Рішення

від 24.07.2018 по справі 927/395/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

24 липня 2018 року м. ЧернігівСправа № 927/395/18

Господарський суд Чернігівської області у складі судді Лавриненко Л.М.

секретар судового засідання Мігда Р.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 927/395/18, розгляд якої здійснено у порядку загального позовного провадження

За позовом: Фізичної особи-підприємця Ступака Сергія Михайловича

адреса реєстрації: АДРЕСА_1, 16600,

До відповідача: Ніжинської міської ради ,

юридична адреса: площа Івана Франка, буд. 1, м. Ніжин, Чернігівська область, 16600,

Про визнання торгового павільйону капітальною спорудою для здійснення торгівлі як об'єкта нерухомості; визнання права власності на капітальну споруду для здійснення торгівлі як об'єкта нерухомості; ціна позову 211379,00 грн

За участю представників:

Позивача: Дьогтяр І.І., довіреність від 22.06.2018

Відповідача: не з'явився

У судовому засіданні була проголошена вступна та резолютивна частини рішення, на підставі ст.240 Господарського процесуального кодексу України.

Позивачем - Фізичною особою-підприємцем Ступаком Сергієм Михайловичем подано позов до Ніжинської міської ради про визнання торгового павільйону по вул. Московська, 21Р в м. Ніжин капітальною спорудою для здійснення торгівлі як об'єкта нерухомості та визнання за Фізичною особою-підприємцем Ступаком Сергієм Михайловичем права власності на капітальну споруду для здійснення торгівлі як об'єкта нерухомості по вул. Московська, 21Р в м. Ніжин.

Заявлений позов обґрунтований відмовою відповідачем зареєструвати право власності на малу архітектурну форму - торговий павільйон, оскільки він не є капітальною спорудою, а тому посилаючись на ст. 181, 182, 325, 328, 392 Цивільного кодексу України позивач просить визнати торговий павільйон по вул. Московська, 21Р в м. Ніжин капітальною спорудою для здійснення торгівлі об'єктом нерухомості та визнати за ним право власності на капітальну споруду для здійснення торгівлі як об'єкта нерухомості по вул. Московська, 21Р в м. Ніжин.

Ухвалою суду від 30.05.2018 відкрито провадження у даній справі за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 21.06.2018 о 10:00.

Представник позивача Дьогтяр І.І., не був допущений до участі у розгляді справи в судовому засіданні 21.06.2018, оскільки подана ним довіреність від 22.05.2018 нотаріально не посвідчена відповідно до ч. 2 ст. 60 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідач, у поданому відзиві на позовну заяву №02.1-18/5-408 від 14.06.2018 щодо заявлених позовних вимог заперечує, посилаючись на те, що позивачу, згідно з рішеннями Ніжинської міської ради (від 12.01.2006, 07.02.2011, 02.02.2016 №5-7/2016) надано у тимчасове користування земельну ділянку площею 0,0030 га по вул. Московська, 21-Р для розміщення малої архітектурної форми/тимчасової споруди - павільйону. Згідно з укладеними між позивачем та відповідачем договорів оренди вказаної земельної ділянки (від 12.01.2006, 06.04.2011, 09.02.2016) орендарю заборонялася самовільна забудова земельної ділянки. Відповідно до п.1.8. рішення виконавчого комітету Ніжинської міської ради від 12.04.2007 №178 позивачу дозволено встановити малу архітектурну форму - торговий павільйон. Як свідчать матеріали справи, зокрема, і Акт технічної комісії про прийняття стаціонарної малої архітектурної форми в експлуатацію від 24.04.2007, позивачем збудовано малу архітектурну форму - торговий кіоск. Факт введення спірного майна в експлуатацію як об'єкту малої архітектурної форми спростовує належність цього майна до об'єктів нерухомості. Таким чином, позивачем зведено капітальну будівлю в порушення рішень Ніжинської міської ради, її виконавчого комітету. Позивачем не надано суду розроблену проектну документацію на збудоване нерухоме майно, доказів її затвердження та прийняття в експлуатацію закінченого будівництва об'єктів нерухомості, реєстрацію права власності на об'єкт містобудування, що стосується об'єкта будівництва, саме як нерухомого майна (капітального будівництва). Крім того, позивачем подано позов про визнання права власності не набувши права власності на нерухоме майно, але з наміром ним стати, у зв'язку з чим, застосування ст. 328,331 Цивільного кодексу України щодо набуття права власності суперечить змісту ст. 392 Цивільного кодексу України. Разом з тим відповідач вказує на те, що позивачу була відведена та передана в оренду земельна ділянка саме для розміщення малої архітектурної форми, а не об'єкту нерухомості, видані дозвільні документи та прийнято в експлуатацію стаціонарну малу форму - торговий кіоск, яка розташована за адресою: м. Ніжин, вул. Московська, 21-Р. Проте, підстав для визнання торгового павільйону капітальною спорудою для здійснення торгівлі як об'єкта нерухомості, визнання права власності на капітальну споруду для здійснення торгівлі як об'єкта-нерухомості згідно з нормами чинного законодавства, позивачем не наведено. Аналогічна правова позиція висловлена у рішенні Господарського суду Чернігівської області від 24.02.2014 у справі №927/1678/13, рішенні Господарського суду Чернівецької області від 03.04.2018 у справі №926/616/16.

