Постанова

від 24.07.2018 по справі 916/2408/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2018 року

м. Київ

Справа № 916/2408/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Булгакової І.В. (головуючий), Львова Б.Ю. і Селіваненка В.П.,

за участю секретаря судового засідання Хоменко І.М.,

учасники справи:

позивач - компанія Sindbad (Private) Ltd,

представники позивача - Кузнєцова Л.О., адвокат (ордер від 24.07.2018), Гліщинський Я.В., адвокат (ордер від 24.07.2018),

відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю фірма "КВАНТ",

представник відповідача - не з'явився,

розглянув касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю фірми "КВАНТ"

на рішення господарського суду Одеської області від 15.01.2018 (головуючий суддя Смелянець Г.Є.)

та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 07.06.2018 (головуючий суддя - Бєляновський В.В., судді: Лавриненко Л.В., Поліщук Л.В.)

у справі № 916/2408/17

за позовом компанії Sindbad (Private) Ltd (далі - Компанія)

до товариства з обмеженою відповідальністю фірма "КВАНТ" (далі - Товариство)

про стягнення 39 806,08 долара США завданих збитків.

За результатами розгляду касаційної скарги Касаційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Компанія звернулася до господарського суду Одеської області з позовом до Товариства (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, відповідно до якої змінено предмет позову) про стягнення 39 806,08 долара США завданих збитків.

Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем судового рішення у справі № 916/4676/14 у частині повернення на адресу Компанії залишку нереалізованого та неоплаченого товару у кількості 48 544 пачок чаю по 150 г кожна в оригінальних упаковках, у зв'язку з чим позивачу були завдані збитки на суму 39 806,08 долара США, що є вартістю залишку такого товару.

У розгляді справи місцевим господарським судом відповідач заявив, зокрема, про сплив позовної давності, у зв'язку з чим просив у задоволенні позову відмовити.

Рішенням господарського суду Одеської області від 15.01.2018 у справі № 916/2408/17, яке залишено без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 07.06.2018, позов задоволено повністю з посиланням на його обґрунтованість. Що ж до заяви відповідача про застосування позовної давності, то суди попередніх інстанцій виходили з того, що позовна давність для звернення з вказаним позовом до суду не сплинула.

Товариство, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить суд касаційної інстанції судові акти попередніх інстанцій зі справи скасувати, ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову. Так, згідно з доводами Товариства, викладеними у касаційній скарзі:

- судами не враховано те, що після набрання чинності судовим рішенням у справі № 916/4676/14 Товариством вживалися вичерпні заходи для його виконання в межах визначеного судом способу (у режимі реекспорту);

- підстави стверджувати те, що судове рішення у справі № 916/4676/14 не виконане з вини Товариства - відсутні;

- суди попередніх інстанцій безпідставно визначили судове рішення у справі № 916/4676/14 як підставу виникнення господарського зобов'язання;

- суд апеляційної інстанції безпідставно застосував до спірних правовідносин приписи статті 1166 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України);

- попередні судові інстанції залишили поза увагою те, що склад цивільного правопорушення відсутній;

- вартість товару не обґрунтована жодними первинними документами, у тому числі вона не була встановлена судовим рішенням у справі № 916/4676/14.

Компанія у відзиві на касаційну скаргу просила залишити судові акти попередніх інстанцій без змін, а касаційну скаргу - без задоволення, посилаючись, зокрема, на законність та обґрунтованість судових актів попередніх інстанцій.

