцій з ПП НВФ Відеограф за серпень 2014року.

Від підписання акта перевірки директор МПП Синхроімпульс ОСОБА_5 відмовився, про що був складений акт відмови від підпису.

МПП Синхроімпульс направило на адресу Дрогобицької ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області зауваження на акт перевірки, яке було залишено без задоволення.

На підставі акта перевірки №357/2201/20777765 від 28.05.2015 Дрогобицьким ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області прийнято податкове повідомлення-рішення форми Р №0001012201 від 11.06.2015 за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів на суму 10126,00грн.

15.06.2016 Дрогобицьким ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області прийнято податкове повідомлення-рішення форми Н №0001711201, яким за затримку реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних на 15 і менше календарних днів на суму ПДВ зобов'язано сплатити штраф в розмірі 10% на суму 78,00 грн.

08.08.2016 Дрогобицьким ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області прийнято податкове повідомлення-рішення форми Н №0003511201, яким за затримку реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних на 15 і менше календарних днів на суму ПДВ зобов'язано сплатити штраф в розмірі 10% на суму 88,00 грн.

26.09.2016 Дрогобицьким ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області прийнято податкове повідомлення-рішення форми Ш №0005881201, яким встановлено порушення граничного строку сплати грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) зобов'язано сплатити штраф в розмірі 20% на суму 1281,07грн.

09.11.2016 Дрогобицьким ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області прийнято податкове повідомлення-рішення форми Ш №0007171201, яким встановлено порушення граничного строку сплати грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) зобов'язано сплатити штраф в розмірі 20% на суму 161,20грн.

03.01.2017 Дрогобицьким ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області прийнято податкове повідомлення-рішення форми Ш №0000051201, яким встановлено порушення граничного строку сплати грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) зобов'язано сплатити штраф в розмірі 20% на суму 161,20грн.

14.02.2017 ГУ ДФС у Львівській області винесла вимогу про сплату боргу (недоїмку) зі сплати єдиного внеску, штрафів та пені на загальнообов'язкове державне соціальне страхування форми Ю №154-17 на суму 26580318грн.грн.

Позивач не погодився з такими податковими повідомленнями-рішеннями та податковою вимогою про сплату боргу (недоїмку) зі сплати єдиного внеску, штрафів та пені на загальнообов'язкове державне соціальне страхування звернувся до суду з адміністративним позовом про визнання їх протиправними та скасування.

Суд при вирішенні спору по суті виходить з наступного.

Щодо позовної вимоги позивача щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення форми Р №0001012201 від 11.06.2015, суд зазначає таке.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює ПК України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Статтею 62 ПК України передбачено, що податковий контроль здійснюється шляхом: ведення обліку платників податків; інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів державної податкової служби; перевірок та звірок відповідно до вимог вказаного Кодексу, а також перевірок щодо отримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Відповідно до п.п. 20.1.4. п. 20.1. ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право, зокрема, проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно з п.п. 134.1.1 пункту 134.1. статті 134 ПК України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень вказаного розділу.

Згідно з п. 44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та /або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, повязаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачене законодавством.

Згідно з п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V вказаного Кодексу.

Відповідно до п.187.1 ст.187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а)дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, в тому числі, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п.198.2 ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

-дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

-дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 вказаного Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У відповідності до п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 вказаного Кодексу.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Так, в розумінні ст.1 Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз вказаної норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з визначенням містить дві обов'язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства (ст. 1 Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні ).

Згідно з ч.ч.1, 2 ст. 9 Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до абз. 2 п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 №168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Так, господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З врахуванням вказаної позиції суд досліджує обставини щодо реальності господарських операцій позивача з контрагентами - ПП НВФ Відеограф та ТзОВ Денікс Груп .