Позивач у відповіді на відзив від 19.06.2018 зазначає, що згідно з нормами чинного законодавства та висновком судового експерта Пінчук Н.О. №ЧК-264/1 від 11.05.2018, спірний об'єкт - павільйон по вул. Московська, 21-Р, в м. Ніжині є капітальною спорудою, переміщення якої призведе до знецінення, зміни її призначення та втрати первісних властивостей. Відповідно до державного класифікатора будівель і споруд ДК 018-200 відносяться до класу: 1230 та має код 1230.9 "будівлі торгівельні інші". Право власності на торговий павільйон виникло у позивача з моменту прийняття його в експлуатацію. Об'єкт приймався в експлуатацію членами комісії Ніжинської міської ради, в яку було включено спеціалістів всіх рівнів, а тому ними було свідомо прийнято до експлуатації капітальну споруду та свідомо зазначено, що приймається до експлуатації мала архітектурна форма. Об'єкт було збудовано згідно з рішенням Ніжинської міської ради №178 від 12.04.2007 та без порушень, зазначених у п. 17 договору від 12.01.2006. Посилання відповідача на рішення Господарського суду Чернігівської області від 24.02.2014 у справі №927/1678/13 та рішення Господарського суду Чернівецької області від 03.04.2018 у справі №926/616/16 не можуть братися судом до уваги виходячи з вимог п.4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 21.06.2018 суд постановив ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 03.07.2018 о 11:00.

Ухвалою суду від 21.06.2018, відповідно до ст. 120,121 Господарського процесуального кодексу України, викликано у підготовче засідання 03.07.2018 о 11:00 позивача та відповідача; зазначено, що явка учасників справи в судове засідання є обов'язковою.

Додані позивачем до письмових клопотань від 27.06.2018 та від 02.07.2018 про приєднання до матеріалів справи письмових доказів, документи залучено до матеріалів справи.

Ухвалою суду від 03.07.2018 закрито підготовче провадження; призначено справу до судового розгляду по суті на 17.07.2018 року о 10:00. Зазначено, що явка в судове засідання повноважних представників сторін не є обов'язковою.

У судовому засіданні 17.07.2018 розпочато розгляд справи по суті.

Відповідно до ч.1 ст. 207 Господарського процесуального кодексу України, головуючий з'ясовує, чи мають учасники справи заяви чи клопотання, пов'язані з розглядом справи, які не були заявлені з поважних причин в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом, та вирішує їх після заслуховування думки інших присутніх у судовому засіданні учасників справи.

До початку розгляду справи від позивача надійшло письмове клопотання про перенесення розгляду справи, у якому позивач повідомляє про неможливість явки його повноважного представника у судове засідання 17.07.2018 у зв'язку з необхідністю бути присутнім у судовому засіданні 17.07.2018 щодо розгляду справи Господарського суду Чернігівської області №927/394/18. Особисто позивач не може бути присутнім у судовому засіданні 17.07.2018 по розгляду даної справи, оскільки не володіє необхідними знаннями для захисту прав у суді.

Аналогічне клопотання про перенесення розгляду справи від 11.07.2018 надійшло від представника позивача Дьогтяр І.І. за довіреністю від 22.06.2018, у якому він також повідомляє про неможливість його явки у судове засідання 17.07.2018, у зв'язку з необхідністю бути присутнім у судовому засіданні 17.07.2018 щодо розгляду справи Господарського суду Чернігівської області №927/394/18. Докази його участі в розгляді справи №927/394/18 буде надано суду в наступному судовому засіданні.

Представник позивача Дьогтяр І.І. з'явився в судове засідання 17.07.2018.

Представник позивача Дьогтяр І.І., присутній в судовому засіданні 17.07.2018, заявив усне клопотання про залишення без розгляду поданих позивачем та ним особисто, як представником позивача, клопотань про відкладення розгляду справи, у зв'язку з його явкою у судове засідання 17.07.2017.

Суд задовольнив усне клопотання представника позивача, письмові клопотання позивача та його представника про перенесення розгляду справи, суд залишає без розгляду, оскільки повноважний представник позивача Дьогтяр І.І. за довіреністю від 22.06.2018, з'явився у судове засідання 17.07.2018.

Також позивачем, до початку розгляду справи, було подано письмове клопотання від 11.07.2018 про приєднання до матеріалів справи письмових доказів, а саме документів, якими підтверджується направлення копій документів відповідачу, які були надані позивачем суду клопотанням від 27.06.2018.

Клопотання позивача від 11.07.2018 про приєднання до матеріалів справи письмових доказів задоволено судом, подані документи залучено до матеріалів справи.

Інших заяв та клопотань від сторін до суду не надходило.

Суд оголосив перерву у судовому засіданні 17.07.2018 до 24.07.2018 о 11:00.

Відповідач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, що підтверджується наявною в матеріалах справи розпискою повноважного представника відповідача Копилової Є.Г (а.с.159), але повноважного представника у судове засідання 24.07.2018 не направив.

У судовому засіданні 24.07.2018 суд продовжив розгляд справи по суті після перерви.

Заяв та клопотань від сторін до суду не надходило.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, вислухавши пояснення повноважних представників сторін, господарський суд ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ч.1,2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно з ч.1 ст.15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частинами 1, 2 ст.16 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання права.

Кожний суб'єкт господарювання та споживач, відповідно до ч.2 ст.20 Господарського кодексу України, має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом, зокрема, визнання наявності або відсутності прав.

Крім того, рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2002 визначено, що ч.2 ст. 124 Конституції України передбачає право юридичної особи на захист судом своїх прав, встановлює юридичні гарантії їх реалізації, надаючи кожному захищати свої права будь-якими не забороненими законом засобами. Кожна особа має право вільно обирати не заборонений законом засіб захисту прав, у тому числі судовий захист. Суб'єкти правовідносин, у тому числі юридичні особи, у разі виникнення спору можуть звертатися до суду за його вирішенням. Юридичні особи мають право на звернення до суду для захисту своїх прав безпосередньо на підставі Конституції України.

Таким чином, сторона при зверненні з позовом до господарського суду повинна довести, що її суб'єктивне право порушено, не визнано чи оспорюється, а об'єктом захисту є її охоронюваний законом інтерес.