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, заслухавши доповідь судді - доповідача та пояснення представників позивача, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Місцевим та апеляційним господарськими судами у справі, зокрема, встановлено, що:

- 10.12.2013 Компанією як продавцем та Товариством як покупцем укладено контракт № SPL/14/1055 (Контракт), за умовами якого продавець продає, а покупець купує товар (чай в асортименті торгових марок "SINDBAD") згідно зі специфікаціями або інвойсами; ціна, кількість, упаковка товару будуть спеціально обумовлені у специфікаціях або інвойсах до даного контракту, кожне з яких буде вважатися невід'ємною його частиною; при цьому кількість специфікацій або інвойсів до даного контракту не обмежена;

- згідно з пунктом 3 Контракту валюта цього контракту - долари США, загальна сума контракту складає 1 000 000;

- оплата за товар здійснюється шляхом 100% передоплати або з відстрочкою платежу 30 днів (пункт 4 Контракту);

- рекламації за якістю подаються протягом 30-ти календарних дні, за кількістю - можуть подаватися протягом 20-ти календарних днів з дня одержання покупцем товару і повинні бути підкріплені актом, складеним компетентною незацікавленою організацією;

- рішенням господарського суду Одеської області від 13.01.2016 у справі № 916/4676/14, яке залишене без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 24.02.2016 та постановою Вищого господарського суду України від 17.05.2016, позов Компанії до Товариства про стягнення 22 677,92 долара США заборгованості за Контрактом та зобов'язання повернути залишок нереалізованого та неоплаченого товару задоволено повністю: стягнуто з Товариства на користь Компанії 22 677,92 долара США заборгованості; зобов'язано Товариство повернути на адресу Компанії залишок нереалізованого та неоплаченого товару у кількості 48 544 пачок чаю по 150 г кожна в оригінальних упаковках, в тому числі: чай зелений SINDBAD FNGS - 8 123 пачки по 150 г кожна; чай чорний SINDBAD BOPF - 8 408 пачок по 150 г кожна; чай чорний SINDBAD BP 1 - 8 356 пачок по 150 г кожна; чай чорний SINDBAD CEYLON PEKOE - 7 113 пачок по 150 г кожна; чай чорний SINDBAD EARL GREY - 8 080 пачок по 150 г кожна; чай чорний SINDBAD FANNINGS - 8 464 пачки по 150 г кожна. У задоволенні зустрічного позову Товариства до Компанії про визнання недійсним Контракту та стягнення 20 549,46 долара США завданих збитків відмовлено повністю;

- рішенням господарського суду Одеської області від 13.01.2016 у справі № 916/4676/14 встановлено, зокрема, що оплата за товар, одержаний Товариством за Контрактом, Товариством не здійснювалася;

- постановою Одеського апеляційного господарського суду від 24.02.2016 у справі № 916/4676/14 встановлено, зокрема, що відповідно до довідки Товариства за період з 03.03.2014 по 09.02.2015 з 76 200 пачок чаю в асортименті торгових марок "SINDBAD" по 150 г кожна (одержаного Товариством від Компанії) було реалізовано 29 373 пачки, з яких повернуто на адресу Товариства 1 717 пачок по 150 г кожна. Отже, реалізовано Товариством 27 656 пачок (29 373 - 1 717), контрактна вартість яких складає 22 677,92 долара США (27 656 х 0,82 долара США);

- 03.03.2016 року на виконання рішення господарського суду Одеської області від 13.01.2016 у справі № 916/4676/14 видано відповідні накази;

- 23.06.2016 на підставі заяви Компанії державним виконавцем Приморського відділу державної виконавчої служби м. Одеси Головного територіального управління юстиції винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 51493189 з примусового виконання наказу господарського суду Одеської області, виданого 03.03.2016 у справі № 916/4676/14, щодо повернення залишку товару; запропоновано Товариству добровільно виконати вимоги виконавчого документа у семиденний термін;

- державним виконавцем Приморського відділу державної виконавчої служби м. Одеси Головного територіального управління юстиції неодноразово здійснювалися виходи за місцем зберігання товару, який підлягав поверненню на користь Компанії, але в доступі до товару йому було відмовлено, про що складено відповідні акти та попереджено боржника про кримінальну відповідальність за умисне невиконання рішення суду;

- листом від 16.08.2016 №16/08 Товариство на вимогу державного виконавця від 08.08.2016 № В-27/14539 повідомило останнього про те, що відповіді на запит Товариства від Одеської митниці ДФС щодо порядку виконання рішення господарського суду Одеської області від 13.01.2016 у справі № 916/4676/14 ним не отримано, а зобов'язання з'явитись на прийом до державного виконавця у триденний термін не може бути виконано у зв'язку із відпусткою керівника;