Суд встановив, що між ПАТ Миколаївцемент (замовник) та МПП Синхроімпульс (підрядник) укладено договір від 01.08.2014 №ММ/SІ/01/08/14, відповідно до якого замовник доручає, а підрядник зобов'язується виконати власними силами, із свого матеріалу (якщо інше не обумовлено між сторонами) та своїми засобами, роботи, що вказані в додатку №1 до цього договору, здати виконані роботи замовнику, ліквідувати недоробки і дефекти, якщо будуть виявлені в ході приймання робіт. Також, замовник зобов'язується прийняти належним чином виконі підрядником роботи та оплатити їх відповідно до умов цього договору.

Договір підписаний сторонами та скріплений печатками, відповідно до вимог ст.ст.203, 204, 207, 208, 655, 656 Цивільного кодексу України з дотриманням усіх істотних умов.

На підтвердження виконання вказаного договору позивач надав:

- акти виконаних робіт за серпень 2014року, а саме: на повну кошторисну вартість на суму 25080,00грн., даний акт є підставою для пред'явлення замовнику рахунку (вартість шеф-монтажник і пусконалагоджувальних робіт С121-35 на суму 6800,00грн., матеріали і комплектуючі, а саме тензодатчик RTN C/68Е на суму 14100,00грн. +ПДВ 20% на суму 4180,00грн.); на повну кошторисну вартість на суму 42000,00грн., даний акт є підставою для пред'явлення замовнику рахунку (вартість шеф-монтажник і пусконалагоджувальних робіт С121-35 на суму 6800,00грн., матеріали і комплектуючі, а саме тензодатчик RTN-68 на суму 28200,00грн. +ПДВ 20% на суму 7000,00грн.);

-рахунки постачальника ПП НВФ Відеограф : №30-08 від 07.08.2014, де замовник МПП Синхроімпульс , щодо придбання тензодатчика RTN C/68Е на суму 16202,40грн.; №35-08 від 22.08.2014, щодо придбання тензодатчика RTN C/68Е на суму 32404,80грн;

- накладні відправника ПП НВФ Відеограф , де отримувач МПП Синхроімпульс № 21 від 07.08.2014 на суму 16202,00грн. та №24 від 22.08.2014 на суму 32404,80грн.

ПП НВФ Відеограф задокументувало придбання даних імпортних тензодатчиків RTN C/68Е та RTN C/68Е у ТзОВ Денікс груп . Однак, суд зауважує, що між позивачем та ТзОВ Денікс груп жодних правових відносин не існувало, господарських операцій не відбувалося.

При цьому, суд не бере до уваги покликання ГУ ДФС у Львівській області на окремі неточності в наданих позивачем документах, оскільки такі неточності не є суттєвими у сукупності, не тягнуть за собою недійсність таких документів, а тому не можуть свідчити про безтоварність господарських операцій, які ними підтверджуються. Натомість оцінка здійсненим господарським операціям повинна даватись на підставі комплексного всебічного аналізу матеріалів справи та фактичних обставин.

Суд зазначає, що сумнівність господарських операцій позивача обґрунтовується податковим органом виключно інформацією, викладеною в інформаційних базах даних податкового органу. Водночас, така інформація не ґрунтується на фактах, які встановлені за результатами документальних перевірок контрагентів позивача, а лише містить припущення податкового органу про неможливість здійснення ними господарської діяльності.

Чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів або спеціальних дозволів у останніх.

Платник не несе відповідальності за дії всіх підприємств та організацій, що беруть участь у багатостадійному процесі сплати податків до бюджету. Податкові органи не вправі тлумачити поняття добросовісності платника як таке, що породжує у останнього додаткові обов'язки, не передбачені чинним законодавством.

Крім того, у комерційній діяльності щодо виконання робіт та послуг не завжди вимагається наявність задекларованих власних основних засобів та значної кількості персоналу; звичаями ділового обороту встановлені й інші можливості залучення матеріальних ресурсів без реєстрації в уповноважених органах (як-от - на умовах оренди, найму за цивільними договорами тощо); до того ж податковою інспекцією не доведено неможливості виконання спірним постачальником наявними у нього силами та засобами з урахуванням видів та обсягів виконаних робіт.