Предметом позовних вимог у даній справі є визнання торгового павільйону по вул. Московська, 21Р в м. Ніжин капітальною спорудою для здійснення торгівлі як об'єкт нерухомості та визнання за Фізичною особою-підприємцем Ступаком Сергієм Михайловичем права власності на капітальну споруду для здійснення торгівлі як об'єкта нерухомості по вул. Московська, 21Р в м. Ніжин.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на ту обставину, що відділ адміністративно-дозвільних процедур виконавчого комітету Ніжинської міської ради неправомірно відмовив позивачу у реєстрації права власності на торговий павільйон по вул. Московській, 21Р в м. Ніжині, оскільки він не є капітальною спорудою, проте згідно з висновком судового експерта Пінчук Н.О. №ЧК-264/1 від 11.05.2018, спірний об'єкт є капітальною спорудою, переміщення якої призведе до знецінення, зміни її призначення та втрати первісних властивостей, а тому позивач у відповідності до ст. 181, 182, 325, 328, 392 Цивільного кодексу України, просить визнати торговий павільйон по вул. Московська, 21Р в м. Ніжин капітальною спорудою для здійснення торгівлі об'єктом нерухомості та визнати за ним право власності на капітальну споруду для здійснення торгівлі як об'єкта нерухомості по вул. Московська, 21Р в м. Ніжин, у судовому порядку.

Відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Ступак Сергій Михайлович зареєстрований як фізична особа-підприємець 02.02.2000.

Із матеріалів справи слідує, що згідно з актом вибору земельної ділянки для встановлення павільйону розміром 3,0х4,0 м по вул. Московській, біля території пологового будинку, на земельній ділянці площею 200кв.м. для підприємця Ступака С.М. від 14.02.2000, комісією здійснено вибір земельної ділянки для встановлення павільйону розміром 3,0х4,0 м для підприємця Ступака С.М. по вул. Московській в районі пологового будинку.

Рішенням виконавчого комітету Ніжинської міської Ради від 23.03.2000 № 130 Про надання земельних ділянок для встановлення та розміщення торгових кіосків та павільйонів , з метою ефективного використання земельних ділянок і упорядкування розміщення торгових кіосків та павільйонів, підприємцю Ступаку Сергію Михайловичу, який проживає АДРЕСА_2 надано земельну ділянку площею 20,0 кв.м. по вул. Московській в районі пологового будинку для встановлення тимчасового кіоску розміром 3,0х4,0 м для торгівлі товарами народного споживання, терміном до 23.03.2003 згідно погодженого проекту.

20.09.2002, на підставі заявки № 152 на виконання земельних робіт, яка затверджена Головою Ніжинського міськвиконкому, відділом капітального будівництва та комунального господарства міської ради, видано ордер на дозвіл виконання земельних робіт по місту, відповідно до якого Ступаку С.М. надано дозвіл на проведення земляних робіт під будівництво кіоску по вул. Московській біля пологового будинку.

До матеріалів справи позивачем надано робочий проект малої архітектурної форми - торговий павільйон по вул. Московській, 21-Р в м. Ніжині 2005 року

У відповідності до ч. 4 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору з власної ініціативи.

Частинами 2,3 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України визначено, що позивач повинен подати докази разом з позовною заявою, відповідач повинен подати докази разом з поданням відзиву.

Ні позивач, ні відповідач не надали суду доказів, які підтверджують підставу користування позивачем земельною ділянкою по вул. Московській, 21-Р в м. Ніжині до січня 2006 року.

Як свідчать матеріали справи, рішенням XXIV сесії Ніжинської міської ради Чернігівської області IV скликання від 12.01.2006 "Про припинення права користування земельними ділянками, внесення змін в договори оренди земельних ділянок несільськогосподарського призначення, надання земельних ділянок в оренду для здійснення підприємницької діяльності та в постійне користування , вирішено: затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та поновити договір оренди терміном на 5 років підприємцю Ступаку Сергію Михайловичу на земельну ділянку площею 0,0030 га по вул. Московській, №21-Р для розміщення малої архітектурної форми - торгівельного павільйону; підприємцю Ступаку Сергію Михайловичу в десятиденний термін заключити договір оренди земельної ділянки площею 0,0030 га по вул. Московській, №21-Р (а.с.55).

12.01.2006 між Ніжинською міською радою (орендодавець) та підприємцем Ступаком Сергієм Михайловичем (орендар) було укладено договір оренди землі, зареєстрований у Ніжинському міському відділі Чернігівської регіональної філії ДП "Центр державного кадастру при Державному комітеті України" за №414 від 12.01.2006, відповідно до п.1,2 якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення - комерційного використання на підставі рішення XXIX сесії IV скликання Ніжинської міської ради від 12.01.2006, яка знаходиться у м. Ніжині, вул. Московська, 21-Р, загальною площею 0,0030га.

Договір оренди землі від 12.01.2006, відповідно до п.8 договору, укладено терміном на 5 років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк.

Земельна ділянка передається в оренду для розміщення малої стаціонарної архітектурної форми - торгівельного павільйону (п.15 договору оренди землі від 12.01.2006).

Пунктом 17 договору оренди землі від 12.01.2006 передбачено самовільну заборону у забудові земельної ділянки.

Рішенням виконавчого комітету Ніжинської міськради №178 від 12.04.2007 "Про дозвіл на проектування, будівництво для громадян, підприємств та організацій, переобладнання в квартирах", дозволено підприємцю Ступаку Сергію Михайловичу, який проживає АДРЕСА_2 встановити малу архітектурну форму - торговий павільйон по вул. Московській, 21-Р, відповідно до договору оренди землі №414 від 12.01.2006 та згідно розробленої та погодженої проектної документації.

Статтею 21 Закону України Про благоустрій населених пунктів передбачено, що малі архітектурні форми є елементами (частинами) об'єктів благоустрою. До малих архітектурних форм належать: альтанки, павільйони, навіси; паркові арки (аркади) і колони (колонади); вуличні вази, вазони і амфори; декоративна та ігрова скульптура; вуличні меблі (лавки, лави, столи); сходи, балюстради; паркові містки; огорожі, ворота, ґрати; інформаційні стенди, дошки, вивіски; інші елементи благоустрою, визначені законодавством.

Розміщення малих архітектурних форм здійснюється відповідно до Закону за рішенням власника об'єкта благоустрою з дотриманням вимог законодавства, державних стандартів норм і правил.

Згідно з п. 2,16,17 Методичних рекомендацій щодо встановлення порядку розміщення малих архітектурних форм для здійснення підприємницької діяльності, затверджених наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 04.09.2006 №296 (чинними на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що малою архітектурною формою для здійснення підприємницької діяльності є невелика одноповерхова споруда, яка виконується із полегшених конструкцій і встановлюється тимчасово без улаштування фундаментів. Стаціонарна мала архітектурна форма (кіоск, павільйон тощо) - споруда, яка має закрите приміщення для тимчасового перебування людей, і по зовнішньому контуру має площу до 30 кв. м.

Стаціонарні малі архітектурні форми після спорудження підлягають прийняттю до експлуатації.

Прийняття до експлуатації стаціонарної малої архітектурної форми здійснюється комісією за участю уповноваженого представника органу містобудування та архітектури, представників відповідних служб у залежності від функціонального призначення споруди, а також суб'єкта підприємницької діяльності з розглядом на місці відповідності об'єкта паспорту прив'язки. За результатами розгляду складається акт встановленого зразка технічної комісії про прийняття стаціонарної малої архітектурної форми до експлуатації. Після прийняття об'єкта до експлуатації здійснюється його реєстрація відповідним органом містобудування та архітектури.

Статтею 28 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності також визначено, що тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності - одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту. Тимчасова споруда для здійснення підприємницької діяльності може мати закрите приміщення для тимчасового перебування людей (павільйон площею не більше 30 квадратних метрів по зовнішньому контуру) або не мати такого приміщення.

Розміщення малих архітектурних форм здійснюється відповідно до Закону України "Про благоустрій населених пунктів".

Розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування.

Як свідчать матеріали справи, технічна комісія на підставі Правил розміщення малих архітектурних форм для здійснення підприємницької діяльності у м. Ніжині, згідно з Актом №195 технічної комісії про прийняття стаціонарної малої архітектурної форми від 24.04.2007 встановила, що пред'явлена стаціонарна мала архітектурна форма торговий павільйон Ступака Сергія Михайловича встановлена згідно рішення виконкому Ніжинської міської ради №178 від 12.04.2007; розміщена згідно з проектною документацією, розробленою СПД Зозуля О.Ю. (а.с.100-129); має такі показники: МАФ розміром 4,25х7,05; торговою площею 21,9м 2 . Рішенням технічної комісії малу архітектурну форму торговий кіоск підприємця Ступака Сергія Михайловича по вул. Московській, №21-Р прийнято в експлуатацію (а.с.17).

Відповідно до п.35,35.2., 35.3. рішення 8 сесії 6 скликання Ніжинської міської ради Чернігівської області від 07.02.2011 №9-8/2011 "Про поновлення договорів оренди земельних ділянок, внесення змін в рішення міської ради, надання дозволів на виготовлення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, надання дозволів на виготовлення технічної документації із землеустрою, затвердження проектів землеустрою та технічної документації, надання земельних ділянок", вирішено поновити договір оренди терміном на 5 років на земельну ділянку, площею 0,0030 га по вул. Московській, №21-Р підприємцю Ступаку Сергію Михайловичу, для розміщення малої стаціонарної архітектурної форми - торгівельного павільйону. Підприємцю Ступаку Сергію Михайловичу у десятиденний термін заключити договір оренди земельної ділянки площею 0,0030 га по вул. Московській, №21-Р. Підприємцю Ступаку Сергію Михайловичу у двохмісячний термін зареєструвати договір оренди земельної ділянки площею 0,0030 га по вул. Московській, №21-Р. При невиконанні підпунктів 35.2, 35.3. пункт 35 з відповідними підпунктами втрачає чинність (а.с.57).

06.04.2011 між Ніжинською міською радою (орендодавець) та підприємцем Ступаком Сергієм Михайловичем (орендар) було укладено договір оренди землі, зареєстрований в Управлінні Держкомзему у м.Ніжині Чернігівської області, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 06.04.2011 за №741040004000010, відповідно до п.1,2 якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення - для комерційного використання на підставі рішення 8 сесії п?ятого скликання Ніжинської міської ради від 07.02.2011, у м. Ніжині, вул. Московська, 21-Р, загальною площею 0,0030га.

Договір оренди землі від 06.04.2011, відповідно до п.8 договору, укладено терміном на 5 років. Після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк.

Земельна ділянка передається в оренду для розміщення малої архітектурної форми - павільйону (п.15 договору оренди землі від 06.04.2011).

Пунктом 17 договору оренди землі від 06.04.2011 передбачено самовільну заборону у забудові земельної ділянки.

Згідно з Актом прийому-передачі земельної ділянки від 06.04.2011, Ніжинська міська рада передала підприємцю Ступаку С.М. земельну ділянку площею 0,0030га в користування на умовах оренди, згідно договору оренди земельної ділянки, зареєстрованого в Управлінні Держкомзему у м.Ніжині Чернігівської області за №741040004000010 від 06.04.2011 за №741040004000010, в м.Ніжині, вул. Московська, 21-Р.

Актом від 06.04.2011 визначено межі земельної ділянки на місцевості в м.Ніжині, вул. Московська, 21-Р для розміщення малої архітектурної форми - торгівельного павільйону підприємця Ступака Сергія Михайловича.

