Рішення

від 16.07.2018 по справі 914/326/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.07.2018р. Справа №914/326/18

місто Львів

Господарський суд Львівської області у складі головуючого судді Горецької З.В. за участю секретаря судового засідання Хороз.І.,

розглянув у судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми "Ряст", мЛьвів

до відповідача-1: Виробничо-торгівельної фірми Опір" Трускавецької міської асоціації інвалідів Львівської обласної асоціації інвалідів Всеукраїнської організації інвалідів "Союз організації інвалідів України", м.Львів

до відповідача-2: Львівської обласної асоціації інвалідів Всеукраїнської організації інвалідів "Союз організації інвалідів України", м.Львів

до відповідача-3: Товариства з обмеженою відповідальністю "Преміум-Буд", м.Львів

про:

- визнання недійсним правочину щодо передачі Виробничо-торгівельною фірмою "Опір" (код ЄДРПОУ 308231947) у власність Львівської обласної асоціації інвалідів ВОІ СОІУ (код ЄДРПОУ 02756009) нерухомого майна, що знаходиться за адресою: м.Львів, вулиця Голубовича, 34, який оформлено шляхом складання ГО "Львівською обласною асоціацією інвалідів ВОІ СОІУ" постанови Президії Ради ГО "Львівської обласної асоціації інвалідів ВОІ СОІУ" від 17.03.2014 року та Акту прийому-передачі від 03.04.2014 року;

- визнання недійсним договору від 22.10.2014 року купівлі-продажу нерухомого майна, що знаходиться за адресою м.Львів, вулиця Голубовича, 34, укладеного між Львівською обласною асоціацією інвалідів ВОІ СОІУ (код ЄДРПОУ 02756009) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Преміум-Буд" (код ЄДРПОУ 39445507);

- застосування наслідків недійсності вищевказаних правочинів, а саме: зобов'язати ТОВ "Преміум-Буд" (код ЄДРПОУ 39445507) передати нерухоме майно, що знаходиться за адресою м.Львів, вулиця Голубовича, 34, Виробничо-торгівельній фірмі "Опір" (код ЄДРПОУ 30823194).

Представники сторін:

від позивача: Багрій О.Л.-представник за довіреністю, Франчук О.С.-директор, Ємков О.В.-представник за довіреністю

від відповідача 1: не з явився

від відповідача 2: Тарасенко Л.Л.-представник за довіреністю, Скочипець А.Б. - представник за довіреністю

від відповідача 3: Чорненький В.І.-представник за довіреністю

Представникам сторін роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст. 38, 42, 43 ГПК України. Заяв про відвід судді не надходило. Проводилася технічна фіксація судового засідання.

ІСТОРІЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Товариством з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми "Ряст" до відповідачів: Виробничо-торгівельної фірми "Опір" Трускавецької міської асоціації інвалідів Львівської обласної асоціації інвалідів Всеукраїнської організації інвалідів "Союз організації інвалідів України", Львівської обласної асоціації інвалідів Всеукраїнської організації інвалідів "Союз організації інвалідів України" та ТОВ "Преміум-Буд" згідно якого просить суд визнати недійсним правочин щодо передачі Виробничо-торгівельною фірмою "Опір" (код ЄДРПОУ 308231947) у власність Львівської обласної асоціації інвалідів ВОІ СОІУ (код ЄДРПОУ 02756009) нерухомого майна, що знаходиться за адресою: м.Львів, вулиця Голубовича, 34, який оформлено шляхом складання ГО "Львівською обласною асоціацією інвалідів ВОІ СОІУ" постанови Президії Ради ГО "Львівської обласної асоціації інвалідів ВОІ СОІУ" від 17.03.2014 року та Акту прийому-передачі від 03.04.2014 року, визнати недійсним договір від 22.10.2014 року купівлі-продажу нерухомого майна, що знаходиться за адресою м.Львів, вулиця Голубовича, 34, укладеного між Львівською обласною асоціацією інвалідів ВОІ СОІУ (код ЄДРПОУ 02756009) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Преміум-Буд" (код ЄДРПОУ 39445507) та застосування наслідків недійсності вищевказаних правочинів, а саме: зобов'язати ТОВ "Преміум-Буд" (код ЄДРПОУ 39445507) передати нерухоме майно, що знаходиться за адресою м.Львів, вулиця Голубовича, 34, Виробничо-торгівельній фірмі "Опір" (код ЄДРПОУ 30823194).

Ухвалою суду від 02.04.2018 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду на 07.05.2018 року. У підготовчому судовому засіданні 07.05.18р. розгляд справи відкладався на 04.06.18р.

Ухвалою суду від 04.06.2018р. продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів та відкладено підготовче судове засідання на 25.06.2018р.

Ухвалою суду від 25.06.2018р. задоволено клопотання ТОВ "Ряст" про витребування доказів, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 02.07.2018р.

Позивач явку уповноваженого представника в судове засідання забезпечив, позовні вимоги підтримав, просить суд задоволити позовні вимоги.

Відповідач-1 (Виробничо-торгівельна фірма "Опір") явку уповноваженого представника в судові засідання не забезпечив, вимоги ухвал суду від 02.04.2018р., від 07.05.2018р., від 04.06.2018р. та від 25.06.2018р. не виконав, причин неявки та невиконання вимог ухвал суду не повідомив.

Відповідач-2 (Львівська обласна асоціація інвалідів Всеукраїнської організації інвалідів "Союз організації інвалідів України") явку уповноваженого представника в судове засідання забезпечив, проти позовних вимог заперечив.

Відповідач-3 (ТОВ "Преміум-Буд") явку уповноваженого представника в судове засідання забезпечив, проти позову заперечив .

Також, в судовому засіданні, позивач звернувся до суду з клопотанням про надіслання повідомлення в прокуратуру, мотивуючи тим, що в діях відповідачів містяться ознаки злочину, передбаченого ст.190 КК України.

Згідно ч.11 ст.246 ГПК України, окрема ухвала стосовно порушення законодавства, яке містить ознаки кримінального правопорушення, надсилається прокурору або органу досудового розслідування, який повинен надати суду відповідь про вжиті ними заходи у визначений в окремій ухвалі строк. За відповідним клопотанням прокурора або органу досудового розслідування вказаний строк може бути продовжено.

Враховуючи вищенаведене, суд відмовляє в задоволенні клопотання, адже позивачем не надано належних та допустимих доказів наявності складу кримінального правовпорушення в діях відповідача.

АРГУМЕНТИ СТОРІН.

Аргументи позивача.

Позовні вимоги обґрунтовуються наступним.

ТзОВ Виробничо-комерційна фірма Ряст (ТзОВ ВКФ Ряст , Позивач ) є кредитором Виробничо-торгівельної фірми Опір Трускавецької міської асоціації інвалідів Львівської обласної асоціації інвалідів Всеукраїнської Організації інвалідів Союз організації інвалідів України (далі - Боржник).

Позивач заявляє, що загальна сума заборгованості Боржника перед Позивачем складає 2 618 339, 26 грн. , що підтверджується рішенням Господарського суду Львівської області від 07.10.15р. у справі №5015/7256/11, на суму 1 367 335.38 грн., а також рішенням Господарського суду Львівської області, від 10.07.17р. у справі 914/2488/14 на суму 1 251 003,88 грн. Рішення набрали законної сили. Дані справи слухались у період 2011 - 2017 р.

На думку позивача, за час розгляду вищезазначених судових справ, Боржник та Відповідач-2, вчинили дії з виведення усіх активів (майна) Боржника, зокрема, нежитлових приміщень по вул. Голубовича, 34, у м.Львів, які належали Боржнику на праві приватної власності та були внеском до його статутного капіталу. Вартість цього майна згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 23.02.2017р складає 234 790 грн.

15.06.2010 року між Позивачем (ТзОВ ВКФ Ряст ) та Боржником (ВТФ Опір ) був укладений Договір про врегулювання відносин щодо взаємних розрахунків, яким була визначена заборгованість Боржника перед Позивачем на загальну суму 949 435,00 грн. Також вказаним договором встановлено зобов'язання зі сплати боргу у визначений строк. Зазначені зобов'язання Боржником не виконано, за захистом своїх прав Позивач звернувся до суду.

Позивач стверджує, що подав на виконання судові накази по стягненню заборгованості щодо вказаних вищен рішень, проте, державний виконавець повернув накази без виконання, оскільки у боржника відсутнє майно, тобто виконання рішення суду є неможливим через відсутність у Боржника будь-якого майна, та коштів на арештованих рахунках. На думку позивача, це безпосередньо пов'язано з укладенням спірних правочинів, якими безоплатно виведено з власності Боржника (ВТФ Опір ) усе майно підприємства на користь Відповідача (Львівської обласної асоціації інвалідів ВОІ СОІУ) з наступним продажем нього майна Відповідачу-3 (ТОВ Преміум-буд )

3 огляду на вищенаведене позивач вважає, що укладенням спірних правочинів відповідачами порушено права та законні інтереси Позивача, які підлягають захисту в порядку ст. 215, ст. 216 ПК України. Також зазначається, що Позивач є заінтересованою особою, власний інтерес якого полягає у тому, що предмет правочину (нежитлові приміщення за адресою м. Львів; вул. Голубовича 34) перебували у власності Боржника (ВТФ Опір )

Крім того, позивач наголошує, що обставинами, які свідчать про обізнаність Боржника (ВТФ Опір ) та Відповідача -2 (Львівської обласної асоціації інвалідів ВОІ СОТУ), про наявність боргу, а також дії які свідчать про намір ухилитись від його сплати є Рішення Господарського суду Львівської області від 29.01.2013р. (Суддя Фартушок Т.Б.) яке набрало законної сили, у згаданій справі Львівській обласній асоціації інвалідів ВОІ СОІУ було відмовлено і зазначено наступне:

Суд також зазначає, що в силу ч.1 ст.55, п.1 ст.61 ГК України, ВТФ Опір несе відповідальність в межах свого майна. Відтак, оскільки наслідком задоволення позову є повернення майна Підприємства, що утворює його статутний фонд Позивачу, то, за відсутності змін до статутного фонду ВТФ Опір , наведене буде суперечити закону та унеможливить забезпечення можливості у ВТФ Опір нести відповідальність перед іншими суб'єктами господарювання. Підтвердженням можливих наявних зобов'язань у ВТФ Опір перед іншими суб'єктами господарювання є справа №5015/7256/11 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми "Ряст" до Виробпичо- торгівельної фірми "Опір" про стягнення 1250085,65грн., рішення про задоволення позовних вимог в якій на час винесення даного судового рішення переглядається у Львівському апеляційному господарському суді...

Із зазначеного рішення вбачається, на думку позивача, Боржник (ВТФ Опір ) та його засновник Відповідач-2 (Львівська обласна асоціація інвалідів ВОІ СОТУ) знали про майнові вимоги Позивача, на момент вчинення спірних правочинів.

Також позивач звертає увагу, що в межах справи про стягнення боргу (справа №5015/7256/11) останній клопотав про забезпечення позову, обгрунтовуючи це тим, що у разі відчуження спірного майна фактичне виконання рішення суду буде неможливим.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 07.08.2014р. (справа №5015/7256/11) таке клопотання було задоволено, шляхом заборони Боржнику ВТФ Опір вчиняти дії, пов'язані з відчуженням належних їй на праві власності нежитлових приміщень по Голубовича 34 до вирішення справи по суті.

