Постанова

від 22.11.2018 по справі 752/14881/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 752/14881/18 Головуючий 1 інстанція - Чередніченко Н.П.

Проваження № 22-ц/824/1173/2018 Доповідач апеляційна інстанція - Савченко С.І.

П О С Т А Н О В А

іменем України

22 листопада 2018 року м.Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого судді Савченка С.І.,

суддів Верланова С.М., Мережко М.В.,

при секретарі Вергелес О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Укрсоцбанк на ухвалу Голосіївського районного суду м.Києва від 23 липня 2018 року про забезпечення позову за заявою ОСОБА_3, поданою до подання позовної заяви, -

в с т а н о в и в:

Ухвалою Голосіївського районного суду м.Києва від 23 липня 2018 року задоволена заява ОСОБА_3 про забезпечення позову, яка подана до подання позовної заяви. Ухвалено накласти арешт на квартиру АДРЕСА_1. У задоволенні решти вимог відмовлено.

Не погоджуючись із ухвалою, ПАТ Укрсоцбанк подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постановити нову, якою відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову в повному обсязі, посилаючись на необгрунтованість ухвали, порушення при її постановленні норм матеріального і процесуального права. Скарга мотивована відсутністю підстав для вжиття заходів забезпечення позову, як і відсутністю доказів про намір банку як іпотекодержателя провести відчуження цієї квартири, на що посилається заявниця. Вказує, що вжиті судом заходи забезпечення позову перешкоджають господарській діяльності банку і порушують його права на звернення стягнення на предмет іпотеки, передбачені законом та договором.

ОСОБА_3 відзив на апеляційну скаргу до суду не подала.

ПАТ Укрсоцбанк належним чином повідомлений про час розгляду справи, що стверджується рекомендованим повідомленням про вручення 26 жовтня 2018 року судової повістки, до суду не з'явився, причин неявки не повідомив, що відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.

ОСОБА_3 також повідомлена судом про час розгляду справи, не з'явилася, причин неявки не повідомила, що не перешкоджає розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції

- 2 -

ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом встановлено, що 20 липня 2018 року ОСОБА_3 подала до суду заяву про забезпечення позову, яка подана до подання позовної заяви і мотивована тим, що 24 жовтня 2007 року між нею та ПАТ Укрсоцбанк укладено кредитний договір, за умовами якого вона отримала в банку кредит на споживчі потреби в розмірі 385600 грн. терміном на 25 років із сплатою 15 % процентів річних для придбання квартири. В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 24 жовтня 2007 року між нею і банком було укладено договір іпотеки, за яким вона передала банку в іпотеку квартиру АДРЕСА_1.

У липні 2018 року вона дізналася, що кредитор ПАТ Укрсоцбанк оформив право власності на спірну квартиру на своє ім'я.

Посилаючись на незаконність реєстрації права власності та можливість банку одержати доступ до її квартири, вона змушена звернутися із позовом немайнового характеру до подання позову. Вказувала, що має намір подати позов про визнання протиправним та скасування рішення про реєстрацію права власності на спірну квартиру за банком.

Відповідно до положень ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити заходів забезпечення позову, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи.

Згідно ч.3 ст.150 ЦПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

За змістом вказаних норм, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам (п.4 постанови ПВСУ № 9 від 22 грудня 2006 року Про практику розгляду судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову ).

Отже, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, доведеності і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів.

Інститут забезпечення позову є особливим видом судової юрисдикції, яка має свою процесуальну форму, і з цих підстав забезпечення позову розглядається як вимога, яка характеризується своєю універсальністю, охоронною функцією, превентивністю, імперативністю та обов'язковістю. Поняття забезпечення позову визначається, як встановлені законом тимчасові процесуальні дії примусового характеру, що застосовуються судом та гарантують або можуть гарантувати зацікавленій особі виконання судового рішення.

Задовольняючи заяву ОСОБА_3, судпершої інстанції обгрунтовував свої висновки

- 3 -

наявністю підстав для застосування заходів забезпечення позову. При цьому суд виходив із того що невжиття заходів забезпечення позову може може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивачки, за захистом яких вона має намір звернутися до суду.

Також, суд керувався тим, що арешт квартири не призведе до суттєвого обмеження прав відповідача.

Такі висновки суду є правильними і такими, що відповідають обставинам справи і вимогам закону.

При вжитті заходів забезпечення позову судом обгрунтовано враховано як зміст вимог, з якимим має намір звернутися до суду ОСОБА_3 і які полягають у оспоренні реєстрації за банком права власності на належну їй квартиру, так і співмірність вжитих заходів із вимогами та вид забезпечення позову (пункти 3 і 4 постанови ПВСУ № 9 від 22.12.2006 р. Про практику розгляду судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову ).

Доводи апеляційної скарги про те, що накладений арешт порушує права ПАТ Укрсоцбанк на звернення стягнення на предмет іпотеки, надумані та безпідставні, оскільки відповідно до наданого заявницею ОСОБА_3 витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно ПАТ Укрсоцбанк 02 травня 2018 року зареєстрував своє право власності на спірну квартиру на підставі договору іпотеки, що у свою чергу свідчить про закінчення банком процедури звернення стягнення на предмет іпотеки.

Доводи апеляційної скарги про відсутність підстав для вжиття заходів забезпечення позову, оскільки відсутні докази про намір банку як іпотекодержателя провести відчуження цієї квартири є необгрунтованими з наступних міркувань.

По-перше, ПАТ Укрсоцбанк є власником спірної квартири, а не іпотекодержателем, а відтак як титульний власник в будь-який час має можливість провести відчуження належної йому квартири.

По-друге, відповідно до Закону України Про банки і банківську діяльність банк надає особам банківські і фінасові послуги метою яких є отримання прибутку у вигляді грошових коштів, а тому існують достатні підстави вважати, що для отримання грошових коштів ПАТ Укрсоцбанк може провести відчуження квартири.

По-третє, набуття права власності ПАТ Укрсоцбанк на спірну квартиру пов'язане із зверненням стягнення на предмет іпотеки у зв'язку із неповерненням позичальницею ОСОБА_3 отриманих кредитних коштів, які банк має намір у такий спосіб повернути, що у свою чергу дає достатні підстави вважати, що з метою повернення грошових коштів банк може провести відчуження квартири.

Колегія суддів вважає, що посилання скаржника на порушення судом положень закону щодо його права володіння і розпоряджання власністю не грунтуються на законі.

Відповідно до ч.2 ст.321 ЦК України особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Поскільки цивільний процесуальний закон, а саме ст.ст.149-150 ЦПК України, передбачає можливість обмеження особи у здійсненні права власності привжитті заходів забезпечення цивільного позову зокрема шляхом накладення арешту на спірне майно, то такі дії суду відповідають приписам Конституції України і діючому законодавству.

При цьому, кодегія суддів враховує, що в даному випадку відповідно до вимог цивільного процесуального закону суд вирішив лише процедурне питання про забезпечення позовних вимог, не позбавляючи ПАТ Укрсоцбанк права власності наспірну квартиру. Накладення арешту на квартиру за своїм змістом полягає у обмеженні права особи лише розпорядитися майном (провести його відчуження), проте не позбавляє апелянта права володіння і користування цим майном.

- 4 -

Крім того, вжиті судом заходи забезпечення позову не перешкоджають господарській діяльності банку, яка полягає як вище вказувалося у наданні фінансових послуг.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що ухвала суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалена з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасована з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Керуючись ст.ст.259, 374, 375, 381 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Укрсоцбанк залишити без задоволення.

Ухвалу Голосіївського районного суду м.Києва від 23 липня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий

Судді: