Постанова

від 18.07.2018 по справі 648/1483/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер справи: 648/1483/17

Номер провадження:22-ц/791/869/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 липня 2018 року м. Херсон

Апеляційний суд Херсонської області в складі:

Головуючого: Бездрабко В.О. (суддя-доповідач)

Суддів: Кузнєцової О.А.

Радченка С.В.

Секретар: Зварич С.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Херсоні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Білозерського районного суду Херсонської області від 05 квітня 2018 року, ухвалене під головуванням судді Рибас А.В., у справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета позову на стороні відповідачів - сімейне фермерське господарство Фруктове , сімейне фермерське господарство Весна про визнання дій незаконними, стягнення орендної плати, відшкодування майнової та моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

У травні 2017 року позивачі ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_7 звернулися до суду із вищезазначеним позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_6, посилаючись на те, що вони є власниками земельних ділянок площею 5,46 га, 4,63 га, та 4,91 га відповідно.

15 березня 2012 року між позивачами та фермерським господарством Весна укладено договори оренди, згідно яких позивачі передали належні їм на праві власності земельні ділянки в оренду фермерському господарству Весна строком на 10 років.

На даний час договори оренди є чинними, проте земельні ділянки не використовуються за їх цільовим призначенням, не обробляються, а позивачам не сплачується орендна плата.

Позивачі стверджують, що відповідальність за такі дії повинні нести голова фермерського господарства Весна - ОСОБА_6 та директор фермерського господарства Фруктове - ОСОБА_5, які протиправними діями заподіяли майнову та моральну шкоду.

З урахуванням уточнених позовних вимог, позивачі просили визнати дії відповідачів незаконними, такими, що порушують усі умови договорів оренди землі від 15 березня 2012 року та додаткової угоди від 16 червня 2015 року; стягнути орендну плату за 2016-2017 роки, з урахуванням індексу інфляції у розмірі: 13499,00грн. - на користь ОСОБА_2, 15471,00грн. - на користь ОСОБА_3, 14063,00грн. - на користь ОСОБА_7; стягнути 80000,00грн. в рахунок відшкодування заподіяної моральної шкоди на користь ОСОБА_2

Рішенням Білозерського районного суду Херсонської області від 05 квітня 2018 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення суду скасувати та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що саме незаконними діями ОСОБА_5 та ОСОБА_6, як головами фермерських господарств, позивачам спричинена майнова та моральна шкода. Фермерські господарства не обробляють передані в оренду земельні ділянки та не сплачують орендну плату.

Статтею 351 ЦПК України, в редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів , що набув чинності 15 грудня 2017 року, визначено, що судом апеляційної інстанції у цивільних справах є апеляційний суд, у межах апеляційного округу якого (території, на яку поширюються повноваження відповідного апеляційного суду) знаходиться місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Відповідно до п. 8 Розділу ХІІІ Перехідні положення ЦПК України до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується, а тому Апеляційний суд Херсонської області діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Херсонського апеляційного суду в апеляційному окрузі.

Справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу (п.9 ст.1 Перехідних положень вказаного Кодексу).

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції ОСОБА_2 та ОСОБА_7 апеляційну скаргу підтримали та просили задовольнити.

Відповідачі та представники третіх осіб до суду не з'явилися, причини неявки не повідомили.

Заслухавши доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явилися, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_7, на підставі державних актів серії НОМЕР_1, НОМЕР_2, є власниками земельних ділянок сільськогосподарського призначення, які розташовані на території Федорівської сільської ради Білозерського району Херсонської області, площею 5,46 га, 4,63 га та 4,91 га, відповідно.

Матеріали справи свідчать, що з 01 жовтня 2005 року між позивачами (орендодавцями) та фермерським господарство Весна (орендарем) існують правовідносини щодо оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення.

Ці правовідносини виникли внаслідок укладення сторонами договору оренди землі від 01 жовтня 2005 року; Доповнення №1 до договору від 01 липня 2010року про продовження строку оренди до 15 жовтня 2020 року; договорів оренди землі від 15 березня 2012 року; Додаткової угоди від 16 червня 2015 року про внесення змін до договору оренди землі від 15.03.2012р. Договори підписано позивачами та представником фермерського господарства Весна в особі його директора ОСОБА_6.

Наведене свідчить, що між сторонами виникли договірні правовідносини, які регламентуються діючими нормами земельного законодавства, зокрема Законом України Про оренду землі .