ВТФ Опір оскаржив вказану ухвалу, наголошуючи на тому, що підприємство не має наміру на відчуження майна. При цьому, позивач зазначає, як стало відомо згодом, на момент оскарження ухвали про забезпечення позову від 07.08.2014р намір відчуження майна вже існував, а саме між ВТФ Опір та Львівською обласною асоціацією: інвалідів ВОІ СОІУ було підписано акт від 03.04.14р. прийому-передачі нерухомого майна, розташованого за адресою м. Львів, вул. Голубовича, 34, виданого на підставі постанови-Президії Ради Львівської обласної асоціації інвалідів ВОІ СОІУ від 17.03.14р.; якою вже було вирішено вилучити спірне майно з власності Боржника (ВТФ Опір ) та передати його Відповідачу-2.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 18.09.2014р. ухвалу суду першої інстанції про забезпечення позову скасовано, у забезпеченні позову відмовлено.

Право власності на нерухоме майно, розташованого за адресою м. Львів, вул. Голубовича, 34 за Відповідачем-2 (ЛОАІ ВОІ СОІУ) було зареєстровано 10.10.2014р. 22.10.2014р., спірне майно було відчужено за договором купівлі-продажу на користь Відповідача-3 (ТОВ Преміум-Буд ).

Наведені обставини, на думку позивача, беззаперечно свідчать про те, шо Боржник (ВТФ Опір ) та Відповідач-2 (Львівська обласна організація інвалідів ВОІ СОІУ ), свідомо приховували від Позивача та суду свої наміри на виведення усього майна з власності Боржника (ВТФ Опір ) з метою уникнення сплати боргу перед Позивачем.

Позивач вважає, що Боржник (ВТФ Опір ) та Відповідач-2 (Львівська обласна асоціація інвалідів ВОІ СОІУ, укладаючи спірний правочин щодо передання майна з власності ВТФ Опір безоплатно у власність Львівській: обласній асоціації інвалідів ВОІ СОІУ здійснили зловживання своїми правами з наміром завдати шкоди позивачу, та допустили порушення прав позивача, в частині права на належне виконання Боржником ВТФ Опір своїх обов'язків (ст. 526 ЦК України),

Щодо інших порушень, які мали місце під час вчинення правочину щодо передання спірного майна з власності Боржника у власність Відповідача-2, то за твердженням позивача, ними є відсутність в чинному законодавстві на даний час такої організаційної форми юридичної особи як Виробничо-торгівельна фірма.

За своєю організаційною формою Боржник (ВТФ Опір ) фактично є юридичною особою - господарським товариством (товариством з обмеженою відповідальністю) - засновником якого, на момент вчинення спірного правочину, було інша юридична особа Львівська обласна асоціація інвалідів ВОІ СОІУ (Відповідач-2).

Спірний правочин, в частині повернення майна засновнику, раніше переданого в якості внеску до статутного фонду, за своїм змістом є зменшенням розміру статутного капіталу.

Стаття 16 Закону України Про господарські товариства визначає, що товариство має право змінювати (збільшувати або зменшувати) розмір статутного (складеного) капіталу.

Зменшення статутного (складеного) капіталу при наявності заперечень кредиторів товариства не допускається.

Рішення про зміну розміру статутного (складеного) капіталу товариства набирає чинності з дня внесення таких змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Відповідно ж до п. 4 ст. 52 Закону України Про господарські товариства , в якому вказано, що рішення про зменшення статутного капіталу товариства надсилається поштовим відправленням всім кредиторам товариства не пізніше триденного строку з дня його прийняття.

Боржник та його засновник Відповідач-2 зазначених норм, на думку позивача, не дотримали. Позивач, як кредитор, згоду на зменшення статутного капіталу Боржника не надавав.

Вищенаведене свідчить про те, що оржником (ВТФ Опір ) та Відповідачем-2 (Львівська обласна асоціація інвалідів ВОІ СОІУ) під час вчинення спірного правочину про передачу у власність майна останньому, порушили приписи ст. 16, ст. 52 Закону України Про господарські товариства .

Крім того, позивачу відомо, що на момент укладання спірного правочину (постанови Президії Ради Львівської обласної асоціації інвалідів ВОІ СОІУ та складення Акту прийому-передачі майна) були чинними арешти на все майно Боржника в порядку ст.57 Закону України Про виконавче провадження , про що було відомо сторонам спірного правочину.

Тому позивач вважає, що Боржник та Відповідач -2 під час вчинення спірного правочину про передачу власність майна останньому, порушили приписи ст. 57 Закону України Про виконавче провадження у редакції від 02.03.2014 року.

Також позивач стверджує, що майно за спірним правочином, вибуло з власності Боржника поза його волею, доказом цієї обставини є пояснення №2 ВТФ Опір (Боржник) у справі про перегляд рішення за нововоявленими обставинами Ухвали про забезпечення позову у межах справи № 5015/7256/11 та ухвали Львівського Апеляційного господарського суду від 31.03.15 року у цій справі, де зазначено, що відповідач (Боржник у цій справі) не приймав жодних рішень щодо відчуження майна, а лише передав засновнику майно за його рішенням від 17.03.2014року та мав лише кореспондуючий обов 'язок передати ие майно.

Щодо обгрунтування недійсності договору купівлі-продажу спірного майна від 22.10.2014р., укладеного між Відповідачем-2 (Львівською обласною асоціацією інвалідів ВОІ СОІУ) та Відповідачем-3 (ТзОВ Преміум-Буд ), то за загальним правилом, як зазначено у п. 2.6. Постанови пленуму ВГС України Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними від 29.05.2013р. № 18, нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, вважається таким з моменту його вчинення (частина перша статті 236 ЦК України). За змістом частини третьої статті 207 ГК України господарське зобов'язання, визнане судом недійсним, також вважається недійсним з моменту його виникнення.

