Рішення

від 22.06.2018 по справі 296/9827/16-ц

КОРОЛЬОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЖИТОМИРА

Справа № НОМЕР_2/9827/16-ц

2/НОМЕР_2/356/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"22" червня 2018 р. м.Житомир

Корольовський районний суд м. Житомира у складі:

головуючого судді Галасюка Р. А.,

за участі секретаря Могилевець В. С.,

розглянуши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі, в залі суду № 327, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Білецька Наталія Степанівна, про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час прийняття спадщини та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавицею та визнання права власності на спадкове майно,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась з первісним позовом, у якому просить встановити факт постійного проживання разом зі спадкодавицею ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 р., на час відкриття спадщини за адресою: АДРЕСА_1 та визнати її такою, що прийняла спадщину спадкодавця померлої ОСОБА_4

В обгрунтування позову ОСОБА_1 зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року померла ОСОБА_4 і після її смерті відкрилась спадщина на квартиру АДРЕСА_2. За життя ОСОБА_4 склала заповіт, за яким заповіла ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в рівних частинах належну їй квартиру № 31. ОСОБА_1 зазначила, що постійно проживала зі спадкодавицею до дня її смерті і на день смерті, а отже фактично вступила в управління спадковим майном і прийняла спадщину.

До нотаріуса у встановлені законодавством строки позивачка не зверталась, у зв'язку з чим просить суд встановити факт постійного проживання зі спадкодавицею ОСОБА_4 та визнати її такою, що прийняла спадщину з метою отримання свідоцтва про право на спадщину.

14 грудня 2017 року ОСОБА_2 звернувся із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавицею та визнання права власності на спадкове майно.

В обгрунтування зустрічного позову представником ОСОБА_2 зазначено, що він є спадкоємцем після смерті своєї рідної баби ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 р.

09 серпня 2012 р. ОСОБА_4 склала заповіт, яким належну їй квартиру АДРЕСА_1 та земельну ділянку № НОМЕР_2, яка розташована на території Пряжівського масиву товариства ''Трудівник'' Сінгурівської сільської ради, заповіла в рівних частинах ОСОБА_2 і ОСОБА_1

ОСОБА_2 зазначив, що пропустив шестимісячний строк для звернення до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини і йому було відмовлено у видачі відповідного свідоцтва. Вказав, що рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 11.08.2017 р. йому відмовлено у визначенні додаткового строку для прийняття спадщини, проте суд встановив, що ОСОБА_2 проживав у квартирі спадкодавиці ОСОБА_4 до дня її смерті та після її смерті, а отже вважає, що він прийняв спадщину після смерті ОСОБА_4 У зв'язку із фактичним прийняттям спадщини ОСОБА_2 просить суд визнати за ним право власності в порядку спадкування на 1/2 частину спадкового майна згідно заповіту.

Позивач за первісним позовом, відповідач за зустрічним позовом ОСОБА_1 та її представник в судове засідання не з'явились, подали заяву, у якій просять справу розглянути без їхньої участі. Свій позов ОСОБА_1 просила задовольнити з наведених у ньому підстав та з урахуванням його визнання відповідачем ОСОБА_2

Відповідач за первісним позовом та позивач за зустрічним позовом ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, про причини неявки суду не повідомив, був повідомлений про судове засідання належним чином через своїх представників.

02 травня 2018 року представником ОСОБА_2 за довіреністю ОСОБА_5 подана заяви про визнання позову. В заяві вказано, що ОСОБА_2 визнає первісний позов ОСОБА_1 у повному обсязі, а від свого зустрічного позову відмовляється.

Третя особа в судове засідання також не з'явилась, хоча була повідомлена про розгляд справи належним чином.

За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності учасників, які повідомлені належним чином, і у відповідності до вимог ст. 223, ч. 4 ст. 268 ЦПК України ухвалити рішення на підставі наявних у справі матеріалів.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року померла ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 р. н., що підтверджується свідоцтвом про смерть від 18.10.2016 р. 09 серпня 2012 року ОСОБА_4 склала заповіт, яким належну їй квартиру АДРЕСА_3 та земельну ділянку № НОМЕР_2, яка розташована на території Пряжівського масиву товариства ''Трудівник'' Сінгурівської сільської ради, заповіла в рівних частинах ОСОБА_2 та ОСОБА_1

В квартирі АДРЕСА_2 проживала на момент смерті спадкодавиці ОСОБА_4 та проживає до цього часу позивачка за первісним позовом ОСОБА_1 Ця обставина визнається відповідачем за первісним позовом ОСОБА_2 і також була встановлена рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 11.08.2017 р., а отже за приписами ч. ч. 1, 4 ст. 82 ЦПК України не підлягає встановленню, що не викликає сумнівів у її правдивості.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Статтею 1217 ЦК України закріплено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Відповідно до ч. 1 ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

З змісту заповіту від 09.08.2012 р., складеного ОСОБА_4, вбачається, що позивачка за первісним позовом є спадкоємицею спадкового майна в 1/2 його частині. Отже, ОСОБА_1 має право на спадкування за заповітом і ця обставина підтверджується належними доказами.

Відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Оскільки ОСОБА_1 проживала разом зі спадкодавицею ОСОБА_4 на час відкриття спадщини, тобто на день смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 р., то вона вважається такою, що прийняла спадщину, так як протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не заявила про відмову від неї. Ця обставина визнається учасниками справи, а тому суд не ставить її під сумнів і приймає до уваги.

Так як зі змісту заповіту вбачається, що ОСОБА_1 має право на спадкове майно в 1/2 частині, то її первісний позов підлягає частковому задоволенню з визнанням її такою, що прийняла спадщину в 1/2 частині спадкового майна за заповітом від 09.08.2012 року.

Щодо зустрічного позову ОСОБА_2 суд дійшов такого висновку.

Зі змісту зустрічної позовної заяви та наявних у справі доказів встановлено, що ОСОБА_2 є спадкоємцем ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 р. н., яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 р. Спадкодавиця ОСОБА_4 була рідною бабою ОСОБА_2 і ця обставина не заперечується відповідачкою за зустрічним позовом ОСОБА_1

09 серпня 2012 р. ОСОБА_4 склала заповіт, яким належну їй квартиру АДРЕСА_1 та земельну ділянку № НОМЕР_2, яка розташована на території Пряжівського масиву товариства ''Трудівник'' Сінгурівської сільської ради, також заповіла і ОСОБА_2 в 1/2 частині від вказаного майна.

Встановлено, що позивач за зустрічним позовом ОСОБА_2 пропустив шестимісячний строк для звернення до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини і йому було відмовлено у видачі відповідного свідоцтва. Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 11.08.2017 р. ОСОБА_2 відмовлено у визначенні додаткового строку для прийняття спадщини.

Однак, суд встановив, що ОСОБА_2 також проживав у квартирі № 31, яка належала ОСОБА_4 до дня її смерті і після її смерті до серпня 2016 року. Факт проживання ОСОБА_2 разом із спадкодавицею ОСОБА_4 на день відкриття спадщини підтвердила і ОСОБА_1 в судовому засіданні 07.06.2017 року, що стверджується журналом судового засідання за указану дату зі справи № НОМЕР_2/9193/16-ц.

Оскільки обставини, що підтверджують факт проживання ОСОБА_2 з померлою спадкодавицею на день відкриття спадщини визнаються відповідачкою ОСОБА_1, не заперечуються третьою особою, а також встановлені судом, то у відповідності до частин 1, 4 ст. 82 ЦПК України вони не потребують повторного встановлення і з'ясування.

Відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Так як обставина проживання ОСОБА_2 зі спадкодавицею ОСОБА_4 на момент відкриття спадщини є встановленою судом та визнається відповідачкою, то його позовна вимога про встановлення факту постійного проживання разом із ОСОБА_4 до дня її смерті і прийняття спадщини є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

До 02 травня 2018 року ОСОБА_2 і його представник адвокат ОСОБА_6 наполягали на своїй позиції та просили зустрічний позов задовольнити у повному обсязі, заперечуючи проти первісного позову ОСОБА_1

02.05.2018 р. представником ОСОБА_2 за довіреністю ОСОБА_5 була подана заява про визнання позову. В заяві вказано, що ОСОБА_2 визнає первісний позов ОСОБА_1 у повному обсязі і від свого зустрічного позову відмовляється. Крім цього встановлено, що ОСОБА_2 відмовився від послуг свого представника та розірвав з ним договір про надання правової допомоги.

З 24 квітня 2018 р. представництво інтересів ОСОБА_2 здійснює ОСОБА_5 на підставі довіреності, посвідченої приватним нотаріусом Житомирського МНО Ковалевським А. В. та зареєстрованої в реєстрі за № 1978.

Зі змісту указаної довіреності вбачається, що представник ОСОБА_5 наділена повноваженнями на відмову від позовів ОСОБА_2 та визнання позовів, пред'явлених до нього. Отже, суд не має сумнівів щодо обсягу та належного підтвердження повноважень представника позивача за зустрічним позовом.

Відповідно до ст. 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв'язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення. У разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Суд, дослідивши обставини справи та наявні у ній докази і письмові пояснення, вважає визнання первісного позову ОСОБА_1 відповідачем ОСОБА_2 та його відмову від свого зустрічного позову такими, що суперечать закону і можуть призвести до порушення його спадкових прав.

Як вже встановлено, ОСОБА_4 заповіла 1/2 частину свого майна ОСОБА_2, Відповідно до ч. 2 ст. 1236 ЦК України заповідач має право скласти заповіт щодо усієї спадщини або її частини. Таким чином, заповівши ОСОБА_2 1/2 частину свого майна, ОСОБА_4 висловила свою волю, яка має бути виконана.

Натомість, ОСОБА_2 протягом шести місяців від дня відкриття спадщини не заявив про відмову від неї і з матеріалів справи та визнаних ОСОБА_1 обставин вбачається, що він прийняв спадщину за заповітом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Відповідно до ст. 1273 ЦК України спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу. Заява про відмову від прийняття спадщини подається нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини. Відмова від прийняття спадщини є безумовною і беззастережною. Відмова від прийняття спадщини може бути відкликана протягом строку, встановленого для її прийняття.