- згідно з вимогою від 28.10.2016 державний виконавець повторно зобов'язав Товариство протягом трьох днів з дня отримання даної вимоги надати до Відділу інформацію у письмовій формі щодо виконання Товариством виконавчого документу (у разі виконання - надати копії відповідних документів) та попередив, що у разі невиконання даної вимоги винних осіб буде притягнуто до відповідальності відповідно до статей 75, 76 Закону України "Про виконавче провадження";

- 03.11.2016 Приморський відділ державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції Головного територіального управління юстиції в Одеській області направив до Відділення поліції ГУНП в Одеській області подання про притягнення винних осіб до кримінальної відповідальності, в якому на підставі приписів статті 63 Закону України "Про виконавче провадження", статей 64, 67 Кримінально-процесуального кодексу України, Порядку взаємодії органів державної виконавчої служби та органів прокуратури при направленні та розгляді подань державних виконавців про притягнення винних осіб до кримінальної відповідальності, затвердженого наказом Міністерства юстиції України та Генеральної прокуратури України від 13.04.2009 № 642/5/32, просив вирішити питання щодо порушення кримінальної справи за статтею 382 КК України за фактом невиконання Товариством судового наказу № 916/4676/14, виданого 03.03.2016 господарським судом Одеської області, щодо зобов'язання Товариства повернути на адресу Компанії залишок нереалізованого та неоплаченого товару у кількості 48 544 пачки чаю по 150 г кожна в оригінальних упаковках;

- 29.12.2016 державним виконавцем Приморського відділу державної виконавчої служби м. Одеси Головного територіального управління юстиції винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП № 51493189 у зв'язку з тим, що виконати рішення без участі боржника неможливо (пункт 11 частини першої статті 49, стаття 50 Закону України "Про виконавче провадження").

Судами попередніх інстанцій також встановлено, що строк придатності зазначеного товару, який згідно з рішенням господарського суду Одеської області від 13.01.2016 у справі № 916/4676/14 Товариство зобов'язане повернути Компанії, закінчився 10.11.2016.

Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для стягнення з Товариства на користь Компанії 39 806,08 долара США завданих збитків, що є вартістю неповернутого Товариством товару.

Відповідно до приписів статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Згідно з приписами статті 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків, у тому числі щодо відшкодування кредиторові або іншій особі збитків (шкоди), є зобов'язання, які виникають з договорів та інших правочинів або внаслідок завдання шкоди. За статтею 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарські зобов'язання можуть виникати внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання.

Вирішуючи спори про стягнення заподіяних збитків, господарський суд перш за все повинен з'ясувати правові підстави покладення на винну особу зазначеної майнової відповідальності. При цьому господарському суду слід відрізняти обов'язок боржника відшкодувати збитки, завдані невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання, що випливає з договору (статті 623 ЦК України), від позадоговірної шкоди, тобто від зобов'язання, що виникає внаслідок завдання шкоди (глава 82 ЦК України).

Згідно з приписами статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до приписів статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:

1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;

2) зміна умов зобов'язання;

3) сплата неустойки;

4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Як унормовано приписами статті 623 ЦК України, боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення.

При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Частиною першою статті 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками відповідно до частини другої статті 22 ЦК України є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно з частинами третьою та четвертою статті 22 ЦК України збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право. На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо).

Для застосування такої міри цивільно-правової відповідальності, як відшкодування шкоди необхідною є наявність чотирьох елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправна поведінка заподіювача шкоди; наявність шкоди; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та завданою шкодою; вина заподіювача шкоди.

Встановивши наявність складу цивільного правопорушення, що є підставою для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку й про наявність підстав для задоволення позову.