Отже, на переконання позивача, у разі визнання недійсним спірного правочину щодо передання майна у власність Відповідачу-2 (Львівській обласній асоціації інвалідів ВОІ СОІУ) остання, в силу вищенаведених приписів, ніколи не набувала право власності на спірне майно .

У зв'язку із вищенаведеним позивач вважає, що договір від 22.10.2014 року купівлі- продажу нерухомого майна, що знаходиться за адресою м. Львів, вул. Голубовича, 34 укладений, між Відповідачем-2 (Львівською обласною асоціацією інвалідів ВОІ СОІУ) та Відповідачем-3, (ТзОВ Преміум-Буд ) підлягає визнанню недійсним.

Отже, позивач звернувся з позовом про визнання правочинів недійсними.

Аргументи відповідача - 1 .

Відповідач-1 відзиву на позовну заяву не подав, позовні вимоги належним чином не заперечував.

Аргументи відповідача-2.

Відповідач -2 подав відзив на позовну заяву, згідно якого позовні вимоги заперечує повністю. Відповідач у своєму відзиві проти задоволення позовних вимог заперечив з тих підстав, що жодне право позивача діями відповідачів не порушено.

Позивач не має права на позов (не має права на задоволення позову), окільки він не є, і ніколи не був учасником правовідносин, які виникли між відповідачами по справі.

Своїми діями відповідачі жодним чином не порушили права та інтереси позивача, оскільки позивач та відповідачі не перебували в жодних матеріальних правовідносинах з приводу предмету спору (нерухоме майно, яке є предметом правочинів, що оспорюються позивачем).

На момент передання спірного майна засновнику, який вийшов зі складу учасників юридичної особи, це майно не перебувало під арештом, були відсутні будь-які обтяження цього майна, воно не було предметом жодного судового спору, в тому числі і з позивачем.

Більше того, право вимоги позивача до відповідача - Виробничо- торгівельна фірма Опір Трускавецької міської асоціації інвалідів Львівської обласної асоціації інвалідів Всеукраїнської Організації інвалідів Союз організацій інвалідів України щодо стягнення певної грошової суми виникло лише з 15.02.2017 р., за рішенням по справі № 5015/7256/11, натомість оспорювані позивачем правочини вчинялися у 2014 р. (2,5 - 3 роки набуття позивачем права вимоги).

Також позивач не є стороною оспорюваного договору купівлі - продажу та не перебуває з сторонами цього договору в жодних матеріальних правовідносинах. Відтак позивач позбавлений жодної заінтересованості в задоволенні цих позовних вимог, бо оспорюваний договір не може порушити права позивача.

Тому жодні правові норми сторонами цих правочинів не порушені, правочини відповідають вимогам закону, а саме вимогам щодо недійсності правочину

Щодо зловживання ВТФ Опір та ЛОАІ своїми правами позивач у своїй заяві зазначає, що ВТФ Опір та ЛОАІ, здійснюючи відчуження нерухомого майна, зловживали своїми правами з метою завдання шкоди позивачу. Проте, на думку відповідача, ВТФ Опір та ЛОАІ під час відчуження нежитлових приміщень за адресою м. Львів, вул. Голубовича, 34, користувалися комплексом прав, наданим їм цивільним законодавством і тим самим не вчиняли жодних дій, якими б порушували права чи інтереси позивача. Жодних доказів зловживання правом зі сторони відповідачів позивач не наводить і не подає.

Щодо організаційно-правової форми ВТФ Опір , то Позивач у своїй заяві зазначає, що ВТФ Опір фактично є юридичною особою - господарським товариством, (товариством з обмеженою відповідальністю і наводить положення Закону України Про господарські товариства , які ВТФ Опір за твердженням позивача порушила. Проте, ВТФ Опір є юридичною особою, що діє згідно ч. 1 ст. 112 Господарського кодексу (далі - ГК) України

Щодо вибуття майна з власності поза волею ВТФ Опір , то слід зазначити, що відповідачі діяли в рамках закону, здійснюючи належні їм права.

Щодо визнання недійсності договору купівлі-продажу спірного майна між ЛОАІ та ТзОВ Преміум-Буд від 22.10.2014 р., то виходячи з вищенаведених спростувань позицій позивача стосовно законності та правомірності вчинення правочину, за яким нежитлові приміщення за адресою м. Львів, вул. Голубовича, 34, були передані ЛОАІ від ВТФ Опір , визнання договору купівлі-продажу цих нежитлових приміщень між ЛОАІ та ТзОВ Преміум-Буд не буде можливим у випадку незадоволення інших позовних вимог позивача, а також у зв'язку з тим, що вказаний договір укладено у відповідності до вимог чинного законодавства про дійсність правочинів.

Щодо позовної давності позивач у будь-якому разі пропустив позовну давність, оскільки спірні правочини було вчинено у жовтні 2014 р., а звернення до суду у нашій справі позивачем подано у другій половині лютого 2018 р. Відтак позивачем пропущено трирічний строк позовної давності для звернення до суду, який передбачено ст. 257 ЦК України.

Аргументи відповідача-3.

Відповідач - 3 подав відзив на позовну заяву, згідно якого позовні вимоги заперечує повністю. Відповідач- 3 у своєму відзиві проти задоволення позовних вимог заперечив з таких підстав.