Оцінюючи доводи сторін, суд робить висновки, що документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо. При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Також Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у Постанові від 06.02.2018 ( справа № К/9901/2030/17 821/589/17) висловив свою позицію що відсутність ТТН на транспортування продукції не може автоматично свідчити про безтоварність господарської операції, за наявності інших належних доказів. З огляду на що, певні недоліки у ТТН або відсутність певних ТТН, не може спричиняти для позивача негативних наслідків в аспекті свідчення про безтоварність господарської операції. Відсутність у покупців можливості придбання товарів, з урахуванням відсутності фактичних господарських ресурсів, які необхідні для провадження відповідної господарської діяльності підприємства, не доводять неможливості реального здійснення задекларованих операцій, з урахуванням того, що використання у виробничій діяльності транспортних засобів та інших фондів на підставі договорів оренди, позички чи використання власного транспорту чинним законодавством не заборонено.

У Постанові від 07.03.2018 року (справа №820/7065/16, адміністративне провадження №К/9901/4703/17) Верховний суд висловив правову позицію та зазначив, що сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є самостійною та достатньою підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Оскільки транспортною документацією підтверджується операція з надання послуг з перевезення вантажів, а не факт придбання товару, то за наявності документів, що підтверджують фактичне отримання товару і його використання у власній господарській діяльності, наявність певних недоліків у оформленні товарно-транспортних накладних, не може свідчити про відсутність реальних господарських операцій й, як наслідок, не може бути єдиною підставою для позбавлення платника податку права на формування податкових вигод. Не спростовують факту реального виконання господарської операцій й посилання податкового органу на інформацію за результатами податкового контролю контрагентів позивача, оскільки можливі порушення податкового законодавства з боку постачальників не є самостійною підставою для висновку про порушення саме покупцем вимог податкового законодавства та підставою для позбавлення покупця сформованих податкових вигод за фактично вчиненою операцією.

Щодо посилання відповідача на досудове розслідування у кримінальному провадженні щодо ТзОВ Денікс груп , враховуючи відсутність судового рішення з відміткою про набрання законної сили у кримінальному провадженні № 12014140000000355, яке ще перебуває на стадії досудового розслідування, суд зазначає про передчасне прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення до винесення обвинувального вироку або ухвали про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами, які набрали законної сили. Дану позицію висловив також Верховний суд у Постанові від 02.03.2018 (справа №815/7169/16, адміністративне провадження №К/9901/4598/17).

Таким чином, позивач надав усі первинні бухгалтерські документи, складання яких передбачено умовами відповідних договорів на підтвердження фактичного виконання сторонами їх умов. У висновках акта перевірки не міститься будь-яких застережень щодо невідповідності документів вимогам Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Крім цього, відповідач не надав жодних доказів на підтвердження обставини щодо обізнаності позивача про неправомірну, на думку відповідача, діяльності його контрагента, та доказів про пряму чи опосередковану причетність до такої діяльності з метою отримання податкової вигоди. При цьому, відносини між учасниками попередніх ланок постачання товарів не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності вчиненої між конкретними контрагентами. В разі наявності у податкового органу інформації щодо порушення окремим платником податків податкового законодавства, негативні наслідки повинні застосовуватись саме до цієї особи.

Таким чином, суд дійшов до висновку, що надані позивачем докази спростовують доводи відповідача про те, що господарські операції між позивачем та ПП НВФ Відеограф не мали реального характеру. Враховуючи наведене, суд вважає, що надані позивачем докази в повній мірі підтверджують факт реальності здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами.

Суд також зазначає, що перевіркою не встановлено, що здійснені позивачем господарські операції з контрагентами суперечать (є нетиповими) видам діяльності позивача або є збитковими.

Суд встановив, що на час здійснення господарських операцій контрагенти позивача перебували на обліку в органах ДФС та були зареєстрованими у встановленому законом порядку платниками податку. Відповідач не надав жодних доказів на спростування вказаних обставин.

