Справа № 752/14881/18
Правадження№ 2-з/752/137/18
УХВАЛА
23.07.2018 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі:
Головуючого судді Чередніченко Н.П.,
з участю секретаря Конельської А.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позовної заяви, -
в с т а н о в и в:
До Голосіївського районного суду м. Києва надійшла заява ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позовної заяви, в якій заявник просить:
-накласти арешт на нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1;
-заборонити ПАТ Укрсоцбанк вчиняти дії щодо предмету спору - утриматись від входження до квартири АДРЕСА_1 до постановлення рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до ПАТ Укрсоцбанк , КП Центр розвитку та інвестицій Васильківського району в особі державного реєстратора Попової О.В. про визнання протиправним та скасування рішення.
Мотивуючи вимоги, викладені у заяві, вказує на те, що 24.10.2007 року між ОСОБА_1 та ПАТ Укрсоцбанк укладено кредитний договір, у забезпечення виконання зобов'язань за яким між тими самим сторонами укладено договір іпотеки. Згідно умов договору іпотеки ОСОБА_1 передала в іпотек банку однокімнатну квартиру АДРЕСА_1. 18.07.2018 року заявнику стало відомо про перереєстрацію права власності на зазначену квартиру з заявника ОСОБА_1, на ПАТ Укрсоцбанк . Вважає вказану дію незаконною, та з метою недопущення подальшого відчуження майна, звернулась до суду із даною заявою.
Дослідивши матеріали заяви про вжиття заходів забезпечення позовних вимог, матеріали цивільної справи, суд надходить до наступного.
Згідно із ч.ч. 1 та 2 статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Види забезпечення позову визначені положеннями статті 150 ЦПК України та до них належать: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов'язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини.
При цьому, відповідно до вимог ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Вирішуючи питання про забезпечення позову та приймаючи за ним рішення, суд зобов'язаний враховувати обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, та зазначені ним докази, що підтверджують кожну обставину.
Відповідно до п.п. 4,5,6 Постанови Пленуму Верховного Суду України за № 9 від 22.12.2006 року Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову , розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Також слід зазначити, що статтею 124 Конституції України визначено принцип обов'язковості судових рішень, який з огляду на положення статей 2, 18, 153 ЦПК України поширюється також на ухвалу суду про забезпечення позову. При цьому відповідно до частини третьої статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідачів, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 р. (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини ).
У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі Пантелеєнко проти України зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
У рішенні від 31 липня 2003 року у справі Дорани проти Ірландії Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття ефективний засіб передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі Н. проти Нідерландів , ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.
При вирішенні справи Каіч та інші проти Хорватії (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Таким чином, Держава Україна несе обов'язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. При чому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.
Вид заходів забезпечення позову, який просить застосувати позивач, а саме - арешт квартири АДРЕСА_1, не призведе до суттєвого обмеження прав відповідача, а слугуватиме заходом запобігання можливих порушень прав позивача, а відтак у вказані частині заява підлягає задоволенню.
Однак, на думку суду, не підлягають задоволенню вимоги заяви в частині заборони ПАТ Укрсоцбанк вчиняти дії щодо предмету спору - утриматись від входження до квартири АДРЕСА_1, оскільки таки вимоги не ґрунтуються на ст. 150 ЦПК України.
Керуючись ст.ст.149-153, 260, 353 ЦПК України,-
у х в а л и в:
Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позовної заяви - задовольнити.
Накласти арешт на нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1.
У задоволенні інших вимог - відмовити.
Ухвала підлягає негайному виконанню.
Копії ухвали для виконання направити до Голосіївського районного відділу Державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві, а також учасникам справи для відома.
Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду м. Києва протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому повна ухвала суду не були вручені у день її проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя
Суд | Голосіївський районний суд міста Києва |
Дата ухвалення рішення | 23.07.2018 |
Оприлюднено | 25.07.2018 |
Номер документу | 75470428 |
Судочинство | Цивільне |
Цивільне
Голосіївський районний суд міста Києва
Чередніченко Н. П.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні