Постанова

від 27.06.2007 по справі 44/388

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

44/388

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

19.06.2007 р.                                                                            справа №44/388

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шевкової  Т.А.

суддів Акулової  Н.В. , Діброви  Г.І.

за участю представників сторін:

від позивача:Ігнатова Н.О. дов. № Н-01/1567 від 16.05.2007р.,

від відповідача:Кондаурова Н.І. дов. № 09-18/1172 від 19.01.2007р.Риженіна Н.М. дов. № 09-18/1128 від 25.12.2006р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуДержавного підприємства "Донецька залізниця" м. Донецьк

на рішення господарського суду

Донецької області

від17.04.2007 року

по справі№ 44/388 (суддя Мєзєнцев Є.І.)

за позовомДержавного підприємства "Донецька залізниця" м. Донецьк

доВідкритого акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь" м. Маріуполь Донецької області

простягнення 79587грн.00коп., з яких 9663грн.96коп. плата за користування вагонами, 69923грн.04коп. збір зберігання вантажу

В С Т А Н О В И В :

Державне підприємство “Донецька залізниця” м.Донецьк звернулось до господарського суду Донецької області з позовною заявою про стягнення з Відкритого акціонерного товариства “Металургійний комбінат “Азовсталь” м.Маріуполь Донецької області 9663грн.96коп. плати за користування вагонами у березні-квітні 2006р., яка нарахована за час затримки вагонів на підходах до станції призначення з причин, які залежали від відповідача через зайнятість фронтів вивантаження, 69923грн.04коп. збору за зберігання вантажу на станції понад встановлений термін.

Господарський суд Донецької області рішенням від 17.04.2007р. по справі № 44/388 у задоволенні позовних вимог відмовив.

В обґрунтування свого рішення господарський суд визнав, що затримка вагонів у березні–квітні 2006р., в тому числі залежала і від залізниці, залізницею на під'їзні колії відповідача подавалися вагони у кількості, що перевищує максимальну переробну спроможність (1450 вагонів на добу за умовами договору), і є підставою для звільнення відповідача від внесення плати за користування вагонами та контейнерами. Господарський суд не визнав акти про затримку вагонів належними та допустимими доказами у розумінні ст.34 ГПК України.

Крім того, в своєму рішенні господарський суд дійшов до висновку про те, що пункт 8 “Правил зберігання вантажів”, не відповідає вимогам Статуту залізниць України, тому не підлягає застосуванню до спірних відносин;  відповідальність у вигляді збору за зберігання вантажів повинна визначатися виключно законами, оскільки така відповідальність встановлена Правилами зберігання вантажів нарахування збору за зберігання вантажів у вагонах протирічить п.2 ст.217 ГК України, яким такий вид санкції як збір за зберігання вантажів не передбачено.

Господарський суд розглянувши заяву відповідача про застосування  шестимісячного строку позовної давності щодо вимог позивача, дійшов до висновку про те, що клопотання про застосування строку позовної давності не може бути задоволено у зв'язку з тим, що спір розглянуто по суті та у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Державне підприємство “Донецька залізниця” м.Донецьк, не погоджуючись з рішенням господарського суду, подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Донецької області від 17.04.2007р. у справі №44/388 скасувати, прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Заявник скарги вважає, що при прийнятті рішення господарським судом неправильно застосовані норми матеріального права, а саме: ст.217 ГК України, ст.ст.46, 119, 121, 129 Статуту залізниць України, п.п. 8, 10, 12 Правил користування вагонами і контейнерами, п.8 Правил зберігання вантажів, а також норми процесуального права –ст.43 Господарського процесуального кодексу України в частині необхідності всебічного, повного та об'єктивного розгляду у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, що призвело до прийняття неправомірного рішення.

Відкрите акціонерне товариство “Металургійний комбінат “Азовсталь” м.Маріуполь Донецької області з доводами наведеними позивачем в апеляційній скарзі не погоджується, просить рішення господарського суду Донецької області від 17.04.2007р. у справі №44/388 залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення, оскільки вважає оскаржуване рішення обґрунтованим та винесеним у відповідності з вимогами діючого законодавства.