У позовній заяві зазначено, та підтверджується окремими документами, які додані до неї, відчуження майна з власності ВИРОБНИЧО-ТОРГІВЕЛЬНОЇ ФІРМИ "ОПІР" ТРУСКАВЕЦЬКОЇ МІСЬКОЇ АСОЦІАЦІЇ ІНВАЛІДІВ ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСНОЇ АСОЦІАЦІЇ ІНВАЛІДІВ ВСЕУКРАЇНСЬКОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ ІНВАЛІДІВ СОЮЗ ОРГАНІЗАЦІЙ ІНВАЛІДІВ УКРАЇНИ (Відповідач 1) на користь ГРОМАДСЬКОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ ЛЬВІВСЬКА ОБЛАСНА АСОЦІАЦІЯ ВСЕУКРАЇНСЬКОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ СОЮЗ ОСІБ З ІНВАЛІДНІСТЮ УКРАЇНИ (Відповідач 2) відбулось на підставі окремого рішення - Постанови Президії ради Відповідача 2 від 17.03.2014 року. Згодом, останнім отримано Свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 10.10.2014 року. Разом з тим, як зазначено у Позовній заяві і підтверджується долученими до неї додатками - рішеннями Господарського суду Львівської області від 07.10.2015 у справі 5015/7256/11 та від 10.07.2017 у справі 4/2488/14, операції з майном були вчинені задовго до винесення вказаних судових рішень та набрання ними законної сили. Станом на момент винесення вказаних судових рішень, Відповідач 1 не був зв'язаний жодним рішенням суду, яке набрало законної сили. Таким чином, посилання Позивача на конституційні положенням щодо обов'язковості судового рішення є необгрунтованими з огляду на те, що станом на момент вчинення оспорюваних правочинів жодних судових рішень не існувало.

Більше того, Відповідач 1 не мав та не міг мати умислу на ухилення від виконання імовірного судового рішення, оскільки ним не вживалось жодних ініцюючих дій щодо передачі майна.

Позивач, при формулюванні підстав позову посилається на те, що правочин вчинений Відповідачами 1 та 2, порушував його право на обов'язковість судового рішення. При цьому слід наголосити на тому, що судових рішень, які б набрали законної сили станом на момент вчинення операцій з майном просто не існувало. Таким чином, у діях Відповідачів 1 та 2 не було жодної протиправної поведінки, а міркування про те, що майно було відчужено для невиконання нового рішення, якого на той момент не існувало, є не більше ніж домислами позивача та не підтверджується відомостями, наведеними у позовній заяві та додатками до неї, не підтверджуються жодними іншими фактичними доказами.

Позивач довільно та на власний розсуд трактує організаційно-правову форму Відповідача 1. З невідомих міркувань Позивач вирішив, що організаційно- правовою формою юридичної особи - Відповідача 1 є товариство з обмеженою відповідальністю та, відповідно, застосовує законодавство, яке стосується товариства з обмеженою відповідальністю (очевидно проводячи аналогію закону, що не є безспірним). Разом з цим, відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, організаційно-правовою формою Відповідача 1 є підприємство об'єднання громадян (релігійної організації, профспілки). Така організаційно-правова форма передбачена статтею 112 Господарського кодексу України. Підприємство об'єднання громадян, релігійної організації діє на основі статуту і є юридичною особою, здійснюючи свою діяльність на праві оперативного управління або господарського відання відповідно до вимог цього Кодексу. У випадку, якщо Відповідач 1 використовував майно на праві господарського відання чи оперативного управління, Відповідач 2 мав право витребувати таке майно у Відповідача 1, а останній мав обов'язок передати таке майно Відповідачу 2.

Крім цього, Позивач у Позовній заяві звертає увагу на те, що оспорюваний правочин, за своїм змістом, є зменшенням статутного капіталу. На думку Відповідача З, який не утаємничений в усі деталі корпоративних справ в юридичних особах, які є Відповідачами 1 та 2, і дає правову оцінку лише Позовній заяві та доданим до неї документам - такі висновки є хибними. Ознайомлюючись із Постановою Президії Ради громадської організації Львівська обласна асоціація інвалідів Всеукраїнської організації інвалідів Союз організацій інвалідів України №27/130-2 від 17.03.2014 та аналізуючи її положення у взаємозв'язку із ст. 144, 147 ЦК України та положеннями Закону України Про господарські товариства , можна зробити абсолютно протилежні висновки. Так в пунктах 1-3 порядку денного згаданої постанови йдеться про вихід Відповідача 2 із складу учасників Відповідача 1, укладення договору про передачу прав і частку в статутному капіталі Відповідача 1 та повернення переданого майна. На жодному із трьох сторінок відповідного документу не йдеться про те, що в даній ситуації має місце зменшення статутного капіталу. Більше того, відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, учасником Відповідача 1 є Трускавецька міська асоціація інвалідів Львівської обласної асоціації інвалідів Всеукраїнської організації інвалідів Союз організацій інвалідів України . Таким чином, в даній ситуації Відповідачем 2, очевидно, було відчужено частку вказаній юридичній особі, яка і несе обов'язок формування статутного капіталу, якщо такий не було сформовано та має повноваження щодо його збільшення чи зменшення.

Також, слід звернути особливу увагу на розмір статутного капіталу Відповідача 1. Так, відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань розмір статутного капіталу складає одну тисячу гривень. В той же час, загальна вартість нерухомого майна, Відповідно до Довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, яку було долучено Позивачем до Позовної заяви складала 234 790, 00 грн. Така сума є суттєво більшою за задекларований розмір статутного капіталу, що, у свою чергу, дозволяє зробити висновок про те, що відповідне майно не входило до статутного капіталу Відповідача 1.

ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.

ТзОВ Виробничо-комерційна фірма Ряст (ТзОВ ВКФ Ряст , Позивач ) є кредитором Виробничо-торгівельної фірми Опір Трускавецької міської асоціації інвалідів Львівської обласної асоціації інвалідів Всеукраїнської Організації інвалідів Союз організації інвалідів України (далі - Боржник), оскільки загальна сума заборгованості Боржника перед Позивачем складає 2 618 339, 26 грн., що підтверджується рішенням Господарського суду Львівської області від 07.10.2015р. у справі №5015/7256/11 на суму 1 367 335,38 грн., а також рішенням Господарського суду Львівської області від 10.07.2017р. у справі 914/2488/14 на суму 1 251 003,88 грн. Рішення набрали законної сили.

