Постанова

від 19.07.2018 по справі 358/1981/15-к

КАСАЦІЙНИЙ КРИМІНАЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

19 липня 2018 р.

м. Київ

Справа № 358/1981/15-к

Провадження № 51-3256км18

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

засудженого ОСОБА_6 ,

захисників ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,

перекладача ОСОБА_9

розглянув в судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_7 на вирок Богуславського районного суду Київської області від 24 жовтня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 28 лютого 2017 року у кримінальному провадженні № 12015110090000520 по обвинуваченню

ОСОБА_6 , громадянина Грузії, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Кутаїсі, Грузія, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК.

Рух справи, зміст судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Богуславського районного суду Київської області від 24 жовтня 2016 року ОСОБА_6 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК, та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років. Цим же вироком вирішено питання щодо процесуальних витрат та про речові докази.

Як встановлено судом першої інстанції, 24 вересня 2015 року близько 11 год. Цірекідзе (Чарквіані) Бесікі, повторно, з метою таємного викрадення чужого майна прибув до кв. АДРЕСА_2 , яка належить ОСОБА_10 . Скориставшись відсутністю власника квартири та сторонніх осіб, ОСОБА_6 за допомогою слюсарного інструменту і фізичної сили пошкодив замки на вхідних дверях до квартири, проник в середину житла, звідки таємно викрав майно на загальну суму 10383,90 грн., чим спричинив потерпілому ОСОБА_10 матеріальну шкоду на вказану суму.

Як зазначено у вироку, аналізуючи докази в їх сукупності, суд дійшов до висновку, що вони узгоджені, логічні, послідовні, зібрані з дотриманням вимог КПК України, всебічно та повно досліджені в судовому порядку та свідчать про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчинені ним кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України.

Твердження обвинуваченого ОСОБА_6 про те, що він не розуміє ні російської, ні української мови, суд першої інстанції оцінив критично, посилаючись на те, що обвинувачений у період з серпня 2008 року по лютий 2013 рік, перебуваючи в СІЗО та Макіївській виправній колонії, міг спілкуватися лише російською мовою, адже в цих установах не передбачено надання послуг перекладача. Після звільнення з Макіївської виправної колонії в лютому 2013 року по вересень 2015 року обвинувачений, маючи два паспорта громадянина Грузії, понад 10 раз прилітав на територію України, де він проживав без реєстрації тривалий час і тому був вимушений спілкуватися з людьми російською або українською мовами. Крім того, як зазначив суд першої інстанції, встановлено, що під час досудового розслідування по даній справі обвинувачений не заявляв клопотання про надання йому послуг перекладача, оскільки він спілкувався із захисником, та надавав покази слідчому на російській мові, згідно яких вбачається, що обвинувачений добровільно видав знаряддя злочину, викрадене майно та визнавав свою вину у вчиненні даного кримінального правопорушення.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції вказані вище твердження обвинуваченого розцінив як спробу затягнути судовий процес, оскільки, перебуваючи під вартою та достовірно знаючи від захисника про положення ч.5ст. 72 КК України, бажав уникнути законної відповідальності.

Не погоджуючись з вказаним вироком місцевого суду захисник подав апеляційну скаргу, в якій, у свою чергу, порушував питання про скасування цього вироку та закриття провадження у справі за недоведеності вини ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому злочину. При цьому в обґрунтування зазначених вимог вказував, що судом не було забезпечено ОСОБА_6 , який не володіє державною мовою, право давати показання, заявляти клопотання і подавати скарги, виступати в суді рідною мовою, якою він володіє, користуючись послугами перекладача, також судом не було перевірено дотримання цього права обвинуваченого на досудовому розслідуванні, а тому вважав, що недотримання органом досудового розслідування та судом цього права призвело до процесуальних порушень, зокрема, що зібрані стороною обвинувачення докази є недопустимими. Крім того, на думку захисника, суд не з`ясував суперечності у позиції потерпілого ОСОБА_10 щодо найменування, кількості, вартості викрадених речей. Також вказував на невідповідність анкетних даних ОСОБА_6 .

Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 28 лютого 2017 року вирок залишений без зміни. На підставі ч. 5 ст. 72 КК ОСОБА_6 зараховано у строк відбування покарання строк його попереднього ув`язнення з 24 вересня 2015 року по 28 лютого 2017 року з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

Апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційні скарги захисника та обвинуваченого є безпідставними, а висновки суду першої інстанції щодо доведеності винуватості ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК, є законними та обґрунтованими; призначене йому покарання відповідає вимогам статей50, 65 КК України, є справедливим, необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

Доводи сторони захисту про те, що судом не було забезпечено обвинуваченому, який не володіє державною мовою, право давати показання, заявляти клопотання і подавати скарги, виступати в суді рідною мовою, якою він володіє, користуючись послугами перекладача, апеляційний суд визнав надуманими, оскільки відповідний перекладач був залучений судом, що підтверджується матеріалами справи.

Як зазначено в ухвалі апеляційного суду, відповідно до ст. 29 КПК України кримінальне провадження здійснюється державною мовою. Сторона обвинувачення, слідчий суддя та суд складають процесуальні документи державною мовою. Особа повідомляється про підозру у вчиненні кримінального правопорушення державною мовою або будь якою іншою мовою, якою вона достатньо володіє для розуміння суті підозри у вчиненні кримінального правопорушення. Судові рішення, якими суд закінчує судовий розгляд по суті, надається сторонам кримінального провадження у перекладі на їхню рідну мову або іншу мову, якою вони володіють. Переклад інших процесуальних документів кримінального провадження, надання копій яких передбачено цим Кодексом, здійснюється лише за клопотанням зазначених осіб.

Згідно п. 4 ч. 2 ст. 52 КПК України обов`язкова участь захисника забезпечується у кримінальному провадженні щодо осіб, які не володіють мовою, якою ведеться кримінальне провадження, з моменту встановлення цього факту.

Посилаючись на матеріали кримінального провадження апеляційний суд зазначив, що 24 вересня 2015 року було затримано ОСОБА_6 , підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, який цього ж дня уклав з адвокатом ОСОБА_8 договір про надання правової допомоги. Постановою слідчого СВ Богуславського РВ ГУ МВС України в Київській області від 24.09.2015 року допущено адвоката ОСОБА_8 як захисника для здійснення захисту підозрюваному ОСОБА_6 . В присутності захисника затриманому ОСОБА_6 роз`яснено його процесуальні права, в тому числі право користуватися рідною мовою, отримувати копії процесуальних документів рідною або іншою мовою, якою він володіє, та в разі необхідності користуватися послугами перекладача за рахунок держави. Ознайомившись з підставами затримання та правами та обов`язками затриманого, від ОСОБА_6 заяв, клопотань та скарг не надходило (т. 1 а.с. 167-176). 25 вересня 2015 року ОСОБА_6 було повідомлено про підозру, роз`яснено процесуальні права, обов`язки та цього ж дня допитано в якості підозрюваного в присутності захисника адвоката ОСОБА_8 . Ознайомившись зі своїми правами, підозрюваний ОСОБА_6 заявив, що показання бажає давати російською мовою, послуг перекладача не потребує (т. 1 а.с. 184-192). 10 листопада 2015 року ОСОБА_6 було повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри та цього ж дня допитано в якості підозрюваного в присутності захисника адвоката ОСОБА_8 . Ознайомившись зі своїми правами, підозрюваний ОСОБА_6 заявив, що показання бажає давати російською мовою, послуг перекладача не потребує (т. 1 а.с. 199-211). Постановою заступника начальника СВ Богуславського ВП Рокитнянського ВП ГУНП в Київській області від 01.12.2015 року залучено перекладача з української мови на грузинську (т. 1 а.с. 233-234). 08 грудня 2015 року ОСОБА_6 було повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри (т.1 а.с. 240-244). Матеріали провадження містять про повідомлення про підозру та повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри ОСОБА_6 , а також обвинувальний акт щодо обвинуваченого ОСОБА_6 за ч. 3 ст. 185 КК України, викладені не тільки державною мовою, але й їх переклад на грузинську мову. Ухвалою Богуславського районного суду Київської області від 23 грудня 2015 року забезпечено участь перекладача з української мови на грузинську у кримінальному провадженні по обвинуваченню ОСОБА_6 за ч. 3 ст. 185 КК України.