Відповідно до ст.129 Конституції України, статей 44, 811 Господарського процесуального кодексу України здійснено фіксацію судового процесу технічними засобами та складено протокол судового засідання.

Згідно зі статтями 28, 29 Закону України “Про судоустрій в Україні” розпорядженням заступника голови Донецького апеляційного господарського суду призначена колегія суддів для розгляду апеляційної скарги.

У відповідності з частиною другою статті 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

Позивачем в обґрунтування позовних вимог про стягнення плати за користування вагонами у березні-квітні 2006р. та збору за зберігання вантажу на станції понад встановлений термін надані копії відомостей плати за користування вагонами станції Сартана Донецької залізниці, копії накопичувальних карток № 0605429, 0605430, 1205463, 1205464, копії актів про затримку вагонів станції Волноваха, Кальчик, Асланове, Мндрикіно, копія договору №1/27 від 14.06.1999р. про експлуатацію під'їзної колії ВАТ “МК “Азовсталь” при станції Сартана Донецької залізниці, копії перевізних документів, копія витягу з книги оперативних наказів.

Відповідач в обґрунтування своїх заперечень надав акт звірки даних про зайнятість колій приймання у парку станції Сартана ВАТ “МК “Азовсталь” за березень-квітень 2006р. № 1 від 07.02.2007р., відомість зайнятості колій у парку станції Сартана,  акт № 8-А від 26.03.2007р. звірки кількості поданих залізницею ВАТ “МК “Азовсталь” вагонів за період з 02.03.-14.04.2006р.

Розглянувши надані документи, колегія суддів встановила, що у березні-квітні 2006року на підходах до станції призначення Сартана ДП “Донецька залізниця” на станціях Волноваха, Кальчик, Асланове, Мандрикіно були затримані вагони, які прямували на адресу ВАТ “МК “Азовсталь”. Позивач в позовній заяві зазначив, що вагони затримувалися на підходах до станції призначення з причини неприймання їх одержувачем через зайнятість фронтів вивантаження.

Позивачем за відомостями плати користування вагонами №№  0511459-0511462, 051680-051682, 0551660-0551695, 08061888-08061890, 08061916-08061918 нарахована плата за користування вагонами у сумі 40176грн.54коп. (в т.ч. ПДВ –6696грн.09коп.), та додатково за відомостями плати за користування вагонами № 08061896, 08061901 нарахована плата у сумі 101грн.52коп. (в т.ч. ПДВ 16грн.92коп.).  

Крім того, залізницею був нарахований збір за зберігання вантажу на станціях понад встановлений термін у сумі 87232грн.80коп. ( в т.ч. ПДВ –14538грн.80коп.) та оформлені накопичувальні картки №№ 0605429, 0605430, 1205463, 1205464.

Зазначені відомості плати за користування вагонами та накопичувальні картки відповідач підписав із зауваженнями, від оплати частини нарахованої плати та збору за зберігання вантажу відмовився, посилаючись на подавання йому залізницею поїздів у порушення параграфу 3, 5 та п.8 параграфу 13 договору № 1/27 від 14.06.1999р.

Позивач не погодившись із відмовою відповідача від внесення плати за користування вагонами у сумі 9663грн.96коп. та збору за зберігання вантажу у сумі 69923грн.04коп., всього сума 79587грн.00коп., звернувся до господарського суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача 79587грн.00коп. в примусовому порядку.

Відповідно статті 119 Статуту залізниць України за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під'їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами - суб'єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та звільнення вантажовідправника від зазначеної плати у разі затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами. Зазначена плата вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства. За час затримки на коліях залізниці вагонів, що належать підприємствам чи орендовані ними, стягується 50 відсотків зазначених розмірів плати.

Підставами звільнення вантажовідправника, вантажоодержувача, порту від плати за користування вагонами є подання залізницею вагонів у кількості, що перевищує максимальну переробну спроможність навантажувальних і розвантажувальних пунктів одержувача та у інших випадках, передбачених Правилами.

Так, відповідно до п.4 Правил користування вагонами і контейнерами у разі подавання вагонів без повідомлення, початок користування ними обчислюється після закінчення передбачених Правилами двох годин.