Відповідно до п.1.2. рішення 7 сесії VII скликання Ніжинської міської ради Чернігівської області від 02.02.2016 №5-7/2016 "Про поновлення договорів оренди земельних ділянок, внесення змін в рішення міської ради, надання дозволів на виготовлення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, затвердження проектів землеустрою та технічної документації, припинення права користування земельними ділянками, надання земельних ділянок суб'єктам господарювання", вирішено поновити договір оренди терміном до 06.04.2021 на земельну ділянку, площею 0,0030 га по вул. Московській, №21-Р кадастровий номер 7410400000:02:008:0040 підприємцю Ступаку Сергію Михайловичу для будівництва та обслуговування будівель торгівлі приміщення тимчасової споруди торгівельного призначення для здійснення підприємницької діяльності (павільйон). Підприємцю Ступаку Сергію Михайловичу у десятиденний термін заключити договір оренди земельної ділянки площею 0,0030 га по вул. Московська, №21-Р. Підприємцю Ступаку Сергію Михайловичу у трьохмісячний термін зареєструвати договір оренди земельної ділянки площею 0,0030 га по вул. Московська, №21-Р. При невиконанні підпунктів 1.2.3. пункт 1.2. з відповідними підпунктами втрачає чинність (а.с.58-60).

09.02.2016 між Ніжинською міською радою (орендодавець) та підприємцем Ступаком Сергієм Михайловичем (орендар) було укладено договір оренди землі, зареєстрований в реєстраційній службі Ніжинського міськрайонного управління юстиції, відповідно до п.1,2 якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (розміщення тимчасової споруди торгівельного призначення для здійснення підприємницької діяльності (павільйон) на підставі рішення №5-7/2016 сьомої сесії VII скликання від 02.02.2016 Ніжинської міської ради Чернігівської області від 02.02.2016, у м. Ніжині, вул. Московська, 21-Р, загальною площею 0,0030га.

Договір оренди землі від 09.02.2016, відповідно до п.8 договору, укладено терміном до 06.04.2021. Після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк.

Земельна ділянка передається в оренду для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (розміщення тимчасової споруди торгівельного призначення для здійснення підприємницької діяльності (павільйон) (п.15 договору оренди землі від 09.02.2016).

Пунктом 17 договору оренди землі від 09.02.2016 передбачено самовільну заборону у забудові земельної ділянки.

Згідно з Актом прийому-передачі земельної ділянки (а.с.32), Ніжинська міська рада передала підприємцю Ступаку С.М. земельну ділянку площею 0,0030га в користування на умовах оренди, згідно договору оренди земельної ділянки, в м.Ніжині, вул. Московська, 21-Р.

Актом від 09.02.2016 підприємцю Ступаку Сергію Михайловичу визначено межі земельної ділянки на місцевості в м.Ніжині, вул. Московська, 21-Р для будівництва та обслуговування будівель торгівлі.

Відповідно до абз.1 ч. 5 ст. 20 Земельного кодексу України, види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою.

Аналогічна норма міститься в ч. 4 ст. 26 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", згідно з якою право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.

Згідно із зазначеними нормами, земельна ділянка може використовуватися власником у спосіб, який відповідає категорії земельної ділянки. Класифікація видів цільового призначення земель (далі - КВЦПЗ) затверджена наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010 №548, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 01.11.2010 за №1011/18306. КВЦПЗ визначає поділ земель на окремі види цільового призначення земель, які характеризуються власним правовим режимом, екосистемними функціями, видом господарської діяльності, типами забудови, типами особливо цінних об'єктів і застосовується для ведення обліку земель та формування звітності із земельних ресурсів.

За змістом чинного законодавства тимчасові споруди (малі архітектурні форми) встановлюються на земельній ділянці на підставі правовстановлюючого документу на відповідну земельну ділянку (державний акт чи договір оренди земельної ділянки) та дозволу на розміщення малої архітектурної форми (за встановленою формою), який видається органом містобудування та архітектури.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що позивачу, відповідно до Рішення виконавчого комітету Ніжинської міської Ради від 23.03.2000 № 130 Про надання земельних ділянок для встановлення та розміщення торгових кіосків та павільйонів , а також договорів оренди землі від 12.01.2006, 06.04.2011, 09.02.2016, була відведена та передана в оренду земельна ділянка в м.Ніжині, вул. Московська, 21-Р, площею 0,0030га, для встановлення та розміщення малої архітектурної форми - павільйону, який було прийнято в експлуатацію також як стаціонарну малу архітектурну форму - торгівельний павільйон, згідно з розробленою та погодженою проектною документацією, на підставі Рішення виконавчого комітету Ніжинської міськради №178 від 12.04.2007 "Про дозвіл на проектування, будівництво для громадян, підприємств та організацій, переобладнання в квартирах", а не як об'єкт нерухомості. Умовами договорів оренди землі від 12.01.2006, 06.04.2011, 09.02.2016 підприємцю Ступаку Сергію Михайловичу (орендарю) заборонялася самовільна забудова земельної ділянки (п.17 вказаних договорів оренди землі).

Відповідно до ст.392 Цивільного кодексу України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Виходячи з приведених норм Цивільного кодексу України, підставою для звернення до суду з позовом про визнання права власності є випадки, коли належне певній особі право або набуття цією особою права не визнається, оспорюється іншою особою або у разі втрати (відсутності) в неї документів, що засвідчують приналежність їй такого права.

При цьому, позивачем у позові про визнання права власності є особа, яка вже є власником і позов про визнання права власності на майно подається власником тоді, коли в інших осіб виникають сумніви щодо належності йому цього майна, коли створюється неможливість реалізації позивачем свого права власності через наявність таких сумнівів. Позивач, заявляючи такий позов, повинен надати докази вчинення відповідачем дій, що розцінюються як невизнання чи оспорювання права власності.