Частина 1 ст. 1273 ЦК України регламентує порядок відмови від спадщини, а саме подання письмової заяви нотаріусу протягом шести місяців від дня відкриття спадщини. Частиною 5 ст. 1273 ЦК України закріплено, що відмова від спадщини є безумовною і беззастережною. Це означає, що спадкоємець після подання протягом шести місяців від дня відкриття спадщини заяви про відмову від неї, не має права відкликати таку відмову. І навпаки, якщо спадкоємець, який прийняв спадщину, не заявив у письмовій формі протягом шести місяців від дня її відкриття про відмову від неї, то після спливу шестимісячного строку такий спадкоємець вже не має права відмовитися від спадщини. В такому разі спадщина вважається беззастережно прийнятою спадкоємцем.

Відмова ОСОБА_2 від свого зустрічного позову, подана його представником 02.05.2018 р., свідчить про відмову від спадщини, яка ним була фактично прийнята, оскільки він проживав зі спадкодавицею на момент її смерті. Ця обставина визнається ОСОБА_1 і встановлена судом. Так як ОСОБА_2 протягом шести місяців від дня відкриття спадщини не була подана письмова заява про відмову від своєї частини спадщини, то його відмова від свого зустрічного позову суперечить закону, тобто вимогам ст. 1273 ЦК України.

Суд не приймає відмову ОСОБА_2 від зустрічного позову, оскільки це є по суті відмовою від спадщини і вона суперечить закону, так як заявлена поза строками, встановленими ст. 1270 ЦК України. За таких обставин суд ухвалив продовжити розгляд справи з ухваленням рішення по суті обох позовів.

Суд приймає визнання первісного позову ОСОБА_1 відповідачем ОСОБА_2 лише в частині визнання її такою, що прийняла спадщину на 1/2 частину спадкового майна, як зазначено у заповіті від 09.08.2012 р. Таке визнання позову не суперечить вимогам закону, так як ОСОБА_2 визнається обставина проживання ОСОБА_1 зі спадкодавицею на день відкриття спадщини.

Однак суд не погоджується з визнанням первісного позову у повному обсязі, оскільки встановлено, що відповідач за первісним позовом ОСОБА_2 прийняв спадщину, вступивши у фактичне володіння спадковим майном після смерті спадкодавиці. Прийнявши спадщину у визначеній заповітом частині, не маючи права на відмову від неї у зв'язку зі спливом шестимісячного строку, визнання ОСОБА_2 первісного позову ОСОБА_1 у повному обсязі суперечить закону і буде вважатися відмовою від своєї частини спадщини.

Відповідно до ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства, зокрема, є справедливість, добросовісність та розумність. Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Суд, дотримуючись принципів справедливості та розумності, виконуючи завдання цивільного судочинства вважає, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 мають рівні права на спадкування, оскільки вони є спадкоємцями за заповітом і однаковою мірою фактично прийняли спадщину. У зв'язку з цим суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення первісного та зустрічного позовів.

Керуючись ст. ст. 2, 7, 10, 76, 81, 133, 137, 141, 206, 245, 247, 259, 263-265, ч. 4 ст. 268, ст. 354 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Первісний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 разом із спадкодавицею ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 р. н., яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року, на час відкриття спадщини у квартирі АДРЕСА_4.

Визнати ОСОБА_1 23.03.1968 р. н. такою, що прийняла спадщину після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_4 в 1/2 частині спадкового майна за заповітом від 09 серпня 2012 року, складеним ОСОБА_4, посвідченим приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Білецькою Н. С. та зареєстрованим в реєстрі за № 746.

В решті позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 551, 20 грн. сплаченого судового збору.

Зустрічний позов ОСОБА_2 задовольнити частково.

Визнати, що ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_4 р. н. постійно проживав разом із своєю рідною бабою ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 р. н. до дня її смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 року та після смерті прийняв спадщину в 1/2 частині спадкового майна.

Визнати за ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_4 р. н., реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1, право власності на

- 1/2 частину квартири АДРЕСА_2 загальною площею 83, 28 кв. м., що належала ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право на спадщину № НОМЕР_4 від 11.02.2005 р., виданого Першою Житомирською державною нотаріальною конторою та свідоцтва про право власності № НОМЕР_3 від 10.12.1993 р., виданого Відділом приватизації державного житлового фонду, вартістю 669 988, 00 грн.;

- 1/2 частину земельної ділянки № НОМЕР_2, яка розташована на території громадської організації Садівниче товариство ''Трудівник'' Пряжівського масиву Житомирського району, ідентифікаційний код: 20411120 в порядку спадкування після смерті ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року.

В решті позовних вимог ОСОБА_2 відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 сплачений судовий збір в сумі 3 670, 00 грн.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Житомирської області в 30-денний строк з дня складення повного тексту.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Головуючий суддя Р. А. Галасюк