Пунктом 16 Правил користування вагонами і контейнерами визначені обставини при наявності яких вантажовласник звільняється від плати за користування вагонами та контейнерами, а саме п. “б” передбачено, що у разі подання локомотивом залізниці вагонів і контейнерів на фронти навантаження (вивантаження) у кількості, що перевищує їх максимальну переробну спроможність, яка визначена за договором між залізницею та вантажовласником.

Між ДП “Донецька залізниця” та ВАТ “Металургійний комбінат  “Азовсталь” був укладений договір №1/27 від 14.06.1999р. про експлуатацію  під'їзної колії ВАТ “МК “Азовсталь” при станції Сартана Донецької залізниці.

Відповідно  параграфу 1 договору у відповідності із Статутом залізниць України, Правилами та на умовах даного договору здійснюється експлуатація, під'їзної колії, що належить власнику під'їзної колії, та примикає до станції Сартана Донецької залізниці, через стрілки №№75 і 77 до з'єднувальних колій №№49 і 51, які обслуговуються власними локомотивами.

Згідно параграфу 3 договору вагони, що здаються на під'їзну колію, подаються локомотивом залізниці на колії №№ 21, 22, 23 станції Сартана –Азовсталь, подальше пересування вагонів здійснюється локомотивом власника під'їзної колії.

Параграфом 5 договору сторони передбачили, що подача вагонів на  під'їзну колію здійснюється: 1. навантажених по інтервалам не менш: 1.1.  флюси за флюсами –3,0 години, вугілля за вугіллям –2,0 години, агломерат   за агломератом –3,0 години, руда за рудою - в напіввагонах –8 годин,   окатиши за окатишами –2 години; 1.2. в інших випадках –1 година.  Повернення вагонів з під'їзної колії здійснюється з інтервалом не менш 5  годин. Про час повернення вагонів диспетчер УЖДТ власника під'їзної колії зобов`язаний повідомити стаціонарного диспетчера ст.Сартана Донецької   залізниці за 2 години до виставки вагонів (ч.4 §5 договору).   

Сторонами у п.8 §13 договору обумовлено, що максимальна переробна спроможність по навантаженню, вивантаженню під'їзної колії складає 1450 вагонів на добу .

Як встановлено господарським судом та відповідає матеріалам справи, не спростовано позивачем, вагони із спірною продукцією, з урахуванням затримки, за яку нарахована плата за користування вагонами, надійшли з перевищенням максимальної переробної спроможності навантажувальних та розвантажувальних пунктів відповідача, тому господарський суд дійшов до правильного висновку про порушення позивачем при здійсненні затримки вагонів у спірних взаємовідносинах §3, §5, п.8 §13 договору №1/27 від 14.06.1999р. про експлуатацію під'їзної колії ВАТ “МК “Азовсталь” при станції Сартана Донецької залізниці.

Доводи залізниці, як заявника скарги про те, що умови договору  №1/27 від 14.06.1999р. про експлуатацію  під'їзної колії ВАТ “МК “Азовсталь” при станції Сартана Донецької залізниці, не розповсюджувалися на дані взаємовідносини не приймаються колегією суддів до уваги, так як неможливість відповідача прийняти та відвантажити вагони, які можуть бути подані з перевищенням максимальної переробної спроможності під'їзних колій відповідача, свідчить про відсутність його вини у затримці вагонів на підходах до станції призначення.

Колегією суддів апеляційного господарського суду також встановлено, що в матеріалах справи немає документів, які б підтверджували неможливість станції призначення Сартана Донецької залізниці прийняти затримані вагони, обґрунтованість видачі наказів про затримку вагонів на підходах до станції призначення.

Правила перевезення вантажів, а саме Правила користування вагонами і контейнерами у пунктах 9, 10 визначили порядок затримки вагонів з вини вантажовласника на підходах до станції призначення, здійснення обліку затриманих вагонів, порядок повідомлення вантажовласника про затримку вагонів з його вини.

В порушення даних Правил, позивачем не пред'явлено наказу з дотриманням форми, встановленої додатком № 4 до п.9 Правил користування вагонами і контейнерами, та не доведено направлення повідомлення про затримку вагонів з дотриманням порядку та форми, які передбачені Додатком № 5 до п.10 Правил.