Відповідно до ст.1, 2 ч.1 Закону України Про оренду землі , оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

За умовами укладених між сторонами договорів орендарем виступило фермерське господарство Весна , яке взяло на себе зобов'язання, у тому числі, щодо своєчасної виплати орендної плати в обумовлені сторонами строки та використання землі за цільовим призначенням.

Договори та доповнення до них не містять положень щодо особистої (персональної) відповідальності голови/директора фермерського господарства за зобов'язаннями юридичної особи, а отже відсутні правові підстави щодо покладання відповідальності за невиконання умов договору на керівника господарства.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб станом на 24 липня 2017 року головою фермерського господарства Весна є ОСОБА_8 з місцезнаходження господарства за зареєстрованою адресою: АДРЕСА_1 (а.с.185-188).

В судових засіданнях суду першої та апеляційної інстанцій ОСОБА_2 заперечував факт укладення договору з ОСОБА_8 та наголошував, що ФГ Весна протиправно змінила свою юридичну адресу та фактично є ліквідованим господарством, а тому відповідальність повинен нести ОСОБА_6, як особа, яка підписала договір.

Проте погодитися з такими твердженнями не можна.

Відповідно до ст.80 ЦК України юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку.

Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.

Місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку (стаття 93 ЦК України).

Згідно ч.5 ст.104 ЦК України юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Оскільки в єдиному державному реєстрі відсутній запис про припинення діяльності ФГ Весна , а навпаки надані суду докази свідчать про внесення господарством змін до Статуту, переобрання керівництва, сплату до бюджету податків та зборів, що підтверджується відповідними листами Державної фіскальної служби України, то колегія суддів визнає неприйнятними посилання апелянта в цій частині.

Окремо слід зауважити, що в матеріалах справи містяться копії Статуту фермерського господарства З відокремленою садибою Фруктове ; доповнення до Статуту та витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб ФГ Фруктове , з яких вбачається що засновником господарства та його керівником є ОСОБА_5. Разом із цим, належних та допустимих доказів щодо існування між позивачами та ФГ Фруктове чи ОСОБА_5 договірних правовідносин відносно оренди землі не надано.

Посилання позивачів про надання ними письмової згоди на передачу земельних ділянок в суборенду від ФГ Весна до ФГ Фруктове (а.с.23) не свідчить про укладення сторонами таких договорів та виникнення взаємних прав та обов'язків.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції обґрунтовано, з урахуванням встановлених по справі дійсних обставин, виходив з того, що ОСОБА_5 та ОСОБА_6 не є належними відповідачами у справі.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з ч. 4 ст. 10 ЦПК України, в редакції станом на 06.06.2017р. (ухвала про відкриття провадження у справі) суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 130 ЦПК України якщо спір не врегульовано у порядку, визначеному частиною третьою цієї статті, суд вирішує питання про склад осіб, які братимуть участь у справі.

Вирішуючи питання про призначення справи до судового розгляду, суд в обов'язковому порядку має вирішити питання про склад осіб, які братимуть участь у справі.

Відповідно до ст. 33 ЦПК України суд за клопотанням позивача, не припиняючи розгляду справи, замінює первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов пред'явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, або залучає до участі у справі іншу особу як співвідповідача.

Згідно ч.2 ст. 51 ЦПК України, в редакції від 15.12.2018р., якщо позов пред'явлено не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

Встановлено, що протягом строку розгляду справи, місцевий суд неодноразово наголошував про наявність договірних правовідносин щодо оренди землі між позивачами та ФГ Весна , у зв'язку з чим роз'ясняв ОСОБА_2, який діяв в своїх інтересах та інтересах інших позивачів, його права на подачу заяви про залучення господарства до участі у справі в якості співвідповідача, проти чого позивач категорично заперечував, про що свідчить технічний запис судових засідань судів першої та апеляційної інстанцій.

Ухвалюючи рішення, суд обґрунтовано послався на ч.1 ст.4 ЦПК України, згідно якої кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені ч.1 ст16 ЦК України.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ст.5 ч.1 ЦПК України).

За положеннями ст.12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для встановлення неправильного застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права, не спростовують висновків місцевого суду щодо відмови у задоволенні позовних вимог заявлених до ОСОБА_6 та ОСОБА_5

З урахуванням встановлених у справі обставин, колегія суддів вважає, що оскільки рішення суду ухвалено з додержанням норм права, то це рішення відповідно до статті 375 ЦПК України слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись ст.367,374, 375, 382-384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Білозерського районного суду Херсонської області від 05 квітня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови складений 23 липня 2018 року.

Головуючий: В.О. Бездрабко

Судді: О.А. Кузнєцова

С.В. Радченко