15.06.2010 року між Позивачем (ТзОВ ВКФ Ряст ) та Боржником (ВТФ Опір ) був укладений Договір про врегулювання відносин щодо взаємних розрахунків, яким була визначена заборгованість боржника перед позивачем на загальну суму 949 435,00 грн. Також вказаним договором встановлено зобов'язання зі сплати боргу у визначений строк.

Як зазначалося вище, 07.10.2015р. рішенням Господарського суду Львівської області у справі №5015/7256/11 позов задоволено, стягнуто з ВТФ Опір на користь ТзОВ ВКФ Ряст заборгованість у розмірі 1 367 335,38 грн. Рішення набрало законної сили.

Вказане рішення було подане для примусового виконання до Франківського ВДВС м. Львів ГТУЮ у Львівській обл. під номером ВП №53823588.

Згідно постанови про повернення виконавчого документа в рамках виконавчого провадження ВП №53823588 державним виконавцем встановлено, що в боржника відсутнє будь-яке рухоме та нерухоме майно, на арештованих рахунках відсутні кошти.

Тобто, з зазначеного вбачається, що виконання рішення суду є неможливим через відсутність у Боржника будь-якого майна, та коштів на арештованих рахунках. У даному випадку це безпосередньо пов'язано з укладенням спірних правочинів, якими безоплатно виведено з власності Боржника (ВТФ Опір ) усе майно підприємства на користь Відповідача (Львівської обласної асоціації інвалідів ВОІ СОІУ) з наступним продажем нього майна Відповідачу-3 (ТОВ Преміум-буд )

3 огляду на вищенаведене позивач вважає, що укладенням спірних правочинів відповідачами порушено права та законні інтереси Позивача, які підлягають захисту в порядку ст. 215, ст. 216 ПК України. Також зазначається, що Позивач є заінтересованою особою, власний інтерес якого полягає у тому, що предмет правочину (нежитлові приміщення за адресою м. Львів; вул. Голубовича 34) перебували у власності Боржника (ВТФ Опір )

Між ВТФ Опір та Львівською обласною асоціацією інвалідів ВОІ СОІУ було підписано акт від 03.04.14р. прийому-передачі нерухомого майна, розташованого за адресою м. Львів, вул. Голубовича, 34, виданого на підставі постанови-Президії Ради Львівської обласної асоціації інвалідів ВОІ СОІУ від 17.03.14р.; якою вже було вирішено вилучити спірне майно з власності Боржника (ВТФ Опір ) та передати його Відповідачу-2.

Право власності на нерухоме майно, розташованого за адресою м. Львів, вул. Голубовича, 34 за Відповідачем-2 (ЛОАІ ВОІ СОІУ) було зареєстровано 10.10.2014р.

22.10.2014р., спірне майно було відчужено за договором купівлі-продажу на користь Відповідача-3 (ТОВ Преміум-Буд ).

На думку позивача, наведені обставини та хронологія їх розвитку беззаперечно свідчать про те, шо Боржник (ВТФ Опір ) та Відповідач-2 (Львівська обласна організація інвалідів ВОІ СОІУ ), свідомо приховували від Позивача та суду свої наміри на виведення усього майна з власності Боржника (ВТФ Опір ) з метою уникнення сплати боргу перед Позивачем. У зв'язку з тим позивач вважає, що договір від 22.10.2014 року купівлі - продажу нерухомого майна, що знаходиться за адресою м. Львів, вул. Голубовича, 34 укладений, між Відповідачем-2 (Львівською обласною асоціацією інвалідів ВОІ СОІУ) та Відповідачем-3 (ТзОВ Преміум-Буд ) підлягає визнанню недійсним.

ОЦІНКА СУДУ.

Щодо недійсності правочинів, то у своїй заяві позивач вимагає визнати недійсними правочини, якими було відчужено майно - нежитлові приміщення за адресою м. Львів, вул. Якубовича, 34, які належали на праві приватної власності ВТФ Опір , на користь спершу ЛОАІ, а пізніше - ТзОВ Преміум-Буд .

Судом встановлено, що такі правочини дійсно мали місце. Зокрема, 03.04.2014 р. право власності на дані нежитлові приміщення ВТФ Опір передало ЛОАІ на підставі постанови Президії Ради ЛОАІ ВОІ СОІУ від 17.03.2014 р., Свідоцтво про право власності на це майно було видане ЛОАІ 10.10.2014 р.

Відповідно до п. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст.204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Пункт 4 даної статті передбачає, що дво - чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Стаття 215 зазначає, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, а саме:

1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Положеннями ст.627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з врахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Пунктом 3 ст.6 ЦК України передбачено, що сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Крім того, суд звертає увагу на те, що під час визнання угоди недійсною, з підстав невідповідності її нормам діючого законодавства, слід насамперед встановити обставини за якими нормами діючого законодавства така угода підлягає визнанню недійсною.

Відповідно до роз"яснень, викладених у пунктах 2.1, 2.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України" №11 від 29.05.2013 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними", вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. За загальним правилом не є підставою для визнання недійсним відсутність у договорі істотних умов.

Проаналізувавши встановлені сторонами умови договорів, суд дійшов висновку, що їх зміст не суперечить Цивільному Кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, а відтак, в момент вчинення правочину сторонами дотримано вимоги ч.1 ст.203 ЦК України. Належні та допустимі докази на спростування зазначеної обставини у матеріалах справи відсутні.

Твердження позивача про невідповідність оспорюваних договорів вимогам закону спростовується дійсними обставинами. Спеціальних підстав для визнання договорів недійсними в процесі розгляду справи судом не встановлено. Факт порушення прав та законних інтересів позивача оспорюваними договорами позивачем не доведено належними та допустимими доказами.