Відповідно п.3, 4 Правил користування вагонами і контейнерами облік часу користування вагонами і контейнерами та нарахування плати за користування ними провадиться на станції відправлення та призначення за "Відомістю плати за користування вагонами (контейнерами)" форми ГУ-46 (додаток 1), яка складається на підставі "Пам'яток про користування вагонами (контейнерами)" форми ГУ-45 (додаток 2), "Актів про затримку вагонів" форми ГУ-23а (додаток 3), "Актів загальної форми ГУ-23" (додаток 6).

Приймаючи до уваги встановлені судом обставини, а також те, що відомості плати за користування вагонами відповідачем підписані із застереженнями, приймаючі до уваги те, що у відповідності до статті 121 Статуту залізниць України вантажоодержувач звільняється від плати за користування вагонами і контейнерами у разі подання залізницею вагонів у кількості, що перевищує максимальну переробну спроможність навантажувальних і розвантажувальних пунктів, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду вважає, що висновок господарського суду по даній справі про недоведеність позовних вимог про стягнення плати за користування вагонами у сумі 9663грн.96коп., нарахованої у зв'язку з затримкою вагонів на підходах до станції призначення з причин, які залежали від відповідача є правильним.

Відповідно до п.12 Правил користування вагонами і контейнерами загальний час, за який вноситься вантажовласником плата залізниці за користування вагонами, включає час затримки вагонів з його вини та час перебування їх у безпосередньому розпорядженні вантажовласника, тоді як позивачем в порушення цих вимог відомості плати за користування вагонами складені із вказанням часу зарахування в користування з моменту передачі вагонів, а не з моменту їх затримки.

Пунктом 8 Правил зберігання вантажів встановлено, що збір за зберігання вантажів у вагонах (контейнерах) у разі затримки їх з вини одержувача (відправника) після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї, на прикордонних, припортових станціях тощо). Термін безоплатного зберігання обчислюється при затримці - з моменту затримки.

Відсутність вини відповідача у затримці вантажів у вагонах підтверджує встановлений судом факт наявності вагонів у спірний період у кількості, яка перевищує максимальну переробну спроможність навантажувальних та розвантажувальних пунктів одержувача, яка визначена договором між залізницею та відповідачем.  

Колегія суддів вважає, що надані позивачем акти про затримку вагонів, не є доказами факту затримки вагонів на підходах до станції з вини вантажоодержувача і не є підставою для стягнення плати за користування вагонами за відомостями плати за користування вагонами та збору зберігання вантажу за накопичу вальними картками.

Таким чином, слід визнати, що позивачем не надано документів, підтверджуючих те, що затримка вагонів на станції сталася з причин, які залежали від вантажовласника, крім того позивачем був порушений порядок документального оформлення затримки, тому вимоги позивача про стягнення збору за зберігання вантажу на станції понад встановлений термін у сумі 69923грн.04коп. є недоведеними та правильно господарським судом визнані такими, що не підлягають задоволенню.

Оскільки позовні вимоги визнані недоведеними та такими, що не підлягають задоволенню, господарський суд обґрунтовано визнав, що  клопотання відповідача про застосування строку позовної давності не може бути задоволено через те, що спір розглянуто по суті та у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Висновок господарського суду про те, що пункт 8 “Правил зберігання вантажів”, не відповідає вимогам Статуту залізниць України, тому не підлягає застосуванню до спірних відносин підлягає виключенню з тексту мотивувальної частини рішення, оскільки є неправомірним, виходячи з наступного.

Правила зберігання вантажів затверджені наказом Мінтрансу України від 21.11.2000р. № 644, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 24.11.2000р. за № 866/5087, доповнення до п.8 затверджені наказом Мінтрансу № 540 від 12.09.2005р., зареєстровані в Міністерстві юстиції України 4 жовтня 2005р. за N1142/11422, оскільки дані документи у встановленому порядку не визнані недійсними, то п.8 Правил зберігання вантажів підлягає застосуванню до спірних взаємовідносин.  