Посилання Товариства на те, що суди попередніх інстанцій дійшли безпідставного висновку про те, що зобов'язання Товариства з повернення товару на користь Компанії виникло безпосередньо з рішення суду у справі № 916/4676/14 заслуговує на увагу, оскільки право вимагати, зокрема, повернення товару, який не був оплачений Товариством, виникло у Компанії до звернення з позовом до суду про повернення такого товару, внаслідок порушення Товариством зобов'язання за Контрактом (щодо оплати товару).

Так, за загальним правилом, судове рішення забезпечує примусове виконання зобов'язання, яке виникло з підстав, що існували до винесення судового рішення, але не породжує таке зобов'язання, крім випадків, коли положення норм чинного законодавства пов'язують виникнення зобов'язання саме з набранням законної сили рішенням суду (як-от: частина четверта статті 36 ЦК України, статті 43, 46 ЦК України, частина третя статті 334 ЦК України, частина третя статті 653 ЦК України).

У зв'язку з цим слушним є й посилання Товариства на безпідставне застосування судом апеляційної інстанції до спірних правовідносин приписів статті 1166 ЦК України, якою врегульовано питання щодо відшкодування позадоговірної шкоди.

Водночас зазначене не вплинуло на правильність вирішення спору судами попередніх інстанцій, а помилкове застосування судом апеляційної інстанції до спірних правовідносин приписів статті 1166 ЦК України не потягло за собою скасування правильного по суті і законного рішення суду першої інстанції.

У розгляді заяви Товариства про сплив позовної давності суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що позовна давність не є такою, що сплинула, оскільки право вимагати відшкодування збитків (що є вартістю неповернутого Товариством товару) виникло у Компанії після винесення державним виконавцем постанови про закінчення виконавчого провадження ВП № 51493189 у зв'язку з неможливістю виконати рішення суду про зобов'язання повернути залишок нереалізованого та неоплаченого товару без участі боржника.

Посилання Товариства на неналежну якість товару, який було поставлено Компанією згідно з Контрактом, у зв'язку з його невідповідністю, за твердженням Товариства, державним стандартам України, суди попередніх інстанцій мотивовано відхилили, посилаючись, зокрема, на те, що обставини щодо якості товару досліджувалися у розгляді справи № 916/4676/14 і в силу приписів частини четвертої статті 75 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України, в редакції, чинній з 15.12.2017) встановлені у розгляді справи № 916/4676/14 обставини мають преюдиціальне значення у вирішенні цього спору та не потребують повторного доказування.

Інші доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують. При цьому останні безпосередньо пов'язані із встановленням фактичних обставин справи та оцінкою доказів у ній, тоді як суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України в редакції, чинній з 15.12.2017). Тому пов'язані з наведеним аргументи Товариства не можуть бути прийняті Касаційним господарським судом.

Доводи, які викладені у відзиві Компанії на касаційну скаргу, ґрунтуються на обставинах, встановлених у розгляді справи судами попередніх інстанцій, та в цілому відповідають нормам матеріального і процесуального права.

Верховний Суд у прийнятті даної постанови керується й принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях Європейського суду з прав людини від 03.12.2003 у справі "Рябих проти Росії", від 09.11.2004 у справі "Науменко проти України", від 18.11.2004 у справі "Праведная проти Росії", від 19.02.2009 у справі "Христов проти України", від 03.04.2008 у справі "Понамарьов проти України", в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов'язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у даній справі скаржником не зазначено й не обґрунтовано.

Згідно з положеннями статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

З огляду на викладене Касаційний господарський суд дійшов висновку про необхідність залишити касаційну скаргу Товариства без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін, як такі, що ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.

У зв'язку з тим, що суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін судові акти попередніх інстанцій, а також враховуючи, що учасники справи не подавали заяв про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, суд покладає на скаржника витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.

Керуючись статтями 308, 309, 315 ГПК України, Касаційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю фірми "КВАНТ" залишити без задоволення, а рішення господарського суду Одеської області від 15.01.2018 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 07.06.2018 у справі № 916/2408/17 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І. Булгакова

Суддя Б. Львов

Суддя В. Селіваненко