Як вбачається з матеріалів справи та пояснень відповідачів, що спростовують позовні вимоги, сторонами правочинів досягнуто усіх істотний умов договору.

Суд приходить до висновку, що правочини про відчуження майна, які оспорює позивач, жодним не суперечать Конституції України, ЦК України, іншим законодавчим чи підзаконним нормативно-правовим актам, що може бути встановлено судом шляхом їх аналізу, а є укладеними у чіткій відповідності з чинним законодавством. Доказів протилежного позивач не зазначає. Позивач, зокрема, не вказує, якій саме нормі закону суперечать оспорювані ним правочини.

Отже, щодо позовних вимог про визнання недійсності договору купівлі-продажу спірного майна між ЛОАІ та ТзОВ Преміум-Буд від 22.10.2014 р., то виходячи з вищенаведених спростувань позицій позивача стосовно законності та правомірності вчинення правочину, за яким нежитлові приміщення за адресою м. Львів, вул. Голубовича, 34, були передані ЛОАІ від ВТФ Опір , визнання договору купівлі-продажу цих нежитлових приміщень між ЛОАІ та ТзОВ Преміум-Буд не буде можливим у випадку незадоволення інших позовних вимог позивача, а також у зв'язку з тим, що вказаний договір укладено у відповідності до вимог чинного законодавства про дійсність правочинів.

Щодо наявності порушених прав та інтересів позивача то у своїй заяві позивач вказує, що 07.10.2015 р. рішенням Господарського суду Львівської області у справі № 5015/7256/11 задоволено позов, яким суд вирішив стягнути з ВТФ Опір на користь ТзОВ ВКФ Ряст заборгованість у розмірі 1 367 335,38 грн. за договором, укладеним між ТзОВ ВКФ Ряст та ВТФ Опір , укладеним 15.06.2010 р.

Позивач зазначає, що дане рішення суду набрало законної сили. Суд звертає увагу позивача, що це рішення переглядалося судом апеляційної інстанції - Львівським апеляційним господарським судом, то законної сили воно набрало 15.02.2017 р., що підтверджується даними з Єдиного реєстру судових рішень.

Факт набрання законної сили рішенням суду у справі № 5015/7256/11/ позивач у своїй заяві пов'язує з відчуженням ВТФ Опір нежитлових міщень за адресою м. Львів, вул. Голубовича, 34.

Однак, дослідивши хронологію подій, суд зауважив, що ВТФ Опір судовим рішенням був зобов'язаний виплатити борг ТзОВ ВКФ Ряст після майже 2,5 років після відчуження вказаної нерухомості, яке відбувалося ще у квітні-жовтні 2014-го року. Тому твердження позивача, таке відчуження було здійснене з метою уникнення задоволення ВТФ Опір своїх боргових зобов'язань перед ВКФ Ряст не заслогувує на увагу, не обґрунтована належними та допустими доказами.

Відтак, суд дійшовши до питання щодо порушених прав та інтересів позивача зазначає, що позивач не мав права вимоги до відповідача ВТФ ОПІР станом на момент відчуження майна, позивач набув право вимоги як кредитор відповідача лише у лютому 2017 р. і право вимоги стало стягнення певної грошової суми по грошовому зобов'язанню, а не по зобов'язанню щодо нерухомого майна.

Щодо зловживання ВТФ Опір та ЛОАІ своїми правами позивач у своїй заяві зазначає, що ВТФ Опір та ЛОАІ, здійснюючи відчуження нерухомого майна, зловживали своїми правами з метою завдання шкоди позивачу.

Згідно ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Також, виходячи з положень ч. ч. 1, 2 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Вищенаведені положення закону свідчать про те, що ВТФ Опір та ЛОАІ під час відчуження нежитлових приміщень за адресою м. Львів, вул. Голубовича, 34, користувалися комплексом прав, наданим їм цивільним законодавством і тим самим не вчиняли жодних дій, якими б порушували права чи інтереси позивача.

Жодних доказів зловживання правом зі сторони відповідачів позивач не навів і суду не представив.

Щодо організаційно-правової форми ВТФ Опір , то позивач у своїй заяві зазначає, що ВТФ Опір фактично є юридичною особою - господарським товариством, (товариством з обмеженою відповідальністю і наводить положення Закону України Про господарські товариства , які ВТФ Опір за твердженням позивача порушила.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про господарські товариства (чинний на момент виникнення спірних правовідноси) господарським товариством є юридична особа, статутний (складений) капітал якої поділений на частки між учасниками. Господарськими товариствами цим Законом визнаються підприємства, установи, організації, створені на засадах угоди між юридичними особами і громадянами шляхом З'єднання їх майна та підприємницької діяльності з метою одержання прибутку. До господарських товариств належать: акціонерні товариства, товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю, повні товариства, командитні товариства.

Однак, ВТФ Опір є не господарським товариством, а підприємством

об'єднання громадян, що підтверджується даними з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Згідно ч. 1 ст. 112 Господарського кодексу (далі - ГК) України, підприємством об'єднання громадян, релігійної організації є унітарне

підприємство, засноване на власності об'єднання громадян (громадської організації, політичної партії) або власності релігійної організації для здійснення господарської діяльності з метою виконання їх статутних завдань.

Тому доводи позивача і у цій частині є безпідставними та необґрунтованими.

Щодо вибуття майна з власності поза волею ВТФ Опір , то дане положення не відповідає дійсності: засновник ЛОАІ має право на вихід зі складу часників та має право на повернення майна, яке було передано в статутний фонд адже відповідно до ст. 12 ЦК України особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд. Особа може за відплатним або безвідплатним договором передати своє майнове право іншій особі, крім випадків, встановлених законом.