З огляду на викладене, в ході розгляду справи суд дійшов до висновку, що позивач належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами (складання яких передбачено умовами відповідних договорів), податковими накладними, складеними з дотриманням вимог податкового законодавства, документами, що свідчать про продаж товару, підтвердив, що господарські операції з контрагентами обумовлені діловою метою, мали реальний характер і фактично виконані.

Таким чином, із урахуванням встановлених обставин у справі та доказів, якими вони обґрунтовуються, суд вважає, що висновки відповідача, викладені в акті перевірки, не підтверджуються належними та допустимими доказами, а тому, позивач не порушив вимоги податкового законодавства в межах спору.

Враховуючи викладене, суд дійшов до висновку, що податкове повідомлення-рішення Дрогобицького ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області форми Р №0001012201 від 11.06.2015 є протиправним, і тому підлягає скасуванню.

Щодо позовних вимог позивача щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0001711201 від 15.06.2016, №0003511201 від 08.08.2016, №0005881201 від 26.09.2016, №0007171201 від 09.11.2016, №0000051201 від 03.01.2017, то в задоволенні таких необхідно відмовити, оскільки позивач не надав жодного доказу, який би спростовував висновки відповідача в цій частині.

З огляду на це, доводи позивача в цій частині є безпідставними та необґрунтованими, а тому в задоволенні позову в цій частині необхідно відмовити.

Щодо позовних вимог позивача щодо скасування податкової вимоги форми Ю №154-17 від 14.02.2017, то в задоволенні таких необхідно відмовити, оскільки така не винесена на підставі акту перевірки №357/2201/20777765 від 28.05.2015. Винесення податкової вимоги свідчить про наявність в платника податкового боргу. Однак в разі, якщо до податкового боргу входить сума податкового зобов'язання по ПДВ, нарахована податковим повідомленням-рішенням форми Р №0001012201 від 11.06.2015, яке скасовано, то такий борг не стягується, а податкова вимога вважається відкликаною.

Щодо позовної вимоги про скасування боргу в сумі 26580,18 грн., який виник станом на 14.02.2017, що включає в себе штраф 8101,00грн. та сумарні штрафні санкції, що нараховані на підставі штрафу на суму 18479,18грн., то така не підлягає задоволенню, оскільки сума 8101,00 грн., яку позивач називає штраф , і яка є частиною боргу у розмірі 18479,18грн., за своїм змістом є сумою грошового зобов'язання з податку на додану вартість за оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням від 11.06.2015 №0001012201. Оскільки предметом розгляду цієї адміністративної справи є протиправність згаданого податкового повідомлення-рішення від 11.06.2015 №0001012201, рішення суду у даній справі не набрало законної сили, то суд вважає звернення позивача із зазначеною позовною вимогою передчасним.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положення ч.1 ст. 9 КАС України передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 вказаного Кодексу.

Згідно зі ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Необхідно також зазначити, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 09.12. 1994, серія A, N 303-A, п.29).

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

Згідно з ч.3 ст.139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Беручи до уваги сплачений позивачем згідно з квитанцією №213 від 26.02.2018 на загальну суму 1762,00грн., позивачу у відповідності до ч.3 ст.139 КАС України належить присудити за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління ДФС у Львівській області судові витрати в сумі 274,25грн.(10126*1762/65056,43) пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 72, 73, 242-246, 250, 257-262 КАС України, суд, -

в и р і ш и в :

адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області №0001012201 від 11.06.2015.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління ДФС у Львівській області (місцезнаходження: 79003, м.Львів, вул.Стрийська, 35, код ЄДРПОУ 39462700) на користь Малого приватного підприємства Синхроімпульс (місцезнаходження:82100, Львівська область, м.Дрогобич, вул.Грушевського, 77/35, код ЄДРПОУ 20777765) судові витрати в сумі 274(двісті сімдесят чотири) грн.25коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду із врахуванням п.п 15.5 п.5 розділу VII Перехідних положень КАС України протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Повне рішення складено 24.07.2018.

Суддя Лунь З.І.