Разом з тим, передумовою для застосування ст.392 Цивільного кодексу України є відсутність іншого, крім судового, шляху для відновлення порушеного права.

Відповідно до ч.1 ст. 316 Цивільного кодексу України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Частиною 1 ст. 328 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Отже, враховуючи, що відповідно до статті 328 Цивільного кодексу України набуття права власності - це певний юридичний механізм, з яким закон пов'язує виникнення в особи суб'єктивного права власності на певні об'єкти, суд при застосуванні цієї норми повинен встановити, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об'єкт та чи підлягає це право захисту в порядку, визначеному статтею 392 Цивільного кодексу України.

Аналогічна позиція викладена в постановах Верхового Суду України від 18.11.2015 № 6-1858цс15, від 16.12.2015 № 6-688цс15, від 10.02.2016 № 6-2124цс15.

Право власності може набуватись різними способами, які поділяються на дві групи: первинні, тобто такі, які не залежать від прав попереднього власника на майно, та похідні, за яких право власності на майно переходить до власника від його попередника в порядку правонаступництва.

До похідних способів належить набуття цього права: -на підставі правочинів (ст.334 Цивільного кодексу України); -в порядку спадкування після смерті громадянина (ст.1216 Цивільного кодексу України); -в порядку правонаступництва при реорганізації юридичної особи (ч.2 чт.104, ст.107,109 Цивільного кодексу України); -у випадку приватизації державного майна та майна, що перебуває у комунальній власності (ст.345 Цивільного кодексу України).

Похідними способами набуття права власності, зазвичай, є різні договори: купівлі-продажу, міни, дарування, ренти, оренди з викупом, а також спадкування майна або правонаступництво щодо майна юридичних осіб або публічно-правових утворень.

Загальною ознакою похідного способу набуття права власності є правонаступництво, тобто перехід права власності від одних осіб до інших.

Таким чином, підставою первинного способу набуття права власності є правопороджуючі юридичні факти, а для похідного - правовідносини, які виникли на підставі відповідних юридичних фактів.

Відповідно до ст. 331 Цивільного кодексу України, право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна). У разі необхідності особа, зазначена в абзаці першому цієї частини, може укласти договір щодо об'єкта незавершеного будівництва після проведення державної реєстрації права власності на нього відповідно до закону.

Таким чином, право власності на новостворену рухому річ виникає у особи, яка її виготовила (створила) в той момент, коли в результаті виготовлення чи створення з'являється об'єкт, який може кваліфікуватись як нова річ, якщо інше не встановлено договором або законом. При цьому йдеться про створення такого об'єкта для себе, оскільки, якщо він створюється за договором для іншої особи, він стає власністю цієї особи.

Щодо моменту виникнення права власності на новостворене нерухоме майно встановлені особливості, передбачені ч. 2 ст. 331 Цивільного кодексу України, відповідно до якої право власності на новостворене нерухоме майно виникає з моменту завершення будівництва. Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту прийняття його до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації (систему органів державної реєстрації прав становлять центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері державної реєстрації прав, та структурні підрозділи територіальних органів Міністерства юстиції України, які забезпечують реалізацію його повноважень та є органами державної реєстрації прав - ст.6 Закону України "Про Державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").

Положення ч. 2 ст. 331 Цивільного кодексу України слід розуміти у системному зв'язку із положенням ст. 182 Цивільного кодексу України щодо державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухомі речі, яка не передбачає ніяких винятків. Як правило, усі об'єкти нерухомого майна, зважаючи на свою специфіку, після завершення будівництва підлягають прийняттю до експлуатації та державній реєстрації.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України "Про Державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Отже, моментом виникнення права власності на новостворене нерухоме майно є державна реєстрація.

Відповідно до ч.1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст.86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.

За загальним правилом обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Відповідно до положень ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з ч.1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до ч.1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У поданій позовній заяві позивач зазначає, що в квітні 2018, він маючи намір оформити право власності на торговий павільйон по вул. Московська, 21-Р, в м.Ніжині, звернувся до відділу адміністративно-дозвільних процедур виконавчого комітету Ніжинської міської ради з проханням зареєструвати право власності на торговий павільйон по вул. Московська, 21-Р, в м.Ніжині, проте позивачу було відмовлено в прийнятті документів та пояснено, що зареєструвати право власності на малу архітектурну форму - торговий павільйон вони не можуть, оскільки торговий павільйон по вул. Московська, 21-Р, в м.Ніжині, не є капітальною спорудою та відповідно до ст. 28 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності є тимчасовою спорудою торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності, тобто одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, що встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту. У разі визнання торгового павільйону капітальною нежитловою спорудою за позивачем буде зареєстровано права власності на торговий павільйон по вул. Московська, 21-Р, в м.Ніжині.

Всупереч наведеним нормам ст.73-80 Господарського процесуального кодексу України, позивачем не подано суду жодних належних доказів, які підтверджують його звернення до відділу адміністративно-дозвільних процедур виконавчого комітету Ніжинської міської ради з проханням зареєструвати право власності на торговий павільйон по вул. Московська, 21-Р, в м.Ніжині, а також доказів відмови у проведенні державної реєстрації прав на спірне нерухоме майно.

Позивачем не надано допустимих доказів, які підтверджують набуття позивачем на вказаний об'єкт права власності одним із похідних способів, визначених чинним законодавством або доказів втрати документів, які б засвідчували його право власності на спірний об'єкт, оскільки як встановлено судом, такі документи ніколи не видавалися та право власності на вказаний об'єкт в установленому законодавством порядку ніколи не реєструвалось.

Як зазначає позивач, відмова у проведенні державної реєстрації прав на спірне нерухоме майно - торговий павільйон по вул. Московська, 21-Р, в м.Ніжині, і є підставою для звернення до суду з позовом у порядку ст.392 Цивільного кодексу України.