Тому відповідачі діяли в межах закону, здійснюючи належні їм права. Особу не можна притягувати до відповідальності за здійснення права, яке надано їй законом.

Крім того, суд звертає увагу, що згідно ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання

Зважаючи на вищевикладене, суд вважає, що позов є безпідставним.

Відповідно до ч. 2 ст. 45 ГПК України позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.

Своїми діями відповідачі жодним чином не порушили права та інтереси позивача, оскільки позивач та відповідачі не перебували в будь-яких матеріальних правовідносинах з приводу предмету спору (нерухоме майно, яке є предметом правочинів, що оспорюються позивачем).

На момент передання спірного майна засновнику, який вийшов зі складу учасників юридичної особи, це майно не перебувало під арештом, були відсутні будь-які обтяження цього майно, воно не було предметом жодного судового спору, в тому числі і з позивачем.

Відповідач ЛОАІ, як засновник, мав передбачене законом право вийти зі складу учасників юридичної особи з поверненням майна, яке було ним передано в статутний капітал. Ці дії щодо повернення засновнику майна були вчинені за згодою власника майна ВТФ Опір . Вказана процедура унормована п. 54 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 р. № 868 в редакції, чинній на момент відчуження та перереєстрації права власності на спірне майно (від 19.08.2014 р.)

Більше того, право вимоги позивача до відповідача - Виробничо- торгівельна фірма Опір Трускавецької міської асоціації інвалідів Львівської обласної асоціації інвалідів Всеукраїнської Організації інвалідів Союз організацій інвалідів України щодо стягнення певної грошової суми виникло лише з 15.02.2017 р., це дата ухвалення рішення Львівським апеляційним одарським судом по справі № 5015/7256/11, відтак саме з цієї дати рішення Господарського суду Львівської області від 07.10.2015 р. набуло законної сили, нерухомість, правочини щодо якої оспорює позивач, не була предметом цього правового спору по справі № 5015/7256/11. Позивач у лютому 2017 р. набув право вимоги до відповідача ВТФ Опір щодо стягнення певної грошової суми, натомість оспорювані позивачем правочини вчинялися у 2014 р. (2,5 - 3 роки набуття позивачем права вимоги).

Також суд встановив, що позивач не є стороною оспорюваного договору купівлі - продажу.

Щодо позовної давності, відповідач - 3 подав заяву про застосування строків позовної давності від 03.05.2018 року, в якій зазначає, що позивач у будь-якому разі пропустив позовну давність, оскільки спірні правочини було вчинено у жовтні 2014 р., а звернення до суду у даній справі позивачем подано у другій половині лютого 2018 р. Відтак позивачем пропущено трирічний строк позовної давності для звернення до суду, який передбачено ст. 257 ЦК України.

Щодо застосування строку позовної давності до заявлених вимог суд зазначає, що відповідно до п.2.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 року № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів", за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що право позивача не було порушено, тому суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Відповідно до ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

СУДОВІ ВИТРАТИ.

Відповідно до ч. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Як доказ сплати судового збору позивач подав платіжне доручення №548 від 18.07.2017 року на суму 6 721,85 грн. та квитанцію №106 від 15.03.2018 року на суму 324,00 грн.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, суд дійшов до висновку, що судовий збір слід залишити за позивачем.

Крім того, відповідач - 3 в судовому засіданні усно заявив, що має намір подати заяву про відшкодування останньому судових витрат, понесених під час розгляду даної справи. У зв язку з тим суд вважає за необхідне призначити додаткове судове засідання на 16.07.2018 року.

Згідно ст.221 ГПК України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п'ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 2, 12, 42, 46, 123, 129, 222, 233, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

1. В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми "Ряст" до відповідачів: Виробничо-торгівельної фірми "Опір" Трускавецької міської асоціації інвалідів Львівської обласної асоціації інвалідів Всеукраїнської організації інвалідів "Союз організації інвалідів України", Львівської обласної асоціації інвалідів Всеукраїнської організації інвалідів "Союз організації інвалідів України" та ТОВ "Преміум-Буд" згідно якого просить суд визнати недійсним правочин щодо передачі Виробничо-торгівельною фірмою "Опір" (код ЄДРПОУ 308231947) у власність Львівської обласної асоціації інвалідів ВОІ СОІУ (код ЄДРПОУ 02756009) нерухомого майна, що знаходиться за адресою: м.Львів, вулиця Голубовича, 34, який оформлено шляхом складання ГО "Львівською обласною асоціацією інвалідів ВОІ СОІУ" постанови Президії Ради ГО "Львівської обласної асоціації інвалідів ВОІ СОІУ" від 17.03.2014 року та Акту прийому-передачі від 03.04.2014 року, визнати недійсним договір від 22.10.2014 року купівлі-продажу нерухомого майна, що знаходиться за адресою м.Львів, вулиця Голубовича, 34, укладеного між Львівською обласною асоціацією інвалідів ВОІ СОІУ (код ЄДРПОУ 02756009) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Преміум-Буд" (код ЄДРПОУ 39445507) та застосування наслідків недійсності вищевказаних правочинів, а саме: зобов'язати ТОВ "Преміум-Буд" (код ЄДРПОУ 39445507) передати нерухоме майно, що знаходиться за адресою м.Львів, вулиця Голубовича, 34, Виробничо-торгівельній фірмі "Опір" (код ЄДРПОУ 30823194) - відмовити.

2. Судовий збір залишити за позивачем.

3. Призначити судове засідання на 23.07.2018 року о 15-00 год. для вирішення питання щодо розподілу судових витрат у справі.

4. Відповідачам надати строк до 23.07.2018 року для подання суду усіх доказів понесення судових витрат у справі.

Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 241 ГПК України, та може бути оскаржено в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 ГПК України.

Повне рішення складено 25 липня 2018 р.

Суддя Горецька З. В.