Господарський суд в своєму рішенні дійшов до висновку, що відповідальність у вигляді збору за зберігання вантажів повинна визначатися виключно законами, оскільки така відповідальність встановлена Правилами зберігання вантажів нарахування збору за зберігання вантажів у вагонах протирічить п.2 ст.217 ГК України, яким такий вид санкції як збір за зберігання вантажів не передбачено.  

Проте з таким висновком суду погодитися не можливо.

Цивільний кодекс України є основним актом цивільного законодавства, регулює особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини) засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників. У тому числі цей Кодекс поширюється на господарські відносини, що мають вказані ознаки.

При вирішенні даної справи господарський суд не врахував положення частини 2 статті 9 Цивільного Кодексу України, якою встановлено, що законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання.

Статут залізниць України є нормою спеціального законодавства, якій затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 6 квітня 1998р. N457, із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України від 11 жовтня 2002 року N1510, від 25 грудня 2002 року N 1973.

Згідно статті 5 Статуту залізниць України на підставі цього Статуту Мінтранс затвердив Правила перевезення вантажів.  

Міністерство транспорту України, у відповідності до статті 5 Статуту залізниць України затвердив розділи Правил перевезення вантажів, в тому числі і Правила зберігання вантажів, які є нормативним документом, що визначає порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту і є обов'язковим для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.   

З наведеного слідує, що висновок господарського суду про те, що така плата фактично є видом цивільно-правової відповідальності у сфері господарювання, яка за вимогами п.22 ст.92 Конституції України повинна визначатися виключно законами є помилковим, таким, що протирічить ч.2 ст.9 Цивільного Кодексу України, тому підлягає виключенню з мотивувальної частини рішення.

Відповідно п.4 статті 104 ГПК України неправильне застосування норм матеріального права є підставою для скасування або зміни рішення господарського суду.

Враховуючі вищенаведені обставини, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Донецької області від 17.04.2007р. у справі № 44/388, з цих підстав підлягає зміні, з мотивувальної частини рішення підлягають виключенню висновки господарського суду, про помилковість яких зазначено вище.

За мотивами, які вищенаведені колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду позовні вимоги Державного підприємства „Донецька залізниця” м.Донецьк про стягнення з Відкритого акціонерного товариства “Металургійний комбінат “Азовсталь” м.Маріуполь Донецької області  9663грн.96коп. суми плати за користування вагонами та 69923грн.04коп. збору за зберігання вантажу визнає такими, що не підлягають задоволенню, резолютивну частину рішення господарського суду Донецької області від 17.04.2007р. у справі № 44/388 про відмову у задоволенні позовних вимог визнає такою, що підлягає залишенню без змін.

Відповідно до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита при зверненні з апеляційною скаргою покладаються на заявника скарги.

У відповідності до ст.ст.46, 119 Статуту залізниць України, Правил зберігання вантажів, затверджених наказом Мінтрансу України від 21.11.2000р. №644, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000р. за № 866/5087, Правил складання актів, затверджених наказом Мінтрансу України від 28.05.2002р. №334, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 08.07.2002р. за № 567/6855, Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Мінтрансу України від 25.02.1999р. №113, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 15.03.1999р. за № 165/3458, Правил видачі вантажів, затверджених наказом Мінтрансу від 21.11.2000р. № 644, відповідно до умов договору 1/27 від 14.06.1999р. про експлуатацію під'їзної колії ВАТ “МК “Азовсталь” при станції Сартана Донецької залізниці, керуючись ст.ст.49, 99, 101, 102, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України Донецький апеляційний господарський суд, -  

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Державного підприємства “Донецька залізниця” м.Донецьк на рішення господарського суду Донецької області від 17.04.2007р. у справі № 44/388 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 17.04.2007р. у справі  № 44/388 змінити частково, з мотивувальної частини рішення виключити абзаци 4, 5 із сторінки 3 рішення.  

В іншій частині рішення господарського суду Донецької області від 17.04.2007р. у справі  № 44/388 залишити без змін.

Головуючий          Т.А.  Шевкова

Судді:          Н.В.  Акулова

          Г.І.  Діброва

Надруковано 5 прим.:

2 –сторонам

1 – у  справу

1 –ДАГС

1 –ГСДО