З огляду на викладене, апеляційний суд підсумував, що під час досудового слідства та розгляду справи судом першої інстанції було дотримано вимоги ст. 29 КПК України щодо мови, якою здійснюється кримінальне провадження та вимоги ст. 52 КПК України щодо обов`язкової участі захисника. Тому посилання обвинуваченого та його захисника в апеляційних скаргах на те, що стороною обвинувачення були грубо порушені вимоги закону щодо забезпечення підозрюваному/обвинуваченому право на захист та право реалізувати свої процесуальні права мовою, якою він володіє, незабезпечення його перекладачем на досудовому слідстві, у зв`язку з чим йому була незрозуміла підозра, а отже він не набув статусу підозрюваного та обвинуваченого, є безпідставними, оскільки не ґрунтуються на матеріалах провадження.

Також апеляційний суд відхилив посилання сторони захисту на неспівпадання анкетних даних обвинуваченого, зазначених в повідомленні про підозру, повідомленні про зміну раніше повідомленої підозри, ухвалі про обрання запобіжного заходу анкетним даним, зазначеним у вироку, мотивуючи це тим, що під час судового розгляду було з`ясовано, що ОСОБА_11 також має паспорт громадянина Грузії на ім`я ОСОБА_12 , у зв`язку з чим прокурором під час судового розгляду було змінено обвинувачення, в якому зазначено прізвище та ім`я обвинуваченого як ОСОБА_6 .

Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_7 в інтересах засудженого ОСОБА_6 , вказуючи на незаконність судових рішень з підстав істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, порушує питання про їх скасування та призначення нового розгляду у суді першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції належним чином не перевірив дотримання в ході досудового розслідування права ОСОБА_6 на захист, а саме забезпечення останнього перекладачем. Також зазначається, що анкетні дані особи, відносно якої складено повідомлення про підозру, не співпадають з анкетними даними особи, відносно якої постановлено вирок. Вказується, що апеляційним судом безпідставно відмовлено у клопотанні захисту про виклик та допит потерпілого ОСОБА_10 , що судами не з`ясовано суперечності у позиції потерпілого, а також що доказами не доведено, що крадіжку вчинено саме засудженим.

Позиції учасників судового провадження

Захисник ОСОБА_7 підтримав свою касаційну скаргу та просив скасувати судові рішення.

Засуджений ОСОБА_6 та захисник ОСОБА_8 також підтримали касаційну скаргу захисника ОСОБА_7 .

Прокурор заперечувала проти задоволення касаційної скарги захисника і просила залишити судові рішення без зміни.

Інші учасники судового провадження були належним чином повідомлені про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися. Клопотань про особисту участь у касаційному розгляді, заперечень або повідомлень про поважність причин їх неприбуття до Суду від них не надходило.

Мотиви Суду

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Відповідно до ч. 1 ст. 438 КПК підставою для скасування або зміни судових рішень є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.

Згідно з положеннями ст. 412 КПК істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог КПК, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Щодо посилання сторони захисту на порушення права засудженого на захист через те, що у кримінальному провадженні своєчасно не було забезпечено участь перекладача, у зв`язку з чим йому не було повідомлено про підозру грузинською мовою, а отже він не набув статусу підозрюваного, Верховний Суд виходить з наступного.

Судом першої та апеляційної інстанції ретельно перевірялися доводи сторони захисту в цій частині, але вони були відхилені з наведених вище мотивів, з якими погоджується і Верховний Суд.