З матеріалів справи вбачається, що позивач 16.04.2018 звернувся до Чернігівської регіональної торгово-промислової палати з заявою про проведення будівельно-технічного дослідження щодо визначення: чи є об'єкт нерухомості, що розташований по вул. Московська, 21-Р, в м.Ніжині Чернігівської області капітальною спорудою і яка його ринкова вартість?

Відповідно до висновку судового експерта Чернігівської регіональної торгово-промислової палати Пінчук Н.О. №ЧК-264/1 від 11.05.2018, торговий павільйон, який розташований по вул. Московська, 21-Р, в м. Ніжині Чернігівської області являє собою об'єкт нерухомого майна, тобто нерухомість, яка є капітальною спорудою. Ринкова вартість об'єкту нерухомості становить 211379,00 грн.

Посилаючись на те, що торговий павільйон, який розташований по вул. Московська, 21-Р, в м. Ніжині Чернігівської області є капітальною спорудою, яка відповідно до державного класифікатора будівель і споруд ДК 018-200 відноситься до класу: 1230 та має код 1230.9 "будівлі торгівельні інші" позивач зазначає, що його переміщення призведе до знецінення, зміни його призначення та втрати первісних властивостей.

Таким чином, за твердженням позивача, збудований ним об'єкт - торговий павільйон по вул. Московська, 21-Р, в м.Ніжині є нерухомим майном і право власності позивача на нього підлягає державній реєстрації, але таке право позивача не визнається.

Відмова органу державної реєстрації прав в оформленні права власності на об'єкт нерухомого майна та видачі свідоцтва у зв'язку з ненаданням необхідних документів для оформлення такого права не є оспорюванням права власності на об'єкт нерухомого майна (постанова Верховного Суду України від 20 червня 2011 р. у справі № 3-54гс11, постанова Верховного Суду України від 20 червня 2011 р. у справі № 3-55гс11, постанова Верховного Суду України від 12 вересня 2011 р. у справі № 3-78гс11, постанова Верховного Суду України від 3 жовтня 2011 р. у справі № 3-100гс11, постанова Верховного Суду України від 10 жовтня 2011 р. у справі № 3-105гс11).

Враховуючи норми чинного законодавства, зокрема положення статей 182, 331, 334 Цивільного кодексу України, основною умовою для визначення статусу нерухомого майна будь-якого об'єкта нерухомості є державна реєстрація прав на нього.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.2 Закону України "Про Державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно з п.2 ч.1 ст. 4 Закону України "Про Державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", державній реєстрації прав підлягають, речові права, похідні від права власності, зокрема, право користування (найму, оренди) будівлею або іншою капітальною спорудою (їх окремою частиною), що виникає на підставі договору найму (оренди) будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), укладеного на строк не менш як три роки.

Тобто об'єкти нерухомого майна мають бути капітального типу, а не тимчасовими, що є характерним для малих архітектурних форм і тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, визначення яких міститься в ст. 28 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

Крім того, згідно ч .4. ст.5 Закону України "Про Державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", не підлягають державній реєстрації речові права та їх обтяження, зокрема, на малі архітектурні форми, тимчасові, некапітальні споруди, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких можливе без їх знецінення та зміни призначення.

Як було встановлено судом, спірний об'єкт - торговий павільйон по вул. Московська, 21-Р, споруджено на земельній ділянці, наданій підприємцю Ступаку С.М. в оренду згідно договору оренди землі від 12.01.2006, пролонгованого договорами оренди землі від 06.04.2011 та 09.02.2016, в яких сторони погодили, що земельна ділянка передається в оренду для розміщення малої стаціонарної архітектурної форми - торгівельного павільйону.

Позивачем не надано суду доказів та не доведено, що в установленому чинним законодавством порядку було змінено цільове призначення земельної ділянки в м.Ніжині, вул. Московська, 21-Р, наданої йому в оренду для встановлення та розміщення малої архітектурної форми - павільйону, саме для будівництва та розміщення об'єкту нерухомості.

Як свідчать матеріали справи, зокрема Акт №195 технічної комісії про прийняття стаціонарної малої архітектурної форми від 24.04.2007, позивачем збудовано стаціонарну малу архітектурну форму - торговий павільйон по вул. Московській, №21-Р (а.с.17), який і було прийнято в експлуатацію.

Факт введення спірного майна в експлуатацію як об'єкту стаціонарної малої архітектурної форми спростовує належність цього майна до об'єктів нерухомості.

Відповідно, позивач є власником малої архітектурної форми - торгового павільйону по вул. Московській, №21-Р, а не об'єкту нерухомості .

Посилання позивача на те, що згідно з нормами чинного законодавства та висновком судового експерта Пінчук Н.О. №ЧК-264/1 від 11.05.2018, спірний об'єкт - павільйон по вул. Московська, 21-Р, в м. Ніжині є капітальною спорудою, переміщення якої призведе до знецінення, зміни її призначення та втрати первісних властивостей; право власності на торговий павільйон виникло у позивача з моменту прийняття його в експлуатацію; спірний об'єкт приймався в експлуатацію членами комісії Ніжинської міської ради, які свідомо прийняли до експлуатації капітальну споруду - малу архітектурну форму, яка збудована згідно з рішенням Ніжинської міської ради №178 від 12.04.2007 та без порушень, зазначених у п. 17 договору від 12.01.2006, спростовуються вищевикладеними висновками суду та матеріалами справи та судом до уваги не приймаються.

Також слід зазначити, що позивач не наводить доводів, які б вказували про набуття ним права власності на малу архітектурну форму - торговий павільйон саме як на об'єкт нерухомості та порушення відповідачем його права, а також не обґрунтовує позовні вимоги втратою документа, який засвідчує право власності, як то передбачено ст.392 Цивільного кодексу України, тобто дає підстави вважати про відсутність порушеного права.

Отже, з урахуванням вищевикладених обставин, суд доходить висновку, що підставою для звернення позивача до суду з позовом про визнання права власності є відсутність зареєстрованого права та правовстановлюючих документів, тобто вказаний позов заявлений позивачем не для визнання, а для набуття права власності, що не передбачено статтею 392 Цивільного кодексу України.

За таких обставин, позовні вимоги Фізичної особи-підприємця Ступака Сергія Михайловича до Ніжинської міської ради про визнання за Фізичною особою-підприємцем Ступаком Сергієм Михайловичем права власності на капітальну споруду для здійснення торгівлі як об'єкта нерухомості по вул. Московська, 21Р в м. Ніжин, є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Позовні вимоги в частині визнання торгового павільйону по вул. Московська, 21Р в м. Ніжин капітальною спорудою для здійснення торгівлі як об'єкта нерухомості також не підлягають задоволенню, виходячи з наступного:

За змістом ст.15,16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання або оспорювання.

У розумінні зазначених положень ст. 15,16 Цивільного кодексу України, суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Згідно з частиною 2 статті 16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Аналогічні способи захисту визначені в статті 20 Господарського кодексу України.

Зазначені приписи узгоджуються із процесуальними нормами ст.5 Господарського процесуального кодексу України, за змістом якої здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Захист майнового або немайнового права чи законного інтересу відбувається шляхом прийняття судом рішення про примусове виконання відповідачем певних дій або зобов'язання утриматись від їх вчинення.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Таким чином, існує певний порядок реалізації прав суб'єктів господарювання та способи захисту порушених прав. Звернення до суду з відповідними вимогами є одним із способів захисту прав суб'єктів господарювання.

Неналежність чи невідповідність обраного способу судового захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та зумовлює відмову у задоволенні означених позовних вимог.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17.

Заявлена позивачем вимога про визнання торгового павільйону по вул. Московська, 21Р в м. Ніжин капітальною спорудою для здійснення торгівлі як об'єкта нерухомості не є вирішенням господарського спору та жодним чином не призводить до поновлення порушеного права позивача, оскільки у разі її задоволення, не може бути виконана у примусовому порядку, оскільки відсутній механізм виконання такого рішення.

Правові наслідки у вигляді необхідності визнати торговий павільйон по вул. Московська, 21Р в м. Ніжин капітальною спорудою для здійснення торгівлі як об'єкта нерухомості є похідними від спору про визнання права власності на спірний об'єкт - торговий павільйон по вул. Московська, 21Р в м. Ніжин, а тому питання про визнання торгового павільйону по вул. Московська, 21Р в м. Ніжин капітальною спорудою для здійснення торгівлі як об'єкта нерухомості підлягає дослідженню в контексті прав та обов'язків сторін у випадку задоволення судом позову про визнання права власності.

З огляду на викладене, суд доходить висновку, що позивачем невірно обрано спосіб захисту своїх порушених прав, що є підставою для відмови у позові в частині визнання торгового павільйону по вул. Московська, 21Р в м. Ніжин капітальною спорудою для здійснення торгівлі як об'єкта нерухомості.

Посилання як позивача на рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 30.11.2010 по справі №2-2059/10, так і відповідача на рішення Господарського суду Чернігівської області від 24.02.2014 у справі №927/1678/13 та рішення Господарського суду Чернівецької області від 03.04.2018 у справі №926/616/16, судом до уваги не приймаються, оскільки вказаними судовими рішеннями не встановлювались відносно як позивача так і відповідача у даній справі, обставини що стосуються предмету заявленого позову, а відповідно до ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, не підлягають доказуванню обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлені ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

З урахуванням вищевикладених обставин, позовні вимоги Фізичної особи-підприємця Ступака Сергія Михайловича до Ніжинської міської ради про визнання торгового павільйону капітальною спорудою для здійснення торгівлі як об'єкта нерухомості та визнання права власності на капітальну споруду для здійснення торгівлі як об'єкта нерухомості; ціна позову 211379,00 грн, є безпідставні і задоволенню не підлягають у повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, у разі відмови в позові, судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на позивача, який подавав позов та сплачував судовий збір. У даній справі позивачем судовий збір не було сплачено, оскільки він звільнений від сплати судового збору, як інвалід 2 групи на підставі п.8 ч. 1 ст. 5 Закону України Про судовий збір , що підтверджується посвідченням серії Є № 068790 від 06.04.2009, виданим Ступаку Сергію Михайловичу Управлінням праці та соціального захисту населення м. Ніжин, копія якого додана до матеріалів справи.

Керуючись ст. 4, 73, 74, 76, 79, 86, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог Фізичної особи-підприємця Ступака Сергія Михайловича, адреса реєстрації: АДРЕСА_1, 16600 (номер запису про включення відомостей про фізичну особу-підприємця до ЄДР 20630170000003114, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) до Ніжинської міської ради, юридична адреса: площа Івана Франка, буд. 1, м. Ніжин, Чернігівська область, 16600 (код ЄДРПОУ 34644701) про визнання торгового павільйону капітальною спорудою для здійснення торгівлі як об'єкта нерухомості; визнання права власності на капітальну споруду для здійснення торгівлі як об'єкта нерухомості; ціна позову 211379,00 грн, відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду, відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного господарського суду у порядку визначеному ст. 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 ПЕРЕХІДНИХ ПОЛОЖЕНЬ Господарського процесуального кодексу України.

Повне судове рішення складено 25.07.2018.

Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

До відома сторін:

- адреса Господарського суду Чернігівської області: проспект Миру, 20, м. Чернігів, Україна;

- засоби зв'язку контактні телефони: 672-847; 676-311, факс 774-462; електронна адреса Господарського суду Чернігівської області: e-mail: inbox@cn.arbitr.gov.ua.

Суддя Л. М. Лавриненко