Зокрема, Верховний Суд бере до уваги, що в день затримання ОСОБА_6 24 вересня 2015 року він уклав договір про надання правової допомоги з адвокатом ОСОБА_8 , який далі здійснював його захист. Крім того, під час затримання та допитів в якості підозрюваного ОСОБА_6 був ознайомлений зі своїми правами, у тому числі правом мати перекладача. Однак до грудня 2015 року він не повідомив про необхідність забезпечити участь перекладача в даному кримінальному провадженні, навпаки, під час допитів за участю захисника він заявляв, що показання буде давати російською мовою, а перекладача не потребує. Разом із тим, одразу після того, як ОСОБА_6 заявив, що він не розуміє українську та російську мови, Постановою заступника начальника СВ Богуславського ВП Рокитнянського ВП ГУНП в Київській області від 01.12.2015 року в даному кримінальному провадженні було залучено перекладача з української мови на грузинську. У подальшому йому було повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри з перекладом на грузинську мову, так само ОСОБА_6 було надано в перекладі на грузинську мову обвинувальний акт, вирок суду, ухвалу апеляційного суду. Перекладач брав участь у кримінальному провадженні як на стадії досудового розслідування, так і під час судового розгляду в судах першої, апеляційної та касаційної інстанції.

У судовому засіданні в суді касаційної інстанції на запитання суду про те, чому захисник не заявляв про необхідність залучення перекладача в період з 24 вересня 2015 року до грудня 2015 року, коли перекладач був залучений, адвокат ОСОБА_8 , який надавав засудженому правову допомогу саме з 24 вересня 2015 року, пояснив, що він виконував указівки підзахисного. На запитання суду про те, якою мовою засуджений спілкується з адвокатами, він відповів, що російською і йому цього достатньо.

Крім того, Верховний Суд бере до уваги і ті обставини, на які послався суд першої інстанції, зокрема, щодо тривалого перебування засудженого на території України, у тому числі в місцях позбавлення волі, що з урахуванням викладеного вище свідчить про те, що засуджений розуміє принаймні російську мову.

Таким чином, оскільки засуджений на перших етапах досудового розслідування не заявив про необхідність залучення перекладача, давав показання російською мовою, був представлений захисником, а перекладач йому був забезпечений одразу після того, як він про це заявив, Верховний Суд вважає, що в даному випадку порушення прав ОСОБА_6 на захист у зв`язку з відсутністю перекладача на перших етапах досудового розслідування не було.

Верховний Суд відхиляє посилання сторони захисту на невідповідності анкетних даних обвинуваченого, які містяться в процесуальних документах, оскільки ці невідповідності пояснюються тим, що засуджений мав два паспорти громадянина Грузії на різні прізвища, що вимагало уточнення його анкетних даних.

Касаційний суд вважає необґрунтованими твердження сторони захисту, що через наявність суперечностей, які містились у позиції потерпілого щодо найменування, кількості і вартості викрадених речей, апеляційний суд повинен був викликати потерпілого для допиту в судове засідання. Ці твердження були належним чином перевірені апеляційним судом, який не знайшов істотних розбіжностей у показаннях потерпілого, які б вимагали його повторного допиту, тому Верховний Суд не знаходить істотних порушень кримінального процесуального закону в цій частині.

Верховний Суд вважає, що вирок Богуславського районного суду Київської області від 24 жовтня 2016 року та ухвала Апеляційного суду Київської області від 28 лютого 2017 року належним чином мотивовані, істотних порушень кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення (ст. 412 КПК), не встановлено.

Враховуючи викладене, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин провадження, керуючись статтями 433, 434, 436-438, 441, 442 КПК, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга захисника є безпідставною, а тому задоволенню не підлягає.

З цих підставСуд постановив:

Касаційну скаргу захисника ОСОБА_7 залишити без задоволення, а вирок Богуславського районного суду Київської області від 24 жовтня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 28 лютого 2017 року відносно ОСОБА_6 